Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

291

на суспільні відносини. Способи правового регулювання, як зазна-

чав В. М. Горшеньов, «є одним із спонукальних чинників у ме-

ханізмі правового регулювання, що забезпечують нормативність

права в упорядкованості суспільних відносин»

. Саме вони є тими

спонукальними чинниками, які через механізми правовстановлен-

ня, правореалізації, правопередачі та правозахисту забезпечують

належну направленість фактичної поведінки суб’єктів досліджу-

ваних правовідносин і її відповідність ідеальним моделям, визна-

ченим змістом норм права і (або) положеннями відповідних актів

саморегулювання.

Застосування права як окрема, відособлена стадія механізму

правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин також

може розглядатися лише умоглядно. Акти застосування права

мають місце як у ході встановлення, так і при подальшому розвит-

ку розглядуваних правовідносин. Правники пропонують розгля-

дати стадію застосування права як таку, що має факультативний

характер

, очевидно, беручи до уваги тільки її функціональний

зв’язок з охоронними правовідносинами. Водночас у літературі

зазначається, що акти застосування права, прийняття яких опосе-

редковує цю стадію досліджуваного механізму, в ході виникнення

і розвитку не тільки охоронних, але і регулятивних правовідносин

мають велике значення. «Акти застосування права становлять

владні дії компетентних органів, що забезпечують виникнення

правовідносин, які втілюють вимоги норм права в життя, гаранту-

ють здійснення прав і обов’язків»

. Акти застосування права у

відповідних випадках є однією з передумов як виникнення, так і

припинення регулятивних правовідносин, що виникають у сфері

випуску та обігу цінних паперів масових емісій (як документарних,

так і бездокументарних). Це знаходить свій вияв у закріпленні

чинним законодавством України необхідності звернення до Дер-

жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку для здійснення

як реєстрації, так і анулювання випуску цінних паперів масових

емісій. Обов’язок емітента проводити реєстрацію випусків цінних

Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в

социалистическом обществе. – С. 71–72.

Див.: Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. проф. С. С. Алек-

сеева. – С. 282–283.

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М. М. Рассолова,

В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. – С. 338.

292

паперів або одержувати дозвіл на їх випуск шляхом звернення до

зазначеного державного органу передбачено низкою нормативних

актів, виданих у рамках компетенції останнього. Це, наприклад,

«Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних

емітентів в Україні», затверджене рішенням Державної комісії з

цінних паперів та фондового ринку (ДК ЦПФР) № 42 від 20 лис-

топада 1997 р., «Положення про порядок реєстрації випуску акцій

закритими акціонерними товариствами», затверджене рішенням

ДК ЦПФР № 41 від 12 лютого 1998 р., «Порядок скасування реєст-

рації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію ви-

пуску акцій»

, затверджений рішенням ДК ЦПФР № 222 від

30 грудня 1998 р., тощо. Всього аналогічних нормативних актів

ДК ЦПФР налічується кілька десятків. Крім того, застосування

права як стадія механізму правового регулювання досліджуваних

відносин реалізується також в охоронних правовідносинах. У цьо-

му разі її дія опосередковується прийняттям відповідним органом

(як судом, так і ДК ЦПФР) відповідного акта застосування права

в межах його компетенції. Аналіз особливостей цієї стадії розгля-

дуваного механізму також дає змогу наголосити на певній спе-

цифіці співвідношення місця і ролі в ньому цінних паперів. Вона

полягає в тому, що правовим наслідком винесення одного акта

застосування права (наприклад, рішення про реєстрацію або ану-

лювання випуску цінних паперів) може бути визнання всіх цінних

паперів одного випуску як такими, що набули значення об’єктів

цивільних прав, так і такими, що втратили його. Крім того, неви-

конання вимог чинного законодавства стосовно порядку оформ-

лення або випуску цінних паперів також може обумовити втрату

ними їх правового значення як об’єктів цивільних прав. Наприклад,

вади їх форми і реквізитного складу, виявлені не тільки в ході їх

емісії, але і в подальшому, мають наслідком втрату їх значення

матеріальних об’єктів цивільних прав. У цьому разі у зв’язку з

винесенням акта застосування права (наприклад, рішення суду про

невідповідність цінних паперів вимогам законодавства стосовно

їх форми і реквізитів або про визнання недійсним правочину, пред-

метом якого є їх передача або інші юридично вагомі дії) при ви-

значенні місця таких цінних паперів у механізмі правового регулю-

Див.: Фондовий ринок України: правове регулювання. – Ч. 2: Нормативні доку-

менти ДК ЦПФР. – С. 111, 162, 388 відповідно.

293

вання емісійно-посвідчувальних відносин вони не можуть розгля-

датись тільки як об’єкти цивільних прав. З огляду на це суттєве

значення для дослідження особливостей місця і функціонального

призначення цінних паперів у механізмі правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин має дослідження його статич-

ної складової, опосередкованої структурою регламентаційної ос-

нови, положення якої визначають їх особливий правовий режим

як окремого різновиду матеріальних об’єктів цивільних прав.

2.3. Регламентаційна основа механізму

правового регулювання емісійно-

посвідчувальних відносин. Правовий

режим цінних паперів

Одним із найбільш важливих і визначальних елементів механіз-

му правового регулювання як міжгалузевої категорії є нормативна

основа. Гадаємо, що термінологічне словосполучення «норматив-

на основа» слід замінити іншим, термінологічно більш відповідним

словосполученням. Необхідність його запровадження обумовлена

врахуванням суттєвої питомої ваги локальних норм і положень

актів саморегулювання, що використовуються при забезпеченні

регламентації відносин у приватноправовій сфері. Усю сукупність

положень, що забезпечують впорядкування відносин у сфері ви-

пуску та обігу цінних паперів доцільно, таким чином, називати не

нормативною, а регламентаційною основою досліджуваного ме-

ханізму, яку структурно визначають два взаємопов’язані рівні —

нормативний та піднормативний.

Регламентаційна основа механізму правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин не тільки забезпечує необхід-

ну одноманітність його регламентаційного впливу на відносини,

що підлягають регламентації, а й урахування особливостей функ-

ціонування в цивільному обороті окремих різновидів цінних па-

перів. Вирішення цього завдання досягається закріпленням у

відповідних нормативних актах комплексів взаємопов’язаних

норм, що забезпечують правове регулювання окремих груп емісій-

но-посвідчувальних відносин з урахуванням їх специфіки. Це

обумовлює внутрішню структурованість регламентаційної основи

(як цілісної сукупності норм) розглядуваного механізму правово-

294

го регулювання і можливість поділу норм, що її становлять, на

окремі правові спільності (субінститути). Норми права, з яких

складається кожна із вказаних правових спільностей, визначають

окремі цілісні ідеальні моделі бажаної поведінки суб’єктів окремих

видів розглядуваних відносин. Вони також визначають і способи

та прийоми її правового забезпечення, необхідні для найбільш

оптимального регламентаційного впливу на них. У цьому контек-

сті слід погодитися з висновком В. А. Сапуна про те, що «від

правильного вибору правових засобів залежить в кінцевому під-

сумку досягнення цілей правового регулювання, а відтак ефектив-

ність права в цілому. Недооцінка, невірний вибір юридичних за-

собів, прийомів, закладених у нормативній основі правового регу-

лювання, призводять до збоїв у реалізації права, зниження право-

вого ефекту»

Розглядаючи норми права як визначальну ланку нормативної

основи механізму правового регулювання

, С. С. Алексєєв бачить

право в цілому як «єдиний нормативний механізм регламентування

(нормування) суспільних відносин»

. Екстраполювавши цю думку

у сферу правового регулювання приватноправових відносин, роби-

мо висновок, що як єдиний нормативний механізм регламентування

(нормування) суспільних відносин цивільне право підлягає розгля-

ду як цілісне системне утворення. «Право в суспільстві, — зазначає

Б. В. Шейндлін, — є не проста множина норм, не сумарне виражен

ня, а щось цілісне (єдине). Це якісно визначена сукупність — сис

тема норм, що становить особливу соціальну реальність»

. На ці

висновки слід зважати і при дослідженні нормативної основи ме-

ханізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин.

Саме системна, цілісна, взаємопов’язана сукупність нормативних

положень про цінні папери забезпечує регулятивний вплив на від-

носини, пов’язані з їх випуском та обігом.

Розглянемо окремі рівні, які визначають структуру регламен-

таційної основи механізму правового регулювання емісійно-по-

свідчувальних відносин.

Сапун В. А. Инструментальная теория права в юридической науке // Современ-

ное государство и право: Вопросы теории и истории. – Владивосток, 1992. – С. 18.

Див.: Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом

государстве. – С. 106.

Там само.– С. 114–115.

Шейндлин Б. В. Сущность советского права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – С. 8.

295

Нормативний рівень регламентаційної основи досліджуваного

механізму становить система норм, які забезпечують регламента-

цію відносин, що складаються в процесі оформлення, випуску і

подальшої участі цінних паперів у цивільному обороті. Саме її

нормативний рівень зумовлює особливий, виокремлений порядок

їх правової регламентації — правовий режим цінних паперів.

С. С. Алексєєв розглядає категорію «правовий режим» як ви-

значений «порядок регулювання, котрий виражений у комплексі

правових засобів, що характеризують особливе сполучення взає-

модіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобо-

в’язувань і створюють особливу спрямованість правового регулю-

вання»

. В юридичній літературі проблема визначення категорії

«правовий режим» як у загальнотеоретичному, так і в галузевому

аспекті є дискусійною. «Попри те, що аналізу правових режимів

присвячена велика галузева наукова література, якогось загально-

визнаного розуміння цього явища не склалося»

, — зазначав із

цього приводу С. С. Алексєєв. Однак у процесі визначення більші-

стю дослідників правового режиму як категорії загальним у їх

поглядах є його обумовленість нормами права. Деякі з них зосе

реджують увагу на меті, задля досягнення якої він встановлюєть-

ся. Зокрема, правовий режим вони розуміють як соціальний режим

певного об’єкта, закріплений правовими нормами і забезпечений

сукупністю юридичних засобів

, або як сукупність засобів, заходів

і норм для досягнення відповідної мети

. У цивілістиці суттєве

значення має термінологічне застосування розглядуваної категорії

стосовно майна. Під правовим режимом майна одні правники

пропонують «розуміти не тільки встановлений законодавством

порядок його використання, допустимі способи і межі розпоря-

дження ним, але й особливості поведінки людей та їх колективів

із приводу певного майна»

. Інші правознавці визначальне для

характеристики правового режиму значення норм права хоч і не

зазначають текстуально, але презумують. Зокрема, Р. К. Русинов

і А. П. Семітко зауважують, що терміном «правовий режим» «по-

Алексеев С. С. Теория права. – С. 170.

Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С. С. Алексеева. – С. 258.

Там само. – С. 258–259.

Див.: Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Маль-

ко. – С. 645.

Право и собственность в Республике Казахстан / Под ред. М. К. Сулеймено-

ва. – Алматы: Жеті жаргы, 1998. – С. 103.

296

значається специфіка юридичного регулювання певної сфери сус-

пільних відносин за допомогою різних юридичних засобів і спо-

собів»

. Правовий режим як встановлений нормами права певний

порядок регламентації суспільних відносин, що виникають з приводу

відповідного об’єкта (зокрема, цінних паперів), виражає специфіку

регулятивного впливу права на соціально-правові зв’язки, які підля-

гають регламентації. Зазначена С. С. Алексєєвим особлива спрямо-

ваність регламентаційного впливу механізму правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин забезпечується шляхом взаємодії

цілісної сукупності таких юридичних засобів і способів.

Терміни «механізм правового регулювання» і «правовий ре-

жим» як структурні елементи єдиного понятійного ряду правових

категорій, що термінологічно опосередковують процес впорядку-

вання емісійно-посвідчувальних відносин, взаємообумовлені і

функціонально залежні. Розглядаючи значення закріплення і по-

дальшого вдосконалення механізму правового регулювання,

В. Б. Ісаков зауважує: «Закріплення і вдосконалення механізму

правового регулювання в кінцевому підсумку спрямоване на те,

щоб створити для суспільних відносин найбільш сприятливі умо-

ви розвитку, захистити їх від порушень і несприятливих тенденцій,

уникаючи при цьому значних організаційних витрат: словом, зро-

бити так, щоб усе народне господарство працювало динамічно,

ніби в саморегулюючому режимі»

. Вказані судження слід розгля-

дати в більш широкому значенні, маючи на увазі можливість їх

поширення не тільки на відносини, які виникають у «народному

господарстві» (з урахуванням запропонованої ним об’єктивно

застарілої термінології). Ефективність і результативність регла-

ментаційного впливу розглядуваного механізму визначається

створенням найбільш сприятливих умов для нормального і безпе-

решкодного розвитку емісійно-посвідчувальних відносин, що

досягається передусім закріпленням такого порядку їх правового

регулювання, який би забезпечував саморегулюючий правовий

режим функціонування індустрії цінних паперів. Це може бути

вирішене тільки шляхом подальшого і постійного вдосконалення

такої структурної ланки розглядуваного механізму правового ре-

гулювання, що нею є його регламентаційна основа, норми якої і

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. М. Корель-

ского и проф. В. Д. Перевалова. – С. 272.

Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С. С. Алексеева. – С. 258.

297

визначають їх загальний правовий режим як окремого різновиду

матеріальних об’єктів цивільних прав. А це, у свою чергу, можли-

ве при удосконаленні окремих правових режимів відповідних груп

і видів цінних паперів залежно від форми їх випуску та обігу.

Таким чином, правовий режим цінних паперів забезпечує ок-

ремий і особливий порядок регламентування емісійно-посвідчу-

вальних відносин, що в динамічному аспекті реалізується через

механізм їх правового регулювання. У свою чергу, особливості

впливу останнього на відносини в цій сфері визначаються в кін-

цевому підсумку специфікою правового режиму, встановленого

для відповідного різновиду цінних паперів. Взаємопроникнення

розглядуваних категорій в їх функціонально-змістовному аспекті

пояснюється також структурною подібністю механізму правового

регулювання і правового режиму. Розглядаючи структуру правових

режимів, В. Б. Ісаков зазначає з цього приводу, що «при більш

глибокому аналізі ми приходимо до тих же основних засобів пра-

вового регулювання, що становлять механізм правового регулю-

вання, — норм права, юридичних фактів, правовідносин, актів

реалізації прав і обов’язків. Будь-який найскладніший правовий

режим у кінцевому підсумку утворюється з цих елементів»

. Це

судження підкреслює зв’язок розглядуваних категорій, проте

не дає підстав для повного їх ототожнення.

У довідковій літературі в необхідному контексті режим (від

франц. regime — управління) розглядається як система правил,

заходів, необхідних для досягнення тієї чи іншої мети

. Виходячи

з цього, категорія «режим» термінологічно заснована на одному із

значень поняття управління як діяльності щодо впорядкування

відповідних суспільних відносин, котрі об’єктивно вимагають

цього. Управляти означає «спрямовувати хід, рух когось, чогось,

управляти діями когось, чогось»

. У загальнофілософському розрізі

поняття «управління» термінологічно використовується для по-

значення осмисленого, цілеспрямованого впливу суб’єкта на від-

повідний об’єкт. Особливого значення управління набуває у сфері

соціального регулювання. В теорії права «соціальне регулювання

розуміють як процес, що іманентний суспільству і визначає со-

Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С. С. Алексеева. – С. 261.

Словарь иностранных слов. – С. 433; Этимологический словарь русского языка. –

К.: Рад. шк., 1989. – С. 355.

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – С. 726.

298

ціальний порядок»

. Відповідно соціальний режим розглядається

в літературі як відносно стійкий взаємозв’язок соціального об’єкта

(явища, процесу, інституту) з іншими соціальними об’єктами, який

забезпечує досягнення певних цілей

. Як бачимо, таке тлумачення

категорії «соціальний режим» багато в чому збігається з проаналі-

зованими визначеннями категорії «правовий режим». Вагоме

значення категорія «режим» має в його загальнокатегоріальному

розумінні, що обумовлює універсальність і розмаїтість форм ви-

користання останнього. У правовій сфері термін «режим», як

встановлений порядок чого-небудь

, є категорією, що може вико-

ристовуватись багатьма галузями права. Наприклад, термінологіч-

не сполучення «режим цілісності майна» з огляду на численність

правових засобів охорони та захисту права власності

може вико-

ристовуватися не тільки цивільним, а й кримінальним, адміністра-

тивним, трудовим правом, кримінологією

та іншими галузями

права. Але найбільш поширеною за сферою застосування у пра-

вових дослідженнях є категорія «правовий режим».

Категорія «правовий режим» також має міжгалузеве значення.

Вона широко використовується правовими науками взагалі і циві-

лістикою зокрема для позначення порядку нормативної регламен-

тації відносин, що виникають у відповідних сферах соціальної

дійсності. Міжгалузеве використання термінологічного словоспо-

лучення «правовий режим», гадаємо, обумовлено можливістю його

застосування з метою позначення особливостей застосування

відповідних комплексів юридичних засобів, що використову-

ються для забезпечення правового регулювання відповідних

груп однорідних суспільних відносин, які є складовою частиною

предмета різних галузей права. Термінологічне словосполучен-

ня «правовий режим» застосовувалось і в цивілістичних дослі-

дженнях, зокрема стосовно цінних паперів. На особливості

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. М. Корельско-

го и проф. В. Д. Перевалова. – С. 249.

Проблемы теории государства и права: Учебник/ Под ред. С. С. Алексеева. – С. 259.

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – С. 586.

Див.: Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. –

С. 104.

Див.: Задыхайло Д. В. Некоторые вопросы совершенствования режима сохранно-

сти социалистического имущества на предприятиях молочной промышленности // Акту-

альные проблемы правовой реформы: Сб. науч. тр. – К.: УМК ВО, 1990. – С. 72–76.

299

правового режиму грошей і цінних паперів звертає увагу Ф. С. Ка-

рагусов

У контексті цього дослідження правовий режим цінних паперів

визначений як виокремлена частина загального порядку регулю-

вання відносин у праватноправовій сфері, що перебуває з ним у

нерозривному взаємозв’язку і залежності. Розгляд правового ре-

жиму цінних паперів саме як визначеного нормативною основою

механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних від-

носин порядку їх регламентації, на наш погляд, є методологічно

виправданим, оскільки найбільш повно відображає його специфі-

ку як правової категорії. Порядок у значенні правил, за якими

відбувається що-небудь

, завжди, в усіх випадках іманентно при-

таманний праву взагалі і цивільному праву зокрема. Встановлені

нормами актів цивільного законодавства про цінні папери веління

нормативного і піднормативного (включаючи положення актів

саморегулювання) характеру забезпечують регламентацію від-

повідної групи відносин у сфері випуску та обігу цінних паперів.

Специфіка кожної із цих груп відносин обумовлює й особливості

комплексу засобів правового впливу, що характеризують правовий

режим відповідного різновиду цінних паперів.

Категорія «правовий режим» є комплексним явищем правової

дійсності. На думку В. І. Сенчищева, «правовий режим — це су

купність усіх позитивно-правових розпоряджень, що містяться в

імперативних і диспозитивних нормах, і заснованих на них (або

їм не суперечних) суб’єктивно-правових вимог, що існують і дій-

сні із погляду права й у відповідних випадках визначають права,

обов’язки, дозволи, заборони і розпорядження абсолютно всіх осіб

(або відносно абсолютно всіх осіб) з приводу того предмета (або

явища), відносно якого вони встановлені»

. Незважаючи на оче-

видну громіздкість наведеного визначення, воно становить певний

інтерес. У ньому досить чітко простежується критерій індивіду-

алізації правових режимів залежно від предмета (явища), відносно

якого вони встановлені. Цей висновок дає змогу акцентувати ува-

гу на основному критерії вирізнення досліджуваного правового

Див.: Карагусов Ф. С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских

прав: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – С. 5, 6, 7.

Ожегов С. И. Словарь русского языка. – С. 489.

Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Актуаль-

ные проблемы гражданского права / Под ред. М. И. Брагинского. – С. 140.

300

режиму в окремий їх різновид — особливості цінних паперів як

об’єкта цивільних прав, відносно яких він встановлений. Водночас

правовий режим кожного їх різновиду підлягає дослідженню як

складова загального порядку правового регулювання, встановлено-

го для них нормами досліджуваної регламентаційної основи.

У цьому аспекті слід погодитися з висловленою В. І. Сенчищевим

думкою про наявність загального галузевого режиму, в межах якого

можна виокремити інституційний правовий режим, а в деяких ви-

падках — індивідуальний правовий режим цього явища

. Отже, слід

розрізняти загальний (інституційний) правовий режим цінних па-

перів та індивідуальні правові режими відповідних їх видів.

Єдність і диференціація регламентаційної основи механізму

правового регулювання досліджуваних відносин дає змогу розгля-

дати індивідуальні правові режими окремих видів цінних паперів

як окремі складові їх загального (інституційного) режиму. Їх умов-

не розмежування, з урахуванням диспозитивності і дозвільної

спрямованості основних засад цивільно-правового регулювання,

забезпечує емітенту можливість обрати з метою емісії відповідний

різновид цінних паперів зі встановленим для нього індивідуальним

правовим режимом, який задовольняє його наміри і є для нього

найбільш прийнятним, або встановлювати відповідне майнове

право в межах інших (наприклад, договірних) відносин. Зокрема,

відносини, засновані на передачі кредитором певної грошової суми

боржнику зі встановленням зобов’язання останнього повернути її

по закінченні строку договору з обумовленими відсотками, можуть

бути задокументовані за допомогою оформлення і видачі облігації,

ощадного (депозитного) сертифіката або іншого боргового цінно-

го папера. Виходячи з диспозитивності основних засад цивільно-

правового регулювання, вибір форми та інших умов випуску

цінного папера (і, як наслідок, встановленого для нього правового

режиму) належить емітенту як учаснику цих правовідносин. На

таких же засадах ґрунтується право інших учасників правовідно-

син, що виникають у цій сфері (наприклад, акціонерів, облігаціо-

нерів, векселедержателів, інших правоволодільців), набути посвід-

чених цінними паперами прав. При цьому на відносини між зазна-

ченими суб’єктами (в цьому разі емітентом і набувачем прав на

Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Актуаль-

ные проблемы гражданского права. – С. 142.