Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

119

тóтêи. А я виноват, шо вона таê зробила? Змінила вона мені, êоли я

прийшов.

При німцях тóт бóв батюшêа один, отец Дмитрий, робив в Васи-

лівêи, потом він по старості ãод помер, отец Дмитрий. Він мені дав

êнижêó Заêон божій, я переписав. [А

після війни заêрили зновó]...

А оце тільêи відêрили. А тепер оце при Брежнєвó тіêи одêрилася.

При Горбачові, хто там. [Батюшêа] чи яê, молодесеньêий таêий зра-

зó бóв. В Василівêи церêва бóла, в нас заêрили. Надо мені, я поїд

ó,

не надо не поїдó, надо – поїдó. Ні, ніхто мене не рóãав, вони і не зна-

ли.

Це ж переписати, а ще ж на роботó ходить, я переписав. А то сі-

мдесят два апостоли яê вони проповідóвали вєрó христовó.

“Трóди

святих и славних двєнадцаті апостолов, сємідєсяти меньших апос-

толов и прочіх равноапостальних блаãовєстніêов христових. Мосê-

ва, 1911-ãо ãода

”.

То я політóрêó взяв, щоб обãорнóти, вона почти

вже розсипалася.

[Я êниã переписав]... Мать, штóê восім, чи дев’ять, чи десять!

Одна êниãа – “Історія Ветхоãо і Новоãо Завєта”. Осьо вона. Книãа

“Начало і êонец нашой зємной жизні”. Ти її не бачив. Потом “Дві

надцять апостолов”. “Сємдесят два апостола Христових” ти вже чи-

тав. А ше в мене їх переписаних – стол! Та нема в мене êнижноãо

шêафа, нічоãо.

[Оце три велиêі êниãи, що сам переписав]... “Начало і êонец на-

шої зємної жизні”. Я можó таê тобі розêазать. Значит

, в Отêровеніі

написано таê, в Єванãелії, там написано таê: “Встаніт царь, êороль

наш имя ємó зверь, ето антіхріст, імя означает антіхріст, що він про-

ти всьоãо”. Що таêе антихрист? Що таêе антихрист, сатана?

Знаєш, що таêе антихрист, сатана, дьявол? Боã создал человеêа,

сê

азав йомó оце, що я тобі êажó, роби яê я êажó – бóдиш жить веч-

но. Сатана ето бил первий анãел ó Боãа, вождь воінства ãосподнеãо і

от емó понравилось щоб люди поêлонялись не Боãó, а йомó. І о це

пішла, роздражение пішло. Сатана заимел бить, щоб йом

ó всю

жизнь подчинялся Боã.

І оце пішла свара. Раздражєніє пішло. Сатана заімєл мисль, шо

[

нерозбірливо

] назвав сатаной. І поãнав з неба. Він зразó... Зразó тóт

на підході. В тебе він óходе. І в мене. Він дóх. Яê воздóх. Нó, при-

йшов до тебе, зробив там на тебе сóм, батьêа обідив, чи осêорбив,

мамó осêорбив. Оце йоãо

попити. Он дóхом на тебе находе. Він за-

хотів, шоб люди підчинялись йомó. Яê Боãó. І Боã йоãо проêляв,

120

Сатанó. Один, значить, [

нерозбірливо

]. І бóдеш їздить поêи, поêи й

êінець міра прийде. А вже [

нерозбірливо

]. Коли êінець міра прийде.

Коли óчениêи Ісóса Христа задали йомó вопрос: “Коли прийде той

день, êоли ти бóдеш сóдить живих і мертвих?” Он сêазал таê: “День

тот і час ніхто не знає”. Розóмієте? В нас время от сонця. А в Боãа

сонця немає.

Сонця нєт. У нас свєт завісіт от сонца. Сонце, напри-

мєр, світе, ми сщітаємо время. Нó, от восхода сонца. Нада [нам] êа-

лєндарь зробить. А ó Боãа êалєндаря нема. В йоãо один день – яê ó

нас тисяча лєт! В йоãо время нєт. Шо сьоãодня, шо завтра – йомó

одинаêово

. От êоли ти знаєш день і час – тоãо [ніхто] не зна. Пото-

мó шо в Боãа нєт врємєні. Он єсть вєчность. Он єсть свєт! Он хоче

чєловєêó тіêи добро. А д’явол хоче тіêи зло зробить.

Хе, д’явол! Шо таêе д’явол? Розшифрóвать

нада. Бєс. Слово

д’явол таê звóчить – протівніê. [

Нерозбірливо

]. А слово шо може

обозначать? Гордость! [

Нерозбірливо

]. Це він óсе робе протів Боãа.

Ето дрóã, яêий бóв первий созданний! Дóха наêазать нільзя! А ті-

êи... Наêазать!.. Унічтожить! Можна дóха тіêи наêазать. І оце Гос-

подь, от óже сêоро ó нас бóде, óже проходило дві тисячі лєт, с

êоро

бóде прошедши... Таê це ось д’явол – він наêаже. Наêаже йоãо чим?

Більш не можна. Он не бóде сãорать! Бóде ãоріть, но не сãорать. І

оці всі люди, яêі не слóхали, там не вірили в боãа, там – всі

бóдóть

наêазані. Господь тіêи одбере собі таêих людей, яêі, нó, справедливі.

Тоді бóдеш жить вєчно. Я не можó повністю тобі висêазаться.

Пост ó нас, синоê, êаждий день. Яêби мяса там можна бóло – я

йоãо не бачó. Рибинêи êóсочоê – хвате. Моло

êа – хвате. Більш ні-

чоãо. У нас êаждий день, синоê, пост. [А ранше пости]... А ранше... Я

ось тобі розêажó. Бóло таê. Ми [

нерозбірливо

] аж до Сталіна дер-

жали. До Леніна. І ото яê пост, значить папашêа дід мій, бере в ма-

ãазіні бочьоноê оселедців. За три рóблі. Бочоноê оселедців! За три

рóблі! Привозе додомó. Отаêа тиêва здорова. Олії привозе. І до осе-

ледців тоже. Сахарю привозе таêий

, êілоãрам сороê. Або підісят.

Таêа ãолова. Три рóблі. А поросяти не нада їсти. Тіêи оце. [

Нерозбі-

рливо

]. Оселедці й солодêе. А поросяти не нада їсти. А тепер ми не

схотіли [

нерозбірливо

] – таê Господь нам дав, шоб ми всіãда постó-

вали! [Це від Господа наêазаніє таêе]... Обізатєльно! Більш ні од êо-

ãо. Господь обладає человєêом. Оце ти дишиш – ето по волі єãо.

Оце шо-небóть дóмаєш – по волі йоãо. Без йоãо волі ти

нічоãо не

можеж зробить. Вся твоя жизнь завісіт тіêи од Боãа. От нада за-

брать отó часточêó [

нерозбірливо

] – Господь всіãда тобою облада. Я

121

не послє войни, я всіãда пост держав! У мене немає ні мяса, ні сала,

ніêоли. В мене нема нічоãо. Шо попало – те й поїв.

Я привчав [дітей до церêви, до віри]... Та вони не моляться, не

хотять. А [жінêа]... Я читав – вона любила. А от êоли

êнижêó... Нó,

бабтисьêó êнижêó... Шо я тобі êазав за самольоти... За тих самих...

Літающі тарєлêи... Я оцю êнижêó читаю... Оцю. [

Нерозбірливо

Таê вона êаже, не читай оті дóрниці. Це, êаже, все неправда. А яê

оцю читаю, протів Єванãелія... Даже вслóх, неãрамотно, но... розби-

ралась. А тóт написано... Переляêаєшся, яê бóдеш читать. Страшно

робиться. Шо все невєрно. Видóмêа óсе. Яê Іоан Крестітєль поã

иб.

Яê йомó ãоловó зрóбали. Оце все... йоãо вбили. Яêий цар сóдив йо-

ãо. Де [

нерозбірливо

Бондаренêо Іван Марêіянович, 1918 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Батьêи мої хлібороби бóли. Я з самоãо дєтства... пережив з ними,

начиная з [19]18-ãо ãода... У [19]21-й ãод óже мені бóло два ãодіêа...

Таê я êажó, время, прожив всю жизнь. Січас мені восємдесят два

ãоди вже.

[За революцію, за ãраждансьêó войнó] êазав батьêо, ó

частóвав

же він... У революцію тоже... Бóв в плєнó в Австрії, розêазóвав... В

Австрії бóв, мій батьêо.

Нó, вони ж розêазóвали, нó, я йоãо не запоминав. А êазала ж ма-

ти, батьêо ж оце бóв, заходив, êаже, – оце дєніêінці

, Вранãель оце,

да. Нó, тож ãрабóвали, забирають êóроê ото, поросьонêа, тоже ж

ãрабьож бóв. Таê оце ж і німці зайшли, і... вони ж шо нада забрали і

все.

А пани... нó, оце ж ó нас ó Василівці... [пан] бóв, значить, занімав,

сêіêи в йоãо

землі, – люди всі ж робили, яê ото в êолхозі, таê ото ó

пана. Розêазóвали мати та й батьêо тоже, нó, вони не робили в пана,

вони занімалися те, самі робили. Пан робочих наймав, людям пла-

тив, сêіêи, не знаю там...

Ще до êолєêтівізації... Колхозів ще не бóло, самі хазяйнóвали,

іміли в своєм хазяйстві батьêи мої. Яê ділили батьêо, на сина, – ото

парó волів, бричêó, нó, інвентар яêий, нó, хазяйни…

Опитування провів В. Марчук (8 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт Т. Молдавська.

121

не послє войни, я всіãда пост держав! У мене немає ні мяса, ні сала,

ніêоли. В мене нема нічоãо. Шо попало – те й поїв.

Я привчав [дітей до церêви, до віри]... Та вони не моляться, не

хотять. А [жінêа]... Я читав – вона любила. А от êоли

êнижêó... Нó,

бабтисьêó êнижêó... Шо я тобі êазав за самольоти... За тих самих...

Літающі тарєлêи... Я оцю êнижêó читаю... Оцю. [

Нерозбірливо

Таê вона êаже, не читай оті дóрниці. Це, êаже, все неправда. А яê

оцю читаю, протів Єванãелія... Даже вслóх, неãрамотно, но... розби-

ралась. А тóт написано... Переляêаєшся, яê бóдеш читать. Страшно

робиться. Шо все невєрно. Видóмêа óсе. Яê Іоан Крестітєль поã

иб.

Яê йомó ãоловó зрóбали. Оце все... йоãо вбили. Яêий цар сóдив йо-

ãо. Де [

нерозбірливо

Бондаренêо Іван Марêіянович, 1918 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Батьêи мої хлібороби бóли. Я з самоãо дєтства... пережив з ними,

начиная з [19]18-ãо ãода... У [19]21-й ãод óже мені бóло два ãодіêа...

Таê я êажó, время, прожив всю жизнь. Січас мені восємдесят два

ãоди вже.

[За революцію, за ãраждансьêó войнó] êазав батьêо, ó

частóвав

же він... У революцію тоже... Бóв в плєнó в Австрії, розêазóвав... В

Австрії бóв, мій батьêо.

Нó, вони ж розêазóвали, нó, я йоãо не запоминав. А êазала ж ма-

ти, батьêо ж оце бóв, заходив, êаже, – оце дєніêінці

, Вранãель оце,

да. Нó, тож ãрабóвали, забирають êóроê ото, поросьонêа, тоже ж

ãрабьож бóв. Таê оце ж і німці зайшли, і... вони ж шо нада забрали і

все.

А пани... нó, оце ж ó нас ó Василівці... [пан] бóв, значить, занімав,

сêіêи в йоãо

землі, – люди всі ж робили, яê ото в êолхозі, таê ото ó

пана. Розêазóвали мати та й батьêо тоже, нó, вони не робили в пана,

вони занімалися те, самі робили. Пан робочих наймав, людям пла-

тив, сêіêи, не знаю там...

Ще до êолєêтівізації... Колхозів ще не бóло, самі хазяйнóвали,

іміли в своєм хазяйстві батьêи мої. Яê ділили батьêо, на сина, – ото

парó волів, бричêó, нó, інвентар яêий, нó, хазяйни…

Опитування провів В. Марчук (8 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт Т. Молдавська.

122

Землі, – це ó нас бóло четверо дітей, це на êаждоãо сина в сім’ї

давали там п’ять десятин тоді êазали. Нó, батьêо занімався, сіяв,

орав. Ми ще малі бóли, нó, понятно, помаãали. Самій старшій бóло

восємнадцять, мені вже бóло десять, ó цих ãодах, десять-восім

, нó, я

вже батьêові помаãав. Потом вони продали, êóпили вже êоні, нача-

ли баãатіть. Начали вже більше, батьêо вже мені дорóчав êіньми…

Де нада десь там той, одмічається, а мені підãотове, де яêий там ін-

вентар, де заволочить, чи орать. Уже я, значить,

работаю в полі, êі-

ньми. Увесь отой хліб, вирощений (а ми жили на низó, де плавня

оце), óвесь оцей хліб звозився на низ, додомó. А потом ó сêирди йо-

ãо, а тоді начинається молодьба, нó, молотить оцей хліб на парó. А

молотили тоді чим? Котêами. Знаєш, шо це за ê

отоê таêий? З êаме-

ня дєлається, ребристий, і ото воли чи êоні запряãаються, і ото, зна-

чить, тіê... Тоê. Настилається там [мажарó] чи однó, чи дві, яê там, і

тоді, значить, молотим, от. Батьêо, – це він десь піде ó степ, а ми вже

тóт, – мати і ми, подрост

êи таêі, на тоêó вже ж збираємося поêи то,

óтречêом. А оце все, шо за день намолотили, ввечері нада йоãо, зер-

но ж… Полова óбирається, а зерно нада перевіять, приãотовить на

слєдóющий день, щоб воно вже ж бóло ãотове. Нó, вобщем, робота

селянсь

êа, – вона бóла очень трóдна, особенно в óборочнó êампа-

нію, оце врем’я, шо оце січас, яê тоді. Нó, а тоді вже яê ми, [19]27-й,

чи [19]37-й, вже став той, óже êолхози в [19]27-мó [орãанізóвали].

Да.

[Сім’я счіталась до êолхозів] середняцьêа. Нó, пережили, êанє

шно, це вже я пережив [19]33-й ãод. Голод сильний бóв. Воно, бач,

не то шо не вродило, а просто... Хліб бóв, зерно бóло, все наче й хва-

тало, да... Все, а давався план. Аãа, виповнив оце план – це ж од

сільсовєта чи з района воно давалося –

везе батьêо сюди здавать зе-

рно, виповнив оцево, о. Потом через времня наêладають обратно.

Нó, вобщем, виêачóють зерно óсе, шоб ó тебе не [бóло]. Нó, до тоãо,

до тоãо, шо óже забрали ó йоãо зерно все. Начали, значить, ходить.

Начали люди ховать, заêапóвать

ó землю зерно, нó, бачать, шо вже

все підряд забирають. Нó, тоді шо ж... Батьêо виêопав ямó, нєсêоль-

êо тóда мєшêів ó землю заêопав… Начали ходить з щóпами. Виділя-

лись таêі-то люди і ото ходили, шóêали ями, забирали ото зерно.

Оце яê êажóть: де êвасолина, де êартоплина – óсе забирали. Оце,

понімаєш, ãолод – не то шо там не вродило, а все, шоб народ чисто...

Дóмали Уêраїнó вобще чи êончить, чи я знаю шо? Вобщем, забира-

ли. Хто зóмів там де заêопать зерно в степó, чи в плавнях – ще

123

бóла тоді – таê ще вижив. А де оце забрали все – таê сім’ями вими-

рали!.. Сім’ями! Баãато вмерло, êанєшно. Шо ти – сім’я! Це ж бóли

сім’ї не то, шо січас, там одна чи дві дитини. А тоді ó êаждом дворі –

це найменше четверо, п’ятеро дітей

, а то по одинадцять. У батьêів

моєї матері бóло одинадцять дітей, а ó батьêових батьêів – дев’ять...

восім бóло, чотирі сина й чотирі дочêи. Тоді сім’ї велиêі бóли. А

сім’ї велиêі для тоãо, шоб бóло êомó робить, до ê

олєêтівізації. Ото

таêі сім’ї бóли.

В [19]33-мó мати померла, менший самий брат от ãолодó, от ãо-

лодó. Вона приболіла, а потом оце ж таêий ãолод... Братіê бóв, два

ãодіêа, помер в ãолод. І мама померла... Да...

Розêазóвали [і за ãолод [19]21-ãо

роêó]. Мати ж (мені тоді ж óже

бóло два роêи) êаже, яê ми оце переêоти-поле, êóрай молотили. То-

ді тоже таêе сильне бóло, тоді недород бóв. Ото зернечêо, ліпили

там таêі лепенечêи і êормилися ото тим. Нó, і в то врем

’я, в нас оце

ж поêи плавня бóла, в нас оце ж море – êаждó веснó заливає. Тоді

зіми бóли яêі сніжні!.. Оці овраãи,

– це повне сніãó, на степó – це са-

нтіметрів двадцять-двадцять п’ять товщина сніãó. І оце ж масово яê

піде весною, і море яê оце січас, а тоді плавня – вода óтіêа, спадає,

являються ãряди. І там обратно, значить, начинається. Люди садов-

лять ãороди, оце ж ãородинó, êартоплю, помідори, êапóст

ó там.

Риболовство бóло, оце рибалêа там, – це бóло ще до êолєêтіві-

зації. Це бóло батьêівсьêі батьêи наряди дають, а там батьêо, óже

стариê, він рибаêом бóв. І тоді оце заêóпляють, нó, яê орендó бе-

рóть, яêесь

там чи озеро, чи річêó може, шо протіêає там. Нó, то же

ж бóли при селі, воно ж тоже бóло лєснічество, я вже не помню. Оце

берóть і там рибаê він ставить...

[Тóт в [19]30-ті роêи церêва стояла велиêа?] Церêвó я

знаю, я її

в общем помню. Оце бóло батьêо іде, собирає на Пасêó, то це зна-

чить з вечора, і бóло мене бере, да. Я її очень помню, – церêва êра-

сива бóла, висоêа. Оце ó [Михайлівêó на] базар їдемо, батьêо мене

бере, аãа, – і

там я бóв ó церêві. У Василівці церêва. І таêої церêви

не бóло, яê оце ó Сêельêах, – очень велиêа і очень êрасива. Все бле-

стяще, восім êрасивих êóполов... Строїли [церêвó] рóсьêі люди, да,

наймали. А êамінь бóв наш, сê

елянсьêий. Оце [біля центрó], там

штольні бóли, і таêий êамінь. Під йоãо давався тесля, і оце із тоãо

êамня вся церêва бóла построїна. Не з шлаêоблоêó, не з цеãли, а із

сêелянсьêоãо êамня.

124

[Коли її строїли], нó, це вже я не пам’ятаю... Дóже помню тó це-

рêвó, êотора ó нас бóла давня. Ото там де Сêельêи [

нерозбірливо

]

дойде, невеличêа. У восім ãод пішов ó шêолó, а рядом бóла невели-

чêа [

нерозбірливо

] над річêою. Таê ми ото бóли на перервó біãали

тóди стіни [розбирать], ото ще тó церêвó.

[Церêвó] розбирали… Колхози вже яê стали, робили. Зданіє та-

êе. А то Василівêа, там оãорожа, мать, і досі стоїть, де воєнêомат, чи

сюди де

болниця, і досі там з хрестами стоїть [

нерозбірливо

], пороз-

бирали її.

Це ми ó Василівці бóли, там бóв базар, да. А тоді Михалівêа, –

це там велиêий бóв базар... Оце ж ярмарêа називалося. Там сêот

продавали, êоні продавали, вівці, оце таêе все. Там велиêий базар

бóв, ярмарêа. Нó, а

цей êрай я óже не знаю. Наш базар [

нерозбірли-

во

] – сюди транспорт таêий не ходив, сюди своїм ходом. І ото помі-

дори, то там ще шось, яічêи, птицю носили [ó Василівêó], то ãóси,

êачêи, то êóрêа. А відтіля поїздом приїдóть ãородяни, êопаються

[

нерозбірливо

]. А там сêотó можна êóпить, там вівці, êози, êоні!

А тоді вже стали êолхози, [19]27-28-й оце ãод. Все майно заби-

рали, êоні забрали, вівці, і зãаняли ж в однó êóчó, оце ж в êолхози.

Нó, батьêо мій не сóперечив… [

Нерозбірливо

]. Можна сêазать, шо

примóсовêа таêа бóла. Нó, в сільсовєті держали взапертях, – під-

пиши заявлєніє, шо ти даєш в êолхоз своє майно, нó, там êоровêа чи

вівці. Не всіх овець забирали, оставляють парó чи троє овець, а все

остальне забирається. Коні, êоровó, яêщо маєш

там дві êорови чи

три, значить, однó оставляють тобі, а то забирають в êолхоз. Коні

вобще всі-всі забирали! Воли... Знаєш, шо таêе воли? Тоже забира-

ли, в êолхоз.

А тоді вже ж êолхози стали, работать начали в êолхозах, от. Це

вже [19]38-й ãоди, [19]33-й, началося, [19]33-й – нó, óже б

óв êолхоз,

вже робив ó томó, ó êолхозі.

В [19]37-мó ãоді завербóвали мене... Вони не то, вобще вєрбовêа

бóла ó Запорожжє, в завод 29-й, єсть таêий воєнний завод. Оце нас

сім чоловіê. Яê хоч, вони виділяли, направлєніє [давали] і я попав ó

ãóщó, ото робив [19]39 – [19]40-й ãод. А мій ãод

призивався ó

[19]39-мó. Нó, яêраз, шо я робив [

нерозбірливо

] ó воєнномó заводі…

[

Нерозбірливо

]. Ті хлопці порозщитóвались, нó, а ми работали…

В [19]40-м ãодó бóло ж ми молоді, êонєшно... Дивимось, яê по

ãородó ходять солдати, нó, і хочеться бóть салдатом. Пишимо, зна-

чить, заявлєніє, пісьмо. Тоді бóв Ворошилов êомандóючий воорó-

125

жонними силами. Присилають нам: “Коãда придьот время, зна-

чить...” А нас там, хоч ми бóли по броні, а обóчали. Оце раз ó неділю,

два [рази] на тижні бóло таêі дні, шо обóчали нас винтовêó... строє-

вой даже ходили, дивились. Нó, вобщем, таêим образом, обóчали

оце нас. А тоді ж, ó [19]40-м же ãодó, óсі три ми подали заявлєніє на

отпóсê. Нам підписали, диреêтор, да, і яêраз ми восени познялися з

óчьота, а ó Василівці взялися на оборонó. Яêраз таêі ãода – двадця-

тий, двадцять первий, і старші ãода, дев’ятнадцятий – забирали в

армію. Там ми розчиталися і нас забрали в армію. В [19]40-м ãодó

це я вже слóжив ó армії, в Западній Уêраїні, в Ровно, містечêо Ров-

но. Начало войни, в [19]41-м ãодó, ми під ãряницей слóжили...

В [19]46-м ãоді одібрали на сім місяців… [

Нерозбірливо

[А яê тóт бóло за німців?] Розêазóвали, розêазóвали, да. Нó,

яêось оце наше село, тóтечêи три êолхози бóло: [Пóтіловець], Пар-

тизан і [мебельний] ãлавний, тоді бóв запорожсьêий. Таê розêазó-

ють, шо їхній êолхоз... чи [Пóтіловець

]? [Пóтіловець], таê німець

розділив на ланêи. Яê паї оце подавали, таê тоді оце ланêи, десь

п’ять чоловіê чи шість, вони розêазóвали. Оце должно в ланці бóть

два чи три чоловіêи. А до тих мóжиêів, óдови [

нерозбірливо

], нó,

лошаді то розділялися, шоб ó ланці бóла пара чи троє êоней. Обро-

бляли ж оці ланêи, свою землю, земля тоже ж бóла поділена. Нó,

êажóть, єслі б воно бóло, хтозна яê воно бóло б. Оце яêраз óже, вже

яê наші óже осталися відтіля

, óже [

нерозбірливо

] войни вже. На-

стóплєніє, освобождали, очищали… Таê, а непоãано, êажóть, бóло.

Яê воно далі б бóло, нó, а по ланêах розділено. Наêладали тоже ж,

сêіêи ти должен здать, – здавали. І тóт напротів Василівêа, êажóть,

під Василівêою бой,

войсêа йшли, таê він не вспівав забирать оце

зерно, охраняли.

[За партизан в плавнях що розêазóвали?] А... [

Зітхає

]. Я вам все

оце можó сейчас розêазати. Я бóв ранений во время войни. Тоді пі-

дійшли ми яêраз під Борисполь… [

Нерозбірливо

]. [Сюди до села

попав ó] 42-м.

З нашоãо села, ще й êаже, іде таêе, шо воно вже ніêомó не нóж-

но. Батьêа не бóло вже вдома, мати померла, це в [19]33-мó. А я

йдó – хтозна, êóди я йдó, нó, а йдó ж…

Я заходю тó

ди, а ми з її сином дрóжили ото в дєтстві, правда,

старший на полãода, а проте дрóжба, да. А ще тьотêа, батьêа рідна

сестра… [

Нерозбірливо

]. Заходю, а вже сонце на заêаті, поздрастó-

вався: “Я, – êажó, – отаê і отаê, пóстите, – êажó, – мене на ніч?” Ой,

126

бабóшêа, тьотêа ж моя рідна, óже ж мене [

нерозбірливо

] і дочêа

тьотêи, сестра моя. Нó, посадили мене, начали розпрашóвать: “Ти

не бачив, син яê пішов ó тридцять...”

Оêóпація, настóпать, начали оцих же мóжиêів підбирать і на пе-

редовó посилать… А ми, рядом там [сóсід] бóв, він жонатий бóв. А я

ховався в плавнях. Бóло ж оце яê óтро – таê в плавню, наберемо ха-

рчів і тóди… [

Нерозбірливо

]. Найшли таêе сховище там, êоли чóє-

мо – шось трісêотить. Ми ж тоді поляãали, лежимо, êоли ближче,

чóть шо ближче летять… [

Нерозбірливо

]. А тоді вже після цьоãо…

[

Нерозбірливо

]: “Хто ви?” – “А ви хто?” – “А я та я, – êажемо, –

партизани, парашютісти”. – “А я, работаємо тóт”. Нó, ми значить,

отаê і отаê, начали забирать мóжиêів. Начали, той, ловить нас, таê

ми оце й ховаємся. Нó, тоді він ото підійшов вже до нас, начали вже

ближче розãоварювать.

Він êаже: “Я тіêи ж, êаже той... Я парашó-

тіст, нас êинóли в степó. Нó, прибились ми, – êаже, – оце сюди в

плавню, партизани, а не можете ви [

нерозбірливо

]?” Та ми, êажемо,

êаждий день [

нерозбірливо

]. Нó, хоч по сêіêи… [

Нерозбірливо

]. Хо-

рошо!..

Нó, а тоді вже прийшли додомó, ніêомó, даже ні жінці він, ні я

дома, – ні слова, шо зóстріли таêоãо й таêоãо. Оце ж ми йдемо доро-

ãою, й один одномó êажем: “Ніêомó, я ні жінці, ні дітям, шо ми там

бачили

, êоãо зóстріли. Давай, – êаже, – сходимо до старости – це

староста [

нерозбірливо

]. Бóла êладова, в йоãо й хліб, й сало є, поп-

росимо, отаê і отаê”. Нó, старості ми розêазали. Він тоді пише ба-

мажêó до [нóжниêа]: видать дві чи три там бóханêи хліба, сало, ме-

дó там написав. Це ми вже продóêти забрали.

Кажó: “А де ж йоãо

тепер сховать?” Додомó ж нести, шоб ніхто ж не сêазав… [

Нерозбір-

ливо

]. Зразó ж нас розоблачать! Нó, нашли таêе место, сховали. По-

том рано óтром пішли там забрали, чоловіê там забрав. Ми з ним

три рази стрічались. Приходим, êоли тóт бамажêа, стрічать, напи-

сано, шо, значить, нас тóт немає. Ми óдаляємося тóда… [

Нерозбір-

ливо

], ніêомó ж тіêи ні слова, шо ми тóт бóли. Десь óшли [

нерозбір-

ливо

]. Ми очень [

нерозбірливо

], шо вони партизани, стрічали там...

А тоді вже ж война êончилась, о. Пришли ж наші, в [19]43-мó. В нас

же все село виãаняли німці, а я [

нерозбірливо

], шо ми зóміли… [

Не-

розбірливо

] Таê я... А дядьêо [

Нерозбірливо

]. Шо отóтовочêи нахо-

дився з волами й бричêами, і ото він нас забрав. Отóт яêось ó [êóêó-

рóдзі] заховались і остались. Їх поãнали, а ми... І жили в Маячансь-

127

êій балці, там [сêіêи нас чоловіê, поêи наші прийшли] в [19]43-м

ãодó...

Нó, тóтечêи воєнêомат, яêих роêів, то позабирали через воєнêо-

мат… А нас, êоторі побóли в [

нерозбірливо

]. Нó, розêазóвать таê, яê

воно бóло, – яê плєнних, значить, оставляли, одправляли в Василі-

вêó, поêи прийде НКВД, допроси, да. І оце ми в Василівці восім сó-

тоê дожидали особий отдєл, а тоді ноччю явився особий отдєл, на-

чали визивать нас тóди. [Дали] пістолет… [

Нерозбірливо

]. Нó, нас

тоді переоділи, переêóпали, оділи ó воєннó формó [

нерозбірливо

]...

Це войнó я пройшов. Займали оце, освобождали свої села. По-

том мене під Одесою êонтóзило. Лежав в ãоспіталі, а з ãоспіталя об-

разовався… Молдавія, таêа балêа там, собирали нас всих, êоториє

там, записóвали в ãоспіталь…

Работав я потім на різних работах… [

Нерозбірливо

]. На фермі

робив, плотніêом [

Нерозбірливо

]. Колхоз, тоді траêтора бóли, ó їх

прицепщиê, називається. І ото мене в прицеп êолхоз намітив… А то

прийшов траêтор, а траêтористів же нема. Я прицепщиê і там один

ó мене. Таê я робив на êольосномó… [

Нерозбірливо

]. Нó, êороче,

êажóть: “Прийшов траêтор [

нерозбірливо

] і сядите траêторістом”. –

“Та ти шо! Я ж не óмею, не óчили, біля траêтора там підтяжêó нада

робить...” – “Нічоãо! Ось, – êаже, – бóблиê [

сміється

], – поêазóє, –

оце, – êаже, – роãачі, навчитесь”. Удвох з товаришем. Я êрóтивсь-

êрóтивсь, а потом – “Та! Нó, давай!” Нó, ми óчилися, êосарêа там,

сіно êосили… Дав же нам траêторіста, нас óчили яê підтяжêó, яê там

той… яê там мóхтó пóсêать, ще не

вчили, а ті отож яê пóстиш різêо

[

нерозбірливо

]. “Я тобі плавно, отаê опóсêай!” [

Нерозбірливо

Двадцять сім ãод це мені бóло…

[Голод [19]47-ãо?] Да, я тіêи прийшов ото з армії, демобілізóва-

вся. Прийшов, а тóт оце ж таêе. Нó, нас яê отправляли, нам ото да-

вали восім êілоãрам мóêи, там сахарю, мила. І ото таêе, значить, да.

А то розрішали нам посилêи висилать з Германії, – п’ятнадцять êі-

лоãрам. І ото вже значить сêладалися там, доставали і висилали. А

тоді ó ті ж посилêи, шо там висилав... А тоді вже траêторний... Тоді

вже бóв в [19]47-мó МТС – машинно-траêторна станція. Уже

бóли

наші траêтора, заработали [

нерозбірливо

] і траêтористам бóв ãаран-

тійний трóдодень. Трóдодні давали – по три êіла... чи вроде, чи не

вроде... давали по три êіла на трóдодень зерна... Це тіêи траêторис-

там… Ай!.. Нó, отож, я ж êажó, орãанізóвали машинно-траêторнó

станцію. Я вже бó

в жонат, жінêа ходила, міняла барахло на [

нероз-