Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

321

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

теворольовою соціалізацією. Згідно з іншими дослідженнями, до цих

загальноприйнятих відмінностей між жінками і чоловіками за рівнем

агресивності необхідно підходити з великою обережністю, – як і до

статевих відмінностей в прояві математичних і вербальних здібнос?

тей. Дослідивши не одну сотню людей, Хайд прийшов до висновку,

що відмінності, які визначені “середнім чоловіком і середньою

жінкою”, виявляються далеко не завжди.

Отже, не дивлячись на велику кількість досліджень з психоло?

гічних відмінностей чоловіка і жінки, експериментальних даних з

цього питання недостатньо і вони часто є суперечливі. Це свідчить

про складність проблеми статевої диференціації.

Статева дифереціація основана, в першу чергу, на різній ролі

чоловічого і жіночого організму у здійсненні репродуктивної

функції. Одним з перших, хто намагався теоретично пояснити при?

роду відмінностей чоловіка і жінки, є французький дослідник

А. Фул’є (1896 р.). Суть його теорії полягає у принциповій

відмінності метаболізма (обмінного процесу) у чоловіків і жінок.

Метаболізм – це є взаємодія анаболізму і катаболізму. Анаболічні

процеси, що включають переважно орієнтацію на живлення, інтег?

рацію, збереження енергії, за А. Фул’є, є більш розвинутими у жіно?

чих організмах. Ця велика анаболічна орієнтація, забезпечуючи інди?

відуальну виживаність жінок, виявляється і в їх поведінці.

Катаболітичні процеси, які більш пов’язані із розмноженням,

дезінтеграцією, витратом енергії, визначають поведінку чоловічих

організмів. В цій теорії явним є те, що закон взаємодоповнюваності,

описаний Геккелем, є універсальним, проте в реальності все набага?

то складніше.

Згідно з концепцією В.А. Геодакяна (1984 р.), дихотомія чолові?

чого і жіночого є дихотомія спадковості і змінності, довготривалої і

оперативної пам’яті виду, кількості і якості нащадків, консерватив?

ності і еволюційності. Диференціація статей є результатом соціалі?

зації організмів за двома головними акспектами еволюції: збережен?

ням і зміною генетичної інформації. Потік інформації від середови?

ща до популяції реалізує переважно чоловіча стать, а від покоління

до покоління – жіноча стать. Філогенетично більш змінюється чоло?

віча стать, онтогенетично – жіноча. Онтогенетична пластичність жіно?

322

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

чої статі забезпечує їй більшу стабільність у філогенезі. Жіноча стать

більш адаптована, чоловіча – більш винахідлива. Статевий диморфізм

виникає в результаті різних норм реакції на умови: жіноча стать спец?

іалізується на адаптації до умов; чоловіча – на футуристичних моде?

лях, які ще не мають аналогів на еволюційному шляху. Тому чолові?

ки більш творчі, а жінки адаптивні. Цією концепцією В.А. Геодакян

пояснює відмінності між чоловіками і жінками. Ці відмінності знахо?

дяться не в конкурентних відносинах, а в комплементарних.

Концепція В.А. Геодакяна виходить з інтересів популяції і ви?

являє функції двостатевості на рівні виду: мова йде про всезагальні

закономірності альтернативного типу, фундаментальний характер

яких потрібно мати на увазі. Тому пряме перенесення понять кон?

цепції В.А. Геодакяна на рівень конкретних психологічних, соціаль?

но?логічних досліджень було б помилкою.

Статевий диморфізм відноситься до постійних характеристик

онтогенетичної еволюції людини, охоплюючи як самі ранні, так і

самі пізні періоди людського життя. Онтогенез людини розкриваєть?

ся як послідовна зміна віку, однією з характеристик якого є своєрі?

дний статевий метаморфоз і поступове розгортання і посилення ста?

тевого диморфізму в періоди роботи і дозрівання, потім стабіліза?

ція цього диморфізму, по якій визначається статева зрілість, нарешті,

послаблення і згасання статевого диморфізму в процесі старіння.

Взагалі не можна досягти якоїсь визначеності і однозначно роз?

ділити поведінку людини відповідно до статі. Вчені вважають, що

мозок людини має можливість програмувати поведінку як за чоло?

вічим, так і за жіночим типом. Іншими словами, кожна людина во?

лодіє одночасно маскулінними і фемінними рисами, і лише ступінь

вираженості й особливості поєднання визначають індивідуальність

особистості, її маскулінність або фемінність.

Гендерна свідомість схильна абсолютизувати психологічні і

соціальні відмінності статей, ототожнючи маскулінність з активно?

творчим культурним, природничим началом.

Як системне ціле, образи маскулінності і фемінності є історич?

ними і етноспецифічними. Деякі риси, які їм приписуються, є транс?

культурними: наприклад, ототожнення маскулінності з силою, аг?

ресивністю, а фемінності – з м’якістю, ніжністю.

323

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

В суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у

вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси ха?

рактеру, які відповідають поняттям “чоловіче” і “жіноче”. Амери?

канські соціологи, вивчаючи стереотипи “маскулінності” і “фемін?

ності”, запропонували студентам назвати слова і фрази, які, на їх

думку, вживає більшість американців у характеристиці чоловіка і

жінки. Вийшов такий список.

Як бачимо, існує глибока асиметрія в принципах описування

чоловіків і жінок: чоловік трактується у відповідності зі стереоти?

пом маскулінності, а жінка – зі стереотипом фемінності. Чоловік

сприймається і оцінюється, головним чином , своїм суспільним ста?

новищем, родом занять, соціальними досягненнями, а жінки – в си?

стемі сімейно?родинних відносин. В описуваннях жінок іншими

досліджуваними теж підкреслюються такі риси, як материнство,

плодовитість, персоніфікація природного начала.

Бути чоловіком або жінкою – це не просто бути людиною з жіно?

чою або чоловічою анатомією чи фізіологією; одного цього недостат?

ньо. Необхідно, по?перше, щоб людина сама відчувала себе пред?

ставником чоловічої або жіночої статі, а, по?друге, щоб це відчуття

було в гармонії з певними соціокультурними експектаціями віднос?

но прийнятих у суспільстві зразків поведінки і зовнішнього вигля?

Характерні риси чоловіка Характерні риси жінки

Сильний, схильний до занять

спортом.

Мало турбується про свою зов?

нішність.

Виконує роль годувальника сім’ї.

Має досвід сексуального життя.

Неемоційний, стійкий.

Логічний, раціональний, об’єктив?

ний, має розвинутий інтелект.

Прагне до влади і лідерства.

Активний.

Прагне до успіху, честолюбний.

Слабка, не схильна до занять

спортом.

Турбується про свою зовнішність.

Виявляє прив’язаність до сім’ї.

Добродійна.

Емоційна і ніжна.

Легковажна, нелогічна, наділена

інтуїцією.

Залежна, великою мірою потре?

бує захисту.

Пасивна.

Полохлива, сором’язлива.

324

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

ду чоловічого й жіночого, яке воно приписує індивідам. Отже, ста?

теві відмінності формуються під впливом соціального оточення в

результаті входження людини в певну соціокультурну систему че?

рез засвоєння її норм.

Статеворольова соціалізація охоплює широке коло проблем,

в основі вираження яких лежать такі принципи: 1) статеворо?

льова поведінка – це не біологічне, а соціальне явище; 2) стате?

ворольова поведінка і установки індивідів зумовлені соціонор?

мативною культурою суспільства; 3) статеворольова поведінка,

з одного боку, зумовлена біологічною природою людини, а з дру?

гого детермінована логікою культури як системного цілого;

4) статеворольова поведінка індивідів різних суспільств і куль?

тур має багато спільного, проте вона різноманітна, історично

мінлива і звідси випливає необхідність її порівняльно?історич?

ного аналізу; 5) різні соціальні групи і верства одного й того ж

суспільства можуть істотно відрізнятись за своїми установка?

ми і поведінкою, а тому існують чисельні статеві, вікові, етнічні

і інші гендернорольові культури; 6) окремі елементи гендерної

культури пов’язані з більш загальними соціокультурними яви?

щами (гендерна культура пов’язана з загальною культурою). Це

правильно не тільки щодо певних норм культури поведінки, але

й поведінки окремих індивідів, яку можна зрозуміти тільки у

зв’язку з їх конкретною соціальною належністю, статусно?ро?

льовими характеристиками і т.ін.

Потрібно розрізняти поняття “статеворольова соціалізація”

і “статеворольове виховання”. В останньому наголос зроблено на

цілеспрямованості процесу.

На відміну від статевого виховання цілі і програми статевої со?

ціалізації ніхто спеціально не формулює, у неї немає спеціальних

методів і відповідних виконувачів. Дослідження формування осо?

бистісних характеристик дітей показують, що “непрямі” соціалізу?

ючі впливи, наприклад, батьків, відбиваються на поведінці дітей не

менше, а може й більше, ніж впливи “прямі” – виховуючі. Статево?

рольове виховання є важливою стороною статеворольової соціалі?

зації, однією з її форм, але окрім цієї форми, існують також так звані

“стихійні”, незаплановані форми статеворольової соціалізації.

325

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

В статеворольовій соціалізації можна виокремити такі функції:

соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови, жестів, харак?

терних для індивідів певної статі, сприйняття гендерних стереотипів,

засвоєння гендерних цінностей, значень, символів, формування со?

ціального характеру гендера; інкультурацію– засвоєння традицій ген?

дерної культури суспільства з метою передачі їх наступному поколі?

нню; інтерналізацію особистості, що включає розвиток специфічної

ієрархії мотивів, цінностей, інтересів, формування гендерної ідентич?

ності, відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.

Статеворольова соціалізація здійснюється на рівні суспільства

через такі інституції, як сімейна інституція, система навчання, ви?

ховання і система ідеологічного впливу, як свідомо організована,

запрограмована і спеціалізована діяльність суспільства з метою фор?

мування у індивідів певних гендерних властивостей. Успішність

організації процесу статеворольової соціалізації цими інституція?

ми пов’язана з наявністю у них системи цілеспрямовано орієнтова?

них нормативів і стандартів гендерної поведінки в типових ситуа?

ціях. Засвоєння індивідами ціннісно?нормативної системи суспіль?

ства відбувається завдяки трансформації її у всі інші системи со?

ціального оточення індивіда, аж до груп безпосереднього міжосо?

бистісного спілкування, завдяки якому тільки?но і здійснюється про?

цес інтеріоризації соціальних норм і цінностей.

Можна умовно виділити три сфери, в яких здійснюється

статеворольова соціалізація: поведінкова, сфера спілкування і

сфера самосвідомості.

Протягом всього процесу статеворольової соціалізації осо?

бистість засвоює моделі статеворольової поведінки, які є позитив?

ними для чоловічої і жіночої статі. Люди демонструють оточуючим,

наскільки вони по відношенню до суспільства займають чоловічу,

жіночу, або кроссгендерну позицію своїми висловлюваннями на цю

тему, поведінкою. Це публічне, зовнішнє вираження гендера нази?

вається гендерною поведінкою. Термін “статева поведінка” вжи?

вається в двох аспектах. Перший – статева, в розумінні сексуальна,

тобто поведінка в репродуктивно значущій ситуації. До неї відно?

ситься все те, що в поведінці людини в кінцевому підсумку приво?

дить до появи потомства. Поведінка в цьому випадку долає ступені

326

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

статевої полярності. Другий аспект – поведінка людини в ситуації,

яка не має репродуктивного значення. Чоловіки і жінки поводять

себе в кожній ситуації відповідно, по?перше, до своєї загальнолюдсь?

кої сутністі, по?друге, до своєї статевої належності. Немає такої си?

туації, в якій чоловіки і жінки виступали б як якісь безстатеві істо?

ти. Це потрібно розглядати як одну із найважливіших умов системи

статевого виховання. У зв’язку з цим ми хочемо зазначити не?

обхідність розрізняти поняття “сексуальне” і “статеве”. Можливо,

ці поняття не слід “розводити” за обсягом, однак їх слід розрізняти

за аспектом. Коли мова йде про “сексуальне”, то наголос робиться

на особливостях особистості, які пов’язані, в першу чергу, з репро?

дуктивними властивостями. У понятті “статеве” домінуючими ха?

рактеристиками виступають загальноособистісні, соціокультурні

властивості. В будь?якому суспільстві статеве виховання передба?

чає засвоєння індивідом гендерних ролей і навчання статеворольо?

вої поведінці. Поведінку, яка узгоджується з прийнятим у даному

суспільстві розподілом статевих ролей, називають статевотипізова?

ною. Це – генералізоване, узагальнене уявлення про “типово” жіно?

чу або “типово” чоловічу рольову поведінку. В узагальненому виг?

ляді вони існують як маскулінні та фемінні риси.

Друга сфера, в якій відбувається процес формування особис?

тості,– це спілкування. В контексті статеворольової соціалізації

спілкування розглядається з боку засвоєння норм спілкування як з

особами своєї, так і з особами протилежної статі. Існують чисельні

психологічні дослідження міжстатевого спілкування і їх впливу на

формування статевих якостей.

Важливою проблемою в зв’язку з цим є виховання гетеросоці?

альності як властивості особистості, через яку виявляється зрілість

гендерної ідентичності як статусу чоловіка або жінки в системі їх

міжстатевого спілкування. Ця проблема пов’язана також з вихован?

ням культури міжстатевого спілкування у відповідності з нормами

і законами суспільства.

Третя сфера, в якій відбувається формування особистості – це

розвиток самосвідомості. В контексті статеворольової соціалізації

розвиток самосвідомості особистості розглядається як процес усві?

домлення нею своєї статі. Людські істоти мають чітке внутрішнє

327

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

відчуття своєї належності до певної статі. Це внутрішнє сприйнят?

тя статі визначається як гендерна ідентичність. В самому загально?

му вигляді можна сказати, що процес статеворольової соціалізації

відбувається як формування у людини образу Я, де перше місце

посідає Я статеве.

Гендерна ідентичність – це усвідомлення індивідом своєї ста?

тевої належності, суб’єктивне осмислення, переживання статевої

ролі, яке виявляється у єдності статевого усвідомлення та поведін?

ки. Трагічність долі тих, хто не зміг сформувати гендерну іден?

тичність, переконує в тому, наскільки важливим для особистості є

цей психологічний стан. Стать – це перша ознака, з якою індивід

входить у “світ людей”. Усвідомлення себе певною статтю – це ус?

відомлення себе людиною, особистістю. Тому гендерна ідентичність

є основним компонентом самосвідомості людини, стрижнем її

цілісності. Гендерна ідентичність формується поступово в процесі

статеворольової соціалізації. Вирішальним етапом її формування є

підлітковий вік, в цей період відбувається її остаточне формування.

Отже, процес статеворольової соціалізації здійснюється як єдність

змін у всіх трьох визначених сферах. У сукупності вони створюють для

індивіда дійсність, яку він розширює, де він спілкується, пізнає і діє,

засвоюючи не тільки своє найближче мікросередовище, але й всю сис?

тему соціальних відносин. З перших днів життя дитини соціальне ото?

чення відіграє вирішальну роль у вихованні особистості як статі.

Стадійність процесу

статеворольової соціалізації

Процес статеворольової соціалізації починається з ранньо?

го дитинства, продовжується довгі роки і відбувається стадійно.

Можна виокремити принаймні такі періоди статеворольової соціа?

лізації. По?перше, це первинна статеворольова соціалізація. Період

первинної статеворольової соціалізації охоплює декілька вікових

стадій: від народження до початку навчання в школі і від початку

навчання в школі до соціальної зрілості. У відповідності з роллю

провідної діяльності дитини, а також інституціями, які відіграють

вирішальну роль у статеворольовій соціалізації, можна виділити два

328

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

важливих етапи в первинній статеворольовій соціалізації: по?пер?

ше, дитинство, в якому домінуючим інституттом є сім’я, а провідною

діяльністю – гра, і, по?друге, підлітковий період, особливістю якого

є те, що до сім’ї приєднується такий інститут, як школа, а провідною

діяльністю стає спілкування з однолітками.

Вторинна статеворольова соціалізація починається з періоду

соціальної зрілості і продовжується все життя. Цей період теж має

декілька стадій, які відповідають переходу від одного соціально?віко?

вого статусу до іншого.

Загальна послідовність подій, які пов’язані зі статеворольовою

соціалізацією, виглядає так. Якщо виходити з тези, що особистістю

не народжуються, а нею стають, то ясно, що процес статеворольової

соціалізації за своїм змістом є процес, який починається з перших

хвилин життя людини. При народженні спостерігається відносно

небагато помітних відмінностей між статями. Взаємодіючи все

більше з соціальним оточенням, діти засвоюють певні ролі, а потім,

в період статевого дозрівання, гормональні фактори викликають

значні зміни у статевій диференціації, збільшуючи відмінності між

чоловіками і жінками. Більшість спеціалістів вважає, що хлопчики

і дівчата в процесі виховання зазнають різного з ними поводження,

що отримало назву диференціюючої соціалізаці. В кожному

суспільстві від жінок і чоловіків очікується відповідність приписа?

ним ролям, і в кожному суспільстві чоловіки і жінки мають досить

узгоджені уявлення про ці очікування, незалежно від того, подоба?

ються вони їм чи ні. Підростаючи, діти підлягають подальшій соціа?

лізації і засвоюють поведінкові паттерни, які вважаються прийнят?

ними для їх статі. По мірі того, як дитина все більше усвідомлює

себе, вона починає реагувати на вплив з боку оточуючих її людей і

стає носієм своєї Я?концепції, яка включає уявлення про себе як

про хлопчика або дівчинку. Поступово дитина все більше усвідом?

лює стать свого тіла, наявність у себе чоловічих або жіночих стате?

вих органів і визначає їх як частину своєї статевої природи. Всі ці

фактори приводять до розвитку первинної гендерної ідентичності.

Статеве дозрівання відбувається в пубертатному періоді. Це

період життя людини, коли статеві залози починають виробляти

велику кількість гормонів, що виявляється у змінах організму, у

329

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

поглибленні сексуальних почуттів і в поведінці, пов’язаній зі стат?

тю. Пубертатні гормони починають формувати різні фізичні харак?

теристики чоловіків і жінок. В підлітковому періоді завершується

формування фундаментальних паттернів гендерної ідентичності, що

дає підставу говорити про досягнення статевої зрілості індивідом і

практичну завершеність формування гендерної ідентичності особи?

стості. Показником гендерної зрілості є формування у індивіда со?

ціально?типових гендерних рис в результаті засвоєння ними стан?

дартів гендерної культури. Процес і результат набуття індивідом

гендерних властивостей, які є типовими для певної статі, називається

статеворольовою типізацією. Отже, гендерна зрілість означає ста?

новлення гендерного типу особистості. Індивід в процесі статево?

рольової типізації засвоює загальну інформацію для категоризації

поведінки і ролі чоловіка і жінки, а також інформацію про форми

поведінки і властивості особистості, які характерні для своєї статі.

Гендерна зрілість – це не застигла сукупність раз і назавжди даних

гендерних особливостей, а динамічна система, що постійно розви?

вається. Особистість, вступаючи в нові зв’язки і взаємини з іншими

людьми, змінюється все життя. Входження людини в нові для неї

групи, прийняття нових ролей, позицій, зміна соціальних устано?

вок, мотивів, потреб триває безперервно. Процес статеворольової

соціалізації особистості продовжується до тих пір, поки продов?

жується її спілкування, соціальне пізнання, соціальна активність.

Звичайно, що в молоді роки цей процес протікає більш інтенсив?

но, ніж у старших людей, що досягли певного ступеня зрілості.

Зрілість – це не зупинка, а динамічна система гендерних якостей

особистості, що постійно трансформується під впливом нових ви?

мог. Соціальне середовище – явище динамічне. Тому результатом

статеворольової соціалізації є все нові й нові гендерні властивості,

яких потребує життя. А тому, розглядаючи статеворольову соціа?

лізацію як процес, не можна стверджувати, що він завершується

на якійсь стадії життєдіяльності індивіда. Сучасний стан транс?

формації всіх сфер життя не може не впливати на зміни вимог, які

пред’являються особистості. У зв’язку з цим виникає безліч про?

блем, вирішення яких потребує наукового аналізу закономірнос?

тей процесу статеворольової соціалізації.

330

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Гендерна культура суспільства. Гендерні норми

Як уже було зазначено, відмінності між чоловіками і жінками

обумовлені не тільки біологічним фактором, а значною мірою со?

ціокультурним середовищем. Більшість наявних особливостей ста?

тевої поведінки індивідів є наслідком соціально?історичних фак?

торів, а саме: 1) розподілу праці в залежності від статі; 2) відмінно?

стей у змісті і засобах виховання хлопчиків і дівчаток; 3) культур?

них стереотипів чоловічності і жіночності; 4) диференціації чолові?

чих і жіночих соціальних ролей. Перелічені соціально?історичні

фактори обумовлюють зміст і функції гендерних ролей, які мають

свої особливості в кожній культурі. Культура, взята в контексті

історії розвитку людської статі, де всі предметні зміни корелюють з

розвитком статевих властивостей індивідів, є ні що інше, як ген

дерна культура суспільства.

Гендерна культура суспільства – це система цінностей суспіль?

ства, яка складає таку надіндивідуальну загальнообов’язкову поза?

генетично задану програму, яка наказує індивідам відповідати пев?

ним соціокультурним експектаціям відносно прийнятих для дано?

го суспільства “зразків” поведінки і зовнішнього вигляду чоловічої

або жіночої статі. Статеворольова соціалізація є не що інше як про?

цес засвоєння особистістю стандартів, зразків поведінки, правил,

цінностей, норм, вимог, очікувань, адресованих суспільством людям

чоловічої й жіночої статі протягом входження особистості в соціаль?

но?культурне середовище.

Гендерна культура – це така система форм і способів організації

життя, без яких не існує жодне суспільство. Через певні механізми

гендерної соціалізації вона формує гендерні якості індивіда, розкри?

ває в певному напрямку його здібності, направляє на здійснення тих

чи інших видів діяльності. Гендерна культура детермінує не тільки

стиль одягу і поведінку чоловіка або жінки, але й оволодіння ними

професійними знаннями. Гендерна культура включає чисельну

кількість різноманітних норм, за допомогою яких культура відтво?

рює, закріплює і формує статеві відмінності, регулює родинні і міжста?

теві взаємини. Система гендерних норм моделює комбінацію рис чо?

ловіка і жінки, що приписують певну поведінку і певні почуття чле?