175
витку раку молочної залози — з другого: жінки, що народжу-
вали багато разів, хворіють рідше, ніж особи, що мало народжу-
вали; ті, що народжували, — рідше, ніж ті, що взагалі не на-
роджували. Жінки, які живуть статевим життям, хворіють
рідше, ніж незаймані чи жінки, що не мають регулярних стате-
вих контактів. Це ніби-то підтверджується даними статисти-
ки: у країнах із високою народжуваністю (Японія, Узбекистан)
захворюваність на рак молочної залози низька, а в Швейцарії
й Англії, країнах з низькою народжуваністю — захворюваність
висока. Однак у США, країні з високою народжуваністю, за-
хворюваність на рак молочної залози висока.
Отже, захворюваність залежить від багатьох чиників. Міні-
мальним ризик захворіти є у жінок, що народили кілька дітей
до 25 років. Аборти, які грубо порушують гормональний го-
меостаз, різко підвищують ризик захворювання. Перспектив-
ною альтернативою абортам можуть бути гормональні кон-
трацептиви. Але вони потребують чіткого лабораторного кон-
тролю.
Клінічна картина раку молочної залози залежить від форми
захворювання. Є три варіанти раку молочної залози: 1) вузло-
ва форма; 2) дифузно-інфільтративна; 3) хвороба Педжета.
Вузлова форма виявляється у 90 % хворих на рак молочної
залози. Пухлина має невиразні межі, щільну консистенцію, об-
межену рухливість щодо навкружних тканин. Проростаючи в
суміжну тканину, вона деформує контури молочної залози,
втягує сосок і шкіру (симптом «умбілікації»). Інфільтруючи
шкіру чи блокуючи лімфовідтікання, злоякісна пухлина ніби
проявляє макроструктуру шкіри, поглиблює волосяні мішеч-
ки, внаслідок чого шкіра набуває схожості з лимонною чи
апельсиновою шкіркою. Регіонарне розповсюдження пухлини
призводить до метастазування в пахвові лімфовузли, які про-
мацуються у вигляді щільних круглих вузлів, рухливих чи зв’я-
заних між собою або з навкружною тканиною.
При дифузно-інфільтративній формі раку молочної залози
немає вузла, тобто того, що ми традиційно називаємо пухли-
ною. Ракова інфільтрація розповсюджується на більшу части-
ну, а іноді — на всю молочну залозу. Залоза стає щільною, на-
бряклою, болісною. Не визначається жодна межа пухлини —
ні візуально, ні пальпаторно. Шкіра гіперемована, гаряча. Як
правило, до злоякісної інфільтрації приєднується запальний про-
цес. У пахвовій ділянці промацуються болісні лімфовузли.