Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

Передмова

Озерузі Тетяні, Кожевниковій Альоні, Кутузу Геннадію, Костюк

Марії, Варчуку Дмитру, Чуб Руслані.

Особлива вдячність методисту кафедри менеджменту зовніш-

ньоекономічної діяльності МАУП Бабіч Ганні Валеріївні за надану

допомогу.

На закінчення цієї «Передмови» автор зичить читачам, щоб

для них справдилися слова з тосту у фільмі «Кавказька полонян-

ка». Тост був короткий як постріл: «Так выпьем же за то, чтобы

наши желания совпадали с нашими возможностями!» У рамках

зазначених вище обмежень хай кожний з вас досягне того, чого

вартий, а ця книжка хай допоможе зробити це красиво.

Краса, як відомо, править світом. Отже: «Вип’ємо ж за жінок,

які потіснили чоловіків на багатьох відповідальних роботах, у ба-

гатьох сферах і у багатьох професіях, але не витіснили їх зі своїх

сердець!»

Контактний телефон І. І.Дахна у Києві: 494–47–32 з переклю-

ченням на 14–87.

Передмова

Праця

РОЗДІЛ 1

ПРАЦЯ

1.1. Робота

у далекому

зарубіжжі

Кожна країна має свої спе-

цифічні особливості практично

у всіх сферах свого життя. За-

вдяки цьому світ є цікавим і різ-

номанітним. Національні осо-

бливості виявляються і у сфері

праці.

Далі стисло ознайомитися з

тим як працюють у США.

Там знайти роботу — за-

вдання не з простих. Зрозуміло,

що попит на низькокваліфікова-

ну, а отже і невисокооплачувану

працю, завжди є. Що ж стосу-

ється пристойної роботи, то для

працевлаштування потрібно

докласти зусиль. Необхідними

є стаж роботи та вагомі рекомен-

дації. Кота в мішку американці

купувати не звикли.

Існують у США, так би

мовити, негласні вимоги робо-

тодавців. Оскільки американ-

ським компаніям є притаман-

Розділ 1

ним командний дух, то при прийомі на роботу там приділяють

серйозну увагу такій рисі кандидата на робоче місце як умінню

працювати у команді. Ціниться та заохочується готовність співро-

бітника виконувати певний час обов’язки, які прямо не стосуються

його посади.

Перед потенційним роботодавцем не прийнято з’являтися

у пригніченому стані. З тіла кандидата має випромінюватися енер-

гія. Американці не люблять хворих. Вважають, що американці

мають бути здоровими хоч би з огляду на те, що вони — американці.

Позитивними рисами роботодавці вважають впевненість кан-

дидата та наявність щирої посмішки на його обличчі.

Якщо шукача роботи взяли на неї, то це не означає, що його

проблеми закінчилися і він може бути спокійним до кінця днів

своїх. Розслаблятися в Америці — не прийнято.

Втратити роботу там не складно. Передусім необтяжливою ця

процедура є для приватних компаній. Слід зазначити, що оскільки

США — країна федеративна, то це накладає свій відбиток і на тру-

дове законодавство. Єдиного уніфікованого і всеосяжного законо-

давства у сфері праці там немає. У кожного штату воно своє.

Під час пошуку роботи шукач мусить регулярно звітувати про

здійснені ним спроби знайти роботу. Наприклад, у штаті Нью-Йорк

шукачів роботи два рази на місяць запрошують на співбесіду. Під

час неї розглядають ті дії, які були вчинені у пошуку роботи. Про-

понують варіанти працевлаштування.

Бюро з працевлаштування видають безробітним спеціальні що-

тижневики, куди записуються відомості про роботодавців, до яких

шукачі звертаються.

Безробітним в Америці сплачується допомога. Прожити, хай

не жирно, а все ж таки можна. Автор цих рядків восени 1995 році

під час свого перебування у США бачив у негритянських кварталах

м. Балтимора натовпи афро-американської (чорношкірої) молоді,

які безцільно вешталися туди-сюди. Американська професура роз-

повідала, що поміж чорношкірих є безробітні у третьому поколінні.

Себто не працювали (а жили на допомогу) дід і баба, потім батьки,

а нині — вже й онуки. Автор цієї книжки доходив висновку, що й

внуки вже не запрацюють, бо потяг до праці у них атрофіювався.

У США вже давно ведеться боротьба з будь-якими дискриміна-

ціями (особливо расовою). Сексуальні домагання там вважаються

серйозним правопорушенням. Немало працівників втратили з-за

Праця

цього свою роботу. Для багатьох політиків звинувачення у сексу-

альному домаганні означало кінець кар’єри. Згадаймо, які про-

блеми мав президент США Біл Клінтон.

Під час свого перебування у США автор цих рядків інколи ло-

вив себе на думці, що американки видають бажане за дійсне. Все ж

таки обминав їх як міг.

Американський роботодавець не має права цікавитися сімей-

ним статусом жінки чи наявністю у неї дітей.

В Америці дозволяється роботодавцям влаштовувати праців-

никам тести на вживання наркотиків. Тестуванню підлягають і ті,

кого беруть на роботу.

У США завжди високими були зарплати. Очевидно це поясню-

ється силою профспілок.

У всі часи США були пристанню для мільйонів некваліфікова-

них робітників — мігрантів. Найчастіше їх залучали і залучають

на виконання ручної праці.

Дешева некваліфікована робоча сила знижує зарплату. Далі

зазначимо річні зарплати деяких категорій працівників. Не слід

забувати й те, що розміри зарплат вказуються до сплати податків.

Після сплати податків вони суттєво зменшуються. Відомості про

зарплату американських працівників містяться і у рубриці « Про-

фесії» цієї книги.

Отже станом десь на 2006\2007 рік торічна зарплата складала

(у тис. дол.): терапевти і хірурги — 247, юристи — 153, фінансові

консультанти — 122, фармацевти — - 90, адміністратори початко-

вого рівня — 60, адміністратори з досвідом роботи — 83,5, викла-

дачі вузів — 81,5, асистенти лікарів — 75, кадрові працівники —

73,5, психологи — 66,5, оцінщики нерухомості — 66.

Під час свого перебування у США в 1995 році автор цих ряд-

ків дізнався про особливості оплати праці професора юридичного

факультету Балтиморського університету. Впродовж року йому

платили 100 тис. доларів. Платили лише за 9 місяців. Під час що-

річної 3-місячної відпустки той мав жити за рахунок зекономлених

коштів. Міг підшукати підробіток — чи то в університеті, чи то поза

його межами. Після п’яти чи шести років роботи йому надавалася

за рахунок університету можливість впродовж півроку виконувати

якусь творчу роботу (навіть за межами США).

Національною рисою трудових відносин у США є короткі від-

пустки (це не стосується професури та, можливо, ще деяких катего-

Розділ 1

рій). Повідомлялося, що американські штати не мають будь- яких

законів, що стосуються мінімальної тривалості відпусток. Як пра-

вило, тривалість відпустки визначається у контракті працівника

з роботодавцем. На тривалість відпустки впливає статус кампанії,

посада, термін роботи у компанії, а також штат, де знаходиться

компанія.

Пересічна торічна відпустка у США триває близько 10 днів.

При цьому близько 20% американців взагалі її не використовують.

Оцінювалося, що в 2007 році працівники подарували своїм робото-

давцям близько 439 млн днів відпусток. Це забезпечило збагачення

роботодавців на суму в 60,5 млрд. доларів.

Пересічний американський чоловік мав відпустку, що на пів-

дня буда більша, ніж жіноча відпустка.

Відпустка американців підраховується за простою формулою.

За кожний відпрацьований місяць надається 8 годин відпустки.

Якщо працівник самовіддано відпрацював у компанії 15–20 ро-

ків, то він мав право на місячну відпустку.

Виконані дослідження засвідчили, що у переліку головних

пріоритетів американців відпустка знаходилася далеко позаду та-

ких показників, як розмір заробітної плати, наявність медичного

страхування, якість роботи.

Американські лікарі ставлять діагноз деяким працівникам

«синдром відсутності відпустки». Тривала робота без відпустки

може стати причиною виникнення серцевих нападів та інших сер-

йозних захворювань.

Вчені дійшли висновку, що тривалість життя людей, які довго

потерпали від цього синдрому, була меншою, ніж у алкоголіків.

Щорічна відпустка знижувала ризик смерті на 20%.

Департамент праці США назвав навички, які найбільше ціну-

ють роботодавці. Це:

• здатність до самостійного розв’язання проблем;

• вміння спілкуватися з людьми;

• комп’ютерна грамотність;

• педагогічні знання.

Результати проведеного весною 2008 року у США соціологічно-

го дослідження вказали, що для більшості американців можливість

мати достатньо вільного часу була важливішою, ніж бути багатим.

Лише 13 відсотків з понад 2,4 тисячі людей, які взяли участь у теле-

фонному опитуванні, відповіли, що багатство для них — найосно-

Праця

вніша цінність у житті. 67 відсотків респондентів зазначили, що

їх основним пріоритетом є вільний час. Він для них був важнішим,

ніж зробити кар’єру, створити сім’ю та мати дітей.

Дослідження виконувала організація «Pew Social and

Demographic Trends Projet». Представник цієї організації Річард

Марін зазначив-всі хочуть мати вільний час, щоб опікуватися тим,

що їм подобається.

Соціологічне опитування також виявило, що люди з універси-

тетською освітою цінували кар’єру більше, ніж багатство.

Люди ж, що мали матеріальні труднощі, вважали гроші одним

із своїх пріоритетів. Поміж тих, для кого гроші були одним з осно-

вних пріоритетів — представники етнічних меншин, малоосвічені

люди та іммігранти.

Дослідження також виявило, що молодь думає про гроші біль-

ше, ніж старше покоління.

Багатство не потрапило до верхнього рядка рейтингу. Все ж

таки 43 відсотки респондентів зізналися, що гроші відіграють у їх

житті неабияку роль.

Британська компанія з трудових ресурсів «Investors in People»

була замовником соціологічного опитування. Його тема-спупінь за-

доволення населення Великої Британії місцем своєї роботи. У квіт-

ні 2008 року було опубліковано результати цього соцопитування.

Виявилося, що майже 40 відсотків працюючого населення Великої

Британії були незадоволені місцем своєї роботи.

Основні чинники незадоволення:

• відсутність стимулів на роботі;

• занадто велике навантаження;

• низька зарплата;

• відсутність підтримки та уваги з боку начальства.

Умовами праці були незадоволені, передусім, співробітники

великих компаній. Їх частка складала 39%.

В організаціях і фірмах з численністю до 250 чоловік незадо-

волених було дещо менше-приблизно 30%.

Згідно з підрахунками статистичного бюро Євросоюзу, австрій-

ці є найпрацелюбнішею нацією Європи. Щотижня вони відпрацьо-

вували 44,3 години. Друге місце посідали Греція. Греки щотижня

працювали 43,8 години. Великобританія мала показник 43 години.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)

склала рейтинг найбільш працьовитих народів світу. Перше міс-

Розділ 1

це посіли жителі Південної Кореї. Інформацію про це навесні

2008 року оприлюднив американський журнал « Forbes «. Рівень

працелюбності оцінювався за середньорічною кількістю робочого

часу. На південного корейця впродовж року припадало 2357 го-

дин робочого часу. У Південній Кореї 6-денний робочий тиждень

вважається нормою, а не винятком з правила. 2004 року у школах

та компаніях, де штат співробітників перевищував 1 тис. чоловік,

було запроваджено 5-денний робочий тиждень. З огляду ж на давно

усиновлені традиції цей захід залишився на папері. Південні ко-

рейці мирилися з мінімальною відпусткою. Нерідко вона складала

щороку не більше ніж три дні. Максимальна відпустка у Південній

Кореї-10 днів. Навіть заборони властей не могли змусити корейців

працювати менше.

Другим за працелюбністю народом вважались греки. Пересічно

на грека впродовж року припадало 2050 годин відпрацьованого

часу. Наступні місця у першій п’ятірці країн — трудоголіків по-

сідали Чехія, Угорщина та Польша. Пересічно впродовж року чехи

відпрацьовували 1997 годин. Угорці щорічно працювали 1986 го-

дин, а поляки — 1985 годин. Шосте місце посідала Туреччина. Її

мешканці щороку віддавали праці 1918 годин свого життя. Сьоме

місце було за Мексикою — 1883 години. Восьме місце дісталося

Італії — 1800 годин.

У цьому рейтингу США посідали 9-е місце. На пересічного аме-

риканця припадало лише 10 днів відпустки. Працював щороку

пересічний американець близько 1797 годин. Американське за-

конодавство не змушує компанії у примусовому порядку надавати

відпустки. З огляду на це 25 відсотків працівників відпочивають

лише у вихідні дні.

Наприкінці рейтингу працелюбності місця належали низці

європейських країн. У Франції був 35-годинний робочий тиждень.

Жителі Данії пересічно щорічно працювали 1391 годину, а Норве-

гії, Німеччині та Голландії — 1390 годин.

Дані про Україну у цьому рейтингу відсутні з огляду на дуже

просту причину — Україна не є членом ОЕСР.

Портал hrzone.uk виконав дослідження ефективності вико-

ристання робочого часу у Великій Британії. Результати було опри-

люднено на початку осені 2008 року. Виявилося, що 40 з 365 днів

витрачалися даремно. Понад 80 відсотків респондентів зізналися,

Праця

що частину часу впродовж робочого дня вони витрачали не на вико-

нання функціональних обов’язків. Половина опитаних зазначила,

що даремно марнують щодня 2 –3 години.

Дослідження виконувалося з метою спростувати поширену точ-

ку зору про те, що у працівників немає часу на навчання. Той час,

що марнується, міг би використовуватися на навчання.

Журнал «Business Week» на початку осені 2008 року оприлюд-

нив щорічний рейтинг найкращих роботодавців для початківців.

До рейтингу ввійшло 119 компаній. Переважна більшість їх — між-

народні. Це значило, що знайти роботу у їх філіалах можна було

у багатьох країнах світу.

Вимоги — профільна освіта та добре володіння англійською

мовою.

Порівнюючи з минулорічним рейтингом, відбулися значні

зміни. До першої десятки вірвалася готельна мережа «Marriott».

Раніше була на 45-му місті. У низці лідерів виявилися інвестицій-

ні банки «Goldman Sachs» та « JP Morgan», які раніше до десятки

не належали.

Як і раніше до новачків прихильного ставляться аудиторські

компанії.

Далі наводимо таблицю найкращих для новачків роботодавців

світу.

Місце Компанія

Сфера діяль-

ності

Пере-

січна

щорічна

зарпла-

та

(тис.

дол.)

Пересічна

щорічний

бонус

1 Ernst and Young Аудит 50–55 2864

2 Deloitte Аудит 50–60 5305

Pricewater Hоuse

Coopers

Аудит 50–55 3761

4 Goldman Sachs

Iнвестиційний

банк

60–65 -

5 KPMG Аудит 50–55 2875

Розділ 1

Marriott Interna-

tional

Готельний бізнес 35–40 2000

7 Google Інтернет дані відсутні

8 Lockheed Martin Промисловість 55–60 4000

9 IBM

Високі

технології

65–70 3800

10 JP Morgan

Інвестиційний

банк

У травні 2008 р. було проведено опитування у 13 країнах ко-

лишнього СРСР про ті держави, де жителі цих країн хотіли б попра-

цювати. Соціологічне дослідження виконало Міжнародне агенство

«Євразійський монітор». Брали участь 2019 респондентів з Украї-

ни. 64% українських респондентів не бачили необхідності шукати

роботу в інших країнах СНД. 15,6% респондентів були не проти

того щоб попрацювати у Росії.

Населення ж інших колишніх союзних республік з усіх варіан-

тів близького зарубіжжя віддавало перевагу саме Росії. Найвагомі-

шою була частка у Таджикистані (52%). Інші країни: Узбекистан

(43%), Вірменія (34%), Грузія та Казахстан (по 25,8%).

У травні 2008 року генеральний директор Федерації роботодав-

ців України Володимир Грищенко заявив, що до 2015 року трудо-

вий потенціал України скоротиться щонайменше на 25%. Основні

причини: застаріла і неефективна система охорони праці і здоров’я

та негативна динаміка чисельності населення країни.

1.2. Престижні роботи та спеціальності

Для того, щоб збагнути, яка робота для вас була б ідеальною,

слід час від часу ставити собі запитання:

• що вам насправді подобається робити?;

• що ви вмієте добре робити?;

• що вам слід робити, щоб відчути голос своїх справжніх

бажань?;

• що потрібно довкіллю, що вас оточує?