Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

219

Нє, от єсть і січас страшно і тоді [

нерозбірливо

]. [

Нерозбірливо

]

свою молотарêó. [Оце звали цьоãо баãатоãо] Солодовниê Іван [

не-

розбірливо

[Це] до революції. Да. І йоãо бандіти вбили. Прийшли оце, все

їхнє [

нерозбірливо

] тóтечêи. Може, оно пройдете тóт ó селі, Васіль-

єва вона. Спитайте – Васільєва Катерина. Вона там [óсе це віддала].

Її дєдóшóêó приїхали бандіти. Чи вони жили в села. Вони там і жи-

ли! Вони і в Сêельêи – один відтіль, а той – відтіль бандіт [

нерозбі-

рливо

]. Сêрізь ó йоãо позарешочовано бóло. Віêна позарешочоване,

а [

нерозбірливо

] не позаливане. Таê вони пробрали черепицю. Влі-

зли через те, через ãоріще. Пробили ломами. От не набрешó. Чи

пробили чи через лядó влізли. Но вона, вона, її дóжче запам’яталося

про дєдóшêó. [Їй же]мама розêазóвала. Красива сім’я бóла. Два, два

сини, мабóть,

і три дочêи. Чи дві. І вбили йоãо. Забрали êоней. І

прийшов óтром, êаже: “О, сóêин син, óбив чоловіêа”. Нó, за шо він

йоãо вбив? Ось таêий чоловіê [

нерозбірливо

]. Всі боялись – ніхто

нічо і не сêазав: “Шо, це ж ти”.

А [свадьби ãрали]… По обрядó. Таê от є обряд – таê і ãрали

свайби. Нó, от. От наші отдавали онóчêó тóт óже. Тиждень ãóляли.

Тóт [

нерозбірливо

] по тижню ãóляють. Раніше – три дні. Для моло-

дих – ó сóботó. А в понеділоê – êóри. Це ж в неділю свайба, а в по-

неділоê – êóри. І розійшлись. А в Сêельêи тóт тиждень ãóляють.

[А мене сватали яê]… Нó, óже сватали по соãласію. Таê, яê свай-

ба

яê раз ше не хочó – іди по батьêові [

нерозбірливо

]. Мої батьêи по

любві тоже сходилися. А баãато розêазóють, шо: “ Іди, іди – він ба-

ãатий [ото в Стецьêа], [

сміється

]. І воли, і все є. А шо він дóрний –

то нічоãо”. [Ото посватали] [

нерозбірливо

], êинóли ті вінêи, наділи

довãó спідницю – і пашол!!! По хазяйствó. А тепер же ж шо? Нó, те-

пер хто ãрамотний, той óчиться.

[В шêолó ходила в Балêах]... У нас тільêи сім êласів бóло. [А я

хотіла]... А ó восьмий êлас в Балêах. Десятилєтêа

бóла в Балêах.

Трєбóвали. За êарі ãлазêи не полóчиш ні однó пять. Яê не знаєш

матеріалó, то оцінêó не полóчиш. Полóчиш двойêó.

[Моя] мама ãадала. [І мене навчила]... Та ãадала. То ж піде, єв-

рейêа, шо вміла харашо ãадать. Вона піде до єврейêи. Та єврейêа:

“Жди, Галю. Твій чоловіê живий і прийде, ще й сім’ю [

нерозбірли-

во

]. Жди”. А вона êаже: Ой! Яê трóдно, яê трóдно. Я сирота”. Сім

ãод мамі бóло, яê осталася од матері. “І січас я одна”. Дівчата. Дівча-

та, до мами. А тоді вже ó войнó приходили жінêи. Нó, ãріх один –

220

êазать, шо він óбитий. Відêіль ти знаєш? Всіãда êазала: живий. Хто

живий, той прийшов, а êоãо нема – тоãо нема. А шо ж ти зробиш?

[

Нерозбірливо

]. [На любов ãадали]... Та тоді же! Яê мамêа... Яê ма-

ма бóла жінêою, а ми бóли малими. Справді, чо. Нó, êаже [

нерозбір-

ливо

] оцьоãо, за цьоãо не підеш заміж. А підеш заміж за [дрóãоãо].

Нó, прийде [

нерозбірливо

] вийде за дрóãоãо заміж. А вона êаже:

“Нó, я таê і знала. Карти таê êазали!” [Вона на êартах ãадала]... Тіêи

на êартах. Таê мама не вміла.

[Їй платили там щось]... Да. От яê одна бóло прийде, принесе

ãрóдêó сахарю, бо в їх бóв сахарь. Батьêо варив половинó, і їх опла-

чóвали. Їх оплачóвали сахаря. А таê ніхто нічоãо не платив. Одно

жінêи приходили, на чоловіêів ворожить. Шо, шо при нємцах, шо

при нємцах можна бóло принести, яê нема ні в êоãо нічоãо. А ми

тоже не бідно жили, [

нерозбірливо

]. Та! Поприходили... Баãато по-

приходило мóжиêів. Таê шо... Мама óвіряла, шо Антон живий і

прийде. Антон не прийшов... Та тьотіньêа êазала, шо бач, Василовна

êазала, шо Антон живий і прийде... Ми з неї сміялися! Казали, [

не-

розбірливо

]. Батьêо ж підêазóє, шо смійтеся з неї, шо вона людей

дóре. Шо їй ãріх бóде, шо вона дóре людей. Не нада ворожить. Ета

óсе брехня. Нó... А яêби бóла [

нерозбірливо

Гальченêо Андрій Олеêсійович, 1924 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

[Я] Гальченêо Андрей Юхимович. [1924 ãодó народження]. [А

оце хата... Я тóт і родився]... Та стара вже! Хата я не помню в яêом

ãодó строїли. Це батьêо мій êóпив її. Продавали люди, і батьêо êó-

пив. Не батьêо, а батьêо батьêа. [

Нерозбірливо

]. [З вальêів зложе-

на]...

[Батьêо] Гальченêо Юхим Петрович. [Мама] Гальченêо Анаста-

сія Сидоровна. [Мама] зі Сêельоê! [Її дєвіча фамілія бóла]... Сіра.

Помню [діда, бабó]. Нó, батьêа ж, діда, звать бóло Сидір. [А по-

очєствó]... Це вже не знаю. [Нас по-вóличном

ó називали] Копитони.

Дід же ж Копитон. А сóсідів... Капцюни, чи яê, яê їх бóло. [Камар-

цюри]... По-óлічномó. [А фамілія Олешêо]. Дід Капацюра бóв. [Тó-

ди] далі. Капацюра – це піп дав. Ім’я. А діда, це ж діда звать, Копи-

тон. А дав піп таêó назвó –

і все.

Опитування провів В. Мільчев (1 серпня 2001 р.).

220

êазать, шо він óбитий. Відêіль ти знаєш? Всіãда êазала: живий. Хто

живий, той прийшов, а êоãо нема – тоãо нема. А шо ж ти зробиш?

[

Нерозбірливо

]. [На любов ãадали]... Та тоді же! Яê мамêа... Яê ма-

ма бóла жінêою, а ми бóли малими. Справді, чо. Нó, êаже [

нерозбір-

ливо

] оцьоãо, за цьоãо не підеш заміж. А підеш заміж за [дрóãоãо].

Нó, прийде [

нерозбірливо

] вийде за дрóãоãо заміж. А вона êаже:

“Нó, я таê і знала. Карти таê êазали!” [Вона на êартах ãадала]... Тіêи

на êартах. Таê мама не вміла.

[Їй платили там щось]... Да. От яê одна бóло прийде, принесе

ãрóдêó сахарю, бо в їх бóв сахарь. Батьêо варив половинó, і їх опла-

чóвали. Їх оплачóвали сахаря. А таê ніхто нічоãо не платив. Одно

жінêи приходили, на чоловіêів ворожить. Шо, шо при нємцах, шо

при нємцах можна бóло принести, яê нема ні в êоãо нічоãо. А ми

тоже не бідно жили, [

нерозбірливо

]. Та! Поприходили... Баãато по-

приходило мóжиêів. Таê шо... Мама óвіряла, шо Антон живий і

прийде. Антон не прийшов... Та тьотіньêа êазала, шо бач, Василовна

êазала, шо Антон живий і прийде... Ми з неї сміялися! Казали, [

не-

розбірливо

]. Батьêо ж підêазóє, шо смійтеся з неї, шо вона людей

дóре. Шо їй ãріх бóде, шо вона дóре людей. Не нада ворожить. Ета

óсе брехня. Нó... А яêби бóла [

нерозбірливо

Гальченêо Андрій Олеêсійович, 1924 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

[Я] Гальченêо Андрей Юхимович. [1924 ãодó народження]. [А

оце хата... Я тóт і родився]... Та стара вже! Хата я не помню в яêом

ãодó строїли. Це батьêо мій êóпив її. Продавали люди, і батьêо êó-

пив. Не батьêо, а батьêо батьêа. [

Нерозбірливо

]. [З вальêів зложе-

на]...

[Батьêо] Гальченêо Юхим Петрович. [Мама] Гальченêо Анаста-

сія Сидоровна. [Мама] зі Сêельоê! [Її дєвіча фамілія бóла]... Сіра.

Помню [діда, бабó]. Нó, батьêа ж, діда, звать бóло Сидір. [А по-

очєствó]... Це вже не знаю. [Нас по-вóличном

ó називали] Копитони.

Дід же ж Копитон. А сóсідів... Капцюни, чи яê, яê їх бóло. [Камар-

цюри]... По-óлічномó. [А фамілія Олешêо]. Дід Капацюра бóв. [Тó-

ди] далі. Капацюра – це піп дав. Ім’я. А діда, це ж діда звать, Копи-

тон. А дав піп таêó назвó –

і все.

Опитування провів В. Мільчев (1 серпня 2001 р.).

221

Батьêо яê помер, бóло восємдесят пять ãод. Він в шиїсят сідь-

мім. [А діда з бабою]... Та шо їх знать! Я ж діда тоãо добре не знаю.

[Нó], Петром звали. По-отчествó Іванович. [Харитон] Іванович. Він

ще бóв тим, старостой сєльсовєта бóв! Бóло з

армії яê пришлє, шось

ціêаве з армії, там [

нерозбірливо

] перейшов, Таврічєсêая... ãóбернія.

Таê він піде з ціпêом: “Іди, сóêин син! Бо я тебе аж тóди!” Він [здо-

ровий]. [Ще при царі старостою робив]... В сороê сідьмом ãодó дід

óмер. По старості. Йомó вже сто ãод бóло. Да. Він ще в армії слó-

жив... Царсь

êó армію. Бо розêазóють сêеляни, шо, шо слóжили з

ним. Уже їх тоже немає. Таê в Кримó йшли, а татарин молотив жи-

то. Каже татарин: “Стоп. Хто мене [поборе]. [Поборе] жито отдаю”.

А він: “Ваше блаãородіє! Розрішить мені”, – це ж на êомандіра. Він

же остановив там

чи ротó вів, чи [дві]. “Виходь”. Вийшов. Таê він

йоãо два рази яê хахнóв! Таê татарин êаже: “Забирай жито”.

[Я своãо діда] помню! Да. Ще во врем’я... Це розêазóють вже ті

люди, шо з ними вмісті слóжив. Він при цареві ще слóжив!

Миêо-

ла... та ще й не знаю, яê звали. [А жили]... Це ж бóв батьêо мій. Дід.

Дядьêо. Миêола ж. Тоже два брати. Меньший брат оставсь ж там, а

мій батьêо сюда вийшов. Сестри бóли. Сестер три бóло. А братів

два. Один брат

же бóв ãрамотний! Менший. Уже при Совєтах, со-

вєтсьêа власть бóла, таê він вже бóв сеêретарем райêома. І на фронт

пішов, таê просився, шоб десь таê, не воювать. Таê поêи дождався,

шоб поставлять йоãо там, а воно вже йоãо... Нас бó

ло пять братьєв!

А осталося один. Воювали всі п’ять. А два померло вже після войни.

Два офіцери бóло [

нерозбірливо

[А таê дід там розêазóвав]... Нó, воно розêазóвав, нó, вже поза-

бóвав! Вже цьоãо... Може... Він, він не переселявсь ніде! Нó, розêа-

зóвав, шо тóт населяли село... Сêельêó тó, полтавчани, із Полтави.

Розêазóвав то, шо наãорі от

óт хат ж не бóло. Це дід розêазóвав. Це

Конêа теêла... І понад Конêою парахода ще ходили. Таê міняли пó-

шнинó на, на хліб, і на шо вони там міняли. Понятно? А вовêи хо-

дили прямо, не добить. [Я таêоãо вже

не застав]... Та понятно ж, ні!

Дід ото розêазóвав, шо це ж таêе. Бóло поїде волами, а там вовêи

напали ж. Таê той дід óêрився сіряêом і óпав з тоãо, із саноê. І вовêи

ото óбіãли, а вони тим моментом óтеêли

, це дід розêазóвав. Він спє-

ціально впав з саноê, шоб вовêи задержать! Шоб вони не порвали

[

нерозбірливо

]. А вовêи, він же впав, а вовêи зразó ж сюда, а поêи

вовêи, поêи той, а [

нерозбірливо

]...

222

[Ще волами їздив, не êоняêою даже]... Волами! Санêами, вола-

ми. Я на волах їздив! Їздив. Запряãали! Ярмо ж! По два воли. [А êо-

ли їх не стало вже]... При Хрóщові. Коні тоже ж. Кіньми їздили.

Нó, тридцять третій ãод я в же ж, вже ж помню.

Голод. [Тóт не

дóже ãолодóвали... Шо плавня помаãала]... Канєшно ж. То яїчêа

драли, то, то роãіз рвали. Коріння їли, пеêли. А де ото в степах, там...

Батьêо, бóло, підводó запряже, та поїде позбирає мертвих, і на êлад-

бище їх одвозе... Поêи

позбира [

нерозбірливо

]... Заставляли óби-

рать. [Голод бóв]... Та воно ж на... Тридцять третій, тридцять вто-

рий... Оце два ãоди.

[Колеêтивізацію помню]... Помню! В баті êоні забрали, бричêó,

ãарбó. Бóло... Четверо [êоней]. Це в батьêа. Батьêо бóв... Бóêарі [

не-

розбірливо

]. Та бóв же ж то рядовêа там! Корова бóла! Але [

нероз-

бірливо

] не держали. Бо дід рибалив. Нам отділив землю, дав. [Зе-

млі сêільêи бóло]... Боã йоãо зна... Можó збрехать... Я помню [

не-

розбірливо

]. Пшеницю молотили... Це помню. А сêіêи десятин там...

[Ще до êолеêтивізації батьêо землю тримав]... В степó, сюда. Он

там, рядом. Тóди, до [Солом’янêи]. [Пшеницю в основном сіяли]...

Баржі підходили. На баржі. Очєрєдь стояла. По сто підвод, по двісті

підвод стояло. Шоб продать на баржó хліба. А тоді поділили [

не-

розбірливо

]. Мій же пай – моя земля! Здає пшеницю, і ще й за тó

пшеницю платить ãроші. Земля-то моя. І плати ше ãрощі. [Пристань

бóла] в Сêельêах. Отóт, напротів Собаêарні. Я знаю, шо êажóть, шо

баржі там стояли. [Воно там не прямо до береãа,

а доставляли]... Не

лодêами, а таêі пароми. До береãа метрів там пятнадцять, чи десять

не доходило. Із досоê робили. На сваях поставляють... [Воно таêе

широêе там бóло на сваях, шо і підвода моãла там розвернóтись... Це

яê затопили то “мітіори”] ходили. Попервам я

ê затопили. В Запо-

рожжя. [

Нерозбірливо

] перед рибêолхозом пристань бóла. Сразó, а

потом... [Не ходили]... А автобóс... Ой, Боже!.. Пять раз на день хо-

дили автобóси.

[А батьêи поженилися ще ж до революції]... А тоді ше ж брали

на фронт. Миêола... Война ше ж. Забрали батьêа. Бóв поранений

, та

вернóвсь додомó. Таê батьêо переходив Карпати, і перевали. А я яê

вже в санаторій їздив – переїзжяв! Карпатсьêі перевали. [

Нерозбір-

ливо

] одправляли, таê Заêарпаття. Там, де елеêтичêа та, чехослова-

цьêа. Шо можна бóло сісти, і там, три-читирі остановêи... Санато-

рій. Таê я сів óтром, та в дванадцять часов ночі встав!

223

[Батьêо там розêазóвав яê воювали]... Нó, в Карпатах не довãо

пришлось, а... в Заêарпаття. [

Нерозбірливо

]. [А в ãраждансьêó війнó

він тóт бóв... А в ãраждансьêó]... Оце ж, це ж до [Махна]? Нó, êазав,

шо Махно тóт бóв. З Сêельоê баãато в Махна слóжило. Оце яê захо-

вається в [êóêóрóзó], [обязатєльно шось знімóть]. [Він в Сêельê

сюди наїжав... Махно... Батьêо бачив йоãо]... Невелиêий ростом.

Чорнявий таêий, êазав... Тіêи таêий оце... Сêазав оце брать, ãраб-

лять, сêіêи там – два часа!.. Шо хоч робить. І пішов ê чортям! Да.

Дисципліна бóла. Жилізна. Я ж êажó, шо мародьорством занімався,

[

нерозбірливо

]. Сêазав – два часа. Чи півтора. І все! Нето – стріляє.

Баãатий забере оце, сêотинó, êоні – а він тоді отдає. Вони тоді піш-

ли, а ті полізли та забрали – а тóт Махно вернóвся. Вони до батьêа.

“Батьêо Махно, отаê і отаê”. Пише: “[Поãаняй], забери

. А я не можó,

бо яê поїдó, таê я те...” Отдають ті назад. Він же ж строãий бóв!

У Сêельêах йоãо яê... Нó, солдати любили... [Хто в ньоãо вою-

вав]... Нó, видно, ж ãодóвали. Форма ó йоãо бóла êрасіва. Голóба та-

êа [

нерозбірливо

]. Балêи... Махно ж [за наші] воював! Села Махно

ж взяв, потом на рóсьêі повернóв, [

нерозбірливо

]. [Це таê батьêо

розêазóвав]... Да! [В Граждансьêó батьêо не воював]... Вони хова-

лись. [Шоб не забрали воювать]... Баãато [ховались]! Нó, яê перей-

шов річêó, таê óже... Вже й плавня... Шо тóт... З ãори он зійшо! Зем-

лянêи êопали. Нó, партізани ж там яê

бóли, таê êопали, воãêоãо ж

не бóло! Нó, воно озеро, [

нерозбірливо

] під êóщем. Ото зробив зем-

лянêó, і там вони жили.

[Жив там ãода два]... Сіяли! А на ніч тóда! Бо êоні заберóть. Ая-

êже! Усі, ховались. [Таê тóт в селі тіêи баби та діти бóли... Там ó

плавнях]... Нó, таêі [

нерозбірливо

] бóли, непроходні! Хто знав – той

найде. А не знаєш – там не знайдеш, ó плавнях. [Там озера бóли]...

Нó, там, Комизнове. Це там озеро таêе. Нó, очерета росли, назвали

йоãо Комизнове. Свинареве! Свині там находились. Озеро, Свина-

реве. Оце ж самі хазяйнóвали, тóда завозили. І оставляли,

вони там

ó озері, рили шо. Самі по собі! [Ні заãородоê]... Та їх там таê, шо во-

рóвать і не видно бóло. Каждий двоє-троє виãонив, там їх отара. Це

там п’ять-десять вêрав, таê óже видно. А яê півтори тищі в плавні

свиней там, там риють –ойо-йо-йо-йой! [А потом]... Каждий своє

брав! Я вже... Це вже при Совєтах, таê вже ж таê ó плавню завозив

двоє. І там ото наãлядав, наãлядав, наãлядав за ними. Поêи вони там

поросли. А потом пішов – нема. Та дві неділя шóêав. Не найд

ó. А

потом таêи найшов. Таê вони яê пішли. Одичали, лоза тіêи тріщіть.

224

Ми [

нерозбірливо

] сала немає. Горить, воно ж [

нерозбірливо

] нема

ж трави. Зерна ж то нема. А таê же вони справні, хароші.

Та там озер яê бóло, таê і Пісêовате, і яêі хоч там озера! Нó, це

вже я не помню. Пісêóвате там, Домашêи там. Є тама озеро Копи-

тона, там де дід рибалив,

там озеро Копитона. [Таê і називали]...

Моãо діда. Балаãан бóв ото! І він там рибалив. Озеро Копитона.

[Протоêи бóли]... Заêінець, заêінець називались. Уже ж я не помню,

воно ж тóт бóло... Озер-озер, озер-озер!.. Велиêі!

[А яê война началася

]... [Я в шêолó ó Сêельêах ходив]... Я пішов

ó шêолó... Сороê первий вже война началась. Пішли в шêолó, война

началась – нема шêоли... [Заêінчив сім êласів]... Це з переривами!..

Война ж бóла, не ходили. Після войни стали там, в ФЗО забрали.

Помню. На [

нерозбірливо

]! Він зразó ше сім êілометрів. Там є алі-

мінєвий завод. [Молдострой]. Ми тóди приїхали, нас... А ми в óчі-

ліщі бóли. З мóзиêою, з цвітами зóстрічали нас в [новострої]. Об-

щежитіє дали нам... Оце ж поїхав з óчіліщем трóдящих! Шо вчили-

ся, дрóззя.

Нас послали тóда. У завод той. У томó заводі приїхали,

пожили, десять день, всіх – в мене бóв пятий розряд, êаже: “Бóдеш

[

нерозбірливо

] здавать. На, на, тóт, яêий розряд. Сдаси, то і бóде”.

Нó, êарточêа попалася та, шо дóже знав я. Сêазав. “Пятий розряд!”

Нó, я мало! Два місяці поробив, і всьо! Война. Война! Таê я êоли

вернóвся! [

Нерозбірливо

]. Там же ше ó заводі работали. Завод роз-

бомбили. Взяли по сороê тисяч ãрошей, і хто êóда!.. Нó, я ше додо-

мó! Я додомó три місяці собирався. Томó шо дороãа заêрита... Я яê

приїхав, óже німці тóт. [Фронт переходили]... Да. Під Харьêовом.

Да! Через лінію! Та ми

там знали, шо... Один бóв вісімнадцять, дрó-

ãий сімнадцять ãод. Пішли, та й óсе!

[Яê сюди добирались]... Зразó в плєн забрали! Перейшли лінію,

зразó в плєн забрали німці. В лаãєрь заêрили. Картошêи дали, мєдó.

І ми на дрóãий день повтіêали. [Не таê охраняли шоб дóже]... Та во-

ни ж бачать, шо дітвора. [Нó, а яêби спіймали, моãли б і вбить]... Я

прийшов, вже сніãó полно. [А по дорозі яê добрались]... Та! А де, а

де ті ãроші? Та ãроші... У êоãо ж ти êóпиш. Яê в êаждоãо нема нічо-

ãо. На станції там двісті-триста рóблів бóлêа хліба. І то не дóже-то

êóпиш.

[Тóт óже німець стояв]... Не дóже баãато. Комендант бóв. Пост-

ріляли, ото ж. Староста, ãолови êолãоспó, нó, там, óчителя вбили.

Там. Нó, старих партізанів половили. “

Яê здаси, то вам нічоãо не

бóде!” Нó, вони повірили. Вийшли. А він заêрив і постріляв. Спеці-

225

ально приїхала жандарм. Постріляли... [Це оці шо з отаêими наãрó-

дніêами]... Офіцєр.

Єврейêа одна бóла, нó, вона ховалась. Не займали, не находили.

Нó, вона таê, по сóсід, плавнях. А цих постріляли, мать, днів через

два. Комóністів.

[При німцях бóло]... Колхоз. Нó, я

ж бóв таêо... Не робив...Таê,

постарше яêі, і робили. Ото, в плавнях заливають, [

нерозбірливо

]

сêали ж. А воно ж вода. В мене [

нерозбірливо

]. Воно ж ті партізани,

парашóтісти ж блóдять. А єсть таêі предані німцями. Німцям заяв-

ляли. Ловили тих парашóтістів. [Ловили] не сêеляни, а вже німці.

Оце ж де шêола постро... Оце де шêола, бóло ж зданіє. І ото ж

там німці й жили.

На êолючій проволці заставляли танцювать. Роз-

стрилóвали. Оцих же парашóтістів.

[Баãато їх збрасóвали, парашóтістів]... Баãато!.. Та несêольêо

раз! Я розêазав, тошо вода прибóла, а їх збросили. Понімаєш? Нó,

заливали ãряди, заливали, вони по ãрядах ішли, йшли, йшли, ішли

[

нерозбірливо

]. Осьо, осьо село. Тóт переходить нада, [водó]. А

той... Там таêі бóли, шо заявили. Таê вони три дні ловили парашю-

тістів ще. [Жили вони] в землянêах. Та вони [робили] здорові. Нó...

Чоловіê по десять, по пітнадцять.

[Зі Сêельоê таê... Оце парашютісти]... Нó, оце мій бать

êо бóв

зв’язаний з партізанами. А таê... Боялися. [Батьêо] ішов в плавню

лозó рóбать. У лісі. І натêнóвся на їх. “Стой! Де ти йдеш, дєд?” –

“Лозó рóбать”. “Анó пішли з нами”. Ото вони повели до себе, де во-

ни живóть. А в

їх валянêи бóли ще моêрі. Сім пар валяноê на плечі,

і додомó, в пічêó, сóшив батьêо. А завтра нада односить. І продóêтив

нести. Батьêо посóшив, вести. Мати там піч натопили, валянêи ці

повêидали, вони всі посохли, тóда йти. Продóê

ти там, шо дома бóло,

то сала, то êрашаноê, повести. А він тоді й êаже, шо там партізансь-

êомó отрядó: “Нам нада старостó вашó, шоб з ним побалаêать, шоб...

Щоб продóêти...” Батьêо: “Я сêажó йомó! Він прийде, до мене. А я,

êаже, вийдó”. Яêось

йоãо на вóлиці стрів. Він йде. Каже: “Косар”. А

я êажó: “Коси”. Кажó, я êажó: “Коса”. А він êаже “Коси”. Це вже я

знаю, шо наші це... Пароль. Він зайшов ó êóхню. Таêий, семдєсят,

восемдєсят [ãод]. Стройний! [Оêрóтили тоãо старостó]. Таê цей

староста хотів тіêать! “Ні, – êаже, – дараãой. Уже ти не втечеш”.

Ото він доãоворився давать яїчêа, сало, масло. А батьêо [сорочêи].

[Староста бóв] Батовсьêий Ілля. [Староста] êолхоза. [Він і до

войни бóв прєдсєдатєль êолхоза]... Оце давали партізанам. А потом

226

яê рóсьêі прийшли, йоãо забрали. І дали йомó двадцять п’ять ãод.

Оті партізани, шо він давав, не моãли ж нічо зробить. Вони ж не в

силах бóли. Йоãо, цьоãо Батовсьêоãо, дали двадцять пять ãод. На

Сєвєр... Нó, в тайãó одправили, там

де ловили [рибó].

Оце ж батьêо мій бóв [

нерозбірливо

], а потом хтось заявив. Отаê

от. Вони забіãли. І я ше в хаті бóв. [

Нерозбірливо

]. Невістêó забра-

ли. [Це моãо брата жінêа]... Старшоãо. І брата забрали. І батьêа за-

брали. Тóт бóв хат через читирі надворний сарай. Заêрили там. По-

ставили з автоматами... А потом днів два, через шесть – на допрос.

Батьêа óводять, люди ж там [

нерозбірливо

]: “Давав партізанам?”

Батьêо êаже: “Давав”. На! Потом ше пита: “Давав?” – “Давав”. [

Не-

розбірливо

] батьêа... Потом брата, на допрос... Нó, брат тих же не

возив. Разів двадцять [

нерозбірливо

]. Брат хотів здачі дать. І він...

Зачинили... Оце батьêів брат одозволив батьêа... Ото батьêо в плав-

ню поїхав... [Це двоюрідний брат батьêов Ватор]... Двоюрідний. Він

оцей, дядьêо Ватор, поêи брали в Германію, він баãато защіщав. Ка-

зав, шо йдіть ó плавню, ховайтесь. Таê шо він преданий бóв. А одна-

êово дали [двадцять] три ãоди... [Вернóвся він потім, в Сêельêó]...

Він ше при німцях [

нерозбірливо

]. Німці строїли йомó дом, шоб...

Нó, він ó йомó не жив. Поêи вистроїли, а тóт рóсьêи прийшли. І

таê...

Я [при німцях не робив в êолхозі]... Тóт баãато пооставалось та-

êих, шо [

нерозбірливо

]. Та тóт баãато таêих шо поховалися. Я, воб-

щем, не знаю яê. Чи в плавню пішли, та не, не взяли на фронт, та він

остався, поêи пройшли. Нó, баãато поховалися, осталося... німці...

до, до німців.

[Яê німці прийшли]... Я ж, дома не бóв. Т

óт же є таêі бóли, шо за

німців, а є протів! Тóт не поймеш... [Ті шо розêóрêóлили] ті за нім-

ців. Тож батьêо êоли мій сидів, там же німці охраняли. Таê сêелян-

сьêі:“ Шо, сóêа, заробив, отаêó медаль от рóсьê

их?” Тож він за нім-

ця.

[Партізан бачив]... Молоді [хлопці]. Нам німці послали лєс пі-

лять. [Стóжа] на дворі. До Дніпра! Нó, а вітіль же по продóêти їзди-

ли. Їздив, потом поїхав, по продóêти, везе, а парашóтіст сів на брич-

êó і німець, і німець тóт

сидить!.. Упереді. Він таê яê німець [

нероз-

бірливо

] рóжжо, та без толêó!.. Це він з автоматом сів. А той сам ні-

мець їде. А потом яê приїхав, êаже: “Нє! Там рóс партізани, – êа-

же, – чóть мене не вбив. Я, – êаже, – більш не поїдó тóди”. Весь час

227

батьêо носив. Та воно ж, воно єсть ó Запорожжі ó архівах. Про ба-

тьêа там є...

[При німцях і в Германію забирали]... Та чо ж не вãаняли! Їхали

добровольно, їхали. Дóш десять. Шо самі їхали. [А мене]... Та! В ме-

не там дядьêо бóв староста... Таê

він сообщає – “Ховайсь!” І я [

не-

розбірливо

]... [Німці не совались тóда]... Вони боялись. Там ще ãó-

щина – ой. Шляшоê тіêи один іде там. Там яê затяãнóть партізани,

таê виб’ють їх дотла.

[Поліцаї бóли в селі]... Свої. І всі сóдили. Дали по двадцять п’ять

роêів. Ночами. Били. Німці ж направляли

там – вечером не ходи...

Да... Одноãо повісили, сêеляни. Тіêи зайшли рóсьêі [

нерозбірливо

Пять сêелянсьêі поліцаї бóло. Семен одноãо звать бóло. Одноãо

Миêола звать. Одноãо Іван звать. Та вже померли... Та вже в ãодах

[бóли таêі].

[А в 1943 яê наші прийшли... ó Сêельêах]... Тóт пройшов, прой-

шов фронт. Усêочили

тіêи, і все. А воно ж, за Балêами! Під Балêа-

ми! Бої й бої. Шість місяців тóт фронт стояв. А я ж вообще [

нероз-

бірливо

] армії. Оце пришли сьоãодні... У дванадцять часов ночі за-

брали [в армію]. Нó, да ж, оêтябирь видно. Уже ж в оêтябрі війшли

ж. І забрали. І пашол. Кажó: “Я стрілять не óмію, не вмію, бо...” Ка-

же: “Там наóчать! [

Нерозбірливо

]. Нó, а шо ти бóдеш êазать... Це

таêих... Старше, постарше. А ми ж, по восемнадцять, по девятнад-

цять ãод. Нó, нашоãо, нашоãо ãодó пошти всих вибило.

А я оце тóт воював, за Балêами. Та мені девятнадцятий ãод бóв!

Сêіêи там... Нó,

не забирали. [В сороê третім]... Да. І тóда зразó óêи-

нóв... Я й ні стрілять не вмів! І в німецьêій одежі й забрали! [

Нероз-

бірливо

] німець піймав там... А оце ж воно там... На Кавêаз бóв. Тó-

рістом. В інстітóті ото там. Таê німецьêоãо снайпера найшли. За-

мерз, ото, в льодниêах ото, там лежить.

Оце за Балêами тóт, зразó тóт. Уже за Балêами фронт стояв.

Нас

забрали, та... В мене в оêопах [

нерозбірливо

]. Кóди біãти? Шо ро-

бить? Я ж не обóчений. Підсêочив, êоли [

нерозбірливо

] êаже: “Ви-

сêаêóй з [

нерозбірливо

] і біжи вперед”. Нó, я висêочив і пашол впе-

ред! Яêа там винтовêа!!! Позабирав, валялася... Нó, вбитий хто, її

бере. Її ж ніхто не бере. [І це звідси і до êінця войни!] Пятий Уêра-

інсьêий [фронт]. Аж до Кенінсберãа дойшов! [А там] ранили. [

Не-

розбірливо

] вийшов, оце сюда вийшов – мене б óбило б. А воно ви-

йшло. Осêолоê. Я впав... Нó, я лежав в ãоспіталі. А в сороê п’ятім