1. Бернал Дж .
Наука в истории
общества. — М.:
Изд-во иностр. лит.,
1956.
2. Біл о гу б В. Д .
Соціальні орієнтири
науки. — К.: Політвидав
України, 1989.
3. Верн а д ск и й
В.И. Труды по
всемирной истории
науки. — М.: Наука, 1988.
4. Капи ц а П.Л.
Эксперимент. Теория.
Практика. — М.: Наука,
1981.
5. Коч е р г и н А.Н.
Научное познание:
формы, методы,
подходы. — М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1991.
6. Па т о н Б. Е .
Наука. Техника.
Прогресс. — М.: Наука,
1987.
7. Пет ру ш е н ко
В.Л. Епістемологія як
філософська теорія
знання. — Львів: Вид-во
держ. ун-ту "Львів,
політехніка", 2000.
8. Піка ш о ва Т.Д.
Аззвиток наукових знань
у XIX столітті. — К.:
Видавничо-поліграф.
центр "Київ, ун-т", 2001.
9. По п о в ич М .В .
Раціональність і виміри
людського буття. — К.:
"Сфера", 1997.
10. С е м е но в Н.Н.
Наука и общество. — М.:
Наука, 1973.
11. Х и ж ня к З . И .
Киево-Могилянская
академия. — К.: Вища
шк., 1988.
. Філософія сучасп науки і техніки
Терміни, що
винесені у назву цього
розділу, походять від
слів латинської мови:
di8 erentia —
відмінність, intege r —
цілий, відновлений.
Відповідно до цього
диферен ц і а ц ія —
це поділ,
розчленування,
розшарування цілого на
якісно відмінні частини,
тоді як інт е г ра ц і я —
об'єднання частин у
ціле, його відновлення.
Інакше кажучи, це
процеси, протилежні за
своїм спрямуванням
(хоч, строго кажучи,
прямою протилежністю
інтеграції є
дезінтеграція):
диференціація — це і є
дезінтеграція на основі
існуючих відмінностей.
Обидва ці процеси
притаманні всім сферам
дійсності — неживій та
живій природі, людині,