Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

241

По-третє, одне тільки пред’явлення цих паперів не зобов’язує

особу, яка їх видала, виконати зобов’язання, що міститься в них.

Для виникнення і здійснення виражених у них прав, крім пред’яв-

лення документа, повинні мати місце й інші обставини, які під-

лягають обов’язковому врахуванню. Наприклад, необхідно, щоб

на лотерейний білет припав виграш, а стосовно страхових сві-

доцтв — настав страховий випадок. Можливість здійснення май

нових прав, що становлять зміст цінних паперів, виходячи із їх

правової природи, виникає з моменту їх належного оформлення і

видачі першому набувачу прав на них.

По-четверте, особливістю цінних паперів є те, що правовий

режим об’єктів цивільних прав поширюється на них із моменту

закінчення встановленого законодавством для відповідного їх виду

і групи оформлення й випуску в оборот. Лотерейні білети і стра-

хові свідоцтва в цьому аспекті з моменту їх випуску в цивільний

оборот функціонують як документи, факт володіння якими не дає

їх власнику ніяких майнових прав. Причому значна (а може, й

переважна) частина випущених лотерейних білетів (крім білетів

так званої безпрограшної лотереї) і страхових свідоцтв ніколи і

не будуть розглядатися як документи, що надають їх власникам

відповідні майнові права. На відміну від розглянутих документів,

майнові права, що становлять зміст правовідносин, заснованих на

оформленні і емісії цінних паперів, мають безумовний характер.

Їхня безумовність полягає в тому, що здійснення забезпечується

пред’явленням документа його власником із цією метою відповідно

до умов їх випуску і не залежить від обставин, що можуть настати

чи не настати в майбутньому. Майнові права, можливість при-

дбання яких заснована на факті придбання лотерейних білетів чи

укладення договорів страхування і одержанні страхових свідоцтв,

є в досліджуваному аспекті умовними. Умовний характер визна-

чається правовою невпевненістю в плані можливості чи немож-

ливості настання в майбутньому юридичних фактів, передбачених

умовами їх випуску і видачі відповідно. Підставою виникнення

розглядуваних майнових прав (можливість виникнення яких у

майбутньому має імовірний характер) є настання відповідного

юридичного факту. Такими юридичними фактами можуть бути

падіння виграшу на лотерейний білет чи настання страхового

випадку відповідно.

242

Відносини, що виникають у сфері функціонування в цивіль-

ному обороті лотерейних білетів і страхових свідоцтв (полісів),

входять у сферу правового регулювання. Діяльність з поширення

лотерей (включаючи державні грошові лотереї) чинне законодав-

ство України відносить до азартних ігор. Відповідно до п. 29 ст. 9

Закону України № 1775-ІІІ від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування

певних видів господарської діяльності»

із змінами, внесеними

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України з метою запровадження державного контролю за здійс-

ненням лотерейної діяльності» від 21 вересня 2000 р. № 1969-ІІІ

до ліцензійних видів діяльності належать випуск і проведення

лотерей, організація і утримання тоталізаторів та ігорних закладів.

Таким чином, ця сфера (відносини, що виникають і в галузі про-

ведення азартних ігор) охоплюється загальним впливом механізму

правового регулювання майнових відносин. Основні умови їх

проведення містяться в Інструкції про умови і правила проведен-

ня підприємницької діяльності (ліцензійні умови) по створенню і

утриманню ігорних закладів, організації азартних ігор і контролю за

їх дотриманням, затвердженої наказом Ліцензійної палати України

від 11 вересня 1998 р. № 86

із змінами, внесеними наказом Ліцен-

зійної палати України від 15 лютого 2000 р. Інструкція встановлює

види легітимаційних паперів і знаків, що використовуються при

проведенні азартних ігор. Легітимаційними паперами, що забезпе-

чують механізм проведення азартних ігор, є лотерейні білети. Гра

в казино, наприклад, відповідно до положень зазначеної Інструк-

ції здійснюється із застосуванням ігрових жетонів, номінал яких

встановлює керівництво організації (власник казино). Автоматичні

пристрої, що забезпечують розіграш, також повинні працювати на

жетонах (або інших замінниках гривні). Різновиди жетонів підля-

гають розгляду як легітимаційні знаки. У літературі пропонуються

різні підходи до визначення одностороннього чи двостороннього

характеру правочинів, на яких засновані правовідносини, що ви-

никають у галузі проведення ігор і парі. Р. Майданик пропонує

розглядати їх як такі, що засновані на договорі

. В. М. Ігнатенко,

Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

Там само. – № 45. – Ст. 377.

Див.: Офіційний вісник України. – 1998. – № 39. – Ст. 1463. Зміни: Офіційний

вісник України. – 2000. – № 9. – Ст. 360.

Див.: Майданик Р. Договори, пов’язані з азартними іграми // Підприємництво,

господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 24.

243

навпаки, кваліфікує відносини, що виникають у цій сфері, як такі,

що засновані на зобов’язаннях з односторонніх дій

Отже, чинне законодавство України не допускає довільного надан-

ня статусу цінного папера правовим інструментам, що мають визна-

чену схожість із ними. Це обумовлено особливою значущістю цінних

паперів у цивільному обороті. Вона полягає в тому, що деякі цінні па-

пери є різновидом правових засобів, які забезпечують функціонування

кредитно-грошової системи (вексель, чек, облігації, казначейські

зобов’язання тощо) або визначають важелі управління економікою

України (акції). Виходячи з цього, відносини у сфері випуску і обігу

розглядуваних об’єктів цивільних прав взагалі й цінних паперів масо-

вих емісій зокрема контролюються спеціальним державним органом

Державною комісією з цінних паперів та фондовому ринку.

Таким чином, основними критеріями розмежування цінних і

легітимаційних паперів (знаків) є специфіка їх юридичної приро-

ди, котра визначає їх інструментальне призначення в механізмі

правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин або

дозволяє розглядати їх поза межами його впливу відповідно. Їх

диференціація визначається фактом законодавчого закріплення

можливості випуску і подальшого функціонування цінних паперів

як об’єктів-інструментів посвідчення оборотоздатних майнових

прав. Не менш важливе значення має факт віднесення легітима-

ційних паперів (знаків) до категорії документів суворої звітності

або визнання відносин, що виникають у ході їх використання в

цивільному обороті, такими, які виходять за межі правового ре-

гулювання. На відміну від легітимаційних паперів (знаків), цінні

папери в механізмі правового регулювання емісійно-посвідчуваль-

них відносин виконують функціональне призначення особливого

інструмента і форми втілення типових модельних схем побудови

посвідчених ними майнових прав, тобто цивілістичних конструк-

цій. Така їх роль у ньому забезпечує дієвість механізму здійснення

посвідчених ними майнових прав на всіх етапах їх правового буття,

починаючи з виникнення і закінчуючи реалізацією і захистом. Ле-

гітимаційні папери і знаки, на відміну від цінних паперів, можуть

бути віднесені до особливої категорії цивілістичних інструментів

лише умовно. Крім того, вони не можуть визнаватися формою

втілення цивілістичних конструкцій.

Див.: Ігнатенко В. М. Правова кваліфікація відносин, що виникають при прове-

денні ігор і парі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 23.

244

Загальна характеристика

механізму регламентації

емісійно-посвідчувальних

відносин

2.1. Механізм правового регулювання

як категорія. Його вплив на емісійно-

посвідчувальні відносини

Правове регулювання як вихідна, базова категорія, що дає

змогу виявити особливості впливу права на регламентовані ним

суспільні відносини, характеризується множинністю підходів до

її визначення і в інструментальній теорії права трактується неод-

нозначно. Правове регулювання розглядається як «встановлення

правових норм і підпорядкування останнім відповідних суспіль-

них відносин шляхом направлення поведінки їх учасників»

, «усі

форми впливу права на свідомість і поведінку людей»

. У більш

пізніх за часом дослідженнях правове регулювання пропону-

ють розглядати як «результативний, нормативно-організацій-

ний вплив на суспільні відносини спеціальної системи власне

правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації і

застосування)»

, «застосування норм права, інших юридичних

засобів для впливу на суспільні відносини з метою їх упоряд-

кування і прогресивного розвитку, а також впливу на поведінку

людей»

, «цілеспрямований вплив на поведінку людей і суспіль-

ні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів»

Правове регулювання розглядається в тео

рії права і як різновид

управлінського процесу

Явич Л. С. Проблемы правового регулирования советских общественных отно-

шений. – М.: Госюриздат, 1961. – С. 28–29.

Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит.,

1973. – С. 10.

Комаров С. А. Общая теория государства и права в схемах и определениях. – М.:

Манускрипт, 1996. – С. 9.

Теория государства и права / Енгибарян Р. В., Краснов Ю. К. – М.: Юрист, 1999. – С. 242.

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. М. Корель-

ского и проф. В. Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство «Норма»

(Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2000. – С. 264.

Теория государства и права / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – С. 635.

245

Виходячи з наведених загальнотеоретичних визначень, у най-

більш загальному вигляді правове регулювання у приватноправовій

сфері можна охарактеризувати як регламентаційний вплив на

особисті немайнові і майнові відносини цілісної системи право-

вих засобів, що забезпечує упорядкованість фактичної поведінки

їх учасників. Загальновідомо, що правове регулювання охоплює

регулятивним впливом не всі суспільні відносини, а тільки ті з

них, що об’єктивно потребують упорядкування. Окремі їх групи

в сукупності визначають предмет правового регулювання кож-

ної із галузей права взагалі і цивільного права зокрема. Предмет

правового регулювання становлять суспільні відносини, що за

своєю природою можуть піддаватися нормативно-організаційному

впливу і в конкретно-історичних умовах вимагають регламентації

В теорії права питання про предмет правового регулювання на-

лежить до дискусійних

. Разом з тим, у приватноправовій сфері

віднесення особистих немайнових і майнових відносин (цивільних

відносин), окремою групою яких є і правові зв’язки, пов’язані з

випуском та обігом цінних паперів до таких, що об’єктивно потре-

бують регламентації і тому становлять предмет цивільно-правового

регулювання, визначено на законодавчому рівні (ч. 1 ст. 1 ЦК Укра-

їни). Правове регулювання як процес упорядкування особистих не-

майнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності,

вільному волевиявленні і майновій самостійності їх учасників,

забезпечується взаємодією статичних і динамічних аспектів його

регламентаційного впливу. Як функціональна правова субстанція

правове регулювання цивільних відносин у динамічному аспекті є

неможливим без характерного для нього механізму реалізації цього

впливу. Основні теоретичні засади механізму забезпечення такого

регламентаційного впливу на суспільні відносини були розглянуті

на рівні загальної (інструментальної) теорії права, а їх загально-

методологічний характер припускає можливість їх застосування

і в цивілістичних дослідженнях.

Для позначення структурно-динамічних аспектів нормативно-

організаційного впливу права на суспільні відносини, що підляга-

ють регламентації, понятійний апарат теорії права було збагачено

категорією «механізм правового регулювання», що має міжгалузе-

Лившиц Р. З. Теория права. – М.: Бек, 1994. – С. 92–94.

Див.: Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулиро-

вания в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – С. 21.

246

ве значення. Вона була термінологічно сконструйована і введена в

правовий вжиток Н. Г. Александровим

. Аналізуючи питання регу-

лятивного впливу права на регламентовані ним суспільні відноси-

ни, він запропонував розглядати її як категорію, що опосередковує

взаємодію комплексу правових засобів, котрі забезпечують дина-

міку (рух) правовідносин. Відомі й інші підходи до визначення її

особливостей. С. С. Алексєєв визначає механізм правового регулю-

вання як «взяту в єдності систему правових засобів, за допомогою

якої забезпечується результативний правовий вплив на суспільні

відносини»

. Р. К. Русинов і А. П. Семітко пропонують розглядати

механізм правового регулювання як «систему юридичних засобів,

за допомогою яких здійснюється правове регулювання»

. На думку

А. В. Малька, «механізм правового регулювання — це система

правових засобів, організованих найбільш послідовним способом

із метою подолання перешкод, що стоять на шляху задоволення ін-

тересів суб’єктів права»

. Із аналізу наведених визначень випливає,

що загальним для них є розгляд механізму правового регулювання

саме як системи правових засобів, за допомогою яких здійснюється

процес результативного правового впливу на суспільні відносини

з метою їх упорядкування (власне їх правового регулювання).

Допустимість і доцільність використання правовою наукою

категорії «механізм правового регулювання» в літературі підда-

ються сумніву. Зокрема, доцільність застосування в правових дослі-

дженнях категорії «механізм правового регулювання» заперечує

Л. Корчевна. Як аргумент на захист своєї позиції вона завважує,

що поява цієї категорії була обумовлена ототожненням радянською

наукою правознавства і природознавства

. Л. Корчевна доходить

висновку про те, що «онтологічна революція в науці і пов’язана з

нею гуманітаризація теоретичних знань, включаючи і знання про

державу і право, спростовують механістичний підхід у правознав-

Див.: Александров Н. Г. Право и законность в период развернутого строитель-

ства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – С. 183.

Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М., 2001. – С. 317–318;

Алексеев С. С. Теория права. – С. 150.

Теория государства и права: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. М. Корельского

и проф. В. Д. Перевалова. – С. 276.

Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. –

С. 625.

Див.: Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання» //

Право України. – 2003. – № 1. – С. 117.

247

стві як спрощений, а отже, і недостатній»

. Така позиція не може

не викликати заперечень.

Гуманістичний і механістичний методологічні підходи не за-

вжди визначають напрямки здійснення досліджень всіх без ви

нятку явищ правової дійсності і пов’язані з ними термінологічно.

Зокрема, категорія «механізм правового регулювання» не може

розглядатись як методологічно визначена і пов’язана тільки з

механістичним підходом. У літературі йдеться про те, що ме-

тодологічні підходи до дослідження права, які ґрунтуються на

виключно однобічному аналізі, можуть бути оцінені як невиправ-

дані відхилення від науково виваженого розуміння змісту права

Застосування різноманітних методологічних підходів і напрямків

дослідження забезпечує всебічність і комплексність розгляду

особливостей більшості явищ у галузі права. Так, С. І. Максимов

множинність методологічних підходів до осмислення правової

реальності розглядає як відображення її багатогранності і супереч-

ливості

. Поряд із правовим позитивізмом він наголошує на таких

загальних методологічних підходах до дослідження правової

реальності, як правовий об’єктивізм, правовий суб’єктивізм і пра-

вова інтерсуб’єктивність, особливо на тій ролі, що її відіграє для

пізнання правової реальності екзистенціально-феноменологічна

концепція права

До онтологічної революції в науці і пов’язаної з нею гумані-

таризації правових знань, визначених Л. Корчевною, у сучасних

дослідженнях вдаються не тільки в галузі філософії права. Ав-

тори наукових публікацій в галузі інструментальної теорії права

також використовують як основу свого наукового пошуку різні

методологічні підходи і напрямки. Розглядаючи відповідні правові

явища з позицій позитивізму, деякі з них вирізняють суб’єктивні

елементи сприйняття правової дійсності, можливість пізнання

яких у межах зазначеного методологічного прийому заперечує

Див.: Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання» //

Право України. – 2003. – № 1. – С. 119.

Тацій В. Я. Методологічні проблеми правової науки на етапі формування право-

вої, демократичної, соціальної держави // Методологічні проблеми правової науки:

Матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13–14 грудня 2002 р.) / Упорядн. М. І. Панов,

Ю. М. Грошевий. – Х., 2003. – С. 7.

Див.: Максимов С. І. Правова реальність як предмет філософського осмислення:

Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12. 00. 12. – Х., 2002. – С. 30.

Там само.

248

Л. Корчевна. Зокрема, В. М. Корельський розглядає як елемен-

ти механізму правового регулювання правосвідомість і режим

законності. Їх своєрідність він вбачає в нематеріальності, що, на

його думку, не заважає їм дієво впливати на весь процес право-

вого регулювання

. Гадаємо, що всю сукупність елементів, які

становлять механізм правового регулювання, у цьому аспекті

доцільно класифікувати на матеріальні і нематеріальні. Критерієм

класифікації відповідних явищ правової дійсності на матеріальні і

нематеріальні є наявність або відсутність матеріального субстрату,

що визначає їх сутність. Таким чином, елементи, що визначають

склад механізму правового регулювання, не підлягають розгляду

з погляду їх матеріальності або нематеріальності (вони завжди

нематеріальні, оскільки не мають матеріального субстрату). Це

обумовлено тим, що вони є абстрактними категоріями найвищо-

го рівня узагальнень. Опосередковуючи ідеальний зріз правової

дійсності, у цьому аспекті вони підлягають аналізу з погляду їх

об’єктивного або суб’єктивного характеру.

Аналіз поглядів В. М. Корельського з досліджуваного питання

дає підстави зробити висновок про обопільний вплив і взаємо-

проникнення всіх елементів механізму правового регулювання,

включаючи й ті, які він називає нематеріальними. Ілюструючи

специфіку їх застосування як засобів забезпечення регламентації

суспільних відносин, В. М. Корельський зазначає, що «норми

права, акти законодавства, рішення судів справляють на поведінку

людей і на суспільні відносини інформаційний, психологічний,

ідеологічний вплив, під дією якого формуються психологічні

установки, мотиви поведінки людей»

. Виходячи з цих мірку-

вань, доходимо висновку, що механізм правового регулювання є

категорією, яка структурно складається з елементів, які можуть

мати як об’єктивний (нормативна основа, правовідносини, акти

реалізації прав і обов’язків), так і суб’єктивний (правосвідомість,

режим законності, правова свідомість, культура і т. ін.) характер.

Слід погодитись із А. І. Бобильовим, який відносить правову сві-

домість і культуру, а також правотворчий процес до елементів, що

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. М. Корель-

ского и проф. В. Д. Перевалова. – С. 278.

Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – Т. 1. –

С. 278–279.

249

становлять структуру механізму правового впливу

— правової

категорії, яку він цілком слушно вважає ширшою за досліджувану.

Безперечно, правова свідомість, правова культура і правотворчий

процес помітно впливають на процес правового регулювання.

Тому вони також можуть розглядатися як окремий різновид струк-

турних елементів, що в сукупності забезпечують результативний

вплив на нормальний розвиток урегульованих правом відносин.

Взаємодію всіх структурних елементів обох вказаних категорій

з урахуванням їх загального регламентаційного впливу на від-

носини, які підлягають регулюванню, можна розмежувати лише

умоглядно. У реальній дійсності складно розділити сам процес

правового впливу, засоби, які його забезпечують, і його результат.

Водночас нормальний хід здійснення прав і виконання обов’язків

суб’єктами права (як бажаний і кінцевий результат регламентацій-

ного впливу) можна оцінити з точки зору зовнішнього вираження і

результативності дії механізму правового регулювання у відповід-

ній сфері відносин. Категорія «механізм правового регулювання»

застосовується всіма галузями права як у гносеологічному, так

і в термінологічному аспектах. Має вона суттєве значення і для

цивілістичних досліджень.

Сучасною доктриною цивільного права використовуються ка-

тегорії «механізм цивільно-правового регулювання» і «механізм

правового регулювання». Вони були введені в понятійний апарат

цивілістики В. Ф. Яковлєвим, який оперував вказаними термі-

нологічними словосполученнями в ході здійснення дослідження

методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин,

використовуючи їх в однаковому контексті. Перше більш наочно

вказує на вузькогалузеве термінологічне застосування міжгалузевої

за своїм методологічним значенням правової категорії. З погляду

широти охоплення його регулятивним впливом усіх груп відносин,

що становлять предмет цивільного права, словосполучення «ме-

ханізм цивільно-правового регулювання» підлягає застосуванню

як загальноцивілістична категорія. Вона може застосовуватись

для визначення як його глобального значення для регламентації

особистих немайнових і майнових відносин, що становлять пред-

мет цивільного права, так і його локального впливу на окремі їх

Див.: Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отно-

шения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 105.

250

групи. Однак при дослідженні цього механізму в більш вузькому

його категоріальному значенні — для окреслення забезпечуваного

ним регламентаційного впливу на окремі групи цивільних від-

носин — видається доцільним застосовувати друге із наведених

словосполучень, яке є більш лаконічним.

З погляду універсальності регламентаційного впливу механізму

цивільно-правового регулювання на приватноправові відносини

він умоглядно може бути поданий як певний алгоритм, що визна-

чається в словнику як «сукупність дій (динаміка. —

В. Я.) і правил

(статика. —

В. Я.) для вирішення цього завдання (результат. — В. Я.)»

Це образне порівняння співвідноситься з одним із базових визначень

механізму правового регулювання: «Механізм правового регулю-

вання опосередковує діяльнісні аспекти (динаміка. —

В. Я.) пере-

ведення нормативності права (статика. —

В. Я.) в упорядкованість

суспільних відносин (результат його регулятивної дії. —

В. Я.)»

Образне порівняння механізму цивільно-правового регулювання

з алгоритмом — тобто певною послідовністю дій, за допомогою

яких можна розв’язати певну задачу, — дає змогу акцентувати ува

гу на взаємообумовленості статичних, діяльнісно-динамічних і ре-

зультативних аспектів забезпечуваного ним впливу на певні групи

відносин, що становлять предмет цивільного права. У сукупності

статичний, динамічний і результативний аспекти регламентаційно-

го впливу механізму цивільно-правового регулювання на цивільні

відносини забезпечують вирішення двох ідеальних взаємообумов-

лених завдань. По-перше, це є забезпечення упорядкованості всієї

сукупності суспільних відносин, що становлять предмет цивільно

го права. По-друге, через розглядуваний механізм (з урахуванням

його глобального і водночас локального регламентаційного впливу)

відбувається впорядкування окремих груп цивільних відносин.

Цей результат досягається за рахунок можливості комбінованого

і відбіркового застосування прийомів і способів правового регу-

лювання, що забезпечують регламентацію особистих немайнових

і майнових відносин у конкретній вузькій їх сфері.

Механізм цивільно-правового регулювання чітко є структуро-

ваним і функціонально визначеним. Досліджуючи склад струк-

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – С. 22.

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М. М. Рассолова,

В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ: Закон и право, 2000. – С. 337.