Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1

Тіло передклиноподібної кістки — córpus os presphenoidálae — містить

пазуху — sínus sphenoidális, яка з’єднується з піднебінними пазухами.

З внутрішньої поверхні на передньому кінці тіла виділяється клиноподіб-

ний дзьоб — róstrum sphenoidále, який є основою півнячого гребеня решіт-

частої кістки. Очноямкові крила відходять у ростродорсальному напрямі і

беруть участь у формуванні медіальної стінки очної ямки. Зовнішня поверх-

ня тіла прикривається заднім кінцем лемеша (див. рис. 1.23,

коня

клиноподібна кістка має вигляд метелика. На мозковій поверхні

тіла є невелика гіпофізарна ямка (див. рис. 1.26,

). Пазуха

клиноподіб-

ної кістки має значні розміри і з’єднується з верхньощелепними пазухами.

Вискові крила прилягають до луски вискової кістки, зовнішня поверхня

яких частково формує підвискову ямку. Вільний каудальний край крил фор-

мує рваний отвір (див. рис. 1.23,

), на ростральному кінці його розрізняють

три вирізки: медіальну — сонну — incisúra carótica

, середню — остисту —

incisúra spinósa — і латеральну — овальну — incisúra ovális

. Парний

крилоподібний відросток

має значні розміри і відходить двома пластин-

ками — однією від тіла клиноподібної кістки, другою — від вискового крила.

Між ними знаходиться криловий канал — canális aláris — з двома отворами

(див. рис. 1.25): ростральним і каудальним — for. aláre rostrále et caudále

Рис. 1.24. Каудальна поверхня черепа:

— великої рогатої худоби;

— коня (молодої і дорослої тварини);

— собаки;

— свині;

— squáma

occipitális;

— cóndylus occipitális;

— proc. juguláris;

— pars basiláris;

— for. mágnum;

— protu-

berántia occipitális extérna;

— crísta sagittális extérna;

— fóssa núchalis;

— os interparietále;

— os

arietále

;

—

os tem

orále

АПАРАТ РУХУ

У дорсальній стінці крилового каналу біля крилоподібного гребеня є

менший криловий отвір — for. aláre párvum

. Очноямкові крила добре

розвинуті і вклинюються в спеціальну щілину лобової кістки та очної ямки,

каудально прикриваються лускою вискової кістки. На ростральному краї

крила є невелика вирізка, яка разом з вирізкою лобової кістки формує решіт-

Рис. 1.25. Скелет голови з латеральної поверхні (вилична дуга видалена):

— великої рогатої худоби (знизу);

— коня;

— свині;

— собаки;

— proc. lacrimális caudális;

— for.

lacrimále;

— fóssa sácci lacrimális;

— fóssa glándulae lacrimális;

— crísta pterygoídea;

— for. ethmoidále;

— canális ó pticus;

— fissúra orbitális;

— for. rotúndum;

— for. aláre caudále;

— for. aláre párvum;

— for. sphenopalatínum;

— for. maxilláre;

— for. palatínum caudále;

— canális pterygoídeus;

—

fóvea trochleáris;

— for. orbitorotúndum;

— canális supraorbitális;

— for. stylomastoídeum;

— for.

ovále;

— for. lácerum;

— for. n. hypoglóssi;

— proc. pterygoídeus;

— búlla lacrimális

Розділ 1

частий отвір — for. ethmiodále

. Нижче від зорового каналу

розміщується

очноямкова щілина — fissúra orbitális

, а ще нижче — круглий отвір — for.

rotúndum

свині

клиноподібна кістка (див. рис. 1.23,

) за взаєморозміщенням

частин подібна до такої у великої рогатої худоби. Замість овального отвору є

вирізка на рваному отворі (див. рис. 1.23,

). Крила невеликі, крилоподібні

відростки добре розвинуті. Крилоподібний гребінь значно виступає в крило-

піднебінну ямку, а широка каудальна поверхня утворює човноподібну ям-

ку — fóssa scaphoídea.

собаки

тіло клиноподібної кістки (див. рис. 1.23,

) має вигляд плас-

тинки, пазух немає, вискові крила з’єднуються з лобовими, висковими й

тім’яними кістками і сильніше розвинуті, ніж очноямкові. Зорові канали

(див. рис. 1.25,

) не утворюють борозну зорового перехрестя. Очноямкова

щілина

значно віддалена від круглого отвору

, який відкривається в кри-

ловий канал. Каудолатерально від крилового отвору розміщений овальний

отвір

. Задній край вискових крил разом з барабанною частиною вискової

кістки формує сонний отвір, який веде в сонний канал вискової кістки.

Решітчаста кістка — os ethmoidále — і раковини — cónchae — зображені

на рис. 1.26. Непарна решітчаста кістка складається з трьох кісткових плас-

тинок і парного лабіринту. Одна з пластинок продірявлена — lamína

cribrósa, розміщена упоперек черепа й утворює межу між лицевим і мозко-

вим відділами. Вона має дві вигнутості (ямки) в бік носової порожнини, роз-

ділені півнячим гребенем — crísta gállі. У заглибленнях цієї пластинки роз-

міщені нюхові цибулини головного мозку, а крізь дрібні отвори проходять

нюхові нерви. Під прямим кутом до середини продірявленої пластинки роз-

міщується перпендикулярна пластинка — lamína perpendiculáris, передній

кінець якої переходить у хрящову носову перегородку — séptum nási.

Від верхнього краю перпендикулярної пластинки до вентрального її краю

дугоподібно, вигинаючись латерально, проходять очноямкові (паперові)

пластинки — lamína orbitális. Їхні задні вільні краї дотикаються до латера-

льних країв продірявленої пластинки. Від очноямкових пластинок у бік пе-

рпендикулярної пластинки відходять тонкі кісткові пластинки, які закручу-

ються на вільних кінцях, тобто утворюють зовнішні — ectoturbinália — і внут-

рішні — endoturbinália — завитки. Ці завитки утворюють лабіринт решітчас-

тої кістки — labyrínthus ethmoidális (див. рис. 1.26,

), який складається з

комплексу парних кісткових решітчастих комірок — céllulae ethmoidáles — з

решітчастими ходами — meátus ethmoidális.

Дорсальна етмотурбіналія сягає великих розмірів і виступає далеко рост-

рально в носову порожнину, утворюючи основу дорсальної носової ракови-

ни — cóncha nasális dorsális

, яка прикріплюється до очноямкової пластин-

ки верхньощелепної кістки і до внутрішньої поверхні носової кістки. Вент-

ральна носова раковина — cóncha nasális ventrális

— закріплюється на ра-

ковинному гребені верхньощелепної кістки. Між дорсальною і вентральною

раковинами в каудальному напрямі розміщена середня носова раковина —

cóncha nasális média

великої рогатої худоби

(див. рис. 1.26,

) правий і лівий лабіринти

складаються з п’яти ендотурбіналій і вісімнадцяти ектотурбіналій кожний.

Ектотурбіналії утворюють шість—сім завиток. Дорсальна раковина

не за-

кручена спірально і має просту порожнину, яка сполучається з середнім но-

совим ходом і лабіринтом. Вентральна раковина

коротша, але ширша, ніж

АПАРАТ РУХУ

дорсальна. Її кісткова пластинка ділиться на дорсальну і вентральну плас-

тинки: дорсальна спрямована вгору і закручується дорсолатерально на пів-

тора оберти, а вентральна — на півтора оберти у вентролатеральному на-

прямі. Порожнина верхньої завитки з’єднується з середнім, а нижньої — з

нижнім носовим ходом.

коня

(див. рис. 1.26,

) внутрішніх завиток шість, зовнішніх — двад-

цять п’ять. Дорсальна раковина

ділиться на дві порожнини: передню,

з’єднану з носовою пазухою через середній носовий хід, і задню — з лобовою

пазухою. Вентральна носова раковина

розділена поперечною перегород-

кою на передній і задній відділи, які з’єднуються відповідно з носовою і ще-

лепною пазухами.

свині

лабіринт решітчастої кістки складається з семи довгих ендотурбі-

налій і вісімнадцяти ектотурбіналій. Кісткові пластинки раковин міцні. Дор-

сальна раковина проста, вентральна — складна. Порожнини раковин спо-

лучаються отворами з лобовою і клиноподібною пазухами.

собаки

перпендикулярна пластинка решітчастої кістки випинається

далеко рострально і не формує каудально півнячого гребеня. Дорсальна ра-

ковина побудована просто, вентральна — складніше (чотири ендотурбіналії

і шість ектотурбіналій).

Міжтім’яна кістка — os interparietále (див. кольорову вклейку, рис.

ІІ,

) — видима на черепі тільки у молодих тварин, пізніше вона зростаєть-

ся з потиличною й тім’яними кістками: у великої рогатої худоби — в перші

місяці життя, у свині — ще до народження і не утворює кісткового шатра.

У коня до двох років можна виявити межу зростання. Характерною ознакою

для міжтім’яної кістки у більшості тварин є значний пластинчастий виступ

на мозковій поверхні, який разом з парними виступами тім’яних кісток

утворює кістковий шатровий відросток — proc. tentóricus. На зовнішній по-

верхні кістки у коня й собаки по сагітальній лінії є початок зовнішнього

стрілового гребеня — crísta sagittális extérna.

Тім’яна кістка — os parietále (рис. 1.27,

) — межує рострально з лобовою

, каудально — з міжтім’яною і потиличною

, латерально — з висковими

кістками

великої рогатої худо-

би

тім’яні кістки (див. ко-

льорову вклейку, рис. ІІ,

) сильно розвинутими

лобовими кістками зміщу-

ються латерально і у ви-

Рис. 1.26. Скелет голови з меді-

альної поверхні:

— великої рогатої худоби;

—

коня;

— cóncha nasális ventrális;

—

cóncha nasális dorsális;

— os incisí-

vum;

— os nasále;

— os palatínum;

— cóncha nasális média;

— sínus

frontális;

— os frontále;

— fóssa

cránii;

— labirýnthus ethmoidális;

— sínus sphenoidális;

— vómer;

— hámulus;

— proc. palatínus;

— sínus palatínus;

— canális n.

hypoglóssi;

— canális condyláris;

— fóssa hypophisiális;

— for.

sphenopalatínum

Розділ 1

гляді вузької смужки розміщуються по боках мозкового відділу черепа. За-

ходять вони в потиличну ділянку, відтісняючи донизу луску потиличної кіс-

тки. Лише у плода тім’яні кістки є дахом черепної порожнини. В подальшо-

му з ростом лобових кісток середня частина тім’яних кісток розміщується в

потиличній ділянці, а бічні частини беруть участь в утворенні правої і лівої

вискових ямок — fóssa temporális.

коня

зовнішня поверхня тім’яних кісток (див. рис. 1.27,

), на межі

тім’яної й вискової ділянок, має зовнішній стріловий гребінь — crísta

sagittális extérna (див. рис. 1.27,

), який рострально розділяється на два гре-

бені, обмежуючи вискову ямку. На мозковій поверхні тім’яних кісток виділя-

ється внутрішній стріловий гребінь — crísta sagittális intérna.

свині

тім’яні кістки (див. рис. 1.27,

) товсті й утворюють порожнину,

яка сполучається з лобовими пазухами. Кістки беруть участь в утворенні

верхньої стінки черепної порожнини.

собаки

тім’яні кістки (див. рис. 1.27,

) мають вигляд простих пластинок.

Зовнішній стріловий гребінь

у деяких порід значно розвинутий. Зовнішня

поверхня тім’яної кістки поділяється на тім’яну й вискові пластинки.

Вискова кістка — os temporále (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

) —

складається з лускатої, кам’янистої і барабанної частин. У великої рогатої

худоби і собаки ці частини зливаються в одну кістку, у коня луска вискової

кістки, а у свині — кам’яниста кістка є самостійними частинами. Вискова

кістка формує не лише бічну стінку черепної порожнини, а й є місцем, де

розміщені середнє і внутрішнє вухо. Вона рострально межує з клиноподіб-

ною і виличною, дорсально — з тім’яною і лобовою, каудально — з потилич-

ною кістками, а вентрально з’єднується з під’язиковим скелетом і нижньо-

щелепною кісткою.

великої рогатої худоби

луската частина

— pars squamosa (див. рис. ІІ,

) — із зовнішнього боку утворює значну частину бічної стінки мозкового

відділу черепа, проте безпосередньо до мозку не прилягає, оскільки накла-

дається на розміщені під нею частини тім’яних кісток. Латерально від луски

виступає виличний відросток — procéssus zygomáticus (див. рис. ІІ,

), який

з’єднується швом зі висковим відростком виличної кістки, утворюючи вили-

чну дугу — árcus zygomáticus (див. рис. 1.23,

) — і обмежує латерально ви-

скову ямку. На вентральній поверхні виличного відростка є суглобовий гор-

бок — tubercúlum articuláe (див. рис. 1.23,

) — для зчленування з ниж-

ньою щелепою.

Барабанна частина

— pars tympánica (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

)

— складається із зовнішнього слухового ходу, барабанного міхура і

займає ростровентральний відділ вискової кістки. Зовнішній слуховий хід —

meátus acústicus extérnus

— має значну довжину, починається вхідним

отвором — pórus acústicus extérnus, а на межі з барабанною порожниною

закінчується барабанним кільцем — ánulus tympánicus. Дещо каудально

від суглобового горбка виступає тимпаногіоїд (частина під’язикового скеле-

та), який огорнений стінкою барабанного міхура (див. рис. 1.23,

). Позаду

від тимпаногіоїда відкривається шилососкоподібний отвір — for. stylomasto-

ídeum, крізь який виходить лицевий нерв (див. рис. 1.25,

АПАРАТ РУХУ

Рис. 1.27. Скелет голови з дорсальної поверхні:

— великої рогатої худоби;

— коня;

— собаки;

— свині:

— os occipitále;

— os parietále;

— os

temporále;

— proc. zygomatícus;

— os frontále;

— súlcus supraorbitális;

— for. supraorbitálе;

— sínus

frontális;

— proc. cornuális;

— protuberántia intercornuális;

— os lacrimále;

— os zygomáticum;

—

maxílla;

′ — for. infraorbitále;

— túber faciále (crísta faciális);

— os nasále;

— os incisívun;

′ — proc.

nasális;

— fissúra palatína;

— fissúra interincisíva (canális alveoláris);

— for. lacrimále;

— sínus

maxilláris;

— crísta sagittális extérna

Розділ 1

Барабанний міхур — búlla tympánica (рис. 1.28,

) — має видовжену й

сплюснуту з боків форму, внутрішня поверхня розділена на багато комірок.

На медіоростральному краї зовнішньої поверхні барабанного міхура випи-

нається у вигляді широкої пластинки м’язовий відросток — proc. musculá-

ris

, медіально від якого розміщений вхід у м’язово-трубний канал —

canális musculotubárius

Кам’яниста частина

— pasr petrósa — розміщена з дорсомедіального боку

вискової кістки і зовні прикрита барабанною й лускатою частинами. На ме-

діальній поверхні кам’янистої частини виділяється отвір внутрішнього слу-

хового ходу — meátus acústicus intérnus

. У глибині внутрішнього слухового

ходу видно отвори, з яких каудальний веде у внутрішнє вухо (для нерва VIII

пари), а ростральний є початком лицевого каналу (для нерва VII пари). Ла-

теральна поверхня кам’янистої кістки разом з барабанною частиною утворює

барабанну порожнину.

коня

виличний відросток (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

) лускатої

частини з’єднується зі висковим відростком виличної кістки і з верхньоще-

лепною та лобовою кістками. Суглобовий горбок (див. рис. 1.23,

) добре

виражений і каудально переходить у нижньощелепну ямку — fóssa

mandibuláris, позаду якої розміщені позасуглобовий відросток — proc.

retroarticuláris

— і отвір — for. retroarticuláre. Частина луски, розміщена

між позасуглобовим відростком і потиличною кісткою, називається потилич-

ним відростком луски і разом з кам’янистою частиною та тім’яною кісткою

утворює висковий хід — meátus temporális.

Барабанний міхур має дещо заокруглену форму, без внутрішніх комірок.

М’язовий відросток довгий, загостреної форми. Медіально від м’язово-

трубного каналу подвійною щілиною відкривається канал більшого й мен-

шого кам’янистого нервів. Тимпаногіоїд у вигляді короткого кісткового від-

ростка розміщений вентролатерально від зовнішнього слухового ходу.

Кам’яниста частина соскоподібним відростком — proc. mastoídeus —

вклинена між барабанною частиною і яремним відростком. Між соскоподіб-

ним відростком і барабанною частиною розміщений шилососкоподібний

отвір для проходження лицевого нерва. Каудально від внутрішнього слухо-

Рис. 1.28. Кам’яниста і барабанна частини вискової кістки:

— великої рогатої худоби;

— свині;

— коня;

— собаки:

— pars squamósa;

— procéssus

zygomáticus;

— proc. musculáris;

— pars petrósa;

— búlla tympánica;

— canális musculotubárius;

—

meátus acústicus intérnus

;

—

ertúra extérna а

uedúctus vestíbuli

;

—

ertúra extérna canalículi cóchleae

АПАРАТ РУХУ

вого ходу виділяється два щілиноподібних отвори (див. рис. 1.28): більший

верхній — зовнішній отвір водопроводу присінка — apertúra extérna

aquedúctus vestíbuli

8 —

і нижній — зовнішній отвір канальця завитки —

apertúra extérna canalículi cóchleae

свині

вискова кістка (див. кольорову вклейку, рис. ІІ) дещо подібна до

вискової кістки у великої рогатої худоби, проте кам’яниста частина не зрос-

тається з іншими частинами. Виличний відросток лускатої частини масив-

ний і на всьому протязі з вентрального боку з’єднується з висковим від-

ростком виличної кістки. Позасуглобовий відросток виражений слабко, а

отвору немає. Барабанний міхур (див. рис. ІІ,

) — довгастої форми з вели-

кою кількістю комірок. Зовнішній слуховий хід

— довгий, вузький. Сос-

коподібного відростка немає.

собаки

всі частини вискової кістки рано зростаються. Суглобовий горбок

представлений суглобовою борозною, глибина якої збільшується за рахунок

добре розвинутого позасуглобового відростка. Зовнішній слуховий хід (див.

рис. ІІ,

) короткий, має вигляд кісткового кільця. Барабанний міхур

має

округлу форму зі слабко вираженим м’язовим відростком.

Лобова кістка — os frontále (див. рис. 1.27) — у великої рогатої худоби

утворює всю верхню стінку мозкового відділу черепа, у коня, свині й соба-

ки — лише ростральну його частину. Вона частково опускається на бічну

стінку черепа і входить до складу кісткової основи очноямково-вискової ді-

лянки. Лобові кістки межують рострально з носовими і слізними, латеро-

вентрально — з піднебінними, клиноподібною та висковими, каудально — з

тім’яними і міжтім’яною, ростро-медіовентрально — з решітчастою кісткою.

Лобова кістка складається з лобової луски, очноямкової та носової частин.

великої рогатої худоби

лобова луска (див. рис. 1.27,

) сильно розвину-

та, особливо в бік потиличної ділянки, і має роговий відросток — proc.

cornuális

, який сполучається з протилежним роговим відростком міжрого-

вим підвищенням — protuberántia intercornuális

. Носовий край — márgo

nasális — вклинюється між носовою й слізною кістками і заходить за рівень

переднього краю очної ямки. Бічний край — márgo laterális — виличним

відростком — proc. zygomáticus (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

) —

розділяється на надочноямковий і тім’яний краї. Виличний відросток не

досягає виличної дуги і сполучається лише з лобовим відростком виличної

кістки.

Надочноямковий край — márgo supraorbitális — має надочноямковий

отвір — for. supraorbitále (див. рис. 1.27,

), від якого рострально проходить

судинна борозна. Тім’яний край — márgo parietális — переходить у вискову

лінію, яка у вигляді дещо закрученої й виступаючої грані тягнеться від ви-

личного відростка до основи рогового відростка. Між зовнішніми й внутріш-

німи кістковими пластинками лобової луски знаходиться лобова пазуха —

sínus frontális

, яка в старих тварин може заходити в тім’яні, вискові кістки

та роговий відросток.

Очноямкова частина

— pars orbitális — утворює медіальну стінку очної

ямки і на вигнутій поверхні має решітчастий отвір — for. ethmoidále (див.

рис. 1.25,

Носова частина

— pars nasális — обмежує дорсокаудальну частину носо-

вої порожнини. На ній розрізняють носовий і решітчастий краї, між якими

Розділ 1

знаходиться вхід у лобову пазуху. Вентрально від решітчастого краю по се-

рединній лінії опускається відросток, який бере участь в утворенні носової

перегородки — séptum nási.

коня

лобова луска (див. рис. 1.27,

) дещо опукла. Її носовий край

вклинюється між носовими кістками, а каудальний — звужується відносно

стрілового гребеня. Надочноямковий отвір

знаходиться в основі виличного

відростка. Рострально лобова пазуха

сполучається з пазухою дорсальної

носової раковини, утворюючи лобово-раковинну пазуху. Виличний відросток

досягає виличної дуги (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

). На очноямковій

поверхні виличного відростка виділяється ямка слізної залози — fóssa

glándulae lacrimális (див. рис. 1.25,

). Очноямкова частина має невелике

заглиблення — блокову ямку — fóvea trochleáris — для хрящового блока ко-

сого дорсального м’яза очного яблука. В утворенні решітчастого отвору (див.

рис. 1.25,

) беруть участь очноямкова частина та очноямкове крило клино-

подібної кістки.

свині

лобові кістки (див. рис. ІІ,

) відносно довгі, надочноямковий

отвір (див. рис. 1.27,

) продовжується в борозну. Лобова пазуха переходить у

тім’яну й потиличну кістки. Виличний відросток короткий і з’єднується з

виличною дугою очноямковою зв’язкою — lig. orbitále.

собаки

лобові кістки (див. рис. ІІ,

) опуклі. Виличний відросток

має

вигляд короткого трикутного виступу і очноямковою зв’язкою з’єднується з

виличною дугою. Надочноямкового отвору немає. Лобова пазуха знаходить-

ся в ростральній частині кістки.



КІСТКИ ЛИЦЕВОГО ВІДДІЛУ СКЕЛЕТА ГОЛОВИ

Лицевий відділ черепа є кістковою основою початкових шляхів апаратів

травлення й дихання, а також вмістилищем для органів чуття (зору, нюху).

До лицевого відділу скелета голови відносять парні (різцеву, носову, слізну,

виличну, піднебінну, крилоподібну, верхньощелепну, нижньощелепну) та

непарні (леміш, кістку рила та під’язиковий скелет) кістки.

Носова кістка — os nasále (див. рис. 1.27,

) — каудально межує з лобо-

вою, латерально — з верхньощелепною, різцевою, слізною (кінь, велика ро-

гата худоба), вентрально — з решітчастою кістками. Зовнішня поверхня —

fácies extérna — у більшості тварин вигнута в поперечному напрямі, у свині

рівна. Передній кінець носової кістки загострений (свиня, кінь) або роздвоє-

ний (велика рогата худоба). На внутрішній поверхні — fácies intérna (див.

рис. 1.26) — розміщений решітчастий гребінь — crísta ethmoidális — для

прикріплення дорсальної раковини

Кістка рила — os rostrále (див. кольорову вклейку, рис. ІІ,

) — роз-

міщена між тілами різцевих кісток і верхівкою носових кісток. Як постійний

утвір є лише у свині, формуючи основу рила. Вона має клиноподібну форму

з передньою чотирикутною й двома бічними поверхнями. Каудальний

край має борозну, куди заходить ростральний кінець хрящової носової пере-

городки.

Різцева кістка — os incisívum (див. рис. ІІ,

) — формує вхід у носову та

ротову порожнини. Вона межує з лемешем, верхньощелепною й носовою

АПАРАТ РУХУ

кістками. На ній розрізняють тіло з комірками для різцевих зубів і дві вели-

кі пари відростків: носові (див. рис. 1.27,

′) й піднебінні (див. рис. 1.23,

великої рогатої худоби

тіло різцевої кістки — córpus óssis incisívi (див. рис.

ІІ,

) — має вигляд пластинки з валикоподібним потовщеним краєм без

комірок для різцевих зубів. У серединній площині між тілами в дорсовент-

ральному напрямі проходить міжрізцева щілина — fissúra interincisíva (див.

рис. 1.23,

). Край від тіла різцевої кістки до першого кутнього зуба нази-

вають міжкомірковим краєм — márgo interalveoláris (див. рис. 1.23,

Носовий відросток

— proc. nasális (див. рис. 1.27,

′) — довгий, широкий

і з’єднується з носовою пластинкою верхньощелепної та носової кісток.

Піднебінний відросток

— proc. palatínus (див. рис. 1.23,

) — відходить

від медіального кінця тіла. Між піднебінним відростком і основою носового

відростка є значних розмірів піднебінна щілина — fissúra palatína (див. рис.

1.23,

коня

тіло різцевої кістки масивне і має опуклу зовнішню губну поверх-

ню — fácies labiális та ввігнуту внутрішню піднебінну поверхню — fácies

palatína. Між тілами проходить вузький міжрізцевий канал — canális inter-

incisívus (див. рис. 1.27,

). На тілі різцевої кістки виділяється комірковий

відросток — proc. alveoláris. Правий і лівий коміркові відростки формують

коміркову дугу — árcus alveoláris, на якій знаходяться комірки для зубів.

Носовий і різцевий відростки довгі, добре виражені.

свині

тіло різцевої кістки (див. рис. 1.23,

) дещо стиснуте, комірки

розділені значними міжкомірковими перегородками. Міжрізцевий отвір має

форму щілини. Пластинчасті носові відростки (див. рис. ІІ,

) добре розви-

нуті, піднебінні відростки стиснуті з боків.

собаки

тіло кістки (див. рис. 1.23,

) стиснуте. Міжрізцевий отвір має

вигляд щілини. Піднебінна щілина

— овальної форми. Піднебінні відро-

стки короткі, носові — довгі й вузькі.

Верхньощелепна кістка — maxílla (див. рис. ІІ, 1.23, 1.27) — утворює біч-

ну стінку носової й верхню стінку ротової порожнин. Рострально кістка ме-

жує з різцевою, каудально — з піднебінною, решітчастою, каудодорсально —

з виличною, дорсально — із слізною, носовою, медіально — з вентральною

носовою раковиною, лемешем. Верхньощелепна кістка складається з тіла,

носової пластинки та піднебінного відростка. Між кістковими листками но-

сової пластинки розміщена верхньощелепна (гайморова) порожнина — sínus

maxilláris (див. рис. 1.27,

великої рогатої худоби

тіло верхньощелепної кістки — córpus maxíllae —

на вентральній поверхні має комірковий край — márgo alveoláris — з шіс-

тьма зубними комірками — alvéoli dentáles (див. рис. 1.23). Між комірками

розміщені слабко виражені перегородки — séрti interalveoláres, яким з ла-

теральної й медіальної поверхні відповідають коміркові гребені — júga

alveolárіa. Каудально тіло закінчується верхньощелепним горбом — túber

maxíllae

— з криловим відростком — proc. pterygoídeus (див. рис. 1.25,

). Горб має крилопіднебінну поверхню — fácies pterygopalatína, яка обме-

жує щілиноподібну крилопіднебінну ямку — fóssa pterygopalatína. З ямки

беруть початок каудальний піднебінний отвір — for. palatínum caudále (див.