
А. Є. Конверський. ЛОГІКА
226
Відомо, що у правильному висновку між засновками і
висновком існує відношення логічного слідування, тобто
при істинності засновків висновок повинен бути обов’яз-
ково істинним. Виходячи з цього, в правилі ТІ між (А ⊃
В), (В ⊃ С) і (А ⊃ С) існує відношення логічного слідуван-
ня, отже, засновки (А ⊃ В) і (В ⊃ С) не можуть бути істин-
ними, а висновок (А ⊃ С) – хибним.
Припустимо, що це не так (тобто, що А ⊃ В і В ⊃ С –
істинні, а А ⊃ С – хибне).
Тоді А ⊃ С – хибне при умові А – і, С – х. А у засно-
вках: якщо А – і, а С – х, то при будь-якому значенні В
кон’юнкція засновків не буде істинною, а це суперечить
нашому припущенню.
Отже, засновки у нашому правилі не можуть бути іс-
тинними, а висновок – хибним, а це свідчить, що це пра-
вило логічно коректне і гарантує правильність відповідних
його структурі змістовних міркувань.
Схематично така перевірка коректності правила
висновку зображується таким чином:
}
xi
xCA
xCB
ixi
BA
xii
−⊃
−⊃
⊃
/
/
.
З цієї схеми очевидно, що при будь-яких значеннях В
наше припущення про логічну некоректність правила від-
падає. У такий, можна сказати, досить економний спосіб
можна перевірити кожне з правил.
Синтаксичне обгрунтування правила висновку перед-
бачає побудову виведення останнього рядка із засновків.
Для цього розгорнемо правило, вставивши між заснов-
ками і висновком проміжні ланки, які в правилі опущені.
Доведення здійснюється таким способом:
1. Виписуємо засновки, що входять до правила.
2. Зліва виписуємо кроки доведення.
3. Справа напроти кожного кроку виписуємо його
підставу (це може бути домовленість про введення чер-
гового припущення, або певне правило). Праву сторону
такого запису називають аналізом доведення.