відомих проблем, і
варіантами поповнення
арсеналу суто
методологічних
інструментів. Як бачимо,
роль ідей у науці є
багатогранною.
Саме ідеї (що
виникають на основі
узагальнення та
осмислення багатьох
фактів, а також
перевірки відповідних
гіпотез) стають
вирішальними кроками
у створенні наукових
концепцій теорій.
Концеп ц і я — це
система поглядів на
певне явище, спосіб
розуміння, тлумачення
цього явища. Це також і
загальний задум
дослідника щодо
пізнання та пере-
творення певної
площини дійсності,
провідний
конструктивний
принцип відповідної
діяльності. Зрозуміло,
що відмінність
концептуального ба-
чення може
характеризувати не
лише різні напрями та
наукові школи, але
також і різних
дослідників у лоні однієї
і тієї ж школи.
Розвиток концепції в
дусі її вдосконалення,
поглиблення та всебіч-
ного обгрунтування
може стати шляхом до
створення на її основі
наукової теорії. Тео р і я
— це найвища,
найрозвиненіша форма
наукового знання, що
містить органічно
цілісне уявлення про
закономірні та істотні
причинно-наслідкові
зв'язки між явищами
певної галузі дійсності.
З усіх форм наукового
знання теорія посідає
особливо важливе
місце, але теоретичний
рівень пізнання
реалізується за
допомогою не самих
тільки теорій, але
значно ширше — через
посередництво цілої
низки форм знання, що
досягається при цьому.
Теорії у різних
галузях науки суттєво
різняться між собою, і
не лише своїм змістом, а
й типологічно, але
водночас вони мають
чимало спільного.
Наприклад, в основі
кожної з них лежить
певна концепція (а в
розвинених теоріях — і
не одна). Усі вони мають
як емпіричну, так і суто
теоретичну основу;
вихідні принципи, що
становлять фундамент
теорії, в її структурі
завжди органічно
сполучаються зі значно
більшим масивом
логічно виведеного
знання. Спільним для
всіх теорій є викори-