Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

351

Лінь, стомленість і депресія

11.1.3. Прогули і запізнення

Влітку 2008 року в Україні відбулося одне із численних нині

соціологічних опитувань. Присвячувалося воно ставленню до за-

пізнень на роботу. Виявилося, що роботодавці ставляться до запіз-

нень на роботу підлеглих лояльніше, ніж самі підлеглі ставляться

до запізнень своїх колег.

51 відсоток опитуваних працівників вважали, що трудова

дисципліна-це не лише повага до себе, але і до інших людей. Якщо

працівник запізнюється на роботу, то він всім гальмує справи. Чо-

ловіки до запізнень були налаштовані рішуче, ніж жінки (55%

проти 47%).

39% респондентів (41%- жінки та 36%- чоловіки) схильні були

думати, що головне — це результат роботи, а не просто сидіння

в офісі. 10% респондентів затруднялися з чітким ставленням до за-

пізнень. Вони вважали, що це залежить від того як часто і на який

час працівник запізнюється. Вважали допустимим запізнення

на 10 хвилин, а вже на 1–2 години — недопустимим. Також вва-

жали, що непередбачувані обставини можуть бути у всіх і ці обста-

вини слід вважати поважною причиною. Неприйнятними вважали

регулярні запізнення.

Співробітники уважно слідкували за реакцією начальства

на запізнення працівника, якщо на підприємстві не було прийня-

то запізнюватися.

Далі переходимо до арифметики роботодавця, тобто до їхнього

ставлення до запізнень.

44% роботодавців вважали запізнення серйозним порушенням

дисципліни.

47% роботодавців великих компаній дотримувалися думки,

що головне — це результативність праці, а не просте перебування

на робочому місці. Серйозними порушеннями роботодавці вважали

п’янство на робочому місці та інші незаконні дії. Керівники визна-

вали, що і вони нерідко на свої робочі місця прибувають із запіз-

ненням, тому до запізнень підлеглих ставляться неприскіпливо.

9% роботодавців затруднялися з відповіддю. Зазначали, що

потрібно визначитися з тим, що є запізненням. Вважали, що все

залежить від професії та рівня відповідного фахівця. Вказували,

що коли співробітника втрачати недоцільно, то ліпше хай він за-

пізнюється чи не приходить на роботу взагалі.

Розділ 11

352

Як і слід було сподіватися, — прогули та запізнення не лише

українське явище.

Існує воно і поза межами славної України.

Влітку 2008 року повідомлялося про завершення одним з ро-

сійських порталів, який опікується працевлаштуванням, конкурсу

оригінальних пояснювальних записок, що стосувалися прогулів і

запізнень. Зрозуміло, що конкурс мав жартівливий характер.

Переможців визначали у двох категоріях:

– ті, хто запізнилися;

– ті, хто карали.

Слід зазначити, що працівники називають пояснювальні за-

писки «відмазками» (російською «отмазки»).

Керівники та кадровики підприємств відшукували зразки

незвичайних пояснювальних записок і надсилали їх Інтернетом.

У другій категорії (тобто начальницькій) перше місце посіла

Надія Масленнікова. Вона надіслала пояснювальну записку, у якій

працівник повідомив, що заблудився у густому тумані, коли вий-

шов вранці від малознайомої дівчини. Не знайшовши дорогу до ме-

тро, працівник вирішив перечекати непогоду у теплому приміщен-

ні. Працівник вважав, що йому слід надати відгул для відновлення

психічної рівноваги після пережитого сильного стресу, оскільки

він виявив героїзм і винахідливість у складних погодних умовах.

Пояснювальна записка співробітниці Людмили Серебрєнніко-

вої була визнана найоригінальнішою у категорії працівників. Вона

писала про те, що на роботу приходить щоразу пізніше, бо бігає

на стадіоні зі своїм собакою. Бігали вони поки не зійде сонце. Схід

відбувався восени щоразу пізніше. Зазначала, що так триватиме

до 22 грудня. Після цієї дати обіцяла приходити на роботу щоразу

раніше.

Титул «Опоздун года» виборола менеджер на ім’я Катерина.

У своїй пояснювальній записці вона зазначала, що працює що-

місяця на 24 години довше, ніж її колеги, запізнюється максимум

на 2 години щомісячно. Зазначала також, що регулярно залиша-

ється працювати понадурочно. Свої запізнення мотивувала тим, що

добирається до роботи на автомобілі, а дорога — непередбачувана.

Поміж причин запізнень чи прогулів були і такі: «Порізав носа,

коли голився, і не зміг знайти пластиря», «Пофарбували під’їзд і

я при виході прилип до підлоги».

Прогулюють і запізнюються і у США.

353

Лінь, стомленість і депресія

На початку 2008 року американський портал Careebuilder.com

виконав опитування про те, які причини придумують працівники,

щоб не йти на роботу. Виявилося, що близько третини всіх опи-

туваних щонайменше один раз в 2007 році симулювали хворобу і

не виходили на роботу.

Зазначений портал навів перелік п’яти причин невиходу на ро-

боту.

1. Одна дівчина ніби то вдарилася головою, пошкодила собі

зуби, а коли нахилилася щоб виплюнути зуб, втратила свідомість.

2. Інший співробітник указав таку причину невиходу на ро-

боту. Був у цирку. Йому в ухо потрапила моча тигра. Після цього

у працівника жахливо розболілася голова.

3. Ще один працівник вирішив попробувати їжу своєї хворої

собаки і теж захворів.

4. Співробітник поскаржився керівникові, що хтось підлив

йому у салат ЛСД.

5. Перелік закінчувався поясненням одного співробітника, що

він відпочивав на острові і затримався там, бо його човен віднесло

в океан.

Закінчимо цю рубрику розповіддю про форс-мажорні обста-

вини.

У житті часто трапляються ситуації, коли працівники, з огляду

на незалежні від них обставини, не можуть вчасно прибути на своє

робоче місце або ж взагалі можуть не прибути на роботу. Тобто такі

співробітники потрапляють у справді форс-мажорні обставини.

Трудовим законодавством України форс-мажорні обставини

прямим чином не регулюються. Тут спрацьовує загальне правило —

на час виняткових обставин дія всіх правочинів припиняється.

Про форс-мажорні обставини слід вчасно повідомити робото-

давця. Нині для абсолютної більшості працівників це не складає

жодної проблеми хоч би з огляду на наявність мобільних телефонів.

Відсутність працівника на робочому місці за форс-мажорних

обставин не можна кваліфікувати як прогул. Між форс-мажором і

прогулом є, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Все ж таки не ви-

ключено, що знайдуться роботодавці, які не обмежаться усним

повідомленням працівника, а вимагатимуть від нього письмових

пояснень. До них доцільно буде додати довідки, що підтверджують

зазначене у письмових записках.

Розділ 11

354

Якщо працівник підтвердив форс-мажор, не можна звільняти

його з роботи чи оголосити йому догану. Інших покарань, як відо-

мо, трудове законодавство України не передбачає.

Фірма може не захотіти оплачувати дні фактичної відсутності

працівника на робочому місці. Може запропонувати такому пра-

цівнику оформити відпустку за свій рахунок. Це суперечить духу

трудового законодавства, але не його літері. Позиція роботодавця

вважається законною.

Роботодавці стверджують, що відсутність з огляду на форс-

мажорні обставини, навіть, не одного, а кількох співробітників

фірми, не становить якоїсь справді серйозної небезпеки для бізнесу.

У компаніях знають як вчинити у таких випадках. Можна пере-

нести переговори на пізнішу дату, вирішити ті чи інші питання

за допомогою технічних засобів комунікації, врешті-решт дати

можливість поспілкуватися з працівником, який перебуває у тим-

часовій ізоляції, за допомогою технічних засобів.

11.2. Втомлені і депресовані

11.2.1. «Синдром згорання» та боротьба з ним

Підраховано, що кожний двадцятий робітник на планеті

страждає синдромом хронічної втоми. Вперше цю хворобу вияви-

ли у США у штаті Невада. Трапилося це 1990 року. Тоді близько

200 людей скаржилися на м’язову слабкість і депресію. Лікарі точ-

ний діагноз встановити не могли. Хворобу назвали синдромом хро-

нічної втоми. Цю хворобу ще називають «синдромом менеджера».

У цій книжці про цю хворобу була згадка у рубриці 10.1.3.

Хронічну втому ще називають «синдромом згорання». За неї

ледве вистачає сил добратися до роботи. Улюблена робота перестає

приносити задоволення.

Постійні аврали на роботі, завищені вимоги начальства, по-

стійні перевантаження є надійним збудником стресу. Стресу також

допомагають постійні конфлікти з колегами, відсутність перспек-

тив у житті та на роботі, непрості стосунки з клієнтами. Зазначене

накопичує чимало негативу.

355

Лінь, стомленість і депресія

Згоріти на робочому місці може практично кожний працівник.

Щоб це не трапилося, хворобу слід розпізнати якомога раніше.

У такому випадку боротися з синдромом буде простіше.

Групами ризику для синдрому згорання є працівники:

– діяльність яких пов’язана з інтенсивним спілкуванням з

партнерами та клієнтами;

– які постійно розриваються між роботою і сім’єю (топ —

менеджери, керівники компаній);

– діяльність яких нестабільна, пов’язана з опрацюванням

проектів і змушує постійно підлаштовуватись під графік,

що плаває;

– творчих професій, у яких потенціал періодично вичерпу-

ється;

– домогосподарки, що безперервно роблять одну і ту ж ру-

тинну роботу.

Фахівцями описано низку загальних симптомів перевтоми.

Якщо людині важко зосередитися на чомусь одному понад 5 хви-

лин, важко прокинутися, зовнішній вигляд розчаровує, знизилася

продуктивність праці — то це вказує на те, що працівник пере-

втомився.

Для того, щоб не допустити перевтоми, слід навчитися пра-

вильно розподіляти робочий час. Спочатку доцільніше виконува-

ти найскладніші завдання. Потім доречно перейти до виконання

другорядних.

Не слід забувати про обідню перерву. Організму потрібна їжа

для продуктивної роботи. Хто у цьому сумнівається, — хай спробує

поїхати на автомобілі, у баку якого немає пального. Навіть нетри-

вала обідня перерва надає можливість відволіктися і трішечки пе-

репочити.

Своє робоче місце доцільно зробити максимально зручним.

На ньому можна розмістити сувеніри, квіти, фотографії рідних та

друзів тощо.

Від вихідних днів слід отримувати максимально можливий

обсяг задоволення. Під час вихідних доцільно робити все, що до-

зволить по-справжньому розслабитися, відпочити та відволіктися

від роботи.

Перевтому можна лікувати і самому. Найкращий засіб — від-

пустка. Влаштує будь який її варіант. Головне — щоб її тривалість

була, щонайменше, тиждень. Не слід боятися чи соромитися ска-

зати керівництву, що вам потрібен відпочинок.

Розділ 11

356

У більшості випадків перевтома відбувається під час роботи над

одним і тим же проектом. Спробуйте опікуватись чимось іншим.

Також спробуйте знайти якесь захоплення поза роботою.

За перевтоми потрібно «випускати пар» та забути весь негатив.

У боротьбі з «синдромом згорання» всі засоби є доречними.

Дехто лікує цей синдром відвідуванням салонів краси. Не забу-

вайте про членів сім’ї та друзів, які можуть допомогти вам у скрут-

ну хвилину. Якщо у працівника склалися напружені відносини з

колегами і ситуація здається такою, з якої немає виходу, то йому

слід пам’ятати те, що колеги не є єдиними людьми на планеті. Спіл-

куйтеся з клієнтами чи покупцями. У жодному випадку не можна

замикатися у собі.

Хронічна втома є дуже поширеним явищем. Ця проблема пови-

нна хвилювати не лише працівника, а й його роботодавця. Заморе-

ний співробітник не може виконувати роботу у належному обсязі.

Втомленість на роботі — причина виконання завдання з кепською

якістю. Виконуючи роботу, працівник зморюється. Оскільки він

зморюється, то і не може довести справу до кінця. Утворюється

замкнене коло. Як у прислів’ї: «Чому бідні? Бо дурні. Чому дурні?

Бо бідні.»

Якщо у начальства руки не доходять до проблеми хронічної

втоми його підлеглого, то такий працівник про себе має потурбува-

тися сам. «Рятування потопаючого — справа рук самого потопаю-

чого», — це було сказано давно, але актуальність цього постулату

не зменшилася донині.

Для того, щоб розв’язати власні проблеми, необхідно визна-

чити, що провокує цю хронічну втомленість.

Можна вказати на низку цих чинників.

1. Недосипання. Воно може бути незаперечним чинником

хронічної втоми. Від сну залежить пам’ять, настрій, регенерація

клітин. Нині приблизно половина людства потерпає від розладу

сну. Це неминуче відбивається на працеспроможності. Для того,

щоб виправити становище, фахівці радять спробувати, принай-

мні, тиждень жити чітко за розкладом. Передбачте щодоби для сну

щонайменше 9 годин. Спробуйте вволю виспатися у вихідні дні.

Бригада ізраїльських вчених порівнювала успіхи у навчанні

двох груп учнів. Поміж іншим виявилося, що школярі, які спали

на годину довше їх ровесників, на 30% краще виконували домашні

357

Лінь, стомленість і депресія

завдання, легше концентрувалися, а також були уважнішими і

енергійнішими на уроках.

2. Погоня за лідерством. Репутація як про найвідповідальні-

шу людину відділу чи іншої структури, може зашкодити здоров’ю

працівника. Такий співробітник постійно працює і не відпочиває.

Він намагається відповідати тому образу, який він сам і створив.

Жертвує заради свого мозку всім — розвагами, спілкуванням із

сім’єю, хобі. Слід зупинитися. Перепочивши кілька днів, такий

працівник зрозуміє, що зі свіжими силами робота виконується

краще, ніж з надламаними силами.

3. Харчування. Від нього дуже залежить самопочуття впро-

довж трудового дня. Не слід забувати час від часу підкріплятися.

Пам’ятайте, що зелень — джерело великої кількості вітамінів. Вес-

ною слід вживати полівітаміни з мінералами. Не буде належного

харчування, — не буде і сил. З притчі відомо, що циган відучував

коня їсти. Кінь врешті-решт не витримав та й здох. Циган же вва-

жав, що не вистачило лише одного дня для того, щоб кінь розучився

їсти. Співкурсник автора цих рядків жив за іншим принципом:

«Працюємо — то й їмо. А їмо, — то й на людей схожі».

Британські медики встановили, що люди, яких добре годували

у дитинстві, заробляють на 50% більше ніж їх ровесники, яким

з їжею не таланило. Харчування впродовж перших п’яти років

життя впливає не лише на подальше здоров’я людини, але і на ак-

тивність мозку.

4. Очі. Робота на комп’ютері очі втомлює. Час від часу їм слід

надавати перепочинок. Потрібно також виконувати нескладні спе-

ціальні вправа та масаж.

Хронічну втому легше попередити, ніж боротися з її наслід-

ками.

Медики пропонують нескладний прийом боротьби з відчуттям

втомленості. З хронічною втомою можна боротися за допомогою

такого простого засобу, як неспішна прогулянка. Підраховано, що

вона може на 20% підняти рівень енергії і на 65% зменшити втому.

Якщо людина відчуває себе замореною, то їй здається, що неве-

лика розминка повністю позбавить її сил. Така думка — невірна.

Регулярні фізичні навантаження допомагають повернути бадьо-

рість. Це особливо стосується людей з малорухливим стилем життя.

Бригада вчених з університету штату Джорджия (США) дослі-

джувала групу з 36 чоловік, які вели малорухливий спосіб життя

і скаржилися на хронічну втому. Учасників обстеження розді-

Розділ 11

358

лили на 3 групи. Перша група практикувалася на велотренажері

по 20 хвилин тричі на тиждень у поміркованому темпі. Учасники

другої групи виконували те ж саме, але з меншим навантаженням.

Третя група була контрольною. ЇЇ учасники фізкультурою взагалі

не опікувались. Обстеження тривало 12 тижнів.

Виявилося, що в учасників першої і другої груп рівень енергії

підвищився на 20%. В учасників другої групи втомлюваність змен-

шилася більше, ніж в учасників з третьої групи.

Організатори обстеження зазначили, що багато сучасних лю-

дей перепрацьовує та недосипає. Легке фізичне навантаження — -

чудовий спосіб щоб відчути у собі бадьорість. Розминка — значно

корисніша ніж кофеїн та енергетичні напої.

Двома роками раніше ця ж група вчених встановила, що фі-

зичні вправи допомагають зняти відчуття втоми у пацієнтів з он-

кологічними, серцево-судинними захворюваннями та з іншими

проблемами зі здоров’ям.

Психологи Сіднейського університету (Австралія) встановили,

що найважчим днем тижня є не понеділок, а середа. По середах

люди відчувають, що минулі вихідні вже забулися, а до наступ-

них — ще далеко. Середа для багатьох є найнавантаженішим днем

після дводенної розкачки після вихідних, що минули.

Австралійські вчені також встановили, опитавши дві сотні

людей, що з наближенням вихідних настрій у людей поліпшуєть-

ся і свого піку досягає у п’ятницю. Цього дня у більшості людей

найменше термінових справ, з’являється можливість витрачати

певний час за власним розсудом. У неділю настрій у більшості лю-

дей різко знижується. Воно й зрозуміло — веселощі закінчуються,

потрібно повертатися до роботи.

Вчені також виявили, що понеділок не є таким тяжким днем,

як це традиційно вважалося. Спостереження вчені проводили

на 350 добровольцях. Рівень настрою у п’ятницю і суботу був зна-

чно нижчим, ніж у понеділок.

Якщо сил до роботи вже не залишається, то повернути бадьо-

рість допоможуть такі прості заходи.

1. Потрібно змінити обстановку. Це означає піти за межі офісу,

принаймні на 10–15 хвилин. Бажано вийти на вулицю, на сонячне

сяйво. Подивитися на світ, прогулятися щоб розігнати кров по ор-

ганізму.

359

Лінь, стомленість і депресія

2. Коли організм потребує відновлення енергетичного запасу,

то тоді, замість чаю та кави, доцільно випити стакан чистої води.

Причиною вашої сонливості та слабкості може бути брак вологи

в організмі. Напої, що містять кофеїн, дефіцит вологи не компенсу-

ють. Лише вода здатна забезпечити організм вологою. Вода приско-

рює метаболізм, розносить поживні речовини та виводить шлаки.

3. Слід стряхнутися. Найкращим засобом для цього є фізична

діяльність, — принаймні, — потягнутися, трішки пройтися, про-

бігти по сходинках. Це діє значно краще ніж кава з цукром. Цукор

забезпечує швидке підвищення активності, але опісля відбувається

і швидший її спад. Кофеїн породжує звичку. Відсутність кофеїну

призводить до кепського гумору, викликає роздратування.

4. До повернення на робоче місце бажано скласти невеличкий

план дій на час, що залишився до кінця робочого дня. Доцільно

зосередитись на головних завданнях. Між цими завданнями за-

плануйте якісь невеличкі приємні задоволення, які оживлятимуть

вас та стимулюватимуть на подальшу плідну роботу.

11.2.2. Стрес і депресія

Весною 2008 року в Україні відбулося опитування 100 фахів-

ців середньої і вищої ланки управлінців. Вік — від 25 до 45 років.

Близько 35% менеджерів називали причиною свого звільнення

постійний стрес на роботі. 63% респондентів зазнавали стресу при

спілкуванні з керівництвом. Багато в чому, на їх думку, стресо-

вий стан пов’язувався з постановкою керівництвом завдань, які

не можна виконати.

Низькою заробітною платою за підвищеного завантаження і

ненормованого робочого дня були незадоволені 50% менеджерів.

До низки факторів, що зумовлюють стрес, багато респондентів

зарахували умови робочого місця: кепська шумоізоляція, неком-

фортна температура і освітлення в офісі (40%), незручність робо-

чого місця (17%). 54% опитаних були незадоволені тим, що їм

доводилося обідати на робочому місці перед монітором. Абсолютна

більшість менеджерів (85%) була впевнена, що стреси на роботі

створюють проблеми зі здоров’ям.

Вчені з університету штату Північна Кароліна (США) підраху-

вали, що люди з вищою освітою знаходяться у стані стресу 44 від-

Розділ 11

360

сотки свого часу. Ті ж хто не має вищої освіти — 30%. Одночасно

виявилося, що люди без вищої освіти стрес переносять гірше.

Стреси — це не просто проблеми зі здоров’ям. На початку

2008 року повідомлялося, що у селищі Белявка Оренбурзької об-

ласті Росії повісилася завуч Марина Бородіна. Там у триповерхово-

му будинку школи впала фасадна стіна і три сходинкові прольоти.

Загинуло 5 школярок 11 класу, де вона була ще й класним керів-

ником. У школі пропрацювала 25 років. Трагедія сильно на неї

вплинула. Вчителька із стресом не впоралася, хоч її вини у тому,

що трапилось, мабуть, не було.

Взимку 2009 року український портал «Superjob» виконав

соціологічне опитування впливу сімейних скандалів на продук-

тивність праці. 63% опитаних зазначили, що сімейні конфлікти

позначаються на результатах їх роботи. Конфлікти знижують кон-

центрацію уваги, прияють кепському робочому настрою, прихова-

ній агресії та образам. Це позначається на взаєминах з колегами.

Частка чоловіків, які стверджувально відповіли на це питан-

ня, була вищою за частку жінок (66% проти 60%). Зі зростанням

віку опитуваних їх впевненість у впливі конфліктів на результати

праці збільшується. Наприклад, поміж 20-річних українців «так»

відповіли 45% респондентів, а поміж респондентів віком 40–50 ро-

ків-70% Після 50-річної позначки показник знижувався до 56%.

Ті, хто був у зареєстрованому шлюбі, ствердно на запитання відпо-

відали частіше, ніж ті, хто не мав чоловіка чи дружини.

Майже четверта частина опитаних (24%) вважала, що кон-

флікт у сім’ї майже не позначається на результатах їхньої роботи.

Вони були впевнені, що потрібно вирізняти роботу і домівку. Вва-

жали, що накладка одного на інше відбувається якщо у людини

немає самоконтролю. Найчастіше цю думку поділяла молодь віком

до 20 років (32%). З думкою молоді погоджуються і психологи.

Вони також радять чітко вирізняти роботу і сім’ю. В офісі або на ви-

робництві недоцільно думати про домашні справи, а дома — не слід

думати про виробничі питання.

Затруднялися з відповіддю на це питання 12% опитаних. Біль-

шість з них зазначали, що все залежить від людини та як вона ста-

виться до роботи.

Якось у пресі напівжартома-напівсерйозно давалися рекомен-

дації керівнику як зняти той стрес, який накопичився. Оскільки

з пісні, як відомо, слова не викидають, то й розповімо далі про ті