Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

221

з наведеними різновидів майнових прав (крім прав, заснованих

на акції, що мають значну змістовну своєрідність) іншими пра-

вовими засобами (наприклад, договором) правовідносини, зміст

яких вони становлять, не можуть розглядатися як такі, що мають

змішаний (речово-зобов’язальний) характер. Річ у тім, що в зміст

комплексу суб’єктивних прав власників цінних паперів усіх видів

і форм випуску (документарної і бездокументарної) як їх елемент

завжди входять правоможності зобов’язального характеру. Так,

зобов’язальний характер має майнове право, що є змістом усіх

видів боргових цінних паперів. Реалізація прав власників єдиного

різновиду пайових цінних паперів — акцій — ґрунтується на здій

сненні правоможностей, що мають зобов’язальний характер. Це,

зокрема, право вимоги виплати нарахованих відповідно до рішення

загальних зборів акціонерів дивідендів і частини вартості майна

акціонерного товариства в разі його ліквідації. Зміст похідних цін-

них паперів становить право вимоги їх власника до їх емітента про

придбання в останнього чи продажу йому протягом визначеного

терміну цінних паперів, а також інших фінансових чи товарних

ресурсів (активів). Надання майновим правам, що потенційно мо-

жуть бути умовами ф’ючерсного договору, характеру реквізитів із

дотриманням нормативно визначеної форми та інших вимог визна-

чає інструментальне призначення цих документів — об’єкт-інстру-

мент посвідчення майнових прав з поширенням на них правового

режиму похідних цінних паперів. Товаророзпорядчі цінні папери,

що становлять згідно з п. 4 ч. 1 ст. 195 ЦК України самостійну

групу, посвідчують правоможності, які мають як речовий,так і

зобов’язальний характер. Це права власності і на сам документ,

і на товари, що зазначаються в його тексті, а також право вимоги

передачі останніх правоволодільцю у порту призначення. Це ще

раз дає змогу підкреслити теоретичну доцільність розгляду права

власності на документарний цінний папір як юридичного допущен-

ня (фікції). Зобов’язальний характер правоможностей власників

цінних паперів обумовлює і специфіку реалізації належних їм

суб’єктивних цивільних прав. Вона полягає в обов’язковості не

тільки пред’явлення цінного папера для здійснення посвідченого

ним майнового права, але й, здебільшого, у вилученні документа

в обмін на прийняття його власником виконання з боку емітента.

Належне емітенту право вимагати пред’явлення документарного

222

цінного папера і право вилучити документ як доказ здійснення

виконання зобов’язання, що виникло в результаті емісії цінного

папера, також ілюструє його інструментальне призначення в ме-

ханізмі правового регулювання досліджуваних відносин як право-

реалізаційного засобу. Вилучення документарного цінного папера і

подальше його зберігання в особистих паперах особи (врахування

в бухгалтерських документах суб’єкта господарювання) як доку-

мента, за яким було здійснено виконання зобов’язання на користь

його пред’явника, має характер усталеного правила поведінки

у сфері підприємництва, тобто звичая ділового обороту (ст. 7

ЦК України).

Окремою проблемою є визначення того, як саме співвідносять-

ся з категорією «суб’єктивне право» інструментально поєднані

суб’єктивні права «на папір» і «з папера». У правовій літературі

знаходимо твердження про те, що поява термінологічного слово-

сполучення «суб’єктивне право» лежить у площині його зістав-

лення з об’єктивним правом. «Від об’єктивного права, писав

М. В. Вишняк, теоретична юриспруденція стала відрізняти

суб’єктивне право, що визначається як сукупність правомож-

ностей і вимог, які належать особі на основі норм об’єктивного

права, як те, що визнається в інтересах індивіда і забезпечене

можливістю правового захисту»

. Правознавці в сфері теорії пра-

ва визначають суб’єктивне право як «гарантовані законом вид

і міру можливої або дозволеної поведінки особи»

. В цивіліс-

тичній літературі суб’єктивне право також характеризується як

вид і міра можливої поведінки суб’єктів цивільних правовідно

син

. Відповідно реалізація суб’єктивних прав — це юридично

забезпечена можливість позитивної поведінки управоможеної

особи по реалізації всіх заснованих на його оформленні видачі

правоможностей. Розглянутий вище і не оспорюваний більшістю

дослідників правової природи цінних паперів тісний правовий

зв’язок між документом і майновим правом, що становить його

зміст, має наслідком неможливість їх самостійного правового

буття. У цивілістичній літературі зауважується, що і всі «права

Вишняк М. В. Личность в праве. – Пг.: Полиграфист, 1917. – С. 28.

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. –

М.: Юристъ, 1997. – С. 490.

Див.: Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве. (Поня-

тие, виды, гос. юрид. лица). – М.: Юрид. изд-во, 1947. – С. 33;

Братусь С. Н. Субъекты

гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – С. 11.

223

з папера» (якщо їх декілька) являють собою «єдину неподільну

юридичну сукупність прав, які є об’єктом зобов’язального права»

Однак цей висновок потребує уточнення. Очевидно, що і «право

(власності) на папір» не може бути ні передано, ні здійснено у

відриві від майнового права, що становить його зміст. Крім того,

це право можна розглядати у відриві від самого цінного папера

лише з урахуванням допустимої в теоретичних дослідженнях умов-

ності. Перехід усієї сукупності прав, посвідчених цінним папером,

із його передачею, як зазначалося, закріплений і в ч. 2 ст. 194

ЦК України. Тому наведений висновок Л. Р. Юлдашбаєвої цілком

може бути екстрапольований і використаний у сфері дослідження

особливостей інструментального призначення цінних паперів у

досліджуваному механізмі правового регулювання. Він дає під-

стави розглядати «єдину неподільну юридичну сукупність прав»,

яка становить зміст цінного папера, і право власності на нього як

правоможності єдиного «конгломерату» правових можливостей,

що в сукупності постають як особливий різновид суб’єктивних

цивільних прав майнового змісту. Разом з тим, не слід забувати і

про комплекс кореляційних їм правових обов’язків, які становлять

зміст емісійно-посвідчувальних правовідносин, беручи до уваги

слушне зауваження О. С. Йоффе, який вбачав зміст цивільного

правовідношення в єдності суб’єктивного права і відповідного

йому цивільно-правового обов’язку

Інструментальний підхід до визначення співвідношення прав

«на папір» і «з папера» дає змогу окреслити в межах досліджу-

ваних відносин шляхи вирішення проблеми, яку стисла можна

подати формулою «право на право». Характерне для більшості

західних правових систем юридичне допущення (фікція) «прав

на права» — права власності на зобов’язальне або інше майнове

право — уможливлює залучення до розгляду окресленої проблеми

і прав, посвідчених бездокументарними цінними паперами. Такий

висновок випливає з аналізу легального визначення бездокумен-

тарного цінного папера, що міститься в Законі України «Про на-

ціональну депозитарну систему і особливості електронного обігу

цінних паперів в Україні»

. Згідно з положеннями ст. 1 Закону

Юлдашбаева Л. Р. Правовое регулирование оборота эмиссионных ценных бу-

маг (акций, облигаций). – С. 31.

Див.: Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – С. 63.

Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 15. – Ст. 67.

224

бездокументарна форма цінного папера — це здійснений збері-

гачем обліковий запис, що є підтвердженням права власності на

цінний папір. Відсутність матеріального носія правової інформації

(паперового бланка) як правового засобу фіксації майнового права,

що становить зміст цінного папера, все ж дозволяє законодавцю

використовувати конструкцію власності (із використанням того ж

юридичного допущення, фікції) і щодо бездокументарних цінних

паперів. Виходячи з трансформації права власності (за загальним

правилом, самостійного суб’єктивного цивільного права) у право

можність єдиного суб’єктивного права, уособленого в конструкції

цінного папера, слід звернути увагу на комбінованість функціо-

нального призначення в досліджуваному механізмі декількох блоків

правових засобів, застосовуваних зазвичай у різних сферах право-

вого регулювання (у сферах речових або зобов’язаних відносин). Їх

поширення на єдину сферу правового регулювання також дає змогу

визначати сукупність правоможностей, засновану на оформленні

і видачі цінного папера і уособлену в ньому як єдине комплексне

суб’єктивне право. Запропонований підхід, на наш погляд, не су-

перечить основним поглядам на природу суб’єктивного права, які

висловлюють правознавці в галузі загальної теорії права. Зокрема,

Н. І. Матузов пропонує розглядати суб’єктивне право як

багатопла-

нову правову можливість, що включає, як мінімум, чотири елемен-

ти. Це можливість позитивної поведінки самого управоможеного,

тобто право на власні дії; можливість вимагати відповідної поведін-

ки від правозобов’язаної особи, тобто право на чужі дії; можливість

удатися до державного примусу в разі невиконання стороною, що

протистоїть управоможеній, свого обов’язку (претензія); можливість

користуватися на основі даного права певним соціальним благом.

На підставі цих міркувань змістовний аспект суб’єктивного права

Н. І. Матузов визначає як право-поведінку, право-вимогу, право-

претензію і право-користування

. Однак право-поведінка перебуває

більше у площині фактичних, аніж юридичних дій, а з точки зору

її юридичної характеристики охоплює і право-вимогу, і право-пре-

тензію, і право-користування. Тому для окреслення особливостей

змісту будь-якого суб’єктивного цивільного права (включаючи і

досліджуване) у розглядуваному аспекті достатньо вказати, що

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Маль-

ко. – М.: Юристъ, 1997. – С. 490–491.

225

він визначається мірою можливої правомірної поведінки (зміс-

товно втілюється в загальному праві-поведінці в інтерпретації

Н. І. Матузова), що знаходить вираз у вказаних трьох можливих діях,

здійснюваних у межах нормативно визначених типових модельних

схем їх побудови.

Право «на папір» (або право власності на документ, або депози-

тарне право для бездокументарної форми їх фіксації) слід розгля-

дати як таке, що не має самостійного правового значення у відриві

від права «з папера». А відтак воно має характер допоміжної (але

не менш важливої) правоможності в цьому єдиному комплексно-

му суб’єктивному праві. Адже засновані на оформленні і видачі

цінного папера правоможності (включаючи речове право на сам

документ стосовно документарних цінних паперів) виникають

і припиняються одномоментно. Правоможності, що становлять

аналізоване єдине комплексне суб’єктивне право, можуть здійс-

нюватися окремо, однак передачі підлягають тільки в сукупності.

Той факт, що деякі з правоможностей за цінним папером можуть

бути здійснені окремо (наприклад, право на дивіденди за акція-

ми або відсотки за облігаціями, ощадним сертифікатам і т. ін.),

не є контраргументом. Здійснення власником будь-якої з трьох

правоможностей, заснованих на праві власності, не перешкоджає

згодом скористатися й іншими правовими можливостями, і це не

призводить до припинення речового права в цілому.

Неподільність сукупності посвідчених цінним папером право-

можностей (саме правоможностей як окремих правових можливос-

тей, а не прав) означає також недопустимість роздільної передачі

права «на папір» і «з папера» протягом усього часу його функціо-

нування в цивільному обороті. Тісний правовий зв’язок цих право-

можностей, що підлягають розгляду як такі, що становлять єдине

комплексне суб’єктивне право, засноване на оформленні і видачі

цінного папера, припускає їх єдину правову долю. Розмаїтість

видів цінних паперів і багатогранність правовідносин, які вини-

кають у зв’язку з їх оформленням і видачею, дозволяє наголосити

на певних особливостях останніх. У деяких заснованих на оформ-

ленні і видачі цінного папера правовідносинах правоможності

можуть розглядатися як основні і як допоміжні. Зокрема, механізм

здійснення основних правоможностей, посвідчених борговими

цінними паперами, полягає у праві вимоги не тільки суми основ-

226

ного боргу. Управоможена особа за будь-яким дохідним цінним

папером має право вимоги до їх емітента по виплаті відповідної

винагороди за користування капіталом (відсотків або дивідендів).

Ці правоможності з погляду економічної теорії є відсотком на

позичковий капітал, а тому цілком залежать від таких економіко-

правових показників цінного папера, як його номінальна вартість,

строк його обігу, розмір банківських процентних ставок на момент

встановлення відповідних правовідносин і т. ін. Можливість окре-

мого закріплення в реквізитах цінного папера, наприклад тільки

права на отримання відсотків, виключається. Так, у власників

ощадних (депозитних) сертифікатів, казначейських зобов’язань

України, процентних векселів, а також облігаціонерів є право на

отримання відсотків (у акціонерів — дивідендів). Право вимоги

виплати відсотків або дивідендів є однією з їх правоможностей,

що мають похідний характер. Виконання емітентом обов’язку по

виплаті відсотків, дивідендів або інших видів доходів протягом

усього строку обігу відповідного цінного папера з визначеною

умовами їх випуску періодичністю не тягне за собою його пога-

шення. Похідний характер дивідендів або відсотків по основному

цінному паперу обумовлює і залежність заснованих на його видачі

купонних листів.

Правоможності, що становлять зміст будь-якого суб’єктивного

цивільного права, не обов’язково деталізуються в договорі або

іншому документі, який має значення правового титулу, однак це

не позбавляє управоможену особу права на їх здійснення, якщо

це випливає із самої суті права, змістом якого вони є. Цей висно

вок зумовлений такою притаманною методу цивільно-правового

регулювання рисою, як правова ініціатива

. Наприклад, власник

має право на зміну споживчого або господарського призначення

належної йому речі. Така правоможність є складовою належного

власнику права користування. Незважаючи на те, що вона детально

в жодному нормативному акті не визначена, власник має право на

її здійснення, виходячи з особливостей права власності як най-

більш повного права на річ. Це спостереження має певне значення

і при аналізі механізму здійснення правоможностей, визначених

реквізитним складом цінних паперів. У змісті цінного папера не

Див.: Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных

отношений: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд. юрид. института, 1972. – С. 93–103.

227

завжди текстуально відбивається весь комплекс заснованих на його

оформленні і видачі правоможностей, які підлягають реалізації

управоможеною особою. Посвідчені цінними паперами майнові

права завжди є стандартизованими і змістовно компонуються із

сукупності базових, універсальних нормативно визначених для

всієї їх сукупності (типових, модельних) правоможностей. Їх коло

може визначатися не тільки нормативно визначеним реквізитним

складом цінного папера. Правоможності, що має правоволоділець

за цінним папером, можуть конкретизуватися в статуті акціонер-

ного товариства (стосовно акцій або облігацій підприємств, що

випускаються ним, або Положеннями про умови їх випуску та обі-

гу). Крім того, управоможена за цінним папером особа має право

здійснювати правоможності, конкретизовані в інших локальних

актах емітента, однак за умови, якщо це не суперечить її сутності

і вимогам чинного законодавства України.

Комплексний характер належного правоволодільцю за цінним

папером суб’єктивного права обґрунтовується також наступним.

Правовому режиму цінних паперів властиве включення в зміст

цінного папера відповідного майнового права (наприклад, пос-

відченого облігацією права вимоги повернення після закінчення

строку її обігу грошової суми, що становить її номінальну вартість,

і визначених умовами її випуску відсотків). Аналогічне майнове

право, але коли воно не втілене в реквізитах цінного папера, потен-

ційно може виникнути на підставі договору позики, також підпо-

рядковуючись регламентаційному впливу механізму правового ре-

гулювання майнових відносин. У такому разі відносини суб’єктів,

що беруть участь у цих правовідносинах, матимуть зобов’язальний

характер, а належне кредитору право вимоги повернення грошової

суми і відсотків становитиме предмет зобов’язання і підлягатиме

розгляду окремо від підстави його виникнення — договору позики.

За таких обставин договір позики в механізмі правового регулю-

вання відповідних майнових відносин відіграє лише роль підстави

їх виникнення. Цінні папери виконують у механізмі правового ре-

гулювання емісійно-посвідчувальних відносин більш універсальну

роль. Через тісний правовий зв’язок посвідченого цінним папером

майнового права і способу його фіксації (вираженого в докумен-

тарній або бездокументарній формі) вони становлять нерозривну

єдність, а правові можливості стосовно них набувають характеру

228

правоможностей єдиного комплексного суб’єктивного цивільного

права. Необхідність пред’явлення документарного цінного папера

для здійснення вираженого в ньому права (за М. М. Агарковим)

також є аргументом, який можна навести в обґрунтування виснов-

ку про те, що виражене в ньому майнове право протягом усього

періоду його циркуляції в цивільному обороті становить одну з

правоможностей єдиного комплексного суб’єктивного цивільного

права. Комплексний характер цього права полягає в одночасному

застосуванні в межах регламентаційного впливу механізму право-

вого регулювання досліджуваних відносин правових засобів, що

застосовуються у сфері впорядкування речових і зобов’язальних

відносин, а також у можливості трансформації майнового права,

посвідченого цінним папером, залежно від виду і форми його

випуску. Комплексний характер заснованого на оформленні і

видачі цінного папера суб’єктивного цивільного права наповнює

правоможності управоможеної особи якісно новим змістом, по-

заяк дозволяє комбінувати і здійснювати правові можливості, що

становлять зміст різних категорій майнових прав.

Цей висновок цілком відповідає світовим тенденціям розвит-

ку цивільного законодавства і сучасному рівню цивілістичних

досліджень специфіки правового регулювання майнових відно-

син. У літературі з цього приводу зазначається, що донедавна в

цивільному обороті домінували виключно або переважно речові

об’єкти, що визначило і речовий характер усіх існуючих концеп-

цій власності

. Основу цих концепцій становлять такі теоретичні

посилки. Предметом правового регулювання майнових відносин є

насамперед правові зв’язки, що складаються з приводу матеріаль-

них об’єктів — речей. Під речами в науці цивільного права сьогод-

ні розуміють надані природою або створені людиною цінності

матеріального світу, що виступають як об’єкти цивільних прав

Вони характеризуються відповідними властивостями, що забез-

печують їх обмеженість у просторі і можливість відокремлення

для здійснення всіх правоможностей власника суб’єктом при-

власнення. Основою майнових відносин є право власності на речі

як матеріальні об’єкти. Термін «майно» при викладеному підході

Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред.

Е. А. Васильева. – С. 194–209.

Гражданское право: Учебник: В 3 т. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого:

3-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 1998. – Т. 1.– С. 206.

229

ототожнюється з поняттям речей або їх сукупності, включаючи

майнові права. Такий погляд на природу майнових відносин дістав

назву концепції речової власності

Подвійність (дуалізм) правової природи цінних паперів полягає

в поєднанні прав на документ як об’єкт речових прав (прав, що

ґрунтуються на функціонуванні бездокументарних цінних папе-

рів в Національній депозитарній системі) і правоможностей, що

становлять його зміст

. ЦК України та інші акти цивільного зако-

нодавства не містять норм, що передбачають можливість розмежу-

вання «права на папір» і «права з папера» стосовно розглядуваних

документів. Відсутність у національному законодавстві положень

про можливість розмежування прав, що виражають подвійну при-

роду цінних паперів, дає змогу методом виключення завважити їх

взаємозв’язок і нерозривну єдність.

Управоможеною по бездокументарному цінному паперу є

особа, зазначена в здійсненому зберігачем обліковому записі як

правоволоділець. Позбавлений речово-правових елементів право-

вий зв’язок між посвідченим бездокументарним цінним папером

майновим правом і способом його фіксації має свої особливості.

Правоволоділець за бездокументарним цінним папером має певні

правоможності, що реалізуються ним шляхом звернення до учас-

ників Національної депозитарної системи України і задіяння необ-

хідною мірою інформаційних можливостей здійсненого зберігачем

облікового запису, який їх посвідчує. Зокрема, він в будь-який

момент може вимагати надання йому можливості переконатися в

самому існуванні такого облікового запису, впевнитись у належній

фіксації обсягу посвідчених ним майнових прав тощо. Наприклад,

на вимогу правоволодільця за бездокументарним цінним папером

зберігач зобов’язаний надати йому можливість шляхом звернення

до тексту облікового запису одержати інформацію про кількість

належних йому (врахованих на його рахунку) емісійних цінних

паперів, а також отримати інші відомості. Крім того, без здійс-

нення зберігачем облікового запису згідно з визначеним законом

порядком неможливо не тільки зафіксувати майнові права в бездо-

кументарній формі, але й передати або здійснити їх. Припинення

Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е. А. Ва-

сильева. – С. 198.

Див.: Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я. М. Шевчен-

ко, О. М. Молявко, А. Л. Салатко. – Х.: Консум, 1999. – С. 37–38.

230

посвідченого бездокументарним цінним папером майнового права

належним виконанням або з інших встановлених законом підстав

також спричиняє звернення до здійсненого зберігачем облікового

запису, в цьому разі з метою його анулювання. Таким чином, і

управоможена за бездокументарним цінним папером особа має

певні правоможності, що стосуються безпосередньо обліково-

го запису, а також правові можливості, що ним посвідчуються.

У сукупності ці правоможності також можуть розглядатися як

єдине комплексне суб’єктивне право особи, на імя якої відкрито

рахунок у бездокументарних цінних паперах.

У бездокументарних цінних паперах право «на папір» разом із

втратою матеріального носія втрачає речово-правовий характер.

При цьому вони визнаються об’єктами цивільних прав з поширен-

ням на них загального правового режиму цінних паперів. Отже,

бездокументарний цінний папір також надає кілька правоможнос-

тей. Право «на папір» у цьому разі порівняно з документарними

цінними паперами є трансформованим і складається з комплек-

су правоможностей, які становлять зміст зобов’язальних право-

відносин між управоможеною особою і відповідними учасниками

Національної депозитарної системи України — зберігачами або

депозитарієм. Передача права на бездокументарний цінний папір

управоможеною особою іншому суб’єкту цивільного права здійс-

нюється за рахунок вчинення зберігачем комплексу передбачених

законом юридично вагомих дій. Як стосовно документарного цін-

ного папера право на документ саме по собі не має самостійного

значення, так і для бездокументарного цінного папера процедура

фіксації прав і необхідні дії зберігача набувають сенсу і правового

значення тільки у зв’язку із посвідченням ним правоможностей

майнового характеру, що становлять його зміст. Право, засноване

на оформленні та випуску документарного або бездокументарного

цінного папера, як і будь-яке інше суб’єктивне цивільне право, в

разі його порушення підлягає захисту. Право на захист є однією з

правоможностей, що визначають його зміст. Вибір способу захис-

ту розглядуваного права обумовлюється характером порушення і

формою його фіксації (документарною або бездокументарною).

Таким чином, особливий характер інструментальної залеж-

ності правоможностей, посвідчених цінними паперами, дозволяє

розглядати їх у межах змісту єдиного суб’єктивного права май-