Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

461

Охорона прав і свобод людини і

громадянина, власності,

громадського порядку та

громадської безпеки, довкілля,

конституційного устрою України

від злочинних посягань,

забезпечення миру і безпеки

людства

Запобігання злочинам (ч.1 ст.1

КК України)

Охоронна

–

захист свобод

специфічними засобами особи,

суспільства й держави від

злочинних посягань

Регулятивна

–

регулювання

кримінально-правових відносин,

що виникають при вчиненні

злочину

Попереджувальна –

попередження вчинення нових

злочинів особами, які раніше

вчинювали злочини, а також

всіма громадянами

Виховна

–

виховує громадян в

дусі виключення злочинних

діянь з своєї поведінки, орієнтує

на правослухняну поведінку

Завдання кримінального

права

Функції кримінального

права

462

Законність

–

рівність

громадян перед законом

(незалежно від статі, раси,

національності, мови,

походження і т.ін.)

Справедливість

–

покарання

та інші заходи кримінально-

правового характеру повинні

відповідати характеру і ступеню

суспільної небезпеки злочину,

обставинам його вчинення,

особистості винного

Вина

–

кримінальна

відповідальність настає тільки

за ті суспільно небезпечні

діяння, по відношенню до

яких встановлена вина особи

Гуманізм

– покарання та інші

заходи кримінально-правового

характеру не повинні

спричиняти фізичних страждань

або принижувати людську

гідність

Загальна частина –

норми,

що визначають завдання,

принципи та основні інститути

кримінального права

Особлива частина

–

містить

норми, що описують конкретні

види злочинів із зазначенням

видів покарань і межі, в яких вони

можуть бути призначені за

вчинення даних злочинів

Система кримінального права

Принципи кримінального права

463

Кримінально-

правова охорона основ національної безпеки України,

особи, її прав і свобод, власності і всього правопорядку від

злочинних

посягань

Закріплення принципу, що Кримінальний кодекс - єдиний

законодавчий акт, який включає в себе всі закони України про

кримінальну відповідальність

Закріплено принцип “немає злочину – немає покарання без вказівки на

це в кримінальному законі”

Наявність в діях особи ознак складу злочину, встановленого в

кримінальному законі, – єдина підстава кримінальної відповідальності

Закріплено принцип особистої і винної відповідальності

Посилено відповідальність за вчинення тяжких і особливо тяжких

злочинів з наданням можливості застосування до осіб, які вчинили менш

тяжкі злочини, покарань, не пов’язаних з позбавленням волі

Наявність норм, спрямованих на посилення боротьби з організованою

злочинністю

Введено систему покарань від менш суворих до більш суворих

Наявність широкого переліку норм, що встановлюють можливість

звільнення від кримінальної відповідальності та покарання

Наявність низки заохочувальних норм, що стимулюють позитивну

посткримінальну поведінку

Основні концептуальні положення Кримінального кодексу

України 2001 року

464

У Загальній частині

зосереджені

норми, що встановлюють принципи

і загальні положення

кримінального права, а також

визначають його основні інститути

Особлива частина

містить норми,

що вказують, які конкретно суспільно

небезпечні діяння є злочинами і які

заходи кримінального покарання

можуть бути застосовані до осіб, що їх

вчинили

Загальна частина

чинного КК складається із

XV розділів: “Загальні

положення”; “Закон про

кримінальну

відповідальність”;

“Злочини, його види та

стадії”; “Особа, яка

підлягає кримінальній

відповідальності (суб’єкт

злочину)”; “Вина та її

форми”; “Співучасть у

злочині”; “Повторність,

сукупність та рецидив

злочинів”; “Обставини, що

виключають злочинність

діяння”; “Звільнення від

кримінальної

відповідальності”;

“Покарання та його види”;

“Призначення покарання”;

“Звільнення від покарання

та його відбування”;

“Судимість”; “Примусові

заходи медичного

характеру та примусове

лікування”; “Особливості

кримінальної

відповідальності та

покарання неповнолітніх”

Особлива частина включає ХХ розділів

систематизованих за групами споріднених

суспільних відносин, на які посягають відповідні

злочини: “Злочини проти основ національної

безпеки України”; “Злочини проти життя та

здоров’я особи”; “Злочини проти волі, честі та

гідності особи”; “Злочини проти статевої свободи

та статевої недоторканості”; “Злочини проти

виробничих, трудових та інших особистих прав і

свобод людини і громадянина”; “Злочини проти

власності”; “Злочини у сфері господарської

діяльності”; “Злочини проти довкілля”; “Злочини

проти громадської безпеки”; “Злочини проти

безпеки виробництва”; “Злочини проти безпеки

руху та експлуатації транспорту”; “Злочини проти

громадського порядку та моральності”; “Злочини

у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних

речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші

злочини проти здоров’я населення”; “Злочини у

сфері охорони державної таємниці,

недоторканості державних кордонів, забезпечення

призову та мобілізації”; “Злочини проти

авторитету органів державної влади, органів

місцевого управління та об’єднань громадян”;

“Злочини у сфері використання електронно-

обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та

комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку”;

“Злочини у сфері службової діяльності”;

“Злочини проти правосуддя”; “Злочини проти

встановленого порядку несення військової

служби (військові злочини)”; “Злочини проти

миру, безпеки людства та міжнародного

правопорядку”

Структура кримінального кодексу

465

Поняття злочину

Формальне

злочином визнається

таке діяння, яке

передбачається

законом як

кримінально-каране

Матеріальне

вирізняє лише соціальну

сутність злочину,

протиріччя його певним

соціальним цінностям

Формально-

матеріальне

поєднує в собі соціальну

і юридичну

характеристику злочину

Ознаки злочину

Протиправність

Винність

Суспільна

небезпечність

Караність

466

Дозволяє

дати

класифікацію

злочинів за

ступенем

тяжкості

Визнає межу

між злочином

та іншими

правопорушен

нями

Є однією з

загальних засад

індивідуалізації

кримінальної

відповідальності і

покарання

На законодавчому рівні –

коли законодавець

криміналізує суспільно-

небезпечне діяння

На правозастосовчому рівні

– коли орган досудового

слідства і суд оцінює

суспільну небезпечність

вчиненого злочину

Є основним

об’єктивним

критерієм

визнання діяння

злочином, його

криміналізації

Суспільна небезпечність

Оцінки суспільної небезпечності

467

Це юридична,

правова оцінка

суспільної

небезпечності,

закріплена в законі

Виділення законом

кримінальної

протиправності як

обов’язкової ознаки

злочину являє собою

конкретне вираження

принципу законності

КК встановлює

вичерпний перелік

злочинів. Тому ознака

кримінальної

протиправності

заперечує можливість

застосування норм КК

за аналогією

Вина, відповідно до ст.23

КК є психічним ставленням

особи до вчиненої дії чи

бездіяльності та її

наслідків, яке виражається

у формі умислу або

необережності

Вина значною

мірою визначає

характер діяння і

ступень його

тяжкості і є

важливим критерієм

визнання його

злочином

Застосування

ознаки “винність”

підкреслює, що у

КК діє принцип

суб’єктивного

ставлення

Розуміють погрозу

застосування покарання

за злочин, що міститься в

кримінально-правових

санкціях КК

Особа яка вчинила злочин,

відповідно до КК може бути

звільнена не тільки від покарання,

а й від кримінальної

відповідальності, за наявності

певних підстав

Протиправність

Винність

Караність

468

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить

ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але

через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не

заподіяла і не мала заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі,

суспільству або державі

Не заподіює шкоди

охоронюваним

законом суспільним

відносинам або

заподіює їм явну,

очевидну, але

незначну шкоду

Суб’єктивна

характеристика

малозначного

діяння, яке

об’єктивно не

повинно бути

спрямоване на

заподіяння

істотної шкоди

Наявність у

вчиненому діянні

всіх юридичних

об’єктивних і

суб’єктивних

ознак, що зазначені

у відповідній статті

Особливої частини

КК

Ознаки малозначного діяння та умови

застосування (ч.2 ст.11 КК)

469

Відмінність злочину від інших правопорушень

За об’єктом

За ступенем

суспільної

небезпечності

Злочин завжди відрізняється більшою

соціальною шкідливістю, ніж проступки

(матеріальний збиток)

За видом

протиправнос

ті

Злочин завжди забороняється законом

про кримінальну відповідальність.

Правопорушення регулюються КпАП,

цивільним та іншими кодексами

Кримінально-правові санкції містять

загрозу більш серйозних обмежень

певних прав і свобод особи - кримінальне

покарання з наступною судимістю.

Адміністративні, дисциплінарні,

цивільно-правові санкції менш суворі та

ніколи не тягнуть судимість

За органом,

який

застосовує

покарання

Особі, яка вчинила суспільно

небезпечне діяння (злочин) покарання

призначається тільки судом. Особі, яка

вчинила адміністративне, дисциплінарне,

цивільне або інше правопорушення,

покарання може призначати не тільки суд,

але і ряд службових осіб

Об’єкт злочину за своїм соціальним

значенням важливіше об’єктів

відповідних адміністративних,

дисциплінарних, цивільно-правових та

інших правопорушень

470

Класифікація злочинів

Класифікація злочинів може здійснюватись за різними критеріями

залежно від мети такої класифікації та її практичного значення.

За об’єктом

посягання

За ступенем

тяжкості

злочинів

За ступенем

завершеності

злочинної діяльності

За формою

вини

Невеликої

тяжкості

Злочин, за який

передбачене

покарання у виді

позбавлення волі

на строк не

більше двох

років, або інше,

більш м’яке

покарання

Середньої

тяжкості

Злочин, за

який

передбачене

покарання у

виді

позбавлення

волі на строк

не більше

п’яти років

Тяжкі

Злочин, за

який

передбачене

покарання у

виді

позбавлення

волі на строк

не більше

десяти років

Особливо

тяжкі

Злочин, за який

передбачене

покарання у виді

позбавлення волі

на строк понад

десять років або

довічне

позбавлення волі

Класифікація злочинів

Класифікація злочинів залежно від

ступеня тяжкості (ст.12 КК України)