Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

321

Трудоголіки

складовою частиною діяльності компанії і ця діяльність загалом

імпонує менталітету працівника. Можна себе втішати й тим, що

одержаний досвід допоможе працевлаштуватися на посаду, про

яку вже давно він мріє. Доцільно сконцентруватися на виконанні

завдань, на які працівник є мастаком. Задоволення приносять і

успішно завершені дрібні справи. Свого часу В. Ульянов (він же —

В. І. Ленін) говорив, що у Червоної Армії не кожен день може бути

велика перемога, але кожний день має бути хоч невеличка перемога.

4. Слід оточувати себе щасливими людьми. Здавна відомо:

«Який їхав — таку й здибав». Щоб бути щасливим — потрібно, щоб

щасливі були поруч. Ситий голодному — не товариш. Для того щоб

поруч були щасливими, потрібно щось для цього зробити. Щастя

чимось схоже на вірусну інфекцію.

5. Необхідно гордитися тим, що добре виконуєте свої обов’язки.

Роботі слід віддавати максимально можливий запас енергії. Колись

за радянських часів було дуже популярним гасло: « Віддамо всі

сили будівництву комунізму!». Лозунг не врахував того, що певний

запас сил потрібно було зарезервувати для сім’ї, родичів, близьких.

6. Свої сили слід правильно розраховувати. Від стресу та пере-

втоми розвивається відчуття тривоги та невдоволення життям. Час

слід розрахувати так, щоб його вистачило не лише для роботи, а й

для сім’ї, спілкування з друзями, заняття фітнесом і відпочинку. З

огляду на постійні перевтоми робота може обриднути. Відомо, що

найсмачніша їжа обридає якщо їсти лише її.

У багатьох арміях світу відоме правило: «Війна — війною, але

обід — за розкладом». Не дивлячись на роботу, яка засмоктує, слід

дбати про відпустки, добрий сон, нормальне харчування. Це теж

сприяє поліпшенню самопочуття і привабливості роботи. Не ви-

ключено, що робота насправді не є такою ненажерливою як це зда-

ється працівникові. Проблема може полягати у тому, що працівник

невірно розставив пріоритети. Робота не полонить до того часу поки

працівники їй цього не дозволяють. З українського прислів’я відо-

мо: «Робота любить дурнів». Потрібно навчитися ставити роботі

межі, які вона не зуміє перейти за жодних обставин. Робота не по-

винна забирати у працівника час відпочинку, спілкування з сім’єю

чи, навіть, час для лікування хвороби, якщо вона сталася. Союз-

ником працівника у його боротьбі з авралами і перевантаженнями

може бути начальник, який зацікавлений у тому, щоб працівник

впродовж багатьох років успішно працював, а не «згорів» на ро-

Розділ 10

322

боті. Цілком можливо, що таких начальників не так вже і багато

на цьому грішному світі. Якщо «допекли» постійні перевантажен-

ня, то не завадить взяти відпустку і відпочити. Після повернення

з відпустки доцільно звернутися до керівництва про перерозподіл

обов’язків, щоб надалі працювати у нормальному, а не у стресово-

му, трудовому ритмі.

7. Якщо під час робочого дня все набридає, то необхідно пере-

почити, тобто на короткий час вирватися із середовища, яке при-

гнітило. Наприклад, пройтися під час обідньої перерви наодинці,

випити з колегою чашечку кави чи чаю або рюмку шляхетного

напою. Не завадить регулярно провітрювати офіс. Такі нескладні

заходи допомагають заспокоїтися. Зрозуміло, якщо не виходять

за межі розумного. Розум же у кожного — свій.

Коли у молоді роки автор цієї книжки був командиром мото-

стрілецького взводу на далекосхідному радянсько-китайському

кордоні, то замполіт одного з батальйонів капітан Новіков говорив:

«Организму нужна встряска!». В День піхоти (а ним в ті часи вва-

жався день одержання щомісячної платні) капітан так напивався,

що наступного ранку не міг запалити сірника. Мабуть, такий ре-

лакс є недоречним. Що занадто — то не здраво.

8. Якщо на роботі працівнику щось, як кажуть, «псує життя»,

то не слід очікувати, що проблему розв’яже хтось інший. Усувати

її слід самому. Необхідно проникнутися відповідальністю за те, що

не з усім вдається впоратися чи щось могло бути зроблено краще.

Активність працівника може потрапити у вічі начальства і воно

дійде позитивних висновків (підвищення зарплати, просування

по службі тощо). Поліпшення ситуації на робочому місці у будь-

якому випадку покращить самопочуття.

9. Оскільки дурень — це той, хто обманює сам себе, то так вчи-

няти не слід. З собою потрібно бути чесним. Якщо на роботі праців-

ник перестав відчувати себе щасливим, то, можливо, це ознака того,

що робото його не влаштовує. Якщо працівник зробив все, що міг,

для підняття свого настрою, але результат виявився невтішним,

то очевидно прийшов час шукати іншу роботу. Людина не пови-

нна бути рабом роботи. Потрібно вибрати між рабством і свободою.

Робота повинна бути тим засобом, який позбавить людину від нудь-

ги, вад та нестатків. Психологи все ж таки стверджують, — якщо

працівник перестав отримувати від роботи задоволення, то не слід

поспішати зі звільненням з роботи. Швидше за все слід міняти

323

Трудоголіки

не роботу, а змінити ставлення до неї. Слід замислитися над тим

чому раніше улюблена робота перестала цікавити і приносити задо-

волення. Можливо, працівник досяг вершини досконалості на своїй

посаді і нічому новому вже не вчиться. Слід звернутися до началь-

ства. Не виключено, що воно розширить повноваження, змінить

робочі завдання або підвищить у службовому становищі.

Помічено, що якою б захоплюючою не була робота, вона з часом

стає рутинною і починає пригнічувати. Найчастіше рутинність ви-

никає там, де працівник лінується урізноманітнити своє життя.

Рутинна робота теж може приносити задоволення, а творча — його

не приносити. Рутина — це інструмент випробування як кохання

до людини, так і любові до роботи. Рутинність може буті уявною

і реальною. Тут потрібно чесно собі зізнатися — можливо ви про-

сто втомилися і занудьгували чи ж справді розчарувалися у своїй

роботі. Відомо, що, навіть, у творчих сферах, наприклад, у науці,

багато часу витрачається на рутину. Що ж тоді казати про інші

сфери. Підраховано, що там до 80 відсотків робочого дня затрача-

ється на рутину.

Якщо робота взагалі не приносить задоволення, а працівник ви-

конує її лише заради вихідних, то слід поміркувати над тим на що

саме витрачається найцінніший ресурс як суспільства, у цілому,

так і окремої людини зокрема — час.

Вихід з рутини є. Працівник мусить змусити себе знаходити час

на те, що приносить йому задоволення. Перелік місць і заходів, де

можна розігнати нудьгу, можна продовжувати нескінченно.

Часто рутина в офісі здається такою важкою, тому що життя

працівника поза офісом є прісним і позбавленим позитивних емо-

цій. Психологи дотримуються думки, що люди самі винні у ру-

тині. Таких людей заполонили лінь та інертність і вони з ними

не борються.

Подоланню рутини може допомогти і дружба з колегами, з яки-

ми на роботі можна, принаймні, стисло перемовитися і про щось

інше, ніж робота.

10. Психологи стверджують, що, навіть, найнудотніша справа

може принести задоволення, якщо зосередитися на її позитивних

аспектах. Доцільно скласти перелік аргументів на користь роботи.

Перелік може бути чи то довшим, чи то коротким, але у будь якому

випадку сприятиме перетворенню негатива в позитив.

Розділ 10

324

11. Якщо працівника не влаштовує сам процес праці, то йому

слід докласти свою кмітливість і винахідливість, щоб цей процес

перетворити у джерело позитивних емоцій. Наприклад, праців-

ник у своїй фантазії може викликати колег на змагання за тими

чи іншими показниками або результатами. Оскільки переможців

прийнято нагороджувати, а переможцем у такій ситуації буде, без

сумніву, цей працівник, то й він нагородить себе тим, що вважає

за потрібне.

12. Якщо робота набридла, то доцільно розславитися і згада-

ти перші дні перебування на цій роботі. Мабуть, спочатку робота

не здавалася нудною і монотонною. Спробуйте згадати всі подро-

биці першопочаткового періоду, — радощі, хвилювання, одежу,

що відчували і бачили на своєму місці. Екскурс у минуле додасть

гарного настрою.

13. Слід пам’ятати, що загалом люди цінують дружність, жит-

тєрадісність і відсутність нахилу до пліток. Спробуйте ставитися

до роботи як до місця, де відбувається багато цікавих та веселих

подій.

14. Можливо доцільно змінити свій гардероб. Особливо ця по-

рада стосується жінок. У житті жінок одежа відіграє більшу роль,

ніж у житті чоловіків. В одному з анекдотів йшлося про те, як чоло-

вік — начальник сказав дружині, що у нього нова секретарша. Дру-

жина негайно ж поцікавилася як секретарша одягається. Чоловік

відповів: «Швидко». Слід переглянути свої робочі костюми. Якщо

у фірмі відсутній дрес-код, а ваше вбрання нагадує уніформу, то з

ним слід безжалісно розпрощатися. У вбрання слід додати білий,

червоний, жовтий та інші кольори, що контрастують з чорним та

сірим кольорами.

Не завадить прикрасити і своє робоче місце. Помічено, що живі

квіти та фотографія коханої людини приносять радість, а також

підвищують працездатність.

Бридкий офіс, різноманітні перегородки, люмінесцентне освіт-

лення, багато сірого, чорного та бежевого кольорів погіршують

самопочуття, відбивають охоту працювати і в кінцевому рахунку

знижують виробничі результати. Вихід простий — свій власний

робочий простір слід зробити комфортнішим. Якщо керівництво

не забезпечило працівника сучасними канцелярськими виробами,

325

Трудоголіки

то доцільно їх придбати для себе за власний кошт. Ваше завжди

буде належить вам. Важливо, щоб на робочому місті завжди був

порядок.

Позитивні емоції, що виникають при погляді на усміхнене об-

личчя співбесідника чи фотографії дітей на письмовому столі, до-

зволяють працівникові ширше дивитися на довкілля і стимулюють

абстрактне мислення. Це сприяє формуванню передумов для вірних

рішень і досягненні успіхів. Американські вчені Апарна Лабру з

університету Чикаго (штат Іллінойс) і Ванесса Патрик з універси-

тету штату Джорджія провели 5 тисяч експериментів за участю

студентів їх вузів щоб дослідити взаємозв’язок між позитивними

емоціями та процесом прийняття рішень. Ці науковці просили

студентів згадати найщасливіші і печальні періоди свого життя.

Виявилося, що щасливі періоди життя стимулювали в учасників

дослідження абстрактне мислення. Розв’язуючи різного роду за-

вдання, вони не звертали уваги на пригнічуючі подробиці і нама-

галися мислити перспективно.

15. Багато людей дотримуються думки, що на роботі нікому

не можна довіряти і краще ні з ким не приятелювати. Тобто жити

за принципом «людини людині — вовк». Психологи стверджують,

що насправді ситуація інша. Потрібно працювати, не відчужую-

чись від колег. Відчуженням працівник відштовхне їх від себе і

щасливішим не стане. Помиляється та людина, яка вважає себе

повністю незалежною від колективу. Соціальне довкілля впливає,

навіть, на найбільш «товстошкірих». Свого часу В. І. Ленін, очевид-

но, справедливо зазначав: «Жити у суспільстві і буті незалежним

від нього — неможливо».

Цуратися колективу — недоцільно. У колективі можна здо-

бути впевненість у своєму професіоналізмі, знайти якщо не друзів,

то приятелів, з якими приємно поспілкуватися. У важкі хвилини

у колективі можна знайти і підтримку.

Найчастіше проблеми у взаєминах з колегами розпочинаються

з недобрих новин. Чутки про скорочення, які насуваються, спри-

яють посиленню підозрілості. Оповите туманом майбутнє залякує

людей. Починають поширюватися плітки. Чутки і плітки породжу-

ють недовір’я, а недовір’я, у свою чергу, породжує плітки і чутки.

Це згубно позначається на взаєминах з колегами. Врешті-решт від

цього не виграє і самовідчуття працівника. Чутки і плітки несуть

у собі певну розрядку. Якщо у спілкуванні з колегами їх не можна

Розділ 10

326

уникнути (бо більшість людей схильна «почесати язик»), то беріть

участь лише у позитивних чутках про колег. Можна колег тримати

у курсі тих чуток, що ведуться поза їх спинами. Прозорість спіл-

кування є запорукою того, що колектив раптово не перекусається.

Той, хто навчиться до роботи ставитися позитивно, може спо-

діватися на те, що робота йому віддячить. Професійне і кар’єрне

зростання відбуваються у тих працівників, які від роботи одержу-

ють задоволення.

Здавна відомим є вислів про те, що щасливою є людина, яка

з радістю йде з дому на роботу, а з роботи — додому. На воро-

тах однієї фабрики керівництво повісило оголошення: «Якщо ви

одержуєте задоволення від роботи, у нас на вас чекає маса задо-

волення».

Отже, на роботі і в роботі можна знайти щастя. Коли ж його

знайдено забагато, то це — вже небезпечно. Це — трудоголізм.

10.1.3. Трудоголізм — шкідливе явище

Досить поширеною є думка про те, що трудоголіки є бажани-

ми співробітниками у будь-якій фірмі і успішними людьми. Біль-

шість психологів, навпаки, стверджують, що трудовий фанатизм

є шкідливим для здоров’я. Дехто з медиків схильний трактувати

трудоголізм як один з різновидів психічного розладу.

Співробітник — трудоголік працює, не покладаючи рук. Він

нічого не помічає довкола. Життя летить повз. « Проходит жизнь

как ветерок по полю ржи», — як співалося в одній з пісень. Слід

вчасно зупинитися і знайти баланс між особистим життям і служ-

бовою кар’єрою. Хто знайде баланс, — той впишеться в формулу

«Делу — время, а потехе — час».

Симптомами трудоголізму є наступні.

1. Співробітник працює за межами робочого часу. Він продо-

вжує працювати і тоді, коли всі колеги вже пішли з роботи. Працює

у вихідні та свята. Вчиняє так бо думає, що у нього низька продук-

тивність праці. Такий режим роботи насправді ж продуктивність

праці знижує. Цей режим ставить під загрозу здоров’я.

Для подолання цього недоліку рекомендують записувати що-

дня кількість годин, відданих роботі. Слід опрацювати план щодо

поступового зменшення кількості годин, затрачених на роботу.

327

Трудоголіки

Розпочати скорочення робочого часу слід з вихідних та святкових

днів. Вони мають присвячуватися відпочинку, спорту то спілку-

ванню с друзями.

2. Співробітник занадто багато бере на себе. Це спричиняє ви-

никненню проблеми зі спілкуванням у колективі. Знову ж таки,

можуть з’явитися проблеми зі здоров’ям. Важко сподіватися

на службове просування, оскільки успіхів досягають ті, хто вміє

встановлювати контакти з оточуючими, маючи, навіть середні по-

казники у своїй роботі.

Фахівці рекомендують працівнику для подолання цієї звички

доручати виконання дрібних завдань іншим працівникам. Згодом

передавати їм і більш комплексні завдання. Слід намагатися більше

спілкуватися з колегами і брати участь у житті колективу. Потрібно

пам’ятати, що з колективом працювати складніше, ніж наодинці.

Без колективної праці неможливо існувати у великій компанії.

3. Співробітник ніколи повністю не відключається від роботи.

Він спілкується з колегами і начальством, навіть, у вільний від

роботи час. Використовує з цією метою, зокрема, ноутбук та мобіль-

ний телефон. Вважає, що лише так можна уникнути проблем в екс-

трених ситуаціях. Забуває, що такі ситуації виникають постійно.

У співробітника не залишається часу ні на що інше окрім роботи.

Психологи рекомендують такому співробітнику знайти у собі

сили не виходити на зв’язок принаймні ввечері у будні дні та у ви-

хідні дні. Час, що звільнився, слід віддати улюбленим заняттям.

Застерігають не зловживати вдома телевізором. Години дозвілля

мають забезпечити максимальний розряд енергії.

4. Співробітник постійно говорить про роботу. Він ладен го-

ворити про неї з будь-ким, хто його слухає. Найбільше від цього

потерпають близькі люди співробітника. Вони не отримують від

нього належної уваги.

Психологи радять, передусім, серйозно обговорити з близьки-

ми людьми те, як його робота впливає на взаємини з ними. Можли-

во, розмова не буде простою, але такий захід буде кроком у вірному

напрямку.

Медики стверджують, що працівник веде неправильний спосіб

життя, якщо він допізна працює на робочому місті, бере додому

роботу на вихідні, відпочиває з книгою на канапі. Помічено, що

люди, що віддають роботі багато часу, страждають серйозними за-

Розділ 10

328

хворюваннями. Поміж менеджерів середньої ланки є чимало тру-

доголіків. Більшість людей поки-що слово «трудоголік» вживають

в іронічному значенні. Медики ж вважають «синдром менеджера»

серйозним захворюванням. Ця хвороба за своїми наслідками є сер-

йозною. Щоденна робота у ритмі нон-стоп є серйозним навантажен-

ням на нервову систему.

Захворювання, породжені офісним життям, спостерігаються

переважно у досить молодих людей.

Основний засіб боротьби із «синдромам менеджера» — рухли-

вий спосіб життя. Слід якомога більше рухатися — до роботи, під

час перерви, після роботи. Необхідно ходити пішки, займатися

спортом, принаймні, робити ранкову фіззарядку.

Не слід брати службові проблеми, як кажуть, «близько до сер-

ця». Хвилюванням справі не допоможеш, а нерви можна підпсу-

вати добряче.

Якщо цілий день доводиться сидіти за монітором, то слід до-

тримуватися низки правил:

– відстань від очей до екрана має бути щонайменше 70 см,

інакше очі отримуватимуть занадто велике навантаження

з огляду на невеликі вібрації зображення на моніторі;

– на монітор не повинні падати прямі сонячні промені;

– захищатися від бліків слід шторами або жалюзями;

– через кожні півтори-дві години слід дещо відволіктися від

роботи, відвести погляд набік, прикрити віки, легенько

натиснути на окові яблука або просто покліпати очима.

Дослідники із США дійшли висновку, що працездатність сут-

тєво покращується, якщо впродовж робочого дня працівнику вда-

ється трішки поспати.

Можуть виникнути проблеми, коли здібності надзвичайно ста-

ранного працівника потраплять у поле зору членів команди, осо-

бливо тих, хто любить перекладати на чужі плечі свої обов’язки.

Якщо це відбудеться, то у старанних, працелюбних та ініціативних

працівників життя стає непростим. Вони змушені будуть мати спра-

ву з перевантаженням та зрослим рівнем стресу.

Для того, щоб кар’єра просувалася, а співробітник не працював

на межі своїх фізичних та моральних сил, необхідно дотримуватися

таких порад.

1. Відзначайте тривожні ознаки перевантаження. Необхідно

навчитися не звертати увагу на лестощі, щоб зрозуміти, що саме

від вас хочуть і чи варто виконувати те завдання, яке нав’язують.

329

Трудоголіки

2. Встановіть пріоритети. Якщо ваше робоче навантаження

виходить з-під жорсткого контролю, то слід визначити, які справи

є найважливішими, а які можна відкласти на потім.

3. Самовпевненість. Якщо співробітник не хоче, щоб про нього

склалася думка як про людину, яка не приходить на допомогу і є

бюрократом, то слід пояснити колегам, які завдання готові взяти

на себе, які завдання, на вашу думку, мають виконувати колеги і

хто має взяти на себе відповідальність за проект у цілому.

4. Контакт з безпосереднім керівником. Про ваші плани і про-

позиції менеджера необхідно попередити завчасно. Якщо необхідно

передати частину роботи колегам, то впевніться, що менеджер це

підтримує.

10.2. Самомотивація

10.2.1. Самомотиваційні тренинги

Психологи стверджують, що будь-яка робота з часом набри-

дає. Нічого не вдієш, — так влаштований світ. Можливо набридає

не лише робота, а й кохання. Недарма ж після відвідин поліклініки

Сара сказала своєму чоловікові: «Абрам, ти знаєш, те що ми вва-

жали оргазмом, насправді є астмою».

Коли люди втрачають інтерес до роботи, то продуктивність

праці різко знижується. У такому випадку слід пройти тренінг із

самомотивації. Письменник Микола Гоголь писав про те, як унтер-

офіцерша сама себе відлупцювала. Самомотивація чимось нагадує

самовідлупцювання. Самомотивація передбачає способи доцільні-

шого, ефективнішого, зручнішого тощо виконання роботи.

З точки зору психологів самомотивація швидше є життєвою

позицією, ніж управлінським явищем. Тренінги із самосотива-

ції рідко зустрічаються у чистому вигляді. Найчастіше питання

самомотивації опрацьовуються у контексті таких психологічних

тренінгів як «Управління часом», «Персональна ефективність»,

«Саморегуляція у бізнесі» тощо.

Вибираючи тренінг слід:

– поспілкуватися з тими, хто пройшов аналогічні тренінги;

Розділ 10

330

– впевнитися, що групи — невеликі (максимум 7–8 чол.);

– вияснити чи був попередній відбір на тренінг і чи хто-небудь

з бажаючих відсіявся;

– ознайомитися з резюме тренера;

– звернути увагу на обіцянку конкретних результатів

кар’єрного зростання або підвищення зарплати (якщо це

є, — то це відвертий обман).

Далі — деякі поради щодо самомотивації.

1. Даючи обіцянку, що щось зробите, застережіть, що робити

це вам заважатиме лінь. Коли ж настане час виконати обіцяне,

то лінь доведеться прогнати і обіцяне буде виконано.

2. Потрібно себе весь час заганяти у невеличкий цейтнот. За-

вдань завжди має бути більше, ніж часу на їх виконання. Мозок,

якого загнали у глухий кут, сам розпочне розподіляти пріоритети

і працівник вчасно впорається з виконанням дійсно необхідного

завдання.

3. Слід навчитися відкидати все непотрібне. Всім відомо, що

не можна переробити всієї роботи світу, заробити всі гроші та пе-

рекохати всіх жінок. Щоправда, стосовно двох останніх позицій

рецепт давно сформульовано: «Слід намагатися це зробити».

Не слід забувати і слова письменника Миколи Гоголя, 200-річ-

чя з дня народження якого 2009 року святкувала як Україна, так і

Росія: «Всякому теперь кажется, что он мог бы наделать много до-

бра на месте и в должности другого, и только не может сделать его

в своей должности. Эта причина всех зол. Нужно подумать теперь

о том, как на своём собственном месте сделать добро».

10.2.2. Брак часу

Брак часу є, очевидно, звичайною проблемою у роботі бага-

тьох працівників-посадовців. Мабуть, проблема браку часу полягає

у невмінні планувати час, а не у великому обсязі роботи, що викону-

ється. Багатьом працівникам не вистачає часу на те, щоб виконати

всю роботу впродовж робочого дня. Їм доводиться працювати поза

межами робочого дня і у вихідні дні. Проблема підвищення продук-

тивності праці і ефективного витрачання часу була і є актуальною.

Встановлено, що на виконання 80 відсотків всього обсягу ро-

боти затрачається не більш, ніж 20 відсотків робочого часу. Решту