―Рання весна‖ і таємнича ―Місячна ніч‖. Він мріяв ―витончити свою психіку
так, щоб чути трав проростання‖. Порівняймо ще два його полотна: “Над віч-
ним спокоєм” із величною відчуженістю, оповите сумом світосприйняття і сві-
тлий гімн природі в пейзажі “Озеро”. Відчуття радості і причетності людини до
краси природи – лейтмотив цього пейзажу. Брижі на поверхні води, тихе коли-
хання комишу, повільний рух білих хмаринок та їх віддзеркалювання в озері,
легкі тіні. Ці постійні зміни – образ вічної рушійної сили в гармонії людини і
природи.
Найбільшу колекцію творів Івана Айвазовського зібрано в його рідному
місті Феодосії. Море – різне, неповторне, зі своїм настроєм і характером, вели-
чна і прадавня стихія, - ось сюжет майже усіх 6000 картин цього славетного ма-
риніста (див. на вкладці репродукцію картини «Чорне море») . І.Крамськой ви-
соко оцінював картину “Чорне море” і писав, що ―на ній нічого немає крім не-
ба і води, але вода – це океан безмежний, не бурний, але рухомий, суворий, не-
скінчений, а небо, якщо це можливо, ще більш нескінчене‖.
Зауважимо, що високу майстерність художники-пейзажисти демонстрували
не тільки в картинах рідної природи. Характерною рисою слов’янської мента-
льності є глибока чутливість, здатність зрозуміти душу іншого народу, проник-
нути в його почуття. Пейзажі Тараса Григоровича Шевченка присвячені не
тільки українській природі, але й закаспійським степам, напівпустелям того
краю, де він відбував тяжкі роки солдатчини (наприклад ―Вид на гори Каратау‖
у державному музеї Т.Г.Шевченка). Згадаймо картину О.Іванова ―Неаполітан-
ська затока у Кастела Маре‖ (див. вкладку). На піщаний берег не поспішаючи
набігають морські хвилі. І ці видублені сонцем, часом і водою гори, і це море
несуть відчуття вічності, яке вдалося виразити митцю.
В колекції Дніпропетровського художнього музею, крім названих, ви зможе-
те побачити чудові пейзажі Івана Шишкіна ―Озеро в лісі‖, Миколи Дубовсь-
кого ―Вечір в Україні‖, Сергія Васильківського ―Захід сонця в степу‖, Стані-
слава Жуковського ―Осінній ранок‖, А. Рилова ―Буйний вітер‖, К. Істоміна
―Схід сонця‖, Г. Нисського ―Веселка‖. А ось картини нашого земляка Михай-
ла Івановича Сапожникова, який відображає оточуючий світ, природні стихії
у міфологічних і казкових образах. Ці символи можна інтерпретувати по-
різному залежно від загального культурного рівня глядача, особливостей його
психічного стану та світосприйняття. Але навряд чи такі картини як ―У затоці‖,
―Спить усе живе‖ залишать Вас байдужими. Зайдіть, не пожалкуєте!
Наші сучасники намагаються передати в своїх полотнах ті почуття, що пе-
реживає сам творець, чутливо спостерігаючи найтонші зміни в природі і люди-
ні, торкнутися струн людської душі ―поезією звичайного‖ або захопленням від
―дивності‖ цієї миті, яка вже ніколи не повториться.
В кінці ХІХ, початку ХХ століття з’являється новий стиль у мистецтві – ім-
пресіонізм, що був започаткований французькими художниками К. Моне, К.
Пісарро, О. Ренуаром, А. Сіслеєм, Е. Дега. Він віддзеркалював новий погляд
на оточуючу реальність, що виникає з миттєвості відчуття. Це бачення світу,
що нескінченно оновлюється світовими варіаціями, ―ускользающее впечатле-
ние‖, яке необхідно схопити, закарбувати і передати нам світіння води, що іск-