Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

241

Зміст емфітевзису

Об’єкт Права та обов’язки сторін Сторони емфітевзису

власник земельної

ділянки

право

користування

земельною ділянкою

сільськогосподарськ

ого призначення, яка

на праві власності

належить будь-якому

суб’єктові

цивільного права

(сільськогосподарськ

і угіддя, рілля,

багаторічні

насадження,

сіножаті, пасовища)

фізична особа

(лише громадянин

України відповідно

ч.4 ст.22 ЗК України)

та юридична особа

національного права,

держава Україна,

територіальна

громада, інші

суб’єкти права

власності, крім

іноземних

землекористувач

фізична особа (громадянин України,

іноземець, особа без громадянства) або

юридична особа приватного чи публічного

права, незалежно від форми власності

власник земельної ділянки

має право вимагати

використання землі за

призначенням,

обумовленим у договорі

(ч.

1 ст.409 ЦК)

має право отримувати

плату за передачу

земельної ділянки у

користування іншій

особі (ч.2 ст.409 ЦК)

має право скористатися

переважним правом на

придбання емфітевзису

при його відчуженні

землекористувачем (ч.2

ст.411 ЦК), а при відмові

від нього – одержати

відсотки від ціни

продажу, встановлені

договором

землекористувач

права

володіння та користування

чужою землею (ч.1 ст.410 ЦК)

розпорядження

емфітевзисом шляхом

укладання цивільних

правочинів, спрямованих на

відчуження та передачу

емфітевзису у порядку

спадкування (ч.2 ст.407 ЦК)

ефективно користуватися ділянкою відповідно

до її цільового призначення (ч.3 ст.410 ЦК)

сплачувати власникові винагороду (ч.2 ст.10 ЦК)

письмово повідомити власника земельної

ділянки про продаж права користування нею

та за інших рівних умов задовольнити

переважне право власника на придбання

емфітевзису; а у випадку продажу емфітевзису

сторонній особі – відшкодувати власникові

відсотки від ціни продажу (ч.5 ст.411 ЦК)

обов’язки

242

Зміст суперфіцію

Об’єкт Права та обов’язки сторін Сторони суперфіцію

власник земельної

ділянки

право

користування

земельною ділянкою,

яка належить до

категорії земель

житлової та

громадської

забудови та на праві

власності належить

будь-якому суб’єкту

цивільного права

(фізичній, юридичні

особі, територіальній

громаді, державі)

фізична особа

(громадянин України,

іноземець, особа без

громадянства),

юридична особа

національного права чи

іноземна незалежно від

її організаційно-правової

форми,

територіальна

громада, держава

землекористувач

особа, яка виявила бажання користуватися чужою

земельною ділянкою для забудови (фізична особа

(громадянин України, іноземець, особа без

громадянства),

юридична особа приватного чи

публічного права, незалежно від її

організаційно-

правової форми чи територіальна громада, держава)

власник земельної ділянки

має право на одержання

плати за запровадження

суперфіцію

має право на одержання

частини прибутку від

діяльності промислового

об’єкта, збудованого

землекористувачем

на його

ділянці (ч.1 ст.414 ЦК)

має

право володіти,

користуватися власною

земельною ділянкою в

обсязі, встановленому

договором з

землекористувачем, а

також

розпорядитися

нею на власний розсуд

(ч.2 ст.414

ЦК)

землекористувач

права

волод

іти та користуватися

чужою ділянкою в обсязі,

необхідному для забудови

та обслуговування

нерухомості (ч.1 ст.415 ЦК)

розпоряджатися суперфіцієм

будь-яким з незаборонених

законом способів, в тому числі

шляхом передачі у спадщину

(ч.2 ст.413 ЦК)

забудувати

чужу земельну ділянку з

дотриманням будівельних правил та стандартів,

адже невикористання суперфіцію протягом трьох

років підряд є підставою для його припинення

сплачувати власникові плату за користування

ділянкою, а також сплачувати інші платежі,

встановлені законом (ч.4 ст.415 ЦК)

у випадку будівництва на чужій землі

промислового об’єкта, сплачувати власникові

частину доходу від його діяльності (ч.1 ст.414 ЦК)

обов’язки

дотримувати цільового призначення земельної ділянки та

підтримувати її господарський стан (ч.5 ст.415 ЦК)

звільнити ділянку при припиненні терміну права забудови

право власності на зведену

споруду (ч.2 ст.415 ЦК)

243

Підстави виникнення і припинення емфітевзису та суперфіцію

Емфітевзис Суперфіцій

Підстави

виникнення

прав

1) договір між власником

земельної ділянки та

землекористувачем

1) договір між власником

земельної ділянки та

землекористувачем;

2) заповіт

Підстави

припинення

прав

1) поєднання в одній особі

власника земельної ділянки та

землекористувача,

2) сплив строку, на який було

надане право,

3) викуп земельної ділянки у

зв’язку із суспільною

необхідністю;

4) рішення суду, в інших

випадках, передбачених

законом, зокрема, при

використанні земельної ділянки

не за її цільовим призначенням.

1) поєднання в одній особі

власника земельної ділянки та

землекористувача;

2) сплив строку права

користування;

3) відмова землекористувача

від права користування;

4) невикористання земельної

ділянки для забудови

протягом 3-х років підряд,

5) інші випадки, встановлені

законом (знищення земельної

ділянки внаслідок стихійних

сил природи або впливу

людської діяльності, яке не

дозволяє використовувати її

за цільовим призначенням;

визнання недійсним заповіту,

на підставі якого був

встановлений суперфіцій).

244

Засоби захисту права власності та інших речових прав на чуже майно

Під захистом права власності та інших речових прав розуміють

сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що

застосовуються у зв’язку з порушенням даних прав та спрямовуються на їх

відновлення або захист майнових інтересів їх носіїв.

Засоби захисту

Речово-правові засоби захисту

Зобов’язально-правові засоби

захисту

позов про відшкодування

заподіяної власникові шкоди

позов про повернення

безпідставно набутого

майна

позов про повернення речей,

наданих у

користування за

договором та інші.

віндикаційний позов

(позов про

витребування майна з чужого

незаконного володіння) – це позов

неволодіючого власника до

володіючого невласника про

витребування індивідуально-

визначеного майна в натурі

негаторний позов

(позов про

усунення порушень, не пов’язаних

із позбавленням володіння) – це

позов власника чи титульного

володільця, що володіє річчю,

пред’явлений до третьої особи з

вимогою

усунення перешкод у

здійсненні правомочностей

володіння, користування і

розпорядження майном

позов про визнання права

власності– це позов власника чи

титульного володільця майна про

визнання його права власності,

якщо це право оспорюється або не

визнається іншою особою, а також

у разі втрати ним документа, що

засвідчує право власності

245

Суб’єкти, що мають право на звернення до суду за

захистом права власності та інших речових прав на чуже

майно

право власності якого порушено або

існує реальна загроза його порушення

(орендар, зберігач, заставоутримувач),

який може пред'явити позов про захист

свого права від порушень як з боку

будь-якої особи, так і з боку власника

який також має право захищати своє

речове право як від сторонніх осіб, так і

від власника майна

(суб’єкт сервітутного права,

емфітевзису, суперфіцію), який

наділений абсолютним захистом від

порушень свого права власником майна

або сторонньою особою

Власник майна

Законний володілець

чужим майном

Добросовісний

набувач чужого

майна

Суб’єкт, який має

речове право на чуже

майно

246

Поняття та джерела права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності в об’єктивному значенні – це

система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення

та використання інтелектуального продукту.

Право інтелектуальної власності в суб’єктивному значенні – це право

особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт

права інтелектуальної власності, визначений законом.

Джерела права інтелектуальної власності

Конституція

України

Цивільний

кодекс

України

Закони

України

Підзаконні

нормативно-

правові акти

Договори

Міжнародні

договори та

конвенції

у статті 54 у гарантує кожному свободу літературної,

художньої, наукової і технічної творчості, а також захист

інтелектуальної власності

Книга 4 „Право інтелектуальної власності”, містить норми

щодо правового регулювання інтелектуальної власності

(визначає коло її об'єктів і суб'єктів, закріплює принципи

охорони прав, встановлює строки чинності виключних прав,

регулює договірні відносини з приводу розпоряджання

майновими правами інтелектуальної власності

регулюють відносини, щодо захисту окремих об’єктів права

інтелектуальної власності (про авторське право і суміжні

права, про охорону прав на винаходи і корисні моделі, про

охорону прав на промислові зразки, про охорону прав на

знаки для товарів і послуг, про охорону прав на зазначення

походження товарів, про охорону прав на сорти рослин тощо)

постанови Кабінету Міністрів У

країни, накази Державного

департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і

науки України, які присвячені питанням державної реєстрації

інтелектуальних прав, видачі охоронних свідоцтв, встановленню

мінімальних ставок авторської винагороди тощо

укладаються між особою, яка володіє виключними правами,

та користувачем інтелектуального продукту (авторський,

ліцензійний, договір комерційної концесії та ін.)

укладаються в процесі співробітництва між державами у сфері

охорони інтелектуальної власності (Бернська конвенція про

охорону літературних і художніх творів 1886 р., Всесвітня

конвенція про авторське право 1952 р., Паризька конвенція про

охорону промислової власності 1883 р., Мадридська угода про

міжнародну реєстрацію знаків 1891 р.; Договір Всесвітньої

організації інтелектуальної власності про авторське право та

Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про

виконання і фонограми, які були прийняті Дипломатичною

конференцією 20 грудня 1996 р.; Міжнародна конвенція про

охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій

мовлення 1961 р.; Договір про патентну кооперацію від 19

червня 1970 р.)

247

Система права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності

Авторське право –

інститут для охорони

прав на результати

художньої творчості,

регулює права

інтелектуальної

власності на

літературний, художній

та інший твір

Суміжні права –

інститут для охорони

прав на об’єкти,

створені з метою

розповсюдження

результатів художньої

творчості

Право промислової

власності – інститут, що

регулює відносини зі

створення, використання та

оформлення прав на

результати науково-

технічної творчості

право на винаходи

право на корисні

моделі

право на промислові

зразки

право на

раціоналізаторські

пропозиції

права на нові сорти

рослин та породи

тварин

право на наукове

відкритт

Інститут засобів

індивідуалізації

учасників цивільного

обігу та їх товарів і

послуг

право на

комерційне

найменування

юридичної особи

право на

географічне

зазначення місця

походження

товару

право на

торгівельну

марку

права на

виконання творів

права на

виробництво

фонограм

права на

виробництво

програм теле- та

радіомовлення

248

Об’єкти авторського права

Твори

результат творчої діяльності автора,

виражений в об’єктивній формі

Ознаки твору

створений в результаті творчої діяльності людини, є новим,

неп

овторним, унікальним

існує в об’єктивній формі (письмовій, усній, звуковій, у відеозаписі)

Види творів

, що підлягають

правовій охороні

Літературні та художні

твори

Комп'ютерні

програми

Компіляції даних

(бази

даних), якщо вони за

добором або

упорядкуванням їх

складових частин є

результатом

інтелектуальної діяльності

Інші твори

що

відповідают

ь ознакам

твору

письмові (романи, поеми, статті)

усні (лекції, промови, проповіді)

сценічні твори (драматичні,

пантоміми, хореографічні)

музичні твори (пісні, п’єси)

твори живопису, архітектури,

скульптури та графіки

фотографії; ілюстрації, карти,

плани, ескізи, що стосуються

географії, топографії, архітектури або

науки

переклади, адаптації,

аранжування та інші переробки

літературних або художніх творів

збір

ки творів, якщо вони за

добором або упорядкуванням їх

складових частин є результатом

інтелектуальної діяльності

Не є об'єктами

авторського права

акти органів державної влади та

місцевого самоврядування (закони,

укази, постанови, рішення), їх офіційні

переклади

державні символи України, грошові

знаки, емблеми, затверджені органами

державної влади

повідомлення про новини дня або

інші факти, що мають характер

звичайної прес-інформації

інші твори, встановлені законом,

зокрема ті, в яких відсутня хоча б одна

ознака охороноспроможності твору

інші твори, якщо в результаті роботи

над ними осягнуто не творчий, а лише

технічний результат (телефонний

довідник, класифікатор

)

249

Суб’єкти авторського права

Суб’єкти авторського права – особи, яким дане право належить на

підставі закону або договору.

Суб’єкти авторського права

Автор твору

(творець) – фізична

особа,

інтелектуальною

працею якої

створений художній

або літературний

твір (незалежно від

віку, стану здоров’я,

соціального

походження)

Упорядники

– автори

збірників, баз

даних, інших

складених

творів, яким

належать

права на

підбір і

розташування

матеріалів

Правонаступники

(фізичні та юридичні

особи), які набули

авторські права на

твір на підставі

спадкування (за

законом або за

заповітом)

Роботодавці

та наймані

працівники,

які створюють

художні,

літературні

твори,

виконуючі

трудові

обов’язки

Автори похідних творів

–

переробники (перекладачі, сценаристи,

аранжувальники), які набувають

авторських прав на переробленні

твори за умови дотримання прав

інтелектуальної власності авторів

оригінальних творів

Співавтори твору

–

особи спільною творчою

працею яких створений

художній або

літературний твір

Неподільне співавторство – твір утворює єдине ціле, його

частини не мають самостійного значення, при цьому

неможливо виділити творчий внесок кожного зі співавторів

(сценарій до фільму, роман, вишивка, картина)

Подільне співавторство – твір складається з частин,

створених різними авторами, кожна з яких має самостійне

значення і може використовуватися відокремлено від твору в

цілому (пісня, яка складається зі слів і музики; підручник, що

містить декілька розділів тощо)

250

Зміст авторського права

Особисті немайнові права

право авторства – право

творця на визнання його

автором твору

право вимагати зазначення

імені автора при використанні

твору іншими особами

право забороняти зазначення

імені автора при використанні

твору іншими особами

право обрати псевдонім –

вигадане ім’я

право на недоторканість твору

– протидіяти будь-якому

перекрученню, спотворенню або

іншій незаконній зміні твору

Майнові права

право на використання твору у

будь-якій формі (опублікування,

переклад, переробка, адаптація,

аранжування, публічне

виконання, імпорт)

право автора дозволяти іншій

особі використовувати власний

твір у будь-якій формі (шляхом

укладання ліцензійного

договору)

право перешкоджати

неправомірному використанню

твору іншою особою

право на отримання плати за

використання твору іншою

особою

мають економічний зміст

можуть переходити від

однієї особи до іншої

належать автору твору або

іншій особі на підставі

договору або закону

не мають економічного

змісту

не можуть бути відчужені

та передані іншим особам

належать виключно

авторові твору

право перешкоджати будь-

якому посяганню на твір, яке

здатне завдати шкоди честі чи

репутації автора (супроводжувати

твір ілюстраціями, коментарями,

передмовами тощо)