Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.)
Подождите немного. Документ загружается.
271
6. Капітал Банку (арт.2), та суми, які довіряються йому від приватних осіб, інституцій
та товариств, а також і депозити Скарбниць не можуть бути повернені на загальні державні
видатки.
7. Чистий прибуток від операцій Банку по-за тими відчисленнями з нього видатків,
що зазначено в арт.3, 20 і 21, зараховується в прибуток Скарбу.
8. Банкові дозволяється залишати позичникам для користування чи на схованці те
рухоме майно, яке приймається від них для забезпечення їхніх зобовязань, з умовою, щоб на
це майно було зложено опис у присутности не менш як трьох свідків і урядовців місцевої
міліції і з тим, щоб на тім майні було зроблено видимі ознаки про прийом його в заставу
(печатки, тавро, пломби і инше), коли це можливо зробити в залежности від виду майна.
Коли-б на майно не було накладено таких знаків, заставне право Банку на те майно не має
сили відносно до третіх осіб, які вступили-б із позичником Банку в які небудь умови.
За утайку закладів, або відчуження їх раніш виплати позики, крім випадків, що цим
Статутом передбачаються (арт.121), позичник притягається до відповідальности, як за
розтрату майна, дорученого на схованку (Карн. Стат. арт.арт. 1681 і 1682, Карн. Уклад. арт.
177).
9. Грошові вкладки, що доручаються Банкові, не підлягають описові, або відчуженню
по яких би то
не було правіках за винятком випадків, зазначених у арт.1083 “Статуту
Цивільного Судівництва”.
10. Правила про операції Банку, а також розпорядок діловодства, рахівництва і
справоздання його інституцій визначаються наказом. Цей наказ розглядає Рада Банкова і
стверджує Міністр Фінансів, після попередньої згоди, що до правил рахівництва і
справоздання, з Державним Контрольором.
11. Обовязкові для
Банку оголошення друкуються в “Державному Вісникові” і інших
часописах по вказівках Міністра Фінансів.
Р о з д і л ІІ.
Видатки Банку, справоздання і контроль.
12. Видатки Банку відносяться на рахунок його прибутків. Обрахунок цих видатків
складає Директор Державного Банку і, по розгляді його Радою Банку і одержанні висновків
Державного Контролю, затверджує Міністр Фінансів. Тим-же порядком затверджуються
додаткові до обрахунку асигнування, які не можна було передбачити при складанню
обрахунку, за винятком лише негайних видатків, які може бути дозволено без попередніх
зносин з Державним Контролем, але з умовою, щоб про такі видатки негайно було доведено
Контролю для відома.
13. Директор Державного Банку складає щорічне справоздання Банку, і по тому, як
розгляне його Рада Банкова і ухвалить Міністр Фінансів, це справоздання пересилається до
Державного Контрольора; з висновками останнього Міністр Фінансів вносить справоздання
до Ради Міністрів
*
).
*
Перевірка справоздання Державного Банку провадиться на підставі слідуючих правил:
1) Щорічне справоздання Державного Банку (Центрального Керування Банку і місцевих
інституцій) перевіряється по книгах, рахунках та документах.
2) Перевірку провадять: а) Державний Контроль і б) окрема комісія, яку виділяє з свого
складу Рада Державного Банку.
3) Зазначена в арт.2 комісія складається з трьох
незалежних від адміністрації Банку членів від
Міністерства Фінансів, яких вибірає Рада і затверджує Міністр Фінансів, члена від Державного
Контролю і членів від громадських організацій.
4) Державний Контроль перевіряє справоздання з книгами, на підставі Правил, які видає
Міністр Фінансів по згоді з Державним Контрольором.
5) Комісія (арт.2) перевіряє справоздання по книгах, рахунках
та документах, маючи на меті
запевнитися в тому, що показані в справозданні обороти зроблено згідно з книгами Банку та
документами.
272
14. Періодичні балянси Банку, а також щорічні справоздання доводяться до
загального відома через оголошення, по формі, яку затверджує Міністр Фінансів по згоді з
Державним Контрольором.
15. Видатки Банку (арт.12) і операції його за рахунок Скарбу підлягають ревізії
Державного Контролю.
16. Державний Контроль має право робити перевірку грошових кас Банку, а також
цінностей, що переховуються по касах та в коморах з метою запевнення в цілості кас і комор,
порядком, який встановляє Державний Контрольор, по згоді з Міністром Фінансів. Ревізію
цю переводять у Київі вищі урядовці Державного Контролю – не низче Директорів
Департаментів, а в инших інституціях Банку – Управителі Контрольних Палат.
Р о з д і л ІІІ.
Урядові особи Банку, їх права і обовязки.
17. Посади по Державному Банку, приналежно посадам утримання, а також кляси і
розряди тих посад визначаються окремим розписом.
18. Число служачи по окремих інституціях Банку і посадах, за винятком цим
Статутом і розписом (арт.17) зазначених, визначає Міністр Фінансів, в залежности від
розвитку операцій Банку.
19. Призначення і увільнення урядових осіб Банку, за винятком тих, порядок
призначення яких зазначено відповідними артикулами цього Статуту, доручається
Директорові Банку.
Увага І. Посади Товаришів Управителя і Директорів Київської Контори, а також
Управителів та всіх осіб, що призначаються на посаду VI кляси в місцевих Конторах та
Відділах, заміщає Міністр Фінансів по пропозиції Директора Державного Банку.
Посади Старшого Контрольора, Бухгальтера, Касіра та Секретаря в місцевих
Конторах і Контрольора, Бухгальтера, Касіра та Секретаря у Відділах заміщає Директор
Державного Банку.
Увага ІІ. Заміщення всіх инших посад у місцевих Конторах і Відділах, коли
кандидати на ті посади мають освітний ценз відповідний установленому Міністром Фінансів,
за винятком зазначених вище (арт.19, увага І), доручається Управителям тих інституцій з
тим, що про такі призначення доводиться до відома Директора Державного Банку.
20. З чистих прибутків Банку відчисляється щорічно сума в розмірі до 15% для
розділу її, по розсуду Міністра Фінансів, проміж служачими, зверх належного їм утримання.
Відчислення це не
повинно перевищати 20% загальної суми утримання служачих.
Увага. Відчислена з чистих прибутків сума поділяється проміж інституціями
Банку відповідно прибутку кожної з них з тим, що суму відчислення Управителям Контор та
Відділів призначає Директор Державного Банку і стверджує Міністр Фінансів.
21. Для забезпечення служачих Банку, що залишають службу, незалежно від пенсії
та допомог
, які призначатимуться їм з коштів Державної Скарбниці, Банкові дозволяється
6) Спис тих місцевих інституцій Банку, справоздання яких в даному році мають бути
перевірені в комісії, складає сама комісія.
7) Комісія подає Раді Банку окремий, про наслідки перевірки справоздань, доклад, який Рада
обговорює в зв’язку з переглядом річного справоздання Банку.
8) Річне справоздання, перевірене порядком в арт.4 і 5 зазначеним, коли його
розгляне Рада
Банкова і ухвалить Міністр Фінансів, пересилається Державному Контрольорові не пізніш 1-го
серпня порахункового року.
9) Державний Контрольор подає свої висновки по справозданню Раді Міністрів, а також
передає їх Міністрові Фінансів не пізніше 1-го листопада.
10) До Ради Міністрів справоздання Банку вноситься від Міністра Фінансів не пізніше 31
грудня порахункового року. До
справоздання додається:
а) журнал Ради Банку про розгляд справоздання і доклад комісії (арт.7) і б) відповідні
пояснення Міністра Фінансів про уваги Державного Контрольора.
273
заснувати Пенсійну Касу, Кошти Каси складаються: з капіталу, зложеного Банком
спеціально для цієї мети, з сум відчислених з утримання служачих і відчислення з чистих
прибутків Банку в розмірі, який визначається Статутом Каси.
22. Служачі Банку і члени Ради Банку, одночасно з призначенням на посаду,
обовязуються писаною обіцянкою берегти в тайні все, що стосується до операцій Банку та
його рахунків.
23. Служачі Банку і члени Ради Банку не мають права користуватися позиками з
Банку на підставі власного кредиту, а також подавати від себе векселі до дисконту. Так само
і Банк не може приймати до дисконту чи переучоту векселі за їх підписами.
глава друга.
ЦЕНТРАЛЬНЕ КЕРУВАННЯ БАНКУ.
Р о з д і л І.
Загальне керування Банком.
24. Державний Банк безпосередньо підлягає Міністрові Фінансів.
25. Вище керування діяльністю Банку належить Міністрові Фінансів. Крім вирішення
справ, які зазначені окремо відповідними артикулами цього Статуту, від нього залежить
доручати Банкові провадження по його вказівках, операцій з золотом і %% паперами, а
також окремих операцій за рахунок Державної Скарбниці і за рахунок ріжних Відомств та
Установ.
26. Загальне керування Банком доручається:
1) Раді Банку і 2) Директорові Банку.
При Раді Банку, під найблизчим проводом Директора Банку, істнують: 1) Виділ
Кредитових Білєтів, 2) Виділ Місцевих Інституцій, 3) Центральна Бухгальтерія і 4)
Центральна Канцелярія.
27. Під предсідательством Директора Банку істнує Рада Банку, яка складається: з
Директора Кредитової Канцелярії, одного члена від Державного Контролю, одного члена від
Міністерства Торгу і Промисловости і трьох членів від Міністерства Фінансів, яких
затверджує Пан Гетьман по докладу Міністра Фінансів, Товариша Директора Банку,
Управителя Київської Контори Державного Банку, одного члена від Кооперації, одного від
Київського Біржового Комітету, двох од Українського Союзу Промисловости, Торгу,
Фінансів і сільського господарства, та одного члена від Краєвого Союзу Хліборобів-
Землевласників. Зазначених представників від громадських інституцій вибірають вони самі
на два роки.
Увага 1. По розпорядженню Міністра Фінансів до Ради запрошуються
представники відповідних відомств по справах, до тих відомств належних, а також Голові
Ради дозволяється закликати в засідання й инших осіб, присутність яких він визнає
користною (з дорадчим голосом).
Увага 2. Заступника Предсідателя Ради, на випадок його хворости, або
відсутности, призначає Міністр Фінансів.
28. До справ Ради Банку належать:
І. Справи, по яких постанови Ради, через Директора Банку, подаються на розсуд чи
ухвалу Міністра Фінансів: 1) проєкти зміни, або доповнення Статута Банку; 2) розгляд
наказу і зміна його; 3) обговорення обрахунку видатків; 4) розгляд річного справоздання; 5)
проєкт про будування, купівлю і відчуження власних будинків Банку, необхідних за для
помешкань його місцевих інституцій; 6) відкриття і закриття місцевих інституцій Банку, крім
Контор, а також відповідний поділ Відділів і Агенцій; 7) встановлення
числа Директорів у
Конторах, крім столичної Київської; 8) дозвіл на учот векселів на речинець більший 6
місяців; 9) встановлення розміру процентів по комерційних операціях і умов по вкладах; 10)
розстрочка і відстрочення боргів по неопротестованих векселях на необмежену суму; 11)
274
списання з рахунків безнадійних і тих, що хибно рахуються, боргів на суми, що виходять, за
призначені Міністром Фінансів межі, для остаточного вирішення цих справ Радою; 12)
дозвіл позик під інвентарь закордонного виробу і прийом у заставу закордонних товарів і 13)
відкриття блянкових кредитів.
ІІ. Справи, що остаточно вирішаються Радою:
1) визначення кола операцій місцевих інституцій Банку; 2) визначення числа членів
Учотно-Позичкових Комітетів; 3) розгляд суперечностей Правлінь Контор з Учотно-
Позичковими Комітетами; 4) призначення забезпечень по відстрочених та розстрочених
боргах по векселях і списання з рахунків безнадійних і тих, що хибно рахуються, боргів на
суми в межах, які визначає Міністр Фінансів; 5) затвердження розпису товарів, під які
видаються Банком позики, і списка підприємств, товарні документи яких приймаються як
забезпечення позичок; 6) дозвіл на відстрочення примусового продажу заставлених товарів;
7) встановлення негарантованих Урядом цінних паперів, які приймати в забезпечення
позичок; 8) встановлення розцінки цінних паперів, які приймаються в забезпечення позичок;
9) затвердження форми справоздань посередників по видачі позичок; 10) дозвіл відповідним
місцевим інституціям Банку провадити комісійні операції і встановляти розмір платні за їх
виконання і 11) встановлення розпорядку господарського завідування майном, яке
залишалося за Банком, до його продажу.
Увага. Дочасна правіжка позичок по сольо-векселях належить до компетенції
Управителів Конторами і Відділами.
29. Рада і місцеві інституції Банку, кому належить у межах норм, встановлених Радою
з затвердження Міністра Фінансів, вирішують остаточно такі справи:
1) про витрати на ремонт і наймання помешкань для інституцій Банку; 2) про
відкриття і збільшення кредитів, зверх меж, дозволених для Контор і Відділів, і про видачу
позичок під сольо-векселі з забезпеченням; 3) про розстрочку і відстрочення боргів по
опротестованих векселях; 4) про призначення торгів на заставлене та доручене Банкові
майно і про тимчасове залишення його за Банком. Постанови Ради Банку по тих з цих справ,
які сумою будуть більше за норми, що остаточно можуть бути вирішені Радою, подає
Директор Банку на затвердження Міністра Фінансів.
30. Крім справ, що зазначені арт.28 і 29, на розгляд Ради Директор Банку може
вносити і инші справи по його погляду, а також справи, які передаються до Ради згідно з
окремими вказівками Міністра Фінансів.
31. В Раді Банку справи вирішаються більшістю голосів; на випадок рівності голосів
за і проти, голос Предсідателя дає перевагу. Предсідателеві Ради дається право, не
виконуючи постанови Ради в справі, у якій він залишився в меншости, подати цю постанову
на розгляд Міністра Фінансів.
Увага. Представники урядових відомств (арт.27 ув.1) користуються дорадчим
голосом, але мають право, коли не згідні з більшістю членів Ради, подавати свої особисті
міркування.
32. Засідання Ради відбувається не менше двох раз протягом місяця. Про всі питання,
які вирішаються Радою на засіданнях, складається кожен раз короткий протокол, який
підписують усі присутні члени.
Р о з д і л ІІ.
Директор Банку.
33. Директор Банку є найблизчий його Начальник. Йому належить влада виконавча по
справах Банку, поскільки ці справи не доручені до виконання місцевим інституціям Банку.
Розпорядча влада доручається Директорові в тій мірі, в якій вирішення справ не підлягає
вирішенню Міністра Фінансів і Ради Банку.
34. З окрема до обовязків Директора Банку належить: 1) загальне керування
операціями Банку і загальний догляд за доладністю діловодства, виконанням Статуту і
наказу Банку, а також за цілістю всіх його кас і цінностей; 2) зносини і листування від імені
275
Банку; 3) розпорядження, які торкаються особистого складу служачих (§ 19 ув. І і ІІ); 4)
призначення ревізій і командіровок служачих по службових справах; 5) розпорядження
витратами з правом переміщати кредити в межах, зазначених при затвердженні щорічного
обрахунку Банку; 6) складання і подача, куди належить, річного обрахунку і справоздання
Банку; 7) керування, згідно із вказівками Міністра Фінансів операціями, що доручаються
Банкові, за рахунок Державної Скарбниці, а також операціями з золотом і процентовими
паперами, належними Банкові і Ощадним Касам, і 8) завідування окремими операціями, які
накладено буде на обовязки Банку, з доручення Міністра Фінансів, позичками, конверсіями і
т.и.
35. Директора Банку призначає Гетьман по пропозиції Міністра Фінансів.
36. На поміч Директорові Банку призначається Товариш, якому він доручати може
виконання тих чи инших обовязків по керуванню справами Банку, або догляд за тією чи
иншою частиною цього керування.
37. Товариша Директора і Управителя Київської Контори затверджує Пан Гетьман по
пропозиції Міністра Фінансів.
Р о з д і л ІІІ.
Інституції, які належать до Центрального Керування Банку.
38. Виділ Кредитових Білєтів, Виділ Місцевих Інституцій, Центральна Бухгальтерія і
Канцелярія підлягають завідуванню Директорів.
39. До обовязків Виділу Кредитових Білєтів належать: обмін кредитових білєтів,
випуск їх в обіг і знищення білєтів, які взято з обігу, а також заховання розмінного капіталу
кредитових білєтів і металевого фонду.
40. В Центральній Бухгальтерії зосереджується загальне рахівництво Банку, а також
складання періодичних балянсів і річних справоздань.
41. До обовязків Виділу Місцевих Інституцій належить діловодство по операціях
місцевих інституцій Банку, уложення наказів тим інституціям по операційних питаннях,
догляд за діяльністю їх на підставі справоздань, виконання Інспекторами, які значаться при
Виділі, ревізій місцевих інституцій з доручення Директора Банку, а також загальний догляд
за правіжкою прострочених боргів Банкові і за залишеними за Банком заставами і закладами,
уложення умов і инших цивільних актів і документів, належних до Банку.
Згідно з зазначеним, при Виділі Місцевих Інституцій істнують Інспекція та Правнича
Частина. При Виділі Місцевих Інституцій знаходиться Юрисконсульт, якому може бути
доручено
завідування Правничою Частиною. По питаннях, що торкаються ревізії місцевих
інституцій, Інспектори подають справоздання Директорові Банку через Директора Виділу
Місцевих Інституцій, який одночасно подає, як свої висновки, так і пояснення Управителя
обревізованої інституції, як що тільки відомости про результат ревізій не потребують
негайних заходів.
42. Канцелярії доручається складання щорічного обрахунку Банку, завідування
особистим складом, господарською і будівничою справою, а також листування та
діловодство по загальних справах Центрального Керування Банку в тій мірі, в якій обовязки
ці не буде передано до якоїсь иншої істнуючої при керуванні Банку інституції, або до
Київської Контори Банку.
43. Директорів Виділів і Інспекторів, а також осіб, пропонуємих на посади VI кляси,
призначає Міністр Фінансів, по пропозиції Директора Банку.
Голова Ради Міністрів Ф.Лизогуб.
За Міністра Фінансів Г.Курило.
Статут Українського Державного Банку. - К.: Видання ”Державного Вістника”,
1918. - С. 5-11.
276
№ 129
Затверджую.
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
10 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ТИМЧАСОВИЙ ПОРЯДОК
ОБСЛІДУВАННЯ ФАЛЬШИВИХ МОНЕТ ТА КРЕДІТОВИХ ПАПЕРІВ.
На зміну та доповнення відповідних законів тимчасово постановити:
1. Статтю 1161 ”Устава Уголовнаго Судопроизводства” (Св. Зак. т. XVI, изд. 1914 г.)
скласти так:
”По справах про фальшування монет та кредитових паперів фальшиві монети і
кредитові папері та знаряддя для їх фальшування надсилаються для обслідування до
Уабінету Науково-Судової Експертизи при Прокуророві Київської Судової Палати, а після
обслідування фальшиві монети та кредитові папері надсилаються до Державного Банку на
схованку”.
2. В складі Кабінету Науково-Судової Експертизи при Прокуророві Київської Судової
Палати закласти з 1-го липня 1918 року нову посаду Помічника Завідуючого Кабінетом.
3. На видатки по переведенню зазначеної в попередній (2) статті міри відпускати з
коштів Державної Скарбниці по сміті Міністерства Юстиції щорічно, починаючи з 1919
року, девять тисяч шістьсот (9.600) карбованців, а на 1918 рік асигнувати, по обрахунку з 1-
го липня 1918 року, чотири тисячі вісімсот (4.800) карбованців.
4. Асигнувати по сміті Міністерства Юстиції з коштів Державної скарбниці в
розпорядження Міністра Юстиції на покриття видатків на придбання необхідних матеріялів і
взагалі на переведення в життя цього закону в 1918 році двадцять тисяч (20.000) карбованців.
За Голову Ради Міністрів М. В а с и л е н к о.
Міністр Юстиції О. Р о м а н о в.
Державний Вістник. - 1918. - 15 серпня. ЦДАВОВ України. - Ф. 1509, оп. 5, спр. 6, арк.
21-21 зв.
№ 130
Затверджую.
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
10 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ЗМІНУ, ДОПОВНЕННЯ Й
СКАСУВАННЯ ДЕ-ЯКИХ АРТИКУЛІВ
СТАТУТУ ПРО ПАШПОРТИ.
На зміну, доповнення й скасування відповідних законів постановити:
1. Збирати на користь скарбу за блянки свідоцтва на проживання в межах Української
Держави заготовчу їх вартість в такім розмірі: а) за пашпортові книжки – по три карбованці
277
за кожну книжку, б) за инші блянки свідоцтв на проживання – по 50 коп. за кожний виданий
блянк.
2. Збирати на користь скарбу з кожного закордонного пашпорту, не обмежуючи числа
осіб, зазначених в пашпорті, за кожне піврічча платню в такім розмірі: а) за заготовчу
вартість пашпортової книжки – пять карбованців і б) за виданий пашпорт – двадцять
карбованців.
3. Арт.179, примітки 1 і 2 до арт.200, арт.201 і арт.203 Стат. Про пашпорти (Св. Зак. т.
XIV по продовж. 1913 року) скасувати.
4. Закон цей перевести в життя з 15 серпня 1918 року.
Голова Ради Міністрів Ф. Л и з о г у б.
За Міністра Фінансів Г. К у р и л о.
Державний Вістник. - 1918. - 15 серпня.
№ 131
Затверджую
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ
10 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНА РАДОЮ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА ПРО ПРЕДСТАВЛЕННЯ В
МІСЯЧНИЙ СТРОК В МИТНІ УСТАНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
ЗАКОРДОННИХ ЧУЖОЗЕМНИХ ТОВАРІВ, ЯКІ НЕ БУЛИ ВЧАСНО ОПЛАЧЕНІ
МИТОМ
1. Всім особам і інституціям, які мають торговельну професію та торговельне
посередництво і у яких перебувають де-які закордонні чужоземні товари, вчасно не оплачені
митом, пропонується на протязі місяця, з дня оголошення цієї постанови у ”Державному
Вістникові”, представити ці товари до одної з митниць Української Держави для догляду,
оплати митом, а в належних випадках, для таврування. Після цього зазначені товари, по
постановах митниць, будуть повернуті власникам товару без перешкод, незалежно від
виданих по військових обставинах пстанов про заборону привозу та вивозу де-яких товарів
для внутрішнього спожиття.
2. По скінченню вищезазначеного (п.1) строку, до чужоземних товарів, не оплачених
митом, які знайдено буде в межах Української Держави, будуть пристосовані в повній мірі
всі карні постанови Устава Митного (т. VI, Св. Зак. вид. 1910 р.) про пачкарство.
3. З дня оголошення у ”Державному вістникові” цієї постанови торговля не оплаченими
митом чужоземними товарами безумовно заьороняється, і до всіх випадків продажу цих
товарів будуть пристосовані постанови про пачкарство. (Св. Зак. т. VI вид. 1910 р. Уст.
Митн. Арт.1045 і слід.).
За Голову Ради Міністрів М. В а с и л е н к о.
За Міністра Фінансів Г. К у р и л о.
Державний Вістник. - 1918. - 15 серпня.
278
№ 132
МАЛА РАДА МІНІСТРІВ РЕЕСТР № 9
в засіданнях 12, 15 і 16 Серпня розглядала
нижчезазначені справи
[…]
ПО МІНІСТЕРСТВУ ФІНАНСІВ
14.
Законопроект про продовження уповноважень на 1918 рік обраних на підставі арт.Х
п.п. 2, 3, 4 і 5 “Закона о Государственномъ подоходномъ налогъ” членів Присутствій по
подоходовому податку та їх заступників.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект у х в а л и т и.
15.
Про асігнування в роспорядження Департаменту Простих Податків 670.000 карб.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект у х в а л и т и.
16.
Законопроект про відновлення і відміну де-яких постанов про прості податки.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект у х в а л и т и.
[…]
ПО МІНІСТЕРСТВУ ФІНАНСІВ
39.
Про підвищення патонтного податку з місць виробу та продажу річей, оподаткованих
акцизом.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект ухвалити та провадити до життя з 1-го вересня ц. р.
Представник Міністерства Народнього Здоровля залишився при окремій думці,
гадаючи не встановляти патентного податку з закладів, виробляючих галенові й инші складні
фармацептичні препарати з спирту.
40.
Про підвищення ставок гербової оплати.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект ухвалити, але підвищити до 10 карб. ставки оплати
по п.п. 9 і 28 арт.13 Статуту, і змінити ст.20 законопроекту відповідно закону про
підвищення підсудністі мирових суддів.
Закон провадити до життя з 15 вересня ц. р.
41.
Про скасування з 1-го Січня 1918 р. Закону 19/IV 1915 року про
військовий податок.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект у х в а л и т и.
42.
Про звільнення від акцизних та митних податків виноградового вина, що привозиться
з за кордону християнськими церквами та монастирями для религійної мети.
ПОСТАНОВИЛА: Законопроект ухвалити та провадити в життя з 1-го Вересня ц. р.
[…]
ЦДАВОВ України. -
Ф. 1064, оп. 1, спр. 24 а, арк. 24 зв.-26 зв.
279
№ 133
[Оголошення]
*
Центральний Банк
Т-ва Взаємного Кредиту на Україні.
(Статут затверджено 13-го серпня 1918 р.)
Основний капітал 3.000.000 рублів, що поділені на 12.000 акцій по 250 рублів кожна.
Бюро установників відкрило свої дії в міс. Києві, Хрещатик 27, (в приміщені Київського
Промислового Товариства Взаємного Кредиту).
5163-1
Державний Вістник. - 1918. - 6 вересня.
№ 134
*
УКРАЇНСЬКА
ДЕРЖАВА.
___
Міністерство Фінансів.
Юрисконсульт. част.
___ Проект закону про обмеження ввезення
Липня 23 дня 1918 р. в Україну російських грошових знаків
**
1. Ввезення на територію України 5% зобов’язань і білетів (серій) Російського
Государственнаго Казначейства забороняється.
2. Ввезення на територію України Російських Государственних кредитових білетів і
розмінних казначейських знаків допускається на підставі нижчевказаних правил:
а) При перетині кордону окремими особами дозволяється взяти з собою Російських
Государственних кредитових білетів і розмінних скарбових знаків на суму не більш 10.000
руб. на кожну особу; при перетині кордону сім’ями дозволяється взяти з собою: голові сім’ї
– кредитових білетів і розмінних скарбових знаків на суму не вищу за 10.000 руб., а решті
членам сім’ї – на суму не вищу 2.000 руб. на кожного, з тим, однак, щоб загальна сума
Російських кредитових білетів і розмінних скарбових знаків, що ввозяться на Україну, не
перевищувала 20.000 руб. на одну сім’ю.
б) При перетині або переїзді кордону українським громадянам і громадянкам
дозволяється брати з собою Російських кредитових білетів і скарбових знаків на суму, що
перевищує норми, встановлені попереднім пунктом, але з тим, щоб суми ці не перевищували
100.000 руб. на одну сім’ю і щоб сім’ї, що мають при собі кредитові білети і розмінні
скарбові знаки на такі суми, представляли посвідчення відповідного українського консула
про те, що ці суми є результатом ліквідації майна даної сім’ї.
3. Кожна окрема особа, при перетинанні кордону, має право
взяти з собою купонів від
%% Російських Государственних паперів поточних або збіглих термінів на суму не вище 250
р., при переході кордону сім’ями кількість таких купонів не повинна перевищувати 500
рублів на кожну сім’ю.
*
Перекладено з російської із дотриманням стилістики тогочасної української мови – П.Г.-Н.
*
Переклад з російської П.Гай-Нижника.
**
Затверджений 14 серпня 1918 р. – П.Г.-Н.
280
4. У випадку виявлення в поштових відправленнях і посилках, а також при особах, що
переходять чи переїжджають кордон зобов’язань або білетів Російського Государственнаго
Казначейства такі конфіскуються в прибуток скарбниці. Рівним чином конфіскуються
Російські кредитові білети, купони від Російських %% Государственних паперів і скарбові
розмінні знаки в сумах, що перевищують норми, встановлені ст.ст. 2 та 3.
Немановъ Л.М. Финансовая политика Украины (7 ноября 1917 - 4 февраля 1919 г.).
- К.: Культура и знаніе, 1919. - С. 194-195.
№ 135
Відповідь Фінансово-Розчотньої Комісії при Мировій Делегації України на заяву
Фінансово-Розчотньої Комісії при Російській Мировій Делегації 14-го серпня 1918 року
Заява, яку подано 14 серпня 1918 року Головою Російської Фінансово-Розчотної
Комісії при Мировій Делегації п. Х.Раковським, містить в собі 8 абзаців, з яких 5 перших
містять в собі міркування, котрі закінчуються положенням, що “Никакие территориальные
изменения права верховенства (и при расчленении – дисмембрации – государства), не
допускают посягательства с чьей бы то ни было стороны на государственный суверенитет”.
Українська Фінансово-Розчотна Комісія при Мировій Делегації не вважає можливим
тут вступати в критику ступеня підставності тієї аргументації, котра міститься в перших 5
абзацах заяви Російської Комісії і привела Російську Комісію, в особі її Голови, до вище
процитованого тезису, поза як в данім разі, науково-академічна контроверза являється
зайвою для вирішення окресленого питання, яке стоїть на черзі, – тим більше, що
Українській Комісії навіть не було випадку заперечувати той загальний тезис, що
“Территорияльные изменения” – в тім числі і “расчленение (дисмембрация) государства” на
нові самостійні держави – “не умаляют и не допускают посягательства с чьей бы то ни было
стороны на государственный суверенитет” над тими територіями, над якими він формально
встановився.
Абзаци 5 і 7 в заяві Російської Комісії аргументують те положення – той тезис, що
“юридическим последствием для отделяющейся части (т.е. при расчленении, дисмембрации
государства) является обязанность принять международніе обязательства, которые
специально лежат на отделяющейся области, как местного, так и личного характера”. Далі
наводиться 4 випадки з історії, – треба думати, як юридичні прецеденти.
В абзаці 8 своєї заяви Російська Комісія стверджує, уже не посилаючись на історичні
приклади, такий тезис, що “другим последствием для отпадающей части государства (при
расчленении – дисмембрации – государства) является обязанность возместить убытки
государства, от которого она отделяется, происходящие от этого отделения в самом широком
смысле этого понятия”. Тільки що наведена цитата передана тут точно і без всяких змін в
знаках розділових.
ІІ.
Українська Фінансово-Розчотна Комісія залишає на боці оцінку дійсного реального
значіння наведених в заяві Російської Фінансово-Розчотної Комісії 4-ох випадків з 1839,
1859, 1871 і 1878 років, але вона констатує, що з абзацу 6-го в заяві Російської Комісії –
Українська Комісія повинна зробити такий висновок, що, як це твердить Російська Комісія,
на Україну, котра складає знову державу відроджену, – з розпавшоїся – “расчленившейся” –
“дисмембрированной” Російської Імперії – начислюються зі всієї суми зобов’язань
розпавшоїся Російської Імперії виключно тільки такі зобов’язання, котрі лежать спеціально
на тих краях, що склали територію Української Держави.