Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

251

турних елементів механізму цивільно-правового регулювання,

слід враховувати міркування і пропозиції В. М. Горшеньова, які

були запропоновані ним стосовно можливих аспектів дослідження

спорідненої міжгалузевої категорії. Він пропонував розглядати цей

механізм, «по-перше, із погляду його «внутрішнього» функціону-

вання, коли аналізуються головним чином окремі форми і засоби

правового впливу, а також виконувані ними функції (тобто власне

механізм правового регулювання), по-друге — із погляду «зовніш

ньої» організації і безпосереднього вираження його управлінської

природи, коли як предмет дослідження беруться організаційні

сторони (форми) правового регулювання, вся сукупність правових

форм діяльності держави і громадських організацій (тобто струк-

тура правового регулювання)»

. З урахуванням універсальності

і загальногалузевого значення досліджень правознавців у галузі

теорії права зазначений підхід підлягає застосуванню і при ви-

значенні особливостей механізму правового регулювання приват-

ноправових відносин. Для цивілістичних досліджень важливими

і прийнятними є обидва зазначених аспекти, тобто, з урахуванням

термінології В. М. Горшеньова, — і «власне механізм правового

регулювання», і «структура правового регулювання» цивільних

відносин. Виходячи з міркувань відомого правника, вказана кате-

горія може досліджуватись у цивілістиці (в тому числі всі групи

особистих немайнових і майнових відносин) у кількох ракурсах.

Об’єктом можливого розгляду можуть бути найбільш суттєві

особливості механізму правового регулювання приватноправових

відносин як загальногалузевої категорії. Окремому аналізу можуть

підлягати його стадії, елементи, а також їх структурно-змістовна

визначеність і взаємозв’язок. Як окремо, так і в поєднанні з ін

шими елементами можуть вивчатись його складові (нормативна

основа, юридичні факти, правовідносини тощо). Крім цього, кожна

з них може розглядатись і як абстрактна цивілістична категорія,

і в контексті аналізу особливостей конкретних груп особистих

немайнових і майнових відносин. Для визначення специфіки його

регламентаційного впливу на певні відособлені групи відносин,

що становлять предмет цивільного права, слід конструювати від-

повідне предметно визначене термінологічне словосполучення.

Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования

в социалистическом обществе. – С. 56.

252

Зокрема, в таких випадках доцільно застосовувати категорію «ме-

ханізм правового регулювання» у фразеологічному поєднанні з чітко

окресленою сферою його регламентаційного впливу. Маючи на увазі

саме такий ракурс можливого використання розглядуваної категорії

в цивілістичних дослідженнях, для позначення його впливу на сферу

речових відносин Л. Ю. Василевська вживає термінологічне слово-

сполучення «механізм речово-правового регулювання»

. З анало-

гічних міркувань виходить і В. В. Меркулов, оперуючи у вказаному

контексті словосполученнями «механізм регулювання майнових

відносин» і «механізм регулювання товарно-грошових відносин»

Цей перелік може бути продовжений категоріями механізмів право-

вого регулювання: особистих немайнових; речових; зобов’язальних;

договірних; деліктних відносин тощо. Можна висловлювати різні

міркування стосовно доцільності введення в категоріальний апарат

цивілістики наведених словосполучень, але можливість застосу-

вання розглядуваного механізму не тільки у «глобальному» (як за-

гальноцивілістичної категорії), але і в «локальному» значенні (при

дослідженні специфіки забезпечуваного ним регламентаційного

впливу на окремі групи особистих немайнових і майнових відносин)

є очевидною. Саме в такому розрізі в подальшому категорія «механізм

правового регулювання» підлягає застосуванню в ході здійснення

дослідження особливостей впорядкування відносин, що виникають

у сфері випуску та обігу цінних паперів. Завважимо, що в останньо-

му значенні він не підлягає розгляду як окрема структурна складова

загальногалузевого механізму цивільно-правового регулювання, а

має самостійне термінологічне значення і в подальшому вони будуть

використовуватись саме в такому контексті. Разом з тим, сутнісні і

структурні особливості цієї загальногалузевої категорії підлягають

врахуванню при дослідженні специфіки механізму правового регулю-

вання будь-яких відносин, які становлять предмет цивільного права.

Тому слід виходити з можливості екстраполяції доробку як теорії

права, так і цивілістики стосовно структури, стадій та інших аспектів

правової характеристики розглядуваної категорії при дослідженні її

безпосереднього локального регламентаційного впливу на відносини,

що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Василевская Л. Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву. – М.:

Статут, 2004. – С. 338, 339.

Меркулов В. В. Гражданско-правовой договор в механизме регулирования товарно-

денежных отношений: Авт. дис… д-ра юрид. наук: 12. 00. 03. – Саратов, 1994. – С. 14.

253

Розгляд особливостей механізму цивільно-правового регулю-

вання з урахуванням його «зовнішньої організації» (у термінології,

запропонованій В. М. Горшеньовим) дає змогу звернути увагу

на його зв’язок з іншими категоріями, які функціонально з ним

пов’язані. Зокрема, як тісно пов’язані між собою слід розглядати

механізм і метод цивільно-правового регулювання. Їх зв’язок

помітний як на рівні досліджень, здійснених у межах інструмен-

тальної теорії права (звісно, в загальногалузевому контексті на

рівні взаємодії категорій «механізм» і «метод»), так і в цивілістиці.

Вивчаючи критерії вирізнення окремих галузей права у їх системі,

С. С. Алексєєв акцентує увагу на вирішальному значенні особли-

вих, тільки їм властивих методу і механізму правового регулюван-

ня, говорячи про визначальну роль предмета правового регулюван-

ня

. У цивілістичних дослідженнях на зв’язок методу і механізму

цивільно-правового регулювання вказує В. Ф. Яковлєв. «Риси, що

характеризують правове становище суб’єктів, — пише він, — ви

являються у вигляді ознак цивільно-правового методу в механізмі

правового регулювання та його елементах, зокрема в елементах

правовідносин»

. У сформульованому ним понятті методу цивіль-

но-правового регулювання простежується взаємозв’язок категорій

з точки зору їх обопільного загального регламентаційного впливу

на особисті немайнові і майнові відносини: «...цивільно-правовий

метод — це спосіб впливу на відносини, що є дозвільним, характе

ризується наділенням суб’єктів на засадах їх юридичної рівності

спроможністю до правоволодіння, диспозитивністю та ініціати-

вою, забезпечує встановлення правовідносин на основі правової

самостійності сторін»

. Разом з тим, розглядаючи взаємозв’язок

і взаємозалежність методу і механізму цивільно-правового регу-

лювання, В. Ф. Яковлєв наголошує на їх самостійному значенні

як окремих категорій: «Водночас було б невірно ототожнювати

зовнішні ознаки цивільно-правового методу в елементах механізму

цивільно-правового регулювання із самими рисами методу цивіль-

ного права»

. Як приклад такого необґрунтованого ототожнення він

Див.: Алексеев С. С. Общая теория права. – Т. 2. – С. 245–247.

Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отно-

шений: Учебное пособие. – С. 66.

Там само. – С. 9.

Там само. – С. 67.

254

наводить випадки, «...коли як ознаки методу визначають навіть не

особливості елементів механізму правового регулювання, а самі

елементи — наприклад юридичн

і факти»

. З огляду на викладене

слід звернути увагу на функціональний зв’язок методу і механізму

цивільно-правового регулювання відносин, що становлять предмет

цивільного права. Завдяки цивільно-правовому методу як способу

(точніше, сукупності способів) впливу на особисті немайнові і

майнові відносини забезпечуються функціональний зв’язок усіх

елементів та взаємодія і послідовний розвиток основних стадій

механізму цивільно-правового регулювання і в кінцевому підсумку

(в ідеалі) настає той правовий ефект, на досягнення якого спрямо-

ване його функціонування.

Механізм цивільно-правового регулювання є пов’язаним з га-

лузевим режимом цивільного права як галузі права. Вирізняючи

як особливість кожної галузі наявність особливого юридичного ре-

жиму, що характеризує те, як, якими способами — через дозволи,

заборони, зобов’язування — здійснюється правове регулювання,

С. С. Алексєєв робить висновок, що цивільне право тяжіє до до-

зволів

. Виходячи з основних концептуальних положень ЦК Укра-

їни та інших актів цивільного законодавства, регламентаційний

вплив, забезпечуваний взаємодією елементів механізму і методу

цивільно-правового регулювання на відносини, що становлять

предмет цивільного права, не повинен перешкоджати ініціативі

самих учасників цивільних правовідносин. Активність суб’єктів

цивільного права в процесі правореалізації відіграє істотну роль

у забезпеченні дієвості механізму цивільно-правового регулюван-

ня. Як слушно зауважує В. А. Витушко, «в механізмі цивільно-

правового регулювання неоціненну роль відіграють свідомість,

освіта, культура людей, як тих, хто створює закони, так і тих, хто

застосовує їх або зовсім нічого не знає про них. У той же час при

реалізації своїх прав важливим є прояв їх активності»

До цього слід додати, що зайво детальна регламентація від-

носин, що складаються в приватноправовій сфері, суперечила б

Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отно-

шений: Учебное пособие. – С. 67–68.

Див.: Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного

исследования. – С. 45.

Витушко В. А. Курс гражданского права: Общая часть: В 5 т. – Минск: БГЭУ,

2001. – Т. 1: Науч.-практ. пособие (на основе законодательств РФ и Республики Бела-

русь). – С. 32.

255

характерному для цивільного права юридичному режиму загаль-

но-дозвільної спрямованості. Тож висновок С. С. Алексєєва про

те, що цивільне право тяжіє до дозволів, видається занадто обе-

режним. З огляду на диспозитивність і загальнодозвільну спря-

мованість методу цивільно-правового регулювання, загальні доз-

воли в цивільному праві домінують над загальними заборонами

і позитивними зобов’язуваннями. В. Д. Сорокін, розглядаючи

особливості цивільно-правового типу правового регулювання, з

цього приводу зазначає, що «найменування даного типу правово-

го регулювання, будучи певною мірою умовним, відбиває, однак,

головне в його соціальній ролі, яка знаходить вияв у переважному

закріпленні домінуючого елемента — дозвоління — нормами ма

теріального цивільного права…»

. Дозвоління є основоположними

і при характеристиці способів цивільно-правового регулювання,

що визначають взаємодію досліджуваних методу і механізму з

урахуванням їх обопільного регламентаційного впливу на відно-

сини, які становлять предмет цивільного права. Враховуючи його

єдність і водночас диференціацію на особисті немайнові і майнові

відносини і їх внутрішню градацію, кожна з них підпорядкована

загальному і водночас відособленому регламентаційному впливу

механізму правового регулювання приватноправових відносин.

З цієї точки зору він підлягає умовному розмежуванню на окремі

механізми правового регулювання особистих немайнових і май-

нових відносин відповідно. Вони можуть диференціюватись на

механізми правового регулювання речових, зобов’язальних або

інших предметно і функціонально визначених груп відносин,

одну з яких і становлять соціально-правові зв’язки, які виникають

стосовно цінних паперів.

Розглянемо специфіку механізму правового регулювання май-

нових відносин, пов’язаних із виникненням і здійсненням посвід-

чених цінними паперами майнових прав. Важливість цих відносин

для забезпечення економічної та фінансової стабільності України

об’єктивно обумовлює необхідність забезпечення комплексного

регулятивного впливу і особливого контролю в цій сфері з боку дер-

жави. Слід навести цікаві міркування з цього приводу, висловлені

Д. В. Задихайлом. Правник ставить проблему відсутності ціліс-

Сорокин В. Д. Правовое регулирование: Предмет, метод, процес (макроуро-

вень). – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – С. 119.

256

ного механізму державного регулювання ринкових економічних

відносин, зазначаючи розрізненість основних засад регламентації

відносин, що виникають в окремих секторах економічного про-

стору України. Однак він наголошує, «…що лише засади право-

вого регулювання діяльності на ринку цінних паперів (ст. 116 ГК

України) …містять визначення цілей, а в окремих випадках і засобів

такого державного регулювання, позначають таким чином його

присутність і необхідність у відповідній сфері господарсько-право-

вого регулювання»

. Елементний склад загальної структури право-

вого регулювання емісійно-посвідчувальних відносин об’єктивно

визначається органічним комплексом засобів правового впливу як

приватноправового, так і публічно-правового характеру. Разом з

тим, її не можна розглядати спрощено — як механічне поєднання

окремих правових засобів, що забезпечують його регламентацій-

ний вплив. У праві, як системному явищі

, всі елементи системи,

що забезпечують процес правового регулювання, перебувають у

постійному зв’язку, обумовленості і взаємодії. Регулятивний вплив

на відносини, що виникають з приводу цінних паперів, забезпе-

чується за рахунок застосування цілісного комплексу правових

засобів, які мають різноманітний (публічно- або приватнопра-

вовий) характер, але єдину регулятивну спрямованість. Саме це

обумовлює необхідність фрагментарного окреслення особливостей

публічно-правових засобів правового регулювання, які в органіч-

ному поєднанні з приватноправовими забезпечують регламентацію

відносин у розглядуваній сфері.

Допустимість одночасного застосування публічно- і приват-

ноправових праворегулюючих засобів як елементів загальної

структури правового регулювання окремих груп відносин вислов-

лена в правовій літературі. Як «фундаментальні лінії сучасного

правового розвитку, виражені в цивільних законах нового по-

коління» С. С. Алексєєв називає «самостійні приватноправові і

публічно-правові елементи, що підкоряються «своїм» режимам

юридичного регулювання і поміщені «разом» в ім’я глибоких со-

ціальних завдань, засад солідарності»

. Обґрунтована у правовій

Задихайло Д. В. Державне регулювання ринкових відносин як актуальна юри-

дична проблема // Українське комерційне право. – 2005. – № 6. – С. 22.

Про системність права див.: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 2. –

С. 42, 214.

Алексеев С. С. Избранное. – С. 150.

257

літературі можливість їх комбінованого використання свідчить про

комплексність регламентаційного впливу національної правової

системи України в цілому на деякі найбільш важливі групи су-

спільних відносин (зокрема, на відносини, що складаються на

фондовому ринку). Слід погодитися з міркуваннями, висловлени-

ми Л. В. Пановою, яка слушно завважує наявність особливостей

правового регулювання відносин, які складаються на ринку цінних

паперів, що відрізняють його від інших ринків

. Як один із сегмен-

тів цивільного обороту фондовий ринок (з урахуванням прогресу-

ючої тенденції домінування серед суб’єктів господарювання ак-

ціонерних товариств) одночасно справляє істотний вплив на еко-

номіку, визначаючи і економічну, і політичну стратегію будь-якої

держави. Це обумовлює необхідність забезпечення державного

регулювання відносин на ринку цінних паперів і допустимість

розмаїтості (як приватноправових, так і публічно-правових) форм

регулятивного впливу в даній сфері. Слід визнати доречними ви-

словлені Я. М. Шевченко міркування з приводу недоліків «ринко-

вого законодавства, яке в галузі акціонерних товариств, фондової

біржі, цінних паперів (курсив мій. — В. Я.) тощо зазнає багато

невиправданої правової регламентації при одночасній наявності

великих прогалин»

Проблема допустимості привнесення в приватноправову сферу

(включаючи відносини з приводу цінних паперів) в обумовлених

регламентаційною доцільністю межах публічно-правових засобів

правового впливу була предметом деяких цивілістичних дослі-

джень. Так, В. А. Лапач зазначає, що «в методі цивільного права

при абсолютному переважанні загальних дозволів завжди були і

будуть присутні і заходи обмежувального характеру, і розпоряд-

ження, і прямі заборони»

. Надалі він наголошує на тому, що

«сполучення таких праворегулюючих засобів у визначених про-

порціях і дозуваннях залежить від характеру розв’язуваного за-

вдання, однак навіть повне домінування методу розпорядження у

встановленні юридичних режимів окремих об’єктів цивільних прав

Див.: Панова Л. В. Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в

Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Х., 2002. – С. 6.

Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шев-

ченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. – К.:

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 19–20.

Лапач В. А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. –

С. 138.

258

не виводить цю предметну галузь із сфери цивільно-правового

методу, оскільки для правової галузі первинними все ж є відноси-

ни предмета правового регулювання»

. Цей загальний висновок є

обґрунтованим і підлягає екстраполяції і у сферу досліджуваних

відносин. Стосовно окремих їх груп (наприклад, відносин, які

складаються на фондовому ринку, а також у сфері випуску та обі-

гу бездокументарних цінних паперів) застосовуються комплекси

праворегулюючих засобів комбінованого як публічно-, так і при-

ватноправового характеру. Разом з тим, основний і переважний

регулятивний вплив у розглядуваній сфері забезпечується за раху-

нок застосування положень актів цивільного законодавства, пра-

вочинів та інших приватноправових засобів. Детальний розгляд

праворегулюючих засобів публічно-правової спрямованості в ме-

жах дослідження загального регламентаційного впливу методу і

механізму регулювання майнових відносин є недоцільним. Втім,

повне їх ігнорування виключало б найбільш наочну ілюстрацію

комплексного впливу цілісної системи праворегулюючих засобів

на відносини, пов’язані з випуском та обігом цінних паперів.

Про необхідність державного (імперативного) регулювання

відносин у сфері функціонування індустрії цінних паперів (але в

тісній взаємодії з її представниками) йдеться і у спеціалізованій

літературі, присвяченій проблемам функціонування ринків цінних

паперів

. Одним із напрямків припустимого втручання держави у

приватноправові за предметною визначеністю відносини, що ви-

никають у сфері випуску та обігу цінних паперів, є діяльність

спеціально створеного державного органу — Державної комісії з

цінних паперів та фондового ринку. Її компетенція не виключає

можливості застосування комплексу заходів організаційно-конт-

рольного, дозвільного, охоронного і обмежувального характеру.

Можливість здійснення державного контролю в розглядуваній

сфері закріплено в Законі України «Про державне регулювання

ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР

(з урахуванням змін, внесених Законом України від 14 липня 1999 р.

Лапач В. А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика.

– С. 138.

Див.: Регулирование рынков ценных бумаг в США / National Association of

Securities Dealers, Inc. – К.: Юринком Интер, 1993. – С. 6.

Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

259

№ 938-ХІV)

. Його преамбула передбачає, що «цей Закон визна-

чає правові основи здійснення державного регулювання ринку

цінних паперів і державного контролю за випуском і обігом цінних

паперів та їх похідних в Україні». Форми державного впливу на

відносини, що складаються на ринку цінних паперів і мають ор-

ганізаційний характер, передбачені положеннями ст. 2 цього Зако-

ну України. Вони полягають у забезпеченні реалізації єдиної де

ржавної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх

похідних, створенні умов для ефективної мобілізації і розміщенні

учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів із ураху-

ванням інтересів суспільства, недопущенні монополізації і ство-

ренні умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних

паперів, а також у застосуванні інших заходів.

До державних заходів охоронного характеру слід віднести

створення системи захисту прав інвесторів, забезпечення рівних

можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на

ринок цінних паперів та інші заходи. Крім того, охорона прав та

законних інтересів суб’єктів розглядуваних відносин забезпечуєть-

ся положеннями Конституції України, ЦК України та інших актів

вітчизняного цивільного законодавства і статей 2, 3 зазначеного

Закону України. До них слід віднести забезпечення конституційних

гарантій недоторканності права власності на цінні папери, здійс-

нення захисту прав учасників фондового ринку юрисдикційними

органами тощо. Необхідною складовою цілісної системи засобів

забезпечення охорони прав та законних інтересів суб’єктів дослі-

джуваних відносин є законодавче закріплення, визнання і забезпе-

чення їх права на застосування неюрисдикційних способів їх за-

хисту, зокрема самозахисту (ст. 19 ЦК України). Наприклад, мож-

ливість притримання документарних цінних паперів до моменту

повної їх оплати згідно з положеннями ст. 594 ЦК України може

бути додатковою гарантією забезпечення прав і законних інтересів

правоволодільців у цій сфері.

Стаття 3 названого Закону України встановлює деякі форми

державного регулювання ринку цінних паперів, які визначають

особливості загальної структури правового регулювання дослі-

джуваних відносин. Однією з таких форм є нормотворча діяльність

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, до компе-

Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 339.

260

тенції якої входить видання рішень, які мають нормативний харак-

тер і є обов’язковими до виконання суб’єктами ринку цінних па-

перів України і підлягають врахуванню юрисдикційними органами

при вирішенні пов’язаних із їх випуском та обігом майнових

спорів. Визначення співвідношення меж втручання цього

державного органу в хід регламентації відносин, які виникають у

сфері випуску та обігу цінних паперів, а також ступеня участі са-

мих їх учасників у цьому процесі на піднормативному рівні також

є частиною проблеми, що розглядається. Цілком обґрунтованими

є міркування Р. О. Халфіної щодо аналогічної проблеми, дослі-

дженої нею у більш глобальному аспекті. Розглядаючи межі вико-

ристання відомчих нормативно-правових актів у забезпеченні

правового регулювання суспільних відносин, вона застерігає про

небезпеку «лавини необґрунтованих суперечливих відомчих ін-

струкцій і постанов»

. Її побоювання в сучасних умовах є виправ-

даними і особливо актуальними. Зайва детальна регламентація

відносин у досліджуваній сфері шляхом видання підзаконних

нормативних актів указаною Комісією та іншими органами дер-

жавної влади в межах їх компетенції може призвести до значного

обмеження ступеня участі суб’єктів цивільного права в процесі

забезпечення саморегулювання розглядуваних відносин. Необґрун-

товане розширення меж їх «зовнішньої» регламентації за рахунок

розширеного використання положень відомчих нормативно-пра-

вових актів автоматично зумовлює обмеження застосування в за-

гальній структурі їх правового регулювання частки засобів регла-

ментаційного впливу, що мають характер актів саморегулювання.

Вирішення цієї проблеми можливе при законодавчому встановлен-

ні для Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку об-

меженого обсягу повноважень у сфері нормотворчості, визначених

окремими напрямками правового регулювання відносин, пов’язаних

із функціонуванням фондового ринку та інших найбільш важливих

сфер функціонування в цивільному обороті розглядуваних об’єктів

цивільних прав. Ці заходи будуть недостатніми без одночасного

розширення можливостей суб’єктів досліджуваних відносин у

забезпеченні піднормативного регулювання відносин, що склада-

ються на ринку цінних паперів. Одним із шляхів вирішення цієї

Халфина Р. О. Право как средство социального управления. – М.: Наука,

1988. – С. 201–232.