Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

161

забезпечення доказу його автентичності (стосовно документарних

цінних паперів підпис емітента має бути виконаний на бланку їх

сертифіката), а необхідність проставлення печатки (для посвідчен-

ня його справжності) може передбачатися чинним законодавством

або звичаями ділового обороту.

Справжність (автентичність) документарного цінного папера

як документа припускає визначення точного авторства укладача

документа — емітента (уповноваженого органу для емітентів, що

є юридичними особами). При цьому його підписання і скріплен-

ня печаткою (якщо емітент — юридична особа або підприємець)

і оформлення документа на спеціальному бланку сертифіката є

загальнообов’язковими. За своїм функціональним призначенням у

процесі оформлення цінного папера підпис емітента або уповнова-

женої ним особи і, у необхідних випадках, печатка є техніко-юри-

дичними засобами посвідчення його автентичності. Саме підпис і

печатка як техніко-юридичні засоби, що забезпечують посвідчення

факту оформлення цінного папера (при його розгляді як документа,

що встановлює і посвідчує в подальшому майнове право упра-

воможеного суб’єкта) належним суб’єктом, надають літерально

викладеній у його змісті правовій інформації характеру юридич-

ного документа. До власноручного оформлення за юридичною

вагомістю дорівнюється виклад правової інформації (реквізитів)

цінних паперів у бланках їх сертифікатів, виконаних друкарським

способом, включаючи факсимільний підпис управоможеної особи,

а також відтворення печатки юридичної особи-емітента.

Стосовно документарних цінних паперів можна вирізнити ще

одну самостійну групу техніко-юридичних прийомів і засобів,

використання яких при їх наступному власноручному оформлен-

ні є загальнообов’язковим і передує їх випуску. Третьою групою

таких прийомів і засобів, використовуваних у процесі оформлення

цінного папера як втіленого у документі індивідуального акта, є

нормативні вимоги щодо зовнішніх ознак і особливої форми до-

кумента. Вимоги, що стосуються форми документарного цінного

папера, містяться в цілому ряді нормативних актів. Положення

про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у докумен-

тарній формі, затверджене рішенням Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку від 31. 07. 1998 р. № 95, регламентує

порядок використання низки таких прийомів і засобів щодо акцій

162

і облігацій. Зокрема, Положення встановлює низку обов’язкових

вимог, що стосуються використання особливих техніко-юридичних

прийомів при виготовленні бланків сертифікатів документарних

цінних паперів. Розділ 2 зазначеного нормативного акта визначає

вимоги до паперу, що використовується для виготовлення бланків

сертифікатів цінних паперів. Це і розмір формату паперу, і його

щільність, а також склад паперової маси (не менше 80 відсотків

волокон бавовни), і вміст у папері не менше двох видів волокон,

що можна було б перевірити у видимій чи іншій частині спектра,

і можливість заміни волокон на інші види включення — конфеті,

полімерні нитки, капсульований люміноформ тощо, і багатотоно-

вий водяний знак, що легко розпізнається за якістю і розміром.

Частина 3 зазначеного Положення встановлює вимоги до способів

друку бланків цінних паперів, випущених у документарній формі.

Зокрема, при виготовленні бланків сертифікатів усіх цінних паперів

обов’язковим є використання не менше двох способів друку. При

цьому рекомендується використовувати в процесі виготовлення

бланків сертифікатів усі модифікації офсетного, металографічного,

а також орловський і високий види друку. Спосіб друку визнається

однією з ознак дійсності цінного папера, тому видається таким, що

набуває юридичного значення. Рамки, фонові сітки, барельєфні

малюнки рекомендується виготовляти металографічним, офсет-

ним, металографічно-офсетним або орловським способами друку.

Крім того, спеціальні вимоги ставляться до використовуваних при

друкуванні бланків сертифікатів цінних паперів фарб, їх дизайну,

захисту від підробки, маркірування і друкування їх реквізитів.

Пункт 6 Положення встановлює адресовану виробникам блан-

ків сертифікатів документарних цінних паперів вимогу при їх

виробництві постійно вдосконалювати технології їх захисту від

підробки, головною метою застосування яких є створення надійних

технологічних і юридичних перешкод для протизаконних спроб їх

підробки. В літературі спеціально-технологічними способами за-

хисту цінних паперів від підробки називаються спеціальна полігра-

фія, гільйоширні елементи (геометричні візерунки, виконувані у

вигляді розеток і поясів), штрихові рисунки, орнамент, фон, мікро-

текст, приховані знаки та особливі способи захисту, всі різновиди

голограм (дифракційні ґратки, кінеграми, кіноформ, плівкові голо-

163

грами) тощо

. Способи захисту цінних паперів використовуються

не тільки для запобігання їх підробці, але і з метою недопущення

фальсифікації і несанкціонованого тиражування (відтворення)

(п. 6. 4 Положення). Незважаючи на те що вказані способи мають

технологічний характер, вони все ж виступають одночасно і як

засоби юридичної техніки (техніки виконання нормативних вимог

щодо форми цінного паперу), оскільки їх використання передба-

чене чинним законодавством України і є загальнообов’язковою та

невід’ємною частиною процесу виготовлення бланків їх сертифі

катів. Свідченням доцільності їх віднесення до технологічно-юри-

дичних засобів є те, що окремі їх елементи визначають як форму,

так і реквізити документарного цінного папера. Від належного

виконання цих вимог законодавства в кінцевому підсумку зале-

жить поява в цивільному обороті документів, на які поширюється

правовий режим документарних цінних паперів. Адже документ,

який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не від-

повідає встановленій для них формі, не є цінним папером (ч. 2

ст. 196 ЦК України).

Такий підхід до розгляду документів не тільки набув устале-

ності у цивілістичних дослідженнях, але і підтверджується шляхом

аналізу приписів актів чинного цивільного законодавства України.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону України «Про інформацію» до-

кумент — це передбачена законом матеріальна форма отримання,

збереження, використання і поширення інформації (в тому числі

також і правової —

В. Я.) шляхом її фіксації на папері, магнітній,

кіно-, відео-, фотоплівці чи іншому носії. Стосовно документарної

форми цінних паперів дослідження документа як носія правової

інформації і засобу юридичної техніки сумніву не викликає. За

умови їх фіксації на магнітних носіях юридичні документи набува-

ють матеріальної форми і підлягають віднесенню до електронних

документів. Проблему становить їх аналіз у розглядуваній площині

як електронної (бездокументарної) форми цінних паперів.

Питання доцільності співвіднесення бездокументарної форми

цінних паперів з документами взагалі і електронними документа-

ми зокрема у цивілістичній літературі є дискусійним. Можливість

розгляду бездокументарної форми цінних паперів як різновиду до-

Див.: Валиев С., Эльтазаров Б. Защита ценных бумаг. – С. 35–117.

164

кументів заперечує Д. В. Ломакін

. Л. Н. Єфимова і О. П. Вершинін,

навпаки, послідовно її відстоюють. Показово, що О. П. Вершинін,

слово «бездокументарні» в аналізованому словосполученні бере

в лапки, підкреслюючи важливість визначення «раціонального

правового сенсу конструкції, що з’явилась у зв’язку з новими фор-

мами посвідчення прав, які раніше уособлювались у відособлених

письмових цінних паперах»

. Висловлене ним бачення бездоку-

ментарних цінних паперів саме як (цивілістичної) конструкції є

цілком прийнятним. Крім того, слід наголосити на доцільності

їх законодавчого термінологічного визначення як «безбланкових

цінних паперів», що була висловлена в літературі як пропозиція

і знайшла підтримку серед окремих російських цивілістів

. Доку-

мент (як це не парадоксально) як форма вираження волі суб’єкта в

індивідуальному акті в найбільш загальному вигляді зберігає своє

правове значення і для бездокументарних цінних паперів. А відтак

підхід до розгляду бездокументарних (у розглядуваному аспекті

більш доречніше — безбланкових) цінних паперів як особливої

електронної форми документа, що посвідчує майнове право, є більш

обґрунтованим, повністю відповідає сучасним правовим реаліям і

цілком вписується в межі відстоюваної інструментальної концепції

цінних паперів. «Електронна “форма”» знаходить прояв у технічних

елементах і якостях носія інформації. Вона створюється шляхом

використання електронно-технічних засобів фіксації, обробки і

передачі інформації. За допомогою електронно-технічних засобів

фіксації, обробки і передачі інформації закріплюються відомості в

документах, які мають не письмову, а “електронну форму”»

. Отже,

письмова і електронна форми документа виконують одні й ті ж функ-

ції як засоби закріплення правової інформації, що зафіксована на

відповідних її носіях, забезпечуючи доступність її сприйняття.

Див.: Ломакин Д. В. Акционерное правоотношение. – М.: Спарк, 1997. – С. 58.

Вершинин А. П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде:

Учебно-практ. пособие. – М.: ООО «Городец-издат», 2000. – С. 76;

Вершинин А. П.

О «материализации» прав в бездокументарных бумагах // Актуальные проблемы науки

и практики коммерческого права: Сб. науч. тр. / Отв. ред. М. А. Ковалевский – СПб.,

1997. – Вып. 2. – С. 38–42.

Див.: Яроцкий В. Л. Юридическая природа ценных бумаг и вещей. Сравнительный

анализ законодательства России и Украины // Российская юстиция. – 2001. – № 7. – С. 65.

Див.: Барулин В. А. Бездокументарные ценные бумаги в гражданском праве Рос-

сии: Дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 31.

Вершинин А. П. Электронный документ: правовая форма и доказательство

в суде: Учебно-практ. пособие. – С. 42.

165

Бездокументарна форма цінних паперів у їх значенні елек-

тронних документів визначає їх як особливий різновид засобів

юридичної техніки. Оформлення, емісія і обіг у цивільному обо-

роті бездокументарних цінних паперів забезпечуються за рахунок

використання цілого комплексу взаємопов’язаних прийомів і

засобів, заснованих у технологічно-юридичному плані на вико-

ристанні електронних носіїв правової інформації, не характерних

для документарної форми їх випуску. Легальне поняття бездоку-

ментарної форми цінних паперів як здійснених зберігачем облі-

кових записів найчастіше збігається з доктринальними підходами

до формулювання їх поняття. Зокрема, В. В. Колесник визначає

її як «записи, що зберігаються в комп’ютерних файлах»

. Одна з

переваг використання електронних облікових записів як особливих

технологічних засобів забезпечення випуску і обігу цінних паперів

у бездокументарній формі полягає в значному зниженні ступеня

ризику їх підробки, фальсифікації або несанкціонованого випуску

в оборот. Для електронного документа не характерна необхідність

його пред’явлення для здійснення вираженого в ньому права в

тому фактичному і формально-юридичному значенні, яке додаєть-

ся до цього акта при здійсненні прав по документарних цінних

паперах. Відповідно унеможливлюється його несанкціонована

втрата володіння ним (що не виключається для документарної їх

форми), його презентація неуправоможеною особою, а також май-

же повністю виключається можливість його підробки. Зазначене

в поєднанні з властивою електронним носіям миттєвістю пере-

дачі правової інформації (за рахунок чого посвідченим цінними

паперами майновим правам забезпечується якісно новий рівень

їх оборотоздатності) визначає їх надзвичайну привабливість для

всіх учасників досліджуваних відносин і широкі перспективи їх

застосування в цивільному обороті.

Зручність застосування здійсненого зберігачем облікового

запису як електронного документа і одночасно форми випуску і

обігу цінних паперів має позитивним наслідком мінімізацію харак-

терних для розглядуваної сфери правового регулювання ризиків.

Ефективність їх зниження, порівняно з можливістю настання

небажаних наслідків, що є характерною для сфери функціону-

вання документарних цінних паперів, дає змогу прогнозувати в

Колесник В. В. Введение в рынок ценных бумаг. – К.: Изд. «А. Л. Д», 1995. – С. 6.

166

найближчому майбутньому подальше збільшення їх питомої ваги

в цивільному обороті України. Як засіб юридичної техніки (тех-

ніки конструювання індивідуальних актів) бездокументарні цінні

папери є прикладом заміни в правовідносинах, які виникають у

сфері їх функціонування, паперових носіїв правової інформації

іншими, більш сучасними. У бездокументарних цінних паперах

матеріальний носій правової інформації (бланк) замінено особ-

ливим способом фіксації виражених у них прав — електронним

обліковим записом, що має характер і виконує функціональне

призначення електронного документа. Речове право (право влас-

ності) на цінний папір як письмовий документ, правовий титул,

що встановлює і посвідчує виражене у змісті цінного папера май-

нове право, у цих правовідносинах трансформується в комплекс

особливих правоможностей. Вони визначаються правом набувача

прав на бездокументарні цінні папери вимагати від осіб, що є в цих

правовідносинах зобов’язаними учасниками Національної депози-

тарної системи (реєстродержателями, зберігачами, депозитаріями),

вчинення комплексу передбачених законодавством дій по обслуго-

вуванню їх обороту. Заміна паперової форми фіксації посвідчених

розглядуваними документами майнових прав електронною дає

підстави розглядати і бездокументарні цінні папери як правовий

засіб забезпечення їх виникнення, передачі і здійснення. У зв’язку

з потребами цивільного обороту в нових, надсучасних правових

засобах забезпечення оборотоздатності майнових прав, що ста-

новлять зміст цінних паперів, і з’явилася бездокументарна форма

їх випуску та обігу. Властива бездокументарним цінним паперам

наявність цілої низки нормативно визначених модельних схем

побудови прав і обов’язків учасників Національної депозитарної

системи України обумовили їх широке використання як різновиду

цивілістичних конструкцій в механізмі правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин.

Механізм випуску цінних паперів у бездокументарній формі

також характеризується активною участю емітента у формуванні

змісту і обсягу посвідченого ними майнового права. Відповідно

до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про національну депози-

тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в

Україні» форма випуску цінних паперів визначається за рішенням

емітента про їх випуск. Воно затверджується Державною комісією

167

з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску і є

підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Націо-

нальною депозитарною системою. Особливості бездокументарних

цінних паперів визначають і специфіку комплексу цивілістичних

(зобов’язально-правових) конструкцій, характерних для модельної

побудови прав і обов’язків суб’єктів відносин, що виникають у

сфері їх випуску та обігу.

Розглянемо їх докладніше. Характер модельної побудови прав

і обов’язків, зокрема, має, передусім, здійснений зберігачем облі-

ковий запис, у вигляді якого бездокументарний цінний папір функ-

ціонує в Національній депозитарній системі. Типовий, модельний

характер має механізм ведення рахунків у бездокументарних цін-

них паперах, способи посвідчення прав на них (виписка з реєстру

власників цінних паперів), механізми їх передачі (переведення

із рахунку на рахунок), акумулювання доходів на рахунках та їх

розподілу. Як типова модельна схема підлягає розгляду виокрем-

лений спосіб зберігання бездокументарних цінних паперів, згідно

з яким зберігач зобов’язаний зберігати та вести облік сертифікатів

цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних

ознак. Аналогічне значення мають правові механізми функціону-

вання електронної торговельно-інформаційної мережі, здійснення

клірингових і заставних операцій щодо бездокументарних цінних

паперів тощо. Таким чином, весь механізм функціонування Націо-

нальної депозитарної системи України ґрунтується на спеціально

законодавчо сконструйованих типових модельних схемах побудови

прав, обов’язків і відповідальності професійних і непрофесійних

учасників ринку цінних паперів. У цьому механізмі кожний із

учасників Національної депозитарної системи України (як прямі

її учасники — депозитарії, зберігачі, реєстратори власників імен

них цінних паперів, так і опосередковані — організатори торгівлі

цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти)

набуває типового комплексу прав і обов’язків, що мають харак-

тер модельної схеми. Отже, в механізмі правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин як документарні, так і без-

документарні цінні папери відіграють роль об’єкта-інструмента,

який особливим чином легітимує правоволодільця майнових прав,

виникнення, передача, здійснення і захист яких підпорядковані

модельним схемам, визначеним як нормативно, так і на рівні їх

інструментально-змістовних характеристик.

168

Викладене дає підстави зробити такі висновки. Суб’єкти емісій-

но-посвідчувальних відносин (зокрема, емітенти) беруть активну

участь у процесі формування комплексу посвідчених цінними

паперами майнових прав. Це стосується як документарних, так і

бездокументарних цінних паперів. Указаний комплекс має характер

типової модельної схеми, тобто базової цивілістичної конструк-

ції, оскільки положення актів цивільного законодавства України

передбачають їх моделювання як особливого об’єкта-інструмента

посвідчення майнових прав. Крім того, для кожного виду цінних

паперів відповідної групи нормативно змодельована своя видова

цивілістична конструкція, якою визначається можливість посвід-

чення лише певного стандартизованого майнового права, зміст яко-

го завжди чітко підпорядкований його найменуванню (наприклад,

вексельна мітка визначає цінний папір як вексель) і кореспондує

обов’язку їх емітента. Вказані і базова, і видові цивілістичні кон-

струкції є «комплексним утворенням», що складається із закріпле-

них нормативно і на рівні самомоделювання одиничних типових

модельних схем. Ці схеми встановлюють для відповідного виду і

форми випуску цінних паперів окремі (одиничні) комплекси прав,

обов’язків і відповідальності учасників емісійно-посвідчувальних

відносин. У такій площині цінні папери постають як об’єкт-інс-

трумент, в якому шляхом нормативного і ненормативного моде-

лювання втілюються окремі одиничні цивілістичні конструкції,

використовувані для моделювання нормального розвитку відносин,

що складаються у сфері виникнення і здійснення посвідчених ними

майнових прав. А відтак розгляд власне цінних паперів як цивіліс-

тичної конструкції, запропонований у цивілістичній літературі, є

прикладом стислого, лаконічного позначення розглянутого ракурсу

їх багатоаспектної правової природи. Такі стислі позначення є

поширеними в інструменталістиці. Наприклад, лаконічне сло-

восполучення «правовий режим цінних паперів» у його повному

тлумаченні підлягає викладу як законодавчо визначений порядок

правового регулювання суспільних відносин, що виникають сто-

совно них.

Типовий модельний характер побудови майнових прав, обов’яз-

ків і відповідальності суб’єктів досліджуваних відносин забезпе-

чується шляхом «мозаїчного» компонування взаємоузгодженого

комплексу окремих (одиничних) цивілістичних конструкцій шля-

169

хом нормативного і ненормативного моделювання. У ході здійс-

нення такого моделювання має місце застосування як усталених,

так і єдиних у своєму роді типових модельних схем ідеального

моделювання належного (бажаного) розвитку досліджуваних

відносин. Крім того, окремі усталені цивілістичні конструкції,

виходячи з інструментальної правової природи цінних паперів,

застосовуються досить оригінальним чином і набувають особ-

ливого інструментального значення. Наприклад, встановлення

права власності на документарні цінні папери — документи, що

посвідчують майнове право, які у цивільних відносинах зазвичай

мають лише правовстановлююче і доказове значення, уможливлює

поширення на досліджувану сферу цивілістичних конструкцій,

сконструйованих для моделювання змісту речових правовідно-

син. Деякі характерні для досліджуваних відносин цивілістичні

конструкції не мають аналогів у приватноправовій сфері право-

вого регулювання. Це, зокрема, нормативно визначений порядок

оформлення і емісії документарних цінних паперів, вчинення на їх

звороті передавального напису (індосаменту), а також комплекси

конструкцій, властивих їх бездокументарній формі. Так, характер

типових модельних схем, наприклад, мають комплекси прав і

обов’язків правоволодільців за відповідними різновидами бездо-

кументарних цінних паперів єдиного випуску, емітованих одним

емітентом. Унікальними для приватноправової сфери правового

регулювання є втілені в нормативних цивілістичних конструкціях

механізми їх випуску, передачі та здійснення. Додатковим прикла-

дом ненормативних цивілістичних конструкцій, що застосовуються

в цій сфері, є змодельовані емітентом умови випуску та обігу цін-

них паперів масових емісій, типовий і модельний характер яких

також не викликає сумніву.

У технологічно-юридичному аспекті сертифікат документарно-

го цінного папера заповнюється і підписується емітентом власно-

руч і в необхідних випадках скріплюється печаткою. Друкування

сертифікатів документарних цінних паперів і відтворення основної

правової інформації, що становить їх реквізити, друкарським спо-

собом не змінює їх значення як засобу юридичної техніки (техніки

конструювання індивідуальних актів). Враховуючи її значення у

приватноправовій сфері для конструювання договорів, односто-

ронніх правочинів, цінних паперів у значенні форми вираження

170

майнових прав, а також різноманітних локальних нормативних

актів (статутів, положень тощо) і виходячи з необхідності терміно-

логічно-галузевого її виокремлення, вона постає як цивілістична

техніка конструювання індивідуальних актів. Підпорядковуючись

загальним вимогам інструментальної теорії права, у приватнопра-

вовій сфері вона все ж має свої суттєві особливості.

Юридично вагомі дії емітента з конструювання посвідчених

цінними паперами майнових прав полягають у їх встановленні

за допомогою заповнення реквізитного складу, підписання, в

необхідних випадках скріплення печаткою або виконання інших

нормативних вимог, необхідних для їх емісії в бездокументарній

формі. Втілення в цінних паперах визначених їх правовим режи-

мом одиничних модельних схем є передумовою набуття ними

досліджуваного значення. У момент набуття цінними папера-

ми правового режиму об’єктів цивільних прав, правоможності

стосовно яких остаточно ще не встановлені, акт їх оформлення

започатковує (включає) механізм виникнення посвідчених ними

майнових прав. Виходячи з викладеного, можна впевнено твер-

дити, що односторонні дії емітентів по формалізації посвідчених

цінними паперами майнових прав згідно з нормативно визначени-

ми модельними схемами є ключовими у розглядуваному механізмі

правовстановлення. Вони підлягають розгляду як акти одноосо-

бової конкретизації емітентами в цінних паперах нормативних

цивілістичних конструкцій на рівні самомоделювання. Поєднання

в межах цінних паперів як базової (комплексної) цивілістичної

конструкції кількох їх окремих одиничних модельних схем дає

змогу провести таку аналогію. Правова ситуація, що виникає у

зв’язку з остаточним формуванням (моделюванням) окремого цін-

ного папера як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав,

остаточно змодельованих емітентом відповідно до модельних схем,

визначеними відповідною видовою цивілістичною конструкцією,

підлягає співвіднесенню (звісно, з урахуванням умовності такого

порівняння) з уявленнями щодо природи засновницьких доку-

ментів компанії, усталеними в англійській правовій доктрині. Як

зазначає О. Р. Кібенко, «засновницькі документи компанії явля-

ють собою складну правову конструкцію (курсив мій. — В. Я.), у

якій публічне право (у вигляді зобов’язуючих або забороняючих

приписів) поєднується з представництвом, контрактним правом і