Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

211

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

Рівновагу в моделі Курно можна зобразити за допомогою кривих регування дуо-

полістів. Криві реагування дуополістів (R) ілюструють випуск, що максимізує при-

буток однієї фірми залежно від випуску конкурента.

Точкою рівноваги Курно називається точка перетину кривих реагування дуопо-

лістів (точка Е на рис. 17.2).

Рис. 17.2. Криві реакції дуополістів

Отже,

= Q

= 1/3Q

§ 2. Олігополістичне ціноутворення

На відміну від інших ринкових структур єдиної стратегії ціноутворення на оліго-

полистичному ринку не існує.

Розглянемо основні моделі олігополістичного ціноутворення.

Модель ламаної кривої попиту.

Нехай фірма в умовах олігополії перебуває в стані рівноваги. Основне припу-

щення моделі полягає у різній реакції конкурентів на підвищення та зниження ціни

окремою фірмою. При знижені ціни конкуренти будуть також знижувати ціну, щоб

не втратити своїх покупців, тому попит на продукцію фірми у цьому випадку низько

еластичний. При спробі підвищити ціну на свою продукцію конкуренти залишають

власні ціни без змін, тому фірма стрімко втрачатиме своїх покупців, попит у цьому

випадку високо еластичний Отже, попит на продукцію фірми в умовах олігополії

буде залежати не тільки і не стільки від неї самої, скільки від поводження її супер-

ників. Якщо вони «вступають у гру» і змінюють свої ціни слідом за даною фірмою,

попит низькоеластичний (крива D

) якщо ж вони залишаються осторонь, попит стає

високоеластичним (крива D

) (рис. 17.3). Об’єднана крива попиту має вигляд лама-

ної лінії, яка складається з двох відрізків. Як наслідок, крива граничного доходу та-

кож переривається, отже, граничні витрати підприємства можуть змінюватися, не ви-

кликаючи зміни цін, але будуть однаково дорівнювати граничному доходу (МR = МС)

за незмінного обсягу виробництва.

Модель ламаної кривої попиту дає відповідь на питання, чому підприємства в умо-

вах олігополії прагнуть підтримувати стабільні ціни, переносячи конкурентну бороть-

бу в нецінову сферу. Однак, недоліком даної моделі є те, що вона не пояснює, чому олі-

гополісти підійшли до ціни Р

(рис. 17.3) і чому вони не встановили будь-яку іншу ціну.

212

Частина ІІ. Мікроекономіка

Рис. 17.3. Модель ламаної кривої попиту

Модель картельної угоди. Картель — це група підприємств, що діють спільно і

погоджують рішення щодо обсягів виробництва продукції і цін таким чином, ніби

вони були єдиною монополією. Основна мета картелю — максимізувати прибуток

шляхом фіксації цін і обмеження обсягів виробництва. Картель припускає існування

домовленості між декількома підприємствами про розподіл ринку і ціни.

Утворення будь-якого картелю відбувається в чотири етапи:

1) необхідно переконатися, що існують бар’єри для входу в дану галузь, щоб за-

побігти продажу продукції іншими підприємствами після того, як ціна підвиситься;

2) необхідно організувати зустріч всіх учасників картелю, щоб встановити спільний

орієнтир по загальному рівню випуску продукції. Зробити це можна, оцінивши ринко-

вий попит і вирахувавши граничний дохід при всіх рівнях випуску (МR = МС). Вихо-

дячи з цього, визначається монопольний випуск (Q

) і монопольна ціна (Р

) (рис. 17.4);

Рис. 17.4. Модель картелю

— рівновага за конкуренції; Е

— рівновага за картелю

3) необхідно встановити квоти кожному члену картелю, тобто поділити загаль-

ний монопольний випуск між всіма підприємствами–учасниками картелю на основі

певних принципів;

213

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

4) необхідно встановити процедуру втілення затверджених квот у життя. Цей

етап є вирішальним для того, щоб зробити картель працюючим.

Члени картелю, безумовно, мають зиск, тому що виробляють менше продукції

і отримують більший прибуток, ніж при конкуренції. Але для споживачів картель

означає зменшення пропозиції продукції і більше високі ціни. На щастя, для спожи-

вачів картелі виявляються досить нестабільними утвореннями.

Основною проблемою, з якої зіштовхується картель, — спокуса порушення вста-

новленої квоти. Якщо один зі членів картелю збільшує випуск понад його квоту за

умови, що інші дотримують домовленості, він тим самим збільшує свій прибуток і

одержує цей надлишок доки інші не зроблять те саме. Якщо ж це відбудеться й всі

учасники перевищать квоти, картель перестане існувати, а ціна повернеться на рівень

ринкової рівноваги і відновиться ситуація вільної конкуренції.

Але оскільки відкрита угода в цей час є незаконною у більшості країн то олігопо-

лісти часто вдаються до таємної змови (джентльменської угоди). У такому випадку

домовленості про ціни, квоти і розподіл ринкового простору не фіксуються докумен-

тально, а тому такі картелі важко відстежити.

Модель «лідерство у цінах». Ця модель ґрунтується на припущені, що одна з фірм

має значну частину галузевого випуску та, відповідно, нижчу вартість виробницт ва.

Така фірма є лідером. Вона встановлює ціну і обсяг виробництва, які максимізують її

прибуток, у той час як інші підприємства приймають цю ціну і випуск як дане.

Вивчення даної моделі в ряді галузей різних країн свідчить про те, що ціновий

лідер дотримується наступної практики.

По-перше, оскільки зміни цін завжди пов’язані з деяким ризиком, що конкуренти

можуть не піти за лідером, то корегування цін відбувається тільки у випадку, коли

умови витрат і попиту змінюються значно для всієї галузі (підвищення заробітної

плати, збільшення податків тощо).

По-друге, про перегляді цін, що мають відбутися, ціновий лідер часто повідомляє

через засоби масової інформації в процесі інтерв’ю тощо.

По-третє, ціновий лідер не обов’язково обирає ціну, що максимізує прибуток га-

лузі в короткостроковому періоді. Він може встановити ціну на нижчому рівні з ме-

тою недопущення вторгнення в олігопольну структуру нових конкурентів. Взагалі

твердження, що олігополія одержує більше високий прибуток за рахунок встанов-

лення більш високих цін, далеко не завжди підтверджується сучасними досліджен-

нями. Хоча галузі з більше високою нормою концентрації, як правило, більше при-

буткові, але джерелом цього високого прибутку можуть бути не тільки високі ціни,

але й можливість зменшувати витрати за рахунок ефекту масштабу.

Модель ціноутворення за принципом «витрати плюс». В умовах цієї моделі олі-

гополіст використовує формулу або методику для визначення витрат на одиницю

продукції, і до цих витрат додається надбавка. У такий спосіб встановлюється ціна.

Однак витрати на одиницю продукції змінюються зі зміною обсягу виробництва, і

тому підприємство повинне брати якийсь типовий, або плановий рівень виробництва.

Наприклад, величиною середніх змінних витрат підприємства може бути та, що

досягається, коли підприємство діє при, припустимо, використанні виробничих по-

тужностей до 80%. При визначенні ціни до середніх змінних витрат додається над-

бавка зазвичай в розмірі певного відсотка (Р = АVС + % АVС; а % АVC = АFС + нор-

мальний прибуток). При цьому відсоток надбавки залежить від ступеня еластичності

попиту на товар: чим вище еластичність, тим зазвичай нижче відсоток надбавки.

214

Частина ІІ. Мікроекономіка

Ціноутворення з використанням надбавки до витрат гарантує підприємству до-

статні надходження, щоб покрити змінні витрати, постійні витрати і альтернативну

вартість використання факторів виробництва.

Проблема при застосуванні цього методу ціноутворення полягає в тому, що се-

редні змінні витрати в короткостроковому періоді залежать від обсягу виробництва.

Якщо ціна, що вони вибирають, призводить до попиту на меншу кількість продукції,

ніж очікувалося, то середні витрати виробництва можуть виявитися вище. Більше

високі витрати будуть означати, що за ціною, отриманої шляхом надбавки до витрат,

реальний прибуток на одиницю товару буде нижче, ніж передбачалося, і отже, під-

приємство не досягне запланованого прибутку.

У цілому ж, ціноутворення за принципом «витрати плюс» має особливі переваги

для підприємств, що виробляють різноманітну продукцію, тому що в іншому випадку

вони зіштовхнулися би з важким і дорогим процесом визначення витрат для сотень

найменувань товару. При цьому даний метод калькуляції цін не є несумісним із пря-

мою таємною змовою або лідерством у цінах.

Жодна з наведених вище моделей олігополістичного ціноутворення не дозволяє

відповісти на всі питання, пов’язані з поведінкою підприємств на подібних ринках.

Однак вони можуть бути використані для аналізу окремих аспектів діяльності під-

приємств в умовах олігополії.

Основними недоліками олігополії є:

1. Виробництво меншого обсягу продукції та встановлення вищих цін ніж за до-

сконалої конкуренції.

2. У зв’язку з існуванням таємних угод майже не піддається державному регулю-

ванню з метою зменшення зловживання ринковою владою.

Основною перевагою олігополії порівняно з іншими ринковими структурами є

те, що олігополії позитивно впливають на розвиток науково-технічного прогресу, за-

стосування нової сучасної техніки і технології, що відбивається на істотному поліп-

шенні характеристик товару.

§ 3. Сутність і основні ознаки монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція — це ринкова структура, на якій діє велика кіль-

кість продавців, що продають диференційований продукт, і можлива поява нових

продавців.

Основними ознаками монополістичної конкуренції є:

1. На ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах рин-

кових продажів не є значною.

2. Продукція різних виробників диференційована. Тобто, товар (послуга) кож-

ного підприємства, реалізованого на ринку, є недосконалим замінником товару, реа-

лізованого іншими підприємствами. Таким чином кожний продавець має абсолютну

монополію на свій власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш-

менш недосконалих замінників.

3. Вхід на ринок і вихід з нього є вільний. Однак вхід на ринок не настільки лег-

кий, яким він є в умовах досконалої конкуренції, оскільки нові продавці часто зазна-

ють труднощів через те, що їх торгівельна марка невідома споживачам. Отже, вже іс-

215

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

нуючі підприємства з сталою репутацією можуть зберігати свої переваги над новими

виробниками.

4. Виробники не взаємодіють між собою. Конкурентна боротьба відбувається ви-

ключно методами нецінової конкуренції. Продавці на ринку не зважають на реакцію

своїх суперників, коли обирають, яку встановити ціну на свої товари, або коли обира-

ють орієнтири щодо обсягу річних продажів.

5. Існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів і попиту покупців.

6. На ринку є умови для вільного входу і виходу. За монополістичної конкурен-

ції легко заснувати нове підприємство або покинути ринок. Вигідна кон’юнктура на

ринку залучає нових продавців.

В умовах монополістичної конкуренції, на відміну від ринку досконалої конку-

ренції, вплив на попит здійснюється переважно не через ціни, а методами нецінової

конкуренції. Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за спожи-

вача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу та підвищення

якості продукції, розширення її асортименту. До неї відноситься також поліпшення

сервісного обслуговування споживачів шляхом надання їм цілого ряду переваг.

Підвищення якості може здійснюватися в двох основних напрямках: 1) удоскона-

лення технічних, характеристик товару, 2) поліпшення пристосовності товару до по-

треб споживачів. Нецінова конкуренція за допомогою вдосконалювання якості про-

дукції одержала назву — конкуренція за продуктом. Цей вид конкуренції ґрунтується

на прагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів, що

або принципово відрізняються від старої моделі, або представляють її модернізова-

ний варіант. Конкуренція, заснована на вдосконаленні якості, носить суперечливий

характер. З одного боку, підвищення якості є способом прихованого зниження цін

і розширення збуту; з іншого боку — якість — це суб’єктивна оцінка, що відкриває

можливості «фальсифікації якості» шляхом реклами та гарного упакування.

Нецінова конкуренція шляхом удосконалення збуту продукції одержала назву —

конкуренція за умовами продажу. Цей вид конкуренції ґрунтується на поліпшенні

сервісу обслуговування покупців. Сюди входить вплив на споживача через рекламу,

удосконалення торгівлі, встановлення пільг по обслуговуванню покупців після при-

дбання товару, тобто в процесі його експлуатації.

Таким чином, фірма, що прагне максимізувати прибуток в умовах монополіс-

тичної конкуренції, досягає цього переважно за рахунок удосконалення продукції та

проведення рекламної кампанії.

§ 4. Короткострокова та довгострокова рівновага фірми

в умовах монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція схожа на ситуацію монополії та досконалої конку-

ренції одночасно і тому вона ввібрала їхні окремі характеристики.

По-перше, оскільки підприємства в умовах монополістичної конкуренції випус-

кають диференційований продукт і мають здатність контролювати ціну своїх товарів,

то крива попиту підприємств є спадною, а самі підприємства є «диктаторами ціни».

По-друге, крива попиту, з якої зіштовхується окремий продавець в умовах мо-

нополістичної конкуренції, є більш еластичною, ніж крива попиту підприємства-

216

Частина ІІ. Мікроекономіка

монополіста, але менш еластичною, ніж крива попиту конкурентного підприємства.

Це пояснюється тим, що підприємство в умовах монополістичної конкуренції зазнає

сильнішої конкуренції, ніж в умовах чистої монополії, але в той же час — меншою

кількістю конкурентів, ніж в умовах досконалої конкуренції.

По-третє, спадна крива попиту пояснюється характером продажів в умовах мо-

нополістичної конкуренції. Для того щоб продати додаткову одиницю товару, під-

приємство повинне знизити ціну. Внаслідок цього крива попиту в умовах монополіс-

тичної конкуренції перебуває вище кривої граничного доходу, отже, ціна перевищує

граничний дохід (Р > МR).

Таким чином, у короткостроковому періоді фірма в умовах монополістичної кон-

куренції, прагнучи максимізувати прибуток, може підняти ціну без особливого ризи-

ку втратити всіх своїх покупців, оскільки вони воліють придбати продукцію саме цієї

фірми і готові платити за неї навіть підвищену ціну. У цьому сенсі в короткостроко-

вому періоді вона поводиться як монополіст і рівень випуску визначається рівністю

граничного доходу та граничних витрат за ціною, що перевищує цю точку рівноваги

(мал. 17.5). Підприємство в умовах монополістичної конкуренції в короткостроко-

вому періоді може як отримувати прибуток (якщо Р > АТС), так і зазнавати збитків

(якщо Р <АТС).

У довгостроковому періоді виникає ситуація, відмінна від випадків монополії та

досконалої конкуренції.

ATC

P, C

Рис. 17.5. Короткострокова рівновага підприємства в умовах монополістичної конкуренції

Відкритість ринку монополістичної конкуренції призводить до того, що переваги

окремого виробника зрівнюються з іншими і рівновага наступає, коли економічний

прибуток дорівнює нулю (рис. 17.6). Це головна відмінність від монополії. Але в умо-

вах монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді продукція виробляється

не з мінімальними середніми витратами. Це основна відмінність від довгострокової

рівноваги на ринку досконалої конкуренції.

Функціонування ринку в умовах монополістичної конкуренції припускає:

— неповне використання ресурсів для виробництва товарів, внаслідок чого є над-

лишкові виробничі потужності, а необхідна суспільству продукція не виробля-

ється;

— споживачі не одержують продукцію за найменшою ціною;

217

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

АТC

LАТ

Рис. 17.6. Довгострокова рівновага при монополістичній конкуренції

— пристосування продукту до споживчого попиту, що викликає необхідність ди-

ференціації продукції (чим вище ступінь диференціації продукту, тим значні-

ше відхилення ціни та випуску продукції від їх найбільш ефективних значень);

— пристосування споживчого попиту до продукту, що призводить до більших ви-

трат коштів на рекламу.

Таким чином, в умовах монополістичної конкуренції не досягається максималь-

на виробнича ефективність, тим самим зменшується добробут споживачів. Але це є

своєрідною платою за найповніше задоволення їх потреб.

218

Частина ІІ. Мікроекономіка

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що таке олігополія?

2. Чи залежать олігополісти один від одного?

3. Які вхідні бар’єри існують на олігополістичному ринку?

4. В чому полягає дилема олігополіста?

5. Які основні припущення моделі Курно?

6. За моделлю Курно яким буде рівноважний обсяг виробленої продукції кожно-

го олігополіста?

7. В чому полягає сутність моделі ламаної кривої попиту?

8. Які основні етапи створення картелю?

9. Коли можливо та доцільно застосовувати модель цінового лідера?

10. В чому полягає основний недолік ціноутворення за моделлю «витрати плюс».

11. Які основні недоліки олігополістичної структури ринку?

12. Які основні ознаки монополістичної конкуренції?

13. Що таке «нецінова конкуренція»?

14. Яка умова максимізації прибутку фірми в короткостроковому періоді в умовах

монополістичної конкуренції?

15. Чим відрізняється довгострокова рівновага фірми в умовах монополістичної

конкуренції від довгострокової рівноваги фірми в умовах монополії та доско-

налої конкуренції?

16. Які основні недоліки та переваги ринку монополістичної конкуренції?

Контрольні тести

1. Олігополія — це ринкова структура, де функціонують:

а) велика кількість конкуруючих фірм, що виробляють однорідну продукцію;

б) велика кількість конкуруючих фірм, що виробляють диференційовану про-

дукцію;

в) невелика кількість конкуруючих фірм;

г) немає вірної відповіді.

2. Модель дуополії припускає:

а) на ринку є дві фірми, що виробляють однорідну продукцію, при цьому діють

незалежно одна від одної;

б) на ринку є одна фірма, що виробляє «унікальну» продукцію;

в) на ринку є дві фірми, що виробляють однорідну продукцію, при цьому вони

вступають у змову;

г) на ринку є безліч дрібних фірм, що виробляють диференційовану продук-

цію.

3. «Ламана» крива попиту в умовах олігополії означає:

а) розрив кривої граничного доходу;

б) розрив кривої граничних витрат;

в) що ціна не повинна бути вище граничного доходу;

г) формальна змова олігополістів у встановленні ціни.

219

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

4. У моделі «цінового лідера»:

а) всі підприємства, що не домінують, є «такими, що диктують ціну»;

б) всі підприємства, що не домінують, «погоджуються із ціною»;

в) домінуючі, підприємства «погоджуються із ціною»;

г) «а» і «б».

5. Якщо підприємства галузі створюють картель, то:

а) вони будуть колективно збільшувати випуск продукції і, таким чином, збіль-

шувати свої прибутки;

б) вони скоротять випуск продукції та піднімуть ціну на свою продукцію, щоб

збільшити свої прибутки;

в) вони збережуть постійним випуск продукції, але збільшать ціну, щоб збіль-

шити свої прибутки;

г) вони збережуть постійним рівень цін, але збільшать випуск продукції, щоб

збільшити свої прибутки.

6. Монополістична конкуренція — це ринкова структура, де функціонують:

а) велика кількість конкуруючих фірм, що виробляють однорідну продукцію;

б) велика кількість конкуруючих фірм, що виробляють диференційовану про-

дукцію;

в) невелика кількість конкуруючих фірм;

г) тільки одна велика фірма.

7. Підприємство в галузі з монополістичною конкуренцією:

а) представлено спадною кривою попиту і тому воно диктує ціну;

б) представлено горизонтальною кривою попиту і тому воно погоджується з

ціною;

в) представлено спадною кривою попиту і тому воно погоджується із ціною;

г) представлено горизонтальною кривою попиту і тому воно диктує ціну.

8. Підприємство в галузі з монополістичною конкуренцією максимізує прибуток

за умови:

а) рівності ціни і граничних витрат;

б) рівності граничного доходу і граничних витрат;

в) рівності ціни і граничного доходу;

г) рівності ціни і середніх загальних витрат.

9. Підприємство в галузі з досконалою конкуренцією встановлює ціну _________,

у той час як підприємство в галузі з монополістичною конкуренцією встановлює ціну

_____:

а) рівну граничним витратам; більшу, ніж граничні витрати;

б) рівну граничному доходу; рівну граничним витратам;

в) рівну граничному доходу; більшу, ніж граничний дохід;

г) рівну граничним витратам; рівну граничному доходу.

10. Відмінність короткострокової рівноваги галузі з монополістичною конкурен-

цією від короткострокової рівноваги галузі з досконалою конкуренцією полягає в на-

ступному:

а) ціна не збігається з мінімумом довгострокових середніх загальних витрат;

б) ціна дорівнює граничним витратам;

220

Частина ІІ. Мікроекономіка

в) ціна дорівнює граничному доходу;

г) ціна не збігається з мінімумом середніх загальних витрат.

Задачі

Задача 1. На олігополістичному ринку оперують дві фірми, що випускають одно-

рідний товар. Обидві фірми володіють рівними долями ринку і встановлюють одна-

кові ціни на товар. Нижче наведена інформація про попит на товар і витрати кожної

фірми (таблиця):

Ціна (грн) Обсяг попиту (од.) Обсяг випуску (од.) Валові витрати (грн)

10 5 5 45

96647

87750

78855

69965

а) яка ціна буде встановлена на ринку, якщо припустити, що кожна фірма, яка ви-

значає ціну на свій товар, впевнена, що її конкурент вибере таку ж ціну?

б) Якщо зберігається дана пропозиція, то який обсяг випуску вибере кожна фірма?

в) Чи з’являться на ринку в довгостроковій перспективі нові фірми?

г) Чи є у кожної з цих двох фірм стимул назначати ціну на свій товар нижче ціни

конкурента? Якщо так, то який він?

Задача 2. Підприємство виробляє чоловічі костюми і діє на ринку монополістич-

ної конкуренції. Гранична виручка підприємства описується формулою: MR = 20 — Q,

а зростаючий відрізок кривої граничних витрат — формулою: MC = 3Q — 10. якщо

мінімальне значення довгострокових середніх витрат (LAC) дорівнює 11 грн, то який

буде надлишок виробничих потужностей у підприємства?

Задача 3. Валові витрати підприємства, що функціонує в умовах монополістич-

ної конкуренції, представлені функцією ТС = 0,83 Q

— 4Q +10, де Q — обсяг вироб-

ництва продукції, тис. од. Функція споживчого попиту на продукцію підприємства у

короткостроковому періоді має вигляд Q

= 30 — 1,5P, де P — ціна одиниці продукції,

грн/од. Прибутковість виробництва продукції протягом короткострокового періоду

зумовила входження нових підприємств у галузь, після чого функція попиту на про-

дукцію підприємства дещо змінилась і здобула вигляд Q

= 25 — 2,5Р. Визначте, чи

має підприємство в нових умовах функціону вання економічний прибуток. Якщо так,

то якою є його величина? Як змінилась прибутковість підприємства після входження

нових підприємств у галузь (розрахувати старий та новий рівні рентабельності ви-

робництва)?

Задача 4. Підприємство оперує в умовах монополістичної конкуренції та виго-

товляє диференційовану продукцію. Протягом довгострокового періоду підприєм-

ство виготовляє 225 одиниць продукції, причому даний випуск максимізує його при-

буток, і реалізує товар за ціною Р = 7,5 грн/од. Якби підприємство функціонувало в

умовах досконалої конкуренції і виготовляло продукцію з мінімальними середніми

витратами, їх величина складала б 7,25 грн./од. Визначити розмір «плати за різно-