Лютий І. О. Податкова система України

Подождите немного. Документ загружается.

251

Важливість однозначного визначення поняття «виручка від реаліза-

ції», як і інших понять, випливає із самої суті податкового законодавства

взагалі та чинного Указу, зокрема, оскільки, наприклад, згадане понят-

тя є базовим показником для принципового визначення можливості за-

стосування спрощеної системи суб’єктом підприємництва(обмеження в

500 000 грн для приватних підприємців та в 1 млн грн для юридичних

осіб — суб’єктів малого підприємництва).

4. Суттєвим недоліком законодавчої бази податкового адміністрування

можна вважати також відмінність між категоріальним апаратом, що

застосовується в бухгалтерському обліку, який суб’єкти підприєм-

ницької діяльності ведуть за Національними положеннями (стандар-

тами) бухгалтерського обліку та податковим обліком, що здійснюєть-

ся відповідно до Закону України « Про оподаткування прибутку».

Н(п)СБО, які в своїй основі мають Міжнародні стандарти фінансо-

вої звітності (IFRS), оперують поняттями «дохід», «витрати», «фінансо-

вий результат», тоді, як податковий облік — «валовий дохід», «валові ви-

трати», «прибуток з метою оподаткування».

Відмінності між бухгалтерським та податкоми обліком призводять до

суттєвих ускладнень процедур податкового адміністрування, зокрема —

податкового контролю, оскільки в час перевірки працівникам податко-

вого органу доводиться зіштовхуватися з проблемою особливостей об-

лікової політики, яку обрав об’єкт перевірки. Справа в тому, що на від-

міну від правил податкового обліку, які досить жорстко виписані Зако-

ном України «Про оподаткування прибутку підприємств», Національні

положення(стандарти) бухгалтерського обліку дають можливість вибо-

ру в частині застосування окремих норм, наприклад: відображення ви-

буття запасів в обліку може здійснюватися підприємством за одним із

п’яти передбачених способів, в той час, як податковий спосіб передбачає

один — ФІФО (вибуття перших за часом надходження запасів); в бухгал-

терському обліку можна застосовувати один з шести (в тому числі — по-

датковий) способів нарахування амортизаційних відрахувань основних

засобів, в той час, як податковий облік амортизації передбачає тільки по-

датковий спосіб (визначений ст. 8 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств».

Наявність відмінностей між бухгалтерським та податковим обліком

врегульовується введенням у бухгалтерський облік понять «відстроче-

ні податкові активи» та «відстрочені податкові зобов’язання», однак слід

враховувати, що відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподат-

кування прибутку підприємств» у разі коли платник податку вважає за

доцільне роз’яснити окремі результати фінансово-господарської діяль-

ності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник

податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у

252

довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звіт-

ності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі скла-

дених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених

цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звіт-

ність подається органам державної статистики згідно із Законом. Крім

того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфе-

ри управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поши-

рюється також на будь-які інші податки, збори (обов’язкові платежі),

включені до системи оподаткування. У зв’язку з цим платник податку не

несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне по-

дання бухгалтерської звітності.

Оскільки ведення регістрів податкового обліку з податку на прибу-

ток, відмінних від регістрів обліку бухгалтерського законодавства в якос-

ті обов’язкового не визначається, у платника податку є обґрунтоване пра-

во не надавати ці регістри на вимогу контролюючого органу, тобто нада-

ти для перевірки тільки дані бухобліку. В зв’язку з цим, у час перевірки

та при документальному оформленні її результатів виникає потенційна

можливість конфлікту між платником та податковим органом на підставі

різночитання цими суб’єктами податкових правовідносин суті господар-

ських операцій, відображених у бухгалтерському обліку.

Тому, на нашу думку, максимальне наближення понятійної бази по-

даткового законодавства і бухгалтерського обліку є необхідним заходом

для забезпечення спрощення і здешевлення податкового адміністру-

вання.

5. Цілий комплекс процесуального характеру в чинному законодавстві

України, що регулює податкове адміністрування утворено внаслідок

законодавчої неврегульованості статусу неподаткових надходжень

до бюджету.

Так, відповідно до статті 9 «Класифікація доходів бюджету» Бюджет-

ного кодексу України, неподаткові надходження визнаються доходами

бюджету. Серед інших, до неподаткових надходжень відносяться адміні-

стративні збори та платежі, а також надходження від штрафів та фінан-

сових санкцій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову

службу в Україні», до обов’язків ДПС віднесено здійснення контролю за

повнотою і своєчасністю сплати до бюджету не тільки податкових надхо-

джень, але і неподаткових платежів.

Єдиним нормативно-правовим актом, який регулює процедурні пи-

тання обчислення, стягнення платежів, а також встановлює відпові-

дальність платників податків, є Закон України «Про порядок погашен-

ня зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними ці-

льовими фондами». Преамбула цього Закону зазначає, що він є спеці-

253

альним законом з питань оподаткування, який установлює порядок по-

гашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та

державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових плате-

жів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та

внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараху-

вання і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платни-

ків податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфе-

рі зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження

дій органів стягнення.

Разом з тим, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України

№ 604 від 21.12.2001 р. «Про бюджетну класифікацію та її запроваджен-

ня», введено бюджетну класифікацію доходів згідно якої нараховується

понад 50 видів неподаткових доходів(частина прибутку(доходу, що вилу-

чається до бюджету та дивіденди нараховані на акції(частки, паї) госпо-

дарських товариств, що знаходяться у державній власності; рентна пла-

та, плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державно-

го майна, державне мито, адміністративні штрафи та інші санкції, тощо).

Таким чином, податкові органи не мають правових підстав застосову-

вати до платників неподаткових платежів ні штрафні санкції, ні процеду-

ри примусового стягнення, ні притягати винних у порушенні законодав-

ства до кримінальної відповідальності.

6. Практика прийняття і застосування підзаконних податкових актів,

про яку йшлося вище, на нашу думку, наряду з іншими причинами,

викликана відсутністю в українському нормотворенні практики екс-

пертної оцінки законодавчих актів, моделювання їх в умовах прак-

тичного застосування, апробації на окремих підприємствах чи регіо-

нах, що суттєво спростили би процедури податкового адмініструван-

ня та значно здешевили б їх.

Так, за даними інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон», на-

приклад застосування норм Закону України «Про податок на додану вар-

тість» регламентує понад 3045 постанов Уряду, інструкцій, положень, по-

рядків, податкових роз’яснень, листів та інших документів міністерств та

відомств. Аналогічно Закон України «Про оподаткування прибутку під-

приємств» — 299, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонда-

ми» — 1275, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» — 708.

7. Податкове нормотворення в Україні, зокрема у сфері податкового ад-

міністрування превалює до прийняття норм загального характеру за-

мість встановлення положень прямої дії, що породжує неоднознач-

не їх трактування, викликає різні методологічні підходи в їх застосу-

ванні, породжує судові спори, що в підсумку призводить як до пря-

мих, так і непрямих втрат бюджетів та цільових державних фондів.

254

Наприклад, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань плат-

ників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

відсилає до 25 Законів України, 10 нормативно-правових актів Кабіне-

ту Міністрів України, 3 наказів ДПА України, так само Закон України

«Про податок з доходів фізичних осіб» — посилається на 69 документів,

Закон України «Про державну податкову службу» на 12 документів.

8. Неврегульованість на законодавчому рівні та суперечливість бага-

тьох питань процесуальних норм податкового законодавства значно

знижує результативність заходів податкового контролю, що засто-

совуються контролюючими органами. Так, пункт 10 статті 11 Зако-

ну України «Про державну податкову службу в Україні» надає право

податковим органам надавати відстрочення та розстрочення подат-

кових зобов’язань, вирішувати питання щодо податкового компромі-

су, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в по-

рядку, передбаченому законом.

У той самий час пункт 1 статті 50 Бюджетного кодексу України вста-

новлює, що Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та

аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по

сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах податково-

го кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в

межах поточного бюджетного періоду.

Окрім того, згідно з ст. 14 Закону України «Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільо-

вими фондами» встановлено порядок, визначено підстави та умови роз-

строчення та відстрочення податкових зобов’язань визначено, що такі рі-

шення стосовно загальнодержавних податків і зборів приймаються керів-

ником податкового органу та затверджуються його керівником (першим

заступником керівника) вищого рівня, стосовно місцевих податків — ке-

рівником податкового органу (його заступником) та має бути затвердже-

не фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету

якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Таким чином, відсутність єдиних правових норм з питання надання

відстрочок та розстрочок викликає не тільки правові проблеми, але і є

підґрунтям до виникнення зловживань та корупційних проявів у діяль-

ності окремих посадових осіб, а у підсумку — до певних втрат бюджет-

них надходжень.

9. Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів

державної податкової служби, які здійснюють адміністрування по-

датків і зборів, про наявність протиріч між нормами різних законо-

давчих документів, які на практиці призводять до виникнення спір-

них питань між держаними органами та платниками податків, що

у результаті спонукає до виникнення недоплат у бюджет та цільові

255

фонди. Досить часто і судові органи невизначеність у законодавстві

трактують на користь платника податків, що також не сприяє напо-

вненню бюджету.

Так, наприклад, існує протиріччя у визначенні переліку контролю-

ючих органів між нормами Закону України «Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільо-

вими фондами» та Указу Президента України «Про деякі заходи з дере-

гулювання підприємницької діяльності».

Указом, зокрема, визначено, що контролюючими органами, які ма-

ють право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-

господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, є: ор-

гани державної податкової служби — стосовно сплати податків і зборів

(обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, не-

податкових платежів; митні органи — стосовно сплати ввізного мита, ак-

цизного збору та податку на додану вартість, які справляються у разі вве-

зення (пересилання) товарів на митну територію України в момент пере-

тинання митного кордону; органи державного казначейства, державної

контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в

межах їх компетенції — стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, га-

рантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та суб-

сидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а та-

кож належного виконання державних контрактів, проавансованих за ра-

хунок бюджетних коштів.

Таким чином, наявна суперечність норм Указу вищенаведеним нор-

мам п. 2.1. ст. 2 нормам Закону України «Про порядок погашення зо-

бов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільови-

ми фондами».

Спостерігається також суперечливе визначення «органів стягнення».

Бюджетний кодекс України у пункті 30 статті 2 органами стягнення ви-

значає податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до зако-

ну надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових пла-

тежів) та інших надходжень. Пункт 3 статті 5 Положення про Пенсійний

фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001

№ 121/2001 зазначає про надання органам Пенсійного фонду права «стягу-

вати у безспірному порядку не внесені своєчасно суми збору на обов’язкове

державне пенсійне страхування разом з нарахованою пенею». У той са-

мий час пункт 2.3.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення

зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільови-

ми фондами» визначає, що органами, уповноваженими здійснювати захо-

ди з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

10. Існує суперечність між багатьма нормами Закону України «Про дер-

жавну податкову службу в Україні» та Положенням про Державну

256

податкову адміністрацію, згідно з яким до функцій Державної по-

даткової адміністрації України, не передбачених Законом, віднесено

такі: координація діяльності органів державної податкової служби та

організація їх взаємодії з фінансовими органами, органами Держав-

ного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх

справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-

ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установа-

ми банків; здійснення зв’язків з податковими службами іноземних

держав і міжнародними податковими організаціями, вивчення до-

свіду організації діяльності податкових служб цих держав і розроб-

ка пропозицій щодо його практичного використання в діяльності дер-

жавної податкової служби України; здійснення відповідно до закону

оперативно-розшукової діяльності, провадження за протокольною

формою досудової підготовки матеріалів, а також проведення дізна-

ння та досудового слідства у межах своєї компетенції, вжиття захо-

дів щодо відшкодування завданих державі збитків; виявлення причи-

ни і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень

у сфері оподаткування, вжиття заходів щодо їх усунення; вжиття за-

ходів щодо боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів,

незаконним вивезенням за межі України неоподаткованих капіталів,

відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом, забезпечення

виявлення фактів приховування від оподаткування або маскування

незаконного походження доходів, їх справжнього характеру і джерел

набуття, місцезнаходження і переміщення, розміру, використання.

До прав Державної податкової адміністрації України, не передбаче-

них Законом, норми Положення віднесли такі: одержувати безоплатно

від органів виконавчої влади необхідну інформацію, повязану з обчис-

ленням та сплатою податків, інших платежів у випадках, передбачених

законодавством, а також дані, необхідні для використання їх у проведен-

ні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, ор-

ганізацій усіх форм власності; використовувати податкову заставу як за-

сіб забезпечення погашення платником податків, інших платежів подат-

кової заборгованості, а також в інших випадках, передбачених законом;

здійснювати відповідно до законодавства податковий контроль за дохо-

дами, одержаними фізичними особами, витратами, а також встановлюва-

ти порядок такого контролю.

Серед прав Державної податкової адміністрації України, що прямо

суперечать Закону, виділяється підпункт 3 пункту 5 Положення, який

дозволяє встановлювати періодичність податкових перевірок ДПА Укра-

їни, у той час, коли частина друга пункту 1 статті 11 Закону підставою

для встановлення періодичності податкових перевірок визначає чинне

законодавство.

257

До законодавчо не врегульованих проблемних питань діяльності

контролюючих органів можна віднести питання взаємодії між органами

податкового контролю, яка на сьогодні регламентується лише спільними

наказами та угодами, у той час, коли необхідно законодавчо встановити

обов’язкові норми співпраці, що дозволить покращити координацію дій

контролюючих органів, уникнути дублювання функцій, визначити поря-

док використання відомчих інформаційних баз даних і на цій основі зде-

шевити виконання державних функцій податкового адміністрування.

Таким чином, підсумовуючи , можна зробити такі висновки:

– законодавство, що регулює податкове адміністрування, права та обо-

вязки державних органів, що здійснюють його, значно розпороше-

не між значною кількістю нормативних актів, детальний аналіз яких

свідчить про їх неузгодженість між собою. Чимало норм мають нео-

днозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно впливає на

стан бюджетних надходжень та не сприяє розвитку підприємництва і

здійсненню інвестицій;

– процесуальні норми податкового адміністрування в значній мірі но-

сять суперечливий характер, що спричинено наявністю в законодав-

чій базі великої кількості норм непрямої дії та, відповідно — підзако-

нодавчих актів, які суб’єктивно трактують ті чи інші положення чин-

ного податкового законодавства;

– неврегульованість процесуальних норм призводить до низької ефек-

тивності податкового контролю, що підсилюється дією відсутності од-

нозначності та наукової обґрунтованості у визначенні термінів, якими

оперує податкове законодавство та значними розбіжностями в базі на

основі якої здійснюється перевірка(бухгалтерський облік) та базі на

якій будується визначення об’єкта оподаткування(податковий облік).

Тобто, виходячи з наведеного, податкове законодавство потребує

ком плексного реформування з точки зору стабілізації податкової систе-

ми, впорядкування відносин між платником податків та державою в осо-

бі податкових органів.

Стабілізація податкової системи повинна проявитися в чіткій коди-

фікації податкового законодавства, а норми та положення, що регулю-

ють оподаткування та податкове адміністрування повинні бути чіткими

та упорядкованими. На нашу думку, основою такої стабілізації повинен

стати Податковий кодекс, проект якого підготовано Урядом та зараз ак-

тивно обговорюється громадськістю.

Питання для самоконтролю

1. Основні суперечності та недоліки діючої системи податкового ад-

міністрування.

2. Проблеми апеляції та оскарження рішень податкових органів.

3. Шляхи удосконалення нормативно-правової бази процесу оскар-

ження рішень

258

4.5. Податковий кодекс та проблеми реформування

податкового адміністрування

Питання кодифікації податкового законодавства та прийняття По-

даткового кодексу України стоїть на порядку денному з 1996 року. Про-

те в першому читанні проект був прийнятий Верховною Радою України

лише в 2000 році.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від

19.02.2007 р. № 56-р Урядом України схвалена Концепція реформуван-

ня податкової системи, яка розроблена на період до 2015 року з метою

проведення цілісної та системної реформи у сфері оподаткування, та

спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави, зростан-

ня економічної активності суб’єктів господарювання та європейську ін-

теграцію. Відповідно до етапів реформування, закріплених у Концепції,

на першому етапі передбачається розроблення та ухвалення Податково-

го кодексу України

Проект Податкового кодексу України, який схвалено Кабінетом Мі-

ністрів України на засіданні 17 жовтня 2007 року, передбачає суттєві змі-

ни в податковому адмініструванні. Підготовлений, як єдиний консолідо-

ваний нормативний документ, він створює можливості єдиних справедли-

вих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів,

(обов’язкових платежів) а також — сталості податкового законодавства.

Окрім того, проектом Податкового кодексу передбачена детальна ре-

гламентація здійснення адміністративних процедур та враховано окре-

мі прогалини в податковому законодавстві з питань податкового адміні-

стрування, про які йшлося вище.

З метою визначення порядку взаємодії органів стягення та контро-

лю і платників податків, проект Податкового Кодексу містить розділ ІІ

«Загальні адміністративні положення», в якому визначається суть термі-

нів, що стосуються податкового адміністрування, контролюючі органи та

органи стягнення, порядок листування з платником податків, умови по-

вернення надміру та/або помилково сплачених грошових зобов’язань та

пені, вимоги до підтвердження даних, визначених у податкових деклара-

ціях, вимоги стосовно визначення податкової адреси платника податку,

суть податкової інформації та порядок її надання.

Також регламентується реалізація таких основних процедур подат-

кового адміністрування:

- загальний порядок обчислення, декларування і сплати податкових

зобов’язань платників податків;

- здійснення податкового контролю;

Тут і далі: Проект Податкового Кодексу України, розміщений на офіційному сайті

Міністерства фінансів України.http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_

id=69958&cat_id=69921.

259

- погашення податкового боргу;

- фінансова відповідальність платників податків за порушення подат-

кового законодавства.

Слід зазначити, що проект Податкового кодексу містить ряд принци-

пово нових для податкового законодавства положень, які врегульовують

раніше невизначені або двозначно трактовані чинним законодавством

моменти податкового адміністрування.

На нашу думку, до таких моментів слід віднести такі:

- врегулювання вимог стосовно документального підтвердження по-

казників податкової звітності, яке містить стаття 6 проекту. Поло-

женнями, визначеними цією статтею, зокрема врегульовується по-

рядок поновлення пошкоджених або достроково знищених докумен-

тів, що підтверджують показники податкової звітності, визначено

перелік операцій, які підлягають виключенню з обліку. Зазначимо,

що цими положеннями значно розширено права платників податків,

оскільки передбачено порядок їх взаємодії з контролюючим органом

після отримання акта перевірки у випадку, якщо посадовими особа-

ми контролюючого органу, що здійснює перевірку, окремі документи

не визнаються, або визначаються як відсутні. Більше того, позитив-

ним є момент досудового врегулювання непорозумінь, що виникають

у такому разі, оскільки проектом передбачається продовження термі-

нів перевірки суб’єкта підприємництва після отримання ним акта пе-

ревірки в разі надання документів, визнаних відсутніми;

- визначення в главі 8 Розділу ІІ проекту поняття фінансової відпові-

дальності і податкового правопорушення. Передбачено види податко-

вих правопорушень, а саме: порушення встановленого порядку взят-

тя на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби; по-

рушення строку та порядку подання інформації про відкриття або за-

криття банківських рахунків, порушення платниками податку поряд-

ку надання інформації про фізичних осіб-платників податку; непо-

дання або несвоєчасне подання податкової звітності чи невиконання

вимог щодо внесення змін до податкової звітності; порушення вста-

новлених законодавством строків зберігання документів з питань об-

числення податків, зборів та інших платежів, а також виконання ви-

мог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено

на органи державної податкової служби; порушення правил застосу-

вання спрощеної системи оподаткування суб’єктами малого підпри-

ємництва; відчудження активів, що знаходяться в податковій заста-

ві, без згоди органу державної податкової служби; порушення правил

нарахування, утримання та сплати(перерахування) податків у джере-

ла виплати, в тому числі податковими агентами та інші види податко-

вих правопорушень.

260

За кожен вид визначеного податкового правопорушення передбачено

фінансову відповідальність за його вчинення у вигляді штрафних санк-

цій. Окрім того, проектом розмежовано особливості притягнення плат-

ників податків до фінансової, адміністративної і кримінальної відпові-

дальності:

- проектом Податкового Кодексу суттєво змінено процедуру оскар-

ження податкових зобов’язань, визначених податковим органом. Зо-

крема введено норму, відповідно до якої оскарження таких податко-

вих зобов’язань, здійснене в установленому порядку, зупиняє стяг-

нення податкового боргу, але не зупиняє права податкової застави та

направлення податкових вимог. Стосовно самого розміру податкової

застави, то його обмежено вартісною оцінкою активів що не менш як

в два рази, але не більше як в три рази перевищує розміри податково-

го боргу платника податків, стосовно якого виникає право податкової

застави. Також слід зазначити, що проектом передбачено перевищен-

ня цього розміру у разі неподільності активів;

- встановлення обов’язковості отримання судового дозволу на здій-

снення таких заходів, як отримання банківської інформації в обсягах

більших ніж передбачено Законом України «Про банки і банківську

діяльність»; примусове проведення платником податків інвентариза-

ції; заборону здійснення видаткових операцій із банківських рахунків

платника податку; обстеження житла громадян;

- залучення у разі необхідності експертів при проведенні перевірок.

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що запропонований проект

Податкового Кодексу, наряду з вирішенням раніше неузгоджених мо-

ментів у процесі податкового адміністрування, вносить в цей процес ряд

новацій, застосування яких потребує додаткового економічно-правового

аналізу з точки зору їх можливих наслідків, впливу на підприємницький

та інвестиційний клімат в Україні.

Так, наприклад, глава 5-1 проекту передбачає певне вдосконален-

ня системи обліку платників податків та введення єдиних правил облі-

ку у розрізі платників податків (фізичні особи — суб’єкти підприємни-

цтва, самозайняті фізичні особи, юридичні особи, відокремлені структур-

ні підрозділи, платники податків-нерезиденти (в тому числі їх представ-

ництва).

Запроваджується Державний реєстр фізичних осіб-платників подат-

ків, дані в який вносяться на підставі облікової картки фізичної особи-

платника податків, яка перетворюється в свого роду «податковий пас-

порт» громадянина. Окрім того, до інформаційної бази реєстру вносяться

дані про джерела отримання доходів, об’єкти оподаткування, суму нара-

хованих та/або отриманих доходів, суму сплачених податків, інформацію

про податковий кредит та податкові пільги, отримані платником податків.