Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

регіонального самоврядування за поданням відповідних посадових осіб держав-

ної санітарно-епідеміологічної служби в межах своїх повноважень можуть

запроваджувати у встановленому законодавством порядку на відповідних тери-

торіях чи об'єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і

перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та

уражень.

Органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самовряду-

вання, підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати своєчасне

проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних,

дератизаційних, інших протиепідемічних, а також

дезактиваційних

заходів.

Заходи первинної профілактики

Санітарно-профілактичні

заклади

участь у

формуванні

здорового способу

життя

розробка заходів

оздоровлення природного

та виробничого

середовища, участь у

їх

проведенні

виявлення та усунення

біологічних факторів

ризику

Лікувально-профілактичні

заклади

проведення медичних

профілактичних оглядів

активне спостереження за

станом здоров'я населення

виявлення факторів ризику

виникнення захворювань

проведення імунізації

участь у формуванні

здорового способу

життя

медико-генетичні

консультування

Мал 1. Участь лікувально-профілактичних закладів і санітарно-епідеміологічної

служби в проведенні первинної профілактики.

540

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небез-

печних

інфекційних

захворювань, масових отруєнь та радіаційних уражень

відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби

можуть запроваджуватись позачергові профілактичні щеплення, інші заходи

профілактики.

У здійсненні первинної профілактики беруть участь як санепідслужба,

так і лікувально-профілактичні заклади (мал. 1).

Здійснення первинної профілактики потребує розробки та впровадження

науково-обгрунтованих норм і правил, що стосуються праці, навчання, побуту,

відпочинку, харчування тощо.

Вторинна профілактика має на меті попередження подальшого розвитку

хвороби, запобігання появі ускладнень і запобігання інвалідності. Здійсненням

цих заходів займаються переважно лікувально-профілактичні заклади.

Державна санітарно-епідеміологічна служба — це органи, установи та

заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я

України, відповідні установи, заклади, частини та підрозділи Міністерства

оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету в справах охо-

рони державного кордону та Служби безпеки України.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої

влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства,

державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення сані-

тарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони

здоров'я України.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби сис-

теми Міністерства охорони здоров'я України покладаються функції спеціально

уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та

об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

На установи, заклади і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної

служби інших міністерств і відомств покладаються функції спеціально уповно-

важених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядко-

ваних

їм

територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють

свою діяльність на підставі Положення про державний санітарно-епідеміологіч-

ний нагляд в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 22 червня

1999

р. №

1109

та положень про державну санітарно-епідеміоло-

гічну службу відповідних міністерств і

відомств.

Поряд із безпосередньою участю в профілактичній роботі органи та заклади

санепідслужби здійснюють також інші функції (мал. 2).

Діяльність Державної санітарно-епідеміологічної служби України регламен-

тується Конституцією України, законами України "Основи законодавства України

про охорону здоров'я", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо-

луччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища",

541

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

"Про захист прав споживачів", "Про ветеринарну медицину", "Про охорону

праці", "Про рекламу", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку",

"Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про пестициди та агрохімі-

кати", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"

та

іншими,

Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Участь у проведенні профілактичних заходів

Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних та

протиепідемічних норм і правил

Організація, планування та координація проведення

санітарно-оздоровчих і протиепідемічних заходів

Мал. 2. Функції

санепідслужби.

Важливим правовим

підґрунтям

забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення України є санітарне законодавство до якого, окрім

перелічених актів законодавства, відносяться санітарні норми (державні сані-

тарні норми, правила, гігієнічні нормативи).

Основним актом, який регламентує діяльність

санітарно-епідеміологічної

служби, є закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення", прийнятий Верховною Радою в 1994 р. Він скла-

дається з 7 розділів і містить 50 статей.

У першому розділі представлені загальні положення, розкриті поняття

про санітарне та епідемічне благополуччя, державні санітарні норми, правила,

санітарні та протиепідемічні заходи.

В другому розділі визначені права та обов'язки громадян щодо забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя.

Третій розділ регламентує вимоги до забезпечення санітарного та епідеміч-

ного благополуччя населенню. Вони стосуються:

• планування та забудови населених пунктів;

• розміщення, будівництва, реконструкції підприємств, очисних споруд;

• господарсько-питного водопостачання;

• продовольчої сировини та продуктів харчування;

• безпечних умов проживання, навчання, виховання тощо.

В цьому розділі визначені зміст і порядок проведення державної санітарно-

гігієнічної експертизи, яка передбачає:

• безпеку господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, вихо-

вання, побуту;

• встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм;

• оцінку повноти та обгрунтованості санітарних і протиепідемічних заходів;

• оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних

з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного

ними

ризику для здоров'я населення.

542

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Введено поняття про ліцензування видів діяльності небезпечних

для

здоров'я людей. До них відносяться: виробництво, переробка та реалізація

різних видів продукції, комунально-побутове та медичне обслуговування насе-

лення, виховання та навчання дітей і підлітків, будь-які роботи з біологічними

агентами та хімічними речовинами, джерелами іонізуючих і неіонізуючих

випромінювань і радіоактивними речовинами.

В державних стандартах та інших нормативних документах визначено

перелік продукції з огляду на її безпеку для здоров'я та життя населення,

який підлягає обов'язковій сертифікації.

Головний державний санітарний лікар України разом з Державним коміте-

том із стандартизації, метрології та якості продукції визначає порядок акредитації

та акредитує установи, організації, заклади, яким надається право визначення

відповідності продукції вимогам безпеки для здоров'я та життя населення.

В четвертому розділі визначені система державної санепідслужби, основні

напрямки та забезпечення її діяльності, заходи правового та соціального

захисту її працівників.

В п'ятому розділі представлені поняття та завдання державного санепід-

нагляду, визначені повноваження та відповідальність посадових осіб щодо

його здійснення, вказані заходи

із

припинення порушень санітарного законо-

давства.

В шостому розділі визначені види відповідальності та порядок застосування

різних заходів до юридичних і фізичних осіб у випадку порушення санітарного

законодавства.

Сьомий розділ регламентує міжнародні відносини України щодо забезпе-

чення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя" поняття

"санітарне

та епідемічне благополуччя" визначають

як "оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захво-

рюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров'я населення факторів

навколишнього середовища, а також чинників для виникнення та поширення

інфекційних захворювань".

Наведене визначення складових частин цього поняття свідчить про необхід-

ність проведення багатопланових профілактичних заходів на рівні держави,

суспільства та окремих груп населення, різних відомств, служб і зокрема

санітарно-епідеміологічної.

Забезпечення державою санітарного та епідемічного благополуччя залежить

від наявності низки передумов, до яких належать:

• розвинуте санітарне законодавство, в тому числі державні санітарні

норми, правила, гігієнічні нормативи;

• застосування системи державних стимулів і регуляторів, спрямованих

на його дотримання;

• організація державного санітарного-епідеміологічного нагляду.

543

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійсню-

ють

державний

санітарно-епідеміологічний нагляд, тобто діяльність з конт-

ролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законо-

давства. Метою діяльності є запобігання, виявлення, зменшення чи усунення

шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей. При потребі є

можливим застосування заходів правового впливу щодо порушників.

Основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду:

• нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади та

органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями

та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

• нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захво-

рювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм із

запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів довкілля та виробни-

чого середовища на здоров'я людини;

• нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

• нагляд за виконанням приписів та вимог посадових осіб державної

санітарно-епідеміологічної служби;

• проведення державної

санітарно-гігієнічної

експертизи, надання висновків

та дозволів на проведення видів діяльності, передбачених Законом України

"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

• проведення гігієнічної регламентації будь-якого небезпечного фактора

фізичної, хімічної, біологічної природи, присутнього у середовищі

життєдіяль-

ності людини, з метою встановлення та затвердження критеріїв

їх

допустимого

впливу на здоров'я людини.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють:

а) установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби сис-

теми МОЗ:

• головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ;

• управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ;

• центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ;

• Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція;

• обласні, міські, районні та районні у містах санітарно-епідеміологічні

станції, дезінфекційні станції;

• центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті,

санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні

станції на залізницях;

• центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті;

• центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті,

санітарно-епідеміологічні станції басейнів і портів;

• санітарно-карантинні підрозділи;

• спеціалізовані установи та заклади МОЗ для боротьби з особливо

небезпечними

інфекціями;

544

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим

роботи;

б) відповідні установи, заклади, з'єднання, частини і підрозділи державної

санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, СБУ,

на які згідно із законодавством покладаються функції спеціально уповноваже-

них органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкова-

них

їм

територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Основною формою здійснення державного санітарно-епідеміологічного наг-

ляду є перевірка дотримання санітарного законодавства. Перевірки проводяться

за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби,

а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації, за заявами

громадян.

Фінансування органів, установ і закладів державної

санепідсл.ужби

МОЗ

України здійснюється безпосередньо за рахунок відповідних бюджетів МОЗ,

АР Крим, обласних, міст Києва та Севастополя, а також позабюджетних коштів.

Санепідслужби

інших

міністерств і відомств фінансуються за рахунок

своїх бюджетів.

Фінансування Державної санітарно-епідеміологічної служби України

здійснюється відповідно до Законів України "Про забезпечення санітарного

та епідемічного благополуччя населення" та "Про джерела фінансування органів

державної влади".

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний

державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони

здоров'я України з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду, який

призначається на посаду і звільняється з посади відповідно до законодавства

та безпосередньо підзвітний Кабінетові Міністрів України.

Державна санепідслужба МОЗ України на початок 2000 року налічувала

812 санепідустанов, в складі яких Центральна санепідстанція МОЗ України,

Республіканська санепідстанція Автономної Республіки Крим, 24 обласних,

191 міська, 479 районних санепідстанцій сільських районів, Центральні санепід-

станції на водному, залізничному, повітряному транспорті, 3 санепідстанції

басейнів, 14 санепідстанцій портів, 55 на залізницях та лінійні санепідстанції

на залізницях, 1 протичумна, 8 санепідстанцій спеціалізованих медсанчастин

і 32 дезінфекційні станції. Крім цього, в структуру служби входять два комітети

МОЗ України: Комітет з питань імунобіологічних препаратів та Комітет з

питань гігієнічного регламентування; Рада з регламентації застосування та

впровадження дезінфекційних засобів і держпідприємство "Укрвакцина". В

структурі державної санітарно-епідеміологічної служби України знаходяться

14 науково-дослідних

інститутів.

Кадрово-штатна структура санепідслужби МОЗ України налічує понад

55 тис. працівників, серед них

11,4

тис. лікарів (тобто 2,28 на 10 тисяч населення),

1000 спеціалістів з вищою немедичною освітою і близько 29 тис. середнього

медичного персоналу.

545

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Категорії СЕС визначаються залежно від кількості населення (таблиця 1).

Таблиця

Категорії різних СЕС залежно від чисельності населення

СЕС

Обласні

Міські з районним поділом,

що мають районні СЕС

Міські

Районні сільських районів

Категорії СЕС

Понад 2 млн.

Від 600 тис.

до 800 тис.

Понад 300 тис.

Від 60 тис.

до

100

тис.

Від 1 млн.

до 2 млн.

Від

400 тис.

до 600 тис.

Від

200

тис.

до 300 тис.

Від

тис.

до

тис.

III

До 1 млн.

До 400 тис.

Від

100

тис.

до 200 тис.

До 30 тис.

До складу СЕС всіх рівнів управління входять санітарно-гігієнічний та

епідеміологічний відділи. З підвищенням рівня управління структура СЕС

стає більш складною.

Найменш диференційованою є структура СЕС сільських районів (мал. 3).

Санітарно-епідеміологічна станція

Санітарно-гігієнічний

відділ

Епідеміологічний

відділ

Бактеріологічна

лабораторія

Дезінфекційне

відділення

Госпрозрахункове

відділення профі-

лактичної дезінфекції,

дезінсекції та

дератизації

Мал. 3. Структура СЕС сільського району.

У міських СЕС до складу санітарно-гігієнічного відділу входять відділення

за розділами роботи, збільшується число підрозділів епідеміологічного відділу.

Як самостійний до структури СЕС може входити дезінфекційний відділ

(мал. 4).

В обласних СЕС посилюється лабораторна служба, ускладнюється струк-

тура епідеміологічного відділу (мал. 5).

До санітарно-епідеміологічних відносяться заклади дезінфекційної служ-

би, серед них є міська дезінфекційна станція.

її

категорії визначають за чисель-

ністю міського населення.

546

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Санітарно-

гігієнічний

відділ

відділеннями

комунальної

гігієни

пращ

гігієни дітей та

підлітків

радіологічна

група

Епідеміологічний

відділ

з відділеннями

лабораторія з

відділеннями

кому-

нальної

гігієни

ГІГІЄНИ

праці

гігієни

харчу-

протиепідемічне

паразитолопчне

бактеріологічна

лабораторія

Дезінфекційний

відділ з відділен-

нями (за відсут-

ності в

місті

дезінфекційної

станції)

евакуації та

вогнищевої

дезінфекції

камерної

дезінфекції та

санітарної

обробки

госпрозра-

хункове про-

філактичної

дезінфекції,

дезінсекції та

дератизації

Мал. 4. Структура міської

СЕС.

/ категорія - чисельність населення від 500 тисяч до 1 мільйона;

// категорія — чисельність населення від 200 тисяч до 500 тисяч;

/// категорія - чисельність населення до 200 тисяч.

Структура дезстанцій представлена на мал. 6.

Існують різні організаційні форми дезінфекційного забезпечення. Поряд

із станціями можуть створюватися об'єднання "Меддезінфекція" в містах та

області, а також об'єднання "Профдезінфекція".

Головний державний санітарний лікар України:

• забезпечує дотримання єдиних вимог щодо здійснення на території

України державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

• визначає перелік, структуру, функції установ і закладів державної

санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ, а також погоджує переліки,

структуру, функції установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної

служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, СБУ та вирішує питання,

пов'язані з організацією

їх

діяльності;

• видає накази про діяльність державної санітарно-епідеміологічної

служби, постанови, приписи та інші розпорядчі документи, а також вносить

547

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Обласна санітарно-епідеміологічна станція

Організаційний

відділ

Санітарно-гігієнічні відділення

гігієни праці

комунальної

гігієни

харчування

гігієни дітей та

підлітків

радіологічна

група

Епідеміологічний

відділ

з відділеннями

лабораторія

з відділеннями

комунальної

ГІГІЄНИ

гігієни праці

гігієни харчування

фізико-хімічних

методів дослідження

з визначення залиш-

кової

кількості

отрутохімікатів у

харчових продуктах

і зовнішньому

середовищі

токсикологічне

проти-

епідемічне

паразито-

логічне

профілактики

СНІДу

бактеріоло-

гічна

лабораторія

вірусологічна

лабораторія

Відділ

особ-

ливо

небез-

печних

інфекцій

Дез-

інфек-

ційний

відділ

лабора-

торія

відділення

профілактичної

дезінфекції,

дезінсекції та

дератизації

Мал. 5. Структура обласної

СЕС.

Міська дезінфекційна станція

відділи

госпіталізації

вогнищевої

дезінфекції

камерної дезінфекції

профілактичної

дезінфекції,

дезінсекції та

дератизації

лабораторія з

приготування отр

УТ

контрольна

лабораторія

санітарний

Мал. 6. Структура міської дезінфекційної станції.

548

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

пропозиції (подання) з питань організації та здійснення державного санітарно-

епідеміологічного нагляду в Україні;

• представляє інтереси державної санітарно-епідеміологічної служби на

підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, суді, арбітраж-

ному суді;

• організовує вивчення та узагальнення міжнародного досвіду, бере в

установленому порядку участь у підготовці та реалізації міжнародних проектів,

програм, договорів з відповідними державними і недержавними організаціями

інших країн та співпрацює з ВООЗ, Комісією Кодексу Аліментаріус, ФАО,

ЮНЕП, МОП та іншими міжнародними організаціями з питань, що належать

до його компетенції;

• бере участь у формуванні державної політики в галузі охорони здоров'я,

готує проекти законодавчих та інших нормативно-правових

актів

щодо

санітарно-епідеміологічного благополуччя населення;

• подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції з питань забез-

печення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

• безпосередньо інформує Кабінет Міністрів України про санітарну та

епідемічну ситуацію в Україні і на окремих її територіях, випадки особливо

небезпечних та масових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних уражень,

професійних захворювань та інших питань, що належать до його компетенції;

• організовує виконання доручень Президента України, Верховної Ради

України та Кабінету Міністрів України з питань державного санітарно-епідеміо-

логічного нагляду в Україні.

Для наукового та методологічного забезпечення санітарно-епідеміологічної

служби, формування державного та галузевого замовлення на науково-дослідні

роботи при головному державному санітарному лікареві України функціонує

як консультативно-дорадчий орган наукова рада, до складу якої входять провідні

науковці та фахівці гігієнічного та епідеміологічного профілю.

Для розгляду та вирішення найважливіших питань державної санітарно-

епідеміологічної служби в Державній санітарно-епідеміологічній службі України

працює колегія державної санітарно-епідеміологічної служби у складі головного

державного санітарного лікаря України, його заступників та інших посадових

осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Очолює колегію та затверджує положення і її склад головний державний

санітарний лікар України.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою Автономної

Республіки Крим здійснює головний державний санітарний лікар Автономної

Республіки Крим, який за посадою є заступником Міністра охорони здоров'я

Автономної Республіки Крим, призначається на посаду і звільняється з посади

головним державним санітарним лікарем України за погодженням з Радою

міністрів Автономної Республіки

Крим.

549

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23