Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ім.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УСНОЇ ІСТОРІЇ

ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ЗАПОРІЗЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім.Я.НОВИЦЬКОГО



Усна історія

Степової Уêраїни

Том 9

Головна редаêційна êолеãія:

Павло Сохань – ãоловний редаêтор

Серãій Тимченêо – застóпниê ãоловноãо редаêтора

Анатолій Бойêо – наóêовий редаêтор

Валерій Козирев – відповідальний сеêретар

Валерій Смолій, Геннадій Боряê, Віêтор Брехóненêо,

Олеêсандр Маврін, Юрій Мициê, Володимир Мільчев,

Володимир Кравченêо, Надія Бєліê, Надія Швайба

Запоріжжя

АА Тандем

2010

Усна історія

Степової Уêраїни

Том 9

Запоріжжя

АА Тандем

2010

ББК 63.3(4 Уêр) + 63.5(4 Уêр), 019

УДК 94(477.64) + 39

У 75

Усна історія Степової Уêраїни. – Запоріжжя:

АА Тандем, 2010. – Т.9. – 412 с.

Дев’ятий том Усної історії Степової Уêраїни репрезентóє матеріа-

ли еêспедиції до села Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої

області здійсненó Запорізьêим наóêовим товариством

ім. Я. Новицьêоãо, Запорізьêим відділенням Інститóтó óêраїнсьêої

археоãрафії та джерелознавства ім. М.

С. Грóшевсьêоãо НАН Уêра-

їни та Інститóтом óсної історії Запорізьêоãо національноãо óнівер-

ситетó в серпні 2002 роêó.

Важливість і óніêальність видання поляãає в томó, що, по-

перше, старовинне село бóло розташоване ó Велиêомó Лóзі і збере-

ãло пам'ять

про óніêальнó атмосферó плавневої зони, а по-дрóãе,

óсна історія є ваãомим чинниêом історичноãо бóття, значóщим

елементом відносин – побóтових, еêономічних, сóспільних і, що

ãоловне, – визначальним механізмом передачі історичної пам'яті і,

яê наслідоê, – елементом ідентичності тієї чи іншої сóспільної

, со-

ціальної, етнічної ãрóпи.

Для істориêів, філолоãів, фольêлористів, êраєзнавців, óсіх, хто

ціêавиться історичною традицією, вірóваннями, óявленнями

Редаêційна êолеãія томó:

Анатолій Бойêо (ãоловний редаêтор), Надія Швайба

(наóêовий редаêтор), Володимир Мільчев, Юрій Іріоãлó

(відповідальний сеêретар), Юлія Головêо,

Ксенія Остроãляд, Серãій Білівненêо,

Валерій Козирєв, Надія Бєліê

ISBN 978

–966–488–008–3

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Матеріали, яêі óвійшли до дев’ятоãо томó серії “Усна історія

Степової Уêраїни”, бóли зібрані в процесі проведення археоãрафіч-

ної еêспедиції в селі Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої об-

ласті в серпні 2001 р. Учасниêами її бóли виê

ладачі, аспіранти, здо-

бóвачі та стóденти Запорізьêоãо державноãо óніверситетó, істориêи

за фахом – Володимир Мільчев, Геннадій Шахров (на превелиêий

жаль, нині вже поêійний), Наталя Сóрева, Олеêсандр Мірóщенêо,

Надія Швайба, Роман Молдавсьêий та Володимир Марчóê. Усі

óчасниêи, оê

рім В. Мільчева, яêий óже мав досвід еêспедицій попе-

редньоãо роêó, опинилися “на селі” з таêою специфічною метою –

записó споãадів старожилів – óперше. Тож, 2 серпня 2001 роêó ста-

ло для них днем “бойовоãо хрещення”, а для êільêох – Н. Сóревої,

Р. Молдавсьêоãо, Н. Швайби

(зãодом незмінних óчасниêів всіх на-

стóпних еêспедицій) – ще й днем, яêий розділив óсе їх життя на дві

частини: першó, “до тоãо яê почалися еêспедиції” та дрóãó, яêа, фаê-

тично, стала “еêспедицією, що ніêоли не завершóється”.

Завдяêи попереднім домовленостям

із районним і селищним

êерівництвом (ãолова – П. Райна) еêспедицію із семи осіб на десять

днів оселили в бóдівлі місцевої заãальноосвітньої шêоли. Місцева

влада таêож допомоãла зі списêами старожилів села та планом вó-

лиць. Нею ж бóло вирішено й проблемó харчóвання – Г.

Шахров на

своїй “Таврії“ бежевоãо êольорó щодня привозив із êóхні польової

бриãади “обіди” – велиêий сталевий бачоê наваристоãо борщó, ще

більшó êастрюляêó масної êаші з ãóляшем, êільêа бóханців запаш-

ноãо хліба, випеченоãо там же.

Завдяêи щедрості приязних жіночоê-поварих, що підпали під

чари

Г.Шахрова, цьоãо “обідó” з лихвою вистачало таêож на снідан-

êи й вечері. Подібна щедрість сêеляноê óже через тиждень дала не

тільêи прямий (ó виãляді набраних êілоãрамів ваãи), але й зворот-

ний ефеêт – т. зв. “êашні бóнти”: одноãо дня порóч

із êóхонним сто-

лом бóло вивішено жартівливі плаêати із заêлиêами на êшталт

“KASHA, GO HOME!” та “НІ! ПРОСУВАННЮ КАШІ НА СХІД”.

Коротêе розслідóвання виявило зачинщиêа – ним, на превелиêий

подив, виявився Р. Молдавсьêий.

Втім, більшість часó займала, звичайно ж, робота – записи ін-

терв’ю, їх êопіювання та розшифровêа. У розпорядженні “істориêів

із Запоріжжя”, оселених ó шêолі, оêрім приміщення їдальні (“чоло-

віча половина”), невеличêоãо êоридорчиêа (“жіноча половина”)

опинився ще й велиêий спортзал, що зãодом перетворився на апа-

ратнó зі звóêозаписó. Причиною таêоãо перетворення стали велиêі

розміри та, відповідно до цьоãо, чóдова аêóстиêа вêазаноãо примі-

щення. Для членів

еêспедиції це мало величезне значення в ті “ана-

лоãові” часи, адже доводилось щодня переписóвати більше десятêа

інтерв’ю з маленьêих диêтофонних êасет на велиêі маãнітофонні

“TDK”, бо перших просто не вистачало – їх і бóло-то з десятоê на

всіх.

Тихими зоряними вечорами

тривав обмін отриманими вражен-

нями, почóтими історіями, яêі вêотре дивóвали неоднозначністю

перебіãó, здавалось би, добре відомих подій ХХ століття. Постóпово

в інтерв’юєрів-новачêів формóвався досвід проведення інтерв’ю з

людьми літньоãо віêó, особливо стосовно тих ситóацій, êоли треба

бóло

виêлиêати довірó до себе; вêрай обережно звернóтися до пи-

тань, яêі намаãалися обійти ó своїх споãадах респонденти, допомоã-

ти їм справитися із розãóбленістю, êоли стареньêі починали плаêа-

ти, зãадóючи про розêóрêóлення родини, пережитий ãолод чи події

війни…

Історична

пам’ять баãатьох опитóваних зберіãала відомості сто-

літньої давнини. Бесіди з селянами для більшості з нас, мешêанців

міста, ставали занóренням ó світ традиційної селянсьêої êóльтóри.

Постóпово ми дізнавалися про найцінніше, що мали мешêанці цьо-

ãо реãіонó – дніпровсьêі плавні, затоплені ó 1955 р

. штóчним Кахов-

сьêим “морем”. Споãади про плавні – це бóли споãади про те, що

неминóче втрачено. Більшість із старожилів, що називали численні

озерця-баêаї, річечêи, êоротêі плавневі переходи до інших сіл, роз-

повідали про плавні, починаючи зі зãадоê своãо дитинства.

Саме

плавні яê óніêальний природний ландшафт визначали специфіêó

місцевоãо ãосподарсьêоãо життя, дозволяли безбідно жити до êол-

ãоспів, рятóвали ó 1920 – 1940-х роêах від ãолодної смерті... Для

мешêанців Сêельоê та інших сóсідніх селищ плавні виявилися не-

від’ємною сêладовою óсної міêроісторії êраю.

Серед жителів села не браêóвало людей ціêавих, неординарних,

по-справжньомó óніêальних. Чоãо варта бóла, наприêлад, зóстріч із

майже столітньою бабóсею Марією Нечет (1908 р.н.!), яêа чóдово

пам’ятала події навіть Громадянсьêої війни, не êажóчи вже про добó

êолеê

тивізації, в яêó вона бóла вже заміжньою ãосподинею. Або ж,

яê не зãадати ãодини, проведені за розмовами зі сêелянсьêим “Гри-

ãорієм Сêовородою”, дідом Гриãорієм Сірим, небайдóжим до всьоãо

трансцендентноãо, яêий зажив собі слави аêтивноãо шóêача вищої

істини. Всю êолоритність цих зóстрічей неважêо óявити собі навіть

за опóбліêованими інтерв’ю, очне ж спілêóвання із ними заêарбовó-

валося в пам’яті назавжди. Вистачало серед селян не тільêи ãарних

оповідачів, але й людей, обізнаних на традиційних для плавневоãо

реãіонó ремеслах – наприêлад, на плетінні всіляêих виробів із лози.

Ще одним відêриттям для членів еêспедиції став Сêелянсьêий

сільсьêий мóзей, розташований

в одноповерховій бóдівлі êолиш-

ньої земсьêої шêоли. Мóзей бóло засновано наприêінці 1960-х рр.

місцевим жителем, велиêим ентóзіастом і небайдóжою людиною –

І. Гармидером, êолишнім фронтовиêом та інвалідом війни.

Мóзей явно знав êращі часи – це бóло видно з представницьêих

еêспозицій, з добротності êонстрóêцій вітрин, з тоãо, що êолись він

опалювався взимêó. У запасниêах мóзею, серед матеріалів, що не

óвійшли до основної еêспозиції, бóло виявлено óніêальні старі фо-

тоãрафії, фронтові листи, доêóменти, що стосóвались історії села ще

з початêó

ХХ століття. У таêий спосіб бóли віднайдені списêи за-

браних селян під час війни до Німеччини, відсóтні навіть в облас-

номó архіві.

Доêóменти з історії села і êраю збиралися після війни, значна їх

частина не вписóвались в еêспозиційні рамêи сêромноãо сільсь

êоãо

мóзею радянсьêоãо села. У бóрхливі 90-ті бóло не до мóзею, яêий

êільêа разів ãрабóвали шóêачі бойових наãород та цінних еêспона-

тів Дрóãої Світової. Стало очевидним, що êрім збирання óсної істо-

рії, потрібно звертати óваãó й

на сільсьêі мóзеї. Їх матеріали яê ó

цій, таê і в настóпних еêспедиціях, дозволяли êраще зорієнтóватись

ó місцевій історії, розпитати про постаті, добре відомі односельча-

нам, доповнити сêопійованими чи сфотоãрафованими матеріалами

зібраний óсний наратив.

Попрацювавши десять днів ó Сêельêах, еêспедиційна ãрóпа

продовжила

свій рóх теренами області. Далі шлях лежав на її пів-

день – до Приморсьêоãо районó. Із собою еêспедиція óвозила деся-

тêи записаних інтерв’ю, ориãіналів і êопій фотоãрафій та доêóмен-

тів і, звичайно ж, вдячнó пам’ять про це дивовижне село та йоã

о чó-

дових мешêанців.

Редаêційна êолеãія дяêóє всім, хто допомаãав ó проведенні еêс-

педицій.

Підãотовêа розповідей до пóбліêації наóêово-попóлярним ме-

тодом та звірêа теêстó з аóдіозаписами здійснені Ю. Іріоãлó. У

створенні трансêриптó прийняли óчасть Т. Молдавсьêа,

О. Пашненêо, В. Лиêова. Вичитêа та перевірêа підãотовленоãо до

др

óêó теêстó здійснена Ю. Головêо, А. Бойêом, К. Остроãляд. Імен-

ний та ãеоãрафічний поêажчиê впорядêовано К. Петровою, темати-

чний поêажчиê – Ю. Головêо. Проãрамне забезпечення І. Кóлиêа.

Упорядêóвання дисêів з аóдіо- файлами та трансêриптом А. Бойê

та П. Бойêа. Автори передмов В. Мільчев (Переднє слово) та

К. Остроãляд (Мої Сêельêи).

Редаêційна êолеãія томó

МОЇ СКЕЛЬКИ

Сêельêи – це село, розташоване на березі Каховсьêоãо водос-

ховища за 16 êілометрів від районноãо центрó Василівêи. Вчені

стверджóють, що на йоãо території 70 – 30 млн. роêів томó бóло мо-

ре. Геолоãи знайшли тóт рештêи молюсêів, зóби

аêóли та êістêи

інших морсьêих тварин. Два чи мільйон роêів томó тóт піднялася

сóша, змінилася природа, з’явилися тварини та поселилися первісні

люди ранньоãо палеолітó, яêі жили полюванням та збиранням рос-

лин. Поблизó Сêельоê археолоãами знайдені поселення пізньоãо

палеолітó (більше

15 тисяч роêів томó), поселення та моãильниêи

неолітó (VІ – ІV тисячоліть до н.е), залишêи поселення епохи бро-

нзи (І тисячоліття до н.е), сêіфсьêі êóрãани (ІV – ІІІ століть до

н.е.).

Починаючи з епохи бронзи, всю територію сóчасної Запорізь-

êої області населяли

êочові племена, для яêих основним засобом

життя бóло тваринництво. Протяãом ХІ – ХVІ століть наші давні

предêи зазнали набіãів половців та монãоло-татарсьêоãо понево-

лення, ãноблення польсьêої шляхти та феодально-êріпосницьêоãо

тисêó Російсьêої держави. Селяни стали шóêати

порятóнêó, тіêаю-

чи в південно-східні степи та за дніпровсьêі пороãи.

Сêельêи – село моãо родó від діда-прадіда. Це мені достовірно

відомо з розповідей батьêів і рідні, до тоãо ж я мала змоãó не дослі-

дити (не вистачило часó), а заã

лянóти ó доêóменти, що зберіãаються

в Державномó архіві Запорізьêої області.

Отже, мій прадід по маминій лінії – селянин Мóленêо Георãій

(а звали Єãор) Дмитрович 1879 роêó народження. Батьêами йоãо

бóли селяни Мóленêо Дмитро Родіонович та Килина Стефанівна.

Дрóжиною прадіда

Єãора бóла прабабóся Марія Гриãорієва (дівоче

прізвище Сіра), з яêою він одрóжився 1900 роêó. У 1903 році в них

народився мій дідóсь – Мóленêо Харитон Єãорович, яêий ó 1925

році одрóжився з моєю бабóсею – Двірниê Анастасією Терентіїв-

ною, 1903 роêó народження. Сім’я Двірни

êів бóла баãатшою від

Мóленêів. Чи просто таê сêлалося, чи мало яêесь до тоãо відношен-

ня те, що батьêо Анастасії Терентіївни, мій прадід з боêó бабóсі –

Двірниê Терентій Тимофіїв (ріê народження невідомий) слóжив ó

царсьêій армії та вийшов ó відставêó яê

запасний старший óнтер-

офіцер 49 піхотноãо Брестсьêоãо полêó. Мати бабóсі Анастасії, моя

прабабця Дарія Іãнатівна (ріê народження невідомий) бóла нібито

родом із Федорівêи, з російсьêої родини.

Періодó війсьêової слóжби прадіда Терентія, на жаль, ми не

знаємо, але перша дитина Терентія Тимофійовича і Дарії Іãнатівни

– Мотря, зареєстрована ó сêельêівсьêій Свято-Костянтинівсьêо-

Єленівсьêій

церêві 1885 роêó.

Ціêава історія полêó, в яêомó слóжив прадід, про яêó я дізна-

лася з архівних доêóментів. Сформований бóв ó 1806 році і мав

спочатêó назвó Ширвансьêоãо мóшêетерсьêоãо полêó, в 1811 році

перейменований на Брестсьêий піхотний полê. Брав óчасть ó росій-

сьêо-шведсьêій війні, ó Вітчизняній війні 1812 роêó, під Бородіно

та за межами Російсьêої імперії, ó Кримсьêій війні 1853 – 1856 ро-

êів, ó 1861 році полê бóв названим Брестсьêим піхотним йоãо Імпе-

раторсьêої Висоêості Велиêоãо Князя Михайла Михайловича пол-

êом, з 1864 роêó отримав номер 49, з 1891ро

êó – 49-й піхотний Бре-

стсьêий полê. (Жартома, можна сêазати, що серед сêелян є і нащад-

êи мóшêетерів).

У моãо діда Мóленêа Харитона Єãоровича та йоãо дрóжини

Анастасії Терентіївни народилися чотири дівчинêи: моя мама Ма-

рія Харитонівна – 1926 роêó, та її

сестри Галина – 1929 роêó, Мот-

рона – 1931 роêó, Тетяна – 1936 роêó. Після війни він, óдівцем, од-

рóжився з бабою Василиною, теж óдовицею, і в них ó 1947 році на-

родився син Миêола. Помер дід Харитон ó 1964 році.

Про батьêовó родинó я знаю менше. Дід – Остроãляд Павло

Антонович народився ó с. Сêельêи 1877

роêó (на два роêи старший

від прадіда Єãора). Йоãо батьêи – Остроãляд Антоній Михайлович

та Феодосія Іванівна (ріê народження не знаю). Першою дрóжиною

діда Павла бóла Єлена Михайлівна, з яêою він мав чотирьох дітей.

Вдівцем одрóжився з моєю бабóсею, теж óдовицею, О

êсаною Дмит-

рівною, для неї це теж бóв дрóãий шлюб (прізвище її за першим чо-

ловіêом Папóча, дівочоãо прізвища та роêó народження не знаю). У

дрóãомó шлюбі мали дітей: мій батьêо – Остроãляд Гриãорій Пав-

лович народився 1919 роêó, та йоãо сестра,

моя тітêа Наталя, 1924

роêó. І дід Павло, і баба Оêсана померли до моãо народження і я, на

жаль, знала їх лише за розповідями.

А мої батьêи – Остроãляд Гриãорій Павлович та Мóленêо

Марія Харитонівна – побралися ó 1947 році. Я, Остроãляд Ксенія

Гриãорівна, народилася ó 1954 році

, сестра Світлана ó 1949, а Ната-

ля ó 1950 році.