Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

211

Розділ II. Криміналістична техніка

і повноти обліку матеріалів. Такими обліками є, наприклад,

облік загиблих невідомих осіб, облік невпізнаних трупів.

У той же час деякі обліки основані на реєстрації даних, які

за своєю природою не створюють передумов для категорично

го ствердження чи відхилення тотожності. Такими є, наприк

лад, облік за способом скоєння злочину. Встановлений при

перевірці за цим обліком збіг ознак, що характеризують спосо

би злочинних дій особи, що перевіряється, та одного з невідо

мих раніше злочинців спосіб скоєння злочину, який був зареє

стрований, дає змогу лише припустити, що той, кого

перевіряють, та невідомий злочинець – одна і таж особа.

Підсумком перевірки за криміналістичними обліками яв

ляється констатація обумовлених, різних за своїм значенням

фактів. Ці факти можуть мати доказове значення (наприклад,

факти залишення сліду руки на місці нерозкритого злочину

тим, кого перевіряють); оперативне значення (наприклад, факт

скоєння нерозкритого злочину способом, характерним для осо

би, яку перевіряють); кримінальноправове чи криміналістичне

значення (наприклад, встановлення колишньої злочинної

діяльності того, кого перевіряють).

Система криміналістичної реєстрації МВС України включає

в себе такі основні види обліків: алфавітний і дактилоскопічний

(за десятипальцевою системою) обліки засуджених та затрима

них. Це два види обліку, оформлені у дві картотеки. Але ці об

ліки взаємопов’язані один з одним, бо дозволяють взаємно пе

репровіряти дані одного з них через другий. Взаємний зв’язок

цих обліків дозволяє назвати їх «алфавітнодактилоскопічний

облік»: дактилоскопічний облік осіб, що перевіряються, та невідо

мих злочинців, яки зникли з місць пригод; облік злочинців та

осіб, що перевіряються, за їхніми зовнішними ознаками (прик

метами); облік злочинців за способом скоєння злочинів; облік

осіб, безвісті зниклих; облік невпізнаних трупів, облік втраченої

та вилученої нарізної вогнепальної зброї; облік куль, гільз, вияв

лених на місцях нерозкритих злочинів; облік викрадених і ви

лучених речей та речей, належність яких не встановлена; облік

номерних речей (фотоапаратів, годинників, автомобілів тощо).

А.П. Шеремет «Криміналістика»

212

Значення кримінальної (криміналістичної) реєстрації визна

чається тим, що вона:

 дозволяє швидко і достовірно встановити важливу для

слідства інформацію про підозрюваних та обвинувачених

(чи була така особа раніше засуджена, коли, за що; де

відбувала покарання, чи змінювався вирок; коли і де

звільнена; номер слідчої і архівної кримінальної справи та

місце їх знаходження; чи піддавалася раніше арешту; чи

знаходилась у розшуку, чи не підозрюється в скоєнні

інших злочинів і т.д.);

 сприяє розкриттю неочевидних злочинів;

 сприяє виявленню і вилученню предметів злочинного

посягання;

 допомагає встановити безвісті зниклих та осіб невпізна

них трупів;

 прискорює і полегшує перевірку слідчих і розшукових

версій.

Система кримінальних обліків сприяє в кінцевому рахунку

здійсненню важливих принципів правосуддя – невідворотності

покарання за скоєння злочину, швидкому, повному розсліду

ванню злочинів, визначенню встановлених законом заходів

покарання в залежності від особи винного і т.д. Дані криміналь

ної реєстрації використовуються як своєрідний статистичний

матеріал при виявленні причин та розробці заходів поперед

ження злочинності.

§2. Принципи та підстави взяття

об’єктів на криміналістичний облік

Одним із важливих факторів, що зумовлює успіх і ефек

тивність криміналістичної діяльності, являється рівень її інфор

маційного забезпечення, тобто дій щодо виявлення і представ

лення криміналістично важливої інформації її безпосередньому

користувачу.

В залежності від конкретного виду криміналістичної діяль

ності цими користувачами можуть бути особи (установи), які

213

Розділ II. Криміналістична техніка

здійснюють оперативнорозшукову, слідчодізнавальну, обліко

вореєстраційну, судовоекспертну, судову, наглядовопроку

рорську та інші види діяльності, пов’язані з розкриттям, розсл

ідуванням і попередженням злочинів. Конкретний вид

криміналістичної діяльності здебільшого визначає і характер її

інформаційного забезпечення. Це знаходить своє відображен

ня у принципах побудови і використання інформаційних сис

тем та інформаційних центрів, покликаних реалізувати функ

цію інформаційного забезпечення криміналістичної діяльності.

Разом з тим, незалежно від конкретного виду інформацій

ної системи, в основі її функціонування лежать такі принципи

інформації:

 самостійність інформації по відношенню до свого носія;

 можливість багаторазового використання однієї і тієї ж

інформації;

 її незникаємість при використанні конкретним користу

вачем;

 збереження інформації, що передається, у суб’єкта, що її

передає;

 властивість інформації до зберігання в часі, інтегрування,

накопичення;

 інформація повинна грунтуватись на фактах, установле

них з допомогою засобів і методів, допустимих чинним

законодавством;

 інформаційне забезпечення повинно бути своєчасним і

системним;

 у своїй сукупності об’єктивно і в повному обсязі відобра

жати особливості об’єкта пізнання і створювати переду

мови для вирішення відповідних завдань у сфері кримі

налістичної діяльності.

Правовими основами взяття об’єктів на криміналістичний

облік є:

 протокол затримання підозрюваного;

 постанова судді, слідчого про обрання заходу процесуаль

ного примусу – тримання під вартою;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

214

 постанова про притягнення особи як обвинуваченого;

 вирок або ухвала суду.

Протокол затримання підозрюваного складається співробі

тником органу дізнання у відповідності з вимогами ст. 106 КПК

України із зазначенням підстав та мотивів затримання.

Постанова судді чи слідчого про обрання заходу процесу

ального примусу у вигляді тримання під вартою складається на

підставі вимог ст.ст. 148 та 149 КПК України при наявності

достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на

волі, переховуватиметься від слідства і суду або перешкоджа

тиме встановленню істини в кримінальній справі, або займати

меться злочинною діяльністю.

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого ви

носиться слідчим відповідно до вимог ст. 131 КПК України

тоді, коли в справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що

подія злочину, з приводу якого порушену дану справу, дійсно

мала місце, що діяння вчинене саме особою, якій пред’являєть

ся обвинувачення, що в дії або бездіяльності цієї особи є всі

передбачені законом ознаки складу розслідуваного злочину.

Вирок або ухвала суду про притягнення особи до криміналь

ної відповідальності (ст. 323 КПК) грунтується на всебічному,

повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх су

купності, а також на вимогах закону та правосвідомості. Обгрун

тованість вироку передбачає, що зроблені в ньому висновки вип

ливають із зібраних і правильно оцінених доказів, які є в справі.

Отже перераховані процесуальні документи являються пра

вовою основою взяття об’єктів на криміналістичний облік.

§3. Систематизація та класифікація

криміналістичних обліків

Криміналістичний облік – це система реєстрації, систематизації

та зосередження об’єктів або відомостей про них за їх ідентифікац

ійними ознаками з метою використання облікових даних для роз

криття та попередження злочинів, яка грунтується на наукових

даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю.

215

Розділ II. Криміналістична техніка

Реєстрація – це фіксація в установленому порядку ознак

об’єктів в облікових документах за наявності необхідних підстав.

Систематизація – це розміщення реєстраційних документів

відповідно до науково розробленої системи, що грунтується на

класифікації ідентифікаційних ознак об’єктів обліку.

Зосередження – це концентрація відомостей про зареєстро

вані об’єкти або самих об’єктів у певному підрозділі органів

внутрішніх справ.

Криміналістичні обліки залежно від завдань поділяються на:

 оперативнорозшукові;

 інформаційнодовідкові.

До масивів оперативнорозшукових обліків експертнокри

міналістичних підрозділів вміщуються об’єкти, які безпосеред

ньо пов’язані з подією злочину та, як правило, вилучені при

оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та

слідчих дій. До них належать дактилоскопічні обліки, колекції

слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків

і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегіль

зотеки, колекції суб’єктивних портретів та інше.

Інформаційнодовідкові обліки (колекції і картотеки)

комплектуються об’єктами та даними, які безпосередньо не

пов’язані з подією злочину і отримані в результаті накопи

чення відомостей інформаційного характеру. Об’єктами

інформаційнодовідкових колекцій і картотек можуть бути

зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці,

каталоги та інше.

Криміналістичні обліки поділяються на центральні, регіо'

нальні та місцеві.

Центральні обліки ведуться в ДНДЕКЦ. До них належать:

1. Оперативнорозшукові:

 центральна колекція куль і гільз зі слідами зброї (кулег

ільзотека);

 центральна картотека фальшивих грошей;

 центральна картотека підроблених документів, виготовле

них із застосуванням засобів поліграфії;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

216

 центральна картотека слідів рук, вилучених з місць нероз

критих тяжких та резонансних злочинів;

 центральна колекція макетів вибухових пристроїв і ре

човин;

 центральна колекція фонограм з голосами осіб, які анон

імно повідомляли про загрозу вибуху.

2. Інформаційнодовідкові колекції зразків:

 документів суворого обліку, цінних паперів та грошей;

 зброї та боєприпасів;

 наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів

і прекурсорів;

 рельєфних підошов взуття;

 інструментів, що використовуються при зламуваннях;

 лакофарбових покриттів;

 скла фар автотранспорту;

 вибухових пристроїв і речовин;

 протекторів шин;

 волокон і волосся;

 паливномастильних матеріалів;

 підроблених номерів вузлів і деталей та агрегатів авто

транспорту тощо.

Регіональні обліки ведуться в НДЕКЦ ГУМВС, УМВС,

УМВСТ. До них належать:

1. Оперативнорозшукові, масиви яких комплектуються

об’єктами, що вилучені у ході оглядів місця події за справами

про злочини, що вчинені на території обслуговування ГУМВС,

УМВС, УМВСТ або надіслані для постійної перевірки з інших

органів, зокрема:

 картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих зло

чинів (слідотеки);

 дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на

облік;

 кулегільзотеки;

 картотеки фальшивих грошей;

 картотеки підроблених документів, які виготовлені з зас

тосуванням засобів поліграфії;

217

Розділ II. Криміналістична техніка

 колекції слідів знарядь зламування, які вилучені з місць

нерозкритих злочинів (слідотеки);

 картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих

злочинів;

 картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з

місць нерозкритих злочинів;

 суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні

злочинів;

 підробленірецептина одержання наркотичних і сильноді

ючих лікарських засобів;

 зразків почерку осіб, які займаються підробкою медичних

рецептів;

 зразки печаток і підписів лікарів, які виписують рецепти

на отримання медичних засобів;

 мікрооб’єкти.

2. Інформаційнодовідкові колекції:

 зразків зброї та боєприпасів;

 наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів

і прекурсорів;

 рельєфних підошов взуття;

 інструментів, що використовуються при зламуваннях;

 лакофарбових покриттів;

 скла фар автотранспорту;

 макетів вибухових пристроїв і речовин;

 протекторів шин;

 слідів рукавиць;

 замків і ключів;

 зразків волокон і волосся;

 паливномастильних матеріалів;

 підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту

тощо.

Місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах

НДЕКЦ, які обслуговують міськрайоргани. До них належать:

1. Оперативнорозшукові, масиви яких комплектуються

об’єктами, що вилучені в ході оглядів місця події за справами

А.П. Шеремет «Криміналістика»

218

про злочини, які вчинені на території обслуговування органу

внутрішних справ або надіслані для постійної перевірки з інших

органів, зокрема:

 картотеки слідів рук, які вилучені з місць нерозкритих

злочинів (слідотеки);

 дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на

облік;

 колекції слідів знарядь зламування, які вилучені з місць

нерозкритих злочинів;

 картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих

злочинів;

 картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з

місць нерозкритих злочинів;

 суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні

злочинів.

2. Інформаційнодовідкові колекції:

 рельєфних підошов взуття;

 інструментів, що використовуються при зламуваннях;

 лакофарбових покриттів;

 скла фар автотранспорту;

 протекторів шин;

 слідів рукавиць;

 замків і ключів;

 підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту

тощо.

У разі необхідності, залежно від оперативної обстанов

ки на території обслуговування, в експертнокриміналістич

них підрозділах можуть впроваджуватись інші криміналі

стичні обліки.

Організація роботи картотек і колекцій, комплектування

їхніх масивів та перевірка за ними здійснюється згідно з нака

зами, інструкціями, методичними розробками ДНДЕКЦ та

МВС України.

Вміщені в картотеку об’єкти, які є речовими доказами за

кримінальними справами, в обов’язковому порядку реєструють

ся у спеціальних журналах.

219

Розділ II. Криміналістична техніка

§4. Дактилоскопічний облік

Дактилоскопічному обліку підлягають особи, заарештовані,

засуджені до позбавлення волі, а також затримані за бродяж

ництво та жебракування. Дактилоскопічний облік зводиться до

наступного: на спеціальному бланку – дактилокарті розміщу

ють зафарбовані десять відбитків пальців правої та лівої рук у

певному порядку. Потім виводять дактилоскопічну формулу –

її головну та додаткову частини.

Головна частна формули дозволяє класифікувати картки за

наявністю завиткових візерунків. Для виведення головної час

тини формули всі десять пальців поділяють на п’ять груп за їх

розташуванням на картці і кожній групі привласнюються

умовні позначення: 16, 8, 4, 2, 1. Потім значення завитків на

парних пальцях записують у чисельник, а непарних – у знамен

ник. Числа в знаменнику та чисельнику сумують і одержують

формулу у вигляді дробу, наприклад,

(зазначимо, що це не

дріб у його математичному розумінні, тому його математичні

перетворення робити не можна).

На пальцях існують три типи папілярних візерунків: дугові,

петлеві та завиткові. У головній частині формули використовують

ся лише завиткові візерунки, а в додатковій – всі типи візерунків.

Для виведення додаткової частини всім типам візерунків нада

ють особливу ідентифікацію залежно від їх будови та розташуван

ня дельт і ніжок петель. Зокрема дуги позначаються цифрою «1»,

петлі – цифрами «2», «3», «4», «5», «6»; завитки – «7», «8», «9», а

відсутність пальця на руці або неможливість визначити тип візерун

ка – цифрою «0». Потім умовні цифрові позначення правої руки

заносять у чисельник, а лівої – у знаменник, приблизно, так:

7 4 8 5 1

6 7 8 2 3

Після цього наперед виносять значення головної формули

і одержують головну дактилоскопічну формулу:

2 7 4 8 5 1

8 6 7 8 2 3

А.П. Шеремет «Криміналістика»

220

Якщо на всіх пальцях немає жодного завиткового візерун

ка, то до головної формули додають по «1». Це правило збері

гається і при інших значеннях головної формули.

Існує декілька видів дактилоскопічного обліку. Якщо для об

ліку відбирають всі десять відбитків пальців рук, то облік зветься

десятипальцевим. У ньому систематизація карток проводиться за

дактилоскопічною формулою, яка слугує спеціальним кодом.

Дактилоскопічний облік, в якому використовується лише

п’ять пальців, називається п’ятипальцевим. Систематизація

карток у картотеці ведеться згідно з належністю відбитків до

правої та лівої руки, а всередині кожної групи – за спеціаль

ною формулою.

Якщо систематизація карток здійснюється за одним відбит

ком пальця, то картотеку звуть однопальцевою.

Дактилоскопічна картотека слідів пальців рук з місць нероз

критих злочинів являється централізованою, однопальцевою.

Систематизація карток здійснюється за спеціальною формулою

або цифрамикодами на картках, на яких наклеєний відбиток.

Для пошуку карток використовують технічні системи, в тому

числі і електроннообчислювальні машини. Картотека формуєть

ся таким чином: виявлений на місці події слід пальців рук (один

або декілька) фотографують у натуральну величину і друкують

знімки (у 4х примірниках). Один знімок заносять у місцеву

картотеку, а інші надсилають до області (НДЕКЦ) та в ДНДЕКЦ.

Дактилоскопічні обліки експертнокриміналістичних

підрозділів поділяються на картотеки слідів рук, вилучених з

місць нерозкритих злочинів (слідотеки) та дактилоскопічні кар

тотеки осіб, які взяті міліцією на оперативний облік (дактило

картотеки) і призначені для встановлення:

 осіб, які залишили сліди на місці події;

 фактів залишення однією особою слідів рук при вчиненні

різних злочинів;

 особи невпізнаних трупів;

 осіб, які приховують дійсні установчі дані;

 наявності (відсутності) дактилокарт осіб.