ють і виникнення таких рис національного українського характеру як пасив-
ність, байдужість, а сентименталізм, ліризм, емоційність – як наслідок спілку-
вання з живописним природним середовищем.
Символами-архетипами слов’янського менталітету можна вважати образи де-
рев (берізка, верба, калина, тополя), польових квітів (ромашка, волошка), садо-
вих рослин (соняшник, мальва) та степових і лісових (ковил, цвіт папороті),
птахів. Кожен з них несе змістовний й емоційний вплив на людину на рівні ге-
нетичної пам’яті, атрибутів національних обрядів, пісень, казок, виховання в
дитинстві, а також свого особистого суб’єктивного досвіду – життєвого, пізна-
вального.
Традиційні асоціації берізки з тендітною ніжною дівочою статтю, незахищеніс-
тю, чарівним довгим волоссям-вітами стали символом слов’янської жіночої
вроди.
―Я чую зозулі кування,
берізок тремтливих зітхання,
тонкі білокорі сестриці
сплели свої віти в косиці‖
С. Жук
Калина – це символ дівочої чистоти, краси, цнотливості. А лебідонька уособ-
лює собою стрункість, тендітність жіночої краси та вірність в коханні.
Цвіт папороті – символ очікуваного та здійсненого дива, одкровення. Ковил –
це широкий простір, шир душі, довгі шляхи, задумливі пісні, доторк до сивої
давнини скіфських курганів, до вічності, що дивиться очима Чумацького шля-
ху, безкрайого світу.
Дехто може навіть відчувати це несвідомо, підсвідомо, до вербалізації свого
почуття. Кожен з цих образів – це не тільки символ оточуючого світу, рідної
землі, згадка про рідний дім. Це виразник внутрішнього світу людини, її харак-
теру, настрою, емоційних переживань якими наші предки наділяли усі живі іс-
тоти та природні явища, або відчували їх близькість своєму внутрішньому сві-
ту, окремим станам своєї душі.
Вони втілювали в улюблені образи сподівання на те, що сили природи і почуття
всіх пращурів, хто любив цю землю, ліси, степи, людей допоможуть оберігати
свою домівку, сім’ю, здоров’я, любов. Українським оберегами стали як витвори
людських рук і душі (рушники, колиска, підкова, піч) так і кетяги калини, освя-
чені віти верби, найчистіша вода з Водохреща, вогонь.
Знайшли своє відображення архетипи і в національній символіці України. ―Ро-
зуміння цієї символіки,— вважає В.Ю.Шевцов,— це розуміння космічної суті
народу, його історичної місії. В глибині тисячоліть, згідно з Рігведами, був да-
ний Рамі зміст жовтого кольору – то сонячна гармонія, і блакитного – то вода.
Разом – це дві стихії, що народжують життя у всесвіті.‖
Символ тригла зустрічається майже в усіх міфологіях стародавнього світу – від
аріїв до шумерів і греків. Його первісне значення – триєдність Бога, триєдність
Природи, триєдність людини – біологічне, ментальне і духовне тіла.
Ця гармонія краси, психічних емоційних станів людини з живим світом навколо
себе й була, на наш погляд, основою формування, як архетипів слов’янського