Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Кремальера

290

КРЕМАЛЬЄРА

(кремальера;

focusing

gear; Fokusierungsschraube

J):

заст. слово.

Див. Гвинт фокусувальний. 14.

КРЕН ЛІТАКА (крен самолёта; aircraft

roll; Abdriffwinkel m des Flugzeugs

m):

якщо

під час горизонтального лету поздовжня

вісь літака XX

та

перпендикулярна до неї

вісь YYрозташовані

горизонтальній пло-

щині, то вертикальна вісь літака ZZ збіга-

тиметься з прямовисною лінією. К.

л.

кут,

що утворить вісь ZZi3 прямовисною лінією

при поперечному нахилі літака. 8.

КРЕН СПОРУДИ (крен сооружения;

costruction tilt; Gebaudeneigung f): нахил

або злам основних площин усієї споруди

під дією нерівномірних осідань без пору-

шення її цілісності та геометричних роз-

мірів. У будівельній практиці розрізняють:

крен споруди, який характеризує відхилен-

ня його вертикальної осі від прямовисної

лінії і визначається в кутовій, лінійній або

відносній мірі; крен фундаменту - харак-

теризує відхилення площини його підош-

ви від горизонту і визначається в лінійній

або відносній мірі. К. с. визначають різни-

ми методами: за допомогою механічних

висків, оптичних центрирів, клинометрів;

для високих споруд застосовують точніші

геодезичні методи: координат, горизонта-

льних кутів, вертикального проектування,

горизонтальних і вертикальних кутів, ви-

сокоточного нівелювання. 7.

КРЕСЛЕННЯ ВИКОНАВЧЕ (исполни-

тельный чертеж; executive drawing; Voll-

ziehungszeichnung f): схематичне креслен-

ня, що відображає фактичні розміри еле-

ментів конструкцій, їх відхилення від

проектних розмірів, від вертикалі (здебіль-

шого по осях координат), від проектної ви-

соти, а також фактичні розміри, які харак-

теризують збереження форми (напр., діа-

гоналі, кути, радіуси). 1.

КРЕСЛЕННЯ РОЗПЛАНУВАЛЬНЕ

(разбивочный чертеж; layout drawing;

Absteckungsrifi m, Absteckungszeichnung f):

схематичний розпланувальний документ

об'єктів з лінійно-кутовими величинами і

вихідними пунктами для перенесення йо-

го на місцевість. 1.

КРИВА ВЕРТИКАЛЬНА (вертикальная

кривая; vertical curve; Senkrechtkurve f, Ver-

tikalekreiskurve f): крива, розташована у

площині вертикальній, для забезпе-

чення плавного руху транспорту в місцях

зламу проектної лінії профілю, видності

дороги та зустрічного транспорту. Основ-

ні елементи К. в.:

^ R(i, +L) „ (О

тангенс - Т = ———— = Rtg

—;

бісектриса -

со

Б =— = — = R( sec 1);

2R 87? 2

крива - К = R(i

{

- і

) = R

со я

180°'

де R - радіус вертикальної кривої; (0 -

центральний кут вертикальної кривої;

я =3,14. 7.

КРИВА ГОРИЗОНТАЛЬНА КОЛОВА

(круговая горизонтальная кривая; circular

horizontal curve; waagerechte Kreiskurve f,

horizontale Kreiskurve f): крива колова,

розташована в горизонтальній площині,

що вписується в кутах повороту трас до-

ріг, трубоводів, каналів. Основні елементи

К. г. к.: кут повороту ©, радіус кривої R,

довжину дотичних, які наз. тангенсом Т,

довжину кривої К, довжину бісектриси Б,

домір Д обчислюють за формулами:

,0°я

Т = Rtg(Q/і), К = R

180°

£ = ^- = *(sec(0/2)-l); Д = 2Т-К.

бК

КРИВА КОЛОВА (круговая кривая;

circular curve; Kreiskurve f): крива сталого

радіуса. 1.

КРИВА ПАРАБОЛІЧНА (параболиче-

ская

кривая;

parabolic curve; Parabelkurve

f): крива, що є частиною параболи. 1.

КРИВА ПЕРЕХІДНА

(переходная кривая;

transition curve; Ubergangskurve f): крива

змінного радіуса р, яка з'єднує пряму ді-

лянку траси з кривою коловою та забез-

печує плавність руху транспорту. На К. п.

залізниць здійснюють „відвід підвищення"

зовнішньої рейки над внутрішньою, а на

Крива реверсивна

291

автодорогах - „відгін віражу", тобто пе-

рехід від односхилого поперечного профілю

до двосхилого. Рівняння К. п.: р = C/S, де

С - av

jig

—

стала величина, яка наз. пара-

метром перехідної

кривої;

S - віддаль від

початку К. п. до біжучої

точки;

а - ширина

дороги;

- швидкість руху; і - поздовжній

ухил відводу підвищення рейки або відго-

ну віражу;

g—

прискорення вільного падін-

ня. Найкраще рівнянню К. п. відповідає ра-

діоїдальна спіраль (клотоїда), лемніската,

рівняння якої в полярних координатах:

2С(р,

де

(р

- кут між віссю абсцис і до-

тичною до кривої

біжучій точці. Клотоїд-

ні заокруглення можуть складатися з двох

сполучених клотоїд. Довжина К.п. 20 -

200 м (див. Елементи перехідної кри-

вої). 7.

КРИВА РЕВЕРСИВНА

(реверсивная

кри-

вая; reverse curve; Reversionskurve f): кри-

ва, яка складається із двох кривих - пря-

мої та оберненої кривини, з'єднаних між

собою або короткою прямою вставкою, або

кривими перехідними. 1.

КРИВА ХАРАКТЕРИСТИЧНА (:харак-

теристическая кривая; characteristic cur-

ve; charakteristische Kurve f): подає залеж-

ність оптичної дифузної щільності Д від

десяткового логарифма експозицій lg Н, які

відповідно відкладають на осях ординат і

абсцис. К. х. складається з

ділянки

вуалі АВ,

де щільність стала і не залежить від експо-

зиції; ділянки недотримок ВС, де однако-

вим приростам експозицій відповідають

неоднакові оптичні щільності, які посту-

пово збільшуються; прямолінійної ділян-

ки пропорційної передачі CD, де оптичні

щільності збільшуються за лінійним зако-

ном відносно логарифмів експозицій; ді-

лянки перетримок

—

верхньої криволіній-

ної DE, на якій однаковим приростам ло-

гарифмів експозицій відповідають неодна-

кові прирости оптичних щільностей, що

поступово зменшуються; ділянки соляри-

зації EF, у якій зі збільшенням логарифмів

експозицій оптичні щільності зменшують-

ся. Точка і перетину прямолінійної ділян-

ки CD з віссю абсцис наз. точкою інерції.

Для побудови К. х. використовують стан-

дартні сенситометричні бланки. 3.

КРИВИНА ПОЛЯ ЗОБРАЖЕННЯ

(кри-

визна поля изображения;

curvature of image

field; Sehenfeldkrtimmung f): див. Абера-

ція. 3.

КРИВИНА ТОПОГРАФІЧНОЇ ПО-

ВЕРХНІ (кривизна топографической по-

верхности; curvature of topographic surfa-

ce;

Erdkrummung

f): характеризується ра-

діусом, який проходить через три харак-

терні точки рельєфу топографічної поверх-

ні, напр., через

точки

перетину напряму пе-

рерізу з горизонталями на плані. Значення

радіуса R обчислюють за формулою

hl2(h+h) l

il + I

)il + I

2 й(/,-/

)

де /[, /

- закладення горизонталей;

- пе-

реріз рельєфу; /„ /

, /,

- ухили рельєфу

між першою і другою, другою і третьою

та першою і третьою горизонталями. 1.

КРИВІ ОБЕРНЕНІ (,обратные кривые;

reciprocal curves; Riickkurven f pi): криві,

центри кривини яких містяться по різні бо-

ки від траси. 1.

КРИВІ СПРЯЖЕНІ {сопряженные кри-

вые; conjugate curves; geklemmte (verbun-

deten) Kurvenfpl): криві однакових радіу-

сів, центри кривини яких містяться по один

або по різні боки від траси. 1.

КРИВОНІЖКА {кривоножка; swirel pen;

Kurvenziehfeder

f):

рейсфедер, який при-

кріплений до стрижня, що вільно обертаєть-

ся

ручці (трубці). Призначений для викре-

слювання кривих ліній. К. є одинарна - для

викреслювання однієї лінії, подвійна - для

викреслювання паралельних ліній. 5.

Кристали двовісні

292

КРИСТАЛИ ДВОВІСНІ (двухосные

кристаллы; biaxial crystals; Kristalle m pi

mit zwei Achsen f pi): див. Подвійне

променезаломлення. 13.

КРИСТАЛИ ОДНОВІСНІ (одноосные

кристаллы; uniaxial crystals; Kristalle

miteinenAchsef): див. Подвійне проме-

незаломлення. 13.

КРИТЕРІЇ УЗГОДЖЕННЯ (критерии

согласования; criterion of concordance;

Anpassungstest

Kriterium n der Uberein-

stimmungf): критерії, які дають змогу з'я-

сувати узгодженість статистичного ряду

розподілу з тим чи іншим законом розпо-

ділу. Найчастіше під час визначення узгод-

женості статистичного ряду із законом роз-

поділу використовують критерій Пірсона

або критерій Колмогорова. 20.

КРИТЕРІЙ ВЗАЄМНОГО ОРІЄНТУ-

ВАННЯ ЗНІМКІВ (критерий взаимного

ориентирования снимков; criterion of ima-

ges relative orientation; Kriterium der relati-

ven Orientierung f): наявність або відсут-

ність поперечного паралакса. Орієнту-

вання знімків взаємне вважається ви-

конаним, коли щонайменше п'ять пар

однойменних променів, що виходять від

обох знімків стереопари, перетинаються.

Поперечні паралакси тоді дорівнюють

нулеві. Відсутність поперечних паралаксів

(або допустима величина залишкового па-

ралакса) у межах усієї стереопари свідчить

про правильне виконання взаємного орієн-

тування знімків. 8.

КРИТЕРІЙ ВПЛИВУ „ЗЕМЛІ" НА РА-

ДЮВІДДАЛЕМІРНІ ВИМІРИ (крите-

рии

влияния „земли " нарадиодалъномерные

измерения;

criteria of

the

Earth

influence

radio

range-finder measurements;

Kriterium n

„ Erdeinfluss "m auf

Mikrowellenentfernungs-

messen n): використовують для виявлення

наявності відбитих від землі променів,

прийнятих антеною разом з променем, що

пройшов віддаль по прямій між головною і

веденою станціями радіовіддалеміра. Основ-

ним показником прийняття відбитих проме-

нів є зміна

„точних"

відліків, зумовлена змі-

ною частоти несучих коливань. Для аналізу

будують графік залежності „точних" відлі-

ків від несучої частоти. Якщо він має стоха-

стичний характер,

розкид відліків не пере-

вищує 2 не, то це є ознакою відсутності при-

ймання відбитих від землі променів. Якщо

графік має періодичний характер, а різни-

ця найбільшого і найменшого відліків не

перевищує 4 не, то вплив відбитих проме-

нів допустимий. Якщо ж ця різниця

перевищує 4 не або графік монотонно зро-

стає чи зменшується, то вплив „землі" не-

допустимий. Потрібно змінити положен-

ня однієї або обох станцій віддалеміра чи

виміряти лінію частинами. 13.

КРИТЕРІЙ ЗІГНУТОСТІ ХОДУ (крите-

рий

изогнутости хода;

traverse crookedness

criterion; Kriterium

derBogenzug

m):

чис-

лова оцінка, яка дає змогу визначити міру

витягнутості полігонометричного ходу, яку

використовують для обчислення точності

та

зрівноваження ходів. У витягнутому ході

поздовжня нев'язка є результатом дії лише

лінійних похибок, а поперечна - лише ку-

тових. Існує декілька підходів визначення

достатньої витягнутості ходів. Деколи

користуються наближеним відношенням

[5]//,, де И

периметр, a L - замикальна

ходу. Строгіше К. з. х. можна характеризу-

вати параметрами: граничним h

- допус-

тимим відхиленням точок ходу в обидва

боки від лінії, проведеної через центр ваги

ходу паралельно до його замикальної, і гра-

ничним а

- допустимим кутом, на який

відхиляються лінії ходу від напряму зами-

кальної в обидва боки. 19.

КРИТИЧНА НАПРУГА (критическое

напряжение;

critical voltage; kritische Span-

nungf): див. Модулятори електрооп-

тичні. 13.

КРОК ДИСКРЕТНОСТІ МАТРИЦІ

(шаг дискретности матрицы; matrix dis-

creteness step; Matrixdiskretschritt m): ста-

ла в межах матриці величина, яка визна-

чає відстань між її рядками і стовпцями. 5.

КРОК РІЗЬБИ (шаг резьбы; thread pitch;

Gewindegang m): віддаль між сусідніми

витками гвинтової різьби, виміряна вздовж

Кроки

293

осі гвинта. Якщо на гвинт нанесена одна

гвинтова лінія (одноходовий гвинт), то

крок гвинта дорівнює К. р. Якщо на гвинт

нанесено декілька паралельних гвинтових

ліній (багатоходова різьба), то крок гвинта

дорівнює К. p., помноженому на кількість

гвинтових ліній. Висота підняття гвинто-

вої нарізки за один оберт наз. кроком гвин-

та. З діаметром D і кутом підняття а крок

гвинта пов'язаний співвідношенням

S = nDtga. 8. 14.

КРОКИ (кроки; sketch; Schkizzef, Entwurf

т ): заст. слово. Див. Зарис. 14.

КРОНЦИРКУЛЬ (кронциркуль; bow pen;

Nullenzirkel т): циркуль з рейсфеде-

ром. Використовують для викреслювання

кіл малого діаметра, який визначають спе-

ціальним регулювальним гвинтом, розта-

шованим приблизно посередині К. Товщи-

ну лінії встановлюють закріпним гвинтом

рейсфедера. Стрижень з головкою мусить

легко обертається в порожнистому цилін-

дрі. Викресливши коло чи його частину,

спочатку піднімають рейсфедер, а потім

стрижень з головкою. 5.

КРОНЦИРКУЛЬ ГРАВІЮВАЛЬНИЙ

(гравировальный кронциркуль; graving cal-

lipers; Graviernullenzirkel т): прилад для

гравіювання точок і кружечків різного діа-

метра під час виготовлення оригіналів карт

методом гравіювання. 5.

КРОНШТАДТСЬКИЙ ФУТШТОК

(кронштадтский футшток; Kronshtadt ti-

de-gauge; Kronstadtischer Pegelpunkt m):

вихідний пункт мережі нівелірної

CPCP, а тепер і України. Розташований в

Кронштадті (Фінська затока Балтійського

моря поблизу Санкт-Петербурга) у граніт-

ній опорі Синього мосту Обвідного кана-

лу. Нуль футштока відповідає середньо-

му рівню Балтійського моря. Мітку нуля

К. ф. (НКФ) було встановлено 1.06.1840.

М. Ф. Рейнеке на підставі опрацювання 10-

річних спостережень за висотою води у

військових портах Фінської затоки обґрун-

тував, що точка НКФ має відповідати се-

редньому рівню води. Для точнішого по-

значення середньої мітки Рейнеке закріпив

її металевою пластинкою. 1913 X. В. Тон-

берг закріпив НКФ мідною пластинкою -

маркою завдовжки 334, завширшки 9 і зав-

товшки 4 мм, яка 1951 додатково закріп-

лена рамкою з підписом „Исходный пункт

нивелирной сети СССР". Використання

НКФ як вихідного пункту Державної ніве-

лірної мережі розпочалось 1872, коли вій-

ськові геодезисти передали НКФ на мате-

рик. Стабільність середнього рівня моря в

Кронштадті стала підставою для прийнят-

тя 7 квітня 1946 постанови Ради Міністрів

СРСР № 760 „Про введення єдиної систе-

ми координат і висот на території СРСР",

за якою НКФ прийнято за вихідний пункт

Державної нівелірної мережі і початок єди-

ної Балтійської системи висот. На початку

XX ст. постало питання про вибір на ма-

терику місця для спорудження вихідного

фундаментального загальнодержавного ре-

пера нівелірної мережі поблизу НКФ. Спе-

ціальна комісія (1902-17) у складі

Ю.М.

Шо-

кальського, Ф. Ф. Вітрама, М. І. Максимо-

вича рекомендувала збудувати такий репер

у Гатчині. Але пізніше було визначене зруч-

ніше в геологічному відношенні місце, і

НКФ закріпили фундаментальним репером

№ 6521 ГУГК СРСР у Петровському пар-

ку м. Ломоносова. Пізніше, у зв'язку з бу-

дівництвом захисної греблі, виникли сум-

ніви щодо стабільності деяких реперів у

Кронштадті й Ломоносові, і після дослід-

жень під керівництвом Ю. Д. Буланже опра-

цювали рекомендації щодо усунення цієї

проблеми. 40 км на захід від Ломоносова,

поза зоною впливу греблі, в кінці 80-х ро-

ків XX ст. збудували Шепелєвський дуб-

лер НКФ. У Кронштадті, Ломоносові, Ше-

пелєві спорудили три глибинні свердло-

винні репери, забетоновані у кристалічні

породи, на глибині відповідно 180,3; 230,7;

176,3 м. Ще 1893 С.Д.Рильке визначив, що

середні рівні Балтійського і Чорного мо-

рів не збігаються на 0,8 м. З огляду на це, а

також значну від даленість К. ф., П. В. Пав-

лів 1997 висловив думку, що НКФ не є до-

статньо репрезентативним для території

України, і запропонував розглянути питан-

Круг вертикальний

294

ня про змогу використання за вихідний

пункт нівелірної мережі України Одеський

футшток. 16; 19.

КРУГ ВЕРТИКАЛЬНИЙ

(вертикальный

круг; vertical circle; Vertikalkreis т): круг

геодезичного приладу призначений

для вимірювання вертикальних кутів. 14.

КРУГ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ

{круг геодезического прибора; circle of geo-

detic device; Vermessungsgeratskreis

m):

де-

таль геодезичного приладу,

на якій

є л і

б.

К. г. п. виготовляють з металу або скла.

Скляні К. г. п. вставляють в оправу із ти-

танового сплаву. Центрування кругів ви-

конують із точністю 0,002-0,003 мм. За

функціональним призначенням К. г. п. по-

діляються на горизонтальні, вертикальні та

пошукові. 14.

КРУГ ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ (.горизон-

тальный

круг; horizontal circle; Horizontal-

kreism): круг геодезичного приладу

призначений для вимірювання горизон-

тальних кутів. 14.

КРУТИЛЬНІ ВАГИ КУЛОНА (крутиль-

ные весы Кулона; Kulon's torsion balance;

Drehwaagefvon

Kulon):

легке горизонталь-

не коромисло з двома однаковими тягар-

цями на його кінцях. Коромисло почепле-

не посередині на дуже тонкій нитці, нав-

коло якої воно може обертатись. Кулон зас-

тосував крутильні ваги для визначення

сталої гравітаційної,ауваріометрах

гравітаційних їх використовують для

визначення неоднорідності Гравітаційного

поля. 6.

КСИЛОГРАФІЯ (ксилография; xylogra-

phy; Xylographie f): спосіб виготовлення

форм друку високого гравіюванням

малюнка на дереві. Також К. наз. гравюру

на дереві й відбиток з неї. 5.

КУБІЧНА ПАРАБОЛА

(кубическая

пара-

бола; cubic parabola; kubische Parabel f):

крива, (в інженерній геодезії

—

наближена

до клотоїди перехідна крива, яку вико-

ристовують як криву перехідну), рів-

няння якої в прямокутних координатах є:

х ~ /, у = X

/бС, С -

RL,

де / - віддалення

точки від початку кривої; С - параметр; R

-радіус колової кривої; L - довжини пере-

хідної кривої. Заміна клотоїди кубічною

параболою, як простішою, допустима при

L < 0,15Л. 1.

КУЛЬМІНАЦІЯ СВІТИЛА

(кульминация

светила;

star

culmination; Kulmination

f des

Himmelskdrpersm):

див.Небесна сфера. 10.

КУРВІМЕТР (курвиметр; curvimeter;

Kurvimeter m): прилад для вимірювання

довжини звивистих ліній на карті. 5.

КУРС ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТА (курс

летательного аппарата; aircraft course;

Kurs m des Flugapparates m): кут між пів-

нічним напрямом

меридіана і поздовж-

ньою віссю літального апарата. Залежно

від того, який меридіан вибрано за відлі-

ковий, розрізняють

істинний

курс (від гео-

графічного меридіана), компасний курс

(від компасного меридіана), магнетний

курс (від магнетного меридіана), ортодро-

мічний курс (від географічного меридіана

до лінії шляху- ортодроми). 8.

КУРСОВА СИСТЕМА (курсовая систе-

ма; compass system; Kurssystem

п):

пристрій

для визначення та індикації істинного й

ортодромічного курсів літального

апарата. К.с. складається з гіроскопічних,

магнетних і астрономічних засобів визна-

чення курсу. Найчастіше працює

режимі

гіронапівкомпаса для визначення ортодро-

мічного курсу. 8.

КУРСОПРОКЛАДАЧ (курсопрокладчик;

course plotter; Kursregistriergerat

n):

прилад

для автоматичної реєстрації лінії фактично-

го шляху

літака

за даними роботи радіотех-

нічної навігаційної системи. Напр., курсо-

прокладач РТП-2 є приладом із самописом,

що

працює

комплекті з системою „Поиск".

На паперовій стрічці попередньо познача-

ються осі аерофотознімальних маршрутів,

а під час лету літака самопис викреслює

фактичну лінію лету, так що можна зразу

оцінити якість прокладання маршруту й

оперативно виправляти його. 8.

КУТ БРЮСТЕРА (угол Брюстера; Brew-

ster angle; Brewster'scher Winkel m): див.

Поляризація світла. 13.

Кут вертикальний

295

КУТ ВЕРТИКАЛЬНИЙ (вертикальный

угол; vertical angle; Vertikalwinkel m): кут,

що лежить у вертикальній площині. Вер-

тикальні кути в геодезії поділяють на ку-

ти нахилу V та зенітні відстані z.

Алгебрична сума z + V = 90°. 14.

КУТ ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ВИМІРЯ-

НИЙ (измеренный горизонтальный угол;

angle of horizontal measurements; Waagen-

rechtsmesswinkelm): див. Редукційна за-

дача геодезії; Еліпсоїд земний. 17.

КУТ ЗАСІЧКИ

(угол

засечки; intersection

angle; Einschnittwinkel

m):

кут на визначу-

ваному пункті, утворений напрямами з ви-

хідних пунктів. К. з. не має бути менше 30°

і більше 120°. 7.

КУТ ЗОРУ КРИТИЧНИЙ

(критический

угол зрения; critical visual angle; kritischer

Sehenswinkel m): кут,

під

яким

дві

точки,

роз-

ташовані неподалік одна

від

одної, ще мож-

на розрізняти неозброєним оком. Якщо ж

цей кут менший, ніж К. з. к., то їх відобра-

ження на сітківці ока зіллються. Для нор-

мального ока К. з. к. дорівнює 60". Під час

візування зоровою трубою К. з. к. зменши-

ться пропорційно збільшенню труби. 12.

КУТ МІЖ МЕРИДІАНОМ І ПАРАЛЕЛ-

ЛЮ В ПРОЄКЦІЇ (угол между меридиа-

ном и параллелью

проекции;

angle between

the

meridian and parallel in projection;

Winkel

zwischen dem Meridian m und der Parallele

fin der Abbildung f): кут на математичній

поверхні Землі (еліпсоїд, куля), що завжди

дорівнює 90°. Але

проекції він може зоб-

разитись і непрямим кутом. Якщо позна-

чити його в проекції літерою і, то він ви-

разиться формулою: tgі = /г//, де h - яко-

біан,/- один із коефіцієнтів Ґавсса.

Позначивши через є відхилення кута і від

прямого, матимемо tg£ = —//А,

а /

= 90° + £,

що зручніше в обчисленнях. Кут і буде пря-

мим, якщо £ = 0, або якщо/= 0. Коефіцієнт

/ наз. показником ортогонально сті сітки

картографічної. 5.

КУТ НАПРЯМНИЙ (направляющий угол;

directing angle; Richtungswinkel m): див.

Азимут геодезичний. 17.

КУТ НАХИЛУ (угол наклона; tilt angle;

Neigungswinkel m): кут вертикальний,

що відлічується відлінії горизонталь-

ної заданої точки до заданого напряму.

К. н., задані напрями яких розташовані ви-

ще горизонту заданої точки, наз. додатни-

ми і змінюються від 0 до 90°, а нижче го-

ризонту - від'ємними і змінюються від 0

до -90°. 14.

КУТ ПАРАЛАКТИЧНИЙ ВІДДАЛЕМІ-

РА (параллактический угол дальномера;

parallactic angle of range-finder; parallakti-

scher

Winkel

m des Distanzemessers m)

кут

трикутника, що вимірюється чи відклада-

ється під час визначення довжини лінії

віддалеміром геометричним. 14.

КУТ ПОВОРОТУ ТРАСИ (угол поворо-

та трассы;

turning

angle of traverse;

Winkel

der Trassenbiegung f): кут між продовжен-

ням осі попередньої та віссю наступної

прямих ділянок траси. Якщо остання по-

вертає праворуч, то кут вважають правим,

якщо ліворуч, то лівим. 1.

КУТ ПОЗИЦІЙНИЙ (позиционный угол;

position angle; Positionswinkel m): кут між

дугою великого кола на небесній сфері

та колом схилення, яке проходить через

будь-яку задану точку на дузі та полюси

світу (Землі). Позиційні кути відлічують-

ся від північного напряму кола схилення

проти ходу годинникової стрілки. 11.

КУТ ПОЛЯ ЗОРУ ОБ'ЄКТИВА АЕРО-

ФОТОКАМЕРИ (угол

поля

зрения объек-

тива аэрофотокамеры; angle of aeropho-

tocamera sightfield; Bildwinkel (des Luftka-

meraobjektivs

n)):

кут між твірними конуса

світлових променів (що формують зобра-

ження оптичною системою), у межах яко-

го зображення вважається задовільним.

Для аерофотоапарата цей

кут

дорівнює ку-

тові, утвореному твірними конуса світло-

вих променів, що проходять через кінці діа-

гоналі кадра. 8.

КУТ ПОЛЯ ЗОРУ ТРУБИ (угол

поля

зре-

ния трубы; angle of telescope vision field;

Bildwinkel m des Fernrohrs

n):

див. Оптич-

ні характеристики зорової труби. 14.

Кут примикальний

296

КУТ ПРИМИКАЛЬНИЙ (примычный

угол; adjacent angle; Anschlusswinkel

т):

го-

ризонтальний кут, який вимірюється на

пункті геодезичної мережі між відомим на-

прямом і стороною полігонометричного

(теодолітного, тахеометричного тощо) хо-

ду, який прив'язується до цього пункту. В

ході є два К. п. (на початку і в кінці ходу),

а в полігоні на пункті прив'язки вимірю-

ють два К. п., як виняток - один. 19.

КУТ ПРОМІЖНИЙ (промежуточный

угол; intermediate angle; Zwischenwinkel

m):

кут між сторонами ходової лінії, вздовж

якої передають дирекційний кут у ряді

тріангуляції. 13.

КУТ, РЕДУКОВАНИЙ НА РЕФЕРЕНЦ-

ЕЛІПСОЇД (угол,

редуцированный

нарефе-

ренц-эллипсоид; reduced on ellipsoid angle;

reduzierte aufden Referenzellipsoid

n Winkel

m)\ див. Редукційна задача геодезії. 17.

КУТ РЕФРАКЦІЇ (угол рефракции; refrac-

tion angle; Refraktionswinkel m): кут між

прямою приймач - спостережуваний пред-

мет і дотичною до траєкторії в точці спо-

стереження, під яким видно цей предмет.

Кут рефракції вертикальної ^знахо-

дять, як різницю теоретичної Z

і виміря-

ної Z

зенітних віддалей: r

— Z

Зна-

чення Z

можна визначити за висотами то-

чок, отриманих із високоточного геомет-

ричного нівелювання:

rto

y _ (

В~

А~

+ l

sin

K. p. визначають із рівняння кривини про-

меня:

де S- горизонтальна проекція між спосте-

режуваними точками; dn/dh - градієнт

зміни показника заломлення з висотою в

точці інтегрування; І - віддаль від точки

спостереження до точки інтегрування; dl-

інтервал

інтегрування.

КУТ РОЗМІЧУВАЛЬНИЙ {разбивочный

угол; layout angle; Absteckungswinkel m):

проектний кут для перенесення на місце-

вість точки або осі споруди, що будуєть-

ся. 1.

КУТ СПРЯМОВАНОСТІ АНТЕНИ

(угол

направленности антенны;

angle of antenna

directedness;

Gerichtungwinkel m

derAntenne

f): кут 0, у середині якого є напрям макси-

мальної інтенсивності випромінювання

антени Е

мжс

, а сторони його - напрями, на

яких інтенсивність випромінювання є

менша від максимальної. 13.

КУТ (У ФОТОГРАММЕТРІЇ) (угол (в

фотограмметрии); angle (in photogram-

metry);

Winkel

m (in Photogrammetrie f)): є

такі кути:

конвергенції- утворений осями зору ліво-

го та правого ока (для бінокулярного зо-

ру); кут, утворений головними оптичними

осями фотокамери, встановленої на лівій і

правій фотостанціях (у фототеодолітному

зніманні);

нахилу аерофотознімка - утворений го-

ловною оптичною віссю та надирним про-

менем або кут між площиною знімка та

горизонтальною площиною;

нахилу

моделі - утворений площиною XY

(у фотограмметричній системі координат

XYZ) та площиною ХУ (у зовнішній, гео-

дезичній системі координат XYZ').

Переважно цей кут розглядають у вигляді

двох складових - поздовжнього та попе-

речного нахилів;

паралактичний - у точці фіксації зору спо-

стерігача, утворений двома проектувальни-

ми променями від точки спостереження до

лівого і правого ока;

Кути..

297

повороту аерофотознімка

- у площині знім-

ка, утворений його віссю х-х

(або

у-у) та го-

ловною вертикаллю знімка;

скосу - у точці фотографування між головним

променем наземного фотознімка і перпенди-

куляром

до базису фотографування. 8.

КУТИ В АЕРОФОТОЗНІМАННІ {углы

в аэрофотосъемке; angles in aerophotosur-

veying; Luftbildwinkel mp[)\ це кути:

візування

- у вертикальній площині між пря-

мовисною лінією та оптичною віссю візи-

ра; вимірюється телескопічними або колі-

маторними візирами;

місця - під яким з точки надира місцевості

видно ту

ділянку, яка

зондується

з літака ра-

діолокаційною станцією бокового огляду;

горизонтальний - між поздовжньою віс-

сю літака та антенним променем у гори-

зонтальній площині (15-45°);

вертикальний

- аналогічний горизонталь-

ному кутові, але у вертикальній площині

(65-80°). 8.

КУТНИКОВИЙ МЕТОД СНС (уголко-

вый метод СНС; angular method; Eckme-

thode des

SNS):

визначення координат пере-

бування судна вимірюванням кутової ви-

соти супутника. Дає змогу визначати міс-

церозташування за допомогою одного

ШСЗ, оскільки за час проходження супут-

ника в зоні радіовидності значно змінюю-

ться його висота й азимут, і тому за корот-

кий проміжок часу можна одержати декіль-

ка ізодоп. 6.

КУТОНАРИСНИЙ ПРИСТРІЙ (угло-

начертательное устройство; angle dra-

wing gear; Einrichtung fur Eckzeichnen n):

механічний пристрій приладу, призначе-

ний для побудови на планшеті напрямів

і кутів. 14.

ЛАҐЕР ОСІ (лагер оси; bearing; Achslager

т): деталь осьової системи, що є опорою

для цапфи. 14.

ЛАЗЕР (лазер; laser; Laser т): син.

генератор квантовий оптичний. При-

стрій, який генерує або підсилює когерент-

не електромагнетне випромінювання в

оптичному діапазоні. Робота

Л.

ґрунтуєть-

ся на вимушеному випромінюванні атомів,

молекул або йонів,

що

перебувають

на

інвер-

сивних енергетичних рівнях або в збудже-

ному стані. Процес їх збудження наз. нагні-

танням і здійснюється під дією електрич-

ного розряду

газах, електричного струму,

світлового потоку тощо.

Л. складається з активної речовини, оптич-

ного резонатора і джерела нагнітання.

Оптичний резонатор утворюють два дзер-

кала, площини

яких

перпендикулярні до осі

трубки або циліндра з активною речови-

ною. Лише ті фотони, які поширюються

вздовж трубки, відбиваються від дзеркал і

повертаються в активну речовину. Вони

спричинюють вимушені переходи збудже-

них частинок на нижчі рівні,

отже, інтен-

сивність

випромінювання

зростає.

При цьому

відбуваються лише переходи, які дають ви-

промінювання частоти і напряму, збіжних

з частотою і напрямом відбитих фотонів.

Отже, резонатор зумовлює когерентне мо-

нохроматичне випромінювання достатньої

потужності.

За видом активної речовини Л. поділяють

на

твердотільні, газові, напівпровідникові,

рідинні. Залежно від режиму роботи їх по-

діляють

на Л.

безперервної дії

та

імпульсні.

У геодезичних віддалемірах застосовують

газові Л. безперервної дії, а в топографіч-

них - напівпровідникові Л., які працюють

в імпульсному режимі. Газовий гелій-

неоновий Л. - це капілярна трубка 4, за-

повнена сумішшю газів гелію та неону в

співвідношенні 10:1 при тиску 0,2-2 гПа

(рис., а). На кінцях трубка розширена, а її

кінці герметично закриті пластинками 2,

встановленими під кутом Брюстера до осі

трубки. Це забезпечує плоску поляризацію

випромінювання і зменшує втрати в Л.

Лазер..

298

Трубка розташована між двома дзеркала-

ми 1, одне з яких частково прозоре для ви-

ходу частини випромінювання. Збудження

атомів відбувається під дією змінної або

постійної напруги, яку прикладають до

накладених на трубку або впаяних у неї

електродів 3. Випромінювання одержують

від атомів неону на довжині хвилі

0,6328 мкм. Атоми гелію передають енер-

гію атомам неону.

Напівпровідникові Л. характеризуються

дуже малою масою і габаритними розмі-

рами, малою потужністю живлення і висо-

ким ККД. їх вигідно встановлювати в ма-

логабаритних світловіддалемірах. Актив-

ним елементом у них є кристал напівпро-

відника, який збуджується від ін'єкції стру-

му черезр-п перехід (рис., б). У віддалемі-

рах застосовують арсенід галію, який мо-

же працювати в імпульсному режимі при

температурі навколишнього середовища.

Випромінювання його має довжину хвилі

близько 0,9 мкм. Випромінювання напів-

провідникового Л. йде з р-п переходу,

тобто із тонкого шару, тому кут спрямова-

ності випромінювання в площині, парале-

льній до нього, становить декілька граду-

сів, а в перпендикулярній - у багато разів

менший. При малих рівнях струму в діоді

спостерігається спонтанне випромінюван-

ня, яке наз. рекомбінаційним. Потужність

його не перевищує 1 мВт, а ширина спек-

тра випромінювання становить декілька

нанометрів. Діод, який працює

такому ре-

жимі, наз. світлодіодом. Він працює

без-

перервному режимі без охолодження. Над-

звичайно цінною властивістю напівпрові-

дникових Л. та світлодіодів є змога безпо-

середньої амплітудної модуляції випромі-

нювання, тому що миттєве значення по-

тужності випромінювання є пропорційним

до сили струму нагнітання із запізненням

декілька наносекунд. Модуляція інтенсив-

ності їх випромінювання можлива на час-

тотах до 1,5 ГГц. Такий спосіб модуляції

наз. внутрішньою модуляцією світ-

ла. При цьому через напівпровідник про-

пускають струм і = І

+1 sin

2тф,

де /

стала складова струму, І- амплітуда змінної

складової струму, / - частота модуляції.

Одержувана інтенсивність випромінювання

ф = Ф

+ Фжі2іф. 13.

Випромінювання

ЛАЗЕР НАПІВПРОВІДНИКОВИЙ

(полупроводниковый лазер; semiconductive

laser; Halbleiterlaser т): див. Лазер. 13.

ЛАЗЕРНА ЛОКАЦІЯ МІСЯЦЯ (лазер-

ная локация Луны; laser location of the

Moon; Positionbestimmung f des Mondes m

mittels Laser

m):

метод знаходження відда-

лі між Землею і Місяцем вимірюванням

часу проходження світлового імпульсу від

Землі до Місяця і назад. Ефективність ме-

тоду досягається використанням потужних

лазерних випромінювачів у поєднанні з

оптичними телескопами великої сили і за

рахунок концентрації відбитого світла у ву-

зько спрямованому промені за допомогою

спеціальних лазерних світловідбивачів,

встановлених на поверхні Місяця.

Початком експериментів з лазерної світло-

локації вважають кінець 1950 років. 1962 у

США і 1964 у СРСР були проведені перші

спостереження лазерних світлових імпуль-

сів, відбитих від поверхні Місяця. Однак

наукове і практичне значення цей метод

одержав після встановлення на поверхні

Місяця спеціальних світловідбивачів, до-

ставлених американськими космічними

апаратами „Аполлон-11, 14, 15" (1969 і

1971)

радянськими - „Луна-17,21" (1970 і

1973).

Ландшафт

299

Висока точність методу дає змогу ефектив-

но використовувати результати лазерної

світлолокації для розв'язування широкого

кола задач небесної механіки, фізики, гео-

дезії, геодинаміки, геофізики. 11.

ЛАНДШАФТ (ландшафт; landscape;

Landschaft f): 1) загальний вигляд місцевос-

ті; 2) географічний Л. - територіально цілі-

сна ділянка земної поверхні, однорідна за

історико-геологічним розвитком, якісно від-

мінна від сусідніх ділянок закономірною,

взаємозв'язаною сукупністю природних ком-

понентів (рельєф, клімат, гідрографічна ме-

режа, ґрунтовий

рослинний

покрив

тощо) і

структурних особливостей (процеси обміну

речовиною і енергією між ними визначають

структуру географічного Л.). 4; 5.

ЛАНКИ ПОЛІГОНОМЕТРІЇ (звенья

полигонометрии;

units

(links)

of ground-sur-

veying; Polygonzuge mpi): прості або скла-

дні геометричні побудови

на

місцевості для

визначення довжин сторін у полігономет-

рії паралактичній і полігонометрії коротко-

базисній паралактичній за допомогою ма-

лого базису (розташовується на місцевості

впоперек або вздовж сторони ходу) і пара-

лактичних кутів, під якими розглядається

базис.

Уперше Л. п.

запропонував

В.Я.

Стру-

ве (1836). Метод паралактичного вимірю-

вання віддалей удосконалювали В.В. Дани-

лов, А. С. Філоненко, А. С. Чеботарьов,

Д. С. Шеїн, О. С.

Макар

та

ін.

Значний вне-

сок у розвиток цього питання належить ві-

домому українському геодезисту А. Д.Мотор-

ному (праця „Новые системы звеньев по-

лигонометрии и анализ допусков в точно-

стях при построении звена IV класса",

1954). 19.

ЛАПЛАСА ТЕОРЕМА (теорема Лапла-

са; Laplace theorem; Laplace'sches Theorem

(Lehrsatz m)): формулюється так: якщо X

, ... X

-величини випадкові з ма-

тематичними сподіваннями т

, т

..., т

і дисперсіями D

{

, D

, ...,D

i як-

що виконуються умови теореми Ляпуно-

ва, то ймовірність потрапляння величини

X = в інтервал (а, Р ) обчислюється

;=і

за формулою

Р(а<Х< Р)=Ф

р-т

-Ф

а-т

де Ф(х) - функція Лапласа,

х -Х

і=і

= ХА . 20.

і=1

ЛАПЛАСА ФУНКЦІЯ (Лапласа функ-

ция; Laplace function; Laplace'sches Theo-

rem (Lehrsatz m)): одна з формул інтеграла

ймовірностей. Визначається за формулою

(Х):

уІ2л о

(

х)

2аІ

dx .

Вона справедлива лише для нормально

розподіленої величини з параметрами (т

<У

), оскільки підінтегральна функція:

2al

•

це густина норма-

льного розподілу величини X. Л. ф. Ф

(х)

зв'язана з функцією нормального розподі-

лу Дх) формулою:

F(x)

= 0,5 + +

(х).

Ча-

сто користуються поняттям подвійна функ-

ція Лапласа Ф(х). Очевидно, що Ф(х) =

= 2Ф

(х). Для функцій Ф

(х), Ф(х), F(x)

складені спеціальні табл.

ЛЕГЕНДА КАРТИ (легенда карты; le-

gend of the map; Randskizze /): сукупність

умовних знаків і текстових пояснень кар-

ти (плану, малюнка та ін.), що розкрива-

ють її зміст. Це означає, що в Л. к. не тіль-

ки даються всі умовні позначення, які є на

карті, але коротко й точно тлумачиться

їхній зміст (сюди належать також графіки,

діаграми, пояснення тощо). Л. к. відобра-

жає логічну основу картографічного

зображення. 5.

ЛЕЖАНДРА ТЕОРЕМА (теорема Ле-

жандра; Leghandre theorem; Legend-

'sches Theorem

m (Lehrsatz

m)):

див. Роз-

в'язування сфероїдних трикутни-

ків. 17.

ЛЕЖАНДРА ТЕОРЕМА РОЗШИРЕНА

(ра сширенная теорема Лежандра; aug-

mented Leghandre

theorem;

erweiterte Legen-