Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
128
бірливо
]. Трóдно ж бóло, не бóло ні вбóться, ні вдяãтись [
нерозбір-
ливо
] і ото міняла на зерно, по сêіêи там [
нерозбірливо
]. А тоді її
батьêо ще чинив êожі з вола. Нó, оце ж, сêотинó яêó той, носили
йомó вичинять [
нерозбірливо
] і тоже ж міняли оце... Голодó, можна
сêазать [
нерозбірливо
]. [Помирали люди]… Да... Просто неврожай,
неврожайний ãод, да, трошêи вродило. Ми [
нерозбірливо
]… І ото
приїзжали села таêі, начали [
нерозбірливо
]… Іюнь місяць. І таêа êó-
êóрóзочêа, шо оце зійшла [
нерозбірливо
]. І ми приїхали оце в село,
ще êойде-де бóло, – молотили, – пшеничêа, êóêóрóзочêа, тіêи за-
брали. А яêе воно весною, посівним матер’ялом?
Потом óже, оце ãарантійний бóв, а потом óже ніхто не йде. Все ж
таêи траêторист, весь в мазó
ті, весь ãрязний. І прицепщиêи, – ãара-
нтійний, – вже півтора êіла давали, прицепщиêó. Нó, отаêим, шо
тоді полóчали 300 ãрам, 200 ãрам [
нерозбірливо
]. Нó, трошêи вже
піднялись, лóче жить бóло...
[Одне врем’я виращóвали тóт бавовниê, рис]… Бóло. Це рис, де
ми жили на низó, там же плантації рисó... Це приблізітєльно в
[19]59-м, отаê... Це Хрóщов садив êóêóрóдзó по всіх степах…
[Зайом після войни
бóв, чи підписóвали на обліãації?] О! Зайом
оцей! Це добровольний зайом називався. Принóдітєльний... Це таê
яê сêазали тобі – це на тищó чи на сто рóблів, оце ти хоч хоч, хоч не
хоч, – оце тебе і з роботи виãаняють, не дають робить. Оце тобі
під-
пис бóв. Підписóвалися… Грошей вобще ми не полóчали, таê яê сі-
час полóчêи нема, таê тоді вобще не бóло.
До войни даже раз дали по десять êілоãрам зерна. Це ó [19]36-м
році. Таêий сильний врожай, шо виповнили план ãосóдарства, по-
том нам
розділили, шо аж по десять êілоãрам на трóдодень...
[Чоãо село називається Сêельêи], не знаю...
Ця вóлиця стара [
нерозбірливо
], знизó. А ця повністю óлиця...
Хатó самі строїли! Оце тіêи веранда з шлаêоблоêó, а це все з ãлини.
Стіни товсті... вальêóвали. Оце прямо досêи, – дядьêо ще бóв мій
живий, прийшов, і ото він досêи робив по ширині, називаються яр-
ма. Досêи ложать
по ширині, а тоді… [
Нерозбірливо
]. На чотири
óãла [
нерозбірливо
].
Тоді люди яêось по баãато [збирались на бóдівництво]. Не то шо
ми вчотирьом там, а ãóêаєм, просим людей вальêи êачать. Люди
сходяться до нас, чоловіê п’ятнадцять-двадцять [
нерозбірливо
],
обід їм варим, ãотовим…
129
[Яê люди з низó переселялися?] Ми йшли [
нерозбірливо
] не-
охотно, не то шо [
нерозбірливо
] а тоді знаêомі там, êóми [
нерозбір-
ливо
]. Це вже, êанєшно, занімали ãрошей, там яê є… [Яê з плавні
виселяли], яê оце ж відтіля виселяли [
нерозбірливо
], де старі жите-
лі. Нó, стройêа там бóла [
нерозбірливо
], строяться, собираються, нó,
а ми ж тіêи поселилися, п’ять ãод [яê] там построїлися. Поженили-
ся, построїлися, хатêа невелиêа, веранда, времянêа, в нас таêий до-
міê, – зліпили. Ліпили тоді з [19]47-ãо на [19]48-й ãод. Камінчиêи
возили, ноãами місили [
нерозбірливо
], ложили, місили врóчнó. З
жінêою пять ãод пожили, і [нас виселили]… А тоді, êажóть, – про-
стяãай ножêи по одьожêі. Люди хароші дома строїли, балочêи стро-
їли, а я собі [
нерозбірливо
].
[Там внизó] в основномó [вальêовані хати бóли]... Бóли [і зем-
лянêи êопали], да, особенно бóло під ãорó êопають [
нерозбірливо
].
До войни, до êолєêтівізації ті старі êопають, а потом вже після вой-
ни, хазяйни оп’ять землянêи [êопають].
[Чи плавнях баãато людей жило?] О! В плавнях, – це, бачите, це
бóло золоте дно! Плавні!.. Нó, то ось фотоãрафії, нó, я ж êажó, плав-
ні [
нерозбірливо
]! І оце вода входе, там êолхози занімалися ãорода-
ми, сêотарством. Тóди ще вище, там хóтора єсть, цілі села там жи-
ли, – це баãатші там. Лоза, це робили стóлья ó цехó. Називався дом-
êомбінат. Кошолêи плели, мати в’язали для парниêів. Городи, ри-
бальство, я
ж êажó…
Сêіêи риби тоді тóт бóло, насêіêи січас нема! Тоді бóло де схо-
чеш, там і піймаєш! Наêривачêи таêі робили, êорзинêи, ото ходиш
отаê наêриваєш. Заторохтіла, – то там витяã. Волоêами, вóдêами…
Там риби сê
іêи, шо... Волоê – це дєлається дóже мєлєньêе, не то шо
[
нерозбірливо
], а оце таêі êрила, а сам називається [матня]. Ось по
тій стороні по яêій стяãнеться за ті êрила. А тóди ж, ó тó матню на-
ливається, оточêи яêа риба там виходить [
нерозбірливо
]. Тоді ж
óже витяãóють оце на сóшó, забирають.
А в ятєри – це ж вобще рибалêа! І батьêо мій оце, вже ж після
войни рибачив. Яê, яê тоді називались? Оце лєщерêи тоді бóли яê
зараз оце êапронові, таê нитêа. Бистро риба попадала [
нерозбірли-
во
]. Рибó продавали [
нерозбірливо
]. На плавнях – це баãатство бó-
ло. Це природнє баãатство, залили.
А сêіêи сêотó випасóвали! В 53-м таêа бóла засóха, шо... Сêот
даже з Росії возили. Оце із Кримó, Мелітополю, оце все сюди, óвесь
сêот звозили сюди в плавню, – випасювали.
Сêіêи êорма заãотов-
130
ляли, сіна робили! Отам на побережжі, отам даже Михайлівêа і
Цар[êóт], – там армія заãотовляла сіна. Совхози бóли зімóвали. Ото
літом той, а на зімó [
нерозбірливо
] ліс, з лози. Нó, тóди ж звозяться
зімою, заãонний сêот таê є, а таêий, молодняê, ó степах, ó плавні на-
ходиться.
[Яê робили море, водохраніліщє]… Вобще очищали плавню…
Даже лозó вирóбóвали. Лоза, очерет – оцево по низó тóт бóли лози,
і ліса бóли – це
все вирóбóвали, вивозилося. Сêіêи води залили,
сêіêи її лилося… [
Нерозбірливо
]. Затопили… А сêіêи птиці бóло!..
Де яêа пролітає… Дичі, звіря разноãо бóло, вепря... Я ó первий êлас
ходив [
нерозбірливо
], таê оце ж лісó [
нерозбірливо
]. Воно ж не ви-
дно сюди. Ми яêраз ó шêолі бóли, біãали дивиться [
нерозбірливо
]…
А сêіêи птиці, оце дичі бóло! Оце яê охота отêриється, на [перве
марта], сêіêи ãородян ідóть сюди на річêó! [Дрóжим] ото [
нерозбір-
ливо
]. Сêіêи птиці! Ми отамо жили, оці, êалючêи, де желєзнодоро-
жна станція жили, аãа. Пошти в êаждом дворі остановиться [
нероз-
бірливо
]. Бóло ото, й я там жив же, й робив на [
нерозбірливо
]. І оце
яйця збирали од птиць, [
нерозбірливо
] сюди-тóди – відро повне.
Оце воно…
Бóли, це я знаю, лисиць вобще повно, зайців повно ó плавнях. А
за лосів, за отих, я не знаю... А вовêи... Колись, я не знаю, шо воно за
той, де вони находилися… Оце називають Молдаванêою [
нерозбір-
ливо
], а [вони] в це врем’я находились десь за Мелітополем [
нероз-
бірливо
]. Тамочêи вроді ото лоãово. Вони в їхне врем’я находились
там, а на зімó – óсі входять сюди ó плавню… [
Нерозбірливо
].
Село, оце де ми жили, по низó, називався Тринадцятий êвартал.
Осюди дальше, – Чотирнадцятий êвартал. А по-óлишномó оце там
внизó називалося Басаньêа, а оце сюди далі – Середянêа. А сюди
вже називали просто, я не знаю яê... Називали Котошмалівêа, ото
таê. Це по низó… Воно там хатêа,
там хатêа… Дем’янêа, от... А вже по
ãорі, – це називався Десятий êвартал, Дев’ятий, Восьмий, Сідьмий.
Оце вже сюди, це в нас бóв вже Чотирнадцятий, П’ятнадцятий,
Шістнадцятий там вже. Ці êвартали... Нó, це я вже не помню, в це
времня воно вже бóло. Сюди
воно тяãлось, попід ãорою, о. Це вже
Веселе [
нерозбірливо
].
Де ми жили в дєтстві (бо тоді вже батьêо построїв новó хатó),
таê оце вже розêазóвав, шо вроді вже мельниця бóла, олійниця, по
всьомó [
нерозбірливо
]… Бóв таêий дядьêо, чи хто він таêий бóв, нó,
а я тіêи помню ще пацанами біãали тóди, таê êой-де стіни бóли [
не-
131
розбірливо
]. Нó, це там рóчея таêі бóли, він зробив ставоê, зі ставêа
поливав ãород. Розêазóвали мені... А тоді після [Рожена] Водяниê
зайняв мєстность.
Бóли вітряêи на селі [
нерозбірливо
]. Мать, три дні собирались,
це молотили сюди ó церêві [
нерозбірливо
]. А там ó степó, оце де
êладбище [
нерозбірливо
] стояло, мать, восім вітряêів. [Хазяйни їх
тримали], оце ж я яêби моã построїть, то я б собі построїв... А потім
шо ж... порозбирали, порозтяãóвали… А там я не знаю, чи ще й досі є
[
нерозбірливо
].
Балêа в нас називалася Маячансьêа. А тоді оце де ãрóзини, це
називається Яри. Два рівчаêа називається – один находиться отаê,
дрóãий отаê, а третій аж отóт-о. Оце називається Яри. А тоді ше на-
зивалися Двойна Гора [
нерозбірливо
]. А тоді Щавлева балêа нази-
валась, ріс щавель там. І Бóряêова балêа (бóряêи диêі) називалися…
Ой, ця плавня, там все назвó мало. Кажда ãряда, êаждий баêай,
êажде озеро своє іміє назвó. Оце називалося Химêи, де оце ж бóзи-
на [
нерозбірливо
]. А тоді називалися Кошóãóмівсьêи лина. А тоді
Лозовате, Пісêовате. Оце ж ãряди [
нерозбірливо
]. А тоді Кошóãó-
мівсьêий баêай, там ãряда Піщана. Там êоровам ми все врем’я êоси-
ли сіно Трипачева… Оце ж там ãородина, воно ж оце родило, там
сіно, ліснічество оце. Оце ж ходим, а тоді бере лісниê людей, і оце
[Лоãачева], Пісêóвате, Лозóвате. Оце ãряди
, ãряда таêа там, оце Рó-
сьêе там [
нерозбірливо
]. Воно не помниш все…
[Яê з інших сел людей яê називали, чи дражнили?] Не знаю...
Даже оці óлиці, оце я жив же понад яром, – ми не общалися вобще...
І êолхози бóли, таê ми з ними не общалися. А воêрóã оця вóлиця,
таê вже ми не знали, а
то я даже оцих людей не знав…
А оце [по-вóлишномó] ми – Жаби [
сміється
]. Це дєдóшêа…
батьêів батьêо, він таêий дєдóшêа бóв невелиêий... Я своãо батьêа
êолись запитав: “А чо ж ми Жаби, Жабами називають?” А він отож
начав розêазóвать, êаже: “Десь ãóляли, оце ж собираються, а тоді
яêась там
танця. А дід отож сидить там (Кирило йоãо звали), а на
йоãо: “Кирило! А чо ти сидиш?! Анó, – êажóть, – іди танцювать!” –
“А, січас!” І отож виходить: “Ось я, – êаже, – січас по-жаб’ячомó!” І
ото йоãо Жаба й звали. Ото і прозвали. Нó, це ж, бачиш
, вóлишна.
Оце ми яê жили, таê оце ті називались Коровêи. А чоãо Коровêи?
Лисиці, – оце по-óлишномó називали. Там Гарбóзи, отаê називали,
там Охроми. Охроми – це вже [
нерозбірливо
], а то все по-
132
óличномó. На Середянêі – Ходóни, це вже Василь Марченêо, це він
там рядом жив…
Гринь Олеêсій Гаврилович, 1919 роêó народження,
Гринь Марія Єãорівна, 1920 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Олеêсій Гаврилович: [Я з 1919-ãо роêó]. [А це моя] жінêа
Марія Єãорівна: Марія Єãоровна. Звóть, та ще й êличóть!.. Тро-
шêи меньша, [з 1920-ãо]...
Олеêсій Гаврилович: [З народження своãо живó тóт]... Батьêи
наші – то виходці із Київсьêої
області, відтіля. Не знаю, з там яêоãо
района, село, знаю відти...
Марія Єãорівна: [Там лóче бóло!]
Олеêсій Гаврилович: [Батьêи] там, óсі рідні. А тоді вже розпло-
дилися, óже й троюрідні! [
Сміється
]. Можó сêазать тіêи шо нам óже
батьêи розêазóвали. Діди, батьêи. Село Сêельêа... А чоãо вона нази-
вається Сêельêа? Вона поселялась ó сêелях. Вони бóли...
Марія Єãорівна: Гори бóли... Там ãород бóв, посьолоê... Бóла річ
-
êа...
Олеêсій Гарилович: От моря далеêо, виходить... Ото там бóв
сел... посьолоê. Понад морем. Пошти до êраю... Бóла річêа. Нó, по-
топлялося вона êаждоãо ãодó, таê яê і січас. Да, на прилив. А чоãо
вона називалася сêеля? Поселилися в сêелях. Б
óли в нас Ромащен-
êи тóт, фамилія. Фамилія. Це вони перві тóт поселилися. О... А
дражнять їх яê?.. Ходóни. Це дражнили Ходóни, за то прозвали їх,
Ходóни, шо вони ходили, шóêали де поселиться. Понятно? Та це
вже наша [
нерозбірливо
] там розрішила переселяться, й шóêать, де
хто те. Нó, вони там бóли, Молошна... Нó, от назвали Сêеля. В сêе-
лях начали поселяться. Да. Ото там де море, ви ж бóли, да? Там бó-
ло два ряди, рядоê... Рядоê вóлиць отаê – оце й ото... До
води і до...
Ріêа Конêа. Оце бóло там село. Потом оце ж яê начали затоплять її,
та виселили оце по на ãорó, розподілили хто де жить. Там бóло село.
Назва то Сêеля. Сêельêи. У сêелях населились. О... А не знаю, сêі-
льêи дворів в нас, чи тищó дворів тоді бóло, січас більше. Отаê. І
назвали Сêеля. А виходці перві Ромащенêи бóли. Фамилія Рома-
1
Опитування провів В. Марчук (3 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та
створила транскрипт Т. Молдавська
132
óличномó. На Середянêі – Ходóни, це вже Василь Марченêо, це він
там рядом жив…
Гринь Олеêсій Гаврилович, 1919 роêó народження,
Гринь Марія Єãорівна, 1920 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Олеêсій Гаврилович: [Я з 1919-ãо роêó]. [А це моя] жінêа
Марія Єãорівна: Марія Єãоровна. Звóть, та ще й êличóть!.. Тро-
шêи меньша, [з 1920-ãо]...
Олеêсій Гаврилович: [З народження своãо живó тóт]... Батьêи
наші – то виходці із Київсьêої
області, відтіля. Не знаю, з там яêоãо
района, село, знаю відти...
Марія Єãорівна: [Там лóче бóло!]
Олеêсій Гаврилович: [Батьêи] там, óсі рідні. А тоді вже розпло-
дилися, óже й троюрідні! [
Сміється
]. Можó сêазать тіêи шо нам óже
батьêи розêазóвали. Діди, батьêи. Село Сêельêа... А чоãо вона нази-
вається Сêельêа? Вона поселялась ó сêелях. Вони бóли...
Марія Єãорівна: Гори бóли... Там ãород бóв, посьолоê... Бóла річ
-
êа...
Олеêсій Гарилович: От моря далеêо, виходить... Ото там бóв
сел... посьолоê. Понад морем. Пошти до êраю... Бóла річêа. Нó, по-
топлялося вона êаждоãо ãодó, таê яê і січас. Да, на прилив. А чоãо
вона називалася сêеля? Поселилися в сêелях. Б
óли в нас Ромащен-
êи тóт, фамилія. Фамилія. Це вони перві тóт поселилися. О... А
дражнять їх яê?.. Ходóни. Це дражнили Ходóни, за то прозвали їх,
Ходóни, шо вони ходили, шóêали де поселиться. Понятно? Та це
вже наша [
нерозбірливо
] там розрішила переселяться, й шóêать, де
хто те. Нó, вони там бóли, Молошна... Нó, от назвали Сêеля. В сêе-
лях начали поселяться. Да. Ото там де море, ви ж бóли, да? Там бó-
ло два ряди, рядоê... Рядоê вóлиць отаê – оце й ото... До
води і до...
Ріêа Конêа. Оце бóло там село. Потом оце ж яê начали затоплять її,
та виселили оце по на ãорó, розподілили хто де жить. Там бóло село.
Назва то Сêеля. Сêельêи. У сêелях населились. О... А не знаю, сêі-
льêи дворів в нас, чи тищó дворів тоді бóло, січас більше. Отаê. І
назвали Сêеля. А виходці перві Ромащенêи бóли. Фамилія Рома-
1
Опитування провів В. Марчук (3 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та
створила транскрипт Т. Молдавська
133
щенêо. А таê їх по-вóлишномó називали Дóхонченêи. Чи то, Ходó-
ни. Вони ходили перві, шóêали, оце образóвали óлицю, оце, село
оце. Потом наше, наші батьêи приїхали. Потом оце вже яê приїхали,
таê населялись там же, де ото перве, де начинається оце село, від
-
тіль начиналося, потом тóди. Перва óлиця ото де êладбище... Ото
плани... О... Ото перві вóлиці там населилися. Таê населилося оце
тóт. [
Нерозбірливо
], а сêіêи їх приєжіх таêих!
Марія Єãорівна: У нас мало бóло чóжих фамілій. У нас більша
часть [
нерозбірливо
], Папóчі, Дóхонченêи, Шевченêи. А тепер яêих
тіêи...
Олеêсій Гаврилович: [Батьêи ще розповідали за революцію, за
Махна]... Та нó, шо вони розповідали... Да, бóли отóта [
нерозбірли-
во
] Махно той, яê йоãо... Чо, розповідали. І вчастóвали, і тіêали од
тоãо, од банди тієї, і од тії. Той хвалив, шо він хотів лóчче. Чоãо хо-
чеш бóло. А він саме вроді тóт із Полоãів бóв. Полоãи там на тó сто-
ронó. Вроді бóв óчителем. Розêазóвали, чо ж не розêазóвали. Всьоãо
пережили.
[Розповідали батьêи за царя ще, за панів]... Нó, чо не розповіда-
ли... Робили панщинó, робили... Все одно робили, а яê не робили, а
зроби. Давали ж тоже землю. Нó, в
пана нада одрабатóвать. Отето
твоя земля, сêіêи-то назначали одроблять, панщинó. Отаêе... Оце
знаєте де пан жив... Де ото до моря, [
нерозбірливо
] шо січас ото по-
назива ті, яê їх... Гробаêи. Нó, ото там жив пан. Нó, це жили. А [
не-
розбірливо
] не ті шо поселилися, а Гробаêи. Ото там пан жив.
Марія Єãорівна: На ãробêах вони там жили. Отаê внизó ãробêи,
чи той, вони, а чóть...
Олеêсій Гаврилович: Да. Нó, яêраз êоло êладбища. Тот їх назва-
ли... На їх не êазали... Не êазали – ê
ладбіще, а ãробêи. І таê йоãо на-
звали Гробаêи. Гробаêівсьêий там жив. Отаêе. Одробляли, панщи-
нó одробляли. Жили односібно, це вже я помню, односібно понаді-
ляли вже. Це вже після революції. Оцієї... Тоді наділили землю, на-
чали ж работать односібно. Уже там начали строїть і
млини, і вітря-
êи, все. Це вже трошêи піднялися. А потом ото вже образовалося в
двадцять восьмом ãодó – це вже я помню – перві êолхози. Там під
той êрай. Називався “Запорожець”. Колхоз “Запорожець”. В тій
стороні. Називався “Запорожець”, а тоді вже тóт “Маяê”, я ж ото
êажó, внизó. Бо ше [êазали]... Називася оце ж над морем “Маяê”...
Це в тридцять... Двадцять восьмом ãодó образóвався “Запоріжжя”.
Потом “Маяê”, а оце тóт, оце де ми живимо – мать, “Пóтіловець”. Та
134
ше й êазали: “Пóтіловець” та “Маяê” – нема хліба та ніяê!” [
Смієть-
ся
]. Нó, я начав... Работать... Нó, ãодів тринадцять. Начали ж ото ро-
зêóлачóвать...
Марія Єãорівна: Та тóди тоді ж і бóло таêе! Яê піднявся – яê не
ãраблі тяãаєш, за батьêом, за ãарбою... Таê êидають тебе в ãарбó –
топчи в ãарбі. Поêи
пірнеш тóди, хтозна-êóди.
Олеêсій Гаврилович: Начали оце, до двадцять восьмоãо ãодó,
до... Називався НЕП. НЕП. При НЕПові оце ж дали свободó, таêó –
хто там хоч, те й роби. Яê хоч, таê і хазяйнóй. При НЕПові. Це є я
помню вже. Начали... [робили] ж вже, таê ó
же заможні! Де оте бóли
одноосібні, де бóли вдови! Е... Да... Де бóли вдови, таê назначили до
баãатших, шо там помаãали работать, о, їх обєспєчóвали! А потом
прийшла розêóлачêа. Моїх батьêів п’ять... чотирі брати бóло. Мель-
ниця, вітряê построїли. Да
. Потом êóпили молотарêó. А потом яê
начали êóлачить. Називали êóлаêи їх. Позабирали! Хто вспів де ро-
збіãтися! А нєêоторих от на Сєвєр одправляли з сім’ми, з óсим.
Марія Єãорівна: Я помню, яê вони в дороãó одправляли оцих, шо
біля нас. Їдóть, обоз, страшний! Кри
ê! [
Нерозбірливо
]. Люди таêі...
Розêазать, я помню трошêи...
Олеêсій Гаврилович: Да... Хто спасся – тóт остався. Мій батьêо
втіê на Кавêаз. Таê називали, значить, таê: êóлаêи, і називали... е,
той, заможний середняê. Заможний середняê. Таê оцей заможних
середняêів не таê тривожили. Яê справжніх êóла
êів... Кóлацьêі, це
розтерзали, розêóлачили. А в мене батьêо бóв заможний середняê.
Да. Два брати бóли вже баãатші. Тих називали êóлаêи. А ті замож-
ні... Бідняê, заможний середняê, êóлаê, заможний середняê, і бід-
няê. Три êласи! Пережили це. Я начав работать ó тридцятомó ã
оді.
Пацаном. Яê тіêо вже орãанізóвали êолхози. Я оце, я в “Маяêó” бóв.
Зразó водó носить, тоді ж ото все імóщєство звели на [
нерозбірли-
во
] два об’єêти, розвели там перва бриãада, втора бриãада, третя, чи-
тверта. Оце в нас бóло в “Пóтіловці”. А тóди бóв “Партізан”. А аж
тóди дальше-дальше там той, “Запорожець”. Три êолхози бóло...
Чотирі! “Маяê”, “Пóтіловець”, там ето, “Партізан”, і “
Запорожец”.
Чотири êолхози бóло. Нó, я з дєтства начинав работать. Це три êла-
си я êончив, [більше] ранше не бóло. Хочеш óчиться – в районі бóла
з пяти до семи, до цьоãо. А потом вже дальше – йди дальше. Тоді
таê. Я чотирі êласи êончив. І ото пішов работать
. От. Нó, і досі ра-
ботаю! [
Сміється
]. Яêий не слабий, óже й те й те, а работаю. Восім-
деся два, третій... чи яê?
135
Началась, êончилась, оця êолєêтівізація. Всьоãо бóло. Казали,
шо там ісêóствєнно та, е, яê йоãо... Голод. То все брехня. Недород!
Колхози оці не вêріпилися! А тóт засóхи! Ніхто не жде! Вроді таê
чóли, шо то є. Америêа в тридцять третім ãодó оце
на тридцять чит-
вертий хотіла дать тó, ссóдó, шоб спасти Уêраїнó, там. В Росію воно
вже бóв Совєсêій Союз. А Сталін сêазав шо, єслі нам іти вже в раб-
ство. Нас порабощають. Забирають Уêраїнó, отдай нам Уêраїнó, і
там це шось, шо їм
хочеться. Таê це вже, êаже, ми потіряєм ше нєс-
êольêо міліонів, нó, бóдем самостійні. Ето не ісêóствєнне, а просто
таê природа, од Боã, чи Боã йоãо зна! Засóхи! Недород! Не вêріпи-
лися! Нó, шо, тоді начали озімóвать по-новомó. А вже перед сороê
о-
вими ãодами, вже начали, óже велосипеди êóпляють, то вже начали
жить, работать. Оêрепли! Можна бóло жить! Давали даже êоло
одинадцять, той, êілоãрам, на той, на трóдодень. А Сталіна êазав:
“Мало! Нада больше! Чим сильніший бóде êрестьянін, тим бóде ãо-
сóдарство заможне”. І
одно: “Мало, мало! Іщьо давайте больше, шоб
êрестьянін оêреп таê, шоб!” Нó, оêрепли. Вже начали харашо жить.
Це [тóда-тóда].
А тóт война. Оцю... Перве мобілізóвали, яê одстóпали. І нас ото
поãнали на Крим. Трошêи повчастóвали. А він вже тоді
ж [
нерозбі-
рливо
] ãнав біз остановêи. Гнав! Та й больш нічоãо. Прям брав, хло-
пців, воєнноплєних! Да. Нó, я втіê. Нас оêрóжили. Ото, під Маріó-
полєм... Ні, під отим... Яê воно, шо Бердянсьê, а потом... Приморсь-
êий ото називається ãородоê. І ото оêрóжили, начальство сêазало,
шо
спасайсь, хто яê може! Тіêи ночю виходимо, з оêрóженія. Потом,
і малєньêими ãрóпами. Це п’ять-шість чоловіê, по два, по три. Нó, в
мене батьêо, отóт село єсть, ночами проходив, я зразó однó, а потом
óже яê дрóãий начався... А потом
яê освобонили вже, тоді вже я по-
пав, оце, ó часть новó. Там, Бєсарабія, Рóминія, Болãарія, Юãосла-
вія, Венãрія, Австрія. І отам êончилась война. Ото таêе. Потом після
войни ше ãод бóв, поêи набрали ж молодих êадорів. Ото таêе. А по-
том... Після
войни тоже ж там, розрóха. Сêіêи чоãо... Нó, це предста-
вляєте, пройшла война! І то швидше... Оêрепли, після войни, яê сі-
час оце розрóха! А січас вообше хтозна яê понять!
Марія Єãорівна: Та всю війнó бóли [тóт], [вирвали] ж нас тó
т.
[Яê німець прийшов]... А чо ж не помню! Помню, помню яê ми
йшли, це тóт [
нерозбірливо
] наша сестра. Маненьêою оставили
жить в батьêів, а ми жили на тім êраю. Аãа. А тоді ми йшли до бать-
êів сюди, бо в нас маленьêа дитина. Він ніс дитинó, а я таê ішла. На
136
тій вóлиці, на переêрьостêó, нам об’явили, шо началася война... Ото
таêе. Криê, падає все!.. А тоді начали еваêóіровать, і ãнать!.. [
Плаче
].
В світ білий ãонять!.. Хто для нас шо приãотове?
А тоді ото яê робили еваêóацію, [
нерозбірливо
] забрали, [
нероз-
бірливо
]. А я осталася з батьêами. Там дві сестри бóли, мален... мо-
лоді, малі ще, незаміжні. Повернóлися сюди... Ой, Боже мій! Здó-
маю, яê тяжêо бóло йоãо переживать! А тепер все нада...
Олеêсій Гаврилович: А батьêо розстріляли ті, німці, її, партіза-
ни... [Партизани
бóли в плавнях]... Отрядів два-три. Та їх повбива-
ли! А батьêа ж ó Запорожжє, а тоді... Батьêо два місяці бóв ó тюрь-
мі... На Сóхій балці, називали... Сóха балêа! Батьêа розстріляли...
Марія Єãорівна: Мамêа померла... Батьêа розстріляли... [Батьêо
партизанив
]... Мої батьêи... Батьêа моãо в степó десь розстріляли. А
то тóт. Оцеж, Шевченêа, Владімір, яê йоãо?..
Олеêсій Гаврилович: [Це ж тóт плавня бóла]... Оце ж воно там і
те, і сохранялися партізани. Там же бóли і ліса... Непроходімі таê
і.
Кóстариниêи! Ото тóди прятались. Називались Велиêі Кóчóãóри,
Малі Кóчóãóри. Яêі не затоплялись. Оце êажноãо ãодó при... А тоді
спадало, то, в маю місяці, вже в êінці мая, воно спадало. Води вже не
бóло... Прибóде, а потом спадає. То
річêи ото л’ються... І озера. Ото
там партізани сохранялися. А потом. Вони й самі винóваті. Їм
об’явили, шо там місія, ніхто вас не троне. Вони взяли вийшли. По-
том дали їм і роботó, начали работать. А потом приїхало ãестапо...
Марія Єãорівна: [Там ó плавнях]... Нó, там
де дрова можна най-
ти, де річêа...
Олеêсій Гаврилович: Там оце êартошêа... Таê оце на плечі взяв
відро – отаêісіньêó. Поêопав там, посадив, а відтіль вивозе... Гарбó.
Бричêи. А то [
нерозбірливо
]. Оце шоб січас оце, е, оце січас, то ма-
шини, то траêтора... Тоді лопатами садили! Поêопає і ото таê...
Марія Єãорівна: Картошêа. Таêа добра êартошêа!.. І êóêóрóзêó
садили... Да, отóт ходили. Ще мій батьêо ходив ó плавню на охотó.
Яê принесóть
[
нерозбірливо
]!.. Бóло й сóсідам...
Олеêсій Гаврилович: Сіна! Сêіêи! Вся область... Чóть-чóть зха-
сóха – зãаняє сêот... Шоб содержать йоãо. Яê чóть-чóть, і все. І Мє-
лі... і за Мєлітополєм самі за тоãо привозять сюди. Вівці, о
... А риби
бóло тоді! Тоді ж хотів, де, де хочеш... Риби бóло тоді... І тіêи вже
висиха тоді... Цей місяць, таê висихають, висихають озера, димарі,
от. Нó, вибирають рибó. Тож... Тоді риби бóло неізбиримо. А січас,
шо ж óже... Воно ж...