Посібник українського хлібороба за 2011 р. Научно-практическое издание

Подождите немного. Документ загружается.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

283

• забезпечити підвищення середнього надою молока на ко-

рову в сільськогосподарських підприємствах області до рівня

4000-5000 кг, середньодобового приросту до 700-800 г;

• зменшити витрати кормів на виробництво 1 ц молока та

яловичини до рівня науково обґрунтованої норми їх витрат –

до 1-1,1 та 8,8-8,4 ц. к. од. [2];

У свинарстві орієнтиром має стати підвищення середньо-

добового приросту до 400-500 г в цілому по сільськогоспо-

дарських підприємствах області та зменшення витрат кормів

на 1 ц приросту до 5-6 ц к. од.

Розвиток галузі свинарства має бути спрямований на:

• збереження і нарощування чисельності породного генофо-

нду поголів’я свиней та використання нових високопродуктив-

них спеціалізованих порід, типів і ліній;

• створення репродукторів для забезпечення молодняком

свиней особистих господарств населення;

• реконструкцію існуючих і створення нових виробничих по-

тужностей;

Для відродження галузі вівчарства в області слід здійсни-

ти наступні заходи:

• впровадження системи годівлі овець за науково-

обґрунтованими нормами з урахуванням статевовікових груп,

рівня їх продуктивності та фізіологічного стану з розрахунку

на одну голову в рік 6,0-8,7 ц кормових одиниць та вмістом

перетравного протеїну 100-115 г на одну кормову одиницю

[2];

• розвитку вівчарства м’ясо-вовнового напрямку продуктив-

ності;

• впровадження інтенсивного відтворення поголів’я овець;

У птахівництві слід спрямувати зусилля на:

• налагодження роботи інкубаторно-птахівничих підприємств

для забезпечення потреб населення молодняком птиці;

• організація виробництва повноцінних комбікормів для за-

безпечення потреб галузі птахівництва;

• впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва

та переробки продукції птахівництва;

Загальна стратегія розвитку тваринництва області до 2015

року має базуватися на наступних напрямках:

• пріоритетний розвиток свинарства і птахівництва, як най-

більш скоростиглих галузей тваринництва з швидким оборо-

том капіталу та спеціалізованого м’ясного скотарства;

• відновлення та будівництво нових сучасних автоматизова-

них тваринницьких комплексів із системами біоенергетичної

утилізації органічних відходів та виробництвом біогазу і орга-

нічних біодобрив;

• врегулювання відносин між товаровиробниками тваринни-

цької продукції, переробними підприємствами і торгівлею на

основі узгодження нормативів витрат виробництва, рівня цін

та з урахуванням їх внеску у формування загального доходу.

7. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Реалізація запропонованих пропозицій підвищення ефек-

тивності виробництва тваринницької продукції на регіональ-

ному рівні в програмі соціально-економічного розвитку Кірово-

градської області на 2011-2015 роки повинна забезпечити:

• наближення фактичного споживання населенням регіону

м’яса, молока та молочних продуктів до рівня мінімальної фі-

зіологічно обґрунтованої потреби із перспективою його наро-

щування до рівня раціональної норми та формування експор-

тного потенціалу галузі;

• підвищити рівень доходів товаровиробників тваринницької

продукції та забезпечити рівень рентабельності галузі що-

найменше 5-10% на основі вдосконалення ціноутворення,

впровадження ресурсоощадливих технологій та раціонально-

го використання біоенергетичного потенціалу;

• покращення якості та екологічної безпечності продукції тва-

ринництва для споживачів;

• сприяти досягненню беззбитковості виробництва продукції

тваринництва в господарствах різних форм власності;

• суттєво підвищити якість отриманої продукції в дрібнотова-

рних селянських господарствах населення;

• зменшити витрати основних матеріальних ресурсів при ви-

робництві одиниці продукції;

• зберегти племінні ресурси регіону та підвищити ефектив-

ність селекційно-племінної роботи в господарствах.

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сільське господарство Кіровоградської області за 2009 рік / Державний комітет статистики

України. Головне управління статистики в Кіровоградській області. За ред. Л.Б. Дівель. – Кіро-

воград, 2010. – 295 с.

2. Річні нормативи заготівлі та структури кормів для різних видів тварин в залежності від їх про-

дуктивності по зонах України / Практичний посібник. – Харків: Інститут тваринництва УААН,

2002. – 28 с.

3. ВНТП-АПК-09.06 Відомчі норми технологічного проектування. Системи видалення, обробки,

підготовки та використання гною (видання офіційне). – На заміну ВНТП-СГіП-46-9.94; Введ.

01.06.06. (Автори від ІМТ УААН: О.О.Ляшенко, Г.Є.Мовсесов, В.М.Павліченко) – К.: Мінагропо-

літики України, 2006. – 100 с.

4. Современные технологии анаэробного сбраживания биомассы (Обзор) / Г.Г. Гелетуха,

С.Г.Кобзарь // Экотехнологии и ресурсосбережение. – 2002. – № 4. – С.3-10

ДОДАТОК 1

ПОРІВНЯЛЬНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ РОЗРІ-

ЗІ

Роки

Показники

Порівняння

2005 2006 2007 2008 2009

Україна 6514,1

6175,4

5490,9

5079,0

4826,7

Поголів'я ВРХ - всього, тис. го-

лів

Область 175,0 168,7 146,8 137,1 131,7

Україна 3635,1

3346,7

3095,9

2856,3

2736,5

В т. ч. корів

Область 94,6 87,1 80,4 73,9 71,8

Україна 7052,8

8055 7019,9

6526 7576,6

Поголів'я свиней, тис. голів

Область 257,2 304,0 247,0 219,6 260,3

Україна 1629,5

1617,2

1678,6

1726,9

1832,5

Поголів'я овець та кіз, тис. голів

Область 42,6 41,1 40,8 39,9 40,6

Україна 162,0 166,5 169,3 177,6 191,4 Поголів'я птиці усіх видів, млн.

голів

Область 3,8 3,7 4,2 4,3 4,4

Україна 13714,4

13286,9

12262,1

11761,3

11609,6

Виробництво молока, тис. т

Область 394,9 389,9 366,2 346,3 346,5

Україна 1597,0

1723,2

1911,7

1905,9

1917,4

Виробництво м'яса всіх видів у

забійній вазі, тис. т

Область 45,3 43,4 51,6 44,2 40

Україна 13045,9

14234,6

14062,5

14956,5

15907,5

Виробництво яєць, млн. шт.

Область 283,3 297,9 338,8 451,1 452,1

Україна 3195 3277 3449 3755 4111

Виробництво вовни, т

Область 33 23 21 19 18

Україна

291,1 284,0 263,6 254,3

252,1 Виробництво на одну особу мо-

лока в рік, кг

Область 367,2 367,8 350,0 335,1 338,9

Україна

33,9 36,8 41,1 41,2

41,6 Виробництво на одну особу м'я-

са і м'ясопродуктів в рік, кг

Область 42,2 40,9 49,3 42,8 39,1

Україна

277 304 302 323

345 Виробництво на одну особу

яєць в рік, шт.

Область 263 281 324 437 442

Україна 5,0 -11,0 -13,4 0,1 5,5 Рівень рентабельності виробни-

цтва тваринницької продукції,%

Область -9,7 -32,7 -22,0 -8,7 -6,4

ДОДАТОК 2

БАЛАНС М’ЯСА ТА М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ (ВКЛЮЧАЮЧИ СУБ-

ПРОДУКТИ ТА ЖИР-СИРЕЦЬ), ТИС. Т

Роки

Показники

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Виробництво 52,7 45,3 43,4 51,6 44,2 40,0

Куплено в торгівельній мережі та

на ринку

12,2 15,8 19,3 27,1 31,2 28,2

Одержано в рахунок оплати пра-

ці та оренди паїв

6,7 0,7 0,7 0,7 0,6 0,5

Всього надійшло (включаючи

запаси на кінець року)

89,3 72,7 69,0 85,2 82,5 74,4

Витрачено на корм - 0,1 0,0 0,0 0,0 0,0

Продано закупівельним організа-

ціям та на ринку

20,9 14,2 14,0 17,9 19,46 15,9

Видано в рахунок оплати пра

ці та

за оренду паїв

6,7 0,7 0,7 0,7 0,6 0,5

Фонд споживання 45,8 43,7 45,8 48,9 51,3 47,7

ДОДАТОК 3

БАЛАНС МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ, ТИС. Т

Роки

Показники

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Виробництво 385,0 394,9 389,9 366,2 346,3 346,5

Куплено в торгівельній мережі

та на ринку

73,1 108,9 101,8 96,2 93,7 92,3

Одержано в рахунок оплати

праці та оренди паїв

6,2 1,6 1,1 0,4 0,2 0,1

Всього надійшло (включаю-

чи запаси на кінець року)

476,3 506,5 494,2 463,9 443,4 440,6

Витрачено на корм 72,4 36,1 36,4 32,5 27,9 33,2

Продано закупівельним органі-

заціям та на ринку

129,0 193,1 180,1 170,4 185,6 179,1

Видано в рахунок оплати праці

та за оренду паїв

6,2 1,6 1,1 0,4 0,2 0,1

Фонд споживання 242,0 245,5 248,8 229,7 217,8 217,7

ДОДАТОК 4

БАЛАНС ЯЄЦЬ (ВКЛЮЧАЮЧИ ЯЙЦЕ ПРОДУКТИ), МЛН. ШТ.

Роки

Показники

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Виробництво 179,0 283,3 297,9 338,8 451,1 452,1

Куплено в торгівельній ме-

режі та на ринку

23,7 28,6 30,6 35,0 39,0 37,1

Одержано в рахунок оплати

праці та оренди паїв

3,6 0,2 0,2 0,2 0,6 0,4

Всього надійшло (вклю-

чаючи запаси на кінець

року)

215,3 317,8 335,8 379,6 497,9 497,7

Витрачено на корм 6,4 15,4 19,9 20,1 18,0 16,6

Продано закупівельним ор-

ганізаціям та на ринку

20,8 17,5 18,0 17,2 18,5 18,5

Видано в рахунок оплати

праці та за оренду паїв

3,6 0,2 0,2 0,2 0,6 0,4

Фонд споживання 166,6 239,2 251,7 264,8 271,6 280,1

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

284

УДК 631.15 В.В.Савранчук, Г.М.Подрєзко, Ю.В.Кернасюк, В.О.Костіна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ АПВ НААНУ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОДА

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ РЕСУРСООЩАДЛИВОГО

ВЕДЕННЯ ГАЛУЗІ М’ЯСНОГО СКОТАРСТВА В УМОВАХ

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВСТУП

У зв’язку із розвитком процесів глобалізації світової еко-

номіки більшість проблем, пов’язаних із забезпеченням насе-

лення високоякісними продуктами тваринного походження,

можна вирішити із врахуванням зарубіжного досвіду.

Виробництво м’яса великої рогатої худоби в Україні в роз-

рахунку на одну особу впродовж тривалого часу коливається

в межах 10-12 кг. Враховуючи виняткове значення і незамін-

ність продуктів тваринного походження, як є не лише мірилом

продовольчої безпеки, але й фундаментом національної без-

пеки країни. Погіршення ситуації на споживчому ринку проду-

кції тваринництва і особливо на ринку м’яса обумовлене під-

вищенням собівартості живої маси та зниженням рівня реалі-

заційної ціни продукції. Виручка, одержана від продажу м'яс-

ної худоби, відшкодовує затрати на виробництво продукції

лише на 65-75 %.

В цих умовах галузь м'ясного скотарства потребує визна-

чення подальшої стратегії розвитку в пріоритетних напрямах

забезпечення ринку високоякісною яловичиною шляхом збі-

льшення чисельності поголів’я тварин та підвищення продук-

тивності м’ясної худоби на основі зміцнення матеріально-

технічної і племінної бази. Забезпечити досягнення розроб-

лених параметрів використання виробничих ресурсів необ-

хідно на основі освоєння ресурсоощадливих технологій ви-

рощування кормів, науково-обґрунтованої системи годівлі,

ефективного використання генетичного потенціалу порід, ін-

тенсифікації відтворення стада, раціональної організації праці

та виробництва..

На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу

області питання збільшення виробництва яловичини є одним

із найбільш важливих завдань у системі заходів із стабілізації

галузі тваринництва. Адже виробництво м'яса великої рогатої

худоби в умовах області за усіма показниками має значні пе-

реваги перед іншими галузями тваринництва, що обумовлені

наявністю дешевих грубих кормів і рослинних решток, при-

стосованістю худоби до природно-кліматичних умов регіону.

Основні зусилля сьогодні необхідно спрямувати на підви-

щення середньої живої маси молодняку великої рогатої худо-

би, що надходить на переробку, до великовагових кондицій,

зменшення витрат кормів та собівартості продукції. Найбільш

реальний крок до реалізації усіх вище перелічених завдань –

розвиток галузі м’ясного скотарства на ресурсоощадливих за-

садах. Тільки за рахунок експорту високоякісної телятини та

яловичини, одержаної від спеціалізованих м’ясних порід ми

можемо успішно конкурувати на світових ринках і забезпечити

надходження коштів для розвитку галузі. Крім того, вирішити

проблему дефіциту яловичини на внутрішньому продоволь-

чому ринку лише за рахунок підвищення продуктивності мо-

лочних і комбінованих порід, як показує світовий досвід не-

можливо. Це вимагає прискореного розвитку галузі спеціалі-

зованого м'ясного скотарства.

Основна мета видання даних рекомендацій полягає в не-

обхідності розгляду значного кола питань, що пов’язані із нау-

ковим забезпеченням прискореного розвитку в області галузі

спеціалізованого м’ясного скотарства, організації селекційно-

племінної роботи та відтворення стада, надання консульта-

ційних послуг по утриманню та годівлі тварин.

1. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ГАЛУЗІ

М’ЯСНОГО СКОТАРСТВА В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

1.1 СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ М’ЯСНОГО СКОТАРСТВА В

КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Галузь м’ясного скотарства в багатьох країнах світу віді-

грає важливе значення в забезпеченні населення високоякіс-

ної яловичиною, яка залишається одним найбільш конкурен-

тоспроможних видів тваринницької продукції на світовому

продовольчому ринку.

У той же час в нашій країні протягом тривалого часу роз-

виток м’ясного скотарства стримувався комплексом економіч-

них та організаційно-технологічних проблем, що охопили усю

галузь тваринництва.

Особливо складна ситуація склалася в молочному ско-

тарстві, де внаслідок високої збитковості виробництва м’яса

великої рогатої худоби поголів’я тварин скоротилося до кри-

тичної межі, яка загрожує продовольчій безпеці держави.

За цих умов без суттєвого підвищення продуктивності

тварин неможливо гарантувати виробництво молока і м’яса

на рівні, що хоча б забезпечував мінімальні потреби області.

Проблема полягає в іншому – із підвищенням молочної

продуктивності корів можливості галузі щодо збільшення ви-

робництва яловичини зменшуються, що потребує розвитку

спеціалізованого м’ясного скотарства.

ТАБЛИЦЯ 1. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОЇ ПОГОЛІВ’Я М’ЯСНОЇ ХУДОБИ В

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ КІРОВОГРАДСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р.

2010 р. до

2006 р., %

Наявність поголів'я на

початок року, тис. голів

2309 2644 2476 2132 2113 91,5

в т. ч. м'ясних корів 969 1012 1092 825 813 83,9

Частка м'ясної худоби

до всього поголів'я ВРХ,

4,6 5,7 6,7 6,3 6,3 1,7

Джерело: складено за даними Головного управління статистики в Кіро-

воградській області

На початок 2010 р. в сільськогосподарських підприємствах

Кіровоградської області налічувалося 2,1 тис. голів м’ясної

худоби, або 6,3 % від усього поголів’я великої рогатої худоби.

Протягом останніх років в області чисельність м’ясної ху-

доби зменшилася на 8,5 %, хоча в загальній структурі усього

поголів’я великої рогатої худоби частка галузі спеціалізовано-

го м’ясного скотарства збільшилася із 4,6 до 6,3 % (табл. 1).

За розрахунковими даними в сільськогосподарських під-

приємствах області на даний час від м’ясної худоби одержу-

ють до 10% всієї яловичини, а решта, як і в минулі роки, ви-

робляється за рахунок надремонтного молодняку і вибраку-

ваної дорослої худоби молочних і м'ясо-молочних порід.

Для задоволення раціональних фізіологічних потреб на-

селення області необхідно, щоб на одну людину в рік вироб-

лялося 33-40 кг яловичини в забійній вазі, або в перерахунку

на валовий обсяг виробництва – близько 33-40 тис. тонн.

Одним із резервів збільшення виробництва яловичини в

Кіровоградській області є використання м’ясних порід, що

найбільше пристосовані до ресурсоощадливих умов утри-

мання та мають значний генетичний потенціал росту продук-

тивності.

Стратегічними напрямками розвитку галузі в умовах обла-

сті повинні стати наступні заходи:

• стале щорічне нарощування чисельності поголів’я та роз-

ширення ареалу вирощування тварин знам’янського типу по-

ліської м’ясної породи;

• використання промислового схрещування низькопродукти-

вних корів і надремонтних телиць із бугаями-плідниками

м’ясних порід;

• збільшення кількості племінних ферм та поголів’я м’ясної

худоби (щонайменше 1 племінне господарство на район);

• широке використання штучного запліднення м’ясної худоби;

• організація системи товарних господарств із вирощування

та відгодівлі молодняку м’ясної худоби;

• розвиток кормової бази відповідно до потреб галузі, ство-

рення культурних пасовищ та поліпшення природних кормо-

вих угідь.

1.2.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕ-

МІННОЇ РОБОТИ

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

285

У м'ясному скотарстві генетичне покращення стада на 80-

85 % визначається якістю селекційно-племінної роботи з від-

бору биків-плідників.

Основним методом збереження і вдосконалення якостей

м'ясної худоби залишається чистопорідне розведення з роз-

веденням структури стада по лініях і родинах.

Залежно від наявного поголів'я у племінних господарствах

закладаються і ведуться 2-3 лінії породи. Кожна лінія розви-

вається не менш ніж по 2 гілках і одночасно в кількох госпо-

дарствах. Це дозволить проводити обмін плідниками для вну-

трішньолінійного підбору і збагачувати лінію новими якостя-

ми.

Щорічно необхідно проводити бонітування всієї племінної

м'ясної худоби. При проведенні заходів із вибракування корів,

в першу чергу, звертають увагу не стільки на їх екстер’єр, скі-

льки на молочність, яка визначається за живою масою телят у

віці 6-8 місяців при відлученні, тобто на її здатність виростити

здорове і повноцінне теля.

Селекційно-племінну роботу із створення племінного ста-

да м'ясної худоби необхідно вести не тільки за продуктивніс-

тю, але і по типу будови тіла. Для цього при відборі племінних

бичків за власною продуктивністю обов'язково потрібно вра-

ховувати висоту в крижах, пов'язуючи її з високорослістю та

масивністю особин.

В залежності від поголів’я в племінних господарствах за-

кладають та ведуть 2-3 лінії породи. Кожна лінія розгалужу-

ється не менше ніж за 2 гілками та одночасно в декількох гос-

подарствах. Це дозволить провести обмін плідниками для

внутрішньо- лінійного підбору та збагатити лінію новими якос-

тями.

Щорічно на початок року проводять бонітування племінної

м’ясної худоби.

При бракуванні корів звертають увагу не тільки на їхні

м’ясні форми,а особливо на молочність, яка визначається за

живою масою телят в 210 днів при відлученні,тобто на здат-

ність виростити здорове теля. до відлучення.

1.3.

ВИКОРИСТАННЯ ПРОМИСЛОВОГО СХРЕЩУВАННЯ В

М’ЯСНОМУ СКОТАРСТВІ

Одним із резервів збільшення виробництва високоякісної

яловичини та прискореного створення товарних стад м’ясної

худоби в господарствах Кіровоградської області є промислове

схрещування.

Для цього корів і телиць маточного стада, що не предста-

вляють племінної цінності, парують биками-плідниками спеці-

алізованих м'ясних порід або ж запліднюють їх сім'ям високо-

продуктивних м’ясних бугаїв. Весь одержаний за цією техно-

логією молодняк надходить на вирощування і відгодівлю з на-

ступною реалізацією на забій. При створенні маточного пого-

лів’я телиць вирощують для подальшого відтворення стада.

У сільськогосподарських підприємствах області є значні

резерви для використання низькопродуктивних корів молоч-

них порід для промислового схрещування з бугаями-

плідниками м’ясних порід.

Так, в 2008 році за даними Головного управління статис-

тики в Кіровоградській області у 50 господарствах із 140 се-

редній надій молока склав менше 2000 кг на корову, в 37 – від

2001 до 3000 кг.

За нашими оцінками в молочному скотарству щорічно мо-

жна схрещувати до 10-15% корів від загального поголів'я – а

це в умовах області складає 1200-1800 корів. Обсяг додатко-

вого виробництва яловичини від промислового схрещування

складе 3800-5700 ц в живій масі..

Для ефективного проведення промислового схрещування

необхідно значну увагу приділити вибору породи м'ясного би-

ка-плідника.

Схрещування з тваринами знам’янського типу та абердин-

ангусами дозволяє одержати легкі отелення, телят з підви-

щеною енергією росту, які формують скоростиглий м’ясний

тип для забою у 15-18 місяців, з високим забійним виходом та

покращеними якостями м’яса.

Бички абердин-ангуської породи передають помісним

нащадкам комолість та чорну масть, а тварини знам’янського

типу також комолість та пристосованість до умов вирощуван-

ня. Шароле та українська м’ясна породи характеризуються

добрим розвитком м’язів,не зазнають швидкого ожиріння. Їх

помісі за швидкістю росту переважають молодняк, який одер-

жано від схрещування молочних корів з бугаями інших

м’ясних порід.

На основі результатів багаторічних досліджень вітчизня-

них і закордонних вчених та порад фахівців пропонуємо на-

ступні поєднання порід для схрещування низькопродуктивних

молочних корів із бугаями-плідниками м’ясних порід великої

рогатої худоби (табл. 1.3.1):

1.3.1. ПЛАНОВІ ПОЄДНАННЯ ПОРІД ДЛЯ СХРЕЩУВАННЯ НИ-

ЗЬКОПРОДУКТИВНИХ МОЛОЧНИХ КОРІВ ІЗ БУГАЯМИ-

ПЛІДНИКАМИ М’ЯСНИХ ПОРІД ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Порода матері Порода батька

Симентальська Українська м’ясна, шароле

Українська чорно-ряба

Знам’янський тип поліської м’ясної

породи,шароле, абердин-ангус

Українська червона молочна

Знам’янський тип поліської м’ясної

породи, шароле, українська м’ясна

Значним резервом збільшення поголів’я м’ясної худоби

можуть бути симентали. Вітчизняні та закордоні дослідження

свідчать, що при інтенсивному вирощуванні симентали, та їхні

помісі з м’ясними породами, мають високу м’ясну продуктив-

ність.

1.4. ШЛЯХИ НАРОЩУВАННЯ ПОГОЛІВ’Я М’ЯСНОЇ ХУДОБИ

Проблема прискореного розвитку та нарощування чисе-

льності поголів’я м’ясної худоби в Кіровоградській області

може бути частково вирішена за рахунок створення товарних

м'ясних стад з двох і трьохпорідних помісей.

Для створення товарних стад м’ясної худоби необхідно:

На початковому етапі основні зусилля спрямувати на

отримання якомога більше одновікових напівкровних телиць

від бугаїв-плідників м'ясних порід і корів молочного і комбіно-

ваного напрямків продуктивності. Далі відповідно до вимог

технології напівкровні телиці вирощують інтенсивно до досяг-

нення ними середньої живої маси 380 кг, а потім покривають

їх бугаями-плідниками тієї ж породи або іншої м'ясної породи

для отримання трьохпорідних помісних нащадків.

На другому етапі роботи із сформованої групи помісних

нетелів і телиць виділяють окреме стадо. Потім організовують

вирощування телят на підсосі за технологією м'ясного скотар-

ства. Маток, у яких телята до відлучення у 6-8 місяців вияви-

лися менше 160 кг -– вибраковують, інших парують високоякі-

сними плідникам або запліднюють сім’ям племінних м'ясних

бугаїв. Усіх телят після відлучення вирощують, розділивши їх

відповідно статі, потім бички йдуть на інтенсивну відгодівлю, а

телиці на відтворення власного стада.

На завершальному етапі покращують відгодівельні та м'я-

сні якості тварин товарного стада. З цією метою відбирають

кращих корів і телиць та вибракують до 30% маточного стада.

Підвищують кровність тварин до 3/4 та 7/8 частки м’ясної по-

роди з наступним розведенням помісей «в собі» або викорис-

товують ефект гетерозису при перемінному схрещуванні.

Для створення повноцінної галузі спеціалізованого

м’ясного скотарства в області необхідно розвивати систему

племінних репродукторів та товарних господарств.

Господарства-репродуктори ефективні там, де є великі

масиви природних кормових угідь, але обмежені можливості

польового кормовиробництва. М'ясні стада в них формують з

куплених племінних телиць і помісей, одержаних від поглина-

льного схрещування наявних корів з бугаями-плідниками м'я-

сної породи. Молодняк вирощують до 6-8 місячного віку. По-

тім телиці продають спеціалізованим м'ясним фермам, а бич-

ки відгодовують.

Репродуктори необхідно розглядати, як важливий майбут-

ній резерв для створення та розширення кількості племінних

ферм.

2. РЕСУРСООЩАДЛИВА ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕ-

ДЕННЯ М’ЯСНОГО СКОТАРСТВА

2.1. ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ УТРИМАННЯ М’ЯСНОЇ ХУДОБИ

Ресурсоощадлива технологія організації ведення м’ясного

скотарства базується на дотриманні комплексу оптимальних

умов утримання тварин і передбачає:

• безприв'язне утримання всього поголів'я в приміщеннях

полегшеного типу на глибокій незмінній підстилці;

• сезонне отримання телят при турових отеленнях у зимово-

весняний період;

• підсисне вирощування телят до 6-8 місячного віку;

• вибракування корів, що залишилися незаплідненими в па-

рувальний період;

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

286

• використання в раціонах грубих і соковитих кормів у стійло-

вий період і випас тварин на пасовищах;

• інтенсивне дорощування і відгодівля молодняку на заключ-

ному етапі;

• застосування раціональної мотиваційно-стимулюючої фор-

ми організації та оплати праці.

Безприв'язний спосіб утримання м’ясної худоби здійсню-

ється на глибокій та незмінній підстилці з годівлею й поїнням

на обладнаних вигульно-кормових дворах, використанням

мобільних технічних засобів роздачі кормів і прибирання

гною. Для годівлі худоби в холодну пору року або в негоду

влаштовують спеціальні годівниці всередині будівель.

Розміщують м'ясну худобу в приміщеннях легкого типу

рамкової або арочної конструкції. Норма оптимальної площі

на корову з телям – 6 м², із розрахунку на одну голову молод-

няку старше 1 року – 3 м².

Глибоку незмінну підстилку починають формувати з серп-

ня перед постановкою м’ясної худоби на стійлове утримання

шляхом укладання сухої соломи шаром 30-40 см. У зимовий

період її щоденно додають з розрахунку 2-3 кг на голову. Ви-

грібання гною проводять один-два рази на рік бульдозером.

У центральній частині будівель споруджують із збірних

щитів або жердин денники розміром 3 x 3 м для проведення

отелення корів, з розрахунку 10-15 шт. на 100 маток. У денни-

ках встановлюють годівниці для грубих кормів і ємкості для

напування. Після кожного отелення денники дезінфікують і

застеляють свіжою соломою. Тільних корів розміщують у ден-

никах за 3 дні до отелення, де їх утримують разом із телятами

протягом 5-7 днів. Потім корів з телятами формують в групу

5-10 голів і через тиждень переводять у загальне стадо. На

період турових отелень організують цілодобове чергування.

Для підгодівлі й відпочинку телят відгороджують окрему

секцію – їдальню з лазом висотою 70-80 см., площею з розра-

хунку 1,5 м² на голову.

Вигульно-кормові майданчики влаштовують з південної

сторони будівель з розрахунку на корову з телям 30 м² (без

твердого покриття), крайні сторони майданчика обгороджують

огорожею висотою 3 метри. Годівниці піднімають над рівнем

ґрунту на 25-30 см. Фронт годівлі для корів 0,7-0,8 м, для мо-

лодняку 0,4-0,6 м на голову.

Для відпочинку худоби на вигульних дворах створюють

кургани висотою не менше одного метра і шириною 10-15 м з

розрахунку 3-5 м² на тварину. У літній період проводять під-

сипання і трамбування грунту і профілюють територію для

стоку води. Далі курган формується за рахунок залишків від

скирт соломи.

У літній період м'ясних корів з телятами і телиць утриму-

ють на пасовищах. Літні стоянки влаштовують на піднесених

місцях, обладнають навісами, худобу забезпечують водопоєм

не менше 3-4 разів на добу. Для випасання корів з телятами

забезпечують гурти не менше 100 корів, а телиць не більше

150 голів у гурті.

2.2. НАУКОВІ ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОЇ ГОДІВЛІ ТА ВИРОЩУ-

ВАННЯ МОЛОДНЯКУ

Відповідно до рекомендацій фахівців на одну м’ясну коро-

ву з шлейфом заготовляють необхідні обсяги виробництва

кормів 70,5- 75,6 ц к. од

Основу зимових раціонів м'ясної худоби складають сіно,

сінаж, силос кукурудзяний високої якості, а в літній період зе-

лений корм з природних і культурних пасовищ.

Потреба в кормах на стійловий період для корови з телям

3000-3500 к.од. і на одну голову молодняку старше року 1700-

2000 к.од.

У м'ясному скотарстві близько 50% загальних витрат кор-

мів припадає на доросле маточне поголів'я.

Для годівлі телят у підсисний період потрібно рослинних

кормів 600 кормових одиниць.

Для молодняку в товарному господарстві на частку пасо-

вищної трави припадає до 40%, а на концентрати - 20-25%.

При вирощуванні племінного молодняку питома вага концен-

тратів збільшується до 30-35 %.

Потреба в випасах для корови з телям на весь пасовищ-

ний період складає у нашій зоні – 2 га. Культурних пасовищ

потрібно в два рази менше.

Великий ефект дає утримання м'ясної худоби на культур-

них пасовищах, обгороджених з використанням так званих

„електричних пастухів„.

Від м'ясного скотарства максимальну віддачу отримують

при організації інтенсивного вирощування молодняку (табл.

2.2.1).

2.2.1 ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВИРОЩУВАННЯ М’ЯСНОЇ ХУДОБИ

технологічний цикл

Показники

на підсосі

після відлу-

чення

дорощування

інтенсивна

відгодівля

Разом

Тривалість, днів 240 90 100 120 550

Витрати кормів, ц к.

од.

950 540 860 1350 3700

Середньодобовий

приріст, г

790 800 880 1000 855

Приріст живої маси

за період, кг

190 72 88 120 500

Жива маса однієї

голови на кінець пе-

ріоду, кг

220 292 380 470 -

Худоба молочної і тим паче комбінованого напрямку про-

дуктивності при інтенсивному вирощуванні також може дося-

гати високої м’ясної продуктивності Однак при оптимальних

умовах вирощування тварини м’ясних порід та помісі, одер-

жані від схрещування з ними,краще відгодовуються (на 3-6

місяців), дають більш високий забійний вихід туш – 60-62%,

ніж тварини молочних та комбінованих порід (56-58%), з кра-

щим співвідношенням їстівних та неїстівних частин туші. У

м’ясних тварин кісток знаходиться 17-18%, а у планових мо-

лочних та комбінованих порід 21-22%.

2.3. ВІДТВОРЕННЯ М’ЯСНОГО СТАДА

Прибутковість та економічна ефективність ведення м'яс-

ного скотарства, не в останню чергу, визначається станом

відтворення стада.

У м'ясному скотарстві головна і єдина продукція – теля.

Практика показує, що вигідніше отримувати сезонні отелення

з грудня по березень. Телята зимово-весняних отелень більш

життєздатні і краще використовують пасовищний корм, легше

переносять спеку, вступають зміцнілими в зимівлю.

У господарствах з недостатньою забезпеченістю примі-

щеннями сезонні отелення доцільно планувати на березень-

квітень місяці, відповідно зсуваються терміни парувань корів

та телиць.

Сезонні отелення полегшують організацію повноцінної го-

дівлі глибокотільних і новотільних корів. При сезонному отри-

манні приплоду краща вирівняність телят у підсисний період і

відлучення їх від матерів проводиться в один прийом.

Після відлучення телят усіх корів досліджують на тіль-

ність. Ялові і хворі корови підлягають обов'язковій вибраковці

і реалізації на м’ясо Телиць до осіменіння допускають у віці

16-17 місяців при живій масі, яка відповідає вимогам стандар-

ту породи в цьому віці. Парування або осіменіння телиць ор-

ганізовують на місяць раніше, ніж корів. Період парування

триває 60-90 днів.

Плідників до сезонного парування готують за два місяці до

його початку. З цього часу бугаїв-плідників годують за норма-

ми парувального періоду. Перед початком парування оціню-

ють їх статеву активність і якість сперми. На сезон за плідни-

ком при ручному паруванні закріплюють - 50-70 корів і телиць,

при вільному - 25-30. При ручному паруванні йому дають 2-3

садки в день з двома днями відпочинку на тиждень. При віль-

ному паруванні їх змінюють через три дні. Одночасно в гурті

використовують не більше 2-3 плідників.

При створенні необхідних умов економічно вигідніше шту-

чне запліднення, ніж закупівля племінних бугаїв-племінних.

Для проведення ветеринарно-зоотехнічних заходів на ко-

жній фермі необхідно, мати пункт з ваговим обладнанням.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На даний час основне виробництво яловичини зосере-

джено в молочному скотарстві, і лише незначну її частку оде-

ржують в м’ясному скотарстві.

Проте в нинішніх економічних умовах висока ресурсоміст-

кість виробництва м’яса великої рогатої худоби за умов випе-

реджаючого зростання цін на корми, пально-мастильні та інші

матеріально-технічні ресурси порівняно до динаміки закупіве-

льних цін, сприяє значному підвищенню собівартості прирос-

ту, і відповідно веде до збитковості виробництва яловичини

галузі молочного скотарства.

У зв'язку з цим виникає необхідність розвитку галузі спеці-

алізованого м'ясного скотарства.

М'ясна худоба швидше і набагато ефективніше перероб-

ляє різні корми в продукцію, дає більш ніжне і смачне м'ясо,

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

287

має більш високий забійний вихід, ніж худоба молочних і мо-

лочно-м'ясних порід. Собівартість 1 ц приросту в м'ясному

стаді за умов дотримання усіх технологічних вимог є нижчою

на 20-25 % у зв'язку з енергозберігаючою технологією та ви-

користанням дешевих пасовищних кормів.

Л.А.Явтушенко, І.В.Владов, В.А.Костіна, В.В.Савранчук, Т.І.Нетреба, М.В.Сизоненко

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ АПВ НААНУ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОДА

НАУКОВО-ОБҐРУНТОВАНА СИСТЕМА РОЗВЕДЕННЯ

СВИНЕЙ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

В С Т У П

У царській Росії свинарство було однією з найвідсталіших

галузей тваринництва. Свині в селянських господарствах бу-

ли переважно низькопродуктивними, причому розводили тіль-

ки місцеві породи свиней , не проводився плановий добір та

відбір. Умови годівлі і утримання свиней були дуже незадові-

льними, а тому свині в річному віці ледве досягали 70 кг живої

маси. Завозу племінних свиней не планували, а закуплених

за кордоном поміщики використовували тільки в своїх госпо-

дарствах.

До 1929 року свинарство розвивалось на базі дрібного се-

лянського господарства, питома вага поголів’я в соціалістич-

ному секторі в цей період не перевищувала 1%. Роботу над

поліпшенням порід проводили за рахунок схрещування міс-

цевих свиней з кнурами великої білої породи свиней та берк-

ширської.

У 1934 році М.Ф.Іванов завершив роботу по виведенню

української степової білої породи свиней. У 1940 році закін-

чено роботу по поліпшенню породи місцевих рябих свиней

Полтавщини, на основі якої створено миргородську породу

свиней. Питома вага породних свиней у загальному поголів’ї

на Україні 1940 року становила 39,5%.

У 1955 році породні свині становили 98,8% від загального

поголів’я. В 1970 році на Україні не було безпородних свиней.

Загальне поголів’я свиней в УРСР на 1.01.1970 становило

17230 тис., або 30,7% усього поголів’я в СРСР. У 1970 році на

кожну основну свиноматку в середньому по республіці одер-

жано 17,5 поросят. В 1971 році в Україні було 326 колгоспів та

72 радгоспи, які спеціалізувалися на відгодівлі свиней.

В 90-х роках минулого століття кількість поголів’я свиней

перевищувала 21 мільйон голів. В сучасних економічних умо-

вах, через ряд причин, поголів’я свиней України зменшилось

майже втричі.

Незважаючи на значні економічні труднощі в сільському

господарстві, вдалось зберегти головне – племінний гено-

фонд, який включає більше десятка високопродуктивних віт-

чизняних порід і типів.

Впродовж останньої п’ятирічки здійснено роботи з удоско-

налення технології трансплантації ембріонів і штучного осі-

меніння свиней та вивчення впливу комплексу біологічно ак-

тивних речовин на перетравність кормів.

Виконано низку робіт з техніко-економічного обґрунтуван-

ня та визначення основних технологічних нормативів при ви-

рощуванні свиней в умовах енергоощадних технологій.

Науково-дослідну роботу в галузі свинарства на Україні

проводять – Полтавський інститут свинарства ім. О.В. Квас-

ницького, Харківський інститут тваринництва, Херсонський ін-

ститут тваринництва «Асканія-

Нова», ряд інститутів АПВ,

відповідні кафедри сільсько-

господарських вузів.

1. МЕТА НАУКОВО-

ОБҐРУНТОВАНОЇ СИС-

ТЕМИ РОЗВЕДЕННЯ

СВИНЕЙ

Головна мета науково-

обґрунтованої системи розве-

дення свиней в умовах Кірово-

градської області полягає в

збереженні, стабілізації та

удосконаленні існуючого ге-

нофонду порід свиней, за ви-

могами світових стандартів,

підвищення конкурентоспро-

можності заводських порід на

вітчизняному та світовому ринках і збільшення виробництва

продуктів харчування.

Система передбачає:

• інтенсифікацію селекційного процесу в племінному свинар-

стві для одержання генетично цінних племінних свиней, які б

не поступались за своїми якостями тваринам в господарствах

з високорозвинутим свинарством;

• збереження та стабілізацію чисельності свиней в розрізі

районів області;

• підвищення ефективності наукового забезпечення, різних

напрямів використання свиней;

• розробка та впровадження перспективних програм селекції

по заводських породах;

• впровадження централізованого племінного обліку та об-

робку результатів комплексної оцінки свиней із застосуванням

комп’ютерної техніки;

• обов’язкове впровадження ідентифікації свиней відповідно

до міжнародних вимог;

• удосконалення кормової бази та ветеринарного забезпе-

чення галузі, підготовка та перепідготовка професійних кад-

рів;

• забезпечення конкурентоспроможності племпродукції сви-

нарства, збільшення реалізації поголів’я свиней на м’ясо для

забезпечення населення цим продуктом згідно норм потреби.

Головним напрямом системи для удосконалення галузі

свинарства є забезпечення розширеного відтворення свиней

різних напрямів використання при збільшенні виробництва

продукції свинарства (племінні тварини, м’ясо, шкірсировина

та ін.). В основу цього, в масовому свинарстві, повинні бути

покладені принципи ринкових відносин, засновані на балансі

попиту та повній окупності витрат власників різних форм вла-

сності.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ КОМПЛЕ-

КСНОГО УДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗІ СВИНАРСТ-

ВА

Використання свиней в господарствах різних форм госпо-

дарювання області за різним призначенням потребує компле-

ксного удосконалення цієї галузі.

Комплекс заходів включає:

1) удосконалення основних заводських порід і стад свиней

за продуктивними та репродуктивними показниками відповід-

но до вимог стандартів порід;

2) з метою повного забезпечення потреб у поголів’ї сви-

ней для ведення селекційно-племінної роботи та використан-

ня у виробництві продуктів харчування, довести відтворюва-

льну здатність до 11 поросят на один опорос свиноматки,

збереженість поросят – 93%.

Система розведення

свиней передбачає селек-

ційно-племінну роботу з

основними породами сви-

ней в області, в даному ви-

падку з великою білою по-

родою, наукове забезпе-

чення галузі, використання

маловитратних технологій

вирощування, годівлі та

утримання свиней.

Розв’язання цих питань

дасть змогу удосконалити

існуючу породу і стада сви-

ней на рівні вимог ринкової

економіки сьогодення.

373,7

221,4

152,3

241,8

167,0

74,7

257,2

167,7

89,5

304,1

196,7

107,4

247,0

159,1

87,9

219,6

141,7

78,0

0,0

50,0

100,0

150,0

200,0

250,0

300,0

350,0

400,0

Чисельність свиней, тис. голів

2000 2005 2006 2007 2008 2009

Всі категорії господарств Господарства населення

Сільськогосподарські підприємства

Рис. 1. Динаміка чисельності свиней Кіровоградської області, 2000,

2005-2009 рр.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

288

Поголів’я тварин, оцінених за комплексом селекційних

ознак, слід інтенсивно використовувати, молодняк вирощува-

ти відповідно до породних стандартів, підвищити економічну

ефективність галузі свинарства та її конкурентоздатність.

3. СУЧАСНИЙ СТАН ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА

Свинарство, як відомо з історичних джерел, завжди було

традиційним для України на якому б етапі розвитку країна не

знаходилась.

За період з 1990 по 1996 рік, в результаті зменшення по-

голів’я свиней, скоротилось валове виробництво свинини з

1,57 млн. тонн до 0,79 млн. тонн, або на 49,7%.

На нинішньому етапі розвитку свинарства стоїть завдання

призупинити зниження конкурентоспроможності свинарської

продукції і збільшити її використання як додаткового джерела

фінансових надходжень до бюджету країни. Вже у найближчі

роки передбачається довести виробництво свинини до 1,2-1,4

млн. тонн, шляхом поліпшення кормової бази і технології ви-

робництва, вдосконалення існуючих та створення нових ге-

нотипів свиней. На даний час в Україні розводять 10 порід і

одну спеціалізовану м’ясну лінію (червонопоясу).

Основною і найчисельнішою породою є велика біла, част-

ка якої, щодо інших генотипів, складає 86,8%. Другою за чи-

сельністю є українська м’ясна порода – 3,15% і третє місце

займає українська степова біла – 2,95%. Ці три породи разом

складають 92,9%. Решту – 7,1% – всі інші породи, а саме:

полтавська м’ясна – 1,62%, миргородська – 1,52, велика чор-

на – 1,39, ландрас – 1,13, ЧПСЛ (червонопояса) – 0,95, дюрок

– 0,23, уельси – 0,15, україн-

ська степова ряба – 0,08%.

В Кіровоградській області,

із порідним складом свиней,

майже аналогічна ситуація.

Велика біла порода свиней

займає домінуюче положення

– 99% від загального поголів'я

і 1% інші малочисельні поро-

ди, яких утримують приватні

власники.

Знаходиться Кіровоградсь-

ка область в степовій зоні

центру України. Характеризу-

ється як регіон інтенсивного

землеробства і тваринництва

в сільському господарстві.

Свинарство в області є не-

від’ємною галуззю в сільсько-

господарському виробництві

будь-якої форми власності.

Загальна чисельність по-

голів'я свиней на початок 2009

року складала 219628 голів. В

сільськогосподарських підпри-

ємствах налічувалось 77972

голови, господарства насе-

лення утримують 141656 голів.

З чого витікає, що більша час-

тина свиней зосереджена в приватному секторі. Чисельність

свиней Кіровоградської області по роках подано на рисунку 1.

В розрізі районів області кількість свинопоголів’я колива-

лась в межах: у сільськогосподарських підприємствах – від

792 голів в Олександрівському районі до 13733 голів в Ново-

українському районі; у господарствах населення – від 1526

голів в Устинівському до 13468 голів в Гайворонському райо-

нах; у всіх категоріях господарств – відповідно, від 2572 в

Устинівському до 24089 голів в Новоукраїнському районах.

Проте, в цілому порівнюючи сільськогосподарські підприємст-

ва та господарства населення – останні мають пріоритет по

кількості тварин в галузі свинарства (табл. 1).

Кількість поголів’я свиней на 1.01.2010 року підвищилась

на 5-8%, в залежності від категорії господарства, якщо в 2009

році налічувалось 219,6 тис. голів по всіх категоріях госпо-

дарств, то в 2010 вже підвищилось до 237,2 тисячі, але зме-

ншилась чисельність суб’єктів племінної справи.

Прогнозована чисельність поголів’я свиней Кіровоградсь-

кої області в розрізі районів представлена в табл.2.

ТАБЛИЦЯ 1. ЧИСЕЛЬНІСТЬ СВИНЕЙ В РОЗРІЗІ РАЙОНІВ КІРОВО-

ГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ГОЛІВ

Всі категорії гос-

подарств

Сільськогосподар-

ські

підприємства

Господарства

населення

Природно-економічні зони

2006 р. 2009 р. 2006 р. 2009 р. 2006 р. 2009 р.

І. Північно-західна зона

1 Гайворонський 15909 15086 2088 1596 13821 13490

2 Голованівський 14820 10561 2603 1276 12217 9285

3 Знам’янський 9458 7892 2628 3657 6830 4235

4 Маловисківський 19036 13771 4690 3343 14346 10428

5 Новоархангельський 20586 11078 8561 4182 12025 6896

6 Новомиргородський 16644 12009 5459 3551 11667 8458

7 Олександрівський 10537 7179 2116 792 8421 6387

8 Ульянівський 19869 15317 5480 4028 14389 11289

Разом 126859 92893 33625 22425 93716 70468

ІІ. Центральна зона

9 Вільшанський 6969 4083 2294 1051 4675 3032

Добровеличківський 17767 13204 4563 3917 13204 9287

Кіровоградський 19260 14336 9322 8132 9456 6204

Новоукраїнський 30016 24089 15222 13733 14794 10356

Олександрійський 18372 15587 9337 7899 9035 7688

Разом 92384 71299 40738 34732 51164 36567

ІІІ. Південно-східна зона

Бобринецький 9396 4544 3847 1844 5549 2700

Долинський 10047 6480 2943 2420 7104 4060

Компаніївський 13556 6150 8966 3982 4590 2168

Новгородківський 10629 7413 4679 3423 5950 3990

Петрівський 16350 9549 5442 3738 10908 5811

Устинівський 3995 2572 967 1046 3028 1526

Разом 63973 36708 26844 16453 37129 20255

ІV. Придніпровська зона

Світловодський 5413 5223 821 1829 4592 3394

Онуфріївський 10379 8646 4359 1907 6020 6739

Разом 15792 13869 5180 3736 10612 10133

Всього по області: 299008 214769 106387 77346 192621 137423

4. ПЛЕМІННА БАЗА ГАЛУЗІ

Племінна база свинарства Кіровоградської області вклю-

чає 8 суб’єктів по племінній справі – 5 племзаводів і 3 плем-

репродуктори, (табл.3).

ТАБЛИЦЯ 3. ПЛЕМІННІ РЕСУРСИ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА КІРОВО-

ГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 1.01.10.

№

п/п

Назва

господарства

Статус

госпо-

дарства

Район

області

Порода

Усього,

голів

Основ-

них

кнурів,

гол.

Основ-

них

свино-

маток,

гол.

ДП ДГ КІАПВ п/з Кіровоградський

велика

біла

1787 15 130

СВК «Колос» п/з Знам’янський - " - 1793 10 130

ПП «Влад» п/з Кіровоградський - " - 1782 8 130

СТОВ «Зоря» п/з Ульянівський - " - 1432 7 130

СК «Україна» п/з Онуфріївський - " - 1053 13 108

ФГ «ВК і К» п/р Світловодський - " - 435 7 131

ЗАСТ «Рівнянсь-

ке»

п/р Новоукраїнський - " - 1214 8 80

ПА «ПП МЮННТ»

п/р Новгородківський - " - 1885 4 130

Всього: 13207 70 1151

Продуктивність свиноматок по суб'єктах племінної справи

(в середньому) характеризується такими показниками: бага-

топлідність – 10,7 голів на опорос, жива маса гнізда при від-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

289

лученні – 165,4 кг, маса одного поросяти в 2 місяці – 17,3 кг,

(табл. 4).

ТАБЛИЦЯ 4. РЕПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ СВИНОМАТОК В СУБ'ЄК-

ТАХ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ, 2009 РІК

Показники репродуктивності

№ п/п

Назва суб’єкту по племін-

ній справі

багатоплідність, го-

лів

жива маса гні-

зда в

2 місяці, кг

жива маса

1поросяти в

2 місяці, кг

Племзаводи

1. ДП ДГ КІАПВ 12,0 189 18,9

2. СВК «Колос» 11,1 186 18,6

3. ПП «Влад» 11,0 180 18,0

4. СК «Україна» 10,0 165 18,3

5. СТОВ «Зоря» 10,5 147 17,5

Племрепродуктори

1. ТОВ ім. Фрунзе 10,0 192 19,2

2. ЗАСТ «Рівнянське» 11,0 118 13,1

3. ТОВ фірма «ОЛТО» 10,0 122 13,5

4. ФГ «Золотий колос» 10,0 162 18,0

5. ПА «ПП МЮННТ» 11,1 193 17,7

В середньому 10,7 165,4 17,3

За якістю нащадків, оцінка кнурів і свиноматок в племінних

господарствах різних форм власності, дала наступні резуль-

тати (в середньому): вік досягнення живої маси 100 кг – 200,9

днів, середньодобовий приріст – 442 г, затрати корму на оди-

ницю приросту – 5,3 кормових одиниці, товщина шпику над 6-

7 грудними хребцями 3,4 см, (табл.5).

ТАБЛИЦЯ 5. РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНКИ КНУРІВ І СВИНОМАТОК ПЛЕ-

МІННИХ ГОСПОДАРСТВ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА ГЕНО-

ТИПОМ, 2009 РІК

Відгодівельні якості

№

п/п

Назва господарства

вік досягнен-

ня живої маси

100 кг, днів

середньодобо-

вий приріст, г

затрати

корму на

1 кг при-

росту,

корм.

одиниць

товщина

шпику

над 6-7

грудними

хребця-

ми, см

Племзаводи

1. ДП ДГ КІАПВ 180 560 4,0 2,7

2. СВК «Колос» 190 450 4,1 3,2

3. ПП «Влад» 200 455 4,0 3,4

4. СК «Україна» 205 405 7,3 3,6

5. СТОВ «Зоря» 210 435 4,5 3,2

Племрепродуктори

1. ТОВ ім. Фрунзе 208 370 6,5 3,8

ТОВ фірма «ОЛ-

ТО»

209 370 6,9 3,4

3. ЗАСТ «Рівнянське» 195 470 5,2 3,3

ФГ «Золотий ко-

лос»

210 355 4,9 4,0

5. ПА «ПП МЮННТ» 202 550 4,2 3,4

В середньому 200,9 442 5,3 3,4

Провідними, серед суб'єктів племінної справи, є три пле-

мінні заводи – ДП ДГ КІАПВ «Степове», СВК «Колос» і ПП

«Влад».

Створення племзаводу «Степове» розпочато в 1957 році,

на той час були завезені свині великої білої породи із племза-

воду ім. Щорса і № 809 та інших племзаводів України.

Роботу здійснювали в напрямку підвищення репродуктив-

них, забійних та м’ясних якостей тварин. Селекція свиней бу-

ла направлена на збільшення довжини тулубу, підвищення

енергії росту при невеликих затратах на одиницю приросту.

В результаті багаторічної цілеспрямованої селекційно-

племінної роботи були отримані тварини бажаного типу, які за

комплексом ознак задовольняли вимоги класу еліта. Плем-

ферма свиней «Степове» у 1973 році одержала статус дер-

жавного племзаводу «Степове».

В 70-х роках продовжується робота по підвищенню пле-

мінних та продуктивних якостей свиней великої білої породи.

На той час розвиток кнурів і свиноматок репродуктивного

складу по всіх параметрах відповідав стандарту породи еліта.

Продуктивність свиноматок маточного стада досить висока:

багатоплідність – 11,5 поросяти, молочність – 56,6 кг, маса

гнізда в 2 місяці 210 кг, що вище стандарту породи, відповід-

но, на 16,6%.

У 80-х роках науковцями дослідного господарства, прово-

диться удосконалення племінних стад області і окремо п/з

«Степове» та створюються нові високопродуктивні лінії сви-

ней які могли б відповідати інтенсивним технологіям ведення

галузі.

Як закономірність, розведення тварин здійснюється на ос-

нові комплексного плану селекційно-племінної роботи, розро-

бленого для використання у відповідних умовах господарст-

ва.

Робота з лініями та родинами полягала у виявлені тварин-

родоначальників, які добре передають високу продуктивність,

конституцію і тілобудову, а також інтенсивному використанню

їх нащадків.

Розпочато створення нових спеціалізованих ліній свиней у

великій білій породі з покращеними відгодівельними і

м’ясними якостями, щоб мати можливість використовувати їх

у системах гібридизації.

В останнє десятиріччя двадцятого століття консолідували

існуючі та займалися виведенням нових високопродуктивних

генотипів свиней з використанням світового генофонду на ос-

нові сучасних досягнень генетики та біотехнології. Була про-

ведена комплексна оцінка, формування продуктивності та

окремих біологічних особливостей свиней великої білої, вели-

кої чорної, уельської порід, а також великої білої породи анг-

лійської селекції при чистопородному розведенні та схрещу-

ванні.

Починаючи з 2001 року і по 2005 включно, визначали

ефективність поєднання різних ліній і родин, генетичну струк-

туру в стадах великої білої та великої чорної порід, а також

була намічена програма використання їх в регіональній сис-

темі розведення з врахуванням особливостей місцевого кор-

мовиробництва.

В сучасних умовах в стаді племзаводу «Степове» налічу-

ється 130 основних свиноматок та 15 кнурів, які належать до

4-х ліній та 4-х родин.

Генеалогічна структура стада по лініям слідуюча: лінії

кнура Славутич і 27721ВВ – по 25% тварин, 28041АВ – 33,3%,

Боара – 16,7%.

Що стосується розвитку тварин, то за живою масою кнури

всіх ліній мають клас еліта, в середньому 310,3 кг на голову

при довжині тулубу – 180,2 см. Тварини лінії 27721ВВ пере-

важають цей показник на 1,8%, лінії Славутича на 0,6%.

Оцінка кнурів-плідників за якістю дочок показує, що вищою

багатоплідністю характеризуються тварини лінії Славутича –

11,2 поросяти на опорос, кількістю їх в 2 місяці – лінії Славу-

тича та 28041АВ, масою гнізда і живою масою 1 поросяти в 2

місяці лінії Боара, як представлено в табл.6.

ТАБЛИЦЯ 6. РОЗВИТОК ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ КНУРІВ ПЛЕМЗА-

ВОДУ «СТЕПОВЕ»

Розвиток Продуктивність по дочкам

Лінії

жива

маса, кг

довжина

тулубу, см

багато-

плід-

ність,

голів

кількість

поросят в

2 м-ці, гол.

маса гніз-

да

в 2 м-ці, кг

жива маса

1 поросяти

в 2 м-ці, кг

Славутича 314 182,7 11,2 9,6 156,3 16,5

Боара 307 176,0 8,0 8,0 170,7 21,0

27721ВВ 303 187 10,7 9,2 161,4 17,2

28041АВ 317 175 10,3 9,6 121,7 12,7

В середньому 310,3 180,2 10,1 9,1 152,5 16,9

Структурний склад свиноматок по родинах наступний: ро-

дина Волшебниці налічує – 68,2 %, Тайги – 20 %, Сніжинки –

7,9 та Чорної Птички – 3,9 %.

Вищими показниками розвитку відрізняються свиноматки

родини Чорної Птички. Жива маса повновікових тварин скла-

дає в середньому 208,6 кг, довжина тулубу – 162,8 см. Чорна

Птичка 256 за живою масою, яка складає 240 кг, довжиною

тулубу 166 см, належить до класу еліта

Продуктивними якостями відрізняються матки родини Во-

лшебниці. Багатоплідність їх на рівні 11,3 поросяти, кількість

поросят при відлученні 9,6 голів і родини Чорної Птички – жи-

ва маса гнізда в 2 місяці у них – 163,9 кг і жива маса одного

поросяти – 16,9 кг, (табл. 7).

ТАБЛИЦЯ 7. РОЗВИТОК ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНОМАТОК

ПЛЕМЗАВОДУ «СТЕПОВЕ»

Розвиток Продуктивність

Родини

кіль-

кість,

гол.

жива ма-

са, кг

довжина

тулубу,

см

багато-

плід-

ність,

гол.

кіль

кість

поро

сят

в 2 міс.,

гол.

маса гніз-

да в 2 м-

ці,

кг

жива ма

са

1 поросят

в 2 м-ці, кг

Волшебниці 92 201,0 159,0 11,3 9,6 151,0 15,7

Тайги 26 198,3 158,9 10,7 9,1 147,6 16,2

Сніжинки 8 196 159,4 10,9 9,3 153,7 16,1

Ч.Птички 4 208,6 162,8 10,9 9,5 163,9 16,9

В середньому 200,2 160,0 10,95 9,4 154,1 16,2

Видатними представниками стада є кнури Славутич 271

та 28041АВ6131 і свиноматки – Волшебниця 98, 426(784),

1192(808), Тайга – 202, 306. За комплексною оцінкою продук-

тивності вони відносяться до класу еліта.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

290

Племзавод свиней великої білої породи на базі сільсько-

господарського виробничого кооперативу (СВК) «Колос» був

створений в лютому 2004 року.

Основне стадо племінного заводу представлене 10 кну-

рами та 130 свиноматками, які входять до складу 3-х ліній та

9 родин. Структура по лініях і родинах має наступний вигляд:

лінія Но рекорд та кнури полтавської селекції по 30%, лінія

кнурів дніпропетровської селекції – 40%. Родина Тайги – 30%,

Герані – 13,8%, Чорної птички – 11,5%, Ліді – 10%, Сої, Вол-

шебниці, Сосни – по 7,7%, Реклами – 6,2%, Беатриси – 5,4%.

Розвиток і продуктивність основного стада представлено в

табл.8.

ТАБЛИЦЯ 8. РОЗВИТОК І ПРОДУКТИВНІСТЬ ОСНОВНОГО СТАДА

СВК «КОЛОС»

Продуктивні якості

в 2 місяці багато-

плід-

ність,

поросят

маса гніз-

да, кг

жива маса

1 порося-

ти, кг

Ком-

плекс-

ний

клас

Стать свиней

Вік, мі-

сяців

Жива

маса,

кг

Довжина

тулубу,

см

Клас

по маткам

Кнури 12 217

170 еліта

11,1 196,0 19,6 еліта

Кнури 24 305

190 еліта

11,0 181,3 18,1 еліта

Свиноматки

12 171

149 І 11,3 179,5 17,9 І

Свиноматки

24 190

158 І 11,0 185,4 18,5 еліта

Цінними племінними якостями володіють лінії Но рекорд,

2253 (дніпропетровської селекції), родини Тайги, Волшебниці,

Реклами.

Плідниками поліпшувачами в племзаводі є: Но рекорд

16251, 16229, 2253.

Потенціалом високої продуктивності в стаді відзначаються

також свиноматки Тайги 186, Волшебниці 2002, Реклами 834,

1566, 972.

Племінний завод ПП "Влад" працює з січня 2000 року,

створений на базі КСП ім. Петровського.

В основному стаді племзаводу налічується 130 основних

свиноматок та 18 кнурів-виробників, які відносяться до 5 ліній

та 10 родин. Найбільшу чисельність в структурі стада мають:

кнури ліній Маршала і Но рекорда – 60% (порівну), далі лінія

The Men – 20% і Royal Remo – 10%; свиноматки родин Тайги

– 20%, Сосни – 17,7%, Волшебниці – 16,9%, Реклами –

16,2%, інші 5 родин досить малочисельні і знаходяться в ме-

жах від 1,5 до 6,2%.

Найвищою багатоплідністю відрізняються свиноматки ро-

дини Ліді – 11,1 поросяти, живою масою гнізда при відлученні

матки родини Волшебниці – 179,6 кг, масою одного поросяти

в 2 місяці родини Реклами і Лійзи – 17,4 кг.

Серед племрепродукторів вищу репродуктивність мають

матки ПА «ПП МЮННТ» Новгородківського району – багато-

плідність – 11,1 голів, маса гнізда в 2 місяці – 193 кг, маса 1

поросяти при відлученні – 17,7 кг; кращі відгодівельні показ-

ники встановлено також у свиней ПА «ПП МЮННТ» – серед-

ньодобовий приріст їх становить – 550 г, вік досягнення живої

маси 100 кг – 200 днів, витрати корму на одиницю приросту –

3,7 кормових одиниць і товщина шпику над 6-7 грудними хре-

бцями 3,4 см.

5. НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА

Племінний – забезпечує комплекс селекційно-

технологічних заходів, які шляхом чистопородного розведен-

ня, спрямовані на покращення існуючих та створення нових

порід, ліній і родин, згідно сучасних вимог і попиту, та реалі-

зацію їх в межах України та за кордон.

Виробничі підрозділи, які вирощують та реалізують пле-

мінних тварин (племзаводи, племрепродуктори) у перші 2-3

роки використання науково-обґрунтованої системи розведен-

ня свиней потребують державної підтримки з метою збере-

ження і стабілізації вітчизняних та інтернаціональних порід

свиней, і в першу чергу порід з обмеженим генофондом.

Наряду з державною підтримкою необхідно використову-

вати внутрішні резерви підвищення економічної ефективності

галузі. Вести цілеспрямовану селекційну роботу по поліпшен-

ню екстер’єрних особливостей, продуктивних, відгодівельних

та забійних якостей ( табл.9).

Вищою формою інтенсифікації селекційного процесу сви-

нарства повинна стати організація міжзаводських паруваль-

них пунктів та селекційних центрів, де буде зосереджено

кращих за генотипом кнурів-плідників вітчизняного та світово-

го генофонду, а також банк сперми.

В першу чергу, це можна здійснити у ВАТ «Кіровоградоб-

лплемпідприємство» Компаніївського району, при умові від-

новлення та реконструкції лабораторії по перевірці якості

сперми і приміщень для утримання тварин – донорів сперми.

В теперішніх умовах виникають труднощі в реалізації сви-

ней. Для швидкого вирішення цього питання, доцільно органі-

зувати обласну електронну біржу, проводити аукціони, виста-

вки, виводки свиней.

ТАБЛИЦЯ 9. ЦІЛЬОВІ ПАРАМЕТРИ ДЛЯ ПЛЕМІННИХ СВИНЕЙ ВЕ-

ЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ

Показники

Ознаки

Племзаводи

Племрепродук-

тори

Масть біла біла

Жива маса кнурів у 24 міс., кг 300 290

Довжина тулубу кнурів у 24 міс., см 180 178

Жива маса маток у 24 міс., кг 230 225

Довжина тулубу свиноматок у 24 міс., см 165 160

Вік при 1 заплідненні у кнурів, міс. 10-11 10-11

Жива маса кнурів при 1 заплідненні, кг 150 150

Вік при 1 заплідненні у свиноматок, міс. 9-10 9-10

Жива маса свиноматок при 1 заплідненні, кг 135 135

Багатоплідність, голів 11,4 10,4

Великоплідність, кг 1,3 1,1

Маса гнізда при відлученні у 60 днів, кг 185 180

Маса одного поросяти у 60 днів, кг 18,5 18,0

Вік досягнення живої маси 100 кг , днів 195 200

Середньодобовий приріст, г 700 600

Витрати кормів на 1 кг приросту, корм. одиниць 3,9 4,2

Вихід м'яса із туші, % 59 57

Ринкові відносини, що склалися в країні, диктують свої

правила, тому необхідно докорінно змінити техніко-

економічну стратегію ведення свинарства, спрямовуючи її на

стабілізацію та збільшення поголів'я виробничого складу,

особливо свиней порід м'ясного та беконного напрямку про-

дуктивності, підвищення його якості, а також більш інтенсив-

ного ведення галузі.

Завдання племінних заводів полягає в удосконаленні по-

рід при застосуванні сучасних методів селекції, розведенні по

лініях, перевірці кнурів і маток за якістю нащадків, вирощу-

ванні та оцінці ремонтного молодняка за власною продуктив-

ністю, а також вирощуванні ремонтного молодняку для інших

племінних господарств.

Основною задачею племінних репродукторів повинно бути

вирощування ремонтних свинок з міцною конституцією, цін-

ними спадковими задатками до високої відтворної здатності і

продуктивності. Племінні репродуктори повинні забезпечити

товарні репродуктори ремонтними свинками в достатній кіль-

кості (на 1 свиноматку – 2 свинки) і в зумовлені строки. До цих

племрепродукторів відносяться – ФГ «ВК і К», ЗАСТ «Рівнян-

ське», ПА «ПП МЮННТ».

Завдяки наявності племінних репродукторів спрощується

племінна робота на товарних репродукторах, застосовується

міжпородне схрещування і гібридизація, груповий підбір маток

і кнурів, що дозволяє інтенсивно використовувати свиней.

Промисловий або товарний напрямок ведення свинар-

ства передбачає здійснення кінцевої функції мети селекційно-

го процесу – підвищення продуктивності тварин у товарних

стадах.

ТАБЛИЦЯ 10. ЦІЛЬОВІ ПАРАМЕТРИ ДЛЯ СВИНЕЙ ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ

ПОРОДИ ПРОМИСЛОВОГО НАПРЯМКУ ВИКОРИСТАННЯ

Селекційні ознаки Показники

Вік свиноматок при першому паруванні, міс. 9

Жива маса, кг 125

Вік кнурів при 1 паруванні, міс.

Жива маса, кг 135

Багатоплідність, голів 10

Жива маса 1 поросяти при відлученні у 30 днів 10

Вік досягнення живої маси 100 кг, днів 220

Середньодобовий приріст, г 500

Витрати кормів на 1 кг приросту, корм. одиниць 4,5

Вихід м'яса із туші, % 58-60

Товарні свинарські ферми та комплекси є основними по-

стачальниками продукції свинарства – м'яса і сала найбіль-

ший вихід якої можуть дати лише тільки здорові, скороспілі, з

міцною конституцією тварини, здатні економічно вигідно вико-

ристовувати корми.

Виходячи з цього, племінна робота на товарних фермах і

комплексах повинна бути спрямована на розведення тварин,

що відповідають цим вимогам.

Маточне стадо слід розділити на племінну і промислову

(виробничу) групи. Ремонт промислової групи маточного ста-

да потрібно проводити свинками одержаними у племрепроду-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

291

кторах. Кнурів завозити у племінні і промислові репродуктори

із племінних заводів (племгоспів) від оцінених за якістю на-

щадків і за власною продуктивністю батьків.

Основним методом розведення на товарних фермах і

комплексах є промислове схрещування, яке дає змогу одер-

жувати життєздатних, скороспілих користувальних тварин з

високими відгодівельними якостями.

Найпоширенішими типами схрещування в промисловому

свинарстві є дво- і трипородне схрещування і гібридизація.

Виходячи з даних попередніх досліджень рекомендуються

наступні схеми схрещування в умовах області, при умові, як-

що буде відновлено завезення свиней м’ясного та беконного

напрямку продуктивності (велика чорна, уельська, ландрас).

СХЕМА ДВОПОРОДНОГО СХРЕЩУВАННЯ:

Порода свиноматок Порода і породність кнурів

племінна частина стада

велика біла велика біла

промислова частина стада

велика біла велика чорна

велика біла ландрас

велика біла уельська

При проведенні двопородного схрещування, мета селек-

ціонерів полягає в підвищенні продуктивності товарного сви-

нарства шляхом поєднання маток однієї породи, а кнурів ін-

шої. Для цього формується племінна частина стада на окре-

мій фермі, де свиноматок до використання в даному схрещу-

ванні, розводять в «чистоті», а саме, отримують їх від батьків

однієї породи. Далі, формується промислова частина стада,

отриманих маток, переведених до цієї частини парують з кну-

рами іншої породи, після чого все помісне поголів’я переда-

ють на відгодівлю.

СХЕМА ТРИПОРОДНОГО СХРЕЩУВАННЯ:

Порода і породність свиноматок Генотипи кнурів

племінна частина стада

велика біла велика біла

племінна група, помісі І покоління

велика біла велика чорна

велика біла ландрас

велика біла уельс

промислова частина стада

велика біла × велика чорна ландрас

велика біла × ландрас уельс

велика біла × уельс ландрас

При організації трипородного схрещування все стадо сви-

ней розділяють на три частини: племінна частина, племінна

група і товарна частина. Як і при двопородному схрещуванні

всі частини стада знаходяться окремо одна від одної (бажано

на різних ділянках чи відділеннях). Маток племінної частини

парують з кнурами аналогічної породи, отриманих кращих

маток переводять до племінної групи, де поєднують з кнура-

ми іншої породи. На заключному етапі кращих помісних тва-

рин першого покоління переводять до промислової частини і

запліднюють кнурами третьої породи. Одержаних нащадків

ставлять на відгодівлю.

11.ПЛАНОВІ ПОКАЗНИКИ ОТРИМАННЯ ВНУТРІПОРОДНОГО МІЖ-

ЛІНІЙНОГО ГІБРИДНОГО МОЛОДНЯКУ ПО РАЙОНАХ КІРОВО-

ГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 1.01

Р О К И

Назва району

2011 2012 2013 2014 2015

Бобринецький 568 615 646 678 712

Вільшанський 1212 1323 1389 1459 1532

Гайворонський 5757 6234 6546 6873 7217

Голованівський 1827 1954 2052 2154 2262

Добровеличківський 2868 3010 3161 3319 3484

Долинський 3055 3177 3336 3503 3678

Знам'янський 1775 2002 2102 2207 2318

Кіровоградський 4825 5141 5398 5668 5951

Компаніївський 963 1039 1091 1145 1203

Маловисківський 2568 2763 2901 3046 3199

Новгородківський 7354 7627 8008 8409 8829

Новоархангельський 13598 14330 15047 15799 16589

Новомиргородський 11960 12438 13060 13713 14399

Новоукраїнський 1566 1781 1870 1964 2062

Олександрівський 1870 2013 2114 2219 2330

Олександрійський 1809 1907 2002 2102 2208

Онуфріївський 4364 4691 4926 5172 5430

Петровський 4014 4217 4428 4649 4882

Світловодський 876 1168 1226 1288 1352

Ульяновський 706 795 835 876 920

Устинівський 1644 1772 1861 1954 2051

Всього 75177 80042 83997 88197 92607

Таким чином, селекційно-племінну роботу в стадах різного

призначення передбачається інтегрувати у вигляді так званої

піраміди, яка в свинарстві набула найбільшого поширення. Її

вершина – племзаводи (біля 5%), середня частина – племго-

спи (дочірні стада племзаводів – 15-25 %), нижня час-

тина племрепродуктори спецгоспів, комплексів і товарних го-

сподарств (біля 80%). Тобто, схема удосконалення свинарст-

ва має наступний вигляд: племінні заводи → племінні репро-

дуктори, племінні ферми → товарні репродуктори спецгоспів,

комплексів.

6. ВІДТВОРЕННЯ СТАД СВИНЕЙ

ТАБЛИЦЯ 12. ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ В КІРОВОГРАД-

СЬКІЙ ОБЛАСТІ В ЗАБІЙНІЙ МАСІ, Т

Р О К И

Назва району

2011 2012 2013 2014 2015

Бобринецький 474 487 499 511 524

Вільшанський 464 554 563 573 583

Гайворонський 1359 1444 1573 1755 2014

Голованівський 1143 1168 1184 1201 1219

Добровеличківський 1245 1257 1275 1294 1312

Долинський 705 722 736 749 764

Знам'янський 969 753 762 771 780

Кіровоградський 1407 1314 1325 1337 1349

Компаніївський 880 892 903 914 925

Маловисківський 1340 1357 1381 1405 1430

Новгородківський 748 761 774 787 800

Новоархангельський 1316 1333 1353 1373 1394

Новомиргородський 1147 1153 1163 1173 1184

Новоукраїнський 2471 2475 2487 2499 2512

Олександрівський 700 709 724 740 757

Олександрійський 1828 1714 1723 1732 1741

Онуфріївський 761 766 775 785 795

Петровський 1035 1044 1055 1066 1077

Світловодський 464 435 439 442 446

Ульяновський 1429 1444 1462 1480 1498

Устинівський 229 235 238 242 245

Всього 21177 20975 21331 21745 22239

Відтворення стад свиней включає в себе комплекс захо-

дів, що спрямовані на формування їх структури, удоскона-

лення системи розведення, створення відповідних селекцій-

но-технологічних груп, правильне та своєчасне проведення

парування тварин, отримання запланованих опоросів, виро-

щування здорових з високими адаптаційними можливостями

поросят та інші аспекти. Вирішальну роль у відтворенні стада

кожного господарства незалежно від його призначення, віді-

грають свиноматки. Від рівня їх продуктивності та інтенсивно-

сті використання залежить, в основному, кількість одержаних

нащадків та їх собівартість. Тому необхідно отримувати не

менше 1,8-2,0 опороси і 17-18 поросят на рік від основних і 8-

9 поросят від перевіряємих свиноматок, це дасть змогу щорі-

чно отримувати понад 2 т свинини від основних маток.

Щоб збільшити поголів'я свиней необхідно збільшити кіль-

кість основних свиноматок у господарствах, що відображено у

таблиці 13.

ТАБЛИЦЯ 13. ПРОГНОЗОВАНЕ МАТОЧНЕ ПОГОЛІВ'Я СВИНЕЙ

ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ В РОЗРІЗІ РАЙОНІВ КІРОВОГРАДСЬКОЇ

ОБЛАСТІ, ГОЛІВ

Р О К И

Назва району

2011 2012 2013 2014 2015

Бобринецький 200 225 236 248 260

Вільшанський 255 275 289 303 318

Гайворонський 210 230 242 254 266

Голованівський 180 200 210 221 232

Добровеличківський 342 368 386 406 426

Долинський 340 366 384 404 424

Знам'янський 350 380 399 419 440

Кіровоградський 810 840 882 926 972

Компаніївський 370 390 410 430 451

Маловисківський 430 460 483 507 533

Новгородківський 400 430 452 474 498

Новоархангельський 505 530 557 584 614

Новомиргородський 500 520 546 573 602

Новоукраїнський 1300 1370 1439 1510 1586

Олександрівський 310 350 368 386 405

Олександрійський 1000 1040 1092 1147 1204

Онуфріївський 308 332 349 366 384

Петровський 495 520 546 573 602

Світловодський 120 135 142 149 156

Ульяновський 610 650 683 717 752

Устинівський 150 200 210 221 232

Всього 8730 9311 9777 10265 10779

Для економічно вигідного відтворення свинопоголів’я важ-

ливе значення має розподіл опоросів по сезонам року.

Господарствам з невеликим (до 300 основних маток) по-

голів’ям вигідніше застосовувати 2 – турову систему опоросів

в осіннє-зимовий і зимово-весінній періоди. А в господарствах

з поголів'ям понад 300 основних маток слід використовувати

потоково-ритмічну технологію відтворення протягом року.

Свинарським підприємствам з закінченим циклом вироб-

ництва (відтворення, вирощування, відгодівля) доцільно мати

таку орієнтовну структуру стада: кнури – 0,3-04%, свиноматки

– 8,5%, поросята до 2 місяців – 22,7%, поросята групи 2-4 мі-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

292

сяців – 19,7%, ремонтний молодняк – 2,2 і відгодівля – 46,9%.

Якщо застосовується штучне запліднення маток то група кну-

рів-плідників відсутня окрім кнурів-пробників.

Наряду із загальною структурою поголів'я свиней та вра-

ховуючи щорічну заміну від 25 до 40% тварин основного ста-

да в господарствах доцільно мати основних кнурів і свинома-

ток віком до 2-х років 35-40%, від 2 до 3 – 40-45 і до 4-х років

– 15%. Тварин, що володіють стабільно високою продуктивні-

стю можна використовувати довше.

Аналіз продуктивності свиноматок по порядковому номеру

опоросу, свідчить, що до 3-4 опоросу вона підвищується, а

потім починає знижуватись, тому для великих спецгоспо-

дарств (комплексів) свиноматок після 5 опоросу утримувати

невигідно, а кнурів краще використовувати в парувальній ка-

мпанії до 36-48 місяців.

Важливим елементом в процесі відновлення стад свиней

є підготовка виробничого складу тварин до парування. Кнури-

плідники і свиноматки при цілорічній ритмічній системі утри-

мання повинні мати заводські кондиції вгодованості. При се-

зонних опоросах підготовку кнурів до парування починають за

1-1,5 місяці, щоб довести їх вгодованість до заводської кон-

диції згідно стандарту породи. Що стосується маток, то їх вго-

дованість, до заводської кондиції, бажано підтримувати на

одному рівні стабільно, шляхом відрегульованої годівлі зале-

жно від фізіологічного стану та відповідних умов утримання.

Також звертають увагу на стан статевих апаратів самців і са-

мок, прояв статевих рефлексів та якість сперми плідників.

Обов’язково, як кнурам так і свиноматкам, необхідно користу-

ватись щоденним моціоном на вигульних майданчиках, або

прифермській території, залежно від технології утримання.

Влітку бажано мати літні табори та пасовища. Перебування

тварин на прогулянках сприяє поліпшенню обмінних процесів

в організмі, прояву повноцінної охоти і підвищенню продукти-

вності.

ШТУЧНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ СВИНЕЙ

Одним із основних прийомів розведення свиней у великих

спецгоспах і промислових комплексах є штучне запліднення

маток. Широке розповсюдження цей метод знаходить у фер-

мерських, індивідуальних та кооперативних господарствах.

Прикладом може бути племзавод СВК «Колос» Знам'ян-

ського району, в якому утримують кнура-плідника, донора

сперми, завезеного із смт. Терезіне Київської області для від-

творення власного стада свиней.

Даний метод дає можливість зменшити кількість кнурів

майже у 8-10 разів, а значить скоротити кількість приміщень,

кормів і знизити затрати праці. Від кожного дорослого кнура

при повноцінній годівлі за рік можна отримати до 90 еякулятів

та запліднити від 600 до 2000 маток. В одному еякуляті налі-

чується в середньому 30 млрд. сперміїв, а одна спермодоза

вміщує приблизно 3 млрд., тож одноразово можна одержати

10 спермодоз, а за рік 900. Щоб задовольнити потреби госпо-

дарства в кнурах і спермодозах, потрібно визначати кількість

свиноматок, щоденно і щорічно, враховуючи, що матка в одну

охоту запліднюється двічі. Подробиці по проведенню прави-

льного штучного запліднення викладені в спеціальній інструк-

ції по штучному заплідненню свиней.

ПРОВЕДЕННЯ ОПОРОСІВ, ВИРОЩУВАННЯ ПІДСИ-

СНИХ ПОРОСЯТ ТА ВІДЛУЧЕННЯ ЇХ.

За 4-5 днів до опоросу, поросну свиноматку переводять в

індивідуальний станок бажано з лігвом для поросят, щоб за-

побігти їх задавлюванню. Станок попередньо повинен бути

вимитий та продезінфікований, постелена солома, та забез-

печений коритцем з водою, якщо відсутні автонапувалки. Ма-

тку, також слід вимити, а соски обробити 1 % креоліном.

Наближення часу опоросу визначають за станом матки. У

неї наливається вим'я, червоніють і припухають соски, матка

непокоїться, мостить лігво із соломи, якою застелена підлога.

За 2-3 години до опоросу у неї починаються потуги, вона час-

то лягає і встає.

При появі першого поросяти треба звільнити його рот і ніс

від слизу, відрізати пуповину на відстані 4-5 см від живота та

продезінфікувати йодом, а потім все порося старанно витерти

полотном і помістити в ящик.

Поросята народжуються з проміжками від 2 до 10 хвилин,

весь опорос триває 2-3, іноді до 5 годин. Як тільки закінчуєть-

ся опорос, поросят підсаджують до матки, слабих до передніх

сосків – де більше молока, решту до задніх. Якщо поросят

народилось більше, ніж сосків у матки, їх підсаджують у гніз-

да, де є лишні соски у матки. У перші два дні оператор пови-

нен привчати поросят до сосків, щоб кожне порося користу-

валося тільки своїм соском, на третій день поросятам дають

воду, з 5 дня слід підгодовувати мінеральними кормами та

підсмаженим дробленим зерном. З 5-10 дня їм можна згодо-

вувати коров'яче молоко, комбікорм, з 11 дня – соковиті кор-

ми. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів зображена в

табл. 14.

ТАБЛИЦЯ 14. ОРІЄНТОВНА СХЕМА ГОДІВЛІ ПОРОСЯТ-СИСУНІВ

(НА ГОЛОВУ ЗА ДОБУ)

Вік поросят,

днів

Молоко незбира-

не, кг

Молоко збиране,

кг

Комбікорм, кг

Соковиті (коре-

неплоди), кг

0-4 привчають - - -

5-10 0,050 - 0,020 -

11-20 0,150 - 0,100 0,030

21-30 0,400 0,300 0,200 0,050

31-40 0,300 0,400 0,500 0,200

41-50

0,800 0,700 0,400

51-60

0,900 0,800 0,500

Всього 9 24 23,2 11,800

Склад комбікорму може бути наступним, % за масою : яч-

мінь – 46, овес без плівок – 20,8, горох – 5, шрот соняшнико-

вий – 9, борошно рибне – 6,5, дріжджі – 3,5, сухе молоко зби-

ране – 7, крейда – 0,9, сіль – 0,3.

Відлучення поросят проводять у 30-45-60 днів залежно від

напрямків використання тварин. Це треба робити поступово,

протягом 5-6 днів. У перший день відлучення їх підпускають

до матері 5-6 разів, а на 5-6 день відлучають зразу. На 6 день

матку переганяють у інший станок.

Відлучених поросят розділяють на ремонтних свинок і

кнурців та відгодівлю.

На ремонт залишають тварин без недоліків екстер’єру,

вад рила, таких як, мопсовидність та інші, живою масою не

нижче 16-17 кг, та із гнізд, в яких багатоплідність складає не

менше 9 поросят. Проводиться контрольне вирощування мо-

лодняку до досягнення парувального віку. Після парування та

1 опоросу кращих за продуктивністю тварин переводять до

основного стада, решту бракують.

7. ОЦІНКА СВИНЕЙ ЗА ФЕНОТИПОМ, ГЕНО-

ТИПОМ І ЗА КОМПЛЕКСОМ ОЗНАК

Оцінка кнурів і свиноматок за власною продуктивністю

(фенотипом) є одним із обов'язкових заходів селекційно-

племінної роботи як у державних так і племінних заводах різ-

них форм власності, спецгоспах, промислових комплексах

методом контрольного вирощування. Даний метод дозволяє

попередньо оцінити ремонтних кнурців і свинок, ще до вико-

ристання їх у відтворенні стада та відібрати кращих для по-

дальшої селекційної роботи. Починається оцінка ремонтного

молодняку за фенотипом з двохмісячного віку.

Попередньо ремонтний молодняк добирають до 2-х міся-

ців. Тварини повинні бути з багатоплідних гнізд, достатньо

розвинутими, з живою масою не нижче вимог І класу (16-17

кг). Кількість сосків, як лівих, так і правих, має бути не менше

ніж по 6, правильний прикус між верхніми і нижніми зубами

теж відіграє важливу роль.

Із гнізд, в яких є поросята з кривим рилом, мопсоподібні чи

з кратерними сосками взагалі не добирають для ремонту ста-

да. З кожного гнізда, за умови відсутності вищезгаданих не-

доліків, потрібно відбирати всіх свинок та 1-2 кнурців, з розра-

хунку, 120-140 свинок на 100 основних свиноматок і 30-40

кнурців на 10 основних кнурів.

За період вирощування, з відібраного молодняку вибрако-

вуються недорозвинені, відстаючі в рості тварини (приблизно

половину свинок і дві третини кнурців). Для забезпечення які-

сної селекції залишених свиней допускають до парування у

відповідному віці.

В процесі вирощування до 6 місяців ремонтний молодняк

оцінюють за класністю батьків і власною живою масою. З 6

місячного віку класність свинкам і кнурцям визначають за

класністю батьків, власною живою масою і довжиною тулубу.

Перед першим паруванням, окрім попередньо перечислених

селекційних ознак, встановлюють прижиттєву товщину шпику

над 6-7 грудними хребцями за допомогою ультразвукових

шпигомірів різних конструкцій. Оцінка свиней на контрольно-

му вирощуванні здійснюється згідно мінімальних вимог шкали

до племінного і ремонтного молодняку.