Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права

щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Для здійснення державного санепіднагляду головним державним санітарним

лікарям,

їх

заступникам та

іншим

посадовим особам органів, установ і закладів

державної санепідслужби надані відповідні повноваження.

Згідно із статтею 41 закону України "Про забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення" головним державним санітарним ліка-

рям АР Крим, областей, міст, районів і

їх

заступникам надаються повно-

важення:

а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами

державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, під-

приємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законо-

давства;

б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників

здоров'я населення, окремих його груп;

в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення,

ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території,

об'єкта, окремих професійних груп тощо;

г)

контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, вико-

нанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;

д) погодження відведення земельних ділянок під забудову та

інші

види

землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування

промислових та інших об'єктів;

є)

винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-

гігієнічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення та затвер-

дження висновків;

є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економіч-

ного розвитку;

ж) винесення рішень про відповідність вимогам санітарних норм об'єктів

і споруд, що вводяться в експлуатацію;

з) погодження видачі, а в передбачених законодавством випадках - надання

дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом;

и) безперешкодного входу на територію та у приміщення всіх об'єктів

нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок

щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення

необхідних лабораторних досліджень;

і) безкоштовного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі

іноземних,

які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території

України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характе-

ризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;

ї) безкоштовного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для дер-

жавної санітарно-гігієнічної експертизи;

560

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

й) визначення необхідності профілактичних щеплень та

інших

заходів

профілактики в разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь і радіаційних

уражень;

к) розслідування причин і умов виникнення професійних або групових

інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з

цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності;

л) застосування передбачених цим Законом заходів для припинення

порушення санітарного законодавства.

Іншим посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-

епідеміологічної служби (лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, помічники

лікарів) надаються повноваження, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г",

"и", "і", "ї", "к" (у частині розслідування групових інфекційних захворювань,

отруєнь, радіаційних аварій).

Передбачені також

обов'язки

головних державних санітарних лікарів та

інших

посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Вказані

працівники зобов'язані:

• застосовувати надані

їм

повноваження щодо запобігання, визначення,

виявлення та припинення санітарних правопорушень;

• повідомляти керівників підприємств, установ і організацій про санітарні

правопорушення з боку підпорядкованих

їм

працівників;

• вносити відповідним органам або службам пропозиції про проведення

оздоровчих заходів.

У разі порушень санітарно-гігієнічних норм і правил, передбачених законо-

давством, визначається дисциплінарна, адміністративна чи кримінальна

відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність щодо осіб, які допустили порушення

санітарного законодавства, може застосовуватися керівником підприємства,

установи, організації за поданням головного державного санітарного лікаря

чи його заступника. До дисциплінарних стягнень відносяться:

• догана;

• сувора догана;

• відсторонення від роботи;

• переведення на роботу з меншою платнею.

Кримінальна відповідальність настає у випадку санітарних правопору-

шень, які викликали чи могли викликати масові захворювання, отруєння та

смерть людей. При цьому застосовують різні види позбавлення волі, виправні

роботи без позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади, конфіс-

кація майна.

Адміністративна відповідальність передбачає винесення попередження

чи накладення штрафу на посадових осіб і громадян, винних у порушеннях

санітарного законодавства чи невиконанні постанов, розпоряджень, приписів,

висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санепідслужби.

561

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Перелік порушень у галузі охорони праці та здоров'я населення та охорони

природи визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Визначається також економічна відповідальність за порушення санітар-

ного законодавства. Крім штрафів, які накладаються на підприємства та органі-

зації при порушеннях санітарного законодавства, останні мають відшкодувати

витрати ЛПЗ і санітарно-профілактичних закладів на надання медичної допомоги

хворим, на проведення санітарно-протиепідемічних заходів.

З метою припинення порушень санітарного законодавства головні дер-

жавні санітарні лікарі відповідно до статті 42 можуть застосовувати такі

заходи:

а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств,

установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній,

машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування

плаваючими засобами, рухомим складом і літаками в разі невідповідності

їх

вимогам санітарних норм;

б) обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструк-

ції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку

за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи та в разі відступу

від затвердженого проекту;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації

хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, буді-

вельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел

іонізуючих випромінювань у разі відсутності

їх

гігієнічної регламентації та

державної реєстрації, а також якщо вони визнані шкідливими для здоров'я

людей;

г) обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидів) забруднюючих

речовин за умови порушення санітарних норм;

д) зупинення чи припинення інвестиційної діяльності у випадках, установле-

них законодавством;

є)

внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваже-

ним ними органам подання про відсторонення від роботи чи іншої діяльності

осіб, зазначених у пункті п'ятому статті 7 цього Закону;

є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я продуктів

харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку,

що встановлюється законодавством.

Інші посадові особи органів, установ і закладів державної санітарно-

епідеміологічної служби можуть використовувати повноваження, застосовувати

заходи для припинення порушення санітарних норм, передбачені пунктом

"а" (в частині обмеження, тимчасової заборони діяльності підприємств, установ,

організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і

механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваю-

чими засобами, рухомим складом і літаками в разі невідповідності

їх

вимогам

санітарних норм), пунктами "в", "г",

"є",

"є" цієї статті.

562

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

За вимогою посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-

епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітар-

ного законодавства в необхідних випадках здійснюється із залученням праців-

ників органів внутрішніх справ.

При здійсненні санепіднагляду органи та заклади санепідслужби складають

документи дозвільного та розпорядчого характеру, а також документи

адміністративного примусу. Вони є адміністративно-правовими чи індиві-

дуальними актами управління (мал. 12).

Адміністративно-правові акти

ДОЗВІЛЬНІ

(висновок державної

санітарно-гігієнічної

експертизи,

дозвіл,

погодження);

розпорядчі без елементів

примусу

(акт санітарного обстежен-

ня, плани-завдання та ін.)

адміністративного примусу

(постанови про накладання

штрафів, припинення діяльності

підприємств, установ, організацій

чи будівництва, вилучення з

реалізації небезпечних для здоров'я

продуктів харчування тощо)

юрисдикційні

(подання органам виконавчої влади.

місцевого самоврядування, до

прокуратури )

Мал. 12. Види адміністративно-правових актів.

Ознайомлення з матеріалами 42 статті Закону про забезпечення санітар-

ного та епідемічного благополуччя призводить до висновку, що для припинення

порушень санітарного законодавства застосовують різні адміністративно-запо-

біжні заходи:

• обмеження;

• тимчасова заборона;

•

заборона;

• припинення;

• зупинення.

Порядок застосування державною санепідслужбою України адміністративно-

запобіжних заходів визначений відповідною інструкцією (наказ МОЗ України

№ 67 від 14.04.95 р., який зареєстровано в Міністерстві Юстиції України).

Передбачені законодавством заходи проводяться на підставі винесення

відповідних постанов.

563

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Постанова зобов'язує посадову особу чи громадянина, котрому її надіслано,

виконати в установлений термін вимоги, викладені в цьому документі. В поста-

нові обов'язково вказуються:

• обставини, внаслідок яких виноситься постанова;

• нормативний акт, який передбачає винесення постанови;

• конкретна дія, яку особа повинна здійснити чи від якої повинна утриму-

ватися;

• термін виконання постанови;

• порядок оскарження;

• попередження про відповідальність за невиконання постанови.

Постанова складається в трьох примірниках за встановленою формою.

її

вручають під розписку громадянину чи посадовій особі. У випадку

їх

відмови

від підпису робиться відповідний запис. Інформація про це надсилається в

тридобовий термін місцевим органам виконавчої влади. Один примірник поста-

нови зберігається в справах посадової особи, яка

її

винесла.

Виконання постанови може бути забезпечено шляхом опечатування

чи опломбуванням джерел енергії, сировини, приміщень, агрегатів, механізмів,

засобів транспортування тощо. Про цю дію сповіщають власника (керівника)

об'єкта. Адміністрації об'єкта пропонується припинити чи зупинити відповідні

технологічні процеси, при необхідності вивести людей з приміщень.

Після

накладення пломби (печатки) складається відповідний акт в двох примірниках,

один з яких передається на об'єкт, а другий залишається в посадової особи

держсанепідслужби.

Крім обмеження, заборони чи припинення дії об'єкта (технологічного про-

цесу), передбачено вилучення з реалізації

{конфіскація)

небезпечних для

здоров'я продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних

матеріалів.

Порядок здійснення цього заходу регламентується відповідною інструкцією

(Наказ МОЗ України № 68 від 14.04.95 р.), узгодженою з Верховним судом

України, Міністерством фінансів і Міністерством охорони навколишнього

середовища України.

Постанова про вилучення з реалізації (конфіскацію) зобов'язує посадову

особу, громадянина в установлений термін знищити або направити на переробку

чи здати на зберігання предмети, небезпечні для здоров'я.

Підставою для її складання можуть бути акти, доповідні записки, протоколи

лабораторно-інструментальних досліджень, результати державної санітарно-

гігієнічної експертизи.

Постанову складають у двох примірниках за встановленою формою. В ній

вказують:

• опис предметів, що підлягають вилученню (конфіскації);

• обставини, внаслідок яких предмети підлягають вилученню (конфіскації);

• нормативний акт, який передбачає правочинність винесення постанови;

564

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• конкретну дію (засіб переробки, знищення, місце зберігання тощо),

яку треба здійснити, та при необхідності вимоги щодо обов'язкової присутності

при виконанні постанови представника держсанепідслужби;

• термін виконання постанови;

• порядок оскарження;

• нормативний акт, який передбачає відповідальність за невиконання

постанови (визначається, виходячи з небезпеки для здоров'я предметів, що

підлягають вилученню (конфіскації), та з урахуванням умов реальної мож-

ливості її виконання).

Копію постанови вручають під розписку посадовій особі чи громадянину,

які відповідають за її виконання. Постанова зберігається в справах посадової

особи, яка її винесла.

Вилучені предмети здаються власником на переробку (обробку) з метою

наступної реалізації або безоплатно передаються для певних потреб, що не

створюють небезпеки для здоров'я людини, чи передаються на тимчасове

зберігання до вирішення питання про спосіб виконання постанови.

Суми, отримані від реалізації вилучених предметів, залишаються поперед-

ньому власнику.

Квитанції про здачу (передачу) предметів, що підлягають вилученню, пода-

ються особою, відповідальною за виконання постановою, посадовій особі, яка

винесла постанову.

Предмети, стосовно яких винесено постанову про конфіскацію, підлягають

знищенню термічним, хімічним, механічним

чи

іншим

шляхом.

Знищення повинно виконуватися з дотриманням вимог техніки безпеки,

санітарного законодавства України та законодавства України про охорону

навколишнього природного середовища.

Про фактичне знищення предмета складається акт у двох примірниках,

один з яких надається для контролю посадовій особі, що винесла постанову.

Присутність представника держсанепідслужби при знищенні предметів є

обов'язковою.

Постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів у місяч-

ний термін може бути оскаржена:

• головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів

України чи до суду;

• головних державних санітарних лікарів інших Міністерств, відомств -

головному державному санітарному лікарю України чи суду;

•

інших

головних державних санітарних лікарів і посадових осіб держсанепід-

служби - вищому головному державному санітарному лікарю чи суду.

Оскарження постанови не припиняє її дії.

Одним

із

видів адміністративної відповідальності за порушення санітарного

законодавства є накладання штрафів.

У разі встановлення такого порушення або невиконання розпоряджень

посадових осіб державної санепідслужби відповідно до статті 46 Законом

565

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя може

бути накладено штраф у таких розмірах:

• на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян;

• на громадян - від однієї до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Підприємства, підприємці, установи, організації, які порушили санітарне

законодавство, несуть таку відповідальність:

а) за передачу замовникові або у виробництво та застосування конструк-

торської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам

санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 від-

сотків вартості розробки;

б) за реалізацію продукції, забороненої посадовими особами органів, уста-

нов і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємство,

підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків

вартості реалізованої продукції;

в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стан-

дартів, санітарних норм є небезпечною для життя та здоров'я людей, підпри-

ємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків

випущеної або реалізованої продукції;

г) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає

вимогам стандартів щодо безпеки для життя та здоров'я людей, санітарних

норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація

сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

д) за ухилення від пред'явлення посадовим особам державної санітарно-

епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, підприємство, під-

приємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості

продукції.

Вартість документації та продукції, розроблених, виготовлених і реалізова-

них (переданих) з порушенням вимог, передбачених пунктами цієї статті,

обчислюється за цінами реалізації.

Суми штрафів у розмірі 60 відсотків зараховуються до місцевого бюджету

та ЗО відсотків - до позабюджетних фондів для забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення, 10 відсотків відраховують відповідним

установам і закладам державної санітарно-епідеміологічної служби.

При необхідності накладання штрафу здійснюється ряд заходів, тобто:

•

констатація факту порушення діючих норм і правил або невиконання

розпоряджень санітарних лікарів або

лікарів-епідеміологів

щодо проведення

санітарно-протиепідемічних заходів;

• виявлення осіб, що несуть відповідальність за ці дії, та встановлення

їх

провини в даному випадку;

• порушення справи про санітарне правопорушення;

• розгляд справи.

566

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Порушення справи починається зі складання протоколу про порушення

санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил. Підставою

для цього можуть бути акти санітарного обстеження, доповідні записки, прото-

коли лабораторно-інструментальних досліджень.

Протокол складають посадові особи, які здійснюють державний санепіднагляд.

У протоколі зазначають:

• суть адміністративного правопорушення;

• нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення;

• пояснення особи, яка здійснила це порушення.

Протокол повинні підписати особа, що його склала, і та, яка відповідає за

дане порушення. У разі відмови від підпису в ньому робиться відповідна позначка.

Протокол складається не пізніше 5 днів після встановлення факту

порушення.

На його підставі виноситься постанова про накладання штрафу.

її

можна прийняти в термін не пізніше двох місяців після встановлення факту

порушення відповідних правил.

При винесенні постанови, згідно з Кодексом про адміністративні право-

порушення, враховується його характер, особа порушника, ступінь його вини,

майновий стан і обставини, які пом'якшують або ускладнюють відповідальність.

До пом'якшуючих обставин відносяться:

• запобігання винним шкоди;

• неповнолітній вік;

• вагітність;

• добровільне відшкодування шкоди чи її усунення.

Ускладнюють відповідальність:

• продовження протиправної поведінки;

• повторне протягом року здійснення однотипного правопорушення;

• групове правопорушення;

• здійснення правопорушення в умовах стихійного лиха чи інших надзви-

чайних обставин.

Постанову про накладання штрафу за порушення, передбачені статтею 46

закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення", можуть видавати головні державні санітарні лікарі та

їх

заступники,

а в деяких випадках - інші посадові особи (при невиконанні

їх

розпоряджень).

Вона складається в трьох примірниках; один зберігається у посадових

осіб, що винесли цю постанову, другий вручається особі, на яку накладено

штраф (не пізніше трьох діб з моменту винесення постанови). Один примірник

надсилається державній податковій

інспекції

за місцезнаходженням підпри-

ємства, підприємця, організації (для контролю за надходженням штрафу).

Якщо штраф не сплачений протягом 15 діб з дня видання постанови,

його стягує в безспірному порядку державна податкова інспекція.

Постанова в

10-денний

термін з дня її винесення може бути оскаржена

вищій посадовій особі чи в суді. При поданні скарги виконання постанови

призупиняється до моменту її розгляду чи протесту прокурора.

567

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Сплата штрафів не звільняє порушників від економічної відповідальності.

Згідно зі статтею 48 згаданого закону підприємства, установи, організації під-

приємці та громадяни зобов'язані: а) відшкодувати збитки громадянам, підпри-

ємствам, установам, організаціям, б) компенсувати додаткові витрати органів

та закладів охорони здоров'я на проведення санітарних, протиепідемічних

заходів і витрати на надання медичної допомоги потерпілим.

Численні відповідальні та багатопланові завдання, які мають виконувати

органи та заклади санепідслужби, обумовлюють необхідність планування не

тільки власної роботи. Виникає потреба розробки санітарно-гігієнічних і

протиепідемічних заходів для різних служб, відомств, підприємств, організацій.

У зв'язку з цим потрібно складати плани-завдання для певних об'єктів з

метою забезпечення такої

їх

діяльності, яка б не створювала небезпеки для

здоров'я населення.

Необхідно також координувати зусилля закладів санепідслужби та ліку-

вально-профілактичних закладів,

інших

служб і відомств.

Усі ці чинники обумовлюють потребу складання різних планів.

За обсягом та спрямованістю розрізняють такі вида планів:

• плани по санепідслужбі;

• комплексні плани санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

• плани-завдання для окремих значущих об'єктів.

За часом виконання плани можуть бути поточні та перспективні, за принци-

пами розробки — функціонально-галузеві та проблемно-тематичні.

При плануванні власної роботи частіше застосовують функціонально-

галузевий підхід. Наприклад, плануючи роботу певної СЕС на рік, розробляють

конкретні заходи з кожного підрозділу, з деталізацією строків виконання.

На основі плану роботи СЕС складають оперативні (поквартальні, щомісячні)

плани підрозділів,

індивідуальні

плани-графіки роботи співробітників.

Плани-завдання розробляють для окремих об'єктів у випадку, коли

потрібно передбачити проведення санітарно-технічних заходів, які вимагають

певних асигнувань. При

їх

складанні доцільно визначати термін виконання

конкретних заходів, виходячи з реальності

їх

здійснення. Проте, при визначенні

термінів треба враховувати також значущість запланованих заходів щодо

впливу

їх

на навколишнє середовище, на стан здоров'я працюючих на тому

чи

іншому

об'єкті, на населення.

Комплексні плани складаються як проблемно-тематичні, оскільки в

їх

виконанні мають брати участь заклади санепідслужби, лікувально-профілактичні

заклади, підприємства різних галузей тощо. Наприклад, у комплексному плані

із зниження та профілактики кишкових інфекцій, треба передбачити заходи,

які мають виконувати не тільки заклади охорони здоров'я, але й об'єкти

водопостачання, санітарної очистки, заклади громадського харчування тощо.

Комплексні плани затверджує керівник місцевого органу охорони здоров'я

чи відповідний орган виконавчої влади.

568

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Проблемно-тематичний принцип може застосовуватися і при плануванні

власної роботи

СЕС.

Планування вимагає дотримання певних вимог, а саме актуальності, визна-

чення головних завдань, конкретності і чіткості формулювань із вказівкою

відповідальних за виконання та термінів здійснення заходів.

КОНТРОЛЬНІ

ПИТАННЯ

1. Що є основною функцією держави в охороні здоров'я?

2. Який міжнародний документ визначає основні цілі і задачі розвитку охорони

здоров'я в Європейському регіоні? Які задачі безпосередньо стосуються збереження,

покращання здоров'я та запобігання захворюванням?

3. Перелічіть принципи організації санітарно-епідеміологічної служби.

4. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності та функції санепідслужби.

5. Охарактеризуйте роль санітарно-профілактичних і лікувально-профілактичних

закладів у здійсненні первинної профілактики.

6. Перелічіть основні законодавчі документи, які регламентують здійснення санітарно-

протиепідемічних заходів.

7. Розкрийте сутність закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміч-

ного благополуччя населення".

8. Визначте зміст поняття "санітарне та епідемічне благополуччя" та перелічіть

передумови щодо його забезпечення.

9. Перелічіть органи та заклади санепідслужби України.

10.

Охарактеризуйте види санепідстанцій системи МОЗ України та

їх

розподіл за

рівнями управління.

11.

Перелічіть структурні підрозділи санепідстанцій: обласної, міської, сільського району.

12. Визначте підходи до формування штатів працівників СЕС і дезстанцій.

13. Охарактеризуйте сутність розділів діяльності органів і закладів санепідслужби.

14. У чому полягає сутність запобіжного та поточного санепіднагляду?

15.

Перелічіть методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів. Розкрийте

їх

сутність.

16.

Охарактеризуйте обов'язки СЕС і ЛПЗ щодо здійснення протиепідемічних заходів.

17.

Перелічіть обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян щодо забез-

печення санітарного та епідемічного благополуччя, розкрийте

їх

сутність.

18.

У чому полягають права підприємств, установ, організацій та громадян стосовно

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя?

19. Розкрийте сутність повноважень головних державних санітарних лікарів та

інших посадових осіб органів, установ і закладів державної санепідслужби щодо

здійснення державного санепіднагляду.

20. Перелічіть види відповідальності посадових осіб і громадян за порушення санітарно-

гігієнічних і протиепідемічних норм і правил.

21. Перелічіть заходи, які можуть застосовувати посадові особи державної санепід-

служби для припинення порушень санітарного законодавства.

22. Перелічіть види та розкрийте зміст адміністративно-правових актів, які складають

посадові особи державної санепідслужби, з метою припинення порушень санітарного

законодавства.

23. Охарактеризуйте порядок дій працівників санепідслужби при застосуванні заходів

адміністративного примусу.

24. Перелічіть види планів, які складають працівники закладів санепідслужби, роз-

крийте

їх

сутність.

569

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23