Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

221

Майно господарського товариства

Товариство є власником

майна, що

передане йому

учасниками у

власність

продукції,

виробленої

товариством

внаслідок

господарської

діяльності

отриманих

доходів

іншого

майна,

набутого на

підставах, не

заборонених

законом

Внеском у

майно можуть

бути

гроші

цінні папери

інші речі

майнові та інші

відчужувані

права, що мають

грошову оцінку

Грошова

оцінка внеску

учасника

здійснюється

за угодою між

учасниками

У випадках,

передбачених

законом, воно

підлягає

незалежній

експертній

оцінці

222

Права та обов’язки учасників господарського товариства

Брати участь у керівництві

справами товариства у порядку,

визначеному в засновницькому

документі, - окрім випадків,

передбачених зак

ном

Здійснювати відчуження часток,

пайових цінних паперів у

порядку, передбаченому

засновницькими документами

Брати участь у розподілі

прибутку товариства та

отримувати його частку

(дивіденди)

Отримувати інформацію про

діяльність товариства у порядку,

передбаченому засновницькими

документами

Вийти у встановленому

порядку із товариства

Інші права, передбачені законом

та засновницькими документами

товариства

Права

Обов’язки

Дотримуватися засновницьких

документів товариства та

виконувати рішення загальних

зборів

Виконувати свої обов’язки перед

товариством, в тому числі й ті, що

пов’язані із майновою участю, а

також робити внески (оплачувати

акції) у розмірі, порядку та

способами, передбаченими

засновницьким документом

Не розголошувати комерційну

таємницю та конфіденційну

інформацію про діяльність

товариства

Нести інші обов’язки,

передбаченими законом та

засновницьким документом

223

Поняття та система речового права

Речове право – це сукупність цивільно-правових норм, спрямованих на

регулювання суспільних відносин, що виникають між суб’єктами з приводу

майна та забезпечують реалізацію майнових прав власників та інших осіб

шляхом безпосереднього впливу на майно.

Речове право

раво власності

– це

комплексний інститут,

який складається з

сукупності цивільно-

правових та інших

норм, які закріплюють,

регулюють й захищають

приналежність

матеріальних благ

окремим суб’єктам.

ечові права на чуже майно

– це права особи

використовувати чуже майно у визначеному законом

обсязі для забезпечення власних інтересів, без

посередництва власника такого майна.

Право володіння чужим майном – це фактична

наявність майна в особи, поєднана з суб’єктивним

наміром панування над ним на власну користь,

набута шляхом правомірного

заволодіння чи

укла

дання передбаченого законом правочину.

Право користування чужим майном (сервітут) –

це відплатне або безвідплатне право обмеженого

користування чужими речами певною мірою, в

межах, визначених законом чи договором.

Право користування чужою земельною ділянкою

для забудови (суперфіцій) – це довгострокове,

відчужуване, таке, що передається у спадщину право

користування чужою земельною ділянкою

для

сільськогосподарських потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) –

це довгострокове, відчужуване, таке, що передається

у спадщину право користування чужою

земельною

ділянкою

для забудови.

224

Поняття та ознаки права власності

Право власності в об’єктивному значенні – це комплексний інститут,

який складається з сукупності цивільно-правових та інших норм, які

закріплюють, регулюють й захищають приналежність матеріальних благ

окремим суб’єктам. Даний інститут має комплексний характер, оскільки крім

цивільно-правових, до його складу входять норми конституційного,

фінансового, адміністративного, земельного, житлового, кримінального та

інших галузей права, які дозволяють власнику найбільш оптимальним образом

реалізувати власне право, а також захистити його у випадку порушення чи

оспорювання.

Право власності в суб’єктивному значенні – це право особи на річ,

яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі

інших осіб (ст.316 ЦК України).

Ознаки права власності

має

найширший від

інших речових

прав – право

власності є

найповнішим за

обсягом та

змістом речовим

правом, жодне

інше право не

може

конкурувати з

правом власності

або поглинути

його.

закріплює

характер

приналежності

речі конкретній

особі – для

суб’єкта права

власності річ

завжди є

власною, такою,

що належить

виключно йому, а

для інших осіб

вона є чужою,

належною

іншому.

має

абсолютний

характер

захисту –

охороняється

від порушення з

боку будь-яких

осіб.

закріплює

рівність усіх

суб’єктів права

власності перед

законом – всім

власникам

надані рівні

можливості для

реалізацій свого

права та його

захисту (ст.13

Конституції

України, ч.2

ст.318 ЦК

України).

225

Зміст права власності

Право володіння

майном – це

юридично

забезпечена

можливість власника

панувати над річчю

(тримати річ в руці, у

кишені, власному

будинку, на подвір’ї,

сховищі), тобто

безпосередньо

володіти нею або

мати можливість у

будь-який час

здійснити вплив на

неї.

Право користування

– це юридично

забезпечена можливість

власника здобувати з

речі корисні властивості

для задоволення

суб’єктивних майнових

та немайнових потреб

(споживати продукти

харчування,

використовувати

автомобіль для

перевезення вантажів

та

пасажирів тощо).

Право

розпорядження – це

юридично забезпечена

можливість власника

визначати долю речі, з

якою пов’язується

виникнення та припинення

права власності (продавати,

дарувати, передавати річ в

оренду, на зберігання іншій

особі тощо).

226

Суб’єкти права власності

Суб’єкти права власності – це особи, які згідно статей 2 та 318 ЦК

України можуть бути власниками певних речей (майна).

Суб’єкти права власності

Суб'єкти приватного права Суб'єкти публічного права

Український народ

держава Україна

Автономна Республіка Крим

територіальні громади

іноземні держави та інші

публічно-правові утворення

Юридичні особи

(розташовані як на

території України, так

і за її межами

організації, створені

відповідно до вимог

законодавства України

або належним чином

легалізовані в Україні)

Фізичні особи

(громадяни

України,

іноземці,

особи без

громадянства)

227

Види права власності

Право власності

право власності

суб’єктом якого виступає увесь народ

України, від імені якого право власності здійснюється

органами державної влади та місцевого самоврядування

(ст.324 ЦК України). При цьому державні та місцеві органи

не є власниками майна, що належить Українському народу,

вони мають повноваження лише щодо управління майном

право власності

суб’єктами якого виступають фізичні та

юридичні особи (ст.325 ЦК України). Це передбачене

законом право власника – фізичної або юридичної особи

здійснювати володіння, користування і розпорядження

належним їм майном на свій розсуд, незалежно від волі

інших осіб

право власності

суб’єктом якого виступає держава Україна,

яке від її імені та в її інтересах здійснюється компетентними

органами державної влади (ст.13 Конституції, ст.326 ЦК

України). До них належать: Верховна Рада України,

Президент, Кабінет Міністрів України, інші центральні

органи виконавчої влади, Фонд державного майна України, а

також місцеві органи виконавчої влади та державні

підприємства і установи

Право

державної

власності

Право

комунальної

власності

Право

приватної

власності

право власності

суб’єктом якого виступає територіальна

громада (тобто сукупність мешканців, об’єднаних постійним

мешканням в межах села, селища, міста, району у місті), що

реалізується утвореними територіальною громадою органами

місцевого самоврядування (ст.327 ЦК України). Якщо

громада невелика, то вона безпосередньо може здійснювати

право комунальної власності, в іншому випадку створюються

сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також

районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси

територіальних громад сіл, селищ, міст

Право

власності

Українського

народу

Право

довірчої

власності

особливий вид права власності, речове прав

о, що полягає у

добросовісному управлінні майном одного суб’єкта

(власника майна – засновника довірчої власності) іншим

суб’єктом (довірчим управителем) в інтересах особи,

визначеної засновником довірчої власності (вигодонабувача)

228

Об’єкти права власності

Об’єкти права власності – це матеріальні та нематеріальні блага, які на

праві власності можуть належати певним суб’єктам цивільного права (речі,

майно, гроші, валютні цінності, цінні папери, земля, земельні ділянки та інші

природні ресурси, а також особисті немайнові права).

Об’єкти права

власності

Українського

народу

земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші

природні ресурси, які знаходяться в межах території

України, природні ресурси її континентального шельфу,

виключної (морської) економічної зони. Кожен

громадянин має право користуватися природними

об’єктами права власності Українського народу

відповідно до закону.

Об’єкти права

приватної

власності

будь-яке майно, незалежно від його виду, вартості та

цільового призначення, за винятками окремих видів

майна, які відповідно до закону не можуть належати

фізичним та юридичним особам. Зокрема, Постановою

Верховної Ради України „Про право власності на окремі

види майна” від 17.06.1991 р. затверджено „Перелік

видів майна, що не може перебувати у власності

громадян, громадських об’єднань, міжнародних

організацій та юридичних осіб інших держав на

території України” та „Спеціальний порядок набуття

права власності громадянами на окремі види майна”.

Об’єкти права

державної

власності

майно, у тому числі грошові кошти, яке належить

державі Україна (ч.1 ст.326 ЦК України), зокрема,

майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради

України та утворених нею органів, Збройних Сил

України, органів державної безпеки, прикордонних та

внутрішніх військ, оборонні об’єкти, енергетичні

системи, системи транспорту загального користування,

зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне

значення, кошти республіканського бюджету, НБУ,

майно вищих та середніх спеціальних навчальних

закладів, майно державних підприємств, об’єкти

соціально-культурної сфери та інше майно, що

становить матеріальну основу суверенітету України.

Об’єкти права

комунальної

власності

майно, у тому числі грошові кошти, яке належить

територіальній громаді (ч.1 ст.327 ЦК України),

зокрема, рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих

бюджетів, земля, природні ресурси, що є у власності

територіальних громад, підприємств та організацій.

229

Способи набуття права власності

Способи набуття права власності – це передбачені законом юридичні

факти, з настанням яких пов’язується виникнення у суб’єкта права власності на

певне майно.

Способи набуття права власності

Похідні способи

способи, за яких

право власності виникає внаслідок

волевиявлення попереднього

власника

Первісні способи

–

способи, за яких

право власності на річ виникає вперше

або незалежно від волі попереднього

власника

створення (виготовлення) нової

речі

переробка речі (специфікація)

привласнення

загальнодоступних дарів природи

привласнення безхазяйного майна

знахідка

привласнення бездоглядної

домашньої тварини

привласнення скарбу

набувальна давність

реквізиція

укладання правочину,

спрямованого на

передачу

майна у

власність іншій особі

(купівля-продаж, дарування,

міна, довічне утримання,

поставка, позика тощо)

приватизація державного чи

комунального майна

спадкування за законом або

заповітом

конфіскація

230

Способи припинення права власності

Способи припинення права власності – це передбачені законом

юридичні факти, з настанням яких пов’язується припинення у суб’єкта права

власності на майно.

Способи припинення

права власності

За волею власника Без згоди власника або незалежно від його волі

Відчуження майна на підставі

договору – спосіб розпорядження

майном шляхом укладання

відповідного договору,

спрямованого на перехід права

власності на майно до іншої особи

(договір купівлі-продажу, міни,

дарування)

Добровільна відмова від права

власності – спосіб розпорядження

майном, за яким право власності

особи на майно припиняється за її

заявою або на підставі інших дій,

які свідчать про відмову від права

власності (ст.347 ЦК). У разі

відмови від права на майно, права

на яке не підлягають державній

реєстрації, право власності на нього

припиняється з моменту вчинення

дії, яка свідчить про відмову

(наприклад, при викиданні,

знищенні майна). Якщо ж майно

підлягає державній реєстрації, то

право власності на нього

припиняється з моменту внесення

за заявою власника відповідного

запису до державного реєстру

Знищення майна

(його загибель)

– спосіб розпорядження, внаслідок

якого особа вчиняє дії, спрямованні

на припинення існування майна

(ст.349 ЦК). Моментом припинення

права власності є момент знищення

майна. У разі знищення майна,

права на яке підлягають державній

реєстрації, право власності на нього

припиняється з моменту внесення

відповідних змін до державного

реєстру за заявою власника

рипинення права власності особи на

майно, яке не може їй належати — оплатний

спосіб припинення права власності, за яким

особа зобов’язана відчужити майно протягом

визначеного законом строку, якщо вона набула

майно з підстав, що не були заборонені

законом на момент набуття, але за законом, що

був прийнятий пізніше, майно не може їй

належати (ст.348 ЦК)

Припинення права власності на нерухоме

майно у зв'язку з викупом земельної

ділянки, на якій воно розміщене — оплатний

спосіб припинення права власності на майно,

що здійснюються за рішенням суду, з

обов'язковим попереднім відшкодуванням

збитків у повному обсязі (ст. 351 ЦК)

икуп земельної ділянки з метою

суспільної необхідності — оплатний спосіб

припинення права власності на земельну

ділянку, що здійснюється за згодою власника

або за рішенням суду (ч.1 ст.350 ЦК)

икуп пам'ятки історії та культури, що

утримується безгосподарно — оплатний

спосіб припинення права власності, за

рішенням суду (ст.352 ЦК)

еквізиція

—

примусовий викуп майна у

власника за умови попереднього та повного

відшкодування його вартості (ст.353 ЦК)

Конфіскація

–

безоплатне

позбавлення

права власності на майно за рішенням суду

як санкція за вчинення правопорушення

Ліквідація юридичної особи або смерть

власника – фізичної особи