Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні
форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова)
частина, студентські деканати, ради тощо) [2, С.32].
На сьогоднішній день студенти беруть участь в управлінні
студентського самоврядування не більш, ніж 20 відсотків навчальних
закладів. По-перше, у ряді ВНЗ студентських органів просто не існує, а по-
друге, багато студентських спілок сьогодні займаються винятково дозвіллям,
а не вираженням інтересів студентства.
Широко поширена практика, коли органи студентського
самоврядування фактично є підрозділом адміністрації ВНЗ, їх рішення
носять лише формальний характер й участь студентів у такому
«самоврядуванні» мінімальна. Найбільше яскраво це проявляється у ВНЗ, де
органи студентського самоврядування очолюють не студенти й аспіранти, а
люди у віці, що далеко перевищує студентський, лідери таких організацій
більше дбають лише про свої інтереси, а не інтереси самих студентів.
Розвиток студентського самоврядування у ВНЗ має ґрунтуватися на
появі нових форм студентської самоорганізації, на залученні студентів у
соуправлінні вищим навчальним закладом. Сьогодні існуюча система далеко
не досконала: працюючі студентські ради й старостати, не поєднують
основну масу студентів і лише номінально представляють її інтереси, при
цьому організацію роботи зі студентами проводять підрозділи ВНЗ із
залученням невеликого активу студентів [4].
ВНЗ має бути не тільки місцем одержання освіти, він повинен нести
цілий комплекс соціальних функцій. У кожному ВНЗ може існувати скільки
завгодно творчих спілок, громадських організацій, у тому числі й
профспілкових. При цьому повинна бути легітимна Студентська рада. Це - не
чергова громадська організація, а внутрівузівський механізм, що
вибудовується у відповідності зі специфікою ВНЗ й дає можливість усім без
винятку студентам включитися в управління навчальним закладом. І