Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
228
[вернóвся]. Нó, в мене ж рóêа не ãодна, êóди ж я підó! Да, в êолхоз.
Сторожом!
[А яê Сталін вмер]... Та чо, дóже плаêали! Шо êажóть, людей
[
нерозбірливо
]. [Яê оце в тридцять третім бóв ãолод]... Це Сталін
шось там... В Германію одправляв, [
нерозбірливо
], не знаю... А при
Хрóщові чорт йоãо знає яê! Та! Самий êóêóрóзяний хліб! Він же ж
дóже мало пожив. Оце ж Бєрія при Хрóщові забрали. Забрали Бє-
рію, а то вже Хрóщов став. Хрóщов поїхав отдихать ó Крим. А Бєрія
хотів перевернóть власть.
Нó, КГБ все ó йоãо в рóêах же. А тóт най-
шлись таêі, шо Хрóщовó позвонили. Тóди ж, ó Крим. І той вернóвся
сюди – ãоп! Вже Бєрію піймав, розстріляв óже. Забрали. Бєрія хотів
власть перевернóть. Нó, совєтсêó власть! Він [отравив] Сталіна. Бє-
рія... Вони десь
êóпалися там в ванній... Випивали. [І Бєрія йомó
шось підсипав... Це таê люди êазали]... Мосêвичі, ті шо приїзжяли із
Мосêви...
В [1954] тоже ж затопили [плавню]. [А перед затопленням, ліси]
тóт рóбали. І траêтора тóт работали, і в êолхозі людей давали, шоб
зачіщать. Таê і
не счистили. Та стоїть там. І дерево стоїть, і верби
стоять, і лоза. [На береã же виносе].
Года за два, за три êазали, шо... Ми, ми дóмали, шо не затоплять.
А хто дóмав, шо затоплять, таê [
нерозбірливо
]. Тридцять тисяч зе-
млі затоплено там... І тридцять тисяч [
нерозбірливо
]... Тóт же і соя-
хи росли, і êóêóрóдза росла, і êартошêа ж, óсе. А шо ж... Орали ще
баêаї. Баêаї називається. Лощини мєждó [
нерозбірливо
]. Баêай. А
там же ж, там же воно давно, прямо торф. [Дóже люди жаліли]...
Люди вже [
нерозбірливо
] залило. Вони не жаліють, вони [насêоро]
пóстили водó. Отаê. Це ж залили вже не при Сталінó. Сталін не ро-
зрішав. Сталін вмер, а тоді ці вже [
нерозбірливо
]. А Сталін ні.
[А Конêа тóт бóла широêа]... Нó, я ж вам розêазóю, шо на низó
яê жили, таê парахода підходили! Парахода тóт ішли. Це на низó ще
жили. [Я от родився тóт]... Дальше [
нерозбірливо
]. Люди жили ба-
ãато на низó. Тоді виселили. Піїсят сідьмомó... Це на низó там бóли
всі óлиці. Понад морем. Набере... набережна... І люди не хотіли даже
й виселяться, сюди, на ãорó! Там вода ж мілêо. Вода прибóває, ãо-
роди заливає, потом сходе. Все росте там. А тóт же бóãор! Тридцять
метрів до води! [Люди не хотіли]... Велиêі ãроші платили, шоб стро-
їлись. Нó, таêе, [там] ті міста, де вони жили, вже вода êрóчі добра-
лась. У море пішло óже. От море вже êалюжа, ровним щьотом [
не-
розбірливо
]. Аби ж вона стіêала, вода [
нерозбірливо
]! А то ж вона
229
шо? Де в Каховêó вже заãородили... [Плавні харашо помню]... Чо ж
не помню, плавні! В мене лодêа своя бóла! Нó, лодêа [
нерозбірли-
во
]. Сідаю та їдó. Крашанêи драть êачинні. Там... Весною. На при-
бóть води. У плавнях... Нó, рибó брали. Карась, лин, щóêа. Нó, всяêа
риба. [Сітêами збирали]... Я не ловив. Дід мій рибалêою бóв. Землю
держав і рибалив. [Він там не жив], заходив додомó! Прийшов,
ятір
потрóсив. Сітоê же не бóло. Ятері. Рибó на плечі, і пішов. А таê ще,
сêот держали ж там. Там яãід не бóло. Болота... А яãід [
нерозбірли-
во
]. Болота. Озера. Там же ж [
нерозбірливо
] не збирали в плавні.
[
Нерозбірливо
]. А в плавні ні. Там щавель. Нó, щавель...
[Дніпро там, за плавнями бóв]... Конêа в плавнях, Широêе, [се-
ло] Широêе. Тóт же раньшє, соєдінялася плавня, êанали робили,
шоб вода стіêала. Тепер поставили ãреблю, ніêóда вода. А тоді сті-
êала вода. Канавó робили, ê
анавами вода із Дніпра, ó Дніпро йшла.
І з Дніпра йшла.
[Коров відãаняли в плавні, на літо]. [
Нерозбірливо
]. Це ж зразó
залила вода... А потом постіпєнно спадає! І ãряди, трава там. [Овець
держали в плавнях] держали. Та їх вивели, немає де пасти. Пасти-то
над ãорою... Сêотина ходе, нó, їх пасти немає де. А їх тіêи нада, шоб
толоêа бóло. А плавні яê бó
ли, таê – о-о-о! Доїли овець. Бринзó ро-
били. [І оãороди садовили]... Там вода ж мілêо, все росло. На низó
садовили. Дома не садовили. Сині садовили, [і баштани держали]...
Да, êавóни страшні бóли!
[А рибó там в плавнях солили]... І на êорінь виêидали, [сом].
Грóзили, присолювали, і на сонці сохне. А [дрóãó рибó] тó засóшó-
вали. [Потрошили... А мєлêó не ловили там]... Тіêи êрóпнó. Отаêó
[
нерозбірливо
]. Коробці маненьêі. Пропадали там. Міліони пропа-
дало їх. Ніхто їх не ловив. [Іêрó робили]... Це з щóê. Нó, [видавлю-
вали] іêрó з щóêи. І засолювали. Іêра таêа, шо яê поїси, цілий день
їсти не хочеться. Та соми велиêі бóли. Уже яê залили
плавню, таê
ловили по сто êілоãрам сома. Нó, да, завбільшêи [з чоловіêа]! Є ра-
êи. Я їх не ловив. А от лини, êарасі, [
нерозбірливо
], в’юни. Таê це
ловив. А те... Яê раз там може... Їх шийêа таêа тіêи... Шо там... [А
раêів]... Нє, люди не дóже ловили. Це приєзжі, приїдóть там... Лов-
лять, піймать... А таê...
[І на охотó ходили в плавню]... Я не ходив. Я не ходив на охотó.
Зараз то [
нерозбірливо
], [ãоре] бóло, а потом рóêа... [А люди] ходи-
ли! Баãато ãод. Ходили на êачêи. На вовêів ходили. Бóли вовêи. [Це
230
ще після війни... В село не заходили]... В плавні оленів хватало їм. І
[
нерозбірливо
] зімóвали в плавні.
Да... Не верниться ніêоли вже... Атомні стоять. На Крим водó
подали. [Молоді вже не знають]... Нó, от мої сини, вони ж не зна-
ють. Вони вже в Києві, в інститóті Шевченêа. Один [
нерозбірливо
].
Шо вони знають? Нічо.
[У нас в Сêельêах от є êóтоê]... То Собаêарня! Є! Яê [з] села
йти, та часть... Нó, це вже я не знаю, чо Собаêарня назвали. Тих, хто
там жив називали собаêарні. А оце ó цей êрай – яê Басаньêа. На-
званіє êолхоз
ó раньше... Басаньêа, тоді називали. Яê ó нас, село, на
Собаêарні, то ось мене, де я живó, і на [
нерозбірливо
] Собаêарня –
три êілометри. Базар, чи Базарниêи! Це центер яêраз. А то три êі-
лометри тóди. Більш таê може й не можó...
[Хóтори біля Сêельоê є]. Шевченêів хóтір! [Це зараз óже село].
Первомай. Дід розêазóвав, шо... Це ж, Попов [
нерозбірливо
]. Це ж
помещиêи ці... Вони ж в êарт ãрали. І Попов це проãрав. Землі там...
Пятсот ãеêтар, чи пятдесят ãеêтар. [
нерозбірливо
] цьоãо не знаю.
[Проãрав] Арнабарніêовó. Нó, це помєщіê, таêий, яê Попов! Нó,
десь, Попова вони ж знали. Помєщіê помєщіêа знали. І ãрали в êар-
ти і проãрав Попов томó чи пятсот ãеêтар, чи... пятсот... Таê наріза-
ли смóãами ше не таêими
, яê оце, а ото, соха. Сохами. Нó, Попов це
ж! [Це Попове село бóло]... Дід за панщинó мені не розêазóвав. А
Попов тóт проїзжяв. Не він, а сини йоãо. Попов – він де? Він в Хра-
нції жив! Він же тóт не жив! А в
Франції!
Дід мій-то не робив [в еêономії ó Попових, ó Василівêі]... А ро-
дич мій там яêийсь ó Попова бóв! Слóжив. Слóжив! Бóла в йоãо
[пилочêа]. Він [
нерозбірливо
]. Хароше [бóло в ньоãо хозяйство]!
Усе бóло. Двісті тисяч! Він ãенерал же бóв! Таê [
нерозбірливо
]. Оце
ж плавня вся Попова. І степ отой, під Михалівêой...
[Це ж до Попова, тóт] êозаêів тóт зразó не бóло! Пóстиня. Бо
Катерині, це яê êазали, шо там пóстиня, переселяється, полтавці.
Хай населяє, бо там нема народа, хай населяє. І ото полтавці. Зраз
ó
населили вони. Дома строїли. А на ãорó, це виїзжя óправляющий, це
раньше дає, бо бриãадір виїзжяє êонем на ãорó, і там де люди [
не-
розбірливо
], дає наряд. А остальні всі наверхó тóт не жили.
[Церêва бóла помню]... Яê розбирали. В тридцять читвертомó...
[Церêва бóла велиêа]. Сємдесят пять метрів. Висота. З Василівêи
видно її. [В церêвó ходили таê]... Та воно ж тридцять третій, три-
дцять вторий, тридцять
третій – [êолеêтівізація], попів же розіãна-
231
ли, вони тіêали, хто êóди. І там зерно зсипали. Все. А потом роз...
розбирать начали. У Василівці êлóб строїли. Построїли, з тоãо êам-
ня. Комсомольці [розібрали].
[Кладбіща тóт старі бóли ó Сêельêах]... Кладбіща затопило. А
зараз під ãорою є êладбіще. Старе-старе. Це на
той êрай. [Там вже
не ховають]. Там вже ж ніхто не живе. Виселили на ãорó.
[В Сêельêах і відьми бóли, яê ото вороже]... Бóли! Тóт жили. Я
таê не знаю! Я ше ж молодий бóв! Дівчата! Ішли, таê êажóть, на –
це в нас
Жовтнева, а там [
нерозбірливо
] – таê баба сиділи [
нерозбі-
рливо
] за двором, і отож, наêалдовóють. І вони вдвоєм в êармані
дóлі. “Я, – êаже, – знаю, шо ви дóлю в êармані держите!” Таê вони
більше цією вóлицею не ходили! [Це по вóлиці] Тюленіна. [
Нероз-
бірливо
]. Таê ми, êаже, не ходили. Яê ідем, êаже... Ми, êаже, знаємо!
Шо дóлі в êармані держите. Та вони боялись тією вóлицею ходить.
Вона тіêи вредила!
Бóли [таêі шо лічили, шептали]... У нас тóт та... Фамилію [нази-
вав]... [Отмєнний] êостоправ бóв! Аãа. Даже ê
орова поламає ноãó
там, і направляла. [Ще перед війною]... І ó війнó бóла êостоправ.
Жила на том êраю. Аж з Запорожжя привезли дєвочêó. Год лежа-
ла – попереê. Позвоношниê. Вони взнали, шо в Сêельці є таêа, шо
направляє. Приїхали троьма “Волãами”, до неї. А я там яêраз, роди
-
чі. “Де живе, де живе Устінова?” – “Де Устінова живе?” –“Дома, до-
ма”. Ведóть її під рóêи, тó дівчинó, ãодів сімнадцять, може девятна-
дцять. Не ходе. [
Нерозбірливо
] все врем’я, не можóть нічоãо зро-
бить. “Ви направляєте?” – Каже: “Я!” – “А шо берите?“ – “Хто шо
дасть!” – вона êаже. “Нó, а ви можете попереê, спинó направит?”
Вона êаже: “Моãó!” Завели вони. Під рóêи завели. Бóв і платоê на
тій дівчині. [
Нерозбірливо
]. А вона її там, êóхня [
нерозбірливо
]. За-
вели вони тóди її. Вона одіяло прослала на полó – “Ложіть!” “Я не
ляжó”. – “Давай!” Направила. Каже на неї: “Вставай!” Каже: “Я не
встанó”. – “Вставай! Встанеш!“ Вона: “Встанеш. Не болить в тебе, де
оце направлене?” Дає рóêó, піднімає, вона встає. Тож її підніма, а
тож рóêó тіêи дала,
вона встає. “Анó поманеньêó пройдися!” Вона
поманеньêó – боїться, вона ж... “Бо в мене, – êажє, – бинтів немає.
Я, – êаже, – простиню порвó, і обвяжó”. Таê вони êажóть: “Ми щас
бинтів привезем”. [Поãнали] на Запорожжє. І вона обвязала тó про-
стиню: “Іди по дворó, – êаже, – бо ше й біãать бóдеш
!” А вона два
ãоди лежала недвижимо. Направила. Сóстави оті повиходили. А во-
232
на яê в [
нерозбірливо
] – ось один вийшов, ось вийшов, ось вийшов,
ось вийшов. Устінова фамилія. Я вже забóв, яê її звать.
[Це вона од природи]... Вона, от ти рóêó вивіхнеш, чи поламаєш,
вона не ламає – отаêо. Оце водить й направляє. У Василівêó, бóло
яê заболіє, та в Василівêó поїде, там ó хир
óрãії... Таê той êостоправ,
шо ото [
нерозбірливо
]. Привезóть, а він, а вона направе, і додомó,
направе, і додомó. [
Сміється
]. Отаêа женщіна бóла!
Божич Дмитро Олеêсандрович, [1925] роêó народження,
Дрóжина […], […] роêó народження
1
,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
2
Дрóжина: Бóло в їх своя земля, занімався êожевнічеством…
[Даже виїхав] із села... А в нас забрали êоровó. Сêрóтили нам там
рóêи, проволоêой приêрóтили до… Коняêи бóли…, воли бóли, – все
в нас забрали. А тоді [повертались] та êоровó забрали.
Хліб тоже
позабирали. На ãорищі [
нерозбірливо
]... Під роãозом хата [
нерозбі-
рливо
] і присипали, а тоді [варево] ноччó варили. Батьêо мій жив ó
плавні, там бóло ó ньоãо таêе хозяйство...
Дмитро Олеêсандрович: Хазяйство бóло, сіно êосили…
Дрóжина: Таê їм маãарó дали і вони зробили таêе пшено. І це
пшено ó маêитрі, таêа бó
ло здорова маêітра... І велиêа хата (яê ó нас
по-сільсьêомó називається), ó вас зала – оце велиêа хата називали…
Оце біля ãрóби лежанêа, на тій лежанці стояла маêитра, а нас – чет-
веро дітей. Яê прийшли – називали óдарниêи – ходили та забирали
óсе. Таê він же
нам êаже: “Хватайтесь за маêитрó і êричить!” – це я
правдó êажó, бо воно [
нерозбірливо
]… Начала з маêітри, таê маêіт-
рó і не забрали. Шо вам ще розêазать? Можна баãато êой-чоãо роз-
êазóвать і на шо воно? Бóдем оце все писать? Та êомó воно...
Дмитро Олеêсандрович: [Про ãолод?] Це в [19]33-мó?
Дрóжина: [
Нерозбірливо
] це [19]47-й? В [19]47-ім ãолод бóв.
Оце ж тоãо ãолод бóв, шо забрали óсе. Ісêóственно ãолод зроблено.
Ми тоді яê перейшли, називаються êозелиêи, їх тепер і нема… Це
таêе похоже на цибóлю і оте рвали, нарвемо собі, ще і батьêам несе-
мо – “Ось ми й вам принесли”. І в шêолі давали пайоê, ãодóвали ді-
1
Дружина не побажала називати своє ім’я та по-батькові.
2
Опитування провели О. Мірущенко та Н. Сурева (6 серпня 2001 р.). Дешифрува-
ла аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
232
на яê в [
нерозбірливо
] – ось один вийшов, ось вийшов, ось вийшов,
ось вийшов. Устінова фамилія. Я вже забóв, яê її звать.
[Це вона од природи]... Вона, от ти рóêó вивіхнеш, чи поламаєш,
вона не ламає – отаêо. Оце водить й направляє. У Василівêó, бóло
яê заболіє, та в Василівêó поїде, там ó хир
óрãії... Таê той êостоправ,
шо ото [
нерозбірливо
]. Привезóть, а він, а вона направе, і додомó,
направе, і додомó. [
Сміється
]. Отаêа женщіна бóла!
Божич Дмитро Олеêсандрович, [1925] роêó народження,
Дрóжина […], […] роêó народження
1
,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
2
Дрóжина: Бóло в їх своя земля, занімався êожевнічеством…
[Даже виїхав] із села... А в нас забрали êоровó. Сêрóтили нам там
рóêи, проволоêой приêрóтили до… Коняêи бóли…, воли бóли, – все
в нас забрали. А тоді [повертались] та êоровó забрали.
Хліб тоже
позабирали. На ãорищі [
нерозбірливо
]... Під роãозом хата [
нерозбі-
рливо
] і присипали, а тоді [варево] ноччó варили. Батьêо мій жив ó
плавні, там бóло ó ньоãо таêе хозяйство...
Дмитро Олеêсандрович: Хазяйство бóло, сіно êосили…
Дрóжина: Таê їм маãарó дали і вони зробили таêе пшено. І це
пшено ó маêитрі, таêа бó
ло здорова маêітра... І велиêа хата (яê ó нас
по-сільсьêомó називається), ó вас зала – оце велиêа хата називали…
Оце біля ãрóби лежанêа, на тій лежанці стояла маêитра, а нас – чет-
веро дітей. Яê прийшли – називали óдарниêи – ходили та забирали
óсе. Таê він же
нам êаже: “Хватайтесь за маêитрó і êричить!” – це я
правдó êажó, бо воно [
нерозбірливо
]… Начала з маêітри, таê маêіт-
рó і не забрали. Шо вам ще розêазать? Можна баãато êой-чоãо роз-
êазóвать і на шо воно? Бóдем оце все писать? Та êомó воно...
Дмитро Олеêсандрович: [Про ãолод?] Це в [19]33-мó?
Дрóжина: [
Нерозбірливо
] це [19]47-й? В [19]47-ім ãолод бóв.
Оце ж тоãо ãолод бóв, шо забрали óсе. Ісêóственно ãолод зроблено.
Ми тоді яê перейшли, називаються êозелиêи, їх тепер і нема… Це
таêе похоже на цибóлю і оте рвали, нарвемо собі, ще і батьêам несе-
мо – “Ось ми й вам принесли”. І в шêолі давали пайоê, ãодóвали ді-
1
Дружина не побажала називати своє ім’я та по-батькові.
2
Опитування провели О. Мірущенко та Н. Сурева (6 серпня 2001 р.). Дешифрува-
ла аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
233
тей. І тим хто робив, робочим, ó столовій давали, ãодóвали. А тоді
вже стало, шо дали хліба по шість, а в яêих êолхозах і по дванадцять
êілоãрам на трóдодень. Трóдодень же бóв! Уже люди пішли жить
[
нерозбірливо
].
А пережили... А той період пережили. Мою мамó, за те шо в неї
нашли хліб, десь заêопала, таê мою мамó прив’язали та били. То
мама нам êаже: “Яê прийдóть забирать вас, то ви хватайте за спід-
ницю, не бросайте”. Оце ж вони заводять ó êабінет, а мати êаже: “
Ви
не бросайте мене, в мене [три дівчати]” – і забрали.
Дмитро Олеêсандрович: [Це ó Сêельêах].
Дрóжина: А тоді [
нерозбірливо
] мале-мале бóло. А тоді вони, ó
нас там де церêва бóла, там тепер êлóб, êонтора...
Дмитро Олеêсандрович: [Ото в ãородах] церêва бóла.
Дрóжина: Таê вони привели її тóди, в церêвó. І вони з дитиною, з
малою. А тоді мама ê
аже, шо випóстіть мене, ой, таê яê вроді би в
тóалєт. А тоді тіêать! А дитинó ж бросили. Таê вони вже за ними з
дитиною біãли – “Забери хоч дитинó!” Ото таêе бóло. Все бóло! А
пережили і вижили, та нашо все йоãо роз
êазóвать?..
Бабóшêа моя розêазóвала, шо оце ж пансьêа земля бóла. І яê
прийшла воля, таê êажóть, шо [вже ж бóло реãістрірóваться], вже до
двадцяти ãод… Таê, êажóть, хлопці ó сорочêах, без штанів, шоб в
армію [не] забирали, [бо
забирали по]…. Бóли рóбашêи аж до п’ят!
[
Сміються
]. [
Нерозбірливо
] яê тільêи стане [
нерозбірливо
], нó, шоб
не брали в армію.
Дмитро Олеêсандрович: А в армію брали ж на двадцять п’ять
ãод, двадцять п’ять ãод слóжили.
Дрóжина: А то сêільêи днів ходили ж на панщинó, а там ті два
дні дома. У неділю не робили, бо це
ж церêва бóла православна, ві-
рили цьомó… А яê об’явили [
нерозбірливо
], шо царя вбили, шо він
оце… Вони довãо не об’являли… Вони йоãо за той, особенно церêва
не хотіла, шоб оце той [
нерозбірливо
]. Усе воно через церêвó йшло,
і розписóвали через церêвó… І яê об’явили óже вони [
нерозбірливо
].
А люди, êажóть, бросили. Оце за це бабóшêа розêазóвала мені [
не-
розбірливо
]. Оце Сêельêа бóла пансьêа, а Василівêа – ні. [А пана яê
звали, –] оце ні, не сêажó. Отож ó Василівêі бóв той, Попов?
Дмитро Олеêсандрович: Попов. Таê в йоãо, в йоãо охрана бóла
чисельна [
нерозбірливо
]. [Бідненьêий, а дід ó йоãо, êазали, бóв
êнязь], ото в йоãо плавня бóла… Ото батьêи [там ліс різали, сапетêи
234
бóли], êрали. Бóло ото чечени верхами яê доженóть, таê пльотêами,
пльотêами били.
Дрóжина: Нó, оце ó плавні [
нерозбірливо
].
Дмитро Олеêсандрович: Оце таêе…
Дрóжина: Це вже бóло перед совєтсêой властю…
Дмитро Олеêсандрович: Імєнія бóли… Там бóв парê, ставоê…
Тóтечêи недалеêо, [від Сêельоê êілометрів шість]... Нó, щас óже па-
рêó тоãо нема, випиляли всьо. Ставочоê ще
є... Ставочоê там бóв,
там балêа…
Дрóжина: Орлянсьêе. Нічоãо з ньоãо тоãо не залишилось! Ка-
жóть, там і фіãóри бóли, êрасівий сад бóв… Розêазóють, шо [
нероз-
бірливо
] захотів, нó, побажав він жениться на своїй [роботниці]. І
мати не дала блаãословення. А раз блаãословення матері нєт, в цер-
êві ж не вінчали. Нó, вобщєм, він видно таêий трошêи бóв, шо сочó-
ствóвавший, нó, яê сêазать [
нерозбірливо
]. Ото там вам розêажóть…
Дмитро Олеêсандрович: Та хто там, там може і людей нема…
Люди то є, а тіêи ж старих óже немає, тих шо там... А потом начали
[
нерозбірливо
] êомплєêтóвать... [
Нерозбірливо
].
Дрóжина: Моя мама баãато за йоãо розêаже, яê вспомне. Не дó-
же давно воно і розорилося…
Дмитро Олеêсандрович: Мій отець не сêелянсьêий.
Дрóжина: Ви ж бачите, ó батьêа іностранна хвамілія, ó йоãо ба-
тьêо іностранець!
Дмитро Олеêсандрович: У
моãо батьêа іностранна фамилія. А
бабóся – óêраїнсьêа.
Дрóжина: Да, зі Сêельоê! Потомственні сêеляни.
Дмитро Олеêсандрович: Народилася тóт... Я ще занимался êо-
жевничеством. Кожи чинили, хроми робили. Зі всяêої êожи, і з
овець, зі свиней.
Дрóжина: Робили й хром,
робили й смóшêи... Люди свою хóдобó
держали [
нерозбірливо
]. Привозили даже з дрóãих сел… Бóла літе-
ратóра, [виписóвали]. Все робили, і хром робили. Я яê підросла, таê
мені там таêі тóфлі на êаблóêó пошили, видєлалі, êрасиві бóли, то-
несеньêий хром таêий бóв. І êрасили вони, вичиняли...
Дмитро Олеêсандрович: Хром той [
нерозбірливо
]. Таê яê вичи-
ниться, то дóбêа називається. З дóба êорó драли, тією êорою дóби-
ли. А потом óже ж виписóвали з Америêи êрасітєлі, яêі хочеш, бо в
нас не бóло...
235
Дрóжина: Чомó там з Америêи? І в нас бóло, з Америêи?! Чини-
ли êожи, то таê і називалися чинбарі….
Дмитро Олеêсандрович: [І батьêо мій] занімався, тоді це таê і
називався [по-вóличномó] – Чинбар... Ото Чинбарі [
сміється
]...
Дрóжина: Та Боã з ним!.. [
Сміється
]. Для чоãо воно?!
Дмитро Олеêсандрович: [
Нерозбірливо
]. Баãато фамілій: [
не-
розбірливо
], Крімплевсьêий, [
нерозбірливо
] – це ж фамилія не
óêраїнсьêа, польсьêа… Нó, поляêи ж то на Уêраїні бóли, нó, і воно
перейшло ж таê, фамілії… Дід бóв один тóт, Запара фамилія йоãо.
[
нерозбірливо
]. Він бóв любітєль, ãармошêа в ньоãо бóла. [
нерозбі-
рливо
]: Це ж він землю свою орав, йомó обробляють, а він на ãар-
мошêє ãрає. А бóли таêі, що занималися. І êоні бóли, і воли бóли…
Дрóжина: [Коли село виниêло]... Я до цьоãо... Яê воно забóдовó-
валося? Бóв же тіêи
низ оце в нас, понад береãом...
Дмитро Олеêсандрович: Понад річêою.
Дрóжина: Понад річêою... Нó, я вже точно вам не сêажó в яêомó
ãоді… У нас оце од êраю два êвартали [
нерозбірливо
]. Мої батьêи
вже жили на ãорі, а то низ бóв... Ото тіêи понад низом, і оце де зараз
видно êрóчі, тепер же ж оце Каховсьêе, таê прямо ото яê тóди, до
самих, поêи оті êрóчі, степ оце бóв. Таê що оце
село заложено давно,
[
нерозбірливо
]. Бо бабóшêа [вмерла, а вони вже осталися], а батьêо
вже [мій] жив на ãорі. Це хтозна, це старіші люди знають в яêомó
ãоді. Та їх і нема вже. А все равно ó сільсовєті, чи де воно, архіви
єсть… Яê воно нóжне [
нерозбірливо
]. А все одно старі люди розêа-
зóють [
нерозбірливо
].
Дмитро Олеêсандрович: [Я сам переселявся знизó]. Госóдарство
платило те… Пред’явили, шо вас бóдóть виселять, – виселêа. Пла-
тили дєньãи, за дом платили 12 тисяч, на ці дєньãи поêóпали мате-
ріал ілі хатó êóпóвали… Я êóпив шлаêоблоêó, а це êамінь, êамінь
пиляний
таêий бóв, наподобіє шлаêоблоêа…
Дрóжина: Та їм цьоãо не нада…
Дмитро Олеêсандрович: Вóлиці? Це бóв перший êвартал, то
вторий êвартал…
Дрóжина: Оцеї вóлиці не бóло, оцей і оцей не бóло. Оце млин і
оце од млина на
тó сторонó бóла та, і це сюди, – а це села не бóло.
Це яê оце виселяли, виселêи робилися і Каховсьêе водоймище...
Рибêолхоз, бач, і досі там на низó в нас.
Дмитро Олеêсандрович: [На низó] я работав рибаêом, рибачив.
Работав рибаêом, бриãадіром
робив, а потом [зняли]… Сам лодêи
236
робив, а потім принімав рибó од рибаêів. А після тоãо бóв ó маãазіні
в сільпо продовцем. А після продавця розсчітався, пішов ó êолхоз.
В êолхозній мастерсьêій, [плотницьêа] мастерсьêа, бóв тоже бриãа-
діром…
Плюйêо Варвара Юхимівна, 1925 роêó народження,
с. Сêельêи, Василівсь
êоãо районó Запорізьêої області
1
[Діда своãо] пам’ятаю. Дід рибалêою поêи, поêи і вмер. До ста-
рості. Батьêо мій рибалив, і дід. Оце вони рибалêами. Здавали на
пóнêт, таê, яê і тепер. А тоді їм оплачóвали. Риба йшла в ãосóдарст-
во. Самі не
занімались. А от рибêолхоза. А êонтора їхня бóла основ-
на [
нерозбірливо
]. А бабêа дома бóла. Тоже ó неї п’ятеро бóло...
П’ятеро онóêів бóло ó неї чи дочоê. Тоже ж розійшлись, тоже ж во-
ни стареньêі. Ото таêе. Хата бóло розвалилася. Вони яêраз жили
під, під, вода підійшла, і воно все повалялося.
Я
знаю, що в тридцять третім ãодó дóже ãолод бóв... Я знаю це,
трошêи помню я, трошêи помню. В тридцять третім ãолод бóв. Лю-
ди єсть і померли баãато. Це я помню. А мій батьêо, і дід мій робили
в рибêолхозі. Нó, тоді вони
снабжали їх із тоãо із Ниêаполя. Давали
все, харчі. Мóêó полóчали. Тоді ми не ãолодóвали, тоді в тридцять
третьомó. А баãато людей дóже померло. Але...
В сороê первомó ãодó началася война. Нас бóло пятеро в матері.
Аãа. Батьêа забрали, на войнó.
Оце вже, поêа не брали, а тоді напос-
лідêó забрали. Нас пятеро! А ми жили там на низó. Аãа, повели ба-
тьêа, ми біжемо слідêом, плачемо. Яê повели, і по цей час!.. Оста-
лось нас пятеро... Мати нас воспитóвала. Я і в наймах бóла! Я
сама
старша, двадцять пятоãо ãодó... Я сама старша бóла. І в найми пішла.
В наймах бóла. Чотирі êласи тіêи êончила. Бóла в наймах, а тоді
прийшла – тóт óже німці яê захватили, яê начали нас ãанять по êрó-
ãом. І по оêопах, і де
ми тіêи бóли. Яê поãнали нас оце в Василівêó,
осюди, чи на Поповó, на оêопах. Ось начали бомбить німці, ми на-
чали тіêать, а німці з пльотêами, та нас ãаняють, стіãають!.. Та не
дай Боã! І за Балêами бóла на оê
опах. За Поповой, да êопали. Через
жито, і за трасó, і отóдиво таê ó стронó êопали. Аãа.
1
Опитування провів В. Марчук (4 серпня 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та
створила транскрипт Т. Молдавська.