Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

109

ноччю ó наряд, охранять. А тоді ж ходе ноччю, провіря, яê ти – сто-

їш на постó, чи може спиш. Прийде – ти спиш. Значить, тихеньêо

витяã з отворó, в êарман заховав і пішов. А через два часа приходе ж

провіряє обратно. І троє сóтоê ареста. За те, шо ти спиш. Та

ê оцей

старшина розжалóваний, сêазав, сêазав йомó раз: “Товаришó, – êа-

же, – êапітане. Ви неправильно робите”. – “Почемó?“ – “Чоловіê, –

êаже, – цілий день трóдився. І снаряди ãрóзив. [

Нерозбірливо

]. Він

должен отдихнóть”. Каже: “Не попадайся!” А старшина êаже: “То-

вариш êапітан! І мені не попадайтесь!” А старшина êаже: “Товариш

êапітан! І мені не попадайтесь!” На дрóãий день старшина найшов

вінтовêи, з роботи. Ішли ми з роботи... І на шляхó [

нерозбірливо

]. У

нас ó êаждоãо бóла німецьêа вінтовêа. В êаждоãо! Це яê в Китаї я

бóв, в мене там бóла рóчêа. А тóт – в êаждоãо бóла вінтовêа німець-

êа. І оцей старшина найшов, вінтовêó. Пробóє затвори – не [

нероз-

бірливо

]. Нó, должен бóть дрóãий затвори. Не то, шо в тебе на він-

товêі, а дрóãий. Тоді витяã оцей затвор – з тії вінтовêи, шо йоãо, і

заховав! А оцей, шо найшов – поставив. Той тіêи приходе ж на ве-

черю, з роботи – попадає начальниê. [

Нерозбірливо

]. Нó, затвор-то

з винтовêи бóв той, шо він найшов. Не той затвор, шо з вінтовêи, а

той шо найшов. Прийшов êапітан на [

нерозбірливо

]. “Старшина!

[

нерозбірливо

]. Де затвор з вінтовêи?..”

В лісêó таê бóла яма. Ліс êрóãом там. Нó, лоãвина таêа бóла. І

полно листя. Це в деêабрі місяці бóло. Він в оте листя зарився, і ви-

сидів. Бендеровці побіãали êрóãом тоãо, êрóãом ями

тієї – їх нема.

Нó, шо ж... Він тоді яê стемнішало, він тоді тихесеньêо виліз, і пі-

шов, лісêом. Шоб вийти з лісêа. І вже яê вийшов він із ліса, з оцьоãо

чаãарниêа, в село. У хаті світиться. Уже двінадцять часов ночі. А

зімньоãо врем

’я, це діêабирь місяць, це двінадцять часов порячно

врем’я. Він пішов прямо до віêна: “Пане добродію! Одчініть! Я от

Совєтів óтіê! От Совєтів óтіê. Одчини, брате”. Він одêрива, заходе.

Чоловіê ãолий. [

Нерозбірливо

]. “[

Нерозбірливо

]. Оце. – êаже, – до-

бираюсь до ось сюда. До наших братів. Шо ж, – êаже. – Мене розді-

ли, посадили. І я втіê”. Він дивиться, дивиться. А ãолий чоловіê.

Дав йомó штани, бе-ó, воєнні, дав йомó рóбашêó, бе-ó, воєннó. [

Не-

розбірливо

]. Короче ãоворя... Кóхвайêó дав йомó. Одів. Потом вивів

на вóлицю. Отож з хати вивів. І êаже: “Оцією тропинêою не йди. Бо

ти, – êаже, – попадаш на поãрянотряд... На совєтсêій. Там тебе за-

держóть обратно. Іди, – êаже, – отією тропинêою. Прямо, – êаже, –

в лісоê попадеш. Там, – ê

аже, – наші хлопці тебе стрінóть”. Він же

110

не пішов тим шо він êазав, тропинêо... А пішов сюди на поãрянот-

ряд!

Отêóда ідóть [

нерозбірливо

]. Тóт з лісêó. Тóт же поãрянотряд.

Пішов. Прийшов до поãрянотряда – а йомó ж поãрянотряд і нóжен.

На постó стоїть часовой. “Стой! Кто ідьот?” Каже: “Свої”. – “Па-

роль”. А він пароль не знає. [

Нерозбірливо

]. “Ложись! Бо стрілять

бóдó”. Ні пароля нема, êаже свій. “Ложись!” Він дав вистрєл. Жде,

êараóльний начальніê должен прийти. Оцей старшина, шо в йоãо

бóв. Год томó назад в одной часті слóжили, двадцать второй, а він

êомандір роти, оцей же ж, êапітн. Приходе старшина. “Анó,

поди-

майся!” Він став підійматься, та êаже: “Товариш старшина! Це не

ти?” Каже: “Я. А це не ви, товариш êапітан?“ Каже: “Я! Таê а яê це

воно полóчилось?” Каже: “Ідьомте за мною, товариш êапітан. До

êомандіра батальйона поãранотряда”. Пішли до майора. Він дола-

жóє, майорó:“ Оце, – êаже, –

мій бивший êапітан роти. Нó, розêажи,

яê, шо, до чоãо”. Нó, він став розêазóвать, яê ó плєн попав. Таê йомó

привезли, через два часа, з ãорода [

нерозбірливо

]. Привезли й рó-

башêó, й брюêи, сапоãи, поãони. Всьо полностью оділи. Він началь-

ниêó штаба позвонив. Ото таê. Бóло таêе діло.

Потом дрóãе діло! Яê же ж [

нерозбірливо

]. Отóт єсть, біля Мєлі-

тополя, Молочная рєêа. Може, ти чóв. Нó, одноãо разó, тоже в во-

єнне время. Іде салдат понад береãом. Дивиться – женщіна. Ле-

жить – п’яна. Плаття на ній задране, ó ãрязюêі вся, вимарана. Він

прийшов, подививсяь на неї. Сніма шинель. Сніма êатєлоê.

Пішов,

набрав води, обмив їй сраêó, шинельêою витер. А ãєнєрал сидить з

своєю женою на балêоні, ãóлюють. Це дньом бóло діло. Та êаже –

тоãо ãєнєрала бóдь звать Вася. Вася. Та êаже жінêа до ãенерала:

“Вася. Каêой ваш брат дóрной”. Він мовчить, ні

слова не êаже. “Ле-

жить, – êаже, – женщіна, ãрязна. Не полінився, – êаже, – êотілоê

води принести, обмить, і начинать з нею [

нерозбірливо

]”. Мовчить

ãєнєрал! Ні слова ні êаже! Поêи той êончив, яê êажóть, потім бере

ãрязюêó... Ні, води найбрав пішов. Бере жменями ãрязь, і заляпóє.

“Вася! А шо он дєлаєт?” – “Каêая интєрєсна! Каêóю принимал, та-

êóю и здал”.

[А в 1947-мó ãоді]... А-а... Я

вже дома бóв. Я вже в [19]47-ом ãоді

вже дома бóв. Голодовêа бóла, неóрожай. Неóрожай. Ніхто не вмер.

Всі работали. В êожноãо работа бóла. Хліба не бóло. Полóчали па-

йоê – привозили із Запорожжя. [В плавні тоже]...

111

[В шêолó ходив] в Сêельêах! Восєм [êласів]... Таê ó нас, êоли я

вчився в шêолі, ó нас бóв єврей один ó шêолі, в Запорожжі. Оце

преподають францóзсьêий язиê... Йомó два місяці позаніматься,

єврею... А я бóдó п’ять ãод óчится і не змоãó. А

то, шо я не єврей.

Корєнь язиêа любой національності, нада шóêать ó єврейсьêомó

язиêó. Кажде слово з єврейсьêоãо язиêа – є до ньоãо іностранним

язиêом. Йомó... Оце єврей [

нерозбірливо

] оце він [

Нерозбірливо

]. І

рóсьêó бóде понімать. Отаê єврей понімає іностранний язиê. Бо êо-

рінь слова один. Поетомó йомó вдається льоãêо ізóчать іностранний

язиê. А яê те полóчилося, шо єврейсьêий язиê остався? Нó, смеше-

ніє язиêа проізошло, двох велиêих міністрів. [

Нерозбірливо

]. Тоді,

яê строїли Вавілонсьêó башню, бóв... Таê називався [

нерозбірливо

по імені. Нó, óчьоний человеê, [

нерозбірливо

]. Він захотів построїть

башню, висотою до небес... Єво язиê бóв весь перейшов на разні на-

ціональності. А дрóãий бóв шо совремєнніê Неврода – сєвєр. [

Не-

розбірливо

]. Язиê Невєра не помінявся. Таê він і остався древнєєв-

рейсьêий. Поетомó ó нас єсть єврейсьêий язиê і іностранний.

[Тóт ó німців êолонії бóли. Вони до війни бóли... Яê війна поча-

лась] часть повисилали. Жили мирні люди. Ніêоãо вони не... [Біля

Сêельоê бóли німець

êі села]... Та я їх не знаю. Не помню, яê вони

називались. Це вже давно бóло діло. Забóв. От, в армії, де я бóв,

[...êольд... це в Кримó]... там баãато єврейсьêих êолоній. При німцях

жили. Німці їх не займали. Вони переводчиêами... У мене б

óла одна

єврейêа... єврейêа... німêеня. Разом зі мною бóла на êвартирі ó єв-

рейêі. Ерна звать. Вона в медичнім інститóті óчилась. [Це моя дів-

чина бóла]... Писала мені пісьма сюди, ó Сêельêó. Яê я виїхав óже із

Запорожжя. Вона писала мені пісьма зі станції

Розовêа. На станції

Розовêа вона жила. Їх зіслали. Не знаю, де вона?.. Євреї її не люби-

ли? Сміялися. Мені вона хароша бóла. [

Нерозбірливо

]. Ой, дівчина

бóла! А яê вона познаêомила зі своєї подрóãою мене... Каже, наді-

неш ãалстóê, поверх жаêета. Станеш на воêзалі, в Запорожжі, біля

дверей. Вона бóде іти і побачить. Це бóв óсловний знаê – ãалстóê

поверх жаêета. І в очêах. Прислала вона…

[А це сам переписóвав]... Нó, а яêже, всьо! Це я бóв молодесень-

êим. Це бóв маненьêий. Це яêó мені бóло восемнадцять ãод. Тоді

все виêидали, палили, óнічтожали. А в мене êнижêа бóла. Понятно?

[Переписóвав] з êниãи! Там написано

все. Тільêи з êниã! Це я писав

ãод. І на роботó ходив, і писав. І я вірю [в Боãа] і зразó вірив.

112

[А двадцяті, тридцяті почалось... за вірó ãоняли]... Гоняли. А що

зразó робиться, ці êомóністи, ці рóêоводителі приêлонялись под

власть. Де вороã поêазóє зóби, а я приêлоняюсь. [

Нерозбірливо

Боã создав человеêа на свете свободним. Хочеш верь, хочеш ні, яê

хочеш. А ці ж наші прихлібателі – вони нас з óма зводять. Точно таê

яê Адама і Євó [врєдний] звєрь ісêóсив.

У мене êниã, синоê, яêі дóша в тебе жилає – в мене є. То історія

віри.

А тій êниãи нема, що тоді переписав. Я її десь достав в [19]47-

омó ãоді. Я можó і сам шось писать. Ні ãрамó [не придóмано], ото яê

там написано, таê є. Я читаю êаждий день. Це історія Новоãо і Ста-

роãо Завєтó. А це вже дрóãа історія

. Це вже дрóãа. Це той... Яê апос-

толи проповідóвали вірó Хрестовó дві тисячó лет назад.

Рівно ãод [переписóвав], êаждий день, і на роботó ходив. А ета я

сам писав. [Яê переписóвав] мені двадцять восем, двадцять дев’ять,

може тридцять. После війни. Подивись, потоп... Пожалóйста, все

можна подивитись. Заêон Божий, [19]17-ãо ãода.

[І її переписав]... прочитай... “Молитва Господняя [нерозбірли-

во]. Общая для всех христиан молитва. Молітва Господняя, êото-

рой наóчил Господь своіх апостолов. Коториє они передали всем

верóющім. Она читается таê: Отчє наш іже єсі на нєбєсах, да [святі-

тьса імя] твоє. Бó

дет царствие твое, да бóдет воля твоя. Яêо на землі

і на небесі. Хлєб наш насóшний дажд нам днєсть. Дай нам хлєб наш

насóщний і прості нам долãі наши, яêо же і ми прощам дольжниêам

нашим. Не ввєді нас во ісêóшеніє, но ізбавь

нас от лóêавоãо. Яêо

бóдет царствие твоє і слава. Вовєêі. Амінь”.

Молитись можна вєздє, синоê. Кажó, нó, сêрізь можна моли-

тись. Оце вздóмав, і молись. Сам про себе молись. В [19]58-омó ãоді

я цю êнижêó написав. Я оце в йоãо взяв Заêон божий і переписав.

Нó, йоãо вже нема давно. Вмер вже, а êнижêа є. А шо, поãано пере-

писав?

Прочитай ще однó страничêó. “Крєпêо óпотребляємоє церêовью

для тоãо, чтоби поêаявшийся ãрешниê моã освободітся от своіх ãрє-

ховних привичеê. Если ãрєхі поêаявшеãося ãрєшіиêа не тяжêі, но

все таêи нє сêоро моãóт бить оставлєни, в

таêом слóчає дóховноє

ісповеданіє и разрешеніє ãрешниêа даєт емó êанон или нравствен-

ноє правило, и совет êаê ємó óдобнєє побєдить в себе привичêó êо

ãрехó и êаê лóчше преóспевать в нравственной жизни. Таêой êанон

должен быть примєньон ê свойствó ãрехов и нравствєнномó состо-

янію ã

рєшниêа. Таê, напримєр человеêó невоздєржанномó сласто-

113

любівомó назначаєтся êаноном пост и воздержаніє, чєловєêó сêó-

помó и жадномó раздояніє мілостини, человеêó рассєянномó и ãо-

няющемóся за мірсêімі óдовольствіямі частоє хожденіє во храм бо-

жий, чтєніє святоãо пісанія, óсілєнная домашняя молітва и прочіє”.

Надо, щоб ми дрóã-дрóãа любили. Тобі надо, мені надо, щоб ми

дрóã-дрóãа любили.

«Протоірєй Владіславсêій. Уроêи по êлассó Заêона божія. Сос-

тавлєнний во вновь óтверждьонной праãрамме для óчєніêов чєт-

вьортоãо и пятоãо êлассов ãімназіі. Катехізічесêоє óчение Правос-

лавной

церêви Христовой. Издание двадцать второе. Издание това-

рищества Ве. Ве. Пóльман. Посредніê братья Салаєви. Мосêва, Пе-

троãрад тисяча дев’ятсот сємнадцатий ãод. Семнадцатоãо ãода êни-

жêа. Мосêва, тіпоãрафія товаріщества Рябóшинсьêих, Страстной

бóльвар, Пóтев переóлоê, тисяча дев’ятсот сємнадцатий

. Оце на за-

дній сторінці я дивлюсь ó вас написано “Мама померла двадцять

першоãо, шостоãо, вісімдесят дев’ятоãо.

[Каждий по вєрє] должен разóметь мир дóховний. К êоторомó

прінадлежат анãели. Анãели сóщества дóховние, дóховниє. Одарєн-

ниє óмом. Волєй і моãóществом, мо

ãóществом превосходниє чєло-

вєêа, Оні оêрóжают престол божий, і [нерозбірливо] взивают дрóã ê

дрóãó. Свят, свят, свят, Господь [нерозбірливо]. Возвєщают людям

волю Божью. В Вєтхом Завєтє Авраамó, Іаêовó і прочим. А в Новом

Присвятой Дєвє Марии [нерозбірливо] і прочим. Возносят молітви

наши ê престолó Божьємó. І ходатайствóют

за нас пред Боãом, а над

ãрєшниêами ісполнют ãрозное определение Божьє. Над ãрешниêа-

ми...” “А над ãрєшніêамі...”

[В церêвó ходиш] дóже рєдêо. Яêшо раз в ãод чи два... То не ва-

жно! Ліш би ти понімав смисл óчения, смисл óчения. Та оце

ж я сам

робив і êнижêó і писав, óсе сам... Це ше в [19]58-ом ãодó я робив.

Коли я вже став понімать, то я вже читав ці êнижêи, реліãії. Я можó

сам писать êниãи, сам! Любиє êниãи можó писать, на основанії

Священноãо пісанія. Любиє êниã

и можó писать! Сам! За Папа Рим-

сьêоãо, за всіх. Папó Римсьêоãо тож і наãадав, ти ж не понімаєш?

Хорошо, я сêажó тобі. Одним словом. Значить, êоли Ісóс Хрис-

тос бóв на землі, він сêоро прийде, нó, [

нерозбірливо

] ãода. Ось сêо-

ро вже прийде сóдить óсіх. Оцей Папа Римсьêий... Тоді бóло п’ять

патріархів, êонстантинопольсьêий, там, візантійсьêий, антіохійсь-

êий, римсьêий і таê далі. Вони бóли ровноправні. А Папа Римсьêий

схотів таê схотів, щоб йомó подчинялася вся всєлєнсьêая цер

êов.

114

Понятно? Захотів, щоб йомó подчинялась. І пішов розêол. Таê,

примєрно в тисяча п’ятсот тридцятомó ãоді. В тисяча п’ятсот три-

дцятомó ãоді. Папа Римсьêий хотів, щоб йомó подчинялись всі,

Вселенсьêий Собор йомó підчинявся, тоді пішов розêол. Поняв?

[В селі бóли чорноêнижці]... Бóли!

Бóли! Давно вже бóли. Я тобі

сêажó одним словом, оце ти не понімаєш Священноãо писанія, я то-

бі начнó êазать, а ти не вір мені, [не] повіриш, що я тобі êажó. Церê-

вó шоб ти бросив, ше шо шоб ти бросив. Оце тіêи шо я б

óдó êазать,

пиши що я бóдó êазать, о це ти повірóй мені і за мной зафіêсировав

оце все. Мені не нравиться єдинствене, що вони противниêи всьоãо,

всьоãо сóщєствóющеãо писанія. Вони не понімають цьоãо. Поніма-

єш, не понімають! Вони читають, а

не понімають. Ось тóт написано,

ãласó Господнєãо. То таêі бóли... Гласó Господнєãо... Ми таê не бó-

дем я тобі таê сêажó, êоли Ісóс Христос народився від Дóха Свято-

ãо, а ця ж Дєва Марія вона бóла єврейêа, ó ній чоловіêа

не бóло. Ні-

êоãо не бóло. Анãел їй явився і êаже: “Ти должна родити младєнца”.

А вона і êаже: “Каê я можó народити, êода я мóжа не імєю?” Він êа-

же: “Господь найдьот тєбє і силою своєю освітить тебе. Народиш ти

сина і наречеш йо

ãо Ісóс”. Ісóс Христос місія, ето бил істінний че-

ловєê і істінний Боã. Он з’явився во плоті чєловєêа, істинний Боã.

Поняв?

Я тобі розêажó всьо! Очень просто. Єслі перевести слово д’явол,

на рóсьêий язиê, то бóде написано – êлєвєтніê. Брехóн. Тепер.

А шо

таêе сатана? Сатана, єслі йоãо перевести на наш рóсьêий язиê, це з

німецьêоãо слова, обознача “êлєвєтніê”, протівніê. Оце ж таêе. [

Не-

розбірливо

]. Шо сатана, шо д’явол – це одинаêово. А вже остальні

анãели – вони називавються бєсами. Міченими. От тоãо й слово пі-

шло. Таê от, оці бєси живóть в нашім воздóхі. Чєловєê йоãо óдихає

яê воздóх в себе. І єслі, от, примєрно, він, або ти, або я задóмає шо-

небóть óêрасти – оце він тобі внóшає ó мисль, д’явол. Він óходе в

тебе в серединó, яê воздóх, і тобі підсêазóє, шоб ти вêрав, чи обідив.

Живóть вони в вóздóхі. Міліони! Їх êоло міліонó. Називаються во-

ни бєсами

. Потом, може ти чóв, лєтаючі тарєлêи? Нó, оце яêби ти

почитав. В мене êнижечêа є. Яê во врем’я войни, один тот, амери-

êансьêий ãенерал, льотчиê, натрапив на об’єêт. За ãородом Лос-

Анжелесом. І вистрелив двєсті підісят снарядов по об’єêтó. Оце

бó-

ло НЛО. Счітається, літаюча тарєлêа. І совєтсêіє войсêа наблюдали

тоже. Нó, опрєдилили, шо ето яêесь-то óраãа óченія.

115

Єто єсть нечистий бєс. [Яêі в тарєлêі літають]... Значить шо –

він сам себе привращає в машинó. Сідають анãели в неї. Бєси, менші

вже за йоãо, і він їх везе. Там фаêтічєсêі нема нічо. Ніяêої тарілêи,

нічоãо. Елєêтрічесêим тоêом він

поражає живих на землі. Я тобі êа-

зав, шо він находе на чоловіêа, воздóх. Ето безплодное сóщество.

Ефір. Он таê созданий, таê тонêо созданий, ефір. Йоãо не можна

опреділить. І йоãо є ãолова, й рóêи, ноãи, й волоси, ãлаза – всьо в

йоã

о є. Но тіêи єфірне.

Кой-яêих знаю [таêих людей]... У нас бóв тóт – лічно в нас дома.

Тіêи не тóт, а там, на читирнадцятім. І [

нерозбірливо

] êорова. І я ж

пацан, мені ж нада пасти êоровó. І оце яê везó, тоже ж, женó додомó

вже, вечером, обізатєльно тьотêа [Гільчіха] ãляне, дивиться отаê,

êóда йдеш. Вона відьма. Дивиться, шоб їй іспортить. Пришла є êо-

рова додомó, я прив’язав. Мама взяла циберêó, пішла здоїла. Надої-

ла

більше яê півцеберêи молоêа. Тіêи не молоêо, а êров. Вмісто мо-

лоêа êров. А напротів жила тьотêа Дóньêа. Напротів нас. Та прихо-

де до папаші та й êаже: “Те!” Папаша êаже: “Ти знає, – êаже, – Дó-

ня – оця, називав по-батьêові, – êаже, –

оце êóпив, – êаже – êоровó,

а Гальêа – êаже, здоїла, – це мати моя – здоїла, та півцеберêи êрові.

Шо це, хто це міã, – êаже, – таêó подлость зробить? Та êаже: “Знаш,

вона сама, – êаже, – прийде. Налий ó сêовородó, – êаже, – оції êро-

ві, шо Гальêа здоїла, підêладай в плитó дров. І хай

молоêо оце стоїть

в сêовородêі, êипить. Вона сама прийде”. А батьêо ж ото топе плитó,

[

нерозбірливо

] пече, і він її спече! І вона не видержала, прибіãла:

“Продайте молоêа”. – “Та в вас же ж êорова є. Яê же, нашо воно вам

нóжне?” – “Нó, нó, дайте своãо молоêа. Нó, мені хочеться вашоãо

молоêа”. “Та êорова спортилась“, – мама êаже. “Нó, дай мені

хоч

êрóжечêó”. Їй нада молоêа попить. Бо воно їй пече. Таê шо вона

знала трошêи маãії.

І людям може зробить [ãадость]... А людям, таêих ó нас нм бóло.

Я не помню таêих, шоб людям робила паêость. Ето все нечистий бєс

робе. Поетомó в

Біблії сêазано царю Саóлó, шоб він не держав в

своїй страні ніяêих старовєрів, ніяêих волшебніêів, ніяêих еêстра-

сенсов. Еêстрасенс тоже, той же самий волшебніê. Тіêи той, еêстра-

сенс під дрóãим видом. Ето всьо види чорной маãії. І їх

можна роз-

ділить на несêольêо отдєлов. І êаждий отдєл має своє особоє отно-

шеніє. Яê от взять матєматіêó... Нó, от слово “матєматіêа” – шо це

таêе? Нó, я знаю, шо це наóêа, таê, а яêі предмети входять тóди?..

Понятно! Мені вже понятно. Таê оце та

ê само і маãія. Вона розпри-

116

діляється на нєсêольêо видов, нó, значєніє її одно і то же. Вольно

її...

Єсть бєла маãія. Є й бєла. Но êорні в неї одні. Бєла чим од всєх

отлічається? Ти ж волшебством одробляєш. От тобі примєр... Чи

тобі поробив хто-то, шо ти там болієш чи там дальше

... А сам... Ти

прийшов вилечіться до мене. Я знаю, хто тобі це зробив. Я óмоляю

беса, шоб одпóстило. І он моментально, по моїй просьбі óходить із

тебе... Це бєла маãія.

[Чи бачив бєса в жизні]... Господь не дозволяє йомó приêасаться

ê раю, яê і ê чєловєêó. Шоб він

не нарóшав візітом... Почемó? По-

томó шо він таêе ісêажонне, таêе ізóродóване, шо єслі чоловіê йоãо

побачить, може полóчить чи розрив серця ілі óмом помішаться. Ко-

ли яê. Поетомó Господь не розрішає йомó... А чисті анãели можóть

являться і бісєдовать с

тобою ілі одêриваться тобі. Ти йоãо не боїся.

[

нерозбірливо

]. А бєси... ти ілі потєряєшь сознаніє ілі розрив серця.

Вот поетомó Господь і не розрішає йомó. [

Нерозбірливо

]. Там óêрав

шось, там óбив êоãось... Оце все йоãо [

нерозбірливо

Може, ти читав в ãазеті про бабó [Ванãó]... Ти знаєш, що це за

баба Ванãа? Чародєйêа бóла. Коли їй бóло сімнадцять лєт, вона ба-

чила êоло своãо дворó... Всадніêа на êоні, яêий сêазав їй, шо через

полтора ãода бóдить война. І

вона óтверждала, що півтора ãода... той

день, шо він сêазав їй. Одноãо разó він вже являється не в відє всад-

ніêа, а... ó відє бóрі... І от вона попала в цей заãадочний óраãан, і їй

одêрилося. Вона зна, шо з êим бóде. Шо тобі

бóде завтра, шо бóде

після завтра. Хто в тебе вмер в домі... Коли батьêо вмре, êоли мати,

êоли жінêа... Вона може тобі сêазати. До неї з’їжалися люди со всіãо

свєтó. До цієї баби Ванãи. У неї ще бóла сестра Юма. Та

ê питала її.

От, êаже, ти їх бачиш чи ні?.. Каже: бачó. Можó, êаже, визивать їх...

Бєсєдóвать з ними. А яêі вони? На виãляд. Каже, а яê ото дивишся ó

водó... человечесêе ізображеніє. Отображеніє. От ти дивишся ó во-

дó, бачиш своє... От, êаже, я їх таê бачó. Прізрачно.

Питають про

мельниêа ó баби Ванãи... Яê вона стала чародійêою? З яêоãо време-

ні вона цим занімається? Він êаже, шо êолись давно, розсêазóють,

шо отóт за нашим... ó дворі, де ми з бабою живем... тьотêа... Тóт, êа-

же, знайшли мраморнó плитó. Тóт же її зарили. І тóт зразó під пли-

тою знайшли статóю всадніêа на êоню. Нó, êаже, всі предполаãають,

шо бóв це, êаже, Константін Веліêий. Каже... А почемó ви, êаже, не

міняєте своє місто жительства, а живете тільêи в цьомó пасêóднім

домі? Каже,

я тóт живе через те, шо, я всєх, êаже... Всі сили, êаже, я

117

віжó. Всіх. Коãо нада мені, я визиваю, а êоли самі приходять – від

болі лічитись?.. Яê од болі лічит, таê мені дóже важêо. Я три дні

хвора. А яê рядові приходять, таê леãêо. Ось ó мене в êнижечці є

все. Ти прочитав би... Там за двадцять минóт.

мене дєдóшêа бóв. Звать йоãо Сидір. У войнó сороê ãода... А я

[

нерозбірливо

]. [Це батьêів батьêо]... Пимон Сидорович йоãо...

Ноччю під віêном êричать: “Сидоре, Сидоре, Сидоре!” І він висêо-

чив. Ноччю. Кожóх на себе і пішов ó сіни одêрити – ãóêає ж. Таê він

почав із ним бороться. А дід бóв ó мене здоровий сам собою. Силь-

ний.

Єлі-єлі óложив. Ото таê дєдóшêа... яê йоãо ãóêає. Любоãо чо-

ловіêа може ноччю ãóêать... Не виходь і не одêривай! [А яêби не по-

боров]... Не знаю, шо бóло б. [Дід поборов і він]... Іщєз. Нó, нечис-

тий дóх! Гóêав.

[

Штóнди] ето єсть протівниêи вєри. Вони противниêи всьомó!

Їм оце, шо написано. А шо воно обозначає, вони не понімають... От

написано таê, шо Ісóса Христа бóли браття і сьостри. Яê це ó вічно-

ãо Боãа можóть бóть сьостри? Я вопрос задав? Яê це

може бóть? У

вічноãо Боãа можóть бóть сьостри? Нєт! Неправильно ти дóмаєш.

Ні, неправильно ти дóмаєш. Значить оце тóт називається браття і

сьостри Ісóса Христа. Називається браття. А почємó? Потомó шо

Іосіф ето мнімий отєц Христа. Взяв жінêó до себе. Іщьо, іщьо

Ісóса

Христа не бóло. У йоãо бóли синов`я, дочêи та, і таê дальше. І оце

прийшло врем’я рождєнія Ісóса Христа. Дєва Мария вже появила-

ся... Йомó вже восємдесят читири ãода! Нó, таêий яê оце зразó я!

Привели шестнадцать ãод дєвочêó. Нó,

привели. Таê, дівчинêа, на-

вєрно? Таê оце всі синов’я, яêі в мене бóли, нó, од первої жінêи таê

це єсть брати і сестри. Нó, не в том смислі, що брати по êрові. А в

том шо, êаже, Ісóс Христос, шо сêазать... Шо Ісóс

Христос це самий

старший брат. А оці там Іосіфи, яêі сопроважали йоãо в Єãіпєт, ти-

сячó... Шо фараон óзнав. Кажєтся він бóв, брат Ісóса Христа. Йомó

óже сімдесят ãод, а Ісóсó тільêи два ãода. Вони не понімають!.. По-

нимаеш? Для тоãо, шоб

понімать Священное пісаніє, єво надо знать

йоãо.

В мене осьо. В мене і за [сóботниêів] в мене є, і за все є! Сóбо-

тницьêі жóрнали в мене є. [Це там “Сторожова башня”]... Вони ні-

чоãо не понімають! Ето êнижниêи, фарісєї. Вони нічоãо не поніма-

ють. Вони даже êажóть, шо Ісóс Христос êоли народився, таê в Дє-

ви Марії послє Ісóсó Христа бóли іще діти. Хіба ж вони то поніма-

ють? Та нічоãо! Вона одноãо родила Ісóса Христа. Діва Марія. І бі-

118

льше ніêоãо не бóло! А їй присóжóють там Іаêова, і сестри Іосіфа.

Та єсть, êоли Ісóс Христос народився, Іаêов óже Ісóса Христа ви-

провождали з батьêом на саночêах зімою, яê діти тіêали от Ірода. Та

сніã же бóв

, зіма. [На саночêах]... А оцей же ж Іаêов, син Іосіфа, со-

провождав їх. Таê вони те шо оцей Іосіф, чи той, Іаêов – це бóв

менший брат Ісóса Христа. Нó, вони не понімають цьоãо! А вони

таêó чóш êажóть. Ни понімають! [І щас ó

Сêельêах є сóботніêи]...

Та їх повно! Повно. Ось даже напротів мене єсть. Тіêи не сóботни-

êи, а баптісти. Зробили тіêи два ãоди назад. Вона бóла православ-

на... [Є таêі, шо живóть, й родилися, і батьêи ó них баптісти]... Єсть!

бóли всіãда!

[Церêов ó Сêельêах помню... Вона бóла, в честь яêоãо святоãо]

Георãія. Батюшêа Оêопний, йоãо давно вже немає. [Це самий пер-

вий яêоãо помню]... В тридцятих, тридцять втором, тридцять тре-

тьомó. Я забóв. Знаю

що він Оêопний бóв. [Яê церêвó поваляли...

Він] лежав ó бабóшêи Гармашêи, хворий, поêи помер... То бóла яê

би сêазать... яê пєвча. Хором рóêоводила. В [19]35-ом ãоді [розва-

лили церêвó]... Нó, весной. Перед Пасêою, там. Нó, весною. Розва-

лили. Я

ê би ти бачив, синоê, яê то бóла церêва, наша, ти б зляêався!

Або переляêався. Восімнадцять метрів вишина! Вісімнадцять мет-

рів. Це яê звони зазвонять, таê ó Михайлівêó слишно. Самоãо біль-

шоãо êолоêола бóло дев’яноста шість пóдов. А їх бóло дванадцять.

Мєдні. Оце де зараз ó нас церêва, там бóла сторожêа, то батюшêа

там жив, то там матóшêа. Це бóла сторожêа. Тóт бóла церêва в нас в

тридцять... ні... в сороê... п’ятомó ãоді яê я жинився. Таê ця церêва і

сей час.

[Я в церêві] вінчався. В [19]43-омó ãоді. А при німцях і відêрили

її. А то бóла заêрита, її не бóло. Я її брав з хлопчиêом, з дитиною.

Петро і Польêа це. Петро це бóв син Польêи. А Польêа

це моя жін-

êа. Вона до сороê, до [19]36-ãо ãода жила з чоловіêом. Коли я вже

прийшов в [19]46-мó ãоді вона бóла без чоловіêа, а я її óзяв і ожи-

нився. Тóта все время я живó. Та, стара хата, ця хата [19]46-ãо ãодó.

Да в [19]46-ом

ó ãоді я з армії прийшов! Да я в [19]43-омó в армію

пішов, а в [19]46-омó до домó вернóвся. Таê óже жінêа моя строїла

її сама. [Ото бóв читирнадцятий êвартал]... В нас читирнадцятий

êвартал бóв. Номерів не бóло. Шостий êвартал же бóв. Оце сім’я

одна, оцей êрай свободний. Знали хто на яêій óлиці живе. Ніяêих

номерів не бóло. [А в 1943-мó вінчалися]... То зовсім не та. Де-то в

Запорожжі. Вона мене не полюбила і втіêла. Вона бóла хóже прості-