Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

171

правом справедливості»

. Подібне поєднання типових модельних

схем, визначених шляхом закріплення в актах цивільного законо-

давства України відповідних комплексів нормативних (публічних)

приписів, і їх конкретизація на рівні самомоделювання характери-

зують цінний папір як складну базову цивілістичну конструкцію.

Її базовий характер полягає в тому, що основна модельна схема

побудови майнових прав, посвідчених цінними паперами, є не-

змінною (базовою) і завжди (у всіх випадках) характеризується

поєднанням двох окремих категорій цивільних прав: «прав на

папір» і «прав з папера». «Права на папір» мають підпорядковане,

забезпечувальне, інструментальне призначення. Вони характери-

зуються формою їх випуску і з точки зору модельності їх побудови

завжди є незмінними, притаманними всім окремим їх видам. Їх

конструкційна варіативність обмежується обов’язковістю вибору

емітентом однієї з двох можливих модельних схем побудови по-

свідчених цінними паперами майнових прав з точки зору форми

їх фіксації — документарної або бездокументарної. Можливість

широкої змістовної варіативності конструювання «прав з папера»

забезпечує видове законодавче моделювання конструкцій цінних

паперів, його безпосереднє втілення на рівні самомоделюван-

ня і врешті-решт зорієнтоване на потреби цивільного обороту.

У цьому розрізі, з точки зору юридичної техніки, вони постають як

унікальний об’єкт-інструмент втілення типових модельних схем,

«мозаїчне» поєднання яких визначає специфіку окремих їх видів

відповідної групової приналежності. Отже, будь-який цінний па-

пір у розглядуваній площині є органічним поєднанням змістовно

варіативних «прав з папера» і змістовно статичних «прав на

папір». Варіативність останніх полягає лише в можливості вибору

емітентом документарної або бездокументарної форми випуску та

обігу цінних паперів. Таким чином, обмежена варіативність «прав

на папір» визначає цивілістичну конструкцію цінних паперів як

статично-базову, якій притаманна можливість втілення лише

двох варіантів моделей (документарної або бездокументарної),

право вибору яких належить емітенту. Це можуть бути моделі

права власності на документарний цінний папір або зобов’язально-

депозитарних прав, характерних для бездокументарної форми їх

Кибенко Е. Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Преце-

денты. Комментарии. – К.: Юстиниан, 2003. – С. 127.

172

випуску та обігу. Моделювання на базі їх статично-базової типової

схеми окремих комбінаторно-видових цивілістичних конструкцій

цінних паперів здійснюється шляхом нашарування на одну з двох

моделей (документарної і бездокументарної) побудови «прав на па-

пір» однієї із можливих варіативно-видових модельних комбінацій

побудови «прав з папера». За рахунок такого комбінування кожен

з цінних паперів відповідної їх групи, зберігаючи базово-статичну

(документарну або бездокументарну) конструкцію, набуває прин-

ципово відмінної від інших їх різновидів (навіть у межах однієї

групи) змістовно-конструкційну специфіку з точки зору характеру

побудови посвідчених ними «прав з папера».

1.2.2. Видові конструкції цінних паперів

Нормативне конструювання окремих видових конструкцій

цінних паперів здійснюється шляхом інструментальної компіляції

двох типових модельних схем побудови прав «на папір», що ви-

значають форму їх випуску (документарну або бездокументарну)

і відповідної схематично-типової комбінації майнових прав «з

папера». Першу з них визначають альтернативні модельні схеми

побудови прав „на папір” – або речові права (права власності) на

документарний цінний папір, або зобов’язально-депозитарні права

(права вимоги правоволодільця до зобов’язаних учасників націо-

нальної депозитарної системи) у випадку фіксації майнового права

у бездокументарній формі. Другу становлять

посвідчені цінними

паперами майнові права, які, зрештою, і обумовлюють змістовну

специфіку кожної із їх видових конструкцій. Слід зазначити, що

іноді, як виняток, у окремих видових конструкціях цінних паперів

(акції, інвестиційні сертифікати) можуть втілюватись не тільки

майнові права, але і пов’язані з ними (але не підпорядковані їм

кореляційно) обов’язки, а також особисті немайнові права. Засте-

реження щодо обов’язковості їх кореляційної непідпорядкованості

визначається тим, що управоможена у будь-якому правовідношенні

особа не може бути одночасно зобов’язаною і до самої себе, адже

те, що збігаються боржник і кредитор в одній особі, є безумовною

підставою припинення зобов’язання (ст. 606 ЦК України). Кожна

з видових конструкцій цінних паперів завжди уособлює складне

173

дуалістичне утворення визначених їх правовим режимом окремих

одиничних типових модельних схем побудови прав «на папір» і

посвідчених ними окремих категорій майнових прав «з папера».

Це означає, що дуалізм правової природи цінних паперів і подвій-

ний характер нормативно-модельної структурованості їх окремих

видових конструкцій як специфічної форми (документарної або

бездокументарної) установлення і подальшого посвідчення май-

нових прав, взаємообумовлені.

Неможливість втілення в їх змісті кореляційно-підпорядкова-

них прав і обов’язків є однією із основних характеристик цінних

паперів, що в аналізованому ракурсі обумовлює їх відмінність від

інших цивілістичних конструкцій (зокрема, договірних і односто-

ронньо-правочинних). Якщо більшість договорів є двосторонніми

(а відтак взаємозобов’язуючими), то правова природа цінних па-

перів не дозволяє формувати зміст посвідчених ними майнових

прав і кореспондуючих їм обов’язків емітента за аналогічними

або подібними типовими модельними схемами. Особливості пра-

вового становища боржника і кредитора (емітента і набувача прав

на цінні папери відповідно) в емісійно-посвідчувальних правовід

носинах унеможливлюють встановлення зустрічних, взаємних

зобов’язань, передбачених ч. 3 ст. 510 ЦК України. Ця стаття

містить такі положення: «Якщо кожна із сторін у зобов’язанні

одночасно має і права, і обов’язки, вона вважається боржником

у тому, що вона зобов’язана зробити на користь другої сторони, і

одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї».

Неприпустимим є також установлення у цінних паперах майнових

прав, яким кореляційно підпорядковані обов’язки іншої особи.

М. М. Агарков зауважив із цього приводу, що «у цінному папері

не може бути виражене правовідношення, на підставі якого обидві

сторони взаємно набувають права і обов’язки (ст. 139 ЦК України),

оскільки сторона, що не володіє папером, не зможе здійснити на-

лежних їй прав»

. Установлений в Україні правовий режим цінних

паперів і в сучасних умовах передбачає відбіркове використання

положень зобов’язального права для забезпечення правового регу-

лювання розглядуваних (переважно зобов’язальних) відносин.

Кожна видова конструкція цінних паперів у значенні правової

форми закріплення (фіксації в усталеній термінології) і подальшого

Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – С. 7.

174

посвідчення майнових прав підпорядкована нормативно визна-

ченій для неї видовій модельній схемі їх побудови. Лаконічність

викладення правової інформації в реквізитах (або здійсненому

зберігачем обліковому записі) цінного папера не виключає до-

даткового моделювання тих чи інших змістовних характеристик

посвідчених ними майнових прав у положеннях локальних нор-

мативно-правових актів (наприклад, в умовах випуску цінних

паперів, положеннях про виплату відсотків або дивідендів тощо).

Розглянемо змістовну специфіку законодавчо закріплених окремих

видових конструкцій цінних паперів відповідних груп, визначе-

них положеннями ст. 195 ЦК України, Закону України «Про цінні

папери і фондовий ринок» та інших актів чинного цивільного

законодавства України.

Першу їх групу становлять пайові цінні папери, до яких від-

несені акції і інвестиційні сертифікати (підпункти а) і б) п. 1

ч. 5 ст. 3, а також ст. 6 і ст. 12 Закону України «Про цінні папери та

фондовий ринок»). Типова модельна схема побудови майнових і

(похідних від них) особистих немайнових прав, а також обов’язків

акціонера, втілених у конструкції акції, є найбільш показовою

видовою конструкцією цінних паперів з точки зору ілюстрації їх

змістовно-комбінаторних інструментальних можливостей. Адже в

конструкціях пайових цінних паперів, зокрема в акціях, втілюється

типова модельна схема побудови не тільки майнових прав, а також

особистих немайнових прав і обов’язків акціонера (всупереч вка-

заному загальному правилу змістовної побудови цінних паперів

іншої групової приналежності). Поєднання двох категорій цивіль-

них (майнових і немайнових) прав, а також обов’язків акціонера у

межах змістовно-модельних параметрів акції (як окремої видової

конструкції цінних паперів) є яскравим свідченням гнучкості і

універсальності досліджуваного виду моделювання. Розглянемо

проблему визначення специфіки змістовно-модельної побудови

майнового права, посвідченого акцією, з огляду на різноманіт

ність відомих у цивілістиці пропозицій щодо шляхів її вирішен-

ня. Зокрема, В. В. Лаптєв завважує, що «акціонери мають лише

зобов’язальні права (курсив мій. – В. Я.) стосовно товариства»

посвідчені акцією. Ця пропозиція В. В. Лаптєва є дещо однобокою.

Більш виважені міркування висловлює І. В. Спасибо-Фатєєва, яка

Лаптев В. В. Акционерное право. – М.: Контракт; ИНФРА-М, 1999. – С. 56.

175

вважає, що «акція як цінний папір лише підтверджує, що її влас-

ник (акціонер) має право на участь (курсив мій. — В. Я.) у цьому

майні та управління акціонерним товариством»

. Цей висновок

випливає з ґрунтовного аналізу положень актів чинного цивільного

законодавства України і відповідає основним положенням доктри-

ни цивільного права. Акціонери мають не тільки зобов’язальні

права стосовно акціонерного товариства, що випустило акції.

Комплекс майнових (і похідних від них особистих немайнових)

правоможностей, а також обов’язків акціонерів слід узагальнено

визначити як право пайової участі в акціонерному товаристві. Ця

пропозиція враховує їх легальне термінологічне позначення як па-

йових цінних паперів і нормативне вирізнення окремих їх видових

конструкцій в окрему групу. Таке право не слід ототожнювати з

правом участі в товаристві (ст. 100 ЦК України), що законодавчо

визначається як особисте немайнове право. Про його нетотожність

іншим корпоративним правам (зокрема, правам учасників інших

господарських товариств) слушно зауважує І. В. Спасибо-Фатєєва

Право участі в товаристві є одним із особистих немайнових прав,

які обумовлюють змістовну специфіку акцій як окремої видової

конструкції цінних паперів.

Таким чином, акції будь-якого акціонерного товариства в до-

сліджуваному значенні постають як форма втілення емітентом

окремої нормативно встановленої видової конструкції цінних

паперів, у якій ним змодельовано (відповідно до приписів норма-

тивних модельних схем) узгоджений комплекс майнових і похідних

від них особистих немайнових прав, а також обов’язків акціонера,

пов’язаних із правом пайової участі у ньому.

Слід завважити, що акції, як і всі інші відомі майновому обо-

роту видові конструкції цінних паперів, не можуть змістовно

втілювати особисті немайнові права за умови, що вони станов-

лять єдиний змістовний елемент відповідної їх видової модельної

Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: корпоративные правоотноше-

ния. – Х.: Право, 1998. – С. 38.

Див.: Спасибо-Фатеева И. В. Корпоративные права участников хозяйственных

обществ // Проблемы унификации гражданского законодательства Беларуси, России и

Украины в связи с образованием Единого экономического пространства: Сборник мате-

риалов международной научно-практической конференции, проводимой кафедрой граж-

данского права и процесса юридического факультета Белгородского государственного

университета 2–3 марта 2004 года. – Белгород: Изд. Бел. ГУ, 2004. – С. 61.

176

схеми, а також інші окремі категорії суб’єктивних цивільних прав

(наприклад, виключні і секундарні права), несумісні з їх правовою

природою. Інструментально-комбінаторна специфіка цінних па-

перів як особливого об’єкта-інструмента моделювання і правової

форми фіксації правових можливостей управоможеного суб’єкта

не виключає поєднання в межах їх окремої видової конструкції

особистих немайнових і майнових прав. Типова модельна схема

побудови особистих немайнових прав може бути змістовним еле-

ментом конструкції відповідного цінного папера, однак лише за

умови обов’язковості їх конструкційного поєднання з майновими

правами. Можливість правового зв’язку між особистими немай-

новими і майновими правами у вітчизняній цивілістиці зауважує

Н. В. Устименко, наголошуючи на тому, що «одні особисті права

тісно зв’язані з правами майновими, інші ж не перебувають з май-

новими правами у такому зв’язку»

. Інструментальне призначення

цінних паперів саме у механізмі правового регулювання емісійно-

посвідчувальних відносин, які є невід’ємною складовою майнової

сфери, обумовлює обов’язковість змістовного втілення майнових

прав у кожній із їх видових конструкцій.

Охоплювані окремою видовою конструкцією цінних паперів

вказані похідні від майнових особисті немайнові права не слід

плутати з іншими їх різновидами, виникнення яких так чи інакше

пов’язане з розглядуваними відносинами. Враховуючи право-

можності, що визначають специфіку пайової участі акціонера у

відповідному акціонерному товаристві, як приклад можна навести

потенційну можливість порушення певних особистих немайнових

прав, наявність яких обумовлена цим його статусом. Зокрема, не

виключаються випадки поширення неправдивої інформації, що

стосується статусу акціонера, його періодичної участі в управлінні

акціонерним товариством (шляхом участі у загальних зборах) або

характеристики (з точки зору ступеня належності) виконання ним

своїх обов’язків у випадках, коли він здійснює управлінські функції

як його посадова особа. Якщо такий акціонер вважає поширену

стосовно нього інформацію неправдивою, він має право зверну-

тися до суду із позовом, вимагаючи її спростування відповідно до

положень ст. 277 ЦК України. Однак вказане особисте немайнове

Устименко Н. В. Цивільно-правова охорона таємниць особистого життя люди-

ни. – Х.: ПП «Тон-Арт», 2003. – С. 31.

177

право є лише пов’язаним з комплексом правових можливостей,

посвідчених акціями відповідного акціонерного товариства. Само-

стійність розглядуваного права виключає можливість його розгляду

в межах змістовних характеристик відповідних модельних схем,

що підлягають втіленню в акції як окремій видовій конструкції

цінних паперів. Адже його обсяг і змістовні параметри ніколи не

знаходять втілення в акції як видовій конструкції цінних паперів

(зокрема, у її реквізитах для документарної форми їх випуску та

обігу) і об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав.

Таким чином, посвідчене акцією право пайової участі зміс-

товно визначається цілою низкою окремих взаємопов’язаних

типових модельних схем побудови майнових та похідних від них

особистих немайнових прав, що є винятком із загального правила,

ілюструючи специфіку цієї видової конструкції цінних паперів.

Основними майновими правами акціонера є право на дивіденди, на

частку майна акціонерного товариства, що в період його існування

реалізації не підлягає, але визначає розмір вимоги, пов’язаної з

одержанням відповідної частини його вартості в результаті лікві-

дації. Підпадають під розглядувану видову модельну схему і такі

пов’язані з вказаними майновими правами особисті немайнові

правоможності, як право на інформацію, на вихід із складу ак-

ціонерів, яке забезпечується шляхом відчуження акції, а також

право на управління, особливе значення якого в корпоративних

правовідносинах підкреслює І. В. Спасибо-Фатєєва

. Нормативно

визначена видова модельна схема конструкції цінних паперів, що

підлягає втіленню в акціях відповідного акціонерного товариства,

структурно визначена окремими категоріями цивільних (майнових

і особистих немайнових) прав, які зазвичай поєднанню не підля-

гають. Компонування майнових і особистих немайнових прав в

межах втіленої в акціях окремої видової модельної схеми побудови

цивільних прав стало можливим завдяки інструментально-комбі-

наторним властивостям цінних паперів як особливої цивілістичної

конструкції. У зв’язку з тим, що кожне з цих прав підпорядковане

окремій одиничній типовій модельній схемі, комбінація яких і

визначає змістовні характеристики пайової участі в акціонерному

Див.: Спасибо-Фатєєва І. В. Методологічні проблеми корпоративного управління //

Методологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнародної наукової конференції.

Харків, 13–14 грудня 2002 р. / Упорядники М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. – Х.: Право,

2003. – С. 253–255.

178

товаристві, всі правові можливості акціонера в цивілістиці запро-

поновано розглядати як взаємопов’язані правоможності єдиного

комплексного права, посвідченого акцією

. Запропонований підхід

цілком узгоджується з висловленою свого часу російським дорево-

люційним правником П. Писемським точкою зору щодо того, що

«участь в акціонерній компанії характеризується неподільністю

прав та обов’язків (курсив мій. – В. Я.) акціонера»

Формалізація майнових і особистих немайнових прав акціо-

нерів, а також визначених їх участю у акціонерному товаристві

обов’язків у конструкції акції (як правової форми їхньої фіксації

і наступного посвідчення) в одному з аспектів вирізняє її з-поміж

усіх інших видів цінних паперів. Посвідчене акцією право пайо-

вої участі акціонера в акціонерному товаристві характеризується

єдністю комплексу різних за характером, але взаємопов’язаних

майнових і особистих немайнових прав та обов’язків акціонерів.

Виходячи із викладеного, доходимо висновку про те, що акція (як

окрема видова конструкція цінних паперів) є правовою формою

виразу і об’єктом-інструментом посвідчення неподільного комп-

лекса майнових і пов’язаних з ними особистих немайнових прав, а

також обов’язків акціонера, уособлюючи специфіку цивілістично-

інструментального забезпечення його пайової участі у відповід-

ному акціонерному товаристві.

Інвестиційний сертифікат (як споріднена з акціями окрема

видова конструкція цінних паперів) законодавчо віднесений до

групи пайових цінних паперів з урахуванням того, що він також є

об’єктом-інструментом посвідчення права пайової участі (вираже-

ного у відповідній частці інвестора) в інвестиційному фонді, взаєм-

ному фонді інвестиційної компанії або пайовому інвестиційному

фонді (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондовий

ринок»). Враховуючи те, що всі вказані юридичні особи створю-

ються у формі акціонерних товариств, інвестиційні сертифікати і

акції мають більше спільних рис, ніж відмінностей з точки зору мо-

дельної побудови посвідчених ними майнових і особистих немай-

нових прав, а також обов’язків інвесторів і акціонерів відповідно.

Основна їх відмінність полягає в тому, що інвестиційні сертифікати

Яроцкий В. Л. Юридическая природа акций как ценных бумаг: Дис… канд.

юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1992. – С. 79.

Писемский П. Акционерные компании с точки зрения гражданского права. – М.:

Тип. Грачева, 1876. – С. 57–58.

179

і акції посвідчують право пайової участі осіб у товариствах хоча і

споріднених (зважаючи на єдність їх організаційно-правової фор-

ми), але все ж окремих видів. Крім того, типова модельна схема

змістовної побудови посвідченого акцією неподільного комплексу

правових можливостей і обов’язків акціонера, як правило, завж-

ди передбачає нарахування та виплату дивідендів. Обмеження

щодо оголошення та виплати дивідендів акціонерним товариством

можуть мати місце лише у випадках, передбачених законом (ч. 3

ст. 158 ЦК України). Типова модельна схема побудови комплексу

правових можливостей і обов’язків, посвідчених інвестиційними

сертифікатами відкритого та інтервального пайових інвестиційних

фондів, не передбачає можливості нарахування та сплати диві-

дендів (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондовий

ринок»). Право на отримання доходу у вигляді дивідендів посвід-

чується лише інвестиційними сертифікатами, що емітуються

окремими різновидами інвестиційних фондів і компаній. Спільність

видових конструкцій акцій і інвестиційних сертифікатів полягає не

тільки в їх змістовній спорідненості, але й можливості їх випуску

та подальшого функціонування в цивільному обороті як емісійних

цінних паперів.

Наступну і найчисленнішу за кількістю окремих видових конс-

трукцій групу становлять боргові цінні папери (п. 2) ч. 5 ст. 3 Закону

України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Типові модельні

схеми, втілені в боргових цінних паперах і в договірних конструк-

ціях, що опосередковують боргові відносини, підлягають порів-

нянню з огляду на їх альтернативність як окремих правових форм

їх інструментального забезпечення (наприклад, відповідний бор-

говий цінний папір і договір позики відповідно). Співвіднесенню

підлягають правовідносини позики (надалі – позики), предметом

якої є грошові кошти, обов’язок повернення яких визначається

як грошовий борг (надалі – борг). Зокрема, певну спорідненість з

досліджуваними мають типові модельні схеми, застосування яких

забезпечує моделювання бажаного з точки зору правопорядку роз-

витку боргових відносин, що виникають на підставі оформлення

і видачі розписки позичальника як боргового документа. Розписки

боржників і інші боргові документи не підлягають віднесенню до

цінних паперів або договорів позики з точки зору їх обопільної

характеристики як документів, тобто форм фіксації майнових

180

(боргових) прав, хоча також мають певне інструментально-ле-

гітимаційне значення в механізмах встановлення і подальшого

розвитку боргових відносин. Але воно полягає в тому, що за за-

гальним правилом розписки позичальників або інші аналогічні

боргові документи в загальній структурі засобів моделювання

бажаних моделей розвитку договірних боргових відносин викону-

ють допоміжну роль. Зазвичай розписка боржника-позичальника є

документом, що підтверджує факт передачі грошової суми, а відтак

постає легітимаційним засобом, що підпорядковується договорній

моделі розвитку боргових відносин, який з точки зору момента

виникнення прав та обов’язків сторін є реальним. Окреме правове

значення в механізмі правової регуляції відносин позики має зу-

стрічна розписка позикодавця (кредитора), оформлення і передача

якої боржнику є свідченням припинення боргового зобов’язання

виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Її застосування в механізмі регламентації позикових відносин,

зважаючи на відсутність нормативного закріплення можливості

її оформлення і видачі окремими положеннями ЦК України, слід

вважати різновидом звичаїв (звичаєвої поведінки). Розписка або

інший борговий документ є формалізованим у письмовій фор-

мі документарним вираженням односторонньої волі боржника

(або кредитора в зустрічній розписці), що об’єктивно обумовлює

їх інструментальну подібність до цінних паперів. Згідно з ч. 2

ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики

та його умов може бути представлена розписка позичальника

або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем

визначеної грошової суми. У розглянутому (договірному) механізмі

правовстановлення боргових відносин договір є основною пра-

вовою підставою їх виникнення, його (найчастіше письмова)

форма – формою існування і виразу майнових прав вимоги, а

розписка позичальника або інший борговий документ має допо-

міжне (легітимаційно-підтверджувальне) призначення.

У механізмі встановлення боргових відносин борговий цінний

папір не підлягає розгляду як допоміжний (по відношенню до

емісійного договору) документ. Оформлення і емісія боргового

цінного папера є не додатковим підтвердженням, а основною

і самостійною правовою формою самомоделювання боргових

відносин між емітентом і правонабувачем, в якій знаходить вті-