Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
181
Глава 9. Соціальнопсихологічний аспект дослідження особистості
но спиратися на принцип єдності соціально?загального і індивідуаль?
но?окремого, який орієнтує на те, що розкриття індивідуальних мож?
ливостей людини можливе тільки через реалізацію соціально?загаль?
ного, а реалізація соціально?загального досягається тільки через
здійснення індивідуально?окремого. Цей принцип націлює на подо?
лання будь?якої однобічності: як абсолютизацію і поклоніння індив?
ідуально?природним даним людини, так і на їх ігнорування.
Висновки
1. Соціально?психологічний підхід в розгляді особистості полягає
в розгляді “соціальності” особистості як результату взаємовідносин інди?
віда з конкретною соціально?історичною спільнотою: не просто осо?
бистість в спільноті (групі, колективі, етносі і т.п.), а саме результат, який
отримано від взаємовідносин особистості з конкретною групою.
2. “Соціальність” особистості, розглянута з точки зору тих вла?
стивостей і якостей, які є вираженням обов’язкових вимог до неї з
боку конкретної соціально?економічної системи, виявляється у фун?
кціонуванні соціально?історичних типів особистості. Жодне сус?
пільство не могло б існувати, якщо індивіди не засвоїли б у процесі
соціалізації певної одноманітності дій і вчинків, якби воно не упо?
рядкувало поведінку багатьох індивідів у потрібному йому напрям?
ку, формуючи у них певні загальні їм усім характерні риси.
3. Соціально?історичний тип особистості визначається в до?
слідженнях психологів здебільшого поняттям “соціальний характер”
(Е. Фромм, О. Лазурський, Б. Братусь). “Соціальний характер”, за
Е. Фроммом, – це та сукупність рис характеру, яка є у більшості
членів однієї соціальної групи і виникла в результаті загальних для
них переживань і загального способу життя.
Якщо ми хочемо найбільш повно зрозуміти одного індивіда, то
потрібно звертати увагу на його відмінності, які виникають за раху?
нок випадкових факторів народження і життєвого досвіду, оскіль?
ки ці фактори різні для різних бачень. Якщо ми хочемо зрозуміти,
яким чином людська енергія спрямовується в певне русло і працює
в якості виробничої сили в умовах певного суспільного устрою, то
головну увагу потрібно приділяти соціальному типові.
182
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
4. Соціальний тип особистості виконує функцію “зразка”, “нор?
ми” поведінки, а також “матриці”, на основі якої формуються інди?
відуальні риси особистості певної соціально?історичної епохи.
5. Модель соціального типу особистості є засобом визначення
рівня соціалізованості людини, а також критерієм дорослості.
6. Соціальний тип особистості є історичним явищем і виникає
та змінюється в процесі динамічної адаптації людських потреб до
певного способу життєдіяльності.
7. В умовах трансформації суспільства, коли одночасно співісну?
ють нове і старе, формується новий соціальний тип особистості, для
якого характерним є, з одного боку, підсвідоме засвоєння архетипів
старого суспільства, яке вже відмирає, а з іншого – нових ціннос?
тей, інтересів, що обумовлені новим життєвим простором.
8. Одночасне існування багатьох цінностей, жодна з яких не є
чітко структурованою нормативною моделлю, утруднює ситуацію
сприйняття соціальних норм, ускладнюючи процес соціалізації. Такі
умови вимагають нової “техніки існування”, сутність якої полягає в
тому, що планування діяльності в соціальній сфері вимагає від осо?
бистості, по?перше, врахування швидких темпів змін соціальної ре?
альності, а, по?друге, високої особистої толерантності до невизначе?
ності. Така “техніка існування” передбачає розгляд формуванняо?
собистості як, процесу, в результаті якого формується уміння орі?
єнтуватись у непередбачених ситуаціях.
9. Закономірності формування соціального типу особистості необ?
хідно враховувати в усіх ланках процесу цілеспрямованого виховання.
Основні терміни і поняття
Адаптація, архетипи суспільства, базисна особистісна структу?
ра, групоцентристська орієнтація, гуманістична орієнтація, динаміч?
на адаптація, індивід, індивідуальність, індивідуалізація, історичність
соціального типу особистості, критерій соціальної зрілості особис?
тості, міра соціальності особистості, особистість, онтогенез, онтоге?
нетичний аспект соціалізації, принцип індивідуального підходу, пси?
хосоціальний тип особистості посттоталітарного суспільства, рівні
структури особистості, радянський тип особистості, рекапітуляція,
183
Глава 9. Соціальнопсихологічний аспект дослідження особистості
ресоціалізація, ригідність, ринкова орієнтація, соціальність, со?
ціальність особистості, соціальний тип особистості, соціальний ха?
рактер, соціальна зрілість особистості, світ людини, система “люди?
на?світ”, соціальне середовище, типізація, тип культури, філогенез,
філогенетичний аспект соціалізації, функції соціального типу особи?
стості, егоцентрична орієнтація, етнокультурний тип особистості.
Питання для обговорення
та закріплення матеріалу
1. Дайте визначення поняттю “соціально?історичний тип
особистості”.
2. Яке значення для наук про людину має типологія особис?
тостей? Скористуйтеся відповіддю К. Юнга на це запитання.
3. Охарактеризуйте основні положення концепції “соціально?
го характеру” Е. Фромма.
4. Яке значення “Психології характеру” М.Д. Левітова у
вітчизняних розробках проблеми соціального типу особистості?
5. Концепція типів соціального характеру Б.С. Братуся
6. Визначення Б.С. Братусем домінуючих установок в різних
типах особистостей.
7. Дайте характеристику соціального типу особистості пост?
тоталітарного суспільства (за Б.С. Братусем).
8. Обгрунтуйте своє розуміння історичності особистості.
9. Як Ви розумієте поняття “динамічна адаптація”?
10. Назвіть архетипи старого суспільства і їх вплив на осо?
бистість (за І.А.Акчуріним).
11. Дайте характеристику “ринкової орієнтації характеру”
(за Е.Фроммом).
12. Які показники перехідного стану формування нового типу
особистості відмічає К.Хорні?
13. Що розуміється під “новою технікою існування” як умовою
подолання кризових станів особистості?
14. В якому смислі застосовується поняття “ресоціалізація”?
15. В чому полягає наукове значення аналогії онтогенетичного
розвитку особистості з філогенетичним?
184
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
16. Чи згодні Ви з тим, що поняття “соціальна зрілість особис?
тості” і “соціально?історичний тип особистості” збігаються? Обґрун?
туйте свою відповідь.
17. В чому полягає регулятивна та детермінуюча функції со?
ціального типу особистості?
18. Покажіть на прикладах, що поняття “соціальний тип осо?
бистості “ є ключем для розуміння суспільних процесів.
19. Дайте визначення поняттю “індивідуальність”. Співставте
поняття “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
20. Яке значення для розуміння взаємозв’язку індивідуально?
го і соціального в людині має сформульований Гегелем принцип діа?
лектики загального і одиничного, об’єктивного і суб’єктивного?
21. В чому виражається суперечливість індивідуального і со?
ціального в системі “людина?світ”?
22. В чому полягає принцип індивідуального підходу в системі
навчання і виховання?
Література
1. Акчурин И.А. Типология и идентификация личности //
Вопр. философ. – 1994. – № 5.
2. Анциферова Л.И. Психология повседневности: жизненный
мир личности и «техника» ее бытия // Психол. журнал. – 1993. – № 2.
3. Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. – М., 1994.
4. Бондаренко Л.И. Основные этапы становления сознания. (Ло?
гическое и историческое в развитии сознания). – К.: Вища школа, 1979.
5. Гегель Г.В. Феноменология духа: В 14 т. – Т. 4. – М., 1977.
6. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демокра?
тизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демок?
ратии. – К.: Наукова думка, 1992. – 126 с.
7. Корнеев М.Я. Проблемы социальной типологии личности. –
Л.: Изд?во ЛГУ, 1971. – 152 с.
8. Крегер О., Тьюсон Дж. Типы людей. – М., 1995.
9. Кедров Б.М. О повторяемости в процессе развития. – М.:
Госполитиздат, 1961. – 176 с.
10. Кон И.С. Открытие «Я». – М.: Педагогика, 1996. – 254 с.
185
Глава 9. Соціальнопсихологічний аспект дослідження особистості
11. Левитов Н.Д. Психология характера. – М., 1969.
12. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индиви?
дуальности. – М.: Педагогика, 1996. – 254 с.
13. Москаленко В.В. Социализация личности. – К.: Высш.
школа, 1986.
14. Овчинников Б.В., Павлов К.В., Владимирова И.М. Ваш пси?
хологический тип. – СПб, 1994.
15. Психология и психоанализ характера: Хрестоматия по пси?
хологии и типологии характеров / Редактор?составитель Д.Я. Рай?
городский. – Самара, 1997.
16. Смирнов Г.А. Советский человек. Формирование социалис?
тического типа личности. – Изд. 3?е. – М.: Политиздат, 1990. – 463 с.
17. Cтиль жизни личности. Теоретические и методологические
проблемы / Под ред. Л.В. Сохань. – К.: Наукова думка, 1992. – 100 с.
18. Теории личности в западно?европейской и американской пси?
хологии / Редактор?составитель Д.Я. Райгородский. – Самара, 1996.
19. Э.Фромм. Бегство от свободы. – М., 1990.
20. К.Хорни. Невротическая личность нашего времени. – М., 1993.
21. К.Юнг. Психологические типы. – М., 1995.
186
Глава 10. Теорія соціалізації
особистості (загальні положення)
В широкому розумінні цього слова поняття соціалізація (лат. –
socialis) означає розвиток людини як соціальної істоти, становлення
її як особистості. По суті, соціалізація – це процес входження індивідів
в суспільство через різні спільноти, колективи, групи завдяки засвоє?
нню норм, ідеалів, цінностей шляхом виховання та научіння.
Соціалізація стосується процесів, завдяки яким люди навчають?
ся жити сумісно і ефективно взаємодіяти один з одним, а також яко?
стей, яких індивід набуває в цьому процесі.
Соціалізація є надзвичайно важливим процесом як для сус?
пільства, так і для окремих людей зокрема. В ході його не тільки
людина набуває якостей, необхідних їй для життєдіяльності в
суспільстві, але й відбувається становлення всього соціального дос?
віду, тобто світу людини. Соціалізація забезпечує спадкоємність
історичного розвитку. Несоціалізованих людей не буває. Асоціаль?
на поведінка – результат упущень в ході соціалізації.
Теорія соціалізації повинна встановити, під впливом яких со?
ціальних факторів утворюються ті чи інші особливості особистості,
механізм цього процесу і його наслідки для суспільства. Аналіз сут?
ності соціалізації, її закономірностей, направленості і т.ін. є дуже важ?
ливим для теорії і практики управління соціальними процесами.
Знання закономірностей та механізмів процесу соціалізації осо?
бистості потрібно для створення методологічних засад організації
системи виховання, яка здатна була б у ситуації швидких соціальних
змін управляти умовами формування особистості як тими формами
діяльності, в які включається людина на основі потреб соціально?еко?
номічного розвитку суспільства та потреб самореалізації особистості
в процесі освоєння будь?яких сфер людської життєдіяльності.
Термін “соціалізація”, незважаючи на його широку поширеність
і більш як столітню історію існування, не має однозначного тракту?
вання серед різних представників психологічної науки. Пов’язану з
ним галузь соціального знання почали розробляти Г. Тард і Ван
Женнеп. Г. Тард використовував його для позначення процесу вход?
187
Глава 10. Теорія соціалізації особистості (загальні положення)
ження індивіда до нації, народу, суспільства шляхом універсально?
го засобу наслідування. Проблеми соціалізації дискутувались
А. Валлоном і Ж. Піаже. Передумови для першого концептуально?
го підходу були створені Е. Дюркгеймом.
Основні теоретичні напрямки
дослідження процесу соціалізації
У вивченні соціалізації виокремлюються наступні напрямки.
Це, перш за все, біогенетичний підхід, теоретичним підгрунтям
якого виступають еволюційна теорія Ч. Дарвіна і біогенетична тео?
рія Е. Геккеля. Всі біогенетичні теорії виходять з того, що розвиток
особистості визначається біогенетичними чинниками і, отже, чис?
ленні типи соціальної поведінки зумовлені генетично. Соціокуль?
турні умови лише визначають темп розкриття природжених задатків
та здібностей, але не впливають на їх наявність – розвиток є дозрі?
вання відповідно до внутрішнього плану.
Одним з найвпливовіших представників даного напрямку був
американський дослідник Дж. Ст. Холл. Згідно його теорії рекапіту?
ляції, онтогенез повторює філогенез, тобто кожна людина у своєму
розвитку проходить ті стадії, що і людство в ході еволюції. Дж. С. Холл
виокремив чотири основні етапи соціального розвитку: 1) етап не?
мовляти (дитина подібна до тварини); 2) дитинство (відтворюється
період мисливства і землеробства); 3) підліток (відповідає початку
цивілізації, оскільки дитина здатна до навчання і підкоряється дис?
ципліні); 4) юність (відображає перехідну епоху, період “бурі і натис?
ку”, зародження сучасної цивілізації – людина характеризується по?
ганою адаптацією і емоційною нестабільністю).
Іншим представником біогенетичного напрямку в аналізі про?
цесу соціалізації був А. Гезелл. Він створив спіральну модель розвит?
ку, яка розглядає будь?які людські здібності та вміння як такі, що
виникають самі собою як результат дозрівання і не залежать від на?
вчання і практики. Індивідуальні відмінності, які визначаються гене?
тично, зумовлюють відмінності у процесі дозрівання окремої особис?
тості. Модель розвитку є спіральною, оскільки, на думку А. Гезелла,
деякі форми поведінки повторюються на різних вікових етапах.
188
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Таким чином, біогенетичні теорії розглядають розвиток і со?
ціалізацію людини як результат існування її вроджених механізмів,
сформованих в ході тисячолітньої еволюції.
Соціогенетичний підхід об’єднує велику кількість етноп?
сихологічних, соціально?психологічних теорій та емпіричних
досліджень (Р. Бенедикт, М. Мід). Головна теза підходу поля?
гає в тому, що різні типи особистості є продуктом різних куль?
тур. Культура при цьому виконує функцію стандартизації:
інтегровані в особистості соціокультурні елементи стають для
людини нормою (стандартом) відчуття, мислення і дій. Соціа?
лізація відіграє інтегруючу функцію: на основі стандартів соц?
іального мислення і дій у людини формується почуття належ?
ності до даної соціокультурної спільноти. Соціокультурні умо?
ви визначають напрямок розвитку дитини. Головним резуль?
татом соціалізації є адаптація людини до культури, в якій вона
живе. Серед соціологічно орієнтованих концепцій соціалізації
найбільший інтерес представляє символічний інтеракціонізм
Дж. Міда, в якому робиться наголос на взаємодії індивіда зі
своїм соціальним оточенням.
На думку інтеракціоністів, людина осягає світ через символічні
значення, вони набуваються людиною в ході соціалізації в резуль?
таті участі у численних інтеракціях. Головним результатом соціалі?
зації є розвиток самосвідомості (self), яка має соціальну природу і
формується у процесі взаємодії з Іншими. У соціальному розвитку
людина проходить дві фази: на першій з них (game) вона засвоює
ролі значущих Інших, а на другій (play) – вчиться “володіти” роля?
ми, підпорядковувати їх. Соціальний розвиток полягає у формуванні
певного рольового репертуару, причому дитина здатна стати об’єк?
том у власних очах настільки, наскільки вона здатна грати роль Іншо?
го. В результаті створюється образ “узагальненого Іншого”, в якому
втілюються соціальні норми.
Відправним пунктом концепції Дж. Міда є не окремий
індивід, а процес соціальної взаємодії, в ході якого тільки і фор?
муються індивідуальні якості. Символічний інтеракціонізм роз?
глядає соціалізацію як процес засвоєння індивідом певної систе?
ми соціальних ролей, з якою пов’язані соціально?культурні зна?
189
Глава 10. Теорія соціалізації особистості (загальні положення)
чення і символи. Самосвідомість особистості, її Я також є по?
хідною від спілкування. За допомогою символів дитина починає
керувати власною і чужою поведінкою і здатна набувати нових
значень не тільки за допомогою особистого досвіду, а через ком?
бінації існуючих значень і аналогій з ними. Головним агентом
соціалізації є первинна група, причому відзначаються функції
дитячої ігрової групи у навчанні ролям і поведінці в ролі. “Прий?
няття ролі Іншого” – головний механізм соціалізації. Спочатку
дитина орієнтується на експектації “значущих Інших” (батька,
матері), але в міру розширення контактів відбувається генралі?
зація,і об’єктом орієнтації стає “генералізований Інший”, що ото?
тожнюється Дж. Мідом з узагальненою соціальною групою.
Конкретизацією соціогенного підходу є соціально?екологічна
концепція американського вченого У. Бронфенбреннера, про що вже
йшлося. Він вважає, що при аналізі соціалізації необхідно врахову?
вати всю сукупність чинників навколишнього середовища і умов
життя: мікро? і макросоціальне оточення, вплив засобів масової
інформації, національні і культурні особливості, характеристики
соціальних інститутів тощо. Розвиток особистості є результатом
взаємодії об’єктивних особливостей її соціального оточення і суб?
’єктивних процесів та переживань. Оскільки соціальне оточення по?
стійно змінюється, процес соціалізації не завершується ніколи.
Таким чином, соціоекологічний підіхд визначає соціалізацію
як складний процес, в ході якого індивід реконструює своє багато?
рівневе життєве середовище, відчуваючи вплив всіх елементів цьо?
го середовища і взаємозв’язків між ними.
До соціогенетичного напрямку, належить також біхевіоризм.
Головна теза біхевіоризму полягає в тому, що особистість у всіх своїх
проявах формується навколишнім середовищем, причому більшість
форм поведінки набувається шляхом научіння, тому особистість є
продуктом всієї своєї власної теорії научіння. Научіння соціальним
діям відбувається в результаті спостереження за поведінкою інших
людей і наслідування за значущими моделями. На думку А. Банду?
ри, процес соціалізації є, по суті, процесом моделювання. Необхід?
ним елементом процесу научіння є підкріплення, тобто реакція
інших людей на поведінку індивіда.
190
РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Загальним теоретичним підґрунтям психоаналітичних трактовок
процесу соціалізації слугувала теорія З. Фрейда. Процес соціального
розвитку є процесом послідовного оволодіння особистістю своєю лібідоз?
ною енергією, відкритий вияв якої суперечить нормам культури. Таким
чином соціалізація є процесом оволодіння природними інстинктами за
допомогою тих чи інших захисних механізмів особистості.
Неофрейдистські концепції соціалізації акцентували увагу
на аналізі “Его”, як головного засобу адаптації в ході соціального
розвитку особистості.
В основу когнітивістських теорій покладено положення Ж.
Піаже, згідно якого психологічні новоутворення кожного вікового
етапу в житті індивіда визначаються розвитком когнітивних струк?
тур. На кожній стадії розвитку мислення формуються нові навич?
ки, що визначають межі научуваності в широкому сенсі: не тільки
можливість навчання тим чи іншим математичним операціям, але й
можливість осягнення тих чи інших соціальних дій. Л. Колберг вва?
жає, що соціальний розвиток індивіда є процесом осягнення ним
сукупності соціальних норм і правил та підпорядкування своєї по?
ведінки соціальним вимогам. Динаміка процесу соціального розвит?
ку – це рух від пасивного і конформного прийняття соціальних норм
до розуміння соціальних вимог як узгодження між вільними людь?
ми, до навичок соціальної взаємодії поза рамками рольових вимог з
опорою на систему універсальних моральних принципів.
Всі існуючі концепції і підходи у дослідженні процесу соціалізації
можна розглядати з точки зору двох гілок: американської і французької,
кожна з яких має свою специфіку. Американські дослідники схильні
звужувати смисл даного поняття: соціалізація розглядається як про?
цес навчання, шлях прийняття групових норм, адаптація. Французькі
вчені розглядають соціалізацію ширше – як весь комплекс взаємові?
дносин між людиною та суспільством. На думку Н.В. Андреєнкової,
головна відмінність американської і французької концепції соціалі?
зації полягає в тому, що американці виходять з розуміння суспіль?
ства як організації індивідів, водночас як французи розглядають сус?
пільство як первісне ціле. Дослідники, що займаються даною пробле?
мою, належать до різних теоретичних шкіл і напрямків, вони працю?
ють в галузі соціальної, дитячої психології та психології особистості.