Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

озд

іл



ОСЬОВИЙ СКЕЛЕТ

Осьовий скелет об’єднує скелет голови, скелет шиї, тулуба й хвоста, утво-

рений кістковими сегментами (рис. 1.8). У найповнішому складі сегменти

знаходяться у грудній ділянці тулуба, де кожний складається з хребця, пари

ребер та частки груднини. Хребці утворюють хребетний стовп — colúmna

vertebrális, який ділиться на шийний, грудний, поперековий, крижовий та

хвостовий відділи. В шийному, поперековому і крижовому відділах скелета

ребра редуковані, у хвостовому відділі поступово редукуються й хребці.

Усі хребці в основному подібні за будовою, але залежно від розміщення в

хребетному стовпі відрізняються один від одного, що залежить від виконан-

ня біомеханічної функції. Чим ближче хребці один до одного, тим подібніша

їх будова, навіть за умови, що вони розміщені в різних відділах (наприклад,

останній шийний і перший грудний).

Хребець

— vértebra, s. spóndуlus (рис. 1.9; див. рис. 1.8,

) — лежить у

серединній площині. За типом будови це симетрична коротка кістка. Кож-

ний хребець складається з тіла, дуги й відростків: парних — суглобових, по-

перечних, соскоподібних та одного непарного — остистого.

Тіло хребця

—

córpus vértebrae

— це його основа і найбільш постійна частина, яка роз-

міщена вентрально. Воно може бути тригранним призматичним, якщо на

вентральній поверхні випинається вентральний гребінь — crísta ventrális

(див. рис. 1.8,

). Якщо його немає, то тіло хребця циліндричне або дуже

стиснуте з боків чи дорсовентрально. Краніально на тілі знаходиться голівка

хребця — cáput vértebrae

, а каудально — ямка хребця — fóssa vértebrae

Довжина тіл хребців у різних відділах хре-

бетного стовпа у різних тварин неоднакова. На

тілі кожного хребця є судинні отвори.

Дуга хребця

— árcus vértebrae (див. рис. 1.8,

) — лежить дорсально від тіла хребця. Між

нею і тілом є хребцевий отвір — forámen

vertebrále

. Ряд таких отворів утворює в хре-

бетному стовпі хребетний канал — canális

vertebrális, в якому міститься спинний мозок.

Від спинного мозку відходять нерви, а до моз-

ку і від нього прямують кровоносні судини.

Нерви й судини проходять по спеціальних між-

хребцевих отворах — forámen intervertebrále,

які утворюються міжхребцевими вирізками

сусідніх хребців. Парні міжхребцеві вирізки —

краніальні й каудальні — incisúra vertebrális

craniális et caudális

′ — знаходяться в осно-

ві дуги. Каудальні вирізки завжди глибші.

Для з’єднання хребців один з одним на ду-

гах розміщені парні суглобові відростки —

краніальні й каудальні — procéssus articuláris

craniális et caudális

′. Суглобові поверхні

краніальних суглобових відростків спрямовані

дорсально, а каудальних — вентрально. Відро-

стки краще розвинуті на більш рухливих хреб-

Рис. 1.9. Рентгенограма хребця

АПАРАТ РУХУ

цях. Там, де рухливість менша (на-

приклад, у грудному відділі), на дугах

хребців в основі остистих відростків

замість суглобових відростків є тільки

суглобові поверхні.

Парні поперечні відростки —

procéssus tranvérsus

— є місцем для

прикріплення ребер, а де ребер немає,

їх зачатки зростаються з реберними відростками, внаслідок чого утворюють-

ся дуже розвинуті поперечнореберні відростки — procéssus costo-

transversárius

Непарний остистий відросток — procéssus spinósus

— відходить дор-

сально від дуги хребця. Парні соскоподібні відростки — procéssus mamilláris

— лежать або на поперечних відростках (грудні хребці), або на суглобових

відростках (на краніальних у поперековому відділі і на каудальних у ший-

ному). Остистий, поперечнореберний та соскоподібний відростки призначені

для прикріплення м’язів.

Шийний відділ скелета виконує роль міцного одноплечого важеля, на пе-

редньому кінці якого знаходиться голова тварини. Незалежно від різниці в

довжині шиї у ссавців сім шийних хребців — vértebrae cervicále (рис. 1.10).

За будовою найбільш подібні між собою третій, четвертий і п’ятий хребці —

типові. Перший, другий, шостий і сьомий хребці відрізняються один від од-

ного і є атиповими.

Перший шийний хребець

, або

атлант

— átlas (рис. 1.11) — забезпечує

значну рухливість голови. Він складається з двох дуг — дорсальної і вентра-

льної — árcus dorsális

et ventrális

. Остистий відросток замінений горбком

— tubérculum dorsálе

. Вентральна дуга відповідає тілу хребця, з боку хре-

бцевого отвору на ній знаходиться суглобова поверхня для зуба

Рис. 1.10. Типові шийні хребці:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

—

cáput vértebrae;

— fóssa vértebrae;

— forámen

transversárium;

— procéssus articuláris craniális;

—

procéssus articuláris caudális;

— procéssus spinósus;

—

procéssus costo-transversárius;

— procéssus mamilláris

озд

іл

осьового хребця (епістро-

фея) — fácies articuláris dén-

tis

, а з вентральної поверх-

ні — вентральний горбок —

tubérculum ventrále

, який

більш розвинутий, ніж дор-

сальний. Поперечні відростки зростаються із суглобовими, внаслідок чого

утворюються крила атланта — ala atlántis

. Основи крил із краніального

кінця утворюють суглобові ямки — fóvea articuláris atlántis

— для з’єднання

з виростками потиличної кістки, на каудальному кінці — fóvea articuláris

caudális

— для з’єднання з другим шийним хребцем. На вентральній по-

верхні крил знаходяться крилові ямки — fóssa atlántis

. Передній кінець

крила пронизує криловий отвір — fóramen aláre

, що відкривається в кри-

лову ямку. Криловий отвір сполучається борозною з хребцевим бічним отво-

ром — fóramen vertebrále laterále

, який проходить у хребетний канал. Кау-

дально на крилі розміщується поперечний отвір — forámen transversárium

великої рогатої худоби

на атланті є тільки дві пари отворів, немає пари

поперечних отворів (див. рис. 1.11,

). Крила атланта утворюють краніальні

й ширші каудальні кути. Суглобова поверхня для зуба епістрофея досягає

половини вентральної дуги (рис. 1.12).

коня

на атланті знаходиться три пари отворів. Крила мають заокругле-

ні краї, загнуті вентрально, що утворює глибокі крилові ямки. Суглобова по-

верхня для зуба епістрофея досягає також половини вентральної дуги.

свині

тільки дві пари отворів і в основі крил позаду починається між-

поперечний канал — canális transversárius, що входить у криловий отвір

(див. рис. 1.11,

). Вентральна дуга вужча за дорсальну і має глибоку ви-

різку для зуба епістрофея. Вентральний горбок великий і повернутий кау-

дально.

Рис. 1.11. Атлант:

— собаки;

— свині;

— корови;

—

коня (дорсальна поверхня);

— коня

(вентральна поверхня);

— вівці;

—

кози;

— árcus dorsális;

— árcus

ventrális;

— tubérculum dorsále;

—

tubérculum ventrále;

— fácies articuláris

déntis;

— ala atlántis;

— fóvea

articuláris atlántis;

— fóvea articuláris

caudális;

— fóssa atlántis;

— forámen

aláre;

— forámen transversárium;

—

incisúra aláris;

— forámen vertebrále

laterále

АПАРАТ РУХУ

собаки

дві пари отворів, замість

крилового отвору є крилова вирізка —

incisúra aláris (див. рис. 1.11,

). Дор-

сальна дуга широка, без горбка. Вент-

ральна дуга вузька і повністю вкрита

суглобовою поверхнею для зуба епі-

строфея. Крила атланта тонкі, плоскі,

горизонтальні, і міжпоперечний отвір

досягає дорсальної поверхні крила в

криловій ямці.

Другий шийний

, або

осьовий

хре-

бець

(

епістрофе

й) — áxis s. epistró-

pheus (рис. 1.13) — має зуб — dens áxis

, що відповідає голівці хребця, а гре-

бінь епістрофея

— остистому відростку. Є поперечнореберні відростки з

поперечними отворами — forámen transversárium

, що знаходяться в їх ос-

нові. Спереду поперечнореберного відростка є хребцевий бічний отвір. Кра-

ніальні суглобові відростки масивні і розміщені з боків від зуба.

великої рогатої худоби

гребінь епістрофея має вигляд квадратної плас-

тинки (не поділений), зуб — порожнистого напівциліндра (див. рис. 1.13,

коня

гребінь епістрофея каудально роздвоюється і зростається з кауда-

льними суглобовими відростками. Зуб має плоску дорсальну поверхню та

опуклу суглобову (вентральну). Вентральний гребінь добре розвинутий (див.

рис. 1.13,

Рис. 1.12. Рентгенограма атланта 4-місяч-

ної телички

Рис. 1.13. Осьовий хребець:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— вівці;

— кози;

— dens;

— fóssa vértebrae;

— proc. spinósus;

— crísta ventrális;

— proc. articuláris craniális;

— proc. articuláris caudális;

— for.

vertebrále laterále;

— proc. transvérsus;

— for. transversárium

озд

іл

свині

гребінь епістрофея крилоподібний, вузький, високий, має кауда-

льний напрям. Зуб конусоподібний, тупий.

собаки

гребінь епістрофея нависає краніально над зубом та каудально

зростається з каудальними суглобовими відростками. Хребцевий бічний

отвір замінений вирізкою. Зуб циліндричний.

Третій

четвертий

п’ятий і шостий шийні хребці

масивні і мають двогіл-

кові поперечнореберні відростки та поперечні отвори — forámen

transversárium — в їх основі. Суглобові відростки великі і з’єднуються лате-

ральними гребенями, що надає шийним хребцям форми чотиригранних жо-

лобчастих призм. Остисті відростки спрямовані краніально. Хребці мають

довге тіло та розвинуту голівку і ямку в тварин, у яких довга шия, і навпа-

ки, у тварин з короткою шиєю хребці мають коротке тіло, плоску голівку і

ямку.

великої рогатої худоби

хребці масивні. Реберні відростки розміщені ве-

нтрально від поперечних відростків і спрямовані вперед. На шостому хребці

вентрального гребеня немає, реберні відростки широкі і довгі, мають вигляд

квадратної пластинки. Голівка і ямка на тілі хребців добре розвинуті, остисті

відростки невеликі, потовщені на кінцях, поступово збільшуються кауда-

льно.

коня

шийні хребці довгі, масивні, голівки та ямки виражені. Реберний

відросток спрямований краніально, а поперечний — каудально, так що вони

знаходяться в одній горизонтальній площині. Вентральні гребені добре роз-

винуті. На шостому шийному хребці відростки на кінцях потовщені, міжпо-

перечний отвір дуже широкий.

свині

хребці масивні, короткі. Реберні відростки широкі, спрямовані

вентрально від поперечних і черепицеподібно накладаються один на одного.

В основі поперечнореберних відростків є дорсовентральний отвір. Дуги ву-

зькі, міждугові отвори широкі, остисті відростки вузькі й довгі.

собаки

тіло хребців призматичне, тому що голівки і ямки паралельно

косі. Реберні відростки спрямовані краніально, поперечні — каудально,

знаходяться в одній горизонтальній площині. Дуги хребців довгі. Остисті

відростки малі. Соскоподібні відростки розміщені на каудальних суглобових

відростках.

Сьомий шийний хребець

на відміну від інших має одну пару каудальних

реберних ямок — fóveae costáles caudáles — біля ямки хребця. Поперечний

відросток не галузиться, поперечного отвору немає. Остистий відросток

більш розвинутий порівняно з іншими шийними хребцями.

великої рогатої худоби

вентрального гребеня немає, але добре розвину-

тий остистий відросток (широкий та високий).

коня

розвинутий вентральний гребінь, остистий відросток маленький.

свині,

як правило, в основі поперечного відростка знаходиться дорсо-

вентральний отвір.

собаки

остистий відросток розміщений вертикально до дуги хребця, го-

лівка і ямка плоскі, реберних ямок у деяких порід немає.

АПАРАТ РУХУ



ГРУДНИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Грудний відділ складається з грудних хребців, ребер і груднини, які ра-

зом утворюють грудну клітку.

Грудні хребці — vértebrae thoráсісае (рис. 1.14) — мають дві пари реберних

ямок на тілі (біля голівки та ямки) — fóvea costális craniális

et caudális

і одну пару на поперечних, малорозвинутих відростках — fóvea costális

transversális

. На грудних хребцях суглобові відростки замінені суглобо-

вими поверхнями на дугах хребців, за винятком двох перших і кількох

останніх хребців. На поперечних відростках розміщені соскоподібні відростки.

Остисті відростки спрямовані каудально, неоднаково розвинуті на різних

хребцях. У ділянці холки на перших хребцях остисті відростки довгі, в кау-

дальному напрямі поступово знижуються і стають прямими. Хребець з вер-

тикальним остистим відростком називають діафрагмальним, або антикли-

нальним. Хребці, розміщені позаду нього, мають краніально спрямовані

остисті відростки. Кількість грудних хребців у різних тварин неоднакова —

від 13 до 19 (див. табл. 1.1). Останній грудний хребець має тільки одну кра-

ніальну пару реберних ямок.

великої рогатої худоби

грудні хребці мають латеральні хребцеві отво-

ри — forámen vertebrále laterále

. Реберні ямки поперечних відростків сід-

лоподібні. Тіла хребців короткі, широкі. Остисті відростки пластинчасті, з

гострими краями, спрямовані каудально. Найдовший остистий відросток

має другий хребець. Діафрагмальний хребець — 13-й.

коня

грудних хребців 18 (19) з дуже глибокою каудальною вирізкою. На

тілах помітні вентральні гребені. Остисті відростки, за винятком перших

чотирьох, дуже потовщені на вільних кінцях, каудальні краї тупі. Довжина

їх збільшується до п’ятого хребця, а потім знову зменшується. Діафрагмаль-

Рис. 1.14. Грудні хребці:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— cáput vértebrae;

— fóssa vértebrae;

— córpus vértebrae;

— crísta ventrális;

— for. vertebrále laterále;

— incisúra vertebrális caudális;

— proc. articuláris caudális;

— proc. spinósus;

— proc. transvérsus;

— proc. mamilláris;

— fóvea costális craniális;

— fóvea

costális caudális;

— fóvea costális transversális

Розділ 1

ний хребець — 14–16-й. Краніальні суглобові відростки помітні лише на

першому хребці, на всіх інших є тільки суглобові поверхні. Іноді бувають бі-

чні хребцеві отвори. На останніх хребцях на краніальних суглобових відрос-

тках розміщені соскоподібні відростки.

свині

грудних хребців 14–15 (рідко 13, 16, 17). В основі поперечних від-

ростків є дорсовентральні отвори, які з’єднуються з латеральними хребце-

вими отворами. Остисті відростки пластинчасті, широкі, довжина їх, почи-

наючи з першого хребця, зменшується в каудальному напрямі. Діафрагмаль-

ний хребець — 11-й. На останніх п’яти хребцях суглобові відростки мають

циліндроподібні суглобові поверхні.

собаки

грудних хребців 13 (14). Каудальна хребцева вирізка глибока.

Остисті відростки товсті, скривлені, з дещо розширеними кінцями на пер-

ших хребцях і загострені — на останніх. Діафрагмальний хребець — 11-й.

На останніх хребцях краніальні суглобові відростки більші, на них розміще-

ні соскоподібні. Вентрально від каудальних суглобових відростків розміщені

додаткові відростки, вершини яких спрямовані назад.

Ребро — cósta — складається з довгого зігнутого кісткового ребра — os

costále — і реберного хряща — cartilágo cóstae (рис. 1.15, 1.16). Кількість пар

ребер відповідає кількості грудних хребців. На дорсальному, або хребцевому,

кінці ребра розміщені голівка ребра — capítulum cóstae

— та горбок ребра —

tubérculum cóstae

, які відокремлюються шийкою ребра — cóllum cóstae

На голівці ребра помітні дві опуклі суглобові поверхні, розділені борозною

— súlcus capítuli

— для з’єднання з тілами двох сусідніх хребців. Горбок

ребра сполучається з поперечним відростком хребця, суглобова поверхня

якого повернута медіально. Голівка і шийка ребра розміщені краніально

— дорсально від горбка ребра. Позаду горбка на проксимальній частині

тіла ребра — córpus cóstae

— більш-менш чітко виступає кут ребра —

ángulus cóstae

— з горбистістю для закріплення м’язів. На тілі ребра

вздовж його опуклого каудального краю з медіальної поверхні проходить

судинна борозна — súlcus vasculáris

, а вздовж краніального краю з лате-

Рис. 1.15. Ребра:

— корови;

— коня;

— хребцевий кінець ребра;

— cáput cóstae;

— súlcus capítuli;

— tubérculum

cóstae;

— cóllum cóstae;

— ángulus cóstae;

— córpus cóstae;

— súlcus vasculáris;

— súlcus musculáris;

— tubérculum m. scaléni medii

АПАРАТ РУХУ

ральної поверхні — м’язова борозна — súlcus musculáris

. Вентральний,

або груднинний, кінець кісткового ребра шорсткий, з’єднується з реберним

хрящем.

Довжина й ширина ребер неоднакова в різних сегментах і збільшується

до 7-го ребра, а потім зменшується. Перше ребро найбільш пряме й коротке,

з добре розвинутими голівкою та горбком ребра і короткою шийкою. Вентра-

льний кінець цього ребра дуже товстий.

Перші 7–8 пар ребер з’єднуються з грудниною реберними хрящами і їх

називають справжніми, або груднинними, — cósta vérae (sternáles). Ребра, які

безпосередньо не з’єднуються з грудниною, називають несправжніми, або ас-

тернальними, — cóstae spúrie (asternáles).

Реберні хрящі — cartilágo cóstae (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

) — гру-

днинних ребер суглобовими поверхнями на вентральних кінцях з’єднуються з

грудниною (корова, свиня). Довжина цих хрящів збільшується в каудальному

напрямі. Хрящі астернальних ребер вентрально звужуються, послідовно при-

кріплюються до попередніх ребер, разом з останнім кістковим ребром утворю-

ють реберну дугу — árcus costális.

Іноді трапляються коливні ребра — có sta flúctuans, які дорсально прикрі-

плені до хребців, а вентрально вільним кінцем розміщені у м’язах черевної

стінки. У разі порушення обміну мінеральних речовин в організмі тварин

коливні ребра зменшуються в розмірах або зовсім редукуються.

великої рогатої худоби

13 (14) пар ребер. Ребра мають широке плоске

тіло, довгі шийки, сідлоподібні суглобові поверхні на горбках, нерівні, гострі

краї. Ширина ребер збільшується до 6-го (7-го), довжина — до 7-го (9-го),

кривина їх невелика. Груднинні кінці від 2-го до 10-го ребер мають на вент-

ральному кінці суглобові поверхні для з’єднання з реберними хрящами.

Перше ребро пряме, циліндричне. Реберні хрящі з 2-го до 10-го (11-го) ма-

ють суглобові поверхні на

двох кінцях. Справжніх

ребер — 8 пар.

коня

18 пар ребер

(в арабських та рисистих

коней — 19), ширина їх рі-

вномірна по довжині, фор-

ма змінюється від пластин-

частої до циліндричної.

Шийка коротка, горбок і

голівка мало опуклі, сугло-

бова поверхня на горбку

ребра плоска. Довжина й

Рис. 1.16. Будова ребра (

). Зміна

будови голівки, шийки та горбка

ребра залежно від розміщення в

грудній клітці коня (

— cáput cóstae;

— súlcus capítuli;

—

tubérculum cóstae;

— cóllum cóstae;

— ángulus cóstae;

— córpus cóstae;

— súlcus vasculáris;

— súlcus muscu-

láris;

— cartilágo cóstae

Розділ 1

кривина збільшуються від 1-го до 10-го (11-го) ребер, а далі зменшуються.

Передні краї більш вигнуті порівняно із задніми. Судинний жолоб чіткий.

Груднинний кінець 1-го ребра дуже розширений, на передньому краї його

знаходиться горбок для драбинчастого м’яза — tubérculum m. scaléni médii.

Справжніх ребер — 8 пар.

свині

14–15 (12–17) пар ребер. Кути ребер виступають, тіло спірале-

подібно скривлене, вентральні кінці звужені у дорослих і розширені в моло-

дих тварин. Довжина ребер збільшується до 7-го ребра, ширина — до 3–4-го

ребра. Від 2-го до 7-го ребра не вентральних кінцях є суглобові поверхні для

з’єднання з реберними хрящами. На тілі першого ребра виділяються м’язові

гребені (горбки) для закріплення драбинчастого м’яза. Справжніх ребер 7 (6,

8) пар.

собаки

13 пар ребер. Ребра дуже увігнуті — обручеподібні, суглобові по-

верхні на горбках опуклі, тіло майже кругле. Судинні та м’язові жолоби є на

всіх ребрах, крім останніх. Довжина ребер збільшується до 7-го, кривина — до

8-го, ширина — до 3–4-го. Справжніх ребер — 9 пар.

Груднина — stérnum (рис. 1.17) — утворює вентральну стінку грудної

клітки, з’єднуючи вентральні кінці справжніх ребер. Вона складається з руч-

ки — manúbrium stérni

— частина груднини, що лежить попереду прикрі-

плення другої пари ребер; тіла груднини — córpus stérni

— із 5–7 парних

частин — sternébra, з’єднаних між собою хрящем або кістковою тканиною

(залежно від віку тварин). Збоку на тілі є 5–7 пар реберних вирізок —

incisúra costális stérni

— для з’єднання з реберними хрящами. Каудальна

частина груднини — мечоподібний відросток — procéssus xiphoídeus

, роз-

міщений після останньої пари справжніх ребер, каудально звужується і за-

кінчується мечоподібним хрящем — cartilágo xiphoídea

великої рогатої худоби

груднина сплющена дорсовентрально і розши-

рена каудально. До масивної ручки, піднятої догори, прикріплена перша

пара справжніх ребер. Реберних вирізок на тілі груднини шість. Ручка груд-

нини з’єднується з тілом суглобом.

коня

груднина сплющена з боків, клиноподібна, в каудальній частині

пластинчаста, розміщена горизонтально. Ручка й тіло зростаються, а на ве-

нтральній поверхні доповнені хрящовим вентральним гребенем. Мечоподіб-

ного відростка немає, тіло продовжується в мечоподібний хрящ.

Рис. 1.17. Груднина:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— вівці;

— кози;

— manúbrium stérni;

— córpus

stérni;

— proc. xiphoídeus;

— cartilágo xiphoídea;

— incisúrae costáles

АПАРАТ РУХУ

свині

груднина сплющена дорсовентрально і розширюється каудально.

Ручка випинається у вигляді клина попереду першої пари ребер. Реберних

вирізок на тілі груднини п’ять. Ручка груднини з’єднується з тілом суглобом.

собаки

груднина довга, призматична, реберні вирізки розміщені близь-

ко одна до одної, їх дев’ять.

Грудна клітка — thórax — утворена грудними хребцями, ребрами та гру-

дниною, нагадує конус. Вхід у грудну клітку — apertúra thoráсis craniális —

знаходиться на вершині конуса і обмежений першим грудним хребцем,

першою парою ребер та ручкою груднини. Основа конуса — це вихід із груд-

ної клітки — apertúra thoráсis caudális, обмежений останнім грудним хреб-

цем, реберною дугою та мечоподібним відростком груднини.



ПОПЕРЕКОВИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Поперекові хребці — vértebrae lumbáles (рис. 1.18) — мають довге тіло з

плоскою голівкою і ямкою. В них дуже розвинуті поперечнореберні відрост-

ки. Суглобові відростки напівциліндричної форми. Остисті відростки спря-

мовані краніально, широкі, але невисокі. Соскоподібні відростки знаходять-

ся на краніальних суглобових відростках.

великої рогатої худоби

6 поперекових хребців, на краніальних суглобо-

вих відростках є жолобоподібні суглобові поверхні, каудальні відростки ци-

ліндричні, поперечнореберні мають гострі й нерівні краї. Тіло хребців довге,

з вентральними гребенями. Замість каудальної хребцевої вирізки може бути

отвір.

коня

6 поперекових хребців (у рисистих 5). Суглобові відростки мають

плоскі суглобові поверхні. Тіло хребців коротке, вентральні гребені нечіткі. На

двох (трьох) останніх хребцях поперечнореберні відростки мають суглобові по-

верхні для з’єднання один з одним і з крилами крижової кістки (на останньо-

му хребці). Довжина остистих відростків трохи більша за їх ширину.

Рис. 1.18. Поперекові хребці:

— собаки;

— свині;

— крови;

— коня;

— вівці;

— кози;

— cáput vértеbrae;

— fóssa vértebrae;

— proc. articuláris craniális;

— proc. articuláris caudális;

— proc. spinósus;

— proc. mamilláris;

— proc.

costotransversárius;

— proc. acсessórius;

— facies articuláris