М. Грушевський, М. Драгоманов та інших. Фундаментальною має бути
загальна і професійна освіта. Це стане відповіддю на виклик глобалізації і
одночасно умовою розвитку інтелектуального ресурсу України, гарантією
виходу України на рівень країн, де інтелектуальна еліта здатна створювати і
впроваджувати високі технології.
2. Гуманізація — напрям, про який багато писалося і говорилося
попередні десятиліття, а початок якого був закладений з часів В. Мономаха,
філософії Г. Сковороди та П. Юркевича, інших українських гуманістів.
Злочинним для нашого суспільства є ігнорування історичного досвіду
"братських шкіл", Острозької й Києво-Могилянської академій, педагогічних
ідей гуманізації освітнього поля таких видатних мислителів, як Т. Шевченко,
І. Франт, М. Драгоманов, Л. Українка, В. Винниченко, М. Максимович. В.
Вернадський. Продуктивними є спроби в нових історичних і соціально-
економічних умовах переглянути підходи до гуманізації освіти видатних
освітян, педагогів-практиків А. Макаренка і В. Сухомлинського.
3. Системність і дієвість виховного процесу — пріоритетним для
системи вищої освіти є формування культури особистості на засадах
інтеграції компетентності та духовності професіонала.
Участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути
спрямована на її розвиток і набуття нових якісних ознак. Водночас слід
зважити на те. що ці зміни не мають привести до втрати кращих традицій,
заперечення національних ознак якості освіти. Орієнтація на Болонський
процес не має призводити до невиправданої перебудови традицій вітчизняної
системи вищої освіти, які є національним надбанням української вищої
школи, зокрема, широкий спектр знань студентів у галузі суспільних і
гуманітарних наук, що формують світогляд майбутнього фахівця.
Приєднання України до Болонського процесу слід розцінювати як
планомірну інтеграцію української вищої школи до європейського і світового
освітнього і наукового простору. Адаптація законодавства України до
законодавства Європейського Союзу — це тривалий процес узгодження