Рзаєва Т.Г. Економічний аналіз

Подождите немного. Документ загружается.

в) обсягу продажу певного товару суб’єкта господарювання

до сумарного обсягу продажу цього товару всіма підприємствами, що

діють на ринку;

г) обсягу продажу певного товару суб’єкта господарювання

до сумарного обсягу продажу всіх видів товарів підприємств, що

діють на ринку;

д) сумарного обсягу продажу певного товару всіх підпри-

ємств, що діють на ринку, до обсягу продажу відповідного товару

окремого підприємства.

11. Мета проведення економічного аналізу обґрунтованості

та виконання договірних зобов’язань:

а) аналіз фінансових результатів за видами діяльності підпри-

ємства та пошук подальших резервів їх оптимізації;

б) аналіз обсягу випуску та реалізації товарної продукції, виз-

начення факторів, що впливають на його зміну та пошук резервів його

збільшення;

в) аналіз обґрунтованості портфеля замовлень, виконання до-

говірних зобов’язань та визначення основних причин, обсягів та нас-

лідків невиконання договірних зобов’язань, розробки системи заходів

щодо покращення ситуації на підприємстві;

г) аналіз виконання договірних зобов’язань за окремими ви-

дами продукції та визначення їх впливу на загальний обсяг реалізації;

д) аналіз обґрунтованості та виконання портфеля замовлень

з метою його скорочення.

12. Структура ринків збуту досліджується з точки зору:

а) оцінки зміни портфеля замовлень;

б) оцінки впливу рівня конкурентоспроможності окремих ви-

дів продукції на загальний обсяг їх реалізації;

в) обсягу реалізації на місцевому ринку, в області, в межах

України та за її межами;

г) оцінки місткості ринку;

д) оцінки динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

Розділ 3. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ТА ВИТРАТ

НА ВИРОБНИЦТВО І РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ

3.1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

1. Відносне відхилення чисельності робітників, яке розрахо-

ване до темпів зростання обсягу випуску продукції у трудовому

вимірнику, показує, як забезпечене підприємство робочою силою від-

повідно до:

а) зміни обсягу випуску продукції;

162

б) збільшення середньооблікової чисельності персоналу;

в) зміни структури продукції з трудомісткості та матеріало-

місткості;

г) зміни асортименту випуску продукції;

д) зміни структури персоналу за категоріями працюючих.

2. Відносне відхилення чисельності робітників, яке роз-

раховане з врахуванням темпів зростання обсягу випуску продукції у

вартісному вимірнику, показує, як забезпечене підприємство робочою

силою відповідно до:

а) зміни структури персоналу за категоріями працюючих;

б) зростання (падіння) продуктивності праці;

в) зміни обсягу випуску продукції;

г) збільшення середньооблікової чисельності персоналу;

д) зміни структури продукції з трудомісткості та матері-

аломісткості.

3. Відносне відхилення забезпеченості підприємства робочою

силою розраховується:

а) шляхом порівняння фактичних показників звітного періоду

з відповідними показниками за планом та минулий рік;

б) шляхом порівняння планових показників звітного періоду з

відповідними показниками за минулий рік;

в) як різниця між фактичною та плановою чисельністю, ско-

ректованою на відсоток виконання плану з обсягу випуску продукції у

вартісному (трудовому) вимірнику;

г) як різниця між плановою та фактичною чисельністю, ско-

ректованою на відсоток виконання плану з обсягу випуску продукції у

вартісному (трудовому) вимірнику;

д) як різниця між фактичною чисельністю за минулий рік та

плановою за звітний, скоректованою на відсоток виконання плану з

обсягу випуску продукції у вартісному (трудовому) вимірнику.

4. Коефіцієнт обороту прийому розраховується як відношення:

а) чисельності звільнених працівників до середньооблікової чи-

сельності працівників;

б) кількості прийнятих працівників до середньооблікової чи-

сельності;

в) кількості прийнятих та звільнених працівників до середньо-

облікової чисельності працівників;

г) чисельності працівників, звільнених за власним бажанням,

за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації,

163

а також самовільне залишення роботи без поважних причин до

середньооблікової чисельності;

д) кількості прийнятих працівників до їх чисельності на по-

чаток звітного періоду.

5. Коефіцієнт обороту звільнення визначається як відношення:

а) чисельності звільнених працівників до середньооблікової чи-

сельності працівників;

б) кількості прийнятих працівників до середньооблікової чи-

сельності;

в) кількості прийнятих та звільнених працівників до середньо-

облікової чисельності працівників;

г) чисельності працівників звільнених за власним бажанням, за

порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації до

середньооблікової чисельності;

д) кількості прийнятих працівників до їх чисельності на по-

чаток звітного періоду.

6. Загальний коефіцієнт обороту визначається, як відношення:

а) чисельності звільнених працівників до середньооблікової чи-

сельності працівників;

б) кількості прийнятих працівників до середньооблікової чи-

сельності;

в) чисельності працівників, звільнених за власним бажанням,

за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації

до середньооблікової чисельності;

г) кількості прийнятих працівників до їх чисельності на по-

чаток звітного періоду;

д) кількості прийнятих та звільнених працівників до середньо-

облікової чисельності працівників.

7. Коефіцієнт плинності кадрів визначається шляхом ділення:

а) чисельності звільнених працівників до середньооблікової чи-

сельності працівників;

б) кількості прийнятих працівників до середньооблікової чи-

сельності;

в) чисельності працівників, звільнених за власним бажанням,

за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації

до середньооблікової чисельності;

г) кількості прийнятих працівників до їх чисельності на поча-

ток звітного періоду;

д) кількості прийнятих та звільнених працівників до середньо-

облікової чисельності працівників.

164

8. На загальну суму людино-годин, відпрацьованих всіма ро-

бітниками впливають:

а) зміна середньої годинної продуктивності праці, структури

персоналу, тривалості робочого року і робочого дня;

б) зміна структури персоналу, тривалості робочого року і ро-

бочого дня;

в) зміна середньооблікової чисельності робітників, тривалос-

ті робочого року, робочого дня;

г) зміна середньої годинної продуктивності праці, структури

персоналу, тривалості робочого року;

д) зміна структури персоналу, середньооблікової чисельності,

тривалості робочого дня.

9. На середньорічну продуктивність праці одного працюючого

впливають:

а) структура персоналу; чисельність працюючих; тривалість

робочого року, робочого дня;

б) структура персоналу; чисельність працюючих; тривалість

робочого року, робочого дня; денна продуктивність праці;

в) структура персоналу; чисельність працюючих; тривалість

робочого року, робочого дня; годинна продуктивність праці;

г) чисельність працюючих; тривалість робочого року, робо-

чого дня; годинна продуктивність праці;

д) структура персоналу, тривалість робочого року і робочого

дня, годинна продуктивність праці.

10. На середньорічну продуктивність праці одного робітника

впливають:

а) структура персоналу; тривалість робочого року, робочого дня;

б) чисельність працюючих; тривалість робочого року, робочо-

го дня; денна продуктивність праці;

в) тривалість робочого року, робочого дня; годинна продук-

тивність праці;

г) денна продуктивність праці, тривалість робочого року, ро-

бочого дня; годинна продуктивність праці;

д) структура персоналу, тривалість робочого року, робочого дня.

11. На середньоденну продуктивність праці одного робітника

впливають:

а) структура персоналу, чисельність працюючих, тривалість

робочого року і робочого дня;

б) денна продуктивність праці, структура персоналу, чисель-

ність працюючих;

165

в) чисельність працюючих; тривалість робочого дня; годинна

продуктивність праці;

г) тривалість робочого року і робочого дня; годинна продук-

тивність праці;

д) тривалість робочого дня; годинна продуктивність праці.

12. Розрахунок впливу зміни годинної продуктивності праці

способом абсолютних різниць на відхилення за середньорічною про-

дуктивністю праці одного робітника – це добуток:

а) планової тривалості робочого року, робочого дня та базо-

вого значення годинної продуктивності праці;

б) планової тривалості робочого року, робочого дня та відхи-

лення за годинною продуктивністю праці;

в) фактичної тривалості робочого року, робочого дня та

відхилення за годинною продуктивністю праці;

г) фактичної тривалості робочого року, робочого дня та

відхилення за годинною продуктивністю праці;

д) відхилень тривалості робочого року, робочого дня та фак-

тичної годинної продуктивності праці.

13. Розрахунок впливу зміни тривалості робочого дня спо-

собом абсолютних різниць на відхилення за середньорічною про-

дуктивністю праці одного робітника – це добуток:

а) відхилення тривалості робочого року на планову тривалість

робочого дня та фактичне значення годинної продуктивності праці;

б) планової тривалості робочого року, фактичної тривалості

робочого дня та фактичної годинної продуктивності праці;

в) фактичної тривалості робочого року, планової тривалості

робочого дня та відхилення за годинною продуктивністю праці;

г) фактичної тривалості робочого року на відхилення за трива-

лістю робочого дня та на відхилення за годинною продуктивністю праці;

д) відхилення за тривалістю робочого дня на фактичну три-

валість робочого року та планову годинну продуктивність праці.

14. Розрахунок впливу зміни тривалості робочого року спо-

собом абсолютних різниць на відхилення за середньорічною про-

дуктивністю праці одного робітника – це добуток:

а) відхилення тривалості робочого року на планову тривалість

робочого дня та планове значення годинної продуктивності праці;

б) відхилення тривалості робочого року на відхилення трива-

лості робочого дня та фактичної годинної продуктивності праці;

в) відхилення тривалості робочого року, фактичної тривалості

робочого дня та фактичні годинної продуктивності праці;

166

г) фактичної тривалості робочого року на відхилення трива-

лості робочого дня та годинної продуктивності праці;

д) відхилення тривалості робочого дня на відхилення трива-

лості робочого року та фактичної годинної продуктивності праці.

15. Розбіжності у темпах зростання річної продуктивності

праці працюючого та річної продуктивності праці робітника поясню-

ється за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року;

б) тривалості робочого дня;

в) структури персоналу;

г) годинної продуктивності праці;

д) обсягу випуску продукції.

16. Розбіжності у темпах зростання річної та денної продук-

тивності праці робітника пояснюються за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року;

б) тривалості робочого дня;

в) структури персоналу;

г) годинної продуктивності праці;

д) обсягу випуску продукції.

17. Розбіжності у темпах зростання денної та годинної про-

дуктивності праці робітника можна пояснити за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року;

б) загальної суми людино-годин відпрацьованих всіма робітниками;

в) структури персоналу;

г) годинної продуктивності праці;

д) тривалості робочого дня.

18. Розбіжності у темпах зростання річної та годинної про-

дуктивності праці робітника можна пояснити за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року та годинної продуктивності праці

робітника;

б) тривалості робочого року та структури персоналу;

в) питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих та

тривалості робочого року;

г) годинної продуктивності праці та тривалості робочого дня;

д) тривалості робочого дня та робочого року.

19. Розбіжності у темпах зростання річної продуктивності праці

одного працюючого та годинної продуктивності праці робітника поясню-

ються за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року та годинної продуктивності праці

робітника;

167

б) тривалості робочого року, робочого дня та структури пер-

соналу;

в) питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих та

тривалості робочого року;

г) годинної продуктивності праці та тривалості робочого дня;

д) тривалості робочого дня, робочого року та чисельності

робітників.

20. Розбіжності у темпах зростання річної продуктивності праці

одного працюючого та денної продуктивності праці робітника поясню-

ються за рахунок зміни:

а) тривалості робочого року та годинної продуктивності праці

робітника;

б) тривалості робочого року та середньооблікової чисельності

персоналу;

в) питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих та

тривалості робочого року;

г) годинної продуктивності праці та тривалості робочого дня;

д) тривалості робочого дня та робочого року.

21. Темп зростання денної продуктивності праці одного робіт-

ника становить 106 %; годинної продуктивності праці одного робітника –

108 %. Розбіжності у темпах зростання денної та годинної продуктив-

ності праці робітника пояснюються за рахунок:

а) збільшення тривалості робочого року;

б) зменшення тривалості робочого дня;

в) зменшення питомої ваги робітників у загальній чисельності

працюючих;

г) збільшення годинної продуктивності праці;

д) збільшення тривалості робочого дня.

22. Темп зростання денної продуктивності праці одного робітни-

ка становить 105 %; річної продуктивності – 107 %. Розбіжності у темпах

зростання денної та річної продуктивності праці робітника пояснюються:

а) збільшенням тривалості робочого року;

б) зменшенням питомої ваги робітників у загальній чисель-

ності працюючих;

в) збільшенням тривалості робочого дня;

г) збільшенням питомої ваги робітників у загальній чисель-

ності працюючих;

д) зменшенням тривалості робочого дня.

23. Темп зростання річної продуктивності праці одного працю-

ючого становить 102 %; річної продуктивності праці одного робітника –

103 %. Розбіжності у темпах зростання річної продуктивності праці робіт-

ника та працюючого пояснюються:

а) збільшенням тривалості робочого року;

168

б) покращенням структури персоналу;

в) збільшенням тривалості робочого дня;

г) погіршенням структури персоналу;

д) зменшенням тривалості робочого дня.

3.2. Аналіз стану, структури та ефективності

використання основних фондів підприємства

1. Основні показники руху основних фондів:

а) фондовіддача, машиновіддача, коефіцієнт приросту основ-

них фондів;

б) питома вага машин та обладнання у середньорічній вар-

тості основних виробничих фондів основного виду діяльності, кое-

фіцієнти приросту і оновлення основних фондів;

в) коефіцієнти приросту і оновлення основних фондів; фондо-

віддача, машиновіддача;

г) коефіцієнти приросту, оновлення і вибуття основних фон-

дів; фондовіддача;

д) коефіцієнти приросту, оновлення основних фондів; онов-

лення і вибуття основних фондів.

2. Коефіцієнт оновлення основних фондів розраховується як:

а) частка введених в дію нових основних засобів до їх вар-

тості на кінець звітного періоду;

б) частка вибулих основних фондів до їх вартості на початок

звітного періоду;

в) відношення різниці між надходженням та вибуттям основних

засобів до первісної вартості основних засобів на початок періоду;

г) частка машин та обладнання у середньорічній вартості ос-

новних фондів основного виду діяльності;

д) відношення залишкової вартості основних фондів до їх пер-

вісної вартості.

3. Коефіцієнт вибуття основних фондів розраховується як:

а) відношення різниці між надходженням та вибуттям основ-

них засобів до первісної вартості основних засобів на початок періоду;

б) частка вибулих основних фондів до їх вартості на початок

звітного періоду;

в) частка введених в дію нових основних засобів до вартості

основних засобів на кінець звітного періоду;

г) частка машин та обладнання у середньорічній вартості ос-

новних фондів основного виду діяльності;

д) відношення залишкової вартості основних фондів до їх пер-

вісної вартості.

169

4. Коефіцієнт приросту основних фондів розраховується як:

а) частка машин та обладнання у середньорічній вартості

основних фондів основного виду діяльності;

б) відношення залишкової вартості основних фондів до їх пер-

вісної вартості;

в) частка введених в дію нових основних засобів до вартості

основних засобів на кінець звітного періоду;

г) відношення різниці між надходженням та вибуттям основних

засобів до первісної вартості основних засобів на початок періоду;

д) частка вибулих основних фондів до їх вартості на початок

звітного періоду.

5. Максимальна наближеність коефіцієнтів оновлення та вибут-

тя свідчить про:

а) покращення структури основних фондів;

б) зменшення питомої ваги машин та обладнання у середньо-

річній вартості основних фондів;

в) збільшення рівня зносу та погіршення технічного стану ос-

новних фондів підприємства;

г) покращення технічного стану основних фондів підприємст-

ва та зменшення рівня зносу;

д) значне надходження на підприємство нових основних фондів.

6. Коефіцієнт зносу розраховується як відношення:

а) залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості;

б) суми зносу до первісної вартості основних фондів;

в) первісної вартості основних фондів до їх залишкової вартості;

г) первісної вартості основних фондів до їх суми зносу;

д) різниці залишкової вартості основних фондів і їх суми зносу

до їх залишкової вартості.

7. Коефіцієнт придатності розраховується як відношення:

а) первісної вартості основних фондів до їх залишкової вартості;

б) суми зносу до первісної вартості основних фондів;

в) різниці залишкової вартості основних фондів і їх суми зносу

до їх залишкової вартості;

г) залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості;

д) первісної вартості основних фондів до їх суми зносу.

8. Зменшення коефіцієнта придатності та збільшення коефі-

цієнта зносу свідчить про:

а) покращення технічного стану основних фондів;

б) зменшення питомої ваги машин та обладнання;

170

в) погіршення технічного стану основних фондів;

г) погіршення структури основних фондів;

д) збільшення суми залишкової вартості основних фондів.

9. Зменшення коефіцієнта зносу та збільшення коефіцієнта

придатності свідчить про:

а) покращення технічного стану основних фондів;

б) збільшення суми зносу основних фондів;

в) збільшення питомої ваги машин та обладнання;

г) погіршення структури основних фондів;

д) погіршення технічного стану основних фондів.

10. Основні показники ефективності використання основних

фондів:

а) фондовіддача, машиновіддача, коефіцієнт приросту основ-

них фондів;

б) коефіцієнти приросту, оновлення і вибуття основних фон-

дів; фондовіддача;

в) фондовіддача, машиновіддача;

г) питома вага машин та обладнання у середньорічній вар-

тості основних виробничих фондів основного виду діяльності, кое-

фіцієнти приросту і оновлення основних фондів;

д) коефіцієнти приросту, оновлення і вибуття основних фондів.

11. Показник, який характеризує зміну структури основних фондів:

а) фондовіддача;

б) машиновіддача;

в) питома вага машин та обладнання у середньорічній вар-

тості основних фондів основного виду діяльності;

г) первісна вартість основних фондів;

д) відхилення залишкової вартості основних фондів на поча-

ток та кінець року.

12. Показник фондовіддачі розраховується як відношення:

а) суми зносу до первісної вартості основних фондів;

б) середньорічної вартості основних фондів до обсягу випуску

продукції;

в) обсягу випуску продукції до середньорічної вартості основ-

них фондів;

г) вартості машин та обладнання до середньорічної вартості

основних фондів основного виду діяльності;

д) середньорічної вартості основних виробничих фондів ос-

новного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну.

171