Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

341

Трудоголіки

Для того щоб період адаптації до роботи після відпустки прой-

шов без болісливо, бажано повернутися за кілька днів до виходу

на роботу. За два-три дні до роботи працівник встигне адаптуватися

до свого житла, погоди, ритму довкілля і звикнути з думкою про те,

що слова пісні: «Я так хочу, чтобы лето не кончалось» є бажаними,

але нереальними. Потрібно виходити на роботу щоб заробити нову

відпустку.

Під час перших робочих днів слід основну увагу, час і енергію

зосередити на вирішенні головних проблем. Пилюку з підвіконни-

ка можна буде зняти і дещо пізніше. Рекомендують не спішити з

ухваленням важливих рішень, перш ніж працівник не адаптується

до роботи. Слід докласти зусиль, щоб не заполонила післявідпус-

кна лихоманка. До уваги не завадить взяти ту обставину, що за час

відпустки люди стають дещо менш кмітливими. Вчені встановили,

що у людини, яка два тижні поніжилася на пляжі, коефіцієнт ін-

телектуального розвитку знижується на 20 пунктів. Це слід мати

на увазі, але не печалитися. Повернувшись на роботу, людина від-

новлює свій IQ впродовж всього кількох днів.

Під час відпустки люди живуть у іншому ритмі. Вони розсла-

блюються. Під час відпустки у людини виділяється велика кіль-

кість ендорфінів. Вони є гормонами щастя. Відповідають за ба-

дьорість духу і добрий гумор. Змінюється у відпустку і частота

серцевих скорочень та дихання. По-іншому працюють мозок та

серце.

Якщо працівник, думаючи про повернення на своє робоче міс-

це, відчуває себе дискомфортно, то це — не що інше як післявід-

пустковий синдром. Іншими словами це — післявідпускна депре-

сія.

Є міфом поширена думка про те, що працівник після повер-

нення з відпустки готовий з новими силами стати до роботи. На-

справді ж повернутися до довідпускної працеспроможності він буде

здатним лише через кілька днів. Після повернення працівника з

відпочинку його організму необхідно перелаштуватися на швид-

ший темп життя, раніше просинатися, встигати зробити більше

справ. Для того, щоб організм повністю перелаштувався, йому

необхідно два тижні. Після 2-тижневої відпустки у працівника

практично відсутній час щоб підготувати свій організм до робочого

ритму. Щоб максимально знизити неприємний ефект неминучої

післявідпускної депресії, слід не забувати про роботу і під час від-

Розділ 10

342

пустки. Людина, що вийшла на роботу з відпустки, головою про-

довжує відпочивати, а довкілля вимагає від неї активних дій та

конкретних результатів. Нерідко такий конфлікт закінчується

звільненням працівника. Психологи вважають, що під час відпуст-

ки у деяких людей може відбуватися переосмислення життя. Вони

можуть дійти висновку, що опікуються чимось їм не властивим.

Приймають рішення все змінити. Якщо на таку людину у перші

післявідпускні дні нахлинає великий обсяг роботи, то вона може

подати заяву про звільнення.

Післявідпускна депресія — явище неминуче. Якщо працівник

не хоче її мати, то йому не слід на 100 відсотків забувати про роботу

під час відпустки. Якщо під час відпустки працівник продовжує

виконувати певні службові справи, то йому простіше повернутися

до робочого ритму.

На думку фахівців, з метою ефективнішого подолання після-

відпускного синдрому, перший робочий день слід присвятити вико-

нанню простої роботи, — поговорити з колегами про останні новини

компанії, проглянути щоденник і згадати, на чому закінчилися

довідпускні справи тощо.

Медики радять щоб працівники, після повернення з відпуст-

ки, не забували про вітаміни та інші антидепресанти — шоколад,

зелену цибулю, настій шалфею, сонячні та солоні ванни.

Жінкам краще замінити шоколад шопингом. Шопинг допомо-

же відволіктися від повсякденності та й не додасть тілу зайвої ваги.

Приведенню в тонус допомагає також ранкова йога.

Про роль алкоголю у післявідпутковий період змовчимо. Зате

повідомимо читачеві, що директор зоопарку, помітивши, що слон

кашляє, звелів додати йому у відро горілки. Наступного ранку цей

слон вже не кашляв, але почали кашляти три інших слони.

343

Лінь, стомленість і депресія

РОЗДІЛ 11

ЛІНЬ,

СТОМЛЕНІСТЬ

І ДЕПРЕСІЯ

11.1. Симулянти

і порушники

11.1.1. Прискорення

плину робочого часу

Лінь-це небажання працю-

вати. Оскільки всі люди — різні,

то й таке небажання у всіх лю-

дей має різну гостроту. Хтось —

більш роботящий, а хтось — лі-

нивіший.

На початку 2008 року у пре-

сі повідомлялося, що у Боготі

(Колумбія) за підтримки влас-

тей було створено музей ліні.

Там були представлені речі, які

не асоціюються з працею: кана-

пи, телевізори, лежаки, ліжка.

Створенням музею його ініціа-

тори хотіли змусити людей заду-

матися над тим, що, окрім робо-

ти, є праця. Музей користувався

популярністю у жителів колум-

бійської столиці.

На початку 2008 року пові-

домлялося про результати дослі-

дження, виконаного журналом

Розділ 11

344

«Employment Review». В опитуванні брали участь 136 компаній.

Загальна кількість їх співробітників — 300 тис. чол.. Понад 80%

компаній повідомляли, що мають співробітників, які не здатні до-

вести роботу до завершення або кепсько ставляться до роботи. Такі

компанії мали проблеми з низькою продуктивністю праці. 10%

компаній цю проблему вважали серйозною.

Лише 8% опитаних заявляли, що заходи, які вони вживають

проти низької продуктивності праці, мають певні успіхи.

Результати опитування засвідчили, що для успішного

розв’язання цієї проблеми необхідним є спілкування, а також чіт-

ке розуміння очікувань та постановок завдань. Раннє втручання

засвідчуватиме, що керівництво має ясну уяву про існування про-

блеми.

Дуже важливим є й те, щоб співробітник, який кепсько пра-

цює, сам розумів і усвідомлював існування проблеми і брав на себе

частину відповідальності за опрацювання рішення.

Залежно від конкретної причини низької продуктивності пра-

ці співробітника, його слід підтримати за допомогою навчання і

тренінгів та регулярного контакту з безпосереднім начальником.

Важливими заходами з подолання невисокої продуктивності

праці є вільне спілкування між менеджерами і персоналом та вмін-

ня забезпечити співробітника такою роботою, яка його стимулює.

81 відсоток опитаних компаній зазначали, що першим кроком

у боротьбі із недоробітками має стати план розвитку, опрацьований

разом з таким проблемним співробітником.

68 відсотків респондентів були згодні з тим, що потрібно регу-

лярніше проводити оцінку діяльності.

38% зазначали, що у разі систематичних недоробок вони вжи-

вали дисциплінарних заходів.

118 компаній (94%) впродовж двох останніх років застосовува-

ли дисциплінарні покарання, щонайменше, до одного працівника

за кепсько виконану роботу.

Оскільки — «Дым отечества нам сладок и приятен», то далі

перейдемо від зарубіжного досвіду до вітчизняного.

Філософи кажуть, що час є парцелярним, тобто відносним.

Може повзти як черепаха, а може летіти зі швидкістю світла. Аль-

берт Ейнштейн цю філософічну премудрість пояснив дуже про-

стим способом одному молодому надоїдливому журналісту. Вчений

сказав йому: «Якщо вам на коліна сяде красива дівчина, то годи-

345

Лінь, стомленість і депресія

на, проведена з нею, вам здасться секундою. Коли ж вас оголеним

місцем посадити на розпечену сковорідку, то секунда перебування

на ній вам здасться годиною.»

Ось так і на роботі. Для когось робочий день пролітає як мить.

Комусь же робочий день триває нескінчено довго. Щоб робочий

день рухався швидше, чи став коротшим, доречно скористатися

порадами, які зазначаються далі.

1. Найпростіший спосіб прискорення плину робочого часу —

це почати працювати. Якщо працівник буде ретельно виконувати

свої обов’язки, то час прискориться. Такий працівник з подивом

помітить, що він впродовж дня виконав, або майже виконав, свою

норму. Наприкінці трудового дня такий співробітник може зга-

дати лозунг, який він бачив у фільмах, що відображують місця

ув’язнення: «На свободу — з чистою совістю!».

2. Коли працівник заморився під час робочого дня, то може

себе потішити чаєм, кавою чи іншими напоями та бутербродами.

Можна прочитати статтю в газеті чи журналі, поговорити з колега-

ми, зателефонувати коханій людині (можна й більшій їх кількості,

якщо вони є).

Зрозуміло, що вказаними вище процедурами не можна зловжи-

вати, оскільки, як можна здогадатися, вони не будуть викликати

великого задоволення у начальства працівника.

3. Якщо є потреба у тому, щоб робочий день закінчився раніше

з огляду на невідкладні обставини працівника, то про це доцільно

прохати керівництво ще на початку робочого дня — пояснення про

причини у такому випадку сприймаються краще. Мабуть, у біль-

шості випадків керівництво йде назустріч проханню і внесе певні

корективи у денну виробничу програму прохача. Та й прохачеві

не завадить прогнати лінь, щоб за скорочений день виконати ту

роботу, яку мусив виконати за повний робочий день. Не виключено,

що ще ж колись доведеться відпрошуватися.

4. Якщо працівник, з огляду на відомі йому обставини, хотів

би, щоб у нього регулярно чи постійно робочий день був коротшим,

то про це теж необхідно поговорити з начальством. Рішення началь-

ства прогнозувати важко, але спробувати потрібно хоча б тому, що

під лежачий камінь вода не тече: «За спрос не бьют в нос».

5. Робочий день може здатися коротким, якщо з якоїсь при-

чини співробітника не тягне додому. Можливо це трапляється тоді,

Розділ 11

346

коли його будинок перестає бути його ж фортецею. Коли дім не є

фортецею, то втішати може й робота.

6. Робочий час значно прискорить свій біг, якщо працівник

закохається у когось на роботі. Службовий роман є настільки ін-

дивідуальним явищем, що не можна давати якісь загальні пора-

ди. Кожний кує своє щастя самостійно. Не дивлячись на цікавість

службового кохання воно знаходиться поза тематикою цієї книжки

і її автор сподівається, що інші це явище опишуть краще, ніж він.

Все ж таки згадує зауваження канадки українського походження.

Спостереження канадської українки вже згадувалися у підрозділі

9.4.

Начальник зайшов у відділ і з обуренням говорить одному із

співробітників про те, що впродовж тижня втретє бачить, як той

байдикує. Вимагає пояснення. Співробітник повідомляє причину

— м’яка підошва на черевиках начальника.

Навівши вже поради про те, як прискорити плин робочого часу,

нижче поговоримо про те, як його скоротити. Згадаймо, що Антон

Павлович Чехов казав: «Ничто так не улучшает рассказ как его со-

кращение». З точки зору ледаря кращою роботою може бути лише

коротша за тривалістю робота.

11.1.2. Скорочення робочого дня

Видатний німецький філософ Людвіг Фейєрбах казав, що у «ха-

тинах думають інакше, ніж у палацах». Це й справді так — яке бут-

тя, така й свідомість. На одні й ті ж речі і явища можна дивитись

по різному. Недарма ж одна чудова дама говорила: «Мир таков,

каковы его созерцатели».Кожний бачить те, що хоче бачити. Не є

винятком з цього правила і виробниче середовище. Лінивенький

працівник і його начальник по-різному дивляться на Олімпійський

лозунг: «Швидше, вище, сильніше!». Працівникові стає зрозумі-

ло, що абсолютно неможливо — швидше, зовсім нікуди — вище

та й взагалі ніяк неможна — сильніше. Голову такого працівника

заповнюють думки на кшталт — якби так працювати, щоб не пра-

цювати. Це щось на зразок страйку по-італійськи.

Практика сформувала низку відповідей на поставлене запи-

тання. Їх стисло подано у вигляді пунктів.

347

Лінь, стомленість і депресія

1. Практично у кожній організації е регламентована трива-

лість обідньої перерви. Як правило, перерва триває від 45 хвилин

до однієї години. Трудоголіки під час перерви швидко жують свої

бутерброди. Часто роблять це не відриваючись від роботи. Ті ж пра-

цівники, які впевнені, що «Робота-не вовк, в ліс — не втече», обі-

дню перерву використовують сповна. Про роботу забувають геть.

До обідньої перерви прихоплюють й певний дообідній й післяобід-

ній час.

2. За радянських часів підвищення кваліфікації персоналу

було майже таким священним обов’язком як і захист соціалістич-

ної Батьківщини, яка впевнено створювала світле комуністичне

майбутнє. Щоправда, на всіх його не вистачало. На різного роду

семінари і конференції керівники тоді намагалися послати праців-

ників, відсутність яких не позначалася на роботі відділу, дільниці,

цеху тощо. Компетентні ж працівники тягли воза і без семінарів та

конференцій. Нині — не ті, що раніше часи, але для працівників,

які не бажають працювати, ще зберігається можливість потинятися

на навчальних заходах замість того, щоб працювати. Такі працівни-

ки дуже добре знають прислів’я: «Ученье — свет, а неученье — чуть

свет — и сразу на работу!».

3. Найбільше можливостей для відпочинку, замість того щоб

працювати, мають ті працівники, які палять. Щонайменше один

раз на годину вони з гордо піднятою головою прямують до місць

паління. Там впродовж, принаймні, чверті години можна і попа-

лити, і поспілкуватися.

Боротьба з палінням ведеться у нас з тих пір, як автор цієї

книжки кинув палити. А було це понад 40 років тому. Про успіхи

цієї боротьби свідчить і той факт, що ряди палильників поповнили

і представниці прекрасної статі (40 років тому палили лише окремі

несвідомі будівниці комунізму).

Як би то не було, нині працівники, які палять, щоденно на по-

над годину скорочують собі тривалість робочого дня.

4. Кодекс законів про працю України прийшов до нас ще з ко-

лишніх часів. Його, зрозуміло, намагалися підлаштувати до нових

реалій, але й досі, згідно з КЗП працівники мають більше прав,

ніж обов’язків. За невелику роботу у вихідні і свята можна заро-

бити повноцінні відгули. Нерідко трапляється й ситуація: «Отгул

за прогул». Зазначене скорочує робочий час тим працівникам, які

того хочуть. А їх когорта-чисельна.

Розділ 11

348

5. Приємним, цікавим і корисним видом відпочинку можуть

бути відрядження. Контролю за часом працівника практично немає

у такому випадку (якщо, зрозуміло, не враховувати лозунг радян-

ських часів: «Лучший контролер — рабочего совесть!»). Перебу-

вання відрядженого у чужих краях сприяє його спілкуванню з

місцевими мешканцями на комерційних чи інших засадах, які

діляться з ним хлібом, сіллю (а частенько і горілкою чи іншими

цікавими напоями).

Відрядження ще більше нагадує відпочинок, коли його місцем

є сприятлива в кліматичних і екологічних аспектах територія, по-

рівнюючи з місцем роботи працівника.

Слід зазначити, що потяг до скорочення тривалості робочого

дня властивий не лише працівникам на вітчизняних просторах.

Цей потяг є привабливим, наприклад, і в країні, яку колись ве-

личали не інакше як «берлогою імперіалізму». Під час одного з

опитувань 2008 року 47 відсотків респондентів у США повідомили,

що пересічно вони щоденно недопрацьовують від однієї до трьох

годин запланованого робочого часу. Грішили цим як чоловіки, так

і жінки, як ті, хто любив свою роботу, так і ті, хто її ненавидів, як

високо -, так і низькооплачувані працівники.

Федеральним трудовим законодавством США тривалість ро-

бочого тижня встановлена в 40 годин. Наймані працівники мають

право працювати понадурочно, отримувати підвищену заробітну

плату (зазвичай в 1,5 рази вищу за звичайну).

Відомим способом не працювати є отримання працівником лі-

карняного бюлетеня тоді, коли працівник насправді не хворий, але

йому не хочеться працювати. Причин не хотіти працювати може

бути безліч. Їх не можна перерахувати, навіть, з допомогою елек-

тронно-обчислювальної машини.

Подейкують, в Україні є немало фірм, які опікуються підроб-

кою лікарняних. Такий спосіб-злочинний. Може настати кримі-

нальна відповідальність. Існують і простіші способи одержання

лікарняних, які не підпадають під Кримінальний кодекс України.

У пресі час від часу зустрічаються рекомендації про те, як ско-

ристатися «запаленням хитрощів». Писалося, що найпростіший

спосіб-це піти до невропатолога і поскаржитися, що болить спина.

Вона болить у всіх, але видимих ознак не подає. Зуб може дати

пухлину, спина-ні. Це-на руку симулянтові.

349

Лінь, стомленість і депресія

Інший спосіб-вжити пігулки «Фарингосепт». Від них язик стає

зеленувато-жовтим. Показавши лікареві язик і поскаржившись

на те, що вам зле, можна одержати лікарняний.

Третій спосіб-прийти до лікаря і поскаржитися на кепське са-

мопочуття. Ніби то болить голова, а тіло лихоманить. Коли лікар

почне міряти тиск, то в цей момент слід упертися п’ятками у під-

логу і сильно напружити ноги. Тиск підскочить так, що тонометр

аж зашкалить. Лікарняний буде отримано.

Вище зазначено ті випадки, коли пацієнт обдурює лікаря.

Можна здогадуватися, що знайдеться чимало лікарів, які видадуть

лікарняний за гроші, послуги чи інші відомі їм чинники. Як казали

колись на Смоленщині: «Был бы телевизор, а гости- найдутся».

Нині в одному з рекламних оголошень зазначалося: «Група лікарів,

які не беруть хабарів, пропонує за гуртовими цінами коньяк, вино,

горілку, «Шампанське», ікру, цукерки, каву тощо».

У пресі повідомлялося, що згідно з рішенням Печерського

райсуду міста Києва на лікарняному бюлетні не можна вказувати

діагноз та код захворювання пацієнта. Раніше у бюлетні причина

захворювання зазначалася. Наприклад, професійне захворювання,

нещасливий випадок, невиробнича травма тощо.

Газета «Голос України» від 11 листопада 2009 року повідо-

мляла, що у Чернігівській області викрито групу підприємців та

лікарів-гінекологів центральної районної лікарні. Медики надава-

ли фіктивні лиски непрацездатності, а підприємці — «брали» цих

жінок на високооплачувану роботу. Фонд соціального страхування

з тимчасової втрати працездатності відшкодував великі суми вагіт-

ним. Левову частку цих сум отримували організатори шахрайської

схеми. Порушено кримінальні справи.

Що ж стосується чесного лікарняного, то слід зазначити на-

ступне.

Право на лікарняний гарантує стаття 35 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою

втратою працездатності». Згідно з цією статтею під час хвороби за-

робітна плата нараховується.

Перші п’ять днів працівник хворіє за рахунок роботодавця.

Решту терміну працівник хворіє за рахунок Фонду соціального

страхування. Розрахунок виплат виконується виходячи із суми

середньомісячної зарплати та залежить від страхового стажу. Якщо

працівник працює на одному місці не довше ніж 5 років, то йому

Розділ 11

350

сплачують 60%. За наявності стажу від п’яти до восьми років-80%,

а понад 8 років-100%.

Припустимо, у місяці 22 робочих дні. Заробітна плата праців-

ника – 2500 грн. Працює в компанії менше ніж 5 років. На лікар-

няному перебував 10 днів:

– зарплата, що припадає на 1 робочий день: 2500:22=113,66;

– зарплата впродовж 10 днів хвороби: 113,66 грн*10 =

1136,6 грн.

– з урахуванням стажу працівнику нарахують: 60% від 1136

грн = 682 грн.

Співробітнику зі стажем від 5 до 8 років за лікарняним нара-

хують 909 грн., а зі стажем понад 8 років-1136,6 грн.

Для того, щоб отримати компенсацію за час хвороби, необхідно

першого ж дня хвороби відкрити лікарняний лист. Після видужан-

ня відвідати лікаря і лист закрити.

Лікарняний видають за місцем проживання. Люди з іногород-

ньою пропискою (реєстрацією) часто мають проблеми з отриманням

лікарняного. Їм доводиться походити по кабінетах лікарні із заявою

про надання їм разової медичної послуги.

Вийшовши на роботу, лікарняний слід пред’явити бухгалтерії.

На лікарняному ставить підпис уповноважена у фірмі на це особа.

Фонд соціального страхування не оплачує лікарняний:

– тим, хто захворів, був травмований, здійснив злочин, пере-

буваючи в алкогольному або наркотичному сп’янінні;

– якщо працівник навмисно завдав шкоди здоров’ю, щоб

ухилитися від роботи;

– якщо у працівника виявлені проблеми зі здоров’ям, коли

він був у відпустці за свій рахунок або у додатковій від-

пустці у зв’язку з додатковим навчанням.

Німецькі лікарі стверджують, що сидяча робота в офісі, всупе-

реч поширеній думці, провокує менше захворювань, ніж рухлива

робота на свіжому повітрі. Вивчивши лікарняні листки, видані

у Німеччині впродовж двох років, медики встановили, що офісні

працівники рідше хворіють і знову стають здоровими втричі швид-

ше, ніж ті, хто працює на повітрі.

Далі розмову поведемо про запізнення та прогули.