166
продукції іншим галузям, що й утворює її доходи, або випуск. Міжгалузевий
баланс розкриває прямі й обернені зв’язки між галузями, які свідчать про
напрями й обсяги потоків товарів і послуг, доходів в економіці та про
відповідні пропорції розподілу національного продукту суспільства. На
основі цих пропорцій визначаються коефіцієнти витрат виробничих ресурсів
(
капіталу, праці, природних ресурсів) на одиницю продукції у відповідних
галузях, що дозволяє виявити напрями регулювання вказаних пропорцій. Ця
модель часто використовується при плануванні економічного розвитку.
Друга модель, з такою ж назвою, використовується кейнсіанцями при
аналізі рівноваги між сукупними витратами і ВВП. В кейнсіанській моделі
“витрати-випуск” визначальним є сукупний попит
, який знаходить своє
відображення через сукупні витрати і сукупну пропозицію, яка представлена
реальним валовим внутрішнім продуктом. Ця модель ґрунтується на прямій
залежності між ВВП і сукупними витратами. Якщо сукупні витрати
зростають, то зростає і ВВП, і, навпаки, якщо зменшуються сукупні витрати,
то зменшується і ВВП.
Ця кейнсіанська модель рівноважного рівня
національного продукту
передбачає постійні величини основного капіталу, робочої сили, незмінну
технологію, фіксовані ставки заробітної плати, ціни і, отже, очікування
людей, тим самим визначаючи статичну рівновагу, при якій пропозиція
реального національного продукту дорівнює тій кількості національного
продукту, яку люди бажають придбати.
В кейнсіанській моделі “витрати-випуск” обсяг сукупних витрат
визначає обсяг
виробництва і пов’язаний з ним рівень безробіття. Вона не
передбачає можливості виникнення рівноваги на основі повної зайнятості. І
навіть, навпаки, прагне продемонструвати можливість існування рівноваги в
умовах безробіття. Рівноважний рівень національного продукту
встановлюється там, де “втрати” із кейнсіанської системи дорівнюють
“вприскуванням”, і може існувати при неповній зайнятості. Якщо таке
відбувається, кейнсіанська теорія пропонує збільшення державних витрат,