Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

391

Види неплатоспроможності

Відносна – неспроможність

боржника погасити борги

кредиторів внаслідок тимчасових

фінансових складнощів, але за

наявності майнових активів, що

перевищують кредиторську

заборгованість. У даному випадку

кредитори реалізують власні

майнові права через виконавче

провадження, не звертаючись до

інституту банкр

утства

Абсолютна – неспроможності

суб’єкта підприємницької

діяльності виконати після

настання встановленого строку їх

сплати грошові зобов’язання

перед кредиторами, в т.ч. по

заробітній платі, а також

виконати зобов’язання щодо

сплати податків і зборів не інакше

як через відновлення

платоспроможності

Матеріально

правові умови

(підстави)

порушення провадження у справі про

банкрутство

Значний розмір заборгованості – не менш ніж 300 мін. розмірів

заробітної плати. До якого не зараховуються недоїмка (пеня,

штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду;

зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та

здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської

винагороди, зобов’язання перед засновниками боржника –

юридичної особи. Вимоги повинні бути безспірними-тобто спір

по них повинен бити розглянутим сторонами або органом

господарської юрисдикції

Термін несплати – вимоги кредиторів не задоволені боржником

протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку

392

Механізм попередження

банкрутства

Фінансова допомога, у обсязі, необхідному для

погашення зобов’язань перед кредиторами та бюджетом

Досудова санація – тобто система реорганізаційних,

управлінських, інвестиційних, технічних, економічних,

правових заходів щодо відновлення платоспроможності

боржника, які може здійснювати власник майна

боржника або інвестор до початку порушення

провадження у справі про банкрутство

(реструктуризація підприємства, перепрофілювання

виробництва, передача майна в оренду, скорочення

чисельності працюючих, порука, гарантія та інше).

Строк проведення досудової санації не повинен

перевищувати 12 місяців, в окремих випадках він може

бути продовженим, але не більше ніж на 6 місяців

Відповідальність у сфері банкрутства

У випадках, коли несумлінний підп

риємець оголошує себе

банкрутом з метою приховати незаконну витрату грошей не за

призначенням, у тому числі їхнє розкрадання, з метою ліквідувати,

реорганізувати або приватизувати суб'єкт підприємницької

діяльності зі зміною форм власності, це є фіктивним

банкрутством, що тягне за собою кримінальну відповідальність

за ст.218 Кримінального кодексу України (далі – ККУ)

Передбачено кримінальну відповідальність за

навмисне

приховування банкрутства (ст.220 ККУ), суть якого полягає в

наданні кредиторам недостовірної інформації про стан суб’єкта

підприємництва, що свідчить про його неспроможність

виконувати свої зобов’язання перед кредиторами, тобто

приховання фінансової неплатоспроможності

Ст. 219 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за

доведення до банкрутства, а ст. 221 ККУ – за незаконні дії у

разі банкрутства (умисне приховування майна, майнових прав,

фальсифікація, приховування або знищення документів

фінансової звітності)

393

Правове регулювання приватизації державного майна

Приватизація — це відчуження майна, житла чи земельних ділянок, що

перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки

Крим) чи комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб

Приватизація

Мета приватизації в Україні

Підвищення соціально-економічної ефективності виробництва

та залучення коштів на структурну перебудову економіки України

Створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір

способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до

участі в утриманні та збереженні існуючого житла і формування

ринкових житлових відносин

Ведення особистого підсобного господарства, будівництва й

обслуговування житлового будинку і господарських будівель

(присадибна ділянка), садівництва, дачного та гаражного

будівництва

394

Принципи приватизації в Україні

Законність

Державне регулювання та контроль

Надання пільг на придбання державного

майна членам трудових колективів

підприємств, що приватизуються, наймачам

державного житлового фонду та

користувачам земельних ділянок

Забезпечення соціальної захищеності та

рівності прав громадян України у процесі

приватизації

Пріоритетне надання громадянам України

прав на придбання державного майна

Безоплатна передача частки державного

майна, житла чи земельної ділянки

кожному громадянинові України

Приватизація державного майна на

сплатній основі із застосуванням

приватизаційних паперів

Додержання антимонопольного

законодавства

Повне, своєчасне та достовірне

інформування громадян України про всі дії

щодо приватизації

Пріоритетне право трудових колективів

на вибір форми власності і придбання

майна своїх підприємств і т. ін.

395

Правове регулювання інвестиційної діяльності

Правові основи інвестиційної діяльності в Україні визначаються:

Конституцією України; Господарським кодексом України, Законами України

«Про інвестиційну діяльність» від 8 вересня 1991 р., «Про захист іноземних

інвестицій в Україні» від 10 вересня 1991 р.; Положенням про інвестиційні

фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України від

19 лютого 1994 р., іншими нормативно-правовими актами.

Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що

вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок

якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиції

Види іноземних інвестицій

Іноземна валюта, інші валютні цінності; валюта, що діє на

території України

Рухоме і нерухоме майно, обіг якого не заборонено

законодавством України, та пов’язані з ним майнові права

Цінні папери або будь

які інші форми участі у

підприємствах, зареєстрованих у встановленому порядку

Грошові вимоги і права вимоги виконання договірних

зобов’язань, що мають вартість

Права інтелектуальної власності, що мають

вартісне

визначення

Права на здійснення господарської діяльності, включаючи

права на розвідку, розробку, добування чи експлуатацію

природних ресурсів, надані законодавством або за договором

Платні послуги та ін.

396

Іноземні інвестиції підлягають

державній

реєстрації

, яка

здійснюється Міністерством фінансів України шляхом надання

іноземними інвесторами до початку, в період або після фактичного

здійснення інвестицій інформації щодо загального обсягу, виду, форми

інвестицій, періоду здійснення та об’єкту інвестування, юридичного

найменування, юридичного статусу та державної приналежності

іноземного інвестора та його представників на території України, за

формою і в порядку, встановленими Міністерством фінансів України.

Витребування для здійснення державної реєстрації іноземних

інвестицій іншої інформації не допускається. Міністерство фінансів

України зобов’язане зареєструвати іноземні інвестиції у 10-денний

строк або у цей же строк у письмовій формі повідомити про відмову у

реєстрації. Державна реєстрація іноземної інвестиції посвідчується

інвестиційним свідоцтвом

Інвестиційна діяльність вважається припиненою від дня прийняття

Міністерством фінансів України за заявою іноземного інвестора

рішення про припинення дії інвестиційного свідоцтва

Іноземні інвестори

–

ридичні особи, утворені за законодавством

іншим, ніж законодавство України; громадяни, які не мають

постійного місця проживання на території України; міжнародні

урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб’єкти

у випадках, передбачених

законом

Держава

гарантує захист інвестицій

незалежно від форм власності,

в тому числі і іноземних інвестицій. Їх захист забезпечується системою,

спрямованістю та змістом чинного законодавства, договірними

засобами в тому числі міжнародними договорами України. Всім

інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний

режим, що виключає можливість прийняття дискримінаційних заходів,

що могли би перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню

та ліквідації. Чітко врегульовано і передбачено вільний вивіз вкладень

інвестицій, як і отриманих від них результатів

Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані

реквізовані, до них не можуть бути застосовані інші порівняні

зазначеним за наслідками заходи. В разі крайньої необхідності такі

міри можуть прийматись лише на підставі законодавчих актів України

із наступним відшкодуванням інвестору в повному обсязі заподіяних

припиненням інвестиційної діяльності збитків

397

Розділ 8.

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗЕМЕЛЬНОГО ТА

ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Основи екологічного права України

Екологічне право – це комплексна галузь права, нормами якої

регулюються суспільні відносини щодо раціонального використання природних

ресурсів, їх ефективної охорони та відтворення; забезпечення якості

навколишнього природного середовища; гарантування екологічної безпеки.

Екологічне право

Предмет Методи

відносини щодо використання

природних ресурсів

правового забезпечення гармонійної взаємодії

суспільства і природи правового забезпечення

гармонійної взаємодії суспільства і природи

відносини щодо охорони

навколишнього природного

середовища

системності та комплексності у регулюванні

екологічних правовідносин

пріоритетності права грома

дян на безпечне

для життя та здоров’я довкілля

правового забезпечення екологічної безпеки

сталого розвитку як основи для

комплексного вирішення соціальних,

екологічних та економічних проблем

запобігання екологічній шкоді

поєднання економічного стимулюв

ання та

юридичної відповідальності при забезпеченні

раціонального використання та охорони

природних ресурсів

раціонального та ефективного використання

природних ресурсів

цільового використання природних ресурсів

відносини щодо забезпечення

екологічної безпеки

відносини щодо формування,

збереження та раціонального

використання екологічної

мережі України

платності спеціального природокористування

множинності правових форм

використання природних ресурсів

особливої охорони природних

територій та об’єктів, що мають

підвищену екологічну цінність

доступу фізичних та юридичних

осіб до екологічної інформації

міжнародного екологічного

співробітництва

398

Основні галузеві принципи

екологічного права

правового забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і

при

ди

системності та комплексності у регулюванні екологічних

правові

носин

пріоритетності права громадян на безпечне для життя та

здоров’я довкі

ля

правового забезпечення екологічної безпеки

сталого розвитку як основи для комплексного вирішення

соціал

их, екологі

них та економічних проблем

забезпечення рівності права власності на землю громадян,

юридичних осіб, територіальних громад та держави

запобігання екологічній шкоді

раціонального та ефективного використання природних ресурсів

цільового використання природних ресурсів

платності спеціального природокористування

множинності правових форм використання природних ресурсів

особливої охорони природних територій та об’єктів, що мають

пі

вищену ек

логічну цінність

доступу фізичних та юридичних осіб до екологічної інформації

міжнародного екологічного співробітництва

399

загальні засади законодавства

у сфері охорони д

вкі

ля

правові засади екологічної

експертизи; стандартизацію та

нормування у сфері охорони

довкілля

екологічні обов’язки громадян

вно

важення державних

органів та органів місцевого

самоврядування у галузі

екології

організаційно

правовий

механізм спостереження,

прогнозування, обліку та

інформування у галузі

навколишнього природного

середовища

екологічні права громадян та

їх гарантії

правові засади екологічної

експертизи

стандартизацію та

нормування у сфері охорони

довкілля

правові основи контролю та

нагляду у галузі охорони

довкілля

види та порядок

використання природних

ресурсів

економічний механізм

забезпечення охорони

навколишнього природного

середовища

заходи щодо забезпечення

екологічної безпеки

правовий режим природних

територій та об’єктів, що

підлягають особливій охороні

правовий режим

надзвичайних екологічних

ситуацій

загальні засади юридичної відповідальності за порушення

екологічного законодавства

Закон України «Про навколишнє природне

середовище» від 25 червня 1991 р.

400

Земельний кодекс

України від 25 жовтня

2001 р.

Лісовий кодекс України від

21 січня 1994 р. (в редакції

від 8 лютого 2006 р.)

Водний кодекс

України від 6 червня

1995 р.

Кодекс України про надра

від 27 липня 1994 р.

Закон України „Про

рослинний світ” від 9

квітня 1999 р.

Закон України „Про

тваринний світ” від 13

грудня 2001 р.

Закон України від 16

жовтня 1992 р. „Про

охорону атмосферного

повітря”

акон України від 16

червня 1992 р. „Про

природно-заповідний фонд

України”

Закон України від 7

лютого 2002 р. „Про

Червону книгу України”

Закон України від 24

червня 2004 р. „Про

екологічний аудит”

Закон України від 9

лютого 1995 р. „Про

екологічну експертизу”

Закон України від 19 червня

2003 р. „Про державний

контроль за використанням та

охороною земель”

Нормативно-правове забезпечення охорони

окремих видів природних ресурсів

Додаткові

Основні