Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
210
ливо
] приїхали [
нерозбірливо
] там же ж давали [пайоê]. Привезó,
мамêа поділе, а в мене менший братіê [
нерозбірливо
]. Вона êаже
[
нерозбірливо
] самий лóтший [
нерозбірливо
]. А тоді вже ó [19]50-м
ãоді я заміж вийшла [
нерозбірливо
].
Да, весілля.
Та яêі там
[обряди]... Вечером прийшла мати, нó,
[
нерозбірливо
] моя хазяйêа [
нерозбірливо
] сват, сватали [
нерозбір-
ливо
] прийшли ото тоді. Забрали вже вóзол [
нерозбірливо
] море
бóло [
нерозбірливо
] мамêа давала [
нерозбірливо
] забрали і пішли
[
нерозбірливо
], оце таê. А таê ми жили, а тоді вже поженились, три
ãода в мамêи там [
нерозбірливо
] ó мамêи це там, ó мамêи [
нерозбі-
рливо
] осталися, а ми сюди перейшли. Хатêа маленьêа таêа бóла,
маленьêа, ми її [
нерозбірливо
] цемент [
нерозбірливо
] там він êлав,
Коля, а я заливала, êолотила і заливала. Оце ми ó маю [
нерозбірли-
во
] розвалили етó хатó, а [
нерозбірливо
] поставили. От і ми на оê-
тябрь óже ввійшли в хатó. Та ми [
нерозбірливо
] робив, яê ото êар’єр
заêрили. У плавню перевели, яê отóт плавню заливали, вирóбóвали
ліс. І то там же ж бóв один із Запорожжя, а він [
нерозбірливо
] ро-
бив. [
Нерозбірливо
] пиляли дерево, досêи і ото ми заãотовêи заãо-
товили на хатó, дерево [
нерозбірливо
]
[Там ó плавні оãороди бóли]... Садили ми там êартошêó, помідо-
ри, оãірочêи, там бóв [
нерозбірливо
] я ж маленьêа, хóденьêа бóла. І
ото і пошол [
нерозбірливо
], ой яê хорошо [
нерозбірливо
] бóло. Річ-
êа Конêа, оце ж річêа називалася, річêа називалася [
нерозбірливо
],
там брод [
нерозбірливо
] перебродили [
нерозбірливо
] êóпаємо [
не-
розбірливо
] хорошо. Яê бóло êрасіво, а тепер, шо вона [
нерозбірли-
во
].
А, озера... Нó, яê же [
нерозбірливо
], ми озер бóли там за отим за
[
нерозбірливо
] називав [
нерозбірливо
] Малі бóли Кóчóãóри [
нероз-
бірливо
] ó нас там і ãород бóв. А тоді цей, [
нерозбірливо
], яê йоãо,
озеро... За тим, за [
нерозбірливо
]. Там озеро бóло, озеро, а тоді там
[
нерозбірливо
] ходили рибó ловили. Корзинêами наêривали, оце
заходять, пішли з дєдóшêою, а ми женаті бóли. Пішли [
нерозбірли-
во
], пішли ми êорзинêи, таê ми там риби наловили, мішоê риби
отаêий [
нерозбірливо
] і оце остався [
нерозбірливо
] сóшиться [
не-
розбірливо
] поêотила, мішоê положила, він мене штóрляв, той мі-
шоê. Яê êрасіво бóло, а тепер шо. [
Нерозбірливо
] і сіно ми êосили
там, і êоровêа в нас бóла [
нерозбірливо
], ми там жили, ó мамêи жи-
ли [
нерозбірливо
], ó бабóшêи. [
нерозбірливо
] хорошо, ми і êорові
êосили сіно, óже êоровêа бóла [
нерозбірливо
].
211
[А êоли затопляли плавні]… У яêомó ãодó... В [19]66-м, да? [
Не-
розбірливо
] і це ходили лозó рóбали [
нерозбірливо
] називав [
не-
розбірливо
] і рóбали лозó [
нерозбірливо
] брали дрова. Брали, аби
бóли [
нерозбірливо
].
А оце ж, це вже, в плавні не знаю, [
нерозбірли-
во
], затопляли [
нерозбірливо
] бо строїлися люди на воді [
нерозбір-
ливо
], оце все порозêидóвали.
Там [
нерозбірливо
], бóли, [
нерозбірливо
] осоêори бóли, ото ж
дедóшêа [
нерозбірливо
] там пиляли [
нерозбірливо
], і êроêви, і бал-
êó в хаті в нас лежать, і на поли, êрóãом пиляв [
нерозбірливо
] там
жив в плавні [
нерозбірливо
] êосив [
нерозбірливо
]. Ото таê от жили,
очень харашо, нó, а тоді вже стало лóтше, лóтше, лóтше й лóтше.
[
Нерозбірливо
] в [19]51-м, в [19]52-м [
нерозбірливо
] він вже в яêо-
мó, в сороê, ó [19]72-ім ãоді батьêо мій óмер, вже мій синоê вже піс-
ля тоãо женився, [
нерозбірливо
], нó, при Брежневі [
нерозбірливо
].
Найлóтше за всіх, за всіх. Ні Хрóщов, при Сталіні трóдно бóло. По-
томó шо [
нерозбірливо
], тоãо шо їсти після розрóхи [
нерозбірливо
].
Я не вишивала, сестри в мене шили. Нó, ми не співали, бо не
дóже вміли. А співали [
нерозбірливо
] співали.
А на вечорниці [
не-
розбірливо
] та біãали по [
нерозбірливо
] містах. Це [
нерозбірливо
]
співають [
нерозбірливо
] старша сестра ходила ãóляла. Співали там
вони. Нó, і шо вони співали? Співали óêраїнсьêі. Вони співали [
не-
розбірливо
], щедриêи співали. [Кóтю яê харашо], та Таня співала,
шо то [
нерозбірливо
] нравилась: “Ой ãде-то милоãо ждала”. Це спі-
вала на ãармошêі сестра [
нерозбірливо
], вона на ãармошêє ãрала.
Нó, всі співали, вони [тепер] співають [
нерозбірливо
], я êажó: “У
вишневомó садó там соловейêо [щебетав][
нерозбірливо
]”.
Ой, нó, яê маленьêі [
нерозбірливо
] ó тоãо [
нерозбірливо
] ãрали,
шо то ó м’яча ãрали, ãрали, ó êрóãа, êрóãа ãрали. Це [
нерозбірливо
]
от таê от, êидаєм м’яч, [
нерозбірливо
], Коля іãрав. Грали [
нерозбір-
ливо
].
М’ячиêи [
нерозбірливо
], в êожóхó, в êожóхó, от таêе приãа-
дóється. І [плаêали]. А то ó êóрчат: “Квоча, êвоча не занось êóрча”.
Ото палочоê наробимо, і ото заховаємо, а тоді ходимо, а êвочêа ãó-
êає. Знаєш [
нерозбірливо
] поãониться, êоãось дожене, [
нерозбірли-
во
]. А то [довãої] лозини, оце біжиш, станеш, а люди через тебе пе-
реплиãають далі, далі [
нерозбірливо
]. А то задвором ми біãали [
не-
розбірливо
] маãазин [
нерозбірливо
] баãато, таê ми ото їх [
нерозбір-
ливо
]. Ідó, ідó [
нерозбірливо
], тоді він мене бачив [
нерозбірливо
].
212
Серãієва Палашêа Афанасьївна, 1924 роêó народженя,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Рождена в Сêельêи. Батьêів пам’ятаю?.. Я хоронила їх, своїх ба-
тьêів. Батьêа звали, фамілія йоãо Солодêий, Афанасій Ананьєвич. А
мати Солодêа Дар’я Савєльовна. [Коли вони народилися]… Це я
тобі не сêажó. А померли… В яêім же вони?.. Мать
… Батьêо ó
[19]72-ãо… роêó. А мати в [19]73-м… [А дідів не пам’ятаю]... Не за-
стала. Ті померли рано.
У войнó мені бóло тринадцять ãод. [Батьêо] не воював. У йоãо
еêзема бóла. На ноãах. Таê він бóв тóтечêи. Работали. Ланêовими
бóли. А після аêóації, яê вернóлися, забрали ж йоãо. І брат мій при-
йшов. Із тоãо, із Запорожжя бóв, двадцять четвертоãо ãодó. У тім, де
алюмінь топлять, в тім заводі робив. Брат. І брата забрали зразó,
тільêи ми вернóлися з еваêó
ації. Таê батьêа лічили… Ото ж воєнні
врачі лічили. Півãодó. А брата зразó взяли сюди на Цвітêовій. По-
ãиб брат. [Нас еваêóїровили]... Та сюди, десь вправо… Ми далі Мая-
чêи… Нас пізно еваêóїровали. Таê тіêали, по-під сêирдами ховали-
ся. То таê.
А тоді, вже яê êрасні застóпили, ми вернóлися. І в нас
зразó êоні позабирали. Корови бóли… Це ж бóло, яê еваêóїровали-
ся… Наші позабирали. Наші. Ми приїхали подводами, бросили, а
вони зразó êоні, воли позабирали. Наші. [А німці]... Тоді ж вони
ланêи ділили. І оце
люди содержóвали. А тоді, яê верталися, наші –
забирали. [А при німцях яê бóло]... Та нó! Шо я сêажó, яê мені бóло
тринадцять ãод. Робили. Гребли за êомбайнами. Колосêи збирали.
Дітвора ж, оце ж таêі.
[А після війни]... Та хто там óчився?! Вже робить пішли
. Хто
там óчився. Я чотири êласи всьоãо êончила. То ходили поêа, а тоді
стало надо то писать, то зачірêóвать… Ті начали… Вообще заêрили
при німцях шêолó. Я на шестомó місяці два походила в п’ятий,
шêолó розіãнали. А після войни же ж шо?
Батьêа забрали, брата
вбили, десь там, на Цвітêовій. Ми й не знаємо. Таêе – пропал без
вєсті. І батьêам не платили нічоãо, таê… Він [19]24-ãо ãодó. В яêомó
ãоді це бóла война?… Сороê… Таê він і поãиб… Один ото бóв… Ой...
А ми з матерью осталися. І одна бóла, [19]37-ãо ãодó сестра, а одна
[19]41-ãо. Манюсіньêе, в войнó родилося. І ото нас осталось… Хто
там вже óчився? І що óчіться ходив?
1
Опитування провів О. Мірушенко (серпень 2001 р.).
213
Нó, [батьêи] розповідали [про Сêельêó]. Но ми тоãда не інте-
ресóвалися. Робили. Не дóже пам’ятали. Це отóто – Шевченêо Ва-
силь Остапович. Він через – одна, дві, через дві хати, йоãо третя. Він
на ãод старший. Той пам’ятає більше, а я… То та
êе. Про Сêельêи…
Шо про неї можна сêазать?!
[Раніше жили] на низó, низó, да. На низó. В плавнях. Но воно
там не плавня бóло, а посьолоê. Оце ж óнизó. Там ми жили. [Велиêа
хата бóлла]... Аãа. І сад бóв. Усе бóло
. [Іще в плавнях брали ãоро-
ди]... Брали. Брали і в плавнях. Там бóли внизó оãородці. Бóли таêі,
поливні. Поливали. Брали батьêи, а ми ж бóли ще невелиêі, що ми?
[Затоплювало весною]... Нє, вода таê прибóвала. Не затопляла.
Це січас баãато забрало
. Тих ãородів, і хати – все позабирало. Ми
тóт не жили. Це ж нас звідтіля, знизó, вислали. Моїх батьêів пови-
силали. Вони там, біла маãазина, построїлися. А ми яê поженилися
зі своїм, таê оце ж тóт дали нам землю. А тепер оно же ж тóт… поса-
дêи, вода недалеêо. Таê воно таêе… Таê ото ж жили тóтечêи…
[У плавню біãали тоді]... Та! Біãали!!! І в плавні, і êрóãом. Жили
люди [там ó плавні]... Тóт же ж ó плавнях посьолêи бóли. Но ми тó-
ди не доходили, до
тих людей. Ми оце ж понизó тóт жили. Тóт бóла
Конêа. Дрова ж возили все – з плавнєй. Уãля же ж не бóло. То роãіз,
то… А яê же ж?! Топить нада бóло. Санчатьми тяãали!!! Нарóбаєш
на санêи – і пошол! Зімою
, да. Два рази вдень. Це ж бóло до обід
притяãнеш санêи, з обід санêи. Та й топили. Тоді ж óãля не бóло.
Дровами топили. Да, в плавні [дрова брали]... Лоза росла. Лоза, не
верба, а лоза. Та бóло і верби все. Це ж після войни. Пóстили… Тóт
же ж і баêаї бóло. Верби бóли. Ліс бóв. Дрова. Кóші таêі – лоза –
рóбали. Возили люди. Ми тóт не жили. На низó. Рівненьêо. Притя-
ãли – та й óсе. По льодó. Та й топили. То таêе.
[Свадьбó ãрали це] в [19]51-м. [А свадьбó ãрали]... Та-а!!! Гóляли
тó свадьбó трошêи. Посиділи свої та й óсе. Яê тоді, після войни?.. [В
церêвó не ходили]... Тоді церêвó розіãнали. То ж вона бóла при нім-
цях. [А при німцях бóла церêва]...
А там, в центрі. І січас вона там. У
êамінні. Там, ó центрі. При німцях. Нó, я не ходила, я ж невелиêа. А
батьêи-то ходили. А ми, шо ми?
[Чоловіê] аж з тоãо… З Аêимовêи, за Мелітополем. Відтіля он.
Нема вже. Сімнадцятий ãод, яê óмер. Вони приїжджали сюда. Мо-
лодими ще. Заãотовляли: бадилêó рóбали, соломó тюêóвали… В об-
щім, êорм заãотовляли собі, ó êолхоз. І таê він, ото ми познайоми-
лися, і він остався тóт. І робив ó êолхозі все врем’я. То на [
нерозбір-
214
ливо
], біля траêтора, то в êар’єрах, то лозó рóбали в плавнях. Це, яê
водó пóсêали в плавнях. А тоді операцію зробили – сторожóвав. То
таê.
[На свята там що]... І пасêи пеêли, і яєчêа варили… Таêе, яê і сі-
час. А що
тоді ãотовили? Тепер то придóмають, то торти, то те… А
раньше вони бóли? Ті торти?.. Не бóло. Це вже січас. Молодьож не
дóмають, а ми старі.
[Бабêи по селó там є]... Настоянêи, то трави… Рвали та варили.
Таêе ото… Оце, може, ó êоãо
… Казали, раніше, сибірêа бóла, то, бó-
ло, до батьêів ідóть. Чи там, до старих ідóть – сибірêа. Вилічили. [А
яê лічили]... Боã святий знає!.. Молитва яêа же ж бóла… Ми тим не
знімаємося, ми не знаєм.
Проêопенêо Катерина Карпівна, 1924 роêó
народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
[Я народилась 19]24-ãо роêó. Тóт ó [
нерозбірливо
] ще є в мене
тьотя [19]13-ãо ãодó. Нó, вже яê бóдете, таê спитаєте [Шило Фєдо-
ра].
Война запам’яталася, вже яê бóла доросла пошті шо. А де. А то-
ãо, це батьêо мій знає. Батьêо мій бóв середняê, большевиê. Грамот-
ний бóв. Бóãалтером
робив в êолãоспі. Батьêо тóт бóв і бóãалтером, і
óчьотчіêом, і оãородниêом. Він таêий раховитий. Він брався вирос-
тить помідори чи ті êавóни для êолãоспó Шоб ó êолãоспі. У нас бóв
хароший садоê. [Батьêо бóв в
плєнó]... В першó войнó, да. У [19]17-
ім ãоді. Батьêа яê забрали в армію. А дитина народилася, і прийшов
він оце дитині бóло сім ãод. Сестрі моїй. Робив ото ó баóера. Таê то-
ді ще, êаже, ãрамотний ще бóв, таêе êóди там нашій Росії. Наша Ро-
сія.
До революції дєдóшêа мій бóв писарьом. У Балêах. Бóла во-
лость ó Балêах он, і там робили. В йоãо бóла… Кóлаê – це він бóв
найбаãатший в селі. Троє êоней. Нó, найбаãатший шоб, не êóрêóль,
а середняê. А êóлаê. Бо êоли ше êóрêóлі, середняêи і баãачі. Три
партії. Три раздєли їх бóло. Ото хто ж [
нерозбірливо
]. Це яêби тьо-
тя, тьотю ви спитали. Таê це її батьêо. Може, вона знала, сêільêи він
ãод робив. Бо я не сêажó. А тоді оце ж óже ó 1905-мó ãоді пішло ота-
1
Опитування провели О. Мірущенко, Н. Сурева (серпень 2001 р.). Дешифрувала
аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
214
ливо
], біля траêтора, то в êар’єрах, то лозó рóбали в плавнях. Це, яê
водó пóсêали в плавнях. А тоді операцію зробили – сторожóвав. То
таê.
[На свята там що]... І пасêи пеêли, і яєчêа варили… Таêе, яê і сі-
час. А що
тоді ãотовили? Тепер то придóмають, то торти, то те… А
раньше вони бóли? Ті торти?.. Не бóло. Це вже січас. Молодьож не
дóмають, а ми старі.
[Бабêи по селó там є]... Настоянêи, то трави… Рвали та варили.
Таêе ото… Оце, може, ó êоãо
… Казали, раніше, сибірêа бóла, то, бó-
ло, до батьêів ідóть. Чи там, до старих ідóть – сибірêа. Вилічили. [А
яê лічили]... Боã святий знає!.. Молитва яêа же ж бóла… Ми тим не
знімаємося, ми не знаєм.
Проêопенêо Катерина Карпівна, 1924 роêó
народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
[Я народилась 19]24-ãо роêó. Тóт ó [
нерозбірливо
] ще є в мене
тьотя [19]13-ãо ãодó. Нó, вже яê бóдете, таê спитаєте [Шило Фєдо-
ра].
Война запам’яталася, вже яê бóла доросла пошті шо. А де. А то-
ãо, це батьêо мій знає. Батьêо мій бóв середняê, большевиê. Грамот-
ний бóв. Бóãалтером
робив в êолãоспі. Батьêо тóт бóв і бóãалтером, і
óчьотчіêом, і оãородниêом. Він таêий раховитий. Він брався вирос-
тить помідори чи ті êавóни для êолãоспó Шоб ó êолãоспі. У нас бóв
хароший садоê. [Батьêо бóв в
плєнó]... В першó войнó, да. У [19]17-
ім ãоді. Батьêа яê забрали в армію. А дитина народилася, і прийшов
він оце дитині бóло сім ãод. Сестрі моїй. Робив ото ó баóера. Таê то-
ді ще, êаже, ãрамотний ще бóв, таêе êóди там нашій Росії. Наша Ро-
сія.
До революції дєдóшêа мій бóв писарьом. У Балêах. Бóла во-
лость ó Балêах он, і там робили. В йоãо бóла… Кóлаê – це він бóв
найбаãатший в селі. Троє êоней. Нó, найбаãатший шоб, не êóрêóль,
а середняê. А êóлаê. Бо êоли ше êóрêóлі, середняêи і баãачі. Три
партії. Три раздєли їх бóло. Ото хто ж [
нерозбірливо
]. Це яêби тьо-
тя, тьотю ви спитали. Таê це її батьêо. Може, вона знала, сêільêи він
ãод робив. Бо я не сêажó. А тоді оце ж óже ó 1905-мó ãоді пішло ота-
1
Опитування провели О. Мірущенко, Н. Сурева (серпень 2001 р.). Дешифрувала
аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
215
êе ото шо розрóха, розрóха. Дєд бросив отóвочêи ж лавочêó. Це тó-
ди треба їздить. Коней йоãо забрали. [
Нерозбірливо
], тих, шо він на
тачанці їздив своїми рідними êіньми. А тоді рибêó ловив. Сім’я під-
росла. Сини пішли в армію. Чотири сини бóли. Чотирнадцять дóш
сім’ї бóло.
Моя мама, моя мама жила ó свеêрів. Сім ãод. Тепер то ніхто [
не-
розбірливо
] не жив. Свеêор бóв порядненьêий, Ілля Гриãорович
Проêопенêо. Це мій дєдóшêа [
нерозбірливо
]. Оце значить насміш-
êóватий. Приêладав імя то невісці, то [
нерозбірливо
] періжêи пеê-
ти, [
нерозбірливо
] періжêи пеêти. А яê таêий анеêдот єсть. Каже
свеêрóха: “Пішла раз до церêви, а він êаже: “Наліпи пиріжêів же ж
на, на ãрóбі. А він êаже: “А яêих?” – “Та таêих, яê [
нерозбірливо
]”.
Вона ліпила, ліпила, ліпила, ліпила [
нерозбірливо
], а не зóміла хво-
ста причепить. А цей êаже: “Хвіст, ó мене, мабóть, на віêи їсть”. Ка-
зала свеêрóха, прийшла вона [
нерозбірливо
]. Де вже ж таêі êоров-
êи? Я хотіла, шоб ти періжêів напеêла – “А чоãо ж ви не сêазали:
велиêих чи маленьêих?” – “Та яêих óже [полóчились] [
нерозбірли-
во
]”.
Сперва вони бóли бахті… Постóпали в бахтісти. Таêа віра. А тоді
бросите. Нó, вже постаріли. Не способні ходити в той Молитвенний
дом. І батьêо мій óвєрóвав. А мама – ні. І ото ó їх таêе привітання
бóло: “[
Нерозбірливо
] моємó”. А ви отвічаєте: “[
Нерозбірливо
] мо-
ємó”. А до мами прийдóть та то привітаються. А мама êаже: “Здрас-
тóйте”. А вони сердяться, таêе “Здрастóйте” – то таêе вроді насмі-
ється над нами.
[А вінчалися… Вони різних вір]... Да! Мама вінчалася. І ще мама
й тато поженилися, і заплатила мама за невіст
êó сто рóблів. І повін-
чали таê, і ãóляли свадьбó, і найняли це оце отóтечêи є село [
нероз-
бірливо
], яê на Орлянêó їдеш. Ото же ж там є де чим [
нерозбірли-
во
]. Там êрасиві шêоли, таêе осталося [
нерозбірливо
], більше поро-
збивалося, попропадало. Єсенов. Єсен. Аãа І одробили оце вони,
найнялися весною, в маю найнялися, до жовтня робили – одробля-
ли сто рóблів. Батьêові отдали ãроші. Заробили і отдали [
нерозбір-
ливо
], раньше бóло [
нерозбірливо
].
[19]33-й ãолодний бóв. Дóже пережили трóдний. А тридцять,
[19]47-мó ãоді я вже бóла доросла. Бóла êорова. Бóла ж ó мене ди-
тина. Таê вона просе ó мене – таêа маленьêа, два ãодó бóло – проси-
ла хлєба, а я êажó: “Хлєба нема”. А ото
держали теля, дванадцять
день поїли молоêом. А тоді той [жóлóдочоê], [желóдочоê] забирали.
216
І оце розімнеш йоãо харашо, розітреш. І ó тепле мол[оêо], êоровó
здоїш, ó тепле молоêо. Тоді через марлю. І вже ãотовий сир. Можна
і присолювать і їсти. Таê шо я не бідóвала, я ще й людям помаãала,
шоб не померли.
[А ó війнó]... Да, ó нас спóсê
али парашютів, парашютистів У
плавню. Я не ходила – в мене дочêа народилася. Я [завісіма] бóла. А
батьêо ходив. Таê пішов. Двоє сóтоê пролежав там і êаже: “Умрó, не
підó”. Нó, хай вже. Один бóв в Австро-Вєнãріїї сім ãод ó плєнó. “Хай
óже, – êаже, – за
дрóãим разом óб’ють. Но не підó, не бóдó мóчаться.
Ні êашлять, ні балаêать, ні читать. А чітать-то можна, а, а êашля-
нóть не можна. І чоãо я бóдó там мóчаться. Перед смертю хай вже
вб’ють”.
Сталін [помер] це вже в
[19]52-мó. Я ще плаêала, я знаю. Це при
німцях самоãонêó варили... А при Сталіні не бóло! Тільêи мама ж,
бóло, розêазóє: самоãон, самоãон, самоãон. Це мене не інтересóвало,
і не понімала цьоãо А тоді вже яê не стало
мами, та мені прийшлося
вже... Попитаться... Яê йоãо ãонить... Шо йомó робить. Навчила бі-
да. [
Сміється
]. Яê томó Стецьêові... Самоãон шо... І з сóхофрóêтів, і
з êартошêи... Із цибóлі не ãнала я. Казали, шо... Ото маслина [
нероз-
бірливо
]... Росте. Таê ото чóхрали маслинó, з маслини я ãнала. Пах-
не! Ой! Вêóсний!
Вино?.. Ні, оцьоãо, тоді я не знаю. Люди робили, та трóїлися.
Таê я не робила. Не знали ж люди, в чомó можна, а в чомó ні. Нó,
видно ж ó мідномó [робили]. Шо мерли
люди. А тоді,êазали, шо
[
нерозбірливо
]. Самоãон, я знаю, шо це спірт. Це ніêомó воно не по-
вредить. [
нерозбірливо
]. Та робила! Робила ж таê яê це, яê це нада.
Опарêó робила. А тоді робили із солодó, із тоãо, із жита. Жито про-
рощали, сóшили на пічі. Печі ж бóли – на пічі. Росточêами, яê ото
óже воно яê виб’є росточоê. Висохне, а тоді ж отаêий млиниê. І
млиниêом намелеш, [вечорів] чотирі мнеш те жито. А він же ж, со-
лод, солодêий. І йоãо запарюєш – таê, яê ото опарêó запарюєш. Яê
на хліб, таê і на йоãо. [Робилося] по півлітра. А для тоãо, шоб ви-
ãраться, нада ще й знать
, êоли він виãрається. Чернил тóда. Яê чер-
нить тóхне, значить все... А то бóває, надаси, а він молодий, та про-
êотить. Та [
нерозбірливо
].
[Заêóсювали]... Оãіроê і сало. [Оãірêів баãато родило]... Оãо-о!!!
У нас таêа діжêа здорова. І ото мама [сольоні] оãірêи робила І пья-
ниці з’їдають. Та, батьêо не сêóпий бóв [
нерозбірливо
]. Поêа про-
сять люди Таê я ж не знала, чи [
нерозбірливо
]. [Мама солила]... На
217
êрашанêó! Оце положить, розвести, баãацьêо солі тóда У відро, чи в
êастрóлю, чи в шось там. І положить êрашанêó. І мішать, мішать.
Сирó êрашанêó! Не розбить. Цілим. Шоб поêазало, яêі оãірêи яê
дрібні оãірêи, таê тіêи, тіêи шоб
видно, на êопійêó. А яê óже здорові,
переросші оãірêи, таê на три êопійêи. на чети... на п’ять! А тоді пе-
реêладаєш êапóстою. Ото, ото таê.
[Ще варили]... Картошêó. Борщ. О! Найбільше ó нас бóв харо-
ший сад. Ми тоді не êазали êампот, а êазали
“озвар”. Озвар. Абри-
êоси, ãрóші. Яблóêа. Таê, яê оцей êампот. Тільêи ó піч, ó піч êидали.
Топили печі, виãрібали ото попіл... Та ранше ж хіба ж таêі êóльтóрні
бóли, яê тепер? Ото ó піч цеберêи чотири óêинеш, а тоді ж на завтра
витяãаєш, ó êорзин
ó. У томó, вони ісчахнóть. А тоді вп’ять, яê хо-
чеш, шоб здорові ãрóші бóли. Шо, це таê, на, на Рожество, шоб ве-
лиêа ãрóша бóла. Дитині нести вечерю. Тепер же наріжóть отаêово-
чêи. Нема ж печі – всі повиêидали. На êó
льтóрó перейшли.
[Узвар на Різдво носили]... Яê січас. Та січас більше водêó не-
сóть. Озварó наêладеш, пиріжêів. В тарілочêó поêладеш. Пиріжêи із
сóшêою. Сóшêи ж баãато. По дванадцять мішêів насóшóвали сóш-
êи. А вже я
ê ми стали, яê я стала поãаною хазяйêою, таê вийшла з
тоãо дворó, таê діти мої ходили на профіліровêó. Таê отаêе, отаêі
збирали, сóшили, тоже по три чóвали переїдали [
нерозбірливо
]. Яê
ми тоді жили, таê шо їли êампот. Тоді ж не бóло сахарю. Бóряê од-
вариш, виêинеш бóряê, а воно ж тхне бóряêом. Сêільêи сóшêи не
êидай, а бóряê тхне.
[Що варили раньше]... І мені нада нести батьê
і снідання. Це він
шось дома поїсть, шо дома там є, а на обід мама зваре, перед обідом,
і мені нада нести. [Це ãалóшêи]... Да, да, телятина [
нерозбірливо
], і
посолена, і цибóлина там, приправа всяêа, шоб запах отдавало. І я
носила до [Федіров] [
нерозбірливо
], до [Федіров], де оце ви їхали
[
нерозбірливо
]. Отаêий ãлечиê стоїть, і драна ряднинêа. Яê не ви-
êонóєш норми – ряднинêó вішають. І я запам’ятала добре. Батьêо
взяв і ще мені тряпочêó прив’язав, щоб я знала, де наша ряднинêа.
[
Нерозбірливо
], на станції, на Таврічєсêой, де Таврічєсêа станція,
там ото аж тóди. На тисячó êілометрів, тисячó метрів. І я несó. Га-
ряче. А мені ж їсти хочеться! Над’їсти – видно бóде. А мені ж хо-
четься їсти. А тато їсть, їсть, а він... Нó, з ãлечиêа
ж баãато, три літ-
ри. “На, поêóшай нємножêо, – він по-рóсьêи балаêав, – тольêо нем-
ножêо, шоб живот нє болєл. Ти поãóляй, а я отдохнó. А тоді поêó-
шаєм, і пойдьош домой”. Таê я знаю, яê ряднинêи. А то харашо, шо
218
сильний бóв, та їв харашо, [рядно] êрасне чипляли. Прапорець! Нó,
на паличêó. Ото там оті паличêи, шо [
нерозбірливо
] їздять пани.
Таê шоб їхні рóêоводітєлі, райêомовсьêі, таê шоб знали, де, де чиє.
Хто яê робе.
[У плавні бóло]... Сіноêос. Яê êорзинêи оті ципляють. Люди
приãаняли, виãаняли сêотинó. Там строїли сêотарниêи. І там випа-
сювали. І êолхоз... Правда, хароша
земля, піщана. Шо хотів, те й са-
див. Пізня оãірочêи садим. Це ж [є] пізнє насіння. Торãóвали. Тор-
ãовля таêа бóла. Нó, а, а вже ж таê...
Оце [чапа] невеличêий, а хлопець по-сóсідсьêи ходив Семен.
“Іди рибó ловить”. А я: “
А я не вмію”. – “А я тебе, – êаже, – навчó”.
Таêа êорзина з вóшêами, а дна нема То êаже – êрий там, де бóрьян.
А воно êоли наêриєш, а воно яê заторохтить, а тобі радісно! “Ой!
Йди! Я! Шось ãóрêотить!” – “Держи, держи! Я в своїй половлю!”
[
Нерозбірливо
]. Я свої виловлю, і прийдó й твої. Тобі виловлю”. І
хлопці йдóть, і хлопчаêи йдóть з рибою. І я ідó з рибою. Таê шо я
ходила. Ще знаю береã. Ямêа бóла біля села невеличêа, неãлибоêа.
Ми тóди ж ходили, діти. Нó,
ми ж тóди ходили êóпаться. А тоді ж
вже оце Дніпром, яê залило Каховсьêим... Одна вода та риба. А нам
шо з тоãо? Риба дороãа.
[А то баãач ó Дзержинсьêомó построїв там парê]… То він, то він
óсе! В йоãо бóло два сини
, ãрамотні, вчилися десь в Мосêві. Мама
розêазóвала, шо вони десь вчилися. Приїжа êаждої сóботи, їде там
[
нерозбірливо
] вже він, йоãо вже нема, вмер, Стехван Іванович по
синів, привезе. На станцію. А станція на Поповій бóла. На Поповó
їздив по синів. А їм же [
нерозбірливо
] хочеться êавóнів поїсти.
Всьоãо ж. Понавозили [
нерозбірливо
] там óсяêе. Там ми їхали [
не-
розбірливо
] машиною льон рвать. Таê бачила [сама той парê]…. Та
все повирóбóвали. Та це вже [
нерозбірливо
], то десь ряди є, то десь
немає. А тоді ото одростало. А тоді яê пішла совєтсьêа власть, піш-
ли рóбать – і ні пеньêа, нічоãо. А тоді пішли вівці, все молоде
з’їдало. Но êрасиво там. [Я вам таê] не сêажó [
нерозбірливо
] – ãеê-
тар чотири.
[Яê революція]… Вони почóли, шо оце ж розрóха, шо це рево-
люція. І вони сêлали чемайдани і оцей Стехфан Іванович їх одвіз.
Одвіз на Поповó. І вони пропрощалися: “Может бить, – êаже, – ми
й навсєãда попрощаємось”. Таê той Стехфан Іванович зляêався, таê
просто [
нерозбірливо
]. С тачанêою, фаетон. І все побросав, при-
йшов пішêи додомó і пішов тóда. Прийшов додомó. Нó, боялися.