Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

236

робив, а потім принімав рибó од рибаêів. А після тоãо бóв ó маãазіні

в сільпо продовцем. А після продавця розсчітався, пішов ó êолхоз.

В êолхозній мастерсьêій, [плотницьêа] мастерсьêа, бóв тоже бриãа-

діром…

Плюйêо Варвара Юхимівна, 1925 роêó народження,

с. Сêельêи, Василівсь

êоãо районó Запорізьêої області

[Діда своãо] пам’ятаю. Дід рибалêою поêи, поêи і вмер. До ста-

рості. Батьêо мій рибалив, і дід. Оце вони рибалêами. Здавали на

пóнêт, таê, яê і тепер. А тоді їм оплачóвали. Риба йшла в ãосóдарст-

во. Самі не

занімались. А от рибêолхоза. А êонтора їхня бóла основ-

на [

нерозбірливо

]. А бабêа дома бóла. Тоже ó неї п’ятеро бóло...

П’ятеро онóêів бóло ó неї чи дочоê. Тоже ж розійшлись, тоже ж во-

ни стареньêі. Ото таêе. Хата бóло розвалилася. Вони яêраз жили

під, під, вода підійшла, і воно все повалялося.

знаю, що в тридцять третім ãодó дóже ãолод бóв... Я знаю це,

трошêи помню я, трошêи помню. В тридцять третім ãолод бóв. Лю-

ди єсть і померли баãато. Це я помню. А мій батьêо, і дід мій робили

в рибêолхозі. Нó, тоді вони

снабжали їх із тоãо із Ниêаполя. Давали

все, харчі. Мóêó полóчали. Тоді ми не ãолодóвали, тоді в тридцять

третьомó. А баãато людей дóже померло. Але...

В сороê первомó ãодó началася война. Нас бóло пятеро в матері.

Аãа. Батьêа забрали, на войнó.

Оце вже, поêа не брали, а тоді напос-

лідêó забрали. Нас пятеро! А ми жили там на низó. Аãа, повели ба-

тьêа, ми біжемо слідêом, плачемо. Яê повели, і по цей час!.. Оста-

лось нас пятеро... Мати нас воспитóвала. Я і в наймах бóла! Я

сама

старша, двадцять пятоãо ãодó... Я сама старша бóла. І в найми пішла.

В наймах бóла. Чотирі êласи тіêи êончила. Бóла в наймах, а тоді

прийшла – тóт óже німці яê захватили, яê начали нас ãанять по êрó-

ãом. І по оêопах, і де

ми тіêи бóли. Яê поãнали нас оце в Василівêó,

осюди, чи на Поповó, на оêопах. Ось начали бомбить німці, ми на-

чали тіêать, а німці з пльотêами, та нас ãаняють, стіãають!.. Та не

дай Боã! І за Балêами бóла на оê

опах. За Поповой, да êопали. Через

жито, і за трасó, і отóдиво таê ó стронó êопали. Аãа.

Опитування провів В. Марчук (4 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт Т. Молдавська.

237

А оте во время войни, таê в одно восêресєньє ми ãóляли, а вони

оце ж собрали наших партизанів, рóсьêих, наших тих, óêраїнців, ні-

мці. І ото привели їх над ãорó отамо, óбивали, оце во времня войни...

Аãа... Баãато постріляли, êой-хто тіêав. Яêраз в

неділю, знаю. Поті-

êали в плавні, нó, ті, шо втеêли їх немає óже. Ото таêе...

Нó, й оце ж пройшло, óсе. І тоді ж начали нас підбирать і пра-

вить. На Поповó одправили, до сільсовєта одправили, і одправили

нас на Лисó ãорó, а з Лисої ãори тоді на

Кóчóãóри, на Велиêі. Ми

стали доходить до Велиêих Кóчóр, а там наших пленних!.. Таêі за-

рослі, обãорожені! І оце і хóторянє, наші, і нас оце всих. [

Нерозбір-

ливо

] сидять, та й ãонили êолоною, німці. Ми дійшли тóди. Там лю-

ди таêі бóли, шо попадали. Ой, взяв ноãою, штовхнóв німець, і про-

вели дальшє. Прийшли тóди, а тóт тоже бóли сêеляни, мóжчини. Я

цих просю: “Ви яê бóдете

тіêать, мене ж не бросте!” Встала я

óтром – нема їх.

А шо ж ми робили? Там ото таêе, плиточêи êопали, наче доміêи,

таêе. Нó, нічоãо бóло робить. Здівались з нас, та й óсе. Пішла я да-

леêо, тóди, в той, де

ми оце [

нерозбірливо

] вмиваться. Пішла, оце з

звідтіля, через тин! І êазали, шо ото й міни бóли по плавнях, óсе чи-

сто, шо тоді ж німці там же ж. Аãа. Я нічоãо не боялась. І дійшла до...

Не доходя села сюди. А тоді ж свєтó ж не бóло, лампи.

І на лампи

прийшла додомó. Мать, три дні поховалась... Оп’ять мене забрали.

Оп’ять забрали на Германію, правда. Аãа. Зіãнали до сільсовєта,

а той мóжчина êаже, предсєдатель, êаже: “Ви знаєте, наше... Моє

діло собрать, а ви, яê хочете”. Аãа. Нó, а я ж тоді взяла

й сіла тоже на

підводó. Хто стрибнóв, хто... А дядьêо таêий бóв хороший. Тоді ж

êіньми нас возили. Таêе êорито велиêе, аãа... На ãарбі. Він êаже:

“Знаєш шо, давай я тебе під êорито заховаю. І бóдеш... Лежи тіль-

êи”. І ото

він мене під те êорито і я приїхала до ньоãо. А... А отóт же

нас поãнали тоді в еваêóацію. Забрали ми все чисто з хати і поãнали

нас. Коли ж об’явили, отож, война, êончілась вже война. Яêі раді!

Вернóлися додомó! Все чисто в

хаті порозбивано все порозвалюва-

но... Да...

[А після війни бóв ãолод]... Бóв. Ми варили і той... І травó вари-

ли і їздили тóди ж. Тоді ж вода ще не затоплена бóла. На Кóчóãóри...

Пацюêи били, жарили, і êонятинó їли. Да, оце нас бóло... Їли ми óсе

чисто. Після войни. Після войни... Воно трóдно. Ні траêторів не бó-

ло, нічоãо. Все врóчнó робилося... Все врóчнó, врóчнó. Ми оцево

ноччю не спимо бóло, на степó всєãда, все врóчнó робилось. А тепер

238

таê не трóдиться… А тоді вже напослідêó... Ось і я бóла ланêовою.

О, дійшли до êраю – часи в їх на рóêах. А ми ті часи знали? Ми їх не

знали. А тепер часи на рóêах...

Тоді ж вже начався êолхоз, я пішла до теляти. Робила êоло

те-

лят. А нас же ше четверо êоло мати. А мати ж на степ піде та шо-

небóдь там зварять. Після войни ж яê трóдно ж бóло. Шо-небóдь

там зварять та й принесе ó томó, ó битилці нам, та поãодóє. Я êоло

телят побóла

трошêи, а тоді пішла ó бриãадó. Пішла ó бриãадó, ста-

ла робить. А ось... Устóпила ó êомсомол. А êомсомол же ж, це ж дó-

же таêе бóло, шо... Дóже нада справєдлівомó бóть... І виполнять óсі

чисто ті, ті... заêони. Нó, я ж пішла на Дніпро

ãес. Поãнали нас на

Дніпроãес...

Побóли там на Дніпроãесі... Строїли. На постройêи. А шо ж нам

тоді давали і їсти... Ото таê, шо-небóдь дадóть там. А тоді ж êончили

строіть, нам нада бóло вернóться. Я пішла на “Запоріжсталь”. Піш-

ла на Запоріжсталь... Аãа! Там бóла я тим, автоãенщиêом. І таê я до-

бре прийняла, шо мені зразó дали четвертий розряд. І я ото там

трошêи побóла, а тоді ж таêи мені треба вертаться додомó. Вернó-

лась додомó і оце я в сороê восьмом

ãодó із тим робила тоді в êолхо-

зі. Із тим зійшлася і ото робила. Нó, робила чесно і добросовісно з

сороê первоãо ãодó, а пенсію дали сороê... тридцять три ãривні бóло.

А тепер пядисят восєм. Шо це в мене за пєнсія? Тепер їздила і... А...

А в [1956] ãодó...

чи [1966] ãодó... Аãа, мене ж оце ж êрóãом визива-

ли. Нó, і бóла ланêовою, і передовою бóла всіãда, наãородили ордє-

ном Лєніна... Аãа. В шістдесят шестом ãодó. Аãа... І я ж оце ж... І со-

роê, сêільêи мені? Тридцять три

ãривні тоді начислили. Нó, а те-

пер...

Я яê стала отóт на верхó жить, пішла заміж. Таê мати моя переї-

хала в той, в Гриãоровó. З дочêою. Дочêа там вийшла заміж. І вона

переїхала ó Гриãоровó, там і жила вона, там і вмерла. Аãа... А хатó

таê вона... Попали під пересилêó. Но ми її не бросили, та й все. Там

собі êóпили хатó. Ото таêе. Там на низó баãато людей жило. Всі...

Всі татари, вони отóт óверхó живóть, то там, то... Крóãом їх роз... [Це

ж полóчається, яê робили море

, їх óсіх переселили... Дали ãрошей]...

Да вони їм платили щось за пересилêó. Море ото... Платили...

[Яê затоплювали плавні]... Канєшно жалêо бóло. Хóдоба випа-

сювалась там, сіноêосів баãато бóли і ãороди там садили на ó плав-

нях баãато, пасіêó тóди вивозили. Та це д

óже баãаті. Риби баãато

бóло по озерам, дóже баãато риби бóло по озерам. Нó... Ловили [ри-

239

бó]. Тоді і сєтêами ловили, а то прямо ятері таêі бóли. Аãа... Робили

самі діди, і ото ловили... І мій батьêо рибалêою бóв. Таê оце зі мною.

Аãа оце таê же ж, оце ж заливи, а то бóло воно таê, яê протьо

êи таêі

бóли. Нó, яê замерзло ж здорово, таê вони взяли отаê перебили пе-

ребой... Аãа, і по льодові, і поставили з очеретó таêі ті, заãородêи. І

шо ж ти дóмаєш? Оце тоді пішов, попробивали оце тóт і яê наêида-

ли

риби. Кóчі! Оце на льод, під водами... Там бричêами возили оêó-

ні зімою. І вони ж зімою таêі хароші, з [êалаêанами]. З іêрою, таêо.

Зімою оце таê ловили. А ловили всіãда зімою. Здавали. Здавали ãо-

сóдарствó. Тоді бóло харашо. Здавали ãосóдарств

ó. Тоді не бóли ні-

яêих... Льодниêи бóли велиêі. Зімою льод б’ють, і льодó дóже баãато

бóло. В льодниêах риба не пропадала, дóже харашо бóло. Рибêолхоз

[це робив]. Да, таêі здорові ті, зданія. У землю таê, т

óт поêрівля та-

êе, і ото льодниêи там льодó бóло. Зімой заãотовляють, рибалêи. І

людей наймають бóло, шоб бóли... І льод машинами одвозять тóди і

завозять йоãо. Тепер таêоãо немає. Од свєтó і всьо. Холодільниêи.

Та тóт

є ще й люди не поперестроювались. [Да оце є біля моря

таêі, що там і бóли]... [Це старі хати]... І в нас оце ж, де я живó, стара

хата, таê ми ж її самі передєлаливали. Самі переêрили, пол наêлали,

самі все êапітально зробили. [А старі хати

робили] з роãозó... Но те-

пер немає, вже всі, в селі таêої хатини не знайдеш. Переêриті роãо-

зом там чи очеретом. Ото таêе... А тепер немає. А тепер бач, яê? Пі-

сля войни люди строїли. А тепер тільêи валяємо... Снопи в’язать.

Сідаємо тóт

, витяãаємо êолючêи, бо не бóло ж шо вбóться після

войни! А тепер, що робиться?! Строїли хверми яêі! І вони є? Нема!

Порозбирали все. Що робиться! Це просто óжас! А ми після войни...

Страшне, що робило! [

Зі

слізьми

А тепер? А тепер, êанєчно, лóчше, леãше баãато. І êосять. А тоді

не дай Боã!.. Бóла мала, а таê стараюсь з стариêами, стараюся. То

снопи ріжó, то... А тепер шо ж, тепер людям нема чоãо робить. Баãа-

то безробітних. Чо ж вони бó

дóть, яê óсе, таêа техніêа зроблена. Таê

ми ж не вмієм хазяйнóвать.

Оце ж Басаньêа бóла, оце ж де рибêолхозо це січас... Оце прямо.

Це Середянêа. А ото тóди то Басаньêа бóла. [А це є Собаêаря]... А

оце Соба... І сійчас воно.. Хоч воно й те... Оце ми Середянêа, оце ми

живемо, Середянêа. А то Собаêаря. А там таê і зветься, Басаньêа.

[Є в селі таê називають]... Аãа... Раньше бóло. Таê оце êажóть

там Жаби. А вони Бондаренêи, а на їх

Жаби. Аãа... Все вмєсті. А те-

240

пер óже, не дóже. Тепер óже по фамилії. Імя-очєство. Воно êóльтó-

рніше, êанєшно, стало. Нє, нє.

[Бóло на селі бабêи, таêі, шо шепчóть шось таêе]... Бóли, бóли...

Нó, напрімєр, ось я й недавно, заболіла. Пішла я до бабêи. Нó, шо

ж.

Я пішла, вони мені нічо, а пішла до врача, допомоãлось! Ото таê... І

травами лічать. І я, напрімєр, я хожó, яê ó мене шось там, чи желó-

доê заболить, чи шо, таê я вже примєняю сама до себе чи травою, чи

шо. А... Ото трава ó мене, звіробой.

Кириченêо

Галина, 1925 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

[Я 1925-ãо] ãодó. [Діда з бабою не помню]… Батьêи в Сêельêи

жили. [

Нерозбірливо

], мати вмерла, а батьêо остався сам, шість ãод

прожив і тоже вмер. Сêельêи до войни тоже ж таê, шо êолхоз.

[У війнó пам’ятаю]... Оêопи, повиãаняли оêопи êопать. Німці.

[Оêопи], сêрізь. І по ãородах êопали. [Німці ставились] нічоãо, а

таê,

воно всяê бóвало. По-хорошомó, таê по-хорошомó і по-

поãаномó. Забирали нас ó лаãерь. Там бóв лаãерь ó плавні [

нерозбі-

рливо

] позабирали нас, поãнали в плавні [

нерозбірливо

] там зроби-

ли лаãерь [

нерозбірливо

]. Та наче ж нічоãо там не робили, бо там

нема і роботи, ніяêої роботи. Терзали та і все [

нерозбірливо

]. Втеê-

ла. Ночью пішли, та втеêли [

нерозбірливо

А тоді після войни зразó в [19]45-м забрали ó Запорожьє. Три

ãода я робила в Запорожье, “Запоріжсталь”, востановлєніє “Запо-

рожсталь”. До [19]47-ãо ãодó. Таê це ж [19]47-й, я бóла в Запоро-

жье. Кóêóрóдзяний бóв хліб, на êарточêи ж полóчали, тоді ж Аме-

ри

êа. Америêа і м'ясо в банêах, і êанфети в банêах, і сало, ми ж на

êарточêи ж полóчали. І хліб êóêóрóдзяний, хоть êóêóрóдзяний, нó,

а все равно бóв. 700 ãрам полóчали ми хліба, а хто в êанторі робив,

той 400 ãрам пол

óчав. А ми по 700 ãрам ото [

нерозбірливо

]. Жили

на 11-мó поселêó, а ходили на “Запоріжсталь” тоді. Після войни не

страшно бóло ходить [

нерозбірливо

] таê “Запоріжсталь” ходили

[

нерозбірливо

] це давно робили черепицю, а тоді випалювали. Таê,

яê оце цеãлó. В [19]55-м оце от таêоãо строїлася оця хата, це батьêи

строїли хатó. [Яê тóт строїлись] землю по двадцять сотих давали

Опитування провели Н. Сурева та О. Мірущенко (2 серпня 2001 р.). Дешифрував

аудіо-запис та створив транскрипт О. Пашненко.

240

пер óже, не дóже. Тепер óже по фамилії. Імя-очєство. Воно êóльтó-

рніше, êанєшно, стало. Нє, нє.

[Бóло на селі бабêи, таêі, шо шепчóть шось таêе]... Бóли, бóли...

Нó, напрімєр, ось я й недавно, заболіла. Пішла я до бабêи. Нó, шо

ж.

Я пішла, вони мені нічо, а пішла до врача, допомоãлось! Ото таê... І

травами лічать. І я, напрімєр, я хожó, яê ó мене шось там, чи желó-

доê заболить, чи шо, таê я вже примєняю сама до себе чи травою, чи

шо. А... Ото трава ó мене, звіробой.

Кириченêо

Галина, 1925 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

[Я 1925-ãо] ãодó. [Діда з бабою не помню]… Батьêи в Сêельêи

жили. [

Нерозбірливо

], мати вмерла, а батьêо остався сам, шість ãод

прожив і тоже вмер. Сêельêи до войни тоже ж таê, шо êолхоз.

[У війнó пам’ятаю]... Оêопи, повиãаняли оêопи êопать. Німці.

[Оêопи], сêрізь. І по ãородах êопали. [Німці ставились] нічоãо, а

таê,

воно всяê бóвало. По-хорошомó, таê по-хорошомó і по-

поãаномó. Забирали нас ó лаãерь. Там бóв лаãерь ó плавні [

нерозбі-

рливо

] позабирали нас, поãнали в плавні [

нерозбірливо

] там зроби-

ли лаãерь [

нерозбірливо

]. Та наче ж нічоãо там не робили, бо там

нема і роботи, ніяêої роботи. Терзали та і все [

нерозбірливо

]. Втеê-

ла. Ночью пішли, та втеêли [

нерозбірливо

А тоді після войни зразó в [19]45-м забрали ó Запорожьє. Три

ãода я робила в Запорожье, “Запоріжсталь”, востановлєніє “Запо-

рожсталь”. До [19]47-ãо ãодó. Таê це ж [19]47-й, я бóла в Запоро-

жье. Кóêóрóдзяний бóв хліб, на êарточêи ж полóчали, тоді ж Аме-

ри

êа. Америêа і м'ясо в банêах, і êанфети в банêах, і сало, ми ж на

êарточêи ж полóчали. І хліб êóêóрóдзяний, хоть êóêóрóдзяний, нó,

а все равно бóв. 700 ãрам полóчали ми хліба, а хто в êанторі робив,

той 400 ãрам пол

óчав. А ми по 700 ãрам ото [

нерозбірливо

]. Жили

на 11-мó поселêó, а ходили на “Запоріжсталь” тоді. Після войни не

страшно бóло ходить [

нерозбірливо

] таê “Запоріжсталь” ходили

[

нерозбірливо

] це давно робили черепицю, а тоді випалювали. Таê,

яê оце цеãлó. В [19]55-м оце от таêоãо строїлася оця хата, це батьêи

строїли хатó. [Яê тóт строїлись] землю по двадцять сотих давали

Опитування провели Н. Сурева та О. Мірущенко (2 серпня 2001 р.). Дешифрував

аудіо-запис та створив транскрипт О. Пашненко.

241

тоді, тóтечêи [

нерозбірливо

] там двадцять сотих. [Перед затоплен-

ням одразó]...

В [19]47-м ãоді вийшла заміж. Оце мебельна бóла, тóт робили

стóла з лози. Лозó варили і робили стóла. [

Нерозбірливо

]. Да, вари-

ли. В плавнях, рóбали. Нó, яêа, лоза. Лоза, те шо віниê з неї, êорзи-

ни плетóть [

нерозбірливо

]. [Вибирали] рівнішó і рівненьêó. Стóла

наробили, начали... Робили і мебель тóтечêи, вішалêи робили і тóм-

бочêи робили, ото шо дзерêала, ото яê йоãо називають, шо дзерêало

от таê і воно отêривалося на тóмбочêі. Нó, таê це яê óже

ж залили

плавню, тоді орãанізóвався цех, начали возить із Запорожья деталі.

Із Запорожья возили, а тóтечêи станêи бóли, тóт робили.

Плавню яê залили, начали віниêи, сорãо сіяти. Сорãо, це насін-

ня. І ото я в’язала пóчêи, а тоді

в’язала віниêи, по сто віниêів ó день.

Готових пóчêів ото, сто, вистоять на одній нозі [

нерозбірливо

] ó êі-

льце ж ноãó. Єслі, ноãа поламана, таê я [

нерозбірливо

] спадають ó

мене, таê я... Тоді після віниêів, яê оце плавню залили. Тóт бóв цех,

робили черепицю, не таêó, а цементовó. У рóчнó пісоê возили, на

машинó ж наêидали. У рóêах. І цемент возили сюди. Одне тільêи те,

шо мішалêа одна. А тож

пісоê óрóчнó сіяли, знімали, носили ó дрó-

ãий, ó дрóãе отделение, ставляли і от таêоãо поливали водою, поêи

вже ãотове. А тоді в пальцях на двір виносили. Після тієї черепиці,

воно одне бóло [

нерозбірливо

] чи яê воно [

нерозбірливо

] одне.

Оце мебельна бóла, оце черепиця і ó Василевці [

нерозбірливо

]

тоді перейшли ми тóди ó Василівêó, нас перевели, ó Василівêó. Їз-

дили автобóсом. Встаєш ó шість часов. На автобóс надо, приїдеш.

Літом хоч день велиêий, я яê той, зимой приїдеш ó півсьомоãо, а

держав і êачêó, і свинячêó, і той шось держав. [

Нерозбірливо

] тоді

перевели тóди, мабóть ãодів два різали, таêа яê ото черепиця, желізо

різали на метровêó, а тоді паêóвали і отправляли в Западнó. Годів

два. А тоді трошêи ото полеãшало, трошêи. Начали робить [

нероз-

бірливо

], на занавісêи ото шо пристібать. Ото таê до [19]80-ãо ãодó

робили. Шість ãод, правда не доробила, по болезні. [

Нерозбірливо

242

Ноженêо Надія Іванівна, 1925 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Ноженêо Надія Іванівна. А дєвіча моя Бондаренêо. [19]25 роêó

народження. Родилася тóт. [У Сêельêах]... П’ять ãодиêів пожили

ж... У плавні. [Завезли мене в п’ять ãод]. Жили ми там, сороê сьо-

мий... А тоді в шêолó ходила я... Там треба бóло ходить

в Бєлєньêó

[

нерозбірливо

Батьêи в мене Бондаренêо Іван Петрович. А мама Бондаренêо

[Галина] Павловна. Батьêо із [1887-ãо роêó]. Мама із [1894-ãо].

[

Нерозбірливо

]. Брата забрали. Брат поãиб. Таê зосталося троє ді-

тоê. [

Нерозбірливо

]. [Батьêи жили в плавнях]... Вони жили тóт. А

тоді яêось таê полóчилося, що в тридцять [девятомó] êолхози яê

розãромлялися... І вони, дóже трóдно бóло жить нашим. Батьêам

моїм. [

Нерозбірливо

] шо там роботи, шо там можна жить, ãрошей

заробить... І вони просто через то пішли, шоб вижить. І вони óстрої-

лися, робили ó ліснічестві все врем’я. Жили... Не страдали таê, шо...

Аãа, ãрошей немає. [

Нерозбірливо

]. Отаêе бóло. Батьêо бóло [

не-

розбірливо

]. Ото таê ми і жили. Жили ми [

нерозбірливо

] ó êолхозі

там.

Співали... То батьêівсьêі таêі пісні бóли [

нерозбірливо

]. Хароші

пісні бóли. Баãатеньêо таê [

нерозбірливо

]. Невесела бóла жизнь.

Приходили за... І жили ми в плавні, поêи повиходили заміж. Оже-

нилися. В сороê третім ãоді, в нас бóло дóже харашо... Сêотинó дер-

жали [

нерозбірливо

] хароші. Дров бóло! [

Нерозбірливо

]. А люди

занімались роботою [

нерозбірливо

]. Баштанами занімались. Очере-

тами. Роãози!!! Це ж бóло ріжóть її... І де воно... Сіно. Сіноóборêа. І

працювали всіãда. І весело...

Уже ж я... Бóло мені п’ятнадцятий ãод... Оце пішли êопиці, дів-

чата. Кладем-êладем êопиці... Чи вдвох, ще баãато, шоб не жарêо.

Ото таêа бóла жизнь хароша... То отаê переворот полóчився, та

война... А то залили плавні. А залили, шо ж? Нам ніяêої тепер поль-

зи нема. Тоді бóло сêосиш [

нерозбірливо

]. Череди. Заãони ж роби-

ли. Люди жили в плавнях. Свині бóли. Свиней держали. Яê переê-

лали ó войнó êриничêó. [

нерозбірливо

]. А тоді, яê залили êриничêó,

таê пливли і свині в êоритах пливли... Пливóть. [

Нерозбірливо

Опитування провів В. Мільчев (1 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт В. Ликова.

243

[Це в 1941-м році, яê плотінó зірвали]... Плив – не ворóхнеться.

Боялися, шоб не втопився... Ото таê жили. Ніхто не ловив, ніхто їх

не переймав. Ніхто їх не троãав. Война бóла. [

Нерозбірливо

Лопóшна. Мар’ївсьêа. [Ясьêа]. Іванівсьêий. Дітьоха... Оце таêі ó

нас бóли. Оêишенó. Оце таê називалися по плавням [

нерозбірливо

Поселився, ó нас маãазин там бóв... Возили... Ото таê ми жили. Ха-

рашо... Бóло. [

Нерозбірливо

]. Серце тремтіло – ãолода ж бóли. У

плавні ãолода не бóло. Там [

нерозбірливо

]. Хто êачêó... Качêи, хто

тримав êачоê... То цієї [

нерозбірливо

] бóло повно. [

Нерозбірливо

Гряди... Взяли отó ãрядó... Там êачêи [

нерозбірливо

]. Поїдем з бра-

том. У мене брат бóв далеêо... Оце яєчоê привезем, риби. [

Нерозбі-

рливо

]. На щот хліба бóло [

нерозбірливо

]. Пайêи називалися. Па-

йоê давали. Пайêи [

нерозбірливо

]. Хватало êормó. Де бóло... Нази-

валося [

нерозбірливо

]. Нó, це бóли [дрóзі]. [

Нерозбірливо

] з вісім-

надцятоãо ãодó. Живе на цій вóлиці. [

Нерозбірливо

Остроãляд Анастасія Арсентьївна, 1925 роêó народження,

Остроãляд Василь Ниêифорович, 1920 роêó народження,

с. Сêельêи, Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Василь Ниêифорович: [Я з 19]20-ãо. [Батьêи] сêелянсьêі. [За-

ймалися] сільсьêим хазяйством. Цьоãо мені не бóло. Бо ми тоãо не

запитóвали. Жили та й óсе. Батьêи робили в степó, а ми шо ж... То

êоровó попасеш, то бóр’ян

ó нарвеш.

Вже [19]32-й... Колхоз... Сóспілювали... Орãанізовóвали êолхоз.

Понятно? Ходили записóвали. А ті хотять, а ті не... Та чо ви, та це ж

êолхоз!.. Общий обробітоê землі. А тоді ж, наладили. І оце ж сємде-

сят ãод, ми ж в êолхозі про... пробóли... Нічоãо б

óло.

Анастасія Арсентьївна: Ми ж боялися [

нерозбірливо

]. Боялися

люди.

Василь Ниêифорович: А нічоãо!.. Послідне врем’я таê до тоãо

êолхози баãаті. Наш êолхоз, счітай, чóть не по районó, первий бóв...

Нó, хай вторе місто. А то... Корови доють, заãотовêа êормів, давали...

[Батьêи зразó пішли в êолхоз]... Та

нічо таêоãо й не бóло. Нó, а, зе-

мля ж бóла. А êоні сóсіда, обробляли... Здавали всьо. Реманент, êо-

ні, і êорови даже здали. А...

Опитування провів В. Марчук (8 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт Т.Молдавська

243

[Це в 1941-м році, яê плотінó зірвали]... Плив – не ворóхнеться.

Боялися, шоб не втопився... Ото таê жили. Ніхто не ловив, ніхто їх

не переймав. Ніхто їх не троãав. Война бóла. [

Нерозбірливо

Лопóшна. Мар’ївсьêа. [Ясьêа]. Іванівсьêий. Дітьоха... Оце таêі ó

нас бóли. Оêишенó. Оце таê називалися по плавням [

нерозбірливо

Поселився, ó нас маãазин там бóв... Возили... Ото таê ми жили. Ха-

рашо... Бóло. [

Нерозбірливо

]. Серце тремтіло – ãолода ж бóли. У

плавні ãолода не бóло. Там [

нерозбірливо

]. Хто êачêó... Качêи, хто

тримав êачоê... То цієї [

нерозбірливо

] бóло повно. [

Нерозбірливо

Гряди... Взяли отó ãрядó... Там êачêи [

нерозбірливо

]. Поїдем з бра-

том. У мене брат бóв далеêо... Оце яєчоê привезем, риби. [

Нерозбі-

рливо

]. На щот хліба бóло [

нерозбірливо

]. Пайêи називалися. Па-

йоê давали. Пайêи [

нерозбірливо

]. Хватало êормó. Де бóло... Нази-

валося [

нерозбірливо

]. Нó, це бóли [дрóзі]. [

Нерозбірливо

] з вісім-

надцятоãо ãодó. Живе на цій вóлиці. [

Нерозбірливо

Остроãляд Анастасія Арсентьївна, 1925 роêó народження,

Остроãляд Василь Ниêифорович, 1920 роêó народження,

с. Сêельêи, Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Василь Ниêифорович: [Я з 19]20-ãо. [Батьêи] сêелянсьêі. [За-

ймалися] сільсьêим хазяйством. Цьоãо мені не бóло. Бо ми тоãо не

запитóвали. Жили та й óсе. Батьêи робили в степó, а ми шо ж... То

êоровó попасеш, то бóр’ян

ó нарвеш.

Вже [19]32-й... Колхоз... Сóспілювали... Орãанізовóвали êолхоз.

Понятно? Ходили записóвали. А ті хотять, а ті не... Та чо ви, та це ж

êолхоз!.. Общий обробітоê землі. А тоді ж, наладили. І оце ж сємде-

сят ãод, ми ж в êолхозі про... пробóли... Нічоãо б

óло.

Анастасія Арсентьївна: Ми ж боялися [

нерозбірливо

]. Боялися

люди.

Василь Ниêифорович: А нічоãо!.. Послідне врем’я таê до тоãо

êолхози баãаті. Наш êолхоз, счітай, чóть не по районó, первий бóв...

Нó, хай вторе місто. А то... Корови доють, заãотовêа êормів, давали...

[Батьêи зразó пішли в êолхоз]... Та

нічо таêоãо й не бóло. Нó, а, зе-

мля ж бóла. А êоні сóсіда, обробляли... Здавали всьо. Реманент, êо-

ні, і êорови даже здали. А...

Опитування провів В. Марчук (8 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт Т.Молдавська