Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1

свині

7 хребців (іноді 6–5). Краніальні суглобові відростки мають жоло-

боподібні суглобові поверхні, каудальні — циліндричні, в основі останніх є

дорсовентральна вирізка або отвір. Остисті відростки пластинчасті й широкі,

соскоподібні — добре розвинуті.

собаки

7 хребців, на суглобових відростках суглобові поверхні плоскі. Бі-

ля каудальних суглобових відростків (вентрально) знаходяться додаткові від-

ростки — procéssus accessórius (див. рис. 1.18,

), спрямовані каудально. Ости-

сті відростки довгі, соскоподібні — високі й добре розвинуті.



КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Крижові хребці — vértebrae sacráles — в кількості 3–5 (6) зростаються

між собою і утворюють крижову кістку — os sácrum (рис. 1.19). Тіла їх у кау-

дальному напрямі зменшуються і відокремлюються одне від одного попереч-

ними лініями — línea transvérsae — та міжхребцевими крижовими отворами.

Вони виходять на вентральну поверхню кістки як тазові крижові отвори —

forámina saсrália pelvína, а на дорсальну — дорсальними крижовими отво-

рами — forámina sacrális dorsália. Зрощені поперечнореберні відростки

утворюють у ділянці 1-го хребця крила крижової кістки — ala óssis sácri

, у

каудальному напрямі — її бічні частини — pars laterális

. На латеральній

поверхні крил знаходяться вушкоподібні суглобові поверхні — fácies

auriculáris

— для з’єднання з крилами клубової кістки. Остисті відростки

Рис. 1.19. Крижова кістка:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— вівці;

— кози;

— cáput vértebrae;

— árcus

vértebrae;

— for. interarcuále;

— for. sacrália dorsália;

— ala óssis sacri;

— pars laterális;

— fácies

auriculáris;

— crísta sacrális média;

— proc. articuláris craniális;

— proc. articuláris caudális;

— proc.

spinósus

АПАРАТ РУХУ

крижових хребців зрощуються в середній крижовий гребінь — crísta sacrális

média

— або їх зовсім немає. З обох боків від цього гребеня проходять ла-

теральні гребені — crísta sacrális laterális, утворені зрощеними суглобовими

відростками. Передній вентральний край тіла першого хребця називають

мисом — promontórium.

великої рогатої худоби

5 хребців. Остисті відростки зрощуються в гре-

бінь з потовщеним вільним краєм. Крила крижової кістки сплющені краніо-

каудально, суглобові відростки мають жолобоподібні суглобові поверхні. На

вгнутій вентральній поверхні крижової кістки проходить серединний су-

динний жолоб. Вентральні крижові отвори великі. Крижові хребці зроста-

ються в тварин у віці 3–3,5 років.

коня

5 (6) хребців. Кінці остистих відростків відокремлені один від од-

ного, потовщені, часто роздвоєні. Крила крижової кістки мають вигляд три-

гранних пірамід, спрямовані латерально і горизонтально; краніальними су-

глобовими поверхнями з’єднуються з поперечнореберними відростками

останнього поперекового хребця, вушкоподібними — з крилами клубової кі-

стки. Краніальні суглобові відростки розвинуті, тіло крижової кістки плоске.

свині

4 хребці. Остистих відростків немає, міждугові отвори широкі. Су-

глобові відростки 1-го хребця мають жолобоподібні суглобові поверхні. Вуш-

коподібні поверхні крил повернуті латерально. Зрощуються крижові хребці

у віці 1,5 року.

собак

3 хребці. Остисті відростки зрощуються тільки в основі, вершини

їх відокремлені. Краніальні суглобові поверхні плоскі. Вушкоподібні сугло-

бові поверхні спрямовані латерально. Хребці зрощуються у віці 6 місяців.



ХВОСТОВИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Хвостові хребці — vértebrae coccýgeae, s. caudáles — у різних тварин не-

однаково редуковані, внаслідок чого хребетний канал зникає в каудальному

напрямі. Від хребців залишаються тільки тіла та горбки від інших частин.

Голівки і ямки плоскі, тіла короткі й тонкі (рис. 1.20).

великої рогатої худоби

18–20 хребців. Тіла їх видовжені. Краніальні су-

глобові відростки збереглися, каудальні мають форму широких пластин, за-

Рис. 1.20. Хвостові хребці:

— собаки;

— свині;

— корови;

— коня;

— cáput vértebrae;

— fóssa vértebrae;

— proc.

transvérsus;

— proc. articuláris craniális;

— árcus vértebrae; 6 — árcus haemális

Розділ 1

гнутих вентрально. На вентральній поверхні тіл (особливо перших) є гема-

льні дуги — árcus haemális

, що утворюють отвір, де проходить середня хво-

стова артерія.

коня

хвіст короткий, кількість хвостових хребців — 18 (15–20). Вони ма-

сивні, циліндричні, майже квадратні. Дуги збереглися тільки на перших

трьох хребцях. Остистих відростків немає, поперечні відростки короткі, ма-

сивні, зникають на кінці хвоста.

свині

20–23 хребці. Тіла перших сплющені дорсовентрально, інші —

циліндричні. На перших є дуги хребців. Остисті та суглобові відростки ви-

пинаються за тіло в каудальному напрямі, поперечні — широкі, пластинчасті.

собаки

20–23 хребці. Дуги збереглися на перших 5–6. Шилоподібні

остисті відростки спрямовані каудально. На краніальних суглобових відрос-

тках збереглися соскоподібні відростки. Поперечнореберні відростки великі,

довгі, з потовщеними кінцями, спрямованими вентрокаудально. Гемальні

дуги є майже на всіх хребцях, що зумовлює їх булавоподібну форму.



СКЕЛЕТ ГОЛОВИ

(

ЧЕРЕП

)

Скелет голови являє собою складне злиття кісток різної будови, функції

та походження. Складність будови скелета голови зумовлена різноманіттям

його функцій. У черепі розміщені головний мозок, органи нюху, зору, присін-

ково-завитковий орган. Значною частиною скелета голови є щелеповий апа-

рат із зубами та м’язами, а також з органами, що функціонально пов’язані з

цим апаратом. На черепі розміщений початковий відділ дихального апара-

ту, а інколи й сильні захисні утвори — роги, ікла. Скелет голови є також мі-

сцем фіксації м’язів голови, шиї й тулуба.

У скелеті голови ссавців розрізняють два відділи — мозковий (нейрокра-

ній) і лицевий (спланхнокраній). В утворенні цих відділів у вищих хребет-

них беруть участь кістки різного походження. Обидва відділи в хребетних

виникають і спочатку розвиваються як утвори різного призначення. Нейро-

краній з’являється з розвитком переднього кінця нервової трубки, яка пере-

творюється на головний мозок, а спланхнокраній розвивається в передньому

відділі кишкової трубки в результаті формування органів дихання і трав-

лення. Спланхнокраній виникає значно раніше і незалежно від нейрокранія.



РОЗВИТОК СКЕЛЕТА ГОЛОВИ

сучасних головохордових

(ланцетник) нейрокраній слабко виражений,

а спланхнокраній складається із стрижнів, які знаходяться в зябрових пере-

городках. Зябрових перегородок понад сто з кожного боку. Стрижні склада-

ються з безклітинної речовини. Функція зябрових перегородок полягає в

утриманні зябрової порожнини в розкритому стані. Такий апарат «задоволь-

няє» ланцетника, який веде пасивний спосіб життя і в якого вода та зависла в

ній пожива транспортуються миготливим епітелієм у відділи травної трубки.

круглоротих

(мінога, міксина) нейрокраній здебільшого сполучно-

тканинний (рис. 1.21,

). Хрящ розміщений лише знизу та збоку. У верхній

АПАРАТ РУХУ

стінці черепа хрящ має вигляд вузької смужки, яка проходить на рівні слу-

хових капсул

. Спереду до черепа сполучною тканиною приєднується не-

парна нюхова капсула. Спланхнокраній в основному представлений склад-

ною системою губних хрящів (1–5). Власне зябровий апарат у міксин реду-

кований, а в міноги складається з семи хрящових зябрових дуг. Саме елас-

тичність зябрових дуг сприяє всмоктуванню води разом з поживою. Крім то-

го, зяброві дуги так розміщуються і згинаються, що між ними утворюється

складна система перегородок. Спланхнокраній набуває форми складної кор-

зинки.

хрящових риб

(акул) нейрокраній має форму хрящової коробки, яка по-

вністю обмежовує головний мозок (див. рис. 1.21,

). Нюхові

і слухові

капсули входять у стінку хрящової коробки, утворюючи спереду і ззаду ха-

рактерні випинання.

Еластичність зябрових дуг вже не може забезпечити збільшення просвіту

головної кишки, що призвело до поділу їх на членики. Функцію фіксатора

Рис. 1.21. Скелет голови:

— хрящова закладка скелета голови (вигляд зверху):

— нюхова капсула;

— трабекули;

— око;

—

очні хрящі;

— гіпофіз;

— слухова капсула;

— парахордалії;

— хорда;

— акули (вигляд знизу і

збоку;

— рострум;

— нюхова капсула;

— очна ямка;

— слухова капсула;

— потиличний відділ;

—

піднебінно-квадратний хрящ;

— меккелів хрящ;

— підвісок;

— гіоїд;

— непарний елемент

під’язикової дуги;

— зяброві дуги;

— губні хрящі;

— капсули зябрових дуг;

— міноги (вигляд

зверху):

1–5

— хрящі ротової лійки;

— парахордалії;

— отвори для нервів (ІІ–Х);

— хорда;

—

сл

хова капс

ла

Розділ 1

здобичі в акул виконує третя зяброва дуга, яка перетворилася на щелепи:

верхню (піднебінно-квадратний хрящ

) і нижню (меккелів хрящ

). Четвер-

та зяброва дуга (гіоїд) виконує функцію фіксатора щелеп до нейрокранія і

забезпечує їх рух. Вона ділиться на верхній — під’язиково-нижньощелепний

(підвісок)

і нижній — під’язиковий (гіоїд)

хрящі. Зовні до щелеп приля-

гають редуковані перша й друга зяброві дуги — губні хрящі

. Останні зяб-

рові дуги

(п’ять) розділені на чотири відділи кожна і з’єднані між собою.

Щілину, яка при цьому утворюється між під’язиково-нижньощелепними

хрящами, називають бризкальцем. Таким чином, утворюється щелеповий

апарат хапального типу, який зберігся у риб, амфібій, рептилій, птахів і

ссавців.

У хрящових риб (осетроподібних) нейрокраній має вигляд суцільної хря-

щової коробки, яка зверху вкрита своєрідним панциром з великої кількості

покривних кісток (шкірного походження). В панцирі збереглися отвори для

очей, ніздрів і бризкальця. Спланхнокраній ускладнюється завдяки вдоско-

наленню протракції щелепового апарату.

кісткових риб

(рис. 1.22,

) хрящ у нейрокранії частково заміщується

кістками, частково витісняється покривними кістками, хоча кількість по-

кривних кісток зменшується порівняно з їх кількістю в хрящових риб. Спла-

нхнокраній ще більше ускладнюється: відбувається скостеніння заднього

відділу піднебінно-квадратного і меккелевого хрящів, а на передніх їх відді-

лах виникають покривні і вторинні щелепні кістки (квадратна, піднебінна,

крилоподібна). Верхні щелепи з’єднуються не лише з гіоїдною дугою, а й з

Рис. 1.22. Скелет голови:

— судака (вигляд збоку):

— навколоочна;

— слізна;

— піднебінна;

— квадратна;

—

крилоподібні;

— зчленовна;

— передщелеп-

на;

— верхньощелепна;

— зубна;

— куто-

ва;

— підвісок;

— симплектикум;

—

гіоїд;

— купула гіоїда;

15–18

— покривні

кістки;

— жаби (вигляд зверху і знизу):

—

бічна потилична;

— потиличний виросток;

—

передньовушна;

— клиноподібно-нюхова;

—

носова;

— лобово-тім’яна;

— луската;

—

парасфеноїд;

— піднебінна;

— леміш;

—

хоана;

— піднебінно-квадратний хрящ;

—

міжщелепна;

— верхньощелепна;

— квад-

ратно-вилична;

— крилоподібна кістка;

—

крокодила (вигляд зверху і знизу):

— перед-

ньощелепна;

— верхньощелепна;

— вилич-

на;

— квадратно-вилична;

— квадратна;

—

зовнішня ніздря;

— очна ямка;

— бічна вис-

кова яма;

— верхня вискова яма;

— луска-

та;

— задньолобова;

— тім’яна;

— лобо-

ва;

— передньолобова;

— носова;

— сліз-

на;

— піднебінна;

— крилоподібна;

—

поперечна;

— хоани;

— потиличний виро-

сток

АПАРАТ РУХУ

невральним черепом, тобто зникла протракція щелепового апарату і змі-

щення щелеп можливе лише в сегментальній площині. Щелеповий апарат

риб захоплює, фіксує й переміщує поживу через ротозяброву порожнину, але

механічну обробку її не здійснює.

У зв’язку з новими умовами існування і заміною зябрового дихання на

легеневе в

амфібій

спостерігається редукція кісток верхнього відділу черепа

і піднебіння (див. рис. 1.22,

). Череп має вигляд системи кісткових пере-

кладин, розділених великими вікнами. Під’язиково-щелепний хрящ гіоїдної

дуги вже не фіксує щелепи до нейрокранія і перетворюється на слухову кіс-

точку (стовпчик); бризкальце перетворюється на порожнину середнього ву-

ха. Нижній відділ гіоїдної дуги разом з рудиментами зябрових дуг утворює

скелет під’язикового апарату, який є кістковою основою для язика і місцем

фіксації вісцеральних та гіпобранхіальних м’язів.

рептилій

мозкова капсула, капсули органів нюху і слуху мають віднос-

но невеликі розміри (див. рис. 1.22,

). Дермальні елементи в слуховій

ділянці зникають, внаслідок чого утворюються вискові вікна. Потилична

кістка має один виросток, добре розвинуті леміш, піднебінні й крилоподібні

кістки. Прогресивний розвиток щелепового апарату зумовлює посилену фік-

сацію його до нейрокранія, що, в свою чергу, позначилося на будові й формі

верхнього відділу черепа. Рухи щелеп у рептилій ще тісно пов’язані зі змі-

щенням позиції скелета під’язикового апарату і гортані. Це зумовлено тим,

що щелепи не лише захоплюють і утримують поживу, їх активні рухи допо-

магають проковтувати її. Саме спосіб проковтування поживи в рептилій сут-

тєво вплинув на еволюцію щелепового й під’язикового апаратів.

птахів

більшість кісток нейрокранія рано зростаються, верхня вискова

дуга редукувалась, а нижня збереглась. На відміну від рептилій, значно

розвинута мозкова капсула. Квадратна кістка суглобом з’єднана з крилопо-

дібною, а через неї — з піднебінною і щелепними кістками й утворює склад-

ну систему важелів, що забезпечують рухливість наддзьобка відносно ней-

рокранія.

ссавців

основними особливостями черепа, на відміну від черепа інших

хребетних, є перебудова щелепового апарату і сильний розвиток мозкової

капсули (див. кольорову вклейку, рис. ІІ). У ссавців виник вторинний щеле-

пний суглоб (сквамозо-дентальний), який утворився внаслідок контакту ві-

нцевого відростка зубної кістки нижньої щелепи з лускатою кісткою. Кістки

первинного суглоба (квадратна, суглобова) перетворюються на слухові кісто-

чки (ковадло, молоточок). Збільшення мозкової порожнини та її ростральне

переміщення призвели до зближення її з нюховою ділянкою, які розмежовує

решітчаста пластинка. Таке переміщення мозкової порожнини зумовлює

розходження очних ямок і редукцію міжочноямкової перегородки, залишки

якої у ссавців представлені передньою частиною пресфеноїда і задньою час-

тиною носової перегородки. В утворенні мозкової капсули беруть участь кіс-

тки первинного нейрокранія, що розвиваються на основі хряща, і кістки

вторинного походження.

Задню частину стінки мозкової порожнини утворює потилична кістка,

яка складається зі зрощених основної, бічних та верхніх потиличних кісток.

Потиличний виросток у ссавців подвійний.

Розділ 1

Спереду потиличної кістки знаходиться клиноподібна кістка, яка утвори-

лася злиттям пресфеноїда з базисфеноїдом. Збоку до першого приростають

очноямково-клиноподібні кістки, утворюючи очноямкові (орбітальні) крила

цієї кістки, а до базисфеноїда латерально приростають епіптеригоїди, утво-

рюючи вискові крила.

Кам’яниста кістка відповідає передній і задній вушним кісткам рептилій,

які рано зливаються в одну кістку, причому задньовушна кістка гомологічна

соскоподібній частині. Зовні до кам’янистої кістки приростає покривна бара-

банна кістка, яка утворює барабанну порожнину й обмежує зовні середнє

вухо. Кам’яниста кістка часто зливається у ссавців з покривною лускатою

кісткою в одну кістку — вискову. Розширення мозкової порожнини супрово-

джується зміщенням слухової капсули донизу. Луската кістка також нале-

жить до кісток, що обмежують мозкову порожнину.

Верхню й бічні стінки нейрокранія утворюють кістки шкірного походжен-

ня, кількість яких, порівняно з кількістю їх у рептилій, зменшилась. Верхню

стінку черепа формують тім’яні, лобові й носові кістки. Тім’яні кістки в деяких

ссавців зливаються в непарну кістку. Міжтім’яна кістка розвивається з одного

або двох зачатків, її вважають гомологом задніх тім’яних кісток.

Для спланхнокранія ссавців характерний значний розвиток верхньої ще-

лепи з двох кісток — різцевої та верхньощелепної. Верхня щелепа стає міц-

нішою і краще фіксується до нейрокранія. Міцність її досягається прогреси-

вним розвитком вторинного кісткового піднебіння і розростанням лицевої

пластинки верхньощелепної кістки. Фіксується верхня щелепа до нейрок-

ранія через дах черепа та піднебінну кістку. Роль крилоподібної

кістки у фіксації зменшується, і вона редукується або зовсім зникає.

онтогенезі

на ранній стадії розвитку з мезодерми (склеротомів) розви-

вається сполучнотканинний (перетинчастий) осьовий череп, який утворює

м’які стінки мозкових міхурів нервової трубки, слухових і нюхових капсул.

Заміщення сполучнотканинного осьового черепа хрящовим починається бі-

ля переднього кінця хорди закладанням двох хрящів — парахордалій (див.

рис. 1.21,

). Спереду від хорди закладається ще два хрящі — трабекули

(черепні балки). В подальшому парахордалії й трабекули зростаються в одну

хрящову пластинку, яка й утворює хрящову основу осьового черепа. Сполуч-

нотканинні слухові та нюхові капсули також заміщуються хрящовою ткани-

ною і приростають відповідно до парахордалій і трабекул. Хрящова стадія

осьового черепа поступово замінюється кістковою стадією шляхом закладан-

ня окремих осередків скостеніння. Сполучнотканинні стінки даху черепно-

мозкової порожнини, верхні частини бічних стінок заміщуються покривни-

ми кістками. Покривні кістки у новонароджених з’єднані між собою сполуч-

нотканинними пластинками, які є часточками перетинчастого скелета і на-

зиваються фонтанелями, або тім’ячками.

Спланхнокраній утворюється із зябрових дуг. Перші дві зяброві дуги ре-

дукуються. На місці третьої (щелепної) зябрової дуги з каудальної частини

піднебінно-квадратного хряща розвивається слухова кістка — коваделко, із

задньої частки меккелевого хряща — молоточок. Верхня частина вхідного

отвору ротової порожнини формується закладанням на місці піднебінно-

квадратного хряща покривних різцевих і верхньощелепних кісток, нижня

частина — нижньощелепною кісткою на місці меккелевого хряща. З верхніх

АПАРАТ РУХУ

члеників четвертої зябрової дуги (під’язиково-щелепного хряща) утворюєть-

ся слухова кісточка — стремінце. Нижні хрящові членики перетворюються

на елементи скелета під’язикового апарату (тимпаногіоїд, стилогіоїд, епі-

гіоїд, кератогіоїд, частина базигіоїда). Інші зяброві дуги утворюють тиреогіоїд

та хрящі гортані.



КІСТКИ МОЗКОВОГО ВІДДІЛУ СКЕЛЕТА ГОЛОВИ

До кісток мозкового відділу черепа належать чотири непарні кістки (по-

тилична, міжтім’яна, клиноподібна, решітчаста) і три парні (тім’яні, вискові,

лобові). Здебільшого це плоскі кістки, які з’єднуються між собою нерухомо

швами і утворюють стінки мозкової порожнини з отворами. На внутрішній

поверхні кісток мозкового відділу черепа є втиснення та підвищення.

Потилична кістка — os occipitále — обмежує задню та нижню стінки моз-

кової порожнини черепа (див. кольорову вклейку, рис. ІІ; рис. 1.23, 1.24).

Спереду і зверху вона межує з міжтім’яною й тім’яною, збоку — з висковими,

а знизу — з клиноподібною кістками. Потилична кістка (див. рис. 1.24)

складається з основної частини (тіла), луски

і двох бічних частин, які об-

межують великий отвір — for. mágnum

великої рогатої худоби

основна частина потиличної кістки — pars

basiláris — на внутрішній поверхні рострально має втиснення моста моз-

ку — impréssio pontína, а каудально — втиснення довгастого мозку —

impréssio medulláris .

Спереду основна частина з’єднується з тілом клиноподібної кістки (див.

рис. 1.23,

). На місці їх з’єднання виділяються м’язові горбки — tubérculum

musculáris

. Бічні частини — pars laterális — мають короткі, широкі й зігнуті

кінцями всередину яремні відростки — procéssus juguláris (див. рис. 1.24,

) —

та потиличні вирости — cóndylus occipitális

— для з’єднання з атлантом. Ла-

терально від основи виростка з вентральної поверхні є заглиблення — вент-

ральна виросткова ямка — fóssa condyláris ventrális, на дні якої виділяється

подвійний отвір каналу під’язикового нерва — canális n. hypoglóssi (див. рис.

1.24,

). Каудально від нього розміщується один або кілька отворів виростко-

вого каналу — canális condyláris. Луска — squáma occipitális — потиличної

кістки (див. рис. 1.24,

) рано зростається з тім’яними й міжтім’яною кістками

в одну пластинку, на місці зрощення якої виділяється каркова лінія — línea

núchae.

коня

(див. рис. 1.24,

) тіло потиличної кістки на місці переходу моз-

кової поверхні в зовнішню має дещо загострені краї, які обмежують значний

рваний отвір — for. lácerum (див. рис. 1.23,

). Бічні частини потиличної кіст-

ки мають злегка вигнуті латерально яремні відростки

. Зовнішня поверхня

луски поділяється на каркову й невелику тім’яну частини, які розділені по-

перечним карковим гребенем — crísta núchae, що з боків переходить у ви-

скові гребені луски вискової кістки. На карковій поверхні посередині висту-

пає потиличне підвищення — protuberántia occipitális extérna (див. рис.

1.24,

), вентрально від нього розміщена каркова ямка — fóssa núchalis

Вони є місцем фіксації каркової зв’язки. Зовні тім’яна частина луски по се-

рединній лінії має слабко виражений зовнішній стріловий гребінь — crísta

sagittális extérna.

Розділ 1

АПАРАТ РУХУ

свині

(див. рис. 1.24,

) тіло потиличної кістки

приплюснуте, бічні

частини разом з лускою

обмежують трикутної форми великий отвір

Яремні відростки

довгі, прямі, спрямовані донизу. Луска потиличної кіст-

ки висока, розширена догори, зовні гладенька, тобто без потиличного під-

вищення. У дорослих тварин у луску потиличної кістки поширюються лобові

пазухи.

собаки

(див. рис. 1.24,

) основна частина плоска і своїми бічними кра-

ями щільно підходить до кам’янистої кістки, внаслідок чого рваний отвір не-

великий (див. рис. 1.23,

). Луска потиличної кістки

трикутної форми і на

тім’яних поверхнях має стріловий гребінь (див. рис. 1.24,

), ступінь розвит-

ку якого залежить від породи собаки. Карковий гребінь добре виражений.

Бічні частини мають короткі й широкі яремні відростки

. У деяких порід

собак на місці з’єднання потиличної луски з висковою кісткою є надвирост-

ковий отвір — for. supracondyláre.

Клиноподібна кістка — os sphenoidále (див. рис. 1.23,

, рис. 1.21,

) —

розміщена в основі черепа і рострально межує з лемешем, решітчастою, під-

небінними, крилоподібними кістками, а каудально — з потиличною й ви-

сковою кістками. Вона складається з основної клиноподібної — os basi-

sphenoidále — і передклиноподібної — os presphenoidále — кісток, які зрос-

таються в одну кістку. В клиноподібній кістці розрізняють тіло, дві пари

крил (вискові й очноямкові), парний крилоподібний відросток та отвори для

проходження нервів і судин.

великої рогатої худоби

тіло клиноподібної кістки коротке. На внут-

рішній поверхні задньої частини тіла виділяється глибока ямка гіпофіза

(турецьке сідло) — fóssa hypophysiális (див. рис. 1.26,

), а спереду від неї —

борозна зорового перехрестя — súlcus chiásmatis, яка на зовнішній поверхні

тіла переходить у зорові отвори. Парні крилоподібні відростки — procéssus

pterygoídeus (див. рис. 1.23,

) — відходять від зовнішньої поверхні тіла ос-

новної клиноподібної кістки, мають вентроростральний напрям і з’єдну-

ються латеральною поверхнею з піднебінними, а медіальною — з крилопо-

дібними кістками. Ростральний край крилоподібного відростка утворює кри-

лоподібний гребінь — crísta pterygoídea (рис. 1.25,

), який дорсально перехо-

дить в очноямково-клиноподібний гребінь — crísta orbitosphenoidális. Спе-

реду крилоподібного гребеня є отвори, з яких верхній веде в зоровий канал

— canális ópticus, нижче від нього круглий отвір з’єднується з очноямковою

щілиною в очноямковокруглий отвір — for. orbitorotúndum

. Крізь ці отво-

ри нерви проходять у крилопіднебінну ямку — fóssa pterygopalatína.

Латерально від тіла основної клиноподібної кістки відходять парні ви-

скові крила — álae temporáles, вільний каудальний край яких формує щі-

линоподібні рвані отвори

. На внутрішній поверхні крил виділяються від-

битки грушоподібних часток головного мозку — грушоподібні ямки — fóssa

pirifórmis. Латерально від тіла знаходиться нервова борозна та овальний

отвір — for. ovále

Рис. 1.23. Скелет голови з вентральної поверхні:

— великої рогатої худоби;

— коня;

— свині;

— собаки:

— for. mágnum;

— cóndylus occipitális;

— proc. juguláris;

— canális n. hypoglóssi;

— pars basiláris;

— tubérculum musculáris;

— for. lácerum;

— búlla tympánica;

— tympanohyóid;

— os sphenoidále;

— for. aláre caudále;

— incisúra carótica;

— incisúra ovális (for. ovále);

— tubercúlum articuláre;

— proc. retroarticuláris;

— proc.

pterygoídeus;

— os pterygoídeum;

— os palatínum;

— hámulus;

— vómer;

— choánae;

— for.

palatínum május;

— súlcus palatínus;

— for. palatínum minór;

— túber maxíllae;

— árcus

zygomáticus;

— crísta faciális (túber faciále);

— proc. palatínus;

— márgo interalveoláris;

— for.

ethmoidále;

— canális óptícus;

— fissúra orbitális;

— for. rotúndum;

— fissúra palatína;

— fissúra

interincisíva (canális interincisívus);

— os incisívum;

— proc. palatínus;

— búlla lacrimális