Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.)
Подождите немного. Документ загружается.
281
Що ж торкається процитованого вище в абзаці 8-му тезису, то цей тезис, в
запропонованій формуліровці, у всякім разі не піддається виразній оцінці його конкретного
змісту.
ІІІ.
Переходячи до позитивного розв’язання питання, яке стоїть на черзі, Українська
Комісія базується на загальновизнаному основному принципі, діючім як в праві в середині
Держави, так і в праві між Державами, як абсолютний юридичний догмат, а саме: на тому
тезисі, що res transit cum onere suo.
Цьому ґрунтовному началу відповідає і його конешний юридично-логічний коррелат:
що підпадаюча річ надає новому власникові, до якого вона переходить, також всі приналежні
до неї права, разом із зобов’язаннями.
Загальні державні борги всіх виглядів, також в Російській Імперії, завсігди
забезпечувались всіми маєтками Держави, – тобто всіми маєтковими цінностями всякого
роду, які належать Державі, в чім би вони не містились і де б вони не знаходились. Такий,
завсігди і всюди, був загальний – взагалі – принцип, котрий понад усім і в окремих випадках
формально підтверджувався законами і написами. Приватні Державні зобов’язання, в
окремих спеціальних випадках, забезпечуються в першу чергу коштами приналежних
установ (бюджетовими – скарбовими або спеціальними – власними) і майнами, які віднесено
до їх приналежного відання.
IV.
Українська Держава не має замаху на суверенітет і, в тім числі, на так зване
“территориальное верховенство” Російської Соціялістичної Федеративної Світської
Республіки. Але Українська Держава вимагає, по праву і справедливости, розпреділення того
скарбового майна, яким володіла бувша Російська Імперія, і Українська Комісія, на підставі
всесторонньої справедливости, пропонує готовність Української Держави, при цій умові,
прийняти на себе припадаючу частину боргів занепавшої Держави – Російської Імперії. В цій
незмінній позиції Української Держави нема ніякого з її боку домагання на яку-небудь
участь в імперіумі на території Світської Республіки, або на який-небудь територіальний
кондомініум, а тільки окреслене і точне домагання перевести розрахунок між Україною і
Світською Республікою у всім широкім активі і пассиві маєткових правовідносин бувшої
Російської Імперії, в утворенні якої, протягом двох з половиною століть з гаком, – а саме: в
період самого інтенсивного розвитку Російської Імперії, – Україні належала також сама
інтенсивна і цілком рівноцінна участь.
Українська Комісія звертає увагу на той безперечний юридично тезис, що права фіска
на нерухоме майно в сучаснім державнім праві не складають ніякого ні імперіума, ні так
званого домініум – еміненс, а вміщаються в загальнім цівільнім правовім строї. Такий
порядок річей неодмовно признається і панує уже багато віків. Він точно встановився без
всяких вагань також в бувшій Російській Імперії.
Українська Комісія завдяки цьому стоїть непохитно на заявленій нею позиції, що
фінансовий розрахунок між Світською Республікою і Україною повинен розширюватися на
все майно казни і всі зобов’язання занепавшої Російської Імперії, котрі були налице до того
часу, коли Україна конституіровалась, як самостійна Держава, у 1917 році.
V.
Що торкається історичних прикладів з 1839-го, 1859, 1871 і 1978 років, які
приводяться в 6 і 7 абзацах заяви Російської Комісії, то Українська Комісія заявляє, що їй
добре відомо, що бувши ми прикладами – випадками – в міжнародових відносинах питання
права не розв’язуються уже по тій простій причині, що ці приклади, яким бажають
несправедливо надати значіння юридичних прецедентів, взагалі мають, кожний свій
282
специфічний індивідуальний характер по змісту і по політичній обстанові і зокрема, це треба
сказати також сказати також про наведені в заяві Російської Комісії 4 приклади.
Упавши Російська Імперія уявляє, в данім відношенні, – в свою чергу, цілком свій
особливий приклад і вимагає власного – індивідуального розв’язання, згідно з його
корінними одмінами.
VI.
Відносно 8-го абзаца в заяві Російської Комісії, Українська Комісія не рахує
можливим взагалі висловитися, поки сформульований в цім абзаці тезис не буде вияснено в
досить зрозумілій конкретній формі. В запропонованій формуліровці Українська Комісія не
може з’ясувати собі цього пункту в заяві Російської Комісії.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. - Т.ІІ. Українська Гетьманська Держава
1918 року.
- К.: Темпора, 2002. - С. 320-322.
№ 136
Закон про підвищення ставок оплати зі страхування
майна та про встановлення пені за несвоєчасну або
неповну виплату їх
”… з 15 серпня 1918 року розмір оплати зі страхування майна збільшити вдвоє з тим,
щоб по страхуваннях, де ця оплата через таке підвищення складатиме більш од сорока
відсотків премії, яка одержується по полісу, оплата виправлялася лише в розмірі сорока
відсотків премії”.
Державний Вістник. - 1918. - 3 вересня.
№ 137
Накази про призначення та увільнення.
По Департаменті Загальної Канцелярії.
16 серпня 1918 року. № 172. – Урядовець Окремих доручень VII кляси Загальної
Канцелярії Міністерства Фінансів Микола Козловський призначається Урядовцем
Особливих доручень VI кляси з дня 16 серпня 1918 року.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 31 жовтня.
283
№ 138
*
Резолюції винесені на
з’їзді «Суозіфу»
16 та 17-го серпня 1918 р.
Резолюція по фінансуванні промисловості.
1) Вважати видачі іпотечних ссуд для промислових підприємств єдино раціональним
для дійсного моменту, настійливо вимагаючого збільшення обігових коштів.
2) Іпотечний кредит ні в якому разі не може вважатися для держави ризикованим,
позаяк цінність підприємств значно перевищує їхню баланссову вартість.
3) Для короткотермінового кредиту під товари не робити перешкод вимогою
колективності і встановити ті норми оцінки, які раніше практикувалися комерційними
банками.
Известія Союза промышленности, торговли, финансовъ и сельскаго
хозяйства Украины. - 1918. - неділя. - 25 (12) серпня. - № 17. - С. 4.
№ 139
[З резолюції Наради землевласників України,
яка відбулася в серпні 1918 р. у Міністерстві фінансів з приводу обговорення Статуту
Українського Державного Земельного банку]
[…] Вважає при істнуванню Державного Земельного Банку будь-яку примусову
спродаж землі для утворення земельного фонду непотрібною.
[…] Запевняє, що добровільний продаж землі вистарчатиме цілковито, щоб утворити
фонд Банку для майбутньої парцеляції й розпродажу землі дрібним власникам.
Христюк
П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр.
- Т. 3. Українська революція: розвідки і матеріали .- Відень: Український соціольогічний
інститут, 1921. - С. 103.
№ 140
Затверджую
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
23 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и
й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ
СТАТУТУ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО БАНКУ.
1. Докладені до цього Статут Державного Земельного Банку, Правила про тимчасові
свідоцтва цього Банку і прикладені до Статуту додатки ухвалити.
*
Перекладено з російської із дотрианням стилістики тогочасної української мови – П.Г.-Н.
284
2. Допомогу Державного Земельного Банку на купівлю земель (арт.36 Статуту цього
Банку) обмежити земельними нормами, які затверджені законом від 14 червня цього року.
3. Асигнувати з коштів Державної Скарбниці в резервовий капітал Державного
Земельного Банку пятьдесять міліонів карбованців.
4. Діючі на території України ”Отдъленія Всеросійскаго Государственнаго Дворянскаго
Земельнаго и Крестьянскаго Поземельнаго Банковъ” скасувати з передачою завідування
справами ”Особаго Отдъла Дворянскаго Земельнаго Банка” особливим Відділам Державного
Земельного Банку, які при останньому утворюються.
5. Приналежні “Всероссійскимъ Госсударственному Дворянскому Земельному Банку
съ Особымъ его Отдъломъ и Крестьянскому Поземельному Банку” нерухомі та рухомі
майна, що знаходяться на території України, рівно як усі права по позичках, виданих цими
Банками під маєтки, які знаходяться на території України, передати до Державного
Земельного Банку.
6. Відповідальність Української Держави по зобовязаннях, що лежать на
”Всероссійскихъ Государственному Дворянскому Дворянскому Земельному съ Особымъ его
Отдъломъ и Крестьянскому Поземельному Банкахъ”, буде визначена особливою умовою
Української Держави з Великоросією.
До того часу, поки не буде такої умови, Державний
Земельний Банк приймає на себе
відповідальність: а) по боргах Земельним Банкам, котрі лежали на маєтках, що знаходяться
на території України, і котрі були прийняті на себе Крестьянским Поземельним Банком на
підставі 160-174 ст. його уставу і б) по умовах та зобовязаннях, виданих по маєтках, які
перейшли у власність Державного Земельного Банку
на підставі пункта 4-го цього закону.
7. Належні Українській Державі долі запасних, власних та инших капіталів
“Государственнаго Дворянскаго Земельнаго Банка, Особаго Отдъла его и Крестьянскаго
Поземельнаго Банка”, як надійде згода по цьому питанню з Великоросією, залічити в
запасний капітал Державного Земельного Банку.
8. Надати Державному Земельному Банкові:
а) вчинити, згідно представленню Міністра Фінансів, перший випуск свідоцтв
Державного Земельного Банку на суму двісті міліонів карбованців, призначивши прибуток їх
в чотири з половиною відсотки річних, без увільнення цього прибутку від збору з прибутків
від грошових капіталів;
б) у випадку потреби, в виді тимчасової міри і на строк, котрий визначить Міністр
Фінансів, чинити видачу пожичок та оплату тих маєтків, що купуються на кошти Банку,
тимчасовими свідоцтвами Банку по правилах, до цього докладених, і
в) видавати, у випадку потреби, в виплату за маєтки, що набуває Банк за свій кошт,
особливі короткострокові зобовязання на умовах, котрі визначить Міністр Фінансів.
9. Надати Міністрові Фінансів право розрішувати Державному Земельному Банкові
видавати в рахунок виплати за маєтки, що Банк набуває за свій кошт, іменні зобовязання,
визначивши прибуток їх у шість відсотків річних, з увільненням цього прибутку від збору
від грошових капіталів, а рівно визначати, яка частина покупної ціни може оплачуватися
свідоцтвами Банку, яка іменними його зобовязаннями і готовими грішми.
10. Ріжницю між
сумами відсотків, що виплачує Державний Земельний Банк по
іменних його зобовязаннях та платіжах, що належать йому по пожичках, прийняти на кошти
Державної Скарбниці, з внесенням необхідного на цей предмет кредиту в державний роспис
доходів та видатків.
11. Ухвалити докладений до цього роспис платні служачим Державного Земельного
Банку.
12. Надати Міністрові Фінансів, Управителеві Банку та Управителям Відділів, по
належности, право перевести служачих у призначених до скасування ”Отдълахъ
Всероссійскихъ Государственнаго Дворянскаго Земельнаго и Крестьянскаго Поземельнаго
Банковъ” на Україні, не виключаючи прикомандірованих осіб центрального управління тих
Банків та инших Всеросійських Відділів, на службу в Державний Земельний Банк на
285
відповідні посади, залишивши за ними всі набуті службою права та переваги і без
задержання належних по закону одлічок з утримання при призначенні на посаду від
Правительства.
Служачих, що не одержали призначення в Державний Земельний Банк, лишити за
штатом на підставах, які мають бути встановлені Радою Міністрів по представленню
Міністра Фінансів.
За Голову Ради Міністрів, Сенатор М. В а с и л е н к о.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 6 вересня.
№ 141
Затверджую.
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
23 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретар,
Сенатор С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ЗНИЖКУ ПЕНІ, ЩО
НАРАХОВАНО НА ВЛАСНИКІВ ЦУКРОВАРЕНЬ ЗА НЕСВОЄЧАСНУ ВИПЛАТУ
НИМИ АКЦИЗУ
На зміну 1004 ст. ”Уст. об. акц. сб.” (Св. Зак. V т. вид. 1901 р.) надати Міністрові
Фінансів право знижати розмір пені з власників цукроварень з суми всієї недоплати акцизу
за цукор, яка лічиться на кожнім власникові цукроварні, до 1 % на місяць з цієї суми, але
лише в виключних випадках, з умовою, щоб акциз, вкупі з пенею, належав затриманню з
власників цукроварень з перших платіжів, належних їм за цукор.
За Голову Ради Міністрів Сенатор
М. В а с и л е н к о.
Міністр Фінансів
А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 3 вересня.
№ 142
Накази про призначення та увільнення.
По Державному Банкові.
23 серпня 1918 року. № 4. – Згідно з ухваленим Гетьманом докладом Міністра Фінансів
призначаються на посади:
Товариша Директора Державного Банку – Микола Костецький, Управителя Київської
Контори Державного Банку – Віктор Ігнатович. Обидва з 1-го червня 1918 року.
За Міністра Фінансів, Товариш Міністра К. З а м е н.
Державний Вістник. - 1918. - 10 вересня.
286
№ 143
Затверджую.
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
23 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ПІДВИЩЕННЯ СТАВОК
ОПЛАТИ ЗІ СТРАХУВАННЯ МАЙНА ТА ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕНІ ЗА
НЕСВОЄЧАСНУ АБО НЕПОВНУ ВИПЛАТУ ЇХ.
В відміну, доповнення та зміну відповідних законів постановити:
1. По страхуваннях, по котрих належить вносити оплату, яку встановлено арт. 378 Ст.
про ”пошлини” /Св. Зак. т. V вид. 1914 року/ з 15 серпня 1918 року розмір оплати зі
страхування майна збільшити вдвоє з тим, щоб по страхуваннях, де ця оплата через таке
підвищення складатиме більш од сорока відсотків премії, яка одержується по полісу, оплата
виправлялася лише в розмірі сорока відсотків премії.
П р и м і т к а. До 15 серпня 1918 року страхова оплата виправляється в розмірі, який
встановлено законом від 4 жовтня 1914 року /”Собр. Узак. и Расп. Прав.” 1914 року арт.
2870/.
2. Оплату в підвищеному розмірі, вказаному в попередньому артикулі, виправляти з 15
серпня 1918 року також і по всіх страхуваннях, які складені хоч і раніш 15 серпня 1918 року,
але на кількість років; при чому по цих страхуваннях оплата згідно з новим тарифом
виправляється після 15 серпня 1918 року, починаючи з числа й місяця, відповідних дневі, в
який складено договір страхування.
3. За невчасне або неповне внесення до Скарбниці оплати зі страхування майна на
установи, котрим належить ті оплати виправляти, налічується пеня в розмірі одного відсотку
в місяць з невиплаченої суми, рахуючи неповний місяць за повний, а невиплачені суми з
пенею виправляються в порядкові, який встановлено для правіжки казенних недоплат.
4. Представники Страхових Товариств, яких Правління перебувають по за межами
Вкраїни, повинні внести в місцеві Скарбниці не пізніш від 1 вересня 1918 року всі суми,
котрі одержані ними як страхові або гербові оплати по страхуваннях, складених на майно,
що знаходиться в межах України, і які суми ще не відіслані ними до місця перебування
Правлінь Страхових Товариств.
За Голову Ради Міністрів, Сенатор М. В а с и л е н к о.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 3 вересня.
287
№ 144
Затверджую
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
26 серпня 1918 року. Київ.
Посвідчив: Державний Секретарь, Сенатор
С е р г і й З а в а д с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ
УТРИМАННЯМ СЛУЖАЧИХ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДО СКАСУВАННЯ ВІДДІЛІВ
ДЕРЖАВНОГО ДВОРЯНСЬКОГО ЗЕМЕЛЬНОГО ТА СЕЛЯНСЬКОГО
ПОЗЕМЕЛЬНОГО БАНКІВ.
Дозволити Відділам
Державного Дворянського Земельного та Селянського
Поземельного Банків вчинити обрахунок по виплаті утримання служачи за час з 1-го червня
цього року по день скасування цих Відділів, згідно з законом 23-го серпня 1918 року про
затвердження Статуту Державного Земельного Банку, на підставі доданого до цього розпису.
В. об. Голови Ради Міністрів, Сенатор
М
. В а с и л е н к о.
За Міністра Фінансів Г. К у р и л о.
Державний Вістник. - 1918. - 6 вересня.
№ 145
Р о с п и с п л а т н і у р я д о в ц я м п р и з н а ч е н и х д о
с к а с у в а н н я В і д д і л і в Д е р ж а в н о г о Д в о р я н с ь к о г о
З е м е л ь н о г о т а С е л я н с ь к о г о П о з е м е л ь н о г о Б а н к і в.
Н а з в а п о с а д и.
В Київі В инших
Містах
Карб. Карб.
Управитель Відділом………………………………........
е
н Оцінник та Непремінний Член старшої платні…....
Непремінний Член молодшої платні……….....................
а
рші Бухгальтер та Контрольор Центрального Управ-ління Банків,
Завідуючий Бухгальтерією і
Контролем у Відділах………………………………….
а
рші Бухгальтер та Контрольор Центрального Управ- ління,
Помічники Завідуючих Бухгальтерією і конт- ролем у
Відділах…………………………………........
Діловод, Бухгальтер,
а також Контрольор { старшої
Центрального Управ- платні.
ління……………………………...
Діловод, Бухгальтер та Контрольор { молодшої
Центрального Управління……... платні.
Помічники Діловода { 1 ряду.
10.800
скарб.
пом.
9.000
8.000
9.000
8.000
7.200
6.600
9.500
скарб.
пом.
8.000
7.500
8.000
7.500
6.600
5.400
288
та Бухгальтера…………………. 2 ряду.
Канцелярські урядовці…………..........……………….. {
Служачі по вільному найму до……………………………
Кур’єри та инші низчі служачі до………………………..
5.400
4.800
4.200
3.900
3.600
2.400
4.800
4.500
3.900
3.600
3.300
2.100
В. об. Голови Ради Міністрів, Сенатор М. В а с и л е н к о.
За Міністра Фінансів Г. К у р и л о.
Державний Вістник. - 1918. - 6 вересня.
№ 146
О Б ’ Я В А.
Постановою Міністра Фінансів від 3-го травня 1918 року, був встановлений
обовязковий для всіх громадян і установ України прийом нарівні з кредитовими білєтами, в
усі платежі, купонів сроків не пізніще 1-го вересня 1918 року, від облігацій: 5 % внутрішніх
позичок 1 і 2 випусків 1905 року, 3 виписку 1908 року, – 5 % позичок 1914 і 1915 років,
другої внутрішньої – 5
1
/
2
% позички 1915 року, – військових 5
1
/
2
% позичок 1914, 1915 і
1916 років і 5 % позички волі 1917 року.
Зазначена постанова зістається в силі, але з огляду на приближення 1-го вересня 1918
року, не обовязкові до прийому в платежі, як громадянами по-меж ними, так і установами.
Серпня 29 1918 року.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 10 вересня.
№ 147
Накази про призначення та увільнення.
По Державному Земельному Банку.
29 серпня 1918 року. № 184/2. – Призначаються, згідно з обранням Київського
Областного Союзу Земельних власників і на підставі 85 ст. Статуту Державного Земельного
Банку, Членами Комітету Догляду Державного Земельного Банку: Зноско-Боровський
Олександер Олександрович, Мазаракі Фаддій Хаддієвич і Оголевец Петро Яковлевич з 1
вересня 1918 року.
29 серпня 1918 року. № 185/3. – Призначаються: Начальниками Відділів Державного
Земельного Банку: Іполит Вікторович Булацель, Костянтин Євгенович Малютін, Ілія
Олександрович Успенський та Іван Ларіонович Лілікович з 1 вересня 1918 року, Членами
Ради Відділів Державного Земельного Банку: Волинського: Олександер Вікторович Росов та
Володимир Семенович Семенов, Катеринославського: Володимир Андрієвич Котельников,
289
Микола Акинфович Малютін, Костянтин Васильович Рожденственський та Іван Іванович
Ритов, Київського: Пилип Йосипович Лагун, Йосип Климович Мельник, Лєонід Захарович
Нечаєв та Василь Вікторович Новицький, Одеського: Семен Герасимович Горбачик,
Олександер Олександрович Попов, Микола Іванович Царенко та Микола Адольфович
Яниковський, Подільського: Веніямин Констянтинович Костянтинов, Опанас Іванович
Орлов, Арсень Хрисанфович Яницький, Полтавського: Олександер Борисович Арапов, Карл-
Вільгельм Генрихович Гойєр, Іван Олександрович Долбин та Дмитро Юхимович
Корсунський, Харківського: Борис Андрієвич Баженов, Давид Павлович Колосов,
Олександер Карпович Ланговий та Микола Борисович Трушковський, Чернигівського: Петро
Володимирович Борсук, Микола Васильович Біляїв, Констянтин Васильович Красовський та
Тимофей Трохимович Таточко, – всі з 1 вересня 1918 року. Головним Бухгальтером
Полтавського Відділу Державного Земельного Банку: Петро Петорович Соколов з 1 вересня
1918 року. Головними Контрольорами Відділів Державного Земельного Банку:
Катеринославського – Адольф Карлович Фендрих, Одеського – Митрофан Федорович
Лінчевський і Чернигівського – Антін Михайлович Громико з 1 вересня 1918 року.
Помічниками Головних Бухгальтерів Відділів Державного Земельного Банку: Волинського –
Петро Олександрович Денисов, Катеринославського: Олекса Радіонович Чернета, Київського
– Леонид Павлович Попов, та Іван
Сидорович Петренко, Одеського – Костянтин-Рейнгольд
Єдуардович Бах, Подільського – Петро Іванович Мамонтов, Полтавського – Михайло
Петрович Антоніїв та Сергій Петрович Рудіч, Харківського – Семен Карпович Орловський і
Чернигівського – Микола Васильович Баумштейн та Олександер Андрієвич Фрунза, – всі з 1
вересня 1918 року.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний
Вістник. - 1918. - 13 жовтня.
№ 148
Накази про призначення та увільнення.
По Відділах Селянського Поземельного Банку.
29 серпня 1918 року. № 187/6. – Лишається за штатом Управитель Подільського
Відділу Костянтин Павлович Фаворин з 1 вересня 1918 року на загальній підставі, яка
визначена в законі 2 серпня 1918 року.
29 серпня 1918 року. № 188/7. – Лишаються за штатом: Непремінні Члени Відділів:
Волинського – Мартин Лаврентьович Скоморовський і Подільського – Михайло Гаврилович
Кожевников з 1 вересня 1918 року на загальній підставі, яка визначена в законі 2 серпня 1918
року.
31 серпня 1918 року. № 195/5. – Лишаються за штатом: Непремінні Члени Відділів:
Одеського – Євген Іванович Ільїн та Франц-Людвіг Францевич Янкевич, Полтавського –
Василь Андрієвич Соловєв, Харківського – Микола Петрович Олександров та Микола
Петрович Граціянський і Чернигівського – Михайло Миколаєвич Малахов на загальній
підставі, яка визначена в законі 2 серпня 1918 року, – всі з 1 вересня 1918 року.
31 серпня 1918 року. № 196/4. – Призначаються: Членом Ради Волинського Відділу
Володимир Михайлович Володимиров і Членами Оцінниками Відділів Державного
Земельного Банку: Волинського вищої платні: Петро Ільіч Архипов, Володимир Миколаєвич
290
Виноградов, Петро Дмитрович Гладун, Сергій Павлович Довкгело, Павло Іванович Даценко,
Олекса Іванович Леонтьїв, Лев Олександрович Новіцький та Сергій Васильович Семенов і
низчої платні: Андрій Павлович Демчук-Демчинський, Олександер Степанович Сергієнко та
Ян Мартинович Упит; Катеринославського – вищої платні: Олекса Павлович Баранов,
Олександер Миколаєвич Барсуков, Іван Вікторович Бакланов, Микола Федорович
Грієльський, Олександер Инокентьєвич Добровольський, Іван Михайлович Крат, Євген
Герасимович Мищенко та Нарциз Адольфович Турчинович; Київського – вищої платні:
Василь Іванович Богословський, Йосип Семенович Бруй, Сергій Платонович Журавльов,
Олександер Миколайович Козловський, Іван Васильович Максимовський, Донат
Анатольєвич Петровський, Андрій Андрієвич Славинський та Іван Васильович Федоров;
Одеського – вищої платні: Доминик-Іван Онофрієвич Блинас, Володимир Денисович
Бочковський, Василь Іванович Ведерников, Олександер Антонович Гвоздинський,
Володимир Дмитрович Гладун, Петро Семенович Гусар, Іван Георгієвич Дмитрієв, Анатоль
Васильович Добротворський, Ілья Іванович Кирянов, Йосип-Антін Олександрович
Ковалевський, Гаврило Гаврилович Кожевников, Михайло Дементьєвич Конашевич, Георг
Герасимович Лашков, Андрій-Адам Марцелинович-Адамович Лисовський, Генадь Іванович
Промптов та Петро Васильович Тумим і низчої платні – Іван Михеєвич Ступин;
Подільського – вищої платні: Павло Павлович Федорович та Віктор Іванович Касяненко;
Полтавського – вищої платні: Сергій Григорович Градовський, Георг Карпович Орловський
та Володимир Агафонович Бернацький; Харківського – вищої платні: Микола Єгорович
Девятов, Михайло Васильович Кибальчич та Олександер Олександрович Федоров;
Чернигівського – вищої платні: Павло Іванович Золднер, Микола Володимирович
Котляревський, Олександер Андрієвич Тарнавський, Аполінарій Констянтинович
Чижевський та Іван Гаврилович Яновський, – всі з 1-го вересня 1918 року.
5 вересня 1918 року. № 199.
Згідно з ухваленим Гетьманом докладом моім призначаються Управителями Відділів
Державного Земельного Банку: Волинського – Петро Нафаілович Яценко,
Катеринославського – Василь Вікторович Горицький, Київського – Вячеслав Миколайович
Верховський, Одеського – Павло Іванович Грицевич, Подільського – Лєонід Едуардович
Сметанкін, Полтавського – Петро Олександрович Афремов, Харківського –
Михайло
Миколаєвич Любимов, Чернигівського – Микола Павлович Масловський – всі з 1-го вересня
1918 року.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 13 жовтня.