Дахно І.І. Ділова кар’єра

Подождите немного. Документ загружается.

431

Звільнення з роботи

що такі проблеми є, воно може піти на зустріч і звільнення за влас-

ним бажанням не відбудеться.

Сказати про справжні причини звільнення можна лише на-

чальнику з передбачуваним характером. Йому можна відверто по-

відомити про те, що конкретно не влаштовує працівника.

Якщо ж начальник не належить до означеної когорти і не здат-

ний прислухатися до критики, то йому причини звільнення можна

пояснити якось офіційно і менш відверто.

У процесі звільнення слід одночасно залишатися як диплома-

том, так і професіоналом. Наприклад, заявляйте, що вам подоба-

лася робота в компанії, але у вас з’явилися інші плани.

Трапляються випадки, коли звільнення набуває вигляду мані-

пуляції. Тобто співробітник шантажує начальство своїми заявами

про звільнення, розраховуючи на одержання певних вигід, напри-

клад, підвищення зарплати. Така поведінка працівника вважаєть-

ся неконструктивною. Звільнення має відбутися без емоцій. Слід

впевнитися, що ви робите вірний крок у вірному напрямку. Не слід

звільнятися лише з метою комусь щось довести, переконати на-

чальство і колег в тому, що вас їм бракуватиме. Не можна також

звільнятися у стані гніву.

Якщо подається справжня заява про звільнення, то не завадить

до неї додати план передачі справ. Добре, коли працівник може за-

пропонувати начальству собі заміну.

Колегам необхідно залишати всі необхідні документи, контак-

ти, паролі тощо. Не слід залишати без відповіді електронні листи.

На робочому місці потрібно навести порядок, а наступнику допо-

могти увійти у курс справ. Йому можна залишити і свої контактні

координати на той випадок, коли у нього можуть з’явитися питан-

ня, які вимагають поради працівника, що звільнився.

Дуже добре, якщо звільнення відбувається неконфліктним

шляхом.

Якщо ж конфлікту уникнути не вдалося, то слід врахувати

характери як безпосереднього керівника, так і вищого начальника.

Якщо працівника, який звільняється, сприймають за зрадника,

то процедуру звільнення слід завчасно обдумати, щоб після подання

заяви про звільнення воно відбулося швидко і безболісно.

Згадайте про те, як діяло начальство раніше при звільненні

інших співробітників. Поміж начальства є й такі, які з вдячністю

ставляться до тих працівників, які про все повідомлять йому за-

вчасно.

Розділ 14

432

Занадто стрімке звільнення негативно позначиться на репута-

ції працівника і ця подія буде переслідувати його і на нових місцях

роботи.

Якщо начальник до звільнення ставився нормально, то йому

про звільнення можна повідомляти завчасно і уникнути відпрацю-

вання двох тижнів, передбачених трудовим законодавством. Тому

начальнику, який не тероризує працівників, що звільняються з

роботи, можна розповісти про очікуване звільнення після того, як

працівник остаточно вирішує звільнитися.

Можна гарантувати тому начальнику завершення розпочатих

справ, але виторгувати у нього право ходити на співбесіди в інші

компанії. Питання про звільнення доречно обговорювати з началь-

ником віч–на-віч. Не рекомендують надсилати йому листа елек-

тронною поштою, передавати заяву через секретаря чи залишати

її на робочому столі.

Якщо ж бос має звичку перетворювати останні дні роботи спів-

робітників у смугу терору, то йому про звільнення слід повідомити

за два тижні.

Після того, як працівник повідомив начальника про своє звіль-

нення, фахівці рекомендують такому працівникові продовжува-

ти неухильно дотримуватись трудової і виробничої дисципліни:

не спізнюватись на роботу, не йти з неї раніше встановленого часу.

До робочих завдань слід ставитися належним чином. Недотримання

зазначеного зашкодить репутації. Звільнятися з роботи слід, як ка-

жуть, з високо піднятою головою. Слід вести себе так, щоб не було

у майбутньому соромно під час зустрічей з колишніми колегами.

Від таких зустрічей ніхто не застрахований, адже: «Життя про-

жити — не поле перейти».

Звільнитися красиво — це справжня наука чи мистецтво.

Якщо ж можна красиво звільнитися, то це добре. Дверима грюкати

не бажано. У такому разі зберігаються добрі стосунки, не обрива-

ються зв’язки. У майбутньому ними можна буде користуватися.

Не завадить «накрити галявину» для співробітників, з якими

довелося працювати.

433

Офіси

РОЗДІЛ 15

ОФІСИ

15.1. Реальні

та віртуальні офіси

Важливим символом ста-

тусу компанії є її офіси. Ніхто

собі не ворог. Багато хто хотів

би мати офіс з прекрасним ви-

дом на міський чи інший ланд-

шафт. Не всі фірми мають таку

можливість. У деяких з них є

лише одне вікно. Зрозуміло, що

воно притягує увагу всіх пра-

цівників. Періодично виника-

ють спори про те, чиє робоче

місце буде знаходиться біля ві-

кна. Любить вікно і автор цих

рядків. Скоріше не для того,

щоб дивитися, що там відбува-

ється за офісом, а тому, що біля

вікна світліше і можна надалі

обходитись без окулярів.

Зустрічаються випадки,

коли офіс взагалі не має жодно-

го вікна. Такі ситуації можливі

не лише у бункерах (тобто десь

у підземеллі), а й в офісах, що

височіють над земною поверх-

нею.

Розділ 15

434

Психотерапевти стверджують, що перебування впродовж

8–10 годин у закритому просторі (тобто в офісі без вікон) негатив-

но впливає на людину. Можуть виникати проблеми невротичного

характеру — починаючи від розвитку клаустрофобії до швидкої

втоми.

Психотерапевти рекомендують частіше виходити впродовж

робочого дня надвір. Якщо такої можливості немає, то доцільно

через 2–3 години влаштовувати маленьку перерву під час якої за-

крити очі і уявити, що ж саме відбувається нині на вулиці.

Ситуацію можна підправити і з допомогою дизайну. Світлі тони

візуально збільшують розмір безвіконного приміщення. Наявність

акваріуму і рослин певною мірою є замінником вікон. У безвікон-

ному приміщенні слід обов’язково влаштувати кондиціювання з

метою забезпечення постійного притоку свіжого повітря.

Ще один прийом знайомий автору особисто. На юридичному

факультеті Балтиморського університету (США) кабінети про-

фесорсько-викладацького складу знаходяться по обидва боки від

коридору. В кабінетах однієї сторони вікна є, а іншої сторони —

немає. Один професор повісив дзеркало, стилізоване під вікно, тоб-

то розділене перегородками, які тримають шибки. Коли у кабінеті

цього професора включається світло, то це дзеркало дуже вдало

імітує вікно. Здогадатися, що то не вікно можна лише глянувши

у це дзеркало. Рекомендуємо читачам цей прийом використовувати

у себе у безвіконному приміщенні.

Понад 50% опитаних британських службовців стверджували,

що погодилися б щодня попрацювати зайву годину якби їх робочий

простір був приємнішим. Це соціологічне дослідження виконала

архітектурна компанія «Gensler». Вона спеціалізується на офісних

приміщеннях. Її фахівці зазначили, що коли з’являється потреба

змінити офіс, то для цього потрібні як об’єктивні, так і суб’єктивні

дані.

До ґатунку перших належить інформація як і коли офісний

простір використовується співробітниками і де саме цей простір

використовується неефективно.

Що ж стосується суб’єктивної інформації, то тут варто дізна-

тися від працівників, що їм подобається і що не подобається у тому

офісі, де вони працюють.

Проект перебудови офісу має передбачати можливість реалі-

зації нових потреб компанії у майбутньому. Варто скласти план,

який би передбачав різні варіанти.

435

Офіси

Переходимо до віртуальних офісів.

Наявність власного офісу в інтернет-компанії позитивно від-

гукується на її іміджі.

Замість великих затрат на оренду офісу та створення робочих

місць у реальному офісі, пропонується віртуальний офіс для бізнес-

менів. Їм надають юридичну і поштову адреси та телефонну лінію,

забезпечують обробку інформації, що надходить.

Функціонують віртуальні офіси досить просто. Клієнт розси-

лає своїм партнерам нову адресу та телефонні номери. Бізнесмен

отримує абонентську адресу та запис всіх вхідних дзвінків, які

потім пересилаються власнику на електронну пошту. Аналогічно

вчиняють і з вхідною кореспонденцією. Важливі документи пере-

силаються у найкоротші терміни. Вся інша кореспонденція шиф-

рується і надсилається власнику через Інтернет.

ВЕБ- представництва часто використовуються з метою обходу

податкового законодавства. Уникати податкових вимог вдається

наданням податковим органам інформації про оці віртуальні офіси.

Уможливлюється ставлення до компанії податківців не як до такої,

яка реально діє на території, що знаходиться під їх юрисдикцією,

а як до офшорної компанії.

У разі придбання серйозних бізнес-пакетів, спектр послуг

віртуального офісу стає ширшим. Секретар фірми — орендодавця

таких послуг обслуговує вхідні дзвінки орендоодержувача, нада-

ється можливість використання реального офісу впродовж кількох

десятків годин щотижня тощо.

Перейдемо до того, що ж буде з офісами у майбутньому.

Фахівці вважають, що основна частина працездатного насе-

лення може обладнати своє робоче місце прямо у себе вдома. Це

дозволить створити умови для ефективної роботи у зручному до-

машньому довкіллі.

Висуваються також ідеї про так звані еко-офіси. Вони є формою

організації робочого простору, що базується на гармонії сучасного

постіндустріального суспільства і довкілля. Еко-офіси притягують

професіоналів комфортними умовами для життя і праці. Офіси

розташовуються в екологічно чистих місцевостях.

Еко-офіси вважаються найперспективнішим напрямком роз-

витку офісних технологій.

Надомні офіси та еко-офіси — це перспектива. Далекою вона є

чи близькою — про це достовірно відомо лише Богу. Далі вестимо

Розділ 15

436

розмову про те, що є нині. Зокрема, зупинимося на проблемах,

пов’язаних зі змінами у географічному розміщенні офісу.

Восени 1995 року під час 3-місячного перебування на юри-

дичному факультеті у м. Балтимора (штат Меріленд, США) автор

цих рядків бачив деякі прості речі, які б не завадило запровадити

і в Україні.

У коридорах факультету довгими рядами встановлено соти, що

нагадують бачене читачами ще в школах, де зберігаються класні

журнали. Кожна сота має висоту, достатню для розміщення у соті

аркушів формату А-4. Ширина соти — 2 см. Кожна сота позначена

особистим номером студента. Особисті номери студентів знають,

зрозуміло, у деканаті та всі інші професори й студенти, кого ці-

кавить відповідний студент. Письмове спілкування зі студентами

підтримується за допомогою сотів.

Були і ряди ящиків, що зачиняються на замок, у яких студенти

зберігають книги, які вони не хотіли возити із собою.

На заняття професор самостійно за допомогою візочка привозив

графо — проектор (overhead projector) та інше потрібне устаткуван-

ня. Студенти для допомоги не залучалися. В Америці, навіть, дуже

великі керівники самостійно керують автомобілем. Послугами воді-

їв користуються кінозірки та задаваки. В епоху науково-технічної

революції і професор, і студент, і керівник компанії мають технікою

управляти самостійно.

Добре, коли робоче місце є своїм окремим службовим кабіне-

том. Везе ж, як відомо, не всім. Під час згаданого вище перебування

автора у США, на нього чекали окремі кабінети у містах Балтимо-

ра (штат Меріленд) та Батон Руж (штат Луїзіана). Як не як автор

був на той час деканом юридичного факультету. Свого особистого

кабінету у себе на батьківщині автор не мав до виходу на пенсію.

Особливо за ним і не жалкує. Зайвий гонор автору не притаманний.

Не любить звернення зі словом «пан». Центральна і східна Україна

ще й досі пам’ятають слова Т. Шевченка: «Я різав все, що паном

звалось».

437

Офіси

15.2. Запахи

Окремий кабінет — це краще ніж його не має. Якщо ж окремого

кабінету немає, а у спільній кімнаті є непотрібні запахи, то з ними

потрібно боротися.

Найпростіший спосіб боротися із запахами — провітрювання.

Раніше у вікнах (десь посередині) робилася невелика кватирка. Її

відчиненою тримали інколи і взимку. Згодом людство на цій ді-

лянці розумнішим не стало. Кватирки зникли, з’явилися вікна з

величезними шибками. Відчинення таких вікон створює потужний

протяг, здатний випробувати аеродинамічні профілі літаків. Протя-

ги — капкан для здоров’я працівників. Нині найкраще ліквідувати

запахи за допомогою кондиціонера.

Доцільно, щоб у приміщенні влаштовувалися місця для па-

ління.

Для короткочасового контакту з джерелом подразливого за-

паху можна дихати ротом.

Нейтралізувати вплив неправильних запахів можна за допо-

могою в’єтнамського бальзаму «Зірка». Ним слід помазати у себе

під носом.

Ароматерапія на робочому місці використовується давно. Осо-

бливо поширена в Японії. Впродовж робочого дня у приміщеннях

змінюються аромати. Кожний аромат виконує свою функцію. Вран-

ці запахи мають збуджувати, посередині дня допомагають зосеред-

итись, а ввечері — знімають втому та відновлюють сили.

Окрім сприятливого впливу на здоров’я та психіку, аромати

помітно підвищують продуктивність праці. З цією метою радять

використовувати ефірні олії лимону, евкаліпту та жасміну.

Для подолання вранішньої чи обідньої сонливості застосовують

перцеву м’яту.

Фруктові оливи підходять для зняття стресу та поліпшення

психічного стану. Допомагають працювати з комп’ютером. Зазна-

ченому також допомагають речовини, що мають запах кави, шо-

коладу та ванілі.

Помітно поліпшує настрій і додає сили апельсинова олива. Для

зняття втоми у другій половині дня підходять оливи кипариса,

кедра, сандала, бергамота та іланг-ілангу.

Людям творчих професій доцільно використовувати впродовж

дня будь-які оливи, які створюють приємний аромат, викликають

Розділ 15

438

позитивні асоціації, загострюють інтуїцію та посилюють бажання

творити.

Ароматизація особливо є доречною тим, хто на своїй роботі

вдихує неприємні і шкідливі для здоров’я запахи фарб, будівель-

них матеріалів, пилюки тощо. Приміщення слід провітрювати

якомога частіше. На своєму робочому місці доцільно встановити

аромалампу.

Якщо немає можливості користуватися аромалампою, то вико-

ристовують зволожуючі креми. На долоні змішують крем і кілька

крапель доречної ефірної оливи. Руки бажано змастити до ліктів.

Якщо часу немає на виконання складних процедур, достатньо

нанести кілька крапель оливи на зап’ястя.

Відомо, що люди є настільки своєрідними і примхливими осо-

бами, що всім їм одночасно вгодити важко. Одній людині подоба-

ється одне, а іншій — інше.

Це стосується і запахів. Не всі вони можуть бути приємними.

Навіть приємні запахи можуть бути приємними не всім.

Помічено, що більшість працівників дражнять настирливі

запахи. Вони відволікають від роботи, заважають зосередитись,

а інколи взагалі унеможливлюють працю.

У США вже з’явився термін «smellism» (to smell — створювати

запахи). Згідно з американськими критеріями, сильний запах є

безтактністю. Вживання одеколонів, духів та інших сильнодіючих

речовин в американських офісах вважається агресією однієї лю-

дини проти іншої. Оскільки в американців дещо інший менталітет,

ніж в Україні, то вони вважають, що «smellism» — нічим не краще

явище, ніж сексуальні домагання чи расизм.

До американських вимог Україна поки-що не наблизилася, але

у майбутньому це неодмінно станеться.

В американських офісах часто можна побачити таку табличку:

«Ваші руки можуть стати джерелом нашої алергії». Значна кіль-

кість американських компаній у трудових контрактах зазначає,

що не можна користуватись духами і туалетною водою впродовж

робочого часу. У зв’язку з надмірним захопленням вживання пар-

фумерії нерідко подавалися позови до суду.

Подразнення можуть викликати аромати, що йдуть від фірмо-

вої їдальні, кавоварки, бутербродів колег. Кожна компанія питання

харчування своїх співробітників розв’язує по — різному. Під час

439

Офіси

закордонних подорожей автору цієї книги не доводилося зустріча-

тися з фактами заборони вживання їжі на робочому місці.

Автор цих рядків весною 2005 року бачив у Лондоні їдальню

банку «Хамброс» і користувався нею. Враження — якнайкраще.

Можна все ж таки припустити, що не всім подобаються запахи у,

навіть, найкращій фірмовій їдальні. Наприклад, вразливими мо-

жуть бути вагітні жінки.

Великою проблемою офісів вважається запахи поту, давно

немитого тіла чи запах з рота. Не слід намагатися одеколоном до-

лати запах поту. То лише у математиків мінус на мінус дає плюс.

Відреагувати на неприємний запах можна по-різному, розпо-

чинаючи з безпосередньої розмови з людиною, яка є джерелом по-

дразливого запаху і закінчуючи скаргою. Відсутні єдині рецепти

на всі випадки життя.

Звернення до носія запаху може і не принести результату.

В одному анекдоті розповідалося, що українець і росіянин їхали

в одному купе вагона. Надійшов час спати. Українець зняв чере-

вики. У купе поширився неприємний запах. Росіянин запитує: «

Извините, Вы меняете носки?». На що українець відповів: «Тільки

на сало!».

В іншому анекдоті йшлося про те, що вчителька у щоденнику

учня написала його батькам» «Будь-ласка, помийте Ізю, від нього

воняє!». Батьки у відповідь написали: «А Ви його не нюхайте. Ви

вчіть Ізю».

Запах тютюнового диму від волосся і від одежі не подобається

не тільки тим, хто не палить, а й тим, хто палить.

За кордоном у деяких компаніях штрафують за паління. Є ком-

панії, які преміють працівників за те, що вони не палять.

Тютюнопалільникам притаманний егоїзм. Вони вважають, що

дим їх сигарет нікому не заважає. Насправді ж ніщо не проходить

безслідно і людство зіткнулося з проблемою так званого вторин-

ного тютюнопаління, тобто вдихання тютюнового диму тими, хто

не палить.

Тютюнопаління є, очевидно, гострою проблемою від самого

початку тютюнопаління. У автора цих рядків було два діди. Один,

по матері, ніколи не палив і прожив 97,5 років. Інший палив з

21 року і прожив 87 років. Як підозрює автор цих рядків, дід Степан

не палив «взатяжку», а пропускав дим з рота у ніс так, як це робив з

палінням сигар прем’єр-міністр Великої Британії Уінстон Черчіль.

Розділ 15

440

Автор вважає, що палити — шкідливо, користі від цього немає.

Закликає глянути на досвід діда по матері, який прожив 97,5 років,

воював у двох світових війнах. У Першу світову війну нагородже-

ний срібним солдатським Георгієм. У Другу — тяжко поранений.

Дуже помірно пив алкогольні напої і ніколи не палив.

Про шкідливість паління свідчить і світ фауни. Там можна по-

бачити випадки вживання алкогольних напоїв (наприклад, слони

хоботами висосують бражку з дуплів баобабів), але не зафіксовано

фактів тютюнопаління.

Бували періоди у шкільні роки, коли автор палив. У випус-

кному (одинадцятому) класі вирішив назавжди кинути цю звичку.

Негайно з’явилися, хай скромні, спортивні досягнення. На район-

ній спартакіаді школярів стрибнув вдалину на 5 метрів 37 санти-

метрів.

З тих пір автор кілька десятків років поспіль до рук не бере

жодної цигарки. За кілька метрів чує чи напалилися студент чи

студентка. Багато хто з них хотів би покінчити з тютюновою за-

лежністю. Це можливо і потрібно. Чим раніше — тим краще.

Восени 1995 року автор цих рядків перебував у США. Там у той

час у вузах палили значно менше, ніж в Україні. Всередині в уста-

новах федеральної чи комунальної власності палити заборонялося і

курці робили це на вулиці перед входом до офісів. Оскільки кожний

зі штатних професорів мав свій кабінет, то деякі з них, зачинив-

шись на ключ, палили у себе у кабінеті.

У приміщеннях американського аеропорту запаху диму не було

чутно. В аеропортах палили у туалетах. До речі в США туалет на-

зивається «кімната відпочинку» (rest-room). Повертаючись з США

до Києва через Відень, запах диму у міжнародному аеропорту «Бо-

риспіль» переконливо доводив, що тютюнові вироби в Україні міц-

ніші ніж у розвинених країнах. У них розгортається широка та

інтенсивна боротьба з тютюнопалінням.

15.3. Робоче місце

За радянських часів популярністю в ідеологів тодішнього ладу

користувалася абревіатура «НОП». Розшифрувалося вона як «на-

укова організація праці». Скептики, які, зрозуміло, не були дис-

идентами, жартівливо розшифровували абвіатуру як «нормальна