Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
301
Глава 14. Економічна соціалізація особистості
галузі економіки. Правда, ним охоплено лише незначний віковий
діапазон: вік від 5 до 8 років. Як і А. Страусс, К. Данзінгер вважав,
що розвиток економічних уявлень у дітей є наслідком не просто біо?
логічного дорослішання, але залежить і від досвіду поводження з
грошима. Р. Саттон виділив шість стадій, а Г. Ферт – п’ять.
У 1982 році Б. Стейсі зробив облік основних досліджень в цьому
напрямку за попередній період, визначив основні галузі дослідження
(гроші, власність, соціальні відмінності, соціально?економічні понят?
тя), виділивши вікові стадії економічної соціалізації дітей і підкрес?
ливши умовність розподілу в залежності від дії різних факторів.
Більшість робіт, що вивчали рівні розуміння економічних по?
нять, охоплювали віковий діапазон від 4?5 до 12?13 років. Врахову?
ючи співвідношення когнітивного, поведінкового і емоційного ком?
понентів економічних уявлень дітей, О.В. Козлова виділила декілька
вікових стадій ранніх етапів економічної соціалізації, яку вона пред?
ставила у вигляді таблиці (ст. 300?301).
Отже, як видно з цієї таблиці, економічна соціалізація почи?
нається з трьох років. Це підтверджується наступним. Саме в цьому
віці з’являється перший трудовий досвід; виділення дітьми грошей
як особливих знако?символів у відносинах людей, “продаж?купів?
ля”; виділення магазина як місця купівлі?продажу. Тому неможли?
во недооцінювати важливість раннього формування економічних
уявлень у дітей. Основи економічних знань, економічного мислен?
ня і поведінки починають закладатися ще в дошкільному дитинстві.
Вивчаючи зміст економічної соціалізації у дітей 4?6 років, О.В. Коз?
лова показала, що такі економічні категорії як “робота”, “гроші”,
“магазин”, “соціальна нерівність”, “реклама”, “банк” є основними
категоріями, через які відображається дітьми цього віку економіч?
на реальність. Провідним фактором у включенні дитини в економі?
чну реальність є особиста діяльність у сфері купівлі?продажу.
Значення практичного досвіду в економічній соціалізації
підкреслюється також іншими дослідниками. Зокрема, англійські
дослідники Лейзер і Ролан?Леві, досліджуючи особливості еко?
номічної соціалізації молодших дітей, теж підкреслюють значен?
ня такого засобу соціалізації, як практичний досвід повсякден?
ного життя в покупках у магазині.
302
РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
Таблиця
Характеристика стадійності економічної
соціалізації в дитинстві (за О.В. Козловою)
Вік Когнітивний
розвиток
Поведінковий
розвиток
Емоційний
розвиток
3?4
роки
Економічні об’єкти
називаються, але з мі?
німальним розумінням
економічного значен?
ня. Починають розви?
ватися деякі елемента?
рні поняття про гроші і
придбання
Можливості для
шопінга і іншого
поведінкового до?
свіду обмежені.
З’являється пер?
ший трудовий до?
свід
Панує позити?
вне сприйнят?
тя економічної
реальності
5?6
років
Економічні поняття
пояснюються через
ізольовані дії, що не
мають економічного
смислу. Розвивають?
ся поняття про чис?
лову цінність монет.
Робота розуміється
як джерело грошей
З’являється можли?
вість для самостій?
ного досвіду в еко?
номічному світі
дорослих (шопінг,
проглядання рекла?
ми). Починають
з’являтись кишень?
кові гроші і відпові?
дно вибір дії з ними.
З’являється перший
досвід накопичення
з метою купівлі ко?
штовних речей
Починають
з’являтися не?
гативні оцінки
в судженнях
про економічну
реальність, яка
пізнається з
власного до?
свіду
Г.М. Авер’янова проводила дослідження, в якому виявлялось
відношення старшокласників до сучасних економічних умов і ступені
сформованості економічних і когнітивних аспектів цих відносин. На
основі виділення когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів
економічної соціалізації і розглядання особливостей їх конфігурації на
вікових стадіях, було зроблено висновок про домінування когнітивно?
го компоненту в структурі економічної соціалізації дітей підліткового
віку. Це сприяє переорієнтації підлітків зі споживацького сприймання
економічної реальності на виробничо?діяльнісне її розуміння. Велику
роль в цих змінах відіграє практичний досвід дітей.
303
Глава 14. Економічна соціалізація особистості
Вік Когнітивний
розвиток
Поведінковий
розвиток
Емоційний
розвиток
7?8
років
Усвідомлюється вза?
ємодія в економічній
системі окремих по?
дій, відокремлених
від інших. Завершу?
ється розуміння кі?
лькісної вартості
грошей, відміннос?
тей між бідністю і
багатством. Робота
вже не усвідомлю?
ється як єдине дже?
рело грошей
Стають звичайними
економічні обов’язки
в домі, прибирання,
дрібні закупки. Роз?
ширюються можли?
вості для більш різ?
номанітної економі?
чної діяльності. Все
більше дітей починає
відкладати кишень?
кові гроші на дорогі
покупки
Починає домі?
нувати крити?
чна оцінка еко?
номічної реа?
льності, що
ґрунтується, як
на власному
досвіді, так і на
думці батьків
9?10
років
Економічна взаємодія
розглядається в сис?
темі і з конкретними
цілями. Починає роз?
виватись здатність
конструювати еконо?
мічні зв’язки і прогно?
зувати їх результат.
З’являється знання
про кримінальні дже?
рела грошей
З’являється одини?
чний досвід трудо?
вої діяльності, яка
оплачується. Гроші
витрачаються, як
правило, на власні
нужди
Одним з прові?
дних джерел
негативних оці?
нок економічної
реальності по?
чинають става?
ти ЗМІ
Таблиця 6 (продовження)
Г. Авер’янова, досліджуючи особливості економічної соціалі?
зації підлітків в умовах трансформації українського суспільства,
підкреслює суперечливість цього процесу. Суперечність соціальних
детермінант обумовлює формування суперечливої когнітивної скла?
дової економічної соціалізації.
Це виявилось в тому, по?перше, що високий рівень переконань у
принципах ринкової економіки супроводжується негативним ставлен?
ням підлітків до того, як проводяться економічні реформи в нашій
країні. По?друге, в тому, що хоча заняття бізнесом позитивно сприй?
мається основною масою респондентів, проте їх уявлення про бізнес
304
РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
мозаїчне, розмите. Бізнес багатьма ототожнюється тільки з комерцій?
ною діяльністю, торгівлею. По?третє, в тому, що хоча підлітки в своїй
основній масі відкидають будь?які аморальні способи добування гро?
шей, деякі з них схвалюють аморальні способи отримання багатства.
Дослідження стадій економічної соціалізації спираються на тра?
диції аналізу особистості в онтогенетичному аспекті, так би мовити,
в горизонтальному зрізі. Не менш важливим є дослідження цього
процесу у вертикальному зрізі, тобто розглядання його як міжпоко?
лінного процесу. Такий підхід до розглядання економічної соціалі?
зації є найбільш актуальним для нашого суспільства, економіка яко?
го динамічно перебудовується. В умовах трансформації суспільства
різні покоління, що соціалізувались в якісно відмінних економічних
умовах, мають також суттєві відмінності в економічних установках.
Історична проблемна ситуація склалась таким чином, що у безпосе?
редній міжпоколінній взаємодії опинились представники поколінь,
які дотримуються протилежних економічних установок.
Сучасне українське суспільство є простором взаємодії декіль?
кох поколінь з приводу формування систем цінностей. Економічні
установки поколінь проявляються у своїй загальності і в своїй спе?
цифіці. Загальність полягає в тім, що всі покоління визнали факт
ринкових змін в економіці, і специфіка – яким чином це детермінує
установки і соціальну поведінку особистостей. У старшого поколін?
ня існує негативна реакція на цей факт ринкових змін; зміна цінно?
стей привела до втрати орієнтирів у поведінці. У “батьків” ставлен?
ня інструментальне: установка на пошуки засобів існування. У мо?
лоді ціннісної ломки не було, а тому є єдність між економічними
установками і життєвим самовизначенням.
Процес протікає у важкій, кризовій формі і відбивається на функ?
ціонуванні свідомості кожної вікової когорти в сім’ї та їх взаємодії. По?
страдянська людина виявилась непідготовленою процесом економічної
соціалізації до економічної поведінки, адекватної соціальним змінам.
Формування установок відбувається в період первинної соціа?
лізації і проходить через життя, зазнаючи випробувань при соціальній
кризі. В процесі економічної соціалізації діти отримують економічну
інформацію головним чином з таких джерел: активного – самостійної
участі в економічному житті; видовищному – прогляданні реклами;
305
Глава 14. Економічна соціалізація особистості
соціального – через спілкування з батьками, ровесниками і з дорос?
лими, які сприймають дитину як економічного партнера. Всі три дже?
рела спочатку функціонують в рамках сім’ї, їй належить приоритет?
на роль у формуванні економічних уявлень і установок. У більшості
випадків сім’я –це взаємодія і взаємостосунки трьох поколінь, які
мають різні системи цінностей і установок щодо сучасної економіч?
ної реальності, що створює суперечливі умови економічної соціалі?
зації в сім’ї. Ситуацію в сучасній сім’ї з точки зору взаємодії поколінь
можна описати так. Зміна системи суспільних відносин привела до
серйозних зрушень в системі цінностей дорослих. Представники стар?
шого покоління не змогли пройти ресоціалізацію.
Покоління батьків проходить активний етап ресоціалізації, пе?
реборення радянських, відродження національних і активного впли?
ву західних традицій. Тому їх ставлення до економічних змін буває
суперечливим.
Покоління дітей виросло в перехідний період. Для нього криза
стала нормою. Діти легше адаптуються. Зараз вони рано починають
заробляти (половина дітей і підлітків мають цей досвід). Серед за?
собів заробітку переважають – робота “вдома”, плата за оцінки, тоб?
то “роботи”, які повинні виконуватись безкоштовно для подальшо?
го формування мотиваційної структури дитини.
Сучасні діти вступають в економічне життя, часто не маючи не?
обхідних знань і навичок, що може створити серйозні проблеми.
Найбільш активно включаються у всі види соціальних взаємодій діти
15?16 років, тобто підлітки. На основі досліджень особливостей еко?
номічної соціалізації цієї групи дітей можна зробити таку економіко?
психологічну характеристику. Підлітки – це самостійні, “теоретич?
но” незалежні від батьків люди, занепокоєні тільки своєю долею, де
на першому місці – бажання розбагатіти, мати свою справу, добре
влаштуватись. Багато хто з них ставить щастя в пряму залежність від
кількості грошей. Підлітки більш прагматичні, самостійні і орієнто?
вані на успіх. Це найбільш динамічна група. Поява нових ідеалів у
суспільстві (наприклад, матеріальне благополуччя) обумовлює
швидкі зміни в їх системі цінностей. Цінність багатства маніфестуєть?
ся у них в значимість індивідуального і престижного споживання. Це
покоління, в якому романтизм (мрії про “краще життя”) найбільш
306
РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
тісно переплітається з прагматизмом (ставка на власні сили, го?
товність до соціально несхвалених дій – частина з них вже заробляла
гроші незаконними способами). В економічній свідомості і поведінці
підлітків криза суспільства відобразилась в найбільшій мірі, оскіль?
ки вона прийшлася на період їх активної соціалізації.
Отже, міжпоколінна взаємодія детермінується, з одного боку,
спрямованістю соціально?економічної трансформації в суспільстві,
а з другого, місцем покоління в історії економічної соціалізації. Ха?
рактер економічних установок визначається належністю до певної
поколінської групи. Членам однієї сім’ї притаманні різні уявлення
про життєві цінності, роль грошей в їх житті, оптимальні моделі
діяльності і поведінки. Відбувається руйнування ціннісного просто?
ру сім’ї. Сімейні традиції відходять на другий план, визначальним
сьогодні стає належність до покоління.
Підприємливість як міра економічної
соціалізованості особистості
ринкової економіки
Як уже зазначалось, в кожній конкретно?історичній суспільній
системі формується відповідний соціальний тип особистості. В умо?
вах ринкової економіки формується підприємницький тип особистості.
Одним з перших дослідників, який створив найбільш цілісну
концепцію підприємництва, був австрійський економіст Йозеф
А. Шумпетер. В 1912 р. вийшла його книга “Теорія економічного
розвитку”, в якій сутність підприємництва визначається його фун?
кцією реалізації нововведень у виробництві, створенні нових комб?
інацій факторів виробництва і запровадженні їх у економіку з ме?
тою забезпечення економічного росту.
Й. Шумпетер вважає, що підприємництво допомагає розвиватись
суспільству завдяки “здійсненню нових комбінацій”, основними з яких
є: виготовлення нового, невідомого споживачеві блага, відкриття но?
вих способів виробництва (технологій) і комерційного використання
уже існуючих благ, освоєння нових ринків збуту; освоєння нових дже?
рел сировини; зміни структури галузі або виробництва.
307
Глава 14. Економічна соціалізація особистості
Ідеї Й. Шумпетера знайшли своє відображення у працях В.А. фон
Хайєка, який теж сутність підприємництва вбачає у пошуку і вивченні
нових економічних можливостей. Таких же поглядів на функцію
підприємництва дотримуються Дж. Долан і Е. Лідсей. Вони вважають,
що основна функція підприємництва полягає у подоланні старих сте?
реотипів і меж в економіці. Отже, в основі підприємництва лежить акт
відкриття нових прибуткових можливостей економічної системи.
Головною фігурою підприємництва є особистість підприємця,
яка має підприємницьку силу для здійснення підприємницької
діяльності. Потрібно зазначити, що в жодній країні світу не існує
професії “підприємець”, не дивлячись на те, що підприємництво як
заняття існує. Головна задача підприємця – об’єднати навколо себе
особистісний персонал, спрямувати його зусилля на досягнення
цілей підприємництва. В більшості робіт підприємництво розгля?
дається з позицій діяльнісного підходу. Як і інша людська діяльність,
підприємницька діяльність має певну структуру. Вона включає в
себе ціль, потреби, мотиви, предмет, знання про нього; способи і за?
соби досягнення цілі, а також умови діяльності. Таке розуміння
структури діяльності вперше чітко сформульовано в роботах
О.М. Леонтьєва, і досі підтримується як у вітчизняній, так і в за?
рубіжній психології. В дослідженнях підприємницької діяльності з
точки зору її структури звертається увага на те, що головною ціллю
підприємницької діяльності є отримання вигоди, а “середовищем”
діяльності підприємця є, за виразом відомого американського досл?
ідника Ф. Найта, невизначеність. Необхідність поринати в цю не?
визначеність виникає тоді, коли економічна ситуація не може бути
типізованою на підставі минулого досвіду і невідомого імовірного
характеру подій. Отже, людина може бути підприємцем, якщо у неї
є готовність до занять такою діяльністю, яка не може гарантувати
отримання на себе відповідальності за реалізацію своєї цілі.
Підприємницька ціль обумовлена такими структурними еле?
ментами підприємницької діяльності, як мотиви або внутрішні
спонукання до діяльності. Особливе місце в зарубіжній психо?
логії приділяється мотиву досягнення. За теорією Д. Макклел?
ланда індивідуальна економічна активність залежить від потре?
би до досягнення успіху. Колеги вченого і сам він розробили ме?
308
РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
тодику визначення параметрів потреби до досягнення (n йч – n
Ach – скорочено від англійської “потреба до досягнення”). Одна
з методик – пропозиція вирішувати задачі різного ступеня склад?
ності (хтось бажає вирішувати складніші, а хтось – простіші, але
більше за той самий час). Ключова якість підприємця, за Мак?
клелландом, це прагнення до нововведень. А тому право власності
на підприємство не є принциповим, він більше спирається на ек?
спертів, ніж на родичів і знайомих; переважно прагне розпочати
нову справу, а не розвивати ту, що є; самоцінність грошей для
нього невелика; гроші сприймає як засіб досягнення цілі.
Розвиток концепції Макклелланда здійснено в дослідженнях
Дж. Аткінсона, який формалізував два психотипи, що відрізняють?
ся сприйняттям успіху і поразки. Тенденція до успіху або тенден?
ція до уникнення поразки є добуток мотивації, імовірність досяг?
нення і стимулу. Максимум значення Т?успіху – за імовірності,
близької до 50 %. Якщо у індивіда мотивація до успіху є вищою за
мотивацію уникнення поразки, то він характеризується як реалі?
стичний негравець, який з більшим бажанням береться за справи
з імовірністю 50 на 50; удача його стимулює, у випадку послідов?
них удач суб’єктивно збільшує імовірність подальшого успіху; не?
вдача розчаровує; не втрачає час на марні і малоімовірні справи,
але скоріше візьметься за складні справи, які потребують навичок,
сам факт досягнення успіху має для нього велике значення; напо?
легливий, але не упертий; удача – запорука майбутнього успіху,
невдача – крах надій, тому вибирає помірний ризик.
Якщо у індивіда мотивація запобігання невдач є вищою за мо?
тивацію до успіху, то він: береться тільки за надійні справи; може
взятися за даремну справу, поразка в якій спеціально не засуджуєть?
ся; уникає ситуації, коли його компетенція може бути порівняною з
іншими; боїться соціального несхвалення, що може спричинити
відмову від 100 % справи, в якій найбільш засуджується можлива
невдача; справжній успіх або невдачу розглядає тільки як справжнє
явище, яке не зв’язане з майбутнім.
За К. Юнгом, велика схильність до підприємництва є у екстра?
вертів. Д. Майєрс вважає, що потрібен також внутрішній локус кон?
тролю. Й. Шумпетер виділяє три підприємницьких мотиви. Пер?
309
Глава 14. Економічна соціалізація особистості
ший – потреба в пануванні, владі, впливові. Вона матеріалізується
в накопичені підприємцями майна. Другий – прагнення перемоги,
успіху у боротьбі із суперником і з самим собою. Третій мотив –
радість творчості, яку дає самостійне ведення справ. Російські дос?
лідники А.Д. Смірнов, В.Ф. Максимов, Д.М. Акуленок визначають
такі мотиви підприємницької діяльності. По?перше, бажання виді?
литись, виявити себе, задовольнити здорове честолюбство. По?дру?
ге, прагнення до незалежності. По?третє, бажання принести благо
суспільству. По?четверте, задовольнити особисті потреби у лідерстві.
По?п’яте, виявити потреби у самовираженні, самоактуалізації. В
дослідженнях українських науковців підкреслюється значення та?
ких мотивів як прагнення до свободи, потреба у творчості.
Важливим елементом підприємницької діяльності є спосіб і
засоби досягнення цілі. Під ними розуміють певні знання, вміння,
навички а також здібності і задатки. Значна кількість дослідників
дотримується думки, що навчити підприємництву неможливо. Для
цієї діяльності необхідні особливі здібності, які розвиваються на
основі певних вроджених анатомо?фізіологічних задатків. Такої точ?
ки зору дотримуються, зокрема, дослідники Гарвардського медич?
ного центру Рут Ричарда і Денніо Кінней. Вони вивчали здібності
до підприємництва, які визначаються ними як “творча потенція”.
Такої ж думки дотримуються Дж. Долан і Е. Лідсей, які визначають
підприємництво як здібності до творчості. Мова йде не про якісь
особливі підприємницькі здібності, а про рису особистості, яка є
основою у забезпеченні підприємницької діяльності. Для заняття
підприємницькою діяльністю особистості потрібен цілий комплекс
властивостей. Й. Шумпетер вважає, що перша і основна якість
підприємця – це розвинута інтуїція. Друга основна якість – це силь?
на воля. Третьою якістю є розвинуте уявлення, яке допомагає при?
думувати нові комбінації і знижувати ступінь невизначеності. На
думку української дослідниці Н.А. Побірченко, однією з важливих
якостей підприємця є комбінаторика або вміння змінити той чи
інший підхід, пункт плану, використати іншу можливість, тобто зо?
рієнтуватись в реальних обставинах. Підприємлива людина навіть
у невдачі завжди шукає можливості, нові варіанти досягнення ба?
гатства. Помилка – це спосіб навчитись і піти далі, використавши
310
РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
всі попередні можливості, набувши досвіду. Існують моделі, в яких
дається дуже детальний перелік особистісних рис. Наприклад,
В.В. Рибалко поклав в основу своєї моделі підприємця?менеджера
три виміри: соціально?психолого?індивідуальний, діяльнісний та ге?
нетичний. Модель складається з п’яти етапів і до неї входять 307
якостей особистості. Генетичний рівень представлено в цій класи?
фікації високим рівнем розвитку якостей та здібностей, який відпо?
відає вимогам ефективної реалізації професійної управлінської
діяльності досвідчених менеджерів. Діяльнісний вимір включає ди?
ференціацію 50 здатностей та 250 конкретних здібностей за такими
компонентами: потребово?мотиваційний, інформаційно?пізнаваль?
ний, цільоутворюючий, результативний, емоційно?почуттєвий. Соц?
іально?психолого?індивідуальний вимір має 7 груп (підструктур)
особистості, які узагальнюють 50 здатностей: ділове спілкування,
ділова спрямованість; характерологічні риси особистості; само?
свідомість; діловий досвід; професійна компетентність; якості інте?
лектуальних, творчих, психічних процесів; психологічні властивості.
Різні дослідники, аналізуючи систему психологічних рис в мо?
делях особистості підприємця, виділяють різні домінуючі якості.
Американські дослідники Р. Хізрич і М. Пітерс вважають, що лю?
дей, які мають особливі вроджені задатки можна навчити необхід?
них для бізнесу вмінь. Вони виділяють 14 умінь і знань, які є
найбільш важливими для підприємницької діяльності, а саме.
? Ясне розуміння підприємництва.
? Відділення фактів від міфів.
? Уміння давати виважені оцінки.
? Уміння знаходити нестандартні рішення.
? Уміння поводитись і приймати рішення в умовах невизначеності.
? Уміння виробляти нові комерційні ідеї.
? Уміння оцінювати перспективність нових ідей.
? Знання, які є необхідними для створення нової справи.
? Уміння оцінювати зовнішню ситуацію.
? Уміння оцінювати дії з точки зору етики і моралі.
? Уміння укладати угоди, встановлювати контакти, вести пе?
реговори.
? Уміння отримувати належне.