Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

261

проблеми може бути також поступове звуження повноважень Дер-

жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку шляхом їх по-

етапної передачі саморегулюючим організаціям ринку цінних

паперів відповідно до положень п. 53 Положення про саморегулів-

ну організацію ринку цінних паперів, затвердженого наказом Дер-

жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку № 329 від

23 грудня 1996 р.

Державне регулювання досліджуваних відносин здійснюється

також за допомогою заходів дозвільного характеру. Вони поляга-

ють, зокрема, у видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на здійс-

нення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також

реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про їх

випуск. Їх законодавче закріплення ілюструє привнесення у сферу

загальної структури правового регулювання відносин, пов’язаних

із випуском та обігом цінних паперів, засобів правового впливу,

що мають публічно-правовий характер і не є властивими приват-

ноправовій сфері.

Атиповими для розглядуваної сфери, але об’єктивно необхід-

ними і позитивними є також установлені в межах державного

регулювання досліджуваних відносин заходи контрольного харак-

теру, закріплені положеннями ст. 3 аналізованого Закону. Вони

полягають у забезпеченні контролю за достовірністю інформації,

наданої емітентами і особами, що здійснюють професійну діяль-

ність на ринку цінних паперів; за додержанням антимонопольного

законодавства на ринку цінних паперів; за системами ціноутворення

на ринку цінних паперів; за діяльністю осіб, що обслуговують

випуск і обіг цінних паперів, і т. ін. Більш докладний їх розгляд

виходить за межі цього дослідження.

Державне (імперативне) регулювання розглядуваних відносин

органічно доповнюється активною участю у їх упорядкуванні

емітентів і набувачів прав, пов’язаних із випуском та обігом цінних

паперів. Зайва ж зарегламентованість досліджуваних відносин

обмежує свободу розсуду їх учасників у встановленні і здійсненні

суб’єктивних цивільних прав і обов’язків, що визначають зміст

правовідносин у сфері випуску та обігу цінних паперів. Про необ-

хідність активної участі самих суб’єктів у забезпеченні правового

регулювання відносин, що виникають між ними, йшлося на рівні

Збірник поточного законодавства. – 1997. – № 6. – С. 13.

262

інструментальної теорії права. Аналізуючи роль громадських

організацій в процесі правового регулювання суспільних відно-

син, В. М. Горшеньов писав, що завдяки їх участі «…фактично

відбувається не звуження сфери правового регулювання, а якісна

зміна самого регулювання за рахунок суб’єктів і конкретних ме-

тодів…»

. Л. С. Явич вважає, що характерною рисою механізму

правового регулювання є «його орієнтація не стільки на заходи

адміністративно-примусового впливу, скільки на прояв зростаю-

чої творчої ініціативи суб’єктів права, на підвищення ролі в

правовому регулюванні «людського фактора», на поглиблення

зв’язку між можливостями всебічного використання наданих

правоможностей і точного виконання юридичних обов’язків»

Ці спостереження досить повно відображають специфіку загаль-

ної структури правового регулювання відносин саме в досліджу-

ваній сфері. Одним із її проявів є нормативно визначена мож-

ливість активної участі емітентів і набувачів прав на цінні папе-

ри в самому процесі впорядкування відносин, що складаються

між ними. Ця участь є помітною як у ході встановлення їх сто-

сунків, так і в їх обопільній подальшій активній діяльності по

забезпеченню додаткової регламентації досліджуваних відносин

на піднормативному рівні, наприклад, шляхом розробки і затвер

дження різноманітних Положень про порядок випуску та обігу

окремих видів цінних паперів.

Висловлені твердження є актуальними і сьогодні. Активна

участь не тільки громадських організацій, а й інших суб’єктів

цивільного права в забезпеченні піднормативного регулювання у

приватноправовій сфері визначають специфіку і дієвість механіз-

му правового регулювання відносин, пов’язаних із випуском та

обігом цінних паперів. Його регламентаційний вплив забезпечуєть-

ся за рахунок органічного поєднання нормативного і піднорматив-

ного (індивідуального) рівнів регулювання цієї сфери відносин.

З точки зору результативності правового впливу на відносини,

пов’язані з випуском та обігом цінних паперів, їх слід розглядати

як однаково необхідні ланки елементного складу розглядуваного

механізму правового регулювання.

Горшенев В. М. Участие общественных организаций в правовом регулирова-

нии. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 31.

Явич Л. С. Право развитого социалистического общества: Сущность и принци-

пы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 107.

263

Механізм правового регулювання майнових відносин, що ви-

никають у сфері випуску та обігу цінних паперів, структурно і

функціонально визначений його статичною та динамічною скла

довими. Саме взаємодія статичної (норми права, що визначають

правовий режим цінних паперів) і динамічної (правовідносини у

сфері їх випуску та обігу) його складових в кінцевому підсумку

забезпечує впорядкування цієї групи майнових відносин і дає

змогу охарактеризувати його у статико-динамічному аспекті. Со-

ціально-правові зв’язки між учасниками цих відносин з моменту

їх встановлення набувають характеру правовідносин і опосеред-

ковують подальший розвиток усіх стадій досліджуваного механіз-

му. Виходячи з цього, найбільш універсальним елементом розгля-

дуваного механізму слід визнати правовідносини, засновані на

оформленні і випуску цінних паперів у цивільний оборот, що по-

требує зосередження на них особливої уваги. Специфіка правової

природи цінних паперів і необхідність забезпечення впорядкова-

ності їх участі у цивільному обороті обумовлюють і специфіку

регулятивного впливу норм цивільного права на майнові відноси-

ни, що складаються в розглядуваній сфері. Незалежно від форми

функціонування (документарної чи бездокументарної) їх зміст

становлять певні категорії майнових прав — речові, зобов’язальні,

корпоративні тощо. Правники твердять, що «від характеру і змісту

суспільних відносин, які становлять предмет правового регулю-

вання, залежать особливості, характер, способи і засоби правово-

го регулювання»

. На елементний склад механізму правового регу-

лювання впливає соціальне середовище. На думку С. С. Алексєєва,

«в міру розвитку соціального життя відбуваються зміни якості ре-

гулювання, ускладнення, витончення і вдосконалення регулятивних

засобів і механізмів, їх наростаюча диференціація та інтеграція,

створюється в єдності з усією системою регулятивних чинників

свого роду інфраструктури регулятивних механізмів …»

. Інститу-

ціоналізація і подальший розвиток положень актів чинного цивіль-

ного законодавства про цінні папери визначають якісно новий

рівень регламентування майнових відносин, пов’язаних із їх ви-

пуском та обігом. Завдяки особливостям правової природи цінних

паперів, зокрема їхньої конвертаційній здатності, яка визначена

Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. М. Корель-

ского и проф. В. Д. Перевалова. – С. 267.

Алексеев С. С. Теория права. – М.: Бек, 1993. – С. 31.

264

положеннями чинного законодавства України, у загальній інфра-

структурі досліджуваного механізму вони використовуються як

особливий трансформаційний інструмент посвідчення майнових

прав. Відносини, пов’язані із функціонуванням у цивільному обо-

роті як документарних, так і бездокументарних цінних паперів,

випуск та обіг яких опосередковує виникнення, передачу та здій-

снення посвідчених ними майнових прав, також мають трансфор-

маційну здатність, яка вирізняє їх з-поміж інших споріднених груп

майнових відносин і обумовлює особливості загальної інфраструк-

тури механізму їхнього правового регулювання.

Щоб обґрунтувати висловлені міркування, звернімося до порів-

няння механізмів правового регулювання відносин, що виникають

з приводу документарних цінних паперів, один із яких має право-

ве значення документа-«носія» посвідченого ним майнового пра-

ва, а другий втратив його внаслідок здійснення, визнається рухо-

мою річчю і може розглядатись лише як річ і об’єкт задоволення

певних майнових інтересів суб’єктів цивільного права. Цінний

папір, що не є документом-«носієм» майнового права (наприклад,

облігація погашеної позики), може визнаватися різновидом ма-

теріальних об’єктів цивільних прав. Так, він може становити пра-

вовий інтерес суб’єктів цивільного права як колекційний чи му-

зейний екземпляр і у зв’язку з цим мати вартісну оцінку і бути

об’єктом майнових відносин. Соціально-правові зв’язки, що ви-

никають стосовно такого цінного папера, підпадають під регла-

ментаційний вплив механізму правового регулювання речових

відносин. У структурі цього механізму він посідає місце об’єкта

речових правовідносин, не має ніякого додаткового функціональ-

ного призначення в ньому і за своєю правовою природою підлягає

віднесенню до рухомих речей.

Інша роль у механізмі правового регулювання майнових від-

носин відводиться цінним паперам, які є інструментом посвідчен-

ня наявного і потенційно здійсненного майнового права. Докумен-

тарні цінні папери порівняно з рухомими речами мають подвійну

(речово-зобов’язальну) правову природу, що відповідно ускладнює

зміст пов’язаних з їх випуском та обігом відносин. Як наслідок,

порівняно з окремими механізмами правового регулювання речо-

вих і зобов’язальних відносин ускладнюється загальна структура

їх регламентації. Відносини, посвідчені бездокументарними цін-

265

ними паперами, також мають ускладнену структуру. Її визначають

депозитарні (організаційні) і суто зобов’язальні відносини, які

виникають між емітентом (зобов’язаною особою) і правоволоділь-

цем за цінним папером. Відповідно структура їх правового регу-

лювання також характеризується суттєвими особливостями, вихо-

дячи з єдиного у своєму роді механізму їх випуску та обігу, забез-

печеного функціонуванням спеціально створеної Національної

депозитарної системи. Особливості змісту відносин, виникнення

яких обумовлене випуском та обігом цінних паперів обох вказаних

форм їх випуску та обігу, дають усі підстави констатувати їх сут-

тєву своєрідність порівняно з іншими майновими відносинами і

необхідність їх термінологічної персоніфікації. Тож розглянемо їх

специфіку.

Положення актів чинного цивільного законодавства про цінні

папери (ч. 2 ст. 194 ЦК України) передбачають можливість вста-

новлення щодо них відносин власності. Соціально-правові зв’язки,

що виникають між суб’єктами цивільного права в результаті здій

снення права власності на цінні папери, виходячи зі специфіки

належних їм суб’єктивних прав і обов’язків, мають абсолютний

характер. Встановлення можливості набуття права власності (тоб-

то абсолютного права) на документарний цінний папір слід роз-

глядати як приклад юридичних фікцій у цивільному праві. Адже

цінний папір являє собою документ (тобто правовий титул) і не є

річчю у традиційному її розумінні, оскільки являє собою об’єкт

цивільних прав, правовий інтерес до якого обумовлений власти-

вими йому самому як предмету зовнішнього матеріального світу

фізичними або іншими властивостями. Відповідно право власності

на документарні цінні папери, як таке, що засноване на юридичній

фікції, не підлягає повному ототожненню з правом власності на

речі. Це обумовлює певні межі застосування положень ЦК Украї-

ни про право власності при здійсненні майнових прав і виконанні

обов’язків, які становлять зміст правовідносин, що виникають у

сфері випуску і обігу цінних паперів. Наприклад, поширення по-

ложень про набуття права власності на відносини, які складають-

ся з приводу цінних паперів, можливо не у всіх випадках, перед-

бачених главою 24 ЦК. Не підлягають поширенню на сферу пра-

вового регулювання цінних паперів положення ст. 333 ЦК України,

що передбачають можливість придбання права власності на ство-

266

рені вперше речі. Хоча документарні цінні папери, як і більшість

речей, уперше виникають у цивільному обороті в результаті їх

оформлення емітентом (і в цьому сенсі такий акт може розгляда-

тися як їх створення), емітент не може вважатися повноцінним її

власником, бо це є юридично недоречним. Адже він об’єктивно не

має юридичної можливості здійснювати комплекс правоможно-

стей, які визначають зміст розглядуваних абсолютно-відносних

відносин. Емітент оформлює цінний папір з метою встановлення

в односторонньому порядку відповідного майнового права і вида-

чі документа першому набувачу з правом його передачі третім

особам і подальшої циркуляції в цивільному обороті. Це визначає

його правову природу як об’єкта-інструмента не тільки встанов-

лення, але й забезпечення оборотоздатності відповідного майно-

вого права. Разом з тим, тільки цими зв’язками розглядувані від-

носини не обмежуються. Зобов’язальна природа більшості основ-

них правоможностей, що становлять зміст посвідченого цінним

папером суб’єктивного права, а також визначеність (хоча іноді і

без індивідуалізації управоможеної особи) суб’єктного складу

розглядуваних відносин, дає підстави констатувати їх відносний

характер. Таким чином, суб’єктивні права й обов’язки, що вини-

кають у сфері випуску та обігу документарних цінних паперів,

становлять зміст як речових (абсолютних), так і зобов’язальних

(відносних) відносин. Крім того, значний пласт правових зв’язків,

що виникають у сфері функціонування Національної депозитарної

системи України, має характер депозитарних відносин.

Змішаний (речово-зобов’язальний) характер відносин, засно-

ваних на оформленні і видачі документарних (класичних) цінних

паперів, обумовили в усталених за часом цивілістичних дослі-

дженнях постулат щодо їх подвійної правової природи і виокрем-

лення речових прав «на папір» і зобов’язальних — «з папера»

Поєднання в межах змісту розглядуваних відносин речових (пра-

во власності на цінні папери) і зобов’язальних прав (права вимоги

до емітента-боржника) викликало спроби сучасного пояснення

цього феномена у здійснених в Україні наукових публікаціях

Зокрема, В. В. Посполітак зазначає, що «кращою слід вважати

Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – С. 10.

Посполітак В. В. Передача прав власності на цінні папери та прав за цінними

паперами в Україні (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук:

12. 00. 03. – С. 5.

267

конструкцію «безтілесної речі». При цьому зобов’язальні права по

цінних паперах становлять зміст речового права користування як

можливості отримання корисних властивостей цінного папера»

Отже, такий підхід правника ґрунтується на основних поло-

женнях відомої в теорії цінних паперів конструкції «безтілесної

речі», запропонованої Д. В. Мурзіним

. Дійсно, сферу реалізації

прав «на папір» і «з папера» треба розглядати в межах змісту від-

носин, що підпадають під регламентаційний вплив розглядувано-

го механізму правового регулювання. Але навряд чи доцільно

змішувати зміст речових і зобов’язальних відносин, пов’язаних із

випуском та обігом цінних паперів, механізми здійснення яких у

межах загальної структури їх правового регулювання є різними.

Зобов’язальне право ні за яких обставин не підлягає розгляду як

складова правоможностей, що визначають зміст речового права.

Зокрема, воно не може становити, за В. В. Посполітаком, «зміст

речового права користування як можливості отримання корисних

властивостей цінного папера». Будь-яка з трьох класичних право-

можностей, що визначають зміст права власності, є автономною з

точки зору можливості безпосереднього (без задіяння інших осіб)

її здійснення власником шляхом безпосередньої дозволеної юри-

дично фізичної взаємодії з річчю. Зобов’язальне право, навпаки,

реалізується виключно за рахунок здійснення певних дій або

утримання від них з боку боржника. Крім того, сам характер «пра-

ва на папір», виходячи з положень чинних актів чинного цивіль-

ного законодавства, залежить від форми випуску цінних паперів.

Зокрема, у правовідносинах, заснованих на функціонуванні без-

документарних цінних паперів, «право на папір» (з урахуванням

очевидної термінологічної умовності такого найменування) транс-

формовано і має суто організаційно-зобов’язальний характер.

Депозитарні ж відносини виконують допоміжну функцію і забез-

печують механізм реалізації права вимоги правоволодільця за

бездокументарними цінними паперами до відповідного зберігача

(депозитарія) здійснити весь комплекс передбачених законодав-

ством дій по обслуговуванню рахунків у цінних паперах.

Простежимо співвідношення вказаних прав у межах загально-

го змісту відносин, що підпадають під регламентаційний вплив

Посполітак В. В. Передача прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами

в Україні (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 5.

Див.: Мурзин Д. В. Ценные бумаги – бестелесные вещи. Правовые проблемы

современной теории ценных бумаг.

268

розглядуваного механізму правового регулювання. У цьому аспек-

ті слід звернути увагу на спостереження М. М. Агаркова, що сто-

суються залежності між документарним цінним папером і вира-

женим у ньому правом. Він наголошував на тому, що права «на

папір» і «з папера» мають ту саму долю і можуть бути роз’єднані

тільки у випадках, спеціально встановлених законом

. Як приклад

правник наводив відновлення прав на втрачені цінні папери на

пред’явника. Ще одним випадком можливого їх тимчасового або

постійного роз’єднання, передбаченим актами чинного цивільно-

го законодавства України, є реалізація правових можливостей

емітента по знерухомленню цінних паперів. Згідно зі ст. 1 Закону

України «Про Національну депозитарну систему й особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні» «знерухомлення

цінних паперів — це переведення цінних паперів, випущених у

документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депону-

вання сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів і/чи депо-

зитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облі-

кових записів на рахунках зберігача цінних паперів і/чи депози-

тарію». Виходячи з цього, при знерухомленні сертифікати доку-

ментарних цінних паперів тимчасово зберігаються у зберігача і/чи

у депозитарія. У разі реалізації права емітента на зворотне пере-

ведення знерухомлених цінних паперів у документарну форму

їхнім останнім законним власником визнаватиметься особа, імен-

на ідентифікація якої здійснена на підставі облікового реєстру

рахунків власників у зберігача відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Зако-

ну України «Про Національну депозитарну систему й особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні». Наведений приклад

можливого роз’єднання «прав на папір» і «прав з папера» в цьому

разі має умовний характер і додатково наочно ілюструє інструмен-

тальне призначення цінних паперів у розглядуваному механізмі.

Викладене дозволяє дійти висновку про взаємопов’язаність

прав на цінний папір і посвідчених ним майнових прав, що визна-

чає їх нерозривність як елементів змісту досліджуваних відносин

і обумовлює специфіку цих відносин. Отже, їхній тісний правовий

взаємозв’язок визначає єдність і сутнісно-змістовну специфіку

механізму правового регулювання досліджуваних відносин. Вони

виникають і розвиваються лише у функціональній взаємодії зі

Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – С. 10.

269

всіма основними елементами його інфраструктури і внаслідок

регламентаційного впливу набувають характеру правовідносин

з особливим змістом.

Деякі науковці пропонують розмежовувати матеріальний і

юридичний зміст правовідносин

. Як юридичний зміст правовід-

носин вони розглядають суб’єктивні права й обов’язки їх учасни-

ків. Матеріальним змістом правовідносин є фактична поведінка

зобов’язаної особи, право вимоги якої належить управоможеному

суб’єкту. Матеріальний зміст правовідносин, заснованих на оформ-

ленні і емісії цінного папера, полягає у дозволеній поведінці її

власника і належному поводженні емітента. Дозволена поведінка

власника цінного папера полягає в реалізації ним правоможностей,

що становлять його зміст, а також у праві на захист і самозахист у

разі здійснення протиправних дій емітентом або третіми особами.

Належна поведінка емітента цінного папера може полягати в по-

зитивних діях, стримуванні від дій і обов’язку відшкодувати за-

вдані збитки, коли порушуються взяті ним на себе зобов’язання,

виражені в тексті документа. Позитивні дії емітента полягають у

виконанні взятих ним на себе в результаті видачі цінного папера

зобов’язань. Крім того, як і інші пасивно-зобов’язані в абсолют-

ному правовідношенні особи, він зобов’язаний утримуватися від

дій, що порушують права і законні інтереси власника документар-

ного цінного папера. Обов’язок утримуватися від дій, що порушу-

ють право власності на цінний папір, покладається не тільки на

емітента, але й на всіх без винятку третіх осіб. Зобов’язана за

цінним папером особа (емітент) одночасно є суб’єктом фактично

двох відносно самостійних різновидів обов’язків, що визначають

особливості змісту досліджуваних речово-зобов’язальних пра-

вовідносин. По-перше, активних (які полягають у встановленій

для неї змістом документа міри обов’язкового поводження) і па-

сивних (поряд з іншими третіми особами не перешкоджати влас-

нику документа в здійсненні приналежних йому правоможностей).

У цьому виявляється зміст розглянутих правовідносин, що мають

змішаний характер.

Аналіз особливостей речово-зобов’язальних правовідносин

тісно пов’язаний з проблемою дослідження їх внутрішньої будови

з точки зору співвідношення комплексів прав і обов’язків їх учас-

Див.: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 2. – С. 112.

270

ників. У теорії права йдеться про те, що правовідносини з простою

структурою, зміст яких становить тільки одне право і кореспонду-

ючий йому обов’язок, трапляються вкрай рідко. Здебільшого пра-

вовідносини мають складну структуру, а їх зміст охоплює кілька

категорій суб’єктивних прав і обов’язків. «Від правовідносин зі

складною структурою в літературі запропоновано відрізняти гру-

пу правовідносин, що перебувають у певному зв’язку і становлять

у сукупності деяку цілісність, позбавлену, однак, рис єдиного (од-

ного) правовідношення»

, — зазначає С. С. Алексєєв. Характер

прав і обов’язків суб’єктів, заснованих на оформленні і емісії цін-

ного папера правовідносин, свідчить про складність їхньої внут-

рішньої структури. Разом з тим, цінний папір може бути об’єктом

кількох пов’язаних між собою правовідносин. Для їх розмежуван-

ня з метою окремого дослідження слід враховувати не тільки

специфіку їх об’єкта (цінних паперів), але і їх предметну визна-

ченість, а також характер прав і обов’язків суб’єктів, що беруть у

них участь. Так, зміст одного з правовідношень можуть становити

права і обов’язки, що виникають між емітентом і власником цін-

ного папера. Зміст іншого — права і обов’язки в абсолютному

правовідношенні, яке виникає між власником цінного папера і

всіма іншими особами. Цінні папери можуть бути об’єктом спад-

кування як за законом, так і за заповітом, а також договірних пра-

вовідносин, підставою виникнення яких є договори поруки, заста-

ви, завдатку, ренти тощо.

У зміст комплексу майнових прав, посвідчених цінними папе-

рами всіх визначених законодавством видів і форми (документар-

ної і бездокументарної), як їх елемент завжди входять правомож-

ності зобов’язального характеру. Зокрема, зобов’язальний характер

мають майнові права, що становлять зміст усіх без винятку видів

боргових цінних паперів — найбільшої за кількістю їх групи.

Комплекс прав власників єдиного різновиду пайових цінних папе-

рів — акцій — також містить майнові правоможності, що мають

зобов’язальний характер. Це, зокрема, право вимоги виплати на-

рахованих відповідно до рішення загальних зборів акціонерів

дивідендів і частини вартості майна акціонерного товариства в разі

його ліквідації. Зміст похідних цінних паперів становить право

вимоги їх власника до їхнього емітента про придбання в останньо-

Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 2. – С. 137.