Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

331

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

нам різних гендерних статусів. Соціальні очікування інших у міжо?

собистісній взаємодії постійно підтримують цю норму.

Етнографічна література змальовує надзвичайно строкату кар?

тину стосовно системи гендерних норм у різних народів і в різні

часи. І. Кон, аналізуючи значення і місце обрядів в гендерній куль?

турі суспільства показує, що обряд ініціації чоловіків в деяких сус?

пільствах спрямований на те, щоб закріпити почуття чоловічої со?

лідарності. Це проявляється в груповому характері ініціації, в підго?

товці підлітків до ініціації поза сім’єю, в недопущенні до участі в

ній жінок. Такі правила, як показує І. Кон, виражені в 37 % чолові?

чих і тільки у 7 % жіночих церемоній.

В 1935 році відома американська дослідниця Маргарет Мід ви?

дала книгу “Стать і темперамент”, в якій зроблено блискучий аналіз

гендерної культури різних народів. Вона проаналізувала особливості

культури трьох племен Нової Гвінеї, показавши її історичність і нор?

мативність. В кожному з трьох досліджуваних племен була специфі?

чна для цих суспільств гендерна культура зі своєю системою гендер?

них норм, зовсім різними гендерними ролями, своїми стандартами,

прямо протилежними тим, що прийняті у європейських суспільствах.

Велика роль у вивченні особливостей гендерних культур різних

народів належить крос?культурним дослідженням. Порівняння

різних проявів гендерних особливостей у неоднакових культурних

умовах дає можливість встановити мінливі і незмінні, залежні від

культури психічні властивості чоловіків і жінок, окреслити межі і

діапазон цієї мінливості і т.ін., – одним словом, дослідити найбільш

суттєві аспекти гендерної природи людини.

Норми статеворольової поведінки у різних народів завжди

відповідають особливостям їх культури і конкретному способові

життя. Це видно хоча б на прикладі норм статевої сором’язливості,

які мають великі відмінності як в кількісному (рівень), так і в які?

сному (змістовному) відношенні. Одні народи, наприклад, закри?

вають більше тіло, інші – закривають лице і т.п.

Існують суттєві відмінності гендерних культур за типом стате?

вої моралі. Найбільш загальний принцип класифікації культур за

типом їх статевої моралі, прийнятий в етнографічній літературі, це

розподіл їх на антисексуальні типи і просексуальні типи, або репре?

332

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

сивні (суворі) і пермісивні (терпимі). Приклад репресивної антисек?

суальної моралі – мікронезійці, що заселяють острови Ян (західна

частина Каролінських островів). Ці люди не вважали секс гріхом, але

вірили, що статеве життя шкідливе. Негативне ставлення до сексу?

альності характерне і для традиційної культури папуасів племені ма?

нус (острови Адміралтейства). Тип пермісивної культури можна ба?

чити на прикладі народів Полінезії, де відкрито заохочується, як в

чоловіків, так і у жінок, еротизм. Виявлення сексуальності у підлітків

і юнаків тут вважається нормальним і здоровим. Більшість суспільств

має проміжний тип статево?сексуальної культури і це залежить від

загальних властивостей стилю життя і культури народу.

Оскільки культура тісно пов’язана з продовженням роду, яке

регулюється спеціальними інститутами шлюбу і сім’ї, то елементом

цієї культури є ціннісно?нормативна система шлюбно?сімейних

відносин, якою регулюються права і можливості для кожного ген?

дерного статусу в родинному осередку. В цю систему включаються

гендерний шлюбний і репродуктивний статус, пов’язаний з вико?

нанням або відмовою від шлюбу, народженням дітей, родинних ро?

лей, а також моделі соціально схвалюваних уявлень, що служать

зміцненню сімейних структур інституту батьківства.

Велика роль майже у всіх культурах приділяється соціально?

статевому контролю, який виконує функцію регулятора статевої

поведінки. Ядром системи соціально?статевого контролю є заборо?

ни, завдяки яким суспільство уніфікує поведінку індивідів. Крім

обмежень і заборон в культурі існують позитивні накази, що вказу?

ють, як можна і потрібно поводитись жінкам і чоловікам. Виконан?

ня цих наказів забезпечується не стільки санкціями ззовні, скільки

внутрішніми психологічними установками, включаючи почуття со?

рому, провини, естетичні почуття та ін.

Виконуючи регламентуючу функцію, культура завжди залишає

місце для індивідуальних і ситуативних варіацій. Одні вчинки рег?

ламентуються, оцінюються як “хороші” або “погані”, “вірні” або

“невірні”, інші цілком віддаються на індивідуальний розсуд, фор?

мулюючи той чи інший наказ. Культура завжди передбачає які?не?

будь можливості його порушення. Варіації цих порушень в різних

суспільствах і сферах буття різні.

333

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

Нормативні накази неоднорідні і неоднозначні. Вони розрізня?

ються в залежності від того, кому, що, ким і чому заборонено. Забо?

рони, які стосуються чоловіків, можуть не поширюватись на жінок,

і навпаки. Розрізняються нормативні накази для різних прошарків

одного і того ж суспільства. Заборона тих чи інших вчинків не зав?

жди співпадає із забороною говорити про них. Бувають відносини,

які принципово не називаються, невірталізуємі стосунки; їх існу?

вання загальновідоме, але про них не прийнято говорити (табу слів)

або можна говорити лише натяком. В той же час існують речі, про

які можна говорити, але не можна робити. Поведінкові і вербальні

заборони завжди співвідносяться з певним контекстом. Так, в су?

часному суспільстві не прийнято, щоб діти і батьки (підлітки і до?

рослі) відкрито обговорювали один з одним свої сексуальні пробле?

ми, а з однолітками це цілком допустимо.

Різна і суворість заборон: одні вчинки забороняються катего?

рично (інцест), до інших же відношення амбівалентне (позашлюбні

зв’язки). Відповідно, норми не тільки є різними для чоловіків і жінок

(подвійний стандарт), але й суперечливими: те, що забороняється

офіційно, неофіційно вважається підтвердженням вірильності, тобто

заборона розповсюджується на офіційну сторону життя.

Засобом соціально?статевого контролю є суспільна думка

мікросередовища, що оцінює вчинки в сфері сімейно?побутових

традицій в категоріях моральної свідомості. Це виявляється в жит?

тєвих поняттях “доброчесності”, “невинності”, “гідності”, “честі” і

т.ін. і проявляється у спонтанних реакціях мікросередовища

(сусідів, близьких людей, членів групи, дорослих членів сім’ї). Ре?

акція мікросередовища як неформальна позитивна або негативна

соціальна санкція є одним із основних засобів соціального конт?

ролю. Можна виділити типи реакцій мікросередовища на вчинки

індивідів: 1) мікросередовище доводить своє ставлення безпосе?

редньо до відома самих чоловіків і жінок; 2) мікросередовище вис?

ловлює своє відношення до позиції дорослих (батька і матері, діда

і бабусі) у формі поради, попередження, догани, зневаги, заочного

осуду, недоброзичливих пліток і т.ін. В процесі соціалізації со?

ціально?статевий контроль виявляється в різних формах обмежен?

ня спілкування хлопчиків і дівчаток, особливо спілкування дівча?

334

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

ток з хлопчиками. Обмеження спілкування хлопчиків і дівчаток,

яке здійснює сім’я, пов’язане з певними етнопсихологічними фак?

торами, витоки яких у звичаях, традиціях.

Значну регламентуючу функцію в гендерній культурі виконує

гендерна ідеологія, яка виправдовує існування гендерних статусів і

різну їх оцінку в суспільстві. Виходячи з гендерної диференціації

суспільства, можна стверджувати про існування таких ідеологій як

маскулінізм і фемінізм, кожна з яких прагне обґрунтувати свої інте?

реси і впровадити в життя.

Здебільшого ідеологію маскулінізма, яка виправдовує і уста?

новлює чоловіче домінування, пов’язують з пережитком архаїчної

патріархальної ідеології і традиційними гендерними стереотипами

(жінкам – домашня робота, а чоловікам – суспільно?виробнича сфе?

ра). Гендерна ідеологія є основою гендерної стратифікації в соціаль?

ному житті суспільства. В західній соціології гендерна стратифіка?

ція є обов’язковим фактором у вивченні соціальної нерівності.

На основі гендерної ідеології виникає два рухи: фемінізм і чо?

ловічий рух, які особливо поширені на Заході. Особливо пошире?

ним в світі є феміністичний рух, який виник в кінці XVIII сторіччя.

В ХІХ ст. виник і сам термін “фемінізм”, який використовується для

визначення ідеології рівноправності жінок. Л. Татл, яка видала “Ен?

циклопедію фемінізму”, дає таке визначення фемініста: “Фемініст

– це людина, яка не має упередженості проти інших людей з огляду

на їх стать, і своїми діями сприяє політичній, економічній, духовній

і сексуальній рівності жінок”.

Завдяки жіночому рухові люди зрозуміли, що жінки інколи ста?

ють жертвами дискримінації. Виникло навіть таке поняття як сексизм,

яким називають упереджене відношення до жінок. Прибічники сек?

систських поглядів вважають жінку нижчою істотою. Разом з тим під

впливом жіночого руху в поле зору суспільства потрапили також про?

блеми, пов’язані зі стереотипністю чоловічої гендерної ролі.

У Північній Америці виник чоловічий рух на захист потреб і

виявів почуттів чоловіків. В США з’явились чоловічі групи, які роз?

робляють спеціальні програми для чоловіків, в яких даються пора?

ди щодо можливості виявляти поведінку, що раніше вважалась спра?

вою, яка недостойна чоловіка.

335

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

Жіночий і чоловічий рухи, основою яких є гендерна ідеологія

фемінізму і маскулінізму, в свою чергу, здійснюють вплив на ген?

дерну культуру, змінюючи її у відповідності з тими трансформація?

ми, що відбуваються у суспільстві.

Отже, особливості статеворольової соціалізації зумовлені знач?

ною мірою властивостями основних структурних елементів гендер?

ної культури. Системоутворюючим елементом, який значною мірою

визначає нормативність гендерної культури є система гендерних

стереотипів, які пов’язані з гендерними ролями.

Гендерні стереотипи як протиставлення

маскулінності і фемінності

Поняття стереотипу (від грец. Stereos – твердий і typos – відби?

ток) визначається як стандартизований, стійкий, емоційно насиче?

ний, ціннісно визначений образ, уявлення про соціальний об’єкт. В

такому визначенні це поняття було введено в науку У. Ліппманом.

Гендерні стереотипи існують у вигляді схем, за допомогою яких

організується і структурується інформація про кращий тип стате?

ворольової поведінки. Через засвоєння цієї інформації здійснюєть?

ся регуляція поведінки індивіда.

В соціальній психології стереотип досліджувався переважно як

стереотип представника якої?небудь соціальної групи, а також як

етнічний стереотип. Між тим зміст і функції соціальних стереотипів

є більш широкими. Являючись концентрованим втіленням соціаль?

ної установки, соціальний стереотип виконує функції регуляції,

інтеграції в соціальних відносинах. Стереотип – це думка людей, їх

сприйняття, оцінка тих чи інших об’єктів. Сутність механізму сте?

реотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик

через віднесення об’єкта, що спостерігається, до відомої категорії

на підставі протиставлення іншій.

В основі стереотипу знаходиться психологічний феномен ге?

нералізації, схематизації свого і чужого досвіду. Механізм схемати?

зації реалізується через протилежні образи, через антропоморфні

зв’язки, через персоніфікацію. Цим пояснюється такий феномен

стереотипів, як феномен поляризації, або “чорно?білого мислення”.

336

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Така спрощеність думки і сприйняття буденної свідомості допома?

гає людям орієнтуватись в тих обставинах, де непотрібні серйозні

роздуми або індивідуальні рішення.

Гендерні стереотипи – це спрощені, схематизовані образи чо?

ловіка і жінки. Стереотип – це образ, полярний за знаком оцінки,

жорстко фіксований, що не припускає навіть найменшого сумніву в

його істинності, спонукаючи до суворого однозначного дійства. В

суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді

стандартизованих уявлень про модель поведінки і риси характеру,

які відповідають поняттям “чоловіче” і “жіноче”. Гендерні стерео?

типи функціонують на рівні буденної свідомості. Гендерний стерео?

тип, це, перш за все, сприйняття, оцінка людини як статі через по?

ширення на неї характеристик певної статевої групи, завдяки при?

писуванню загальних протилежних характеристик всім представ?

никам чоловічої або жіночої статі без достатнього усвідомлення

можливих відмінностей між ними.

Гендерні стереотипи існують на таких рівнях: індивідуальному,

мікрогруповому (малі групи), макрогруповому (великі соціальні гру?

пи) і на соцієтальному (на рівні всього суспільства), на кожному з них

гендерні стереотипи мають свої особливості. Спрощеність, схематизо?

ваність, некритичність і особливо – емоційна забарвленість – це ті особ?

ливості стереотипів, які надають їм надзвичайно сильної дієвості як у

формуванні поведінки окремої особистості, так і великих груп людей.

Наскільки глибоко укорінені гендерні стереотипи у свідомості

людей, показав такий експеримент. Батьків новонароджених дітей

опитали через добу після пологів. Діти підбирались так, щоб не було

ніяких відмінностей в їх фізичних показниках (зріст, вага і т.д.). Про?

те батьки дівчаток описували їх як більш слабких, ніжних, тендітних.

Батьки хлопчиків характеризували своїх дітей як сильних, крупних і

впевнених у рухах. Очевидно, що все наступне виховання цих дітей

буде гендерно орієнтованим. Хлопчикам і дівчаткам будуть купляти

різні іграшки, різною мірою залучати до спортивних ігор, заохочува?

ти одні і засуджувати інші прояви характеру, в залежності від статі

дитини. Сміливій і ініціативній дівчинці будуть казати: “поводь себе

тихіше, будь скромнішою – бо ти ж дівчинка”. Ті ж самі риси характе?

ру у хлопчика будуть соціально схвалюватись.

337

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

Існують різні види гендерних стереотипів: стереотипи стосов?

но якостей, характеристик особистості, поведінки, професійної

діяльності. В суспільстві дуже поширеними є стереотипи, що закрі?

плюють певні види діяльності за відповідними статями. Майже у

всіх сучасних суспільствах досить поширеним є стереотип, що за?

няття наукою – це традиційно чоловіча діяльність. З метою вивчен?

ня цього стереотипу було проведено дослідження серед студентів

методом семантичного диференціалу. Студентам запропонували

список з 15 назв наукових дисциплін, які вони повинні були оціни?

ти як заняття чоловіче або жіноче. В результаті було встановлено,

що заняття, віднесені до найбільш “наукових”, були визнані

найбільш “чоловічими”. Виявилось, що в уявленні студентів є “чо?

ловіче знання”, або “чоловіча наука”, проте немає “жіночої науки”.

Аналіз образу вченого в уявленні студентів теж підтверджує існу?

вання стереотипу, що справжній вчений повинен бути чоловічої

статі. В образі типового вченого (фізика) студенти називали такі

риси як: розум, працелюбство, логічне мислення і одночасно “він

менш артистичний і менш емоційний, менше цікавиться людьми і

суспільством, які його оточують”. Ці якості є традиційно чоловічи?

ми. Вони протилежні тим нормам, яких суспільство примушує дот?

римуватись жінок. Стереотип, що ототожнює образ науки і типово?

го вченого з чоловічою статтю, є сильним детермінуючим фактором

у виборі кар’єри. Жінки, щоб більш успішно конкурувати в науці,

вимушені приймати чоловічі орієнтації і систему цінностей. Прове?

дене за жінками?вченими спостереження показало, що жінки – уні?

верситетські вчені відрізняються від контрольної групи жінок за

тими самими параметрами, за якими вони зближуються з вченими?

чоловіками, що досягли великих успіхів.

Існує також стереотип, що природничими науками повинні зай?

матись чоловіки, а не жінки. Юнаки вважають, що заняття природ?

ничими науками для них є більш важливим, ніж для дівчат, бо це

для чоловіків скоріше згодиться в майбутньому. Результати опиту?

вання англійських студентів підтвердили цей стереотип. Студенти

природничих факультетів хотіли б, щоб їхня майбутня дружина мала

гуманітарну освіту, а не природничу або технічну, і щоб вона пра?

цювала неповний робочий день, могла приділяти більше уваги сім’ї.

338

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Стереотип маскулінної науки і маскулінності природничих га?

лузей формується всією соціальною практикою освіти. Якщо про?

аналізувати шкільні підручники, то в них жінки?вчені майже не пред?

ставлені, навіть ті, хто здобув славу. Конкретні приклади і ілюст?

рації надаються з області інтересів хлопчиків. Якщо ж жінки з’яв?

ляються на сторінках підручників, то тільки в найбільш традицій?

них ролях і сферах діяльності. Шкільні підручники і ілюстрації в

них представляють образи чоловіків і жінок, виходячи зі стереотип?

ного мислення про призначення статей: чоловіки воюють, прийма?

ють участь у виробництві, а жінки – працюють на обслуговуючих

місцях. Соціолог Мірфа Комаровські ще на початку 40?х років зма?

лювала парадоксальну ситуацію, яка складається в результаті тис?

ку цих стереотипів: щоб вважатись нежіночими, не мати ярлика “си?

ньої панчохи”, розумні і здібні до навчання дівчата намагаються,

іноді підсвідомо, здаватись дурнішими і безпомічними, лише б бути

“жіночнішими”. Це явище отримало назву “правила бути на два кро?

ки позаду чоловіків”.

В сучасному суспільстві дуже поширені патріархальні стереоти?

пи, в яких особистість жінки розглядається лише у зв’язку з функція?

ми материнства, сім’ї, матеріального благополуччя. Успіх у професійній

діяльності з образом жінки не пов’язується. Жінок?службовців, які

виявляють чоловічі якості, вважають більш перспективними у по?

рівнянні з жінками, які переважно мають жіночі риси характеру. Об?

раз ділової жінки, що досягла успіхів, залишається “мужеподібним”.

Поширені також стереотипи про непридатність жінок до політич?

ної діяльності, до будь?якої діяльності взагалі, яка тісно не пов’язана

з біологічними і соціальними функціями матері, жінки або коханої.

Цей стереотип є дуже живучим, часто він погано усвідомлюється і не

має раціональної мотивації. Так, за даними дослідження “соціальне

самопочуття населення України”, яке проводилось Інститутом со?

ціології НАН України (травень 1992 р., описано 1900 чоловік у 16

областях України), половина чоловіків вважає, що “в політиці краще

обійтись без жінок”. Ця ж частина респондентів не бажає бачити жінок

на керівних посадах, їх думка – “жінки не повинні займати посади

керівників”. На жаль, чверть опитаних жінок притримується такої ж

точки зору у відношенні своєї придатності до політичної діяльності.

339

Глава 15. Статеворольова соціалізація особистості

Перші дослідження гендерних стереотипів пов’язані зі спробою

вичленити типові відмінності в уявленнях чоловіків і жінок одне

про одного і про себе. Підводячи підсумки цих досліджень, в 1954 р.

американські дослідники Дж. Мак і А. Шерріф дійшли висновків:

1. Стереотип типового чоловіка – це набір рис, пов’язаних зі

соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією, раціональ?

ним мисленням, активністю і ефективністю. Стереотип типової

жінки – це образ, який характеризується соціальними та комуніка?

тивними вміннями, теплотою і емоційною підтримкою. Проте над?

мірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних

рис набуває вже негативної оціночної окраси: типово негативними

якостями чоловіка визначаються грубість, атворитаризм, надлиш?

ковий раціоналізм і т.п., у жінок – формалізм, пасивність, надлиш?

кова емоційність і т.п.

2. В цілому чоловікам надається більш позитивних якостей, ніж

жінкам. Чоловіки демонструють набагато більшу узгодженість по

відношенню до чоловічих якостей, ніж жінки – жіночих.

Поняття “гендерний стереотип” застосовується не тільки до

опису когнітивно?емоційної сфери людини, але й до поведінки, що

спостерігається безпосередньо. Дослідники, які вивчають стереоти?

пи з цієї сторони, ставлять своєю задачею вивчення типових

відмінностей між чоловіками і жінками в манері поведінки, в “про?

граванні” статевих ролей і ритуалів.

Інший напрямок дослідження гендерних стереотипів – гене?

тичні вікові аспекти. У вітчизняній і зарубіжній літературі бага?

то досліджень, в яких аналізується роль гендерних стереотипів у

формуванні статевої ідентичності в дитячому і підлітковому віці.

Наприклад, вивчалось співвідношення гендерних стереотипів з

уявленням про роль школяра у хлопчиків і дівчаток. Досліджую?

чи те, як хлопчики і дівчатка оцінюють поведінку в школі пред?

ставників власної і протилежної статі, психологи виявили, що

хлопчики оцінюють дівчаток лише в позитивному тоні, а свою

власну – і в позитивному, і в негативному, в той час як дівчатка

визначають свою власну поведінку тільки позитивно, а хлопчиків

– негативно. З цього випливає, що роль школяра і школярки по?

різному співвідноситься з гендерними стереотипами. Бути “гар?

340

РОЗДІЛ IV. ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

ною” школяркою і “справжньою” жінкою – взагалі не суперечить

одне одному; проте бути гарним (старанним) школярем і

“справжнім” чоловіком – це протилежні речі.

Починаючи з 60?х рр. набувають поширення дослідження сте?

реотипних уявлень про здібності чоловіків і жінок, їх компетентність

в різних сферах діяльності. Так, було виявлено певну долю уперед?

женості жінок проти самих себе в сфері наукової діяльності; сту?

дентки коледжів більш високо оцінюють статті, написані чоловіка?

ми, ніж жінками. Приблизно такі ж саме дані було отримано і в екс?

перименті, де досліджувані обох статей повинні були оцінити зап?

ропоновані їм для огляду картини, одні з яких були нібито написані

чоловіками, інші – жінками. В це дослідження було введено додат?

ковий фактор – статус художників. Цей фактор діяв на противагу

стереотипові про менші здібності жінок в області живопису.

Була зроблена спроба інтерпретувати ці результати за допомо?

гою теорії каузальної атрибуції, згідно з якою успіх або невдача по?

яснюються в залежності від того, чи є вони очікуваними чи ні. Очі?

куваній поведінці приписуються так звані стабільні причини, а нео?

чікуваній – нестабільні. Тому у відповідності з гендерними стерео?

типами, добре виконана задача, високий результат в чому?небудь,

який досягнутий чоловіком, найчастіше пояснюється його здібнос?

тями (стабільна причина), а такий самий результат, досягнутий

жінкою, пояснюється її зусиллями, випадковою вдачею та іншими

нестабільними причинами. Більше того, сама типологія стабільних

і нестабільних причин виявляється неоднаковою в залежності від

того, чия поведінка пояснюється – чоловіка чи жінки.

Так, наприклад, при поясненні успіху жінки фактор зусиль розгля?

дається найчастіше як нестабільний і в цілому має деяке негативне оці?

ночне забарвлення, а відносно професійних успіхів чоловіка, цей фак?

тор інтерпретується як стабільний і як такий, що має позитивну оцінку,

як необхідну умову природної чоловічої потреби у досягненні, як засіб

подолання бар’єрів і труднощів, що виникають на шляху до цілі.

У реальному житті компетентність виявляється для жінки

скоріш негативним, ніж позитивним фактором: високо компетентні

жінки не користуються доброзичливим відношенням до них ні

жінок, ні чоловіків. В експерименті, який проводили американські